Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 338.24.021.8: 338.43

РЕФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК МАЙНОВИХ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Чириченко Юрій Вікторович

Дніпропетровськ-2005

АНОТАЦІЯ

Чириченко Ю.В. Реформування і розвиток майнових відносин власності в сільському господарстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК. Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертація присвячена поглибленню теоретичних засад, аналізу і вдосконаленню організаційно-економічних форм майнових відносин власності. Досліджені питання конкретизації понять економічного змісту та юридичної форми відносин власності, виділення основних типів, видів і форм в структурі власності, визначення раціональної структури аграрного сектору економіки за формами власності. Запропоновано організаційно-методичні розробки для забезпечення економічних умов реалізації прав власника розпоряджатися та користуватися своїм майном, визначено теоретичні засади поєднання методологій структурно-функціонального аналізу та функціонально-вартісного аналізу у вирішенні в сільському господарстві проблеми раціонального використання майна, запропоновані методологічні основи побудови математичних моделей для оптимізації використання майна у якості матеріального інвестиційного ресурсу.

Ключові слова: власність, економічний зміст, юридична форма, реформування, АПК, майно, матеріальний ресурс, розпорядження, використання.

АННОТАЦИЯ

Чириченко Ю.В. Реформирование и развитие имущественных отношений собственности в сельском хозяйстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02. - Экономика сельского хозяйства и АПК. Днепропетровский государственный аграрный университет. Днепропетровск, 2005.

В диссертации рассмотрены вопросы углубления теоретических основ, анализа и совершенствования организационно-экономических форм имущественных отношений собственности.

В первом разделе “Теоретические аспекты существования и развития имущественных отношений собственности” осуществлено комплексное теоретическое исследование основных аспектов экономического содержания и юридической формы отношений собственности, закономерностей существования их форм и перспектив развития. Решаются вопросы конкретизации понятий собственности, предложены определения видов, типов собственности, получило дальнейшее развитие определение рациональной структуры аграрного сектора экономики по формам собственности.

Во втором разделе “Анализ результатов реформирования и определение основных тенденций развития имущественных отношений собственности в сельском хозяйстве Украины” исследованы этапы становления института права собственности, обоснован вывод, что развитие положений субъективного права собственности стало первой частью организационно-правового этапа становления новых экономических отношений собственности в аграрной сфере экономики Украины, его дореформенным этапом, когда обретение прав собственности предшествовало их юридической реализации. На основе собранных данных о развитии института прав собственности и этапах реализации субъективного права собственности в сельском хозяйстве, разработана историческая модель развития этих прав в Украине. Проведен структурный анализ результатов реформирования отношений собственности в АПК и создана структурная модель развития имущественных отношений собственности, на микроэкономическом и макроэкономическом уровне определены приоритетные направления пореформенного развития экономических имущественных отношений собственности, каковыми являются их инвестиционное и инновационное развитие. Вопрос создания условий для такого развития должен решаться в контексте разработки и совершенствования методических и методологических основ эффективного использования недостаточно задействованного в процессе сельскохозяйственного производства материального ресурса, в том числе в качестве материального инвестиционного ресурса.

Третий раздел “Обоснование новых организационно-методических основ инвестиционного и инновационного развития имущественных отношений собственности” посвящен разработке и совершенствованию концептуальных методологических и методических основ для экономической реализации права собственника распоряжаться и пользоваться своим имуществом. Установлено, что поскольку собственник распоряжается своей собственностью в своих интересах, ему необходима информация о наибольшей стоимости его имущества - инвестиционной стоимости, а для рационального использования имущества необходимы данные о том, какую часть расходов предприятия составляет обеспечение такого использования и какая часть общей стоимости продукции и услуг предприятия образуется в результате. Разработаны и предложены к использованию организационно-методические разработки для обеспечения экономических условий полноценной реализации прав собственника. Определены теоретические основы объединения методологий структурно-функционального анализа и функционально-стоимостного анализа для решения в сельском хозяйстве проблемы рационального использования имущества его собственником, получили дальнейшее развитие методологические основы построения математических моделей для оптимизации использования имущества в качестве материального инвестиционного ресурса. Предложен новый оптимизационный критерий - коэффициент использования материального ресурса.

Ключевые слова: собственность, экономическое содержание, юридическая форма, реформирование, АПК, имущество, материальный ресурс, распоряжение, пользование.

ANNOTATION

Chirichenko Y.V. Reforming and development of the property relations of the ownership in an agriculture. - Manuscript.

The dissertation for the degree of a candidate of economic sciences in speciality 08.07.02 - economics of agriculture and agro-industrial complex - Dnepropetrovsk State Agrarian University, Dnepropetrovsk, 2005.

The dissertation is devoted to a deepening of theoretical bases, analysis and improvement of the economic forms of the property relations of the ownership. In the dissertation are investigated questions of a concrete definition of concepts of the economic contents and legal form of the relations of the property, allocation of the basic types of kinds and forms in structure of the property, the definitions of rational structure to agrarian sector of economy on patterns of ownership; are offered methods for maintenance of economic conditions of realization of the rights of the proprietor to dispose and to use the property, the theoretical bases of association of the structurally functional analysis and functional - cost analysis for the decision of the problem of rational use of property in agriculture, offered methodological bases of construction of mathematical models for optimization of use of property are determined as a material investment resource.

Key words: property, economic contents, legal form, reforming, аgriculture, material resource, order, use.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор Плаксієнко Валерій Якович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Зінов'єв Фелікс Володимирович, Кримський економічний інститут Київського національного економічного університету, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент Вініченко Ігор Іванович, Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства

Провідна установа:Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, кафедра організації виробництва та агробізнесу, Міністерство аграрної політики України, м. Харків.

Захист відбудеться 11 березня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 9 лютого 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р. М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблеми відносин власності є фундаментальними питаннями економічної теорії. Вони знаходяться у центрі уваги суспільства на протязі усього періоду існування людства. Торкаючись не лише правових і економічних, а й історичних, політичних, суспільних, психологічних та інших сторін життя, відносини власності, з одного боку, є невід'ємною складовою будь-якого економічного процесу, а з іншого - його важливими засадами. Отже, відносини власності та, зокрема, реформування і розвиток майнових відносин власності в аграрному секторі економіки України, з точки зору економічної теорії та вимог сьогодення щодо необхідності розвитку АПК, є пріоритетною для дослідження науковою проблемою.

Актуальність теми дослідження. Проблеми розвитку відносин власності завжди були актуальними та досліджувалися багатьма видатними вченими як у теоретичних, так і у практичних аспектах. Таким чином, світова та вітчизняна економічні науки вже мають у цьому плані велике теоретичне надбання. У своєму дослідженні автор спирається на роботи видатних класиків суспільно-економічних наук: Г. Гегеля, Дж. Локка, Д. Юма, К. Маркса, Ф. Енгельса, М. І. Туган-Барановського. Вагомий внесок в розробку теоретичної, методологічної та методичної основи трансформації відносин власності внесли такі відомі вітчизняні вчені як: А. С. Гальчинський, А. П. Гош, Г. В. Задорожний, Ф. В. Зінов'єв, В. П. Корнієнко, І. В. Лазня, Л. Ю. Мельник, С. В. Мочерний, В. А Рибалкін. Реформуванню і пореформеним відносинам власності в аграрній сфері економіки України присвячені праці П. І. Гайдуцького, І. Г. Кириленка, П. М. Макаренка, В. Я. Плаксієнка, П. Т.Саблука, А. Н. Оніщенка, В. В. Юрчишина та інших вчених.

Проте, детальне вивчення майнового аспекту реформування АПК залишається актуальним, оскільки це зумовлено наступними чинниками:

1. Потребують реалізації та захисту права власності селян на майно колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Для реалізації цих прав потрібні ефективні економічні й правові механізми, розробити та впровадити які неможливо, якщо не враховувати попередній досвід реформування.

2. Розвиток економіки України зумовлює прийняття нових законодавчих та нормативних документів, що істотно коригує економічне значення окремих аспектів проведеного реформування. Отже, аналізувати зміни у відносинах власності потрібно виходячи саме з позицій сьогодення.

3. Результативність змін у відносинах власності в аграрному секторі поки що дуже низька, що вказує на необхідність подальшої розробки і поглиблення реформ у сільському господарстві.

Наведені фактори прямо вказують на те, що розвиток майнових відносин власності пройшов лише початковий етап безпосереднього реформування на засадах приватної власності селян на землю та майно колишніх колективних сільськогосподарських підприємств. Тому пріоритетного значення набуває наповнення нових форм взаємовідносин власності ринковим змістом, забезпечення можливості використання селянами майнових прав, отриманих внаслідок реформування майнових відносин власності, із зиском для себе. Потрібно створити економічні умови для вдалого розпорядження майном та ефективного його використання в сільськогосподарському виробництві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного аграрного університету, що скоординований з тематикою робіт Інституту аграрної економіки УААН. Дисертаційна робота підготовлена у відповідності з програмою науково-дослідних робіт кафедри обліку та аудиту інституту економіки Дніпропетровського державного аграрного університету (ДДАУ) з наукового напряму “Проблеми організації та обліку використання виробничих ресурсів в агропромислових формуваннях різних форм власності при визначенні стратегії національної продовольчої безпеки України”. Номер державної реєстрації 0101U005720. У цій роботі здобувач був спеціалістом з дослідження, розробки, уточнення та поглиблення теоретичних підходів, методологічних і методичних прийомів щодо реформування і розвитку майнових відносин власності в сільському господарстві, спрямованих на вирішення проблем ефективності розпорядження та використання селянами власного майна.

Мета і завдання дослідження. З огляду на актуальність проблеми розвитку майнових відносин власності на селі, метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад, аналіз і вдосконалення організаційно-економічних форм майнових відносин власності шляхом розробки і доопрацювання методичних та методологічних основ ефективного в економічному плані використання селянами своїх майнових прав.

Для досягнення поставленої мети в дослідженні вирішувалися наступні наукові завдання: економічний майновий селянин

вивчення теоретичних аспектів реформування і розвитку майнових відносин власності;

проведення історичного та структурного аналізу реформування сільського господарства із побудовою відповідних історичної і структурної моделей;

виявлення та аналіз основних тенденцій розвитку майнових відносин власності в сільському господарстві;

розробка і вдосконалення методичних і методологічних засад для забезпечення вдалого розпорядження та ефективного використання селянами майна, на основі визначення його інвестиційного та функціонального потенціалів;

опрацювання нової математичної моделі оптимізації інвестиційних проектів на основі структурно-функціональної моделі використання майна;

обґрунтування окремих концептуальних аспектів розвитку майнових відносин власності як підґрунтя інвестиційного розвитку сільськогосподарських підприємств аграрної галузі.

Об'єктом дослідження є процес трансформації та реалізації відносин власності в економіці сільського господарства України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних питань становлення майнових відносин власності, їх природа, форми, механізми реалізації, напрямки реформування та розвитку.

Методи дослідження. В роботі використовувалися такі методи дослідження: абстрактно-теоретичний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), перехід від конкретного до абстрактного (теоретичний аналіз різних елементів і аспектів відносин власності), перехід від одиничного до системного (формулювання концептуальних основ і тенденцій розвитку майнових відносин власності), класифікацій (конкретизація поняття відносин власності, визначення раціональної структури економіки за формами власності), статистико-економічний (аналіз сучасного стану реформування відносин власності в Україні).

Теоретичною, статистичною, правовою та методологічною основою дослідження стали положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі та нормативні акти, статистичні матеріали Державного комітету статистики України і Дніпропетровського обласного управління статистики щодо формування відносин власності. Також було використано відомчу звітність Міністерства аграрної політики і головного управління сільського господарства і продовольства Дніпропетровської обласної державної адміністрації про підстави та результати трансформації майнових відносин власності в сільському господарстві України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методичному обґрунтуванні та вирішенні комплексу питань, пов'язаних з аналізом, виділенням основних тенденцій і пріоритетних напрямів розвитку майнових відносин власності в сільському господарстві України, а також із розробкою економічних механізмів їх реалізації. В процесі дослідження отримано наступні наукові результати, яким властива наукова новизна:

- вперше обґрунтовано і запропоновано поєднання структурно-функціонального аналізу та функціонально-вартісного аналізу у вирішенні в сільському господарстві проблеми раціонального використання майна його власником, що дозволяє розглядати замість майна лише функції і процеси з його використання, які характеризуються визначеним автором показником функціонального потенціалу майна;

- набуло подальшого розвитку обґрунтування положень поглиблення реформ у сільському господарстві. В загальній структурі власності виділено пріоритетні сегменти - майно, що знаходиться у спільній частковій власності та майно, яким користуються на правах оренди. В історичному плані визначено останній етап реформування відносин власності - етап економічної реалізації майнових прав селян;

- набуло подальшого розвитку створення економічних підстав розпорядження майном. За допомогою визначення його інвестиційного потенціалу обґрунтована можливість власника визначати подальшу долю майна, виходячи із порівняння його ринкової та інвестиційної вартостей;

- набули подальшого розвитку теоретичні підходи до побудови математичних моделей для оптимізації використання майна у якості матеріального інвестиційного ресурсу - запропоновано залучення нового оптимізаційного критерію - коефіцієнту використання матеріального ресурсу;

- набуло подальшого розвитку визначення раціональної структури аграрного сектору економіки за формами власності - обґрунтовано різноманіття її видів;

- удосконалена класифікація відносин власності шляхом виділення основних типів, видів і форм у структурі власності, розробки комплексних підходів до конкретизації їх економічного змісту та юридичної форми;

- удосконалені окремі концептуальні теоретичні засади розвитку майнових відносин власності як підґрунтя інвестиційного розвитку сільськогосподарських підприємств - обґрунтована необхідність ефективного використання недостатньо задіяного в процесі сільгоспвиробництва розпайованого майна у якості матеріального інвестиційного ресурсу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що при прикладному застосуванні одержаних наукових результатів дослідження були розроблені методичні основи для практичної економічної реалізації майнових прав власності, а саме, права розпоряджатися та використовувати майно.

Для реалізації відповідного права власника запропоновано нову методику розпорядження майном на основі визначення його інвестиційного потенціалу. Практична цінність методики зумовлюється мінімізацією кількості оціночних процедур. Крім того, методика може застосовуватися для корегування розміру статутних внесків на розмір інвестиційного потенціалу.

Для економічної реалізації права власника користуватися своїм майном запропоновано нову методику оптимізації використання майна на основі визначення його функціонального потенціалу. Практична цінність методики зумовлюється функціональним підходом до використання майна.

Запропонована нова математична модель оптимізації інвестиційних проектів на основі структурно-функціональної моделі використання майна, що може застосовуватись інвесторами при визначенні доцільності придбання сільськогосподарської техніки.

Ці методичні розробки мають повний ступінь готовності і рекомендовані до впровадження Дніпропетровською облдержадміністрацією (лист № 5472/04-19 від 21.12.2004 р.), управліннями сільського господарства і продовольства Петропавлівського, Криничанського і Магдалинівського районів (довідки №№ 5/12 від 12.05.2004 р., 12/72 від 21.10.2004 р., 157 від 20.12.2004 р.).

Окремі господарства вже впровадили вищевказані результати дослідження:

ТОВ “Рубін” Петропавлівського району (довідка № 12 від 17.05.2004 р.), птахорадгосп “Український” Криничанського району (довідка № 36 від 07.10.2004 р.), ТОВ АФ “Зоряна” Магдалинівського району (довідка № 19 від 05.03. 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота цілком є результатом самостійного наукового дослідження. Опубліковані наукові роботи містять положення, методичні рекомендації, висновки і пропозиції, сформульовані особисто здобувачем наукового ступеня.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи, її науковий зміст та практичне застосування доповідалися і обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції в Інституті економіки Дніпропетровського національного університету “Бухгалтерський облік та фінансова звітність як інструменти контролю” (Дніпропетровськ, 2004 р.); у Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти “Основні напрямки та специфіка модернізації сільської школи” (Дніпропетровськ, 2004 р.), “Сучасна освіта в сільській школі: управління, навчальні та виховні аспекти” (Дніпропетровськ, 17-18 квітня 2003 р.); у навчально-науковому інституті економіки ДДАУ “Проблеми формування підприємництва та використання виробничих ресурсів в аграрному секторі економіки України” (Дніпропетровськ, 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 10 публікаціях загальним обсягом 3,65 друк. арк., у тому числі: 8 статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, з них 6 в фахових, загальним обсягом 2,48 друк. арк. та 2 публікаціях тез доповідей на науково-практичних конференціях, обсягом 0,33 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст роботи викладений на 166 сторінках друкованого тексту, в тому числі містить 6 таблиць, 21 рисунок та 14 додатків. Список використаних літературних джерел налічує 180 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні аспекти існування і розвитку майнових відносин власності” спираючись на наявні напрацювання закордонних та вітчизняних вчених, здійснено комплексне теоретичне дослідження основних аспектів економічного змісту та юридичної форми відносин власності, закономірностей існування їх форм та перспектив розвитку, використовуючи для цього комплексний аналіз.

Нами виділено три основні незалежні шляхи конкретизації понять економічних відносин власності, що дає можливість розглянути будь-яке надане вченими визначення економічних відносин власності з позиції повного розкриття усіх шести обумовлених нами аспектів. Узагальнені результати теоретичного дослідження змісту економічних відносин власності шляхом конкретизації цього поняття, проведеного на основі аналізу літературних джерел, представлені у таблиці 1.

Для подальшого уникнення плутанини з категоріями типи та види власності в економічній теорії запропоновано:

1) підтримати наступне визначення видів власності:

- приватна власність - це такий вид власності, що реалізується через індивідуальне привласнення;

- суспільна власність - такий вид власності, який реалізується через суспільне привласнення, тобто суб'єктом привласнення є група осіб, колектив, держава чи суспільство в цілому.

2) розкривши важливі аспекти трудової та експлуататорської власності, викласти економічний зміст категорії тип власності як характеристики способу поєднання робочої сили і засобів виробництва, та окремо як характеристику найбільш загальних принципів функціонування власності в конкретні історичні періоди, пов'язану із рівнем розвитку виробничих сил та структурою державного устрою. А при виявленні в структурі власності складних форм відносин власності та при детальному аналізі цих укрупнених форм шляхом виділення їхніх видів і підвидів, запропоновано відрізняти вид власності і вид (підвид) окремої форми відносин власності..

Таблиця 1

Відповідність сучасного уявлення про зміст поняття економічних відносин власності шляхам його конкретизації

Класифікація економічних відносин власності:	Конкретизація на:
	суб'єктно - об'єктні, суб'єктно - суб'єктні	статичні, динамічні	суб'єктивні, об'єктивні
Відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження - привласнення його результатів - матеріальних благ і послуг	суб'єктно - суб'єктні	динамічні	суб'єктивні
Економічні відносини людей з безпосереднього привласнення матеріальних благ	суб'єктно - об'єктні	динамічні	об'єктивні
Відносини, що відбивають стан привласнення або належності матеріальних благ певним особам або їх колективам	суб'єктно - об'єктні	статичні	суб'єктивні

Внаслідок проведення порівняльного аналізу економічної ефективності різних організаційно-правових форм відносин власності, визначено раціональну структуру аграрного сектору економіки за формами власності. Встановлено, що для самовираження людини в ринковій економіці, реалізації її економічної волі недостатньо однієї форми власності, необхідне різноманіття їх видів. Різноманіття форм власності відбиває різний ступінь розвитку продуктивних сил і організаційно-економічних відносин, неоднаковий рівень суспільного виробництва в окремих галузях господарства. Тому, крім приватної індивідуальної й акціонерної, комунальної та державної власності, в сучасній ринковій економіці існують кооперативна і змішана власність. Отже, ринкова економіка представлена різноманіттям видів власності. Держава повинна підтримувати усі форми власності, захищати інтереси всіх її суб'єктів, створюючи для них за допомогою економічних, адміністративних і юридичних важелів рівні умови господарювання. Усі форми власності мають свої переваги і недоліки. Однак, доповнюючи одна одну, вони створюють умови для ефективного функціонування ринкової економіки на засадах конкуренції.

У другому розділі “Аналіз результатів реформування та визначення основних тенденцій розвитку майнових відносин власності в сільському господарстві України” досліджено етапи становлення інституту права власності, які спонукають до висновку, що розбудова положень суб'єктивного права власності стала першою частиною організаційно-правового етапу становлення нових економічних відносин власності в аграрній сфері економіки України, його дореформеним етапом, коли набуття селянами прав власності передувало їх юридичній реалізації. На основі зібраних нами даних про розбудову інституту прав власності та етапи реалізації суб'єктивного права власності селян розроблено історичну модель розвитку цих прав в Україні, яка подана на рис. 1.

Надана модель відображає історичну послідовність розвитку майнових відносин власності, їх найближчі перспективи та узагальнює погляди вітчизняних вчених на зміст проведених реформ, зокрема, щодо початку реформування прав власності - розбудови інституту прав власності.

На основі обґрунтування конкретизованого визначення економічних майнових відносин власності, що є реалізацією майнових прав суб'єктів цих відносин, економічний аналіз майнових відносин власності в контексті отриманих чи можливих їх практичних результатів запропоновано проводити як аналіз економічної ефективності реалізації набутих селянами майнових прав власності.

Для створення умов ефективного використання у сільському господарстві цілісних майнових комплексів чи їх окремих часток визначено пріоритетні напрямки розвитку пореформених відносин власності, для чого:

1) проаналізовано наявну статистичну та фактичну інформацію щодо реформування та на її основі створено загальну структурну модель (рис 2), за якою відбулося реформування сільськогосподарської галузі економіки, та будуються пореформені відносини власності;

2) проведено структурний аналіз побудованої моделі та визначено пріоритетність для дослідження окремих сегментів у структурі розвитку пореформених відносин власності. Цей аналіз показав, що головною проблемою пореформених майнових відносин власності на мікроекономічному рівні стає неефективне використання отриманого майна його власниками;

3) аналіз основних перспектив розвитку майнових відносин власності, проведений на макроекономічному рівні, свідчить, що одним із найбільш дієвих шляхів підвищення прибутковості галузі повинно стати залучення недостатньо задіяного в процесі сільгоспвиробництва наявного майнового ресурсу.

Особливе значення, що має матеріальний інвестиційний ресурс для розвитку сільськогосподарської галузі, підтверджено наступними чинниками.

1. За даними Державного комітету статистики України в структурі інвестицій за джерелами інвестування за 2003 р. 63,9 % складають внутрішні джерела, до яких належать матеріальні інвестиційні ресурси.

2. За даними того ж комітету за 1999-2003 роки частка капітальних вкладень у сільське господарство в обсязі виробленої продукції та в загальному обсязі реалізованої сільськогосподарськими підприємствами продукції була незначною, а відношення капіталовкладень до обсягу валової продукції в сільськогосподарській галузі за ці роки було найнижчим з усіх галузей економіки. Потрібно погодитися із думкою окремих вчених, які справедливо вважають, що “… держава, яка вже втратила понад 60 % свого виробничого потенціалу, не може дозволити собі розбазарювання і безконтрольне вибуття виробничих ресурсів з обороту”.

3. Наявний матеріальний інвестиційний ресурс має значний інвестиційний потенціал, оскільки він уже побудований, вироблений чи існує у природі. Тому, при використанні його у процесі сільськогосподарського виробництва мають заощаджуватися кошти та час на його відтворення чи придбання. Потрібно погодитися із висновком президента однієї з найбільших агрофірм України “Олімпекс-Агро” С. Сека, який вважає: “Інвестиції у сучасну техніку за найсприятливіших умов окупляться не раніше, ніж через 5 років. А вкладення в тваринництво через 5 років тільки починають давати віддачу”.

4. Інноваційний потенціал матеріального ресурсу полягає у можливості розробки, вдосконалення та впровадження нових теоретичних, методичних та методологічних засад використання цього ресурсу з метою повної реалізації його виробничого та інвестиційного потенціалів.

5. Проведений у межах дослідження на дев'яти сільгосппідприємствах Криничанського та Софіївського районів Дніпропетровській області вибірковий експертний аналіз процесу використання виробничих фондів у 1999-2003 роках суб'єктами майнових відносин за ознакою повноти використання у процесі сільськогосподарського виробництва (у тому числі на правах оренди та безоплатного користування) показав (табл. 2), що виробничий та інвестиційний потенціали цих господарств не використовуються у повному обсязі. Основними причинами недостатнього використання матеріального виробничого ресурсу у сільгосппідприємствах їх керівники вважають недостатність додаткових фінансових вкладень для приведення майна у відповідність до потреб сільгоспвиробництва (70 % чинників впливу), невідповідність цього майнового ресурсу напряму виробничої діяльності сільгосппідприємства (9 % чинників впливу) та прорахунки у менеджменті цих господарств (21 % чинників впливу), які стосуються лише часткового використання майна.

Таблиця 2

Результати опитування керівників сільгосппідприємств з приводу використання майна сільськогосподарського виробничого призначення

Господарство	Майно	Загальна вартість цілісного майнового комплексу, тис. грн.
	не використовується, %	Використовується
		частково, %	повністю, %
ТОВ “Дніпро”	15	0	85	254
ТОВ “Надія”	33	0	67	958
ЗАТ “Вікторія”	0	7	93	456
ТОВ “Маяк”	9	3	88	369
ТОВ “Славутич”	17	2	81	782
ТОВ “Злагода”	0	0	100	1548
ТОВ “Зерно”	5	5	90	847
ТОВ “Колос”	9	0	81	651
ТОВ “Зоря”	12	1	87	398
В середньому	11	2	87	696

Аналіз літературних джерел дозволив зробити висновок про відсутність у вітчизняній економічній науці розробок та методик, що можуть використовуватися селянами як економічна основа для вдалого розпорядження та ефективного користування власним майном, що стало одним із головних чинників існування великої кількості зловживань щодо майна селян з боку крупних фінансових інвесторів та керівництва сільгосппідприємств.

Третій розділ “Обґрунтування нових організаційно-методичних основ інвестиційного та інноваційного розвитку майнових відносин власності” присвячений розробці і вдосконаленню концептуальних методологічних та методичних основ для економічної реалізації права власника розпоряджатися та користуватися своїм майном.

На наш погляд, оскільки саме власник у своєму інтересі визначає юридичну і фактичну долю речі, він потребує для цього інформації про найбільшу вартість своєї власності, якою є її інвестиційна вартість. Встановлено, що попри напрацювання у вітчизняній науковій літературі як методологічного апарату, так і основних засад проведення інвестиційної оцінки, в цих джерелах відсутня розробка методики, що могла б використовуватися для оцінки матеріального інвестиційного ресурсу в сільськогосподарській галузі.

Автором пропонується принципово нова послідовність інвестиційної оцінки, при якій вартість окремого об'єкту визначається на підставі визначення вартості цілісного майнового комплексу. При розробці вказаної методики ця послідовність була порівняна із можливістю визначення окремо вартості об'єкту оцінки, коли він не є цілісним майновим комплексом. Поряд з іншою послідовністю оціночних процедур вказана послідовність має вищий показник спрощення розрахунків та рівні показники точності і достовірності інвестиційної оцінки. Це пояснюється складністю визначення коефіцієнту використання окремого об'єкту оцінки у складі усіх інвестицій проекту, в порівнянні із визначенням коефіцієнту використання цього об'єкту у складі цілісного майнового комплексу, оскільки розмір та рентабельність інших, передбачених інвестиційним проектом, додаткових інвестицій, які не є майном, здебільшого можливо знайти окремо у розрахунковий спосіб, або вони відомі.

При розробці методики визначення доцільності залучення майнового ресурсу до окремого інвестиційного проекту визначена така послідовність оціночних процедур та дій:

1 етап - класифікація об'єкту оцінки;

2 етап - визначення коефіцієнту використання даного об'єкту у складі цілісного майнового комплексу господарства;

3 етап - визначення інвестиційної вартості цілісного майнового комплексу;

4 етап - визначення інвестиційної вартості об'єкту оцінки;

5 етап - визначення інвестиційного потенціалу об'єкту оцінки (що становить різницю між ринковою та інвестиційною вартістю);

6 етап - визначення значення рентабельності інвестування даного об'єкту як співвідношення між ринковою та інвестиційною вартістю;

7 етап - висновок потенційного інвестора, зроблений на основі інформації про різницю і співвідношення ринкової та інвестиційної вартості його власності, виходячи із власних пріоритетів, норми рентабельності по галузі тощо.

Результати дослідження доводять, що для раціонального використання матеріального ресурсу власнику потрібно мати інформацію про те, яку частину загальних витрат підприємства складає забезпечення функціонування цього ресурсу, та яка частина загальної вартості продукції та послуг підприємства утворюється внаслідок такого функціонування. Різницю вказаних показників в рамках дослідження визначено як функціональний потенціал матеріального ресурсу, який відповідно розраховується за формулою 1.

, (1)

де: - функціональний потенціал матеріального ресурсу;

- частина загальної вартості продукції та послуг підприємства, що утворюється внаслідок функціонування матеріального ресурсу;

- частина загальних витрат підприємства, що забезпечує функціонування даного ресурсу (вартість функції);

N - кількість функцій, у яких використано матеріальний ресурс.

Основним завданням визначення функціонального потенціалу об'єкту майнових відносин власності в сільському господарстві та ступеню його реалізації прийнято зниження витрат за рахунок усунення або зменшення неповного використання цього ресурсу та виключення із цілісного майнового комплексу зайвих елементів із відповідним корегуванням планів виробничої діяльності, бізнес-планів, інвестиційного проекту тощо.

Методологічною основою розробки методики визначення функціонального потенціалу матеріального ресурсу стало поєднання методологій структурно-функціонального моделювання та функціонально-вартісного аналізу. Для чого нами запропоновано схему поєднання в методиці розрахунків функціонального потенціалу матеріального ресурсу методологій IDEF0 та функціонально-вартісного аналізу.

Критерієм оптимізації, що дозволяє сформувати раціональну структуру майна у складі реального, розрахованого на основі функціональної моделі, цілісного майнового комплексу, обрано задіяність функціонального потенціалу матеріального ресурсу у загальному процесі сільськогосподарського виробництва:

, (2)

де: - коефіцієнт використання і-го матеріального ресурсу;

- функціональний потенціал і-го матеріального ресурсу (розраховується за оптимальною моделлю);

- практично задіяний у виробництві функціональний потенціал і-го матеріального ресурсу, у складі цілісного майнового комплексу.

У дослідженні запропоновано визначення функціонального потенціалу майнового ресурсу та оптимізацію його використання проводити у наступній послідовності.

На першому етапі будується “ідеальна функціональна модель” із максимальною результативністю функціонування обраного матеріального ресурсу або сукупності матеріальних ресурсів. Із математичної точки зору побудова вказаної моделі є рішенням однокритеріальної оптимізаційної задачі (формула 3) та має слугувати за основу побудови оптимальної моделі використання матеріального ресурсу.

. (3)

На другому етапі, на основі попередньої моделі, будується функціональна модель оптимального використання матеріального ресурсу із його найбільшим функціональним потенціалом. У математичному вигляді при цьому вирішується відповідна оптимізаційна задача (формула 4).

. (4)

Третій етап функціонального моделювання здійснюється лише при необхідності проведення аналізу існуючих на сільгосппідприємстві бізнес-процесів. При функціонально-вартісному аналізі побудованої на цьому етапі функціональної моделі розраховується задіяність функціонального потенціалу матеріального ресурсу (формула 2) та визначаються шляхи його максимізації (формула 5).

. (5)

Окрім цього, застосування вказаного підходу до оптимізації використання матеріальних інвестиційних ресурсів в сільгоспвиробництві робить можливим залучення у якості оптимізаційного критерію коефіцієнту використання матеріальних ресурсів разом із іншими, основними критеріями оптимізації інвестиційних проектів до такої математичної оптимізаційної моделі, яка повинна враховувати пріоритетність даного підходу.

Одна з них, це така трикритеріальна задача:

; (6)

; (7)

, (8)

де:- коефіцієнт використання цілісного майнового комплексу, - чиста поточна вартість чи чистий приведений ефект,- рентабельність інвестицій, що є одними з основних критеріїв оптимізації інвестиційних проектів.

В дослідженні запропоновано розв'язувати поставлену задачу методом імітаційного моделювання, основу якого складає сценарний підхід.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в поглибленні теоретичних засад, проведенні аналізу і вдосконаленні організаційно-економічних форм майнових відносин власності шляхом розробки і доопрацювання методичних та методологічних основ ефективного в економічному плані використання селянами своїх майнових прав. При цьому були одержані наступні загальні висновки.

1. В теоретичному плані власність є складною системою економічних та правових відносин. Тому, економічний зміст та юридична форма цих майнових відносин потребують вивчення у всій сукупності їх окремих суб'єктно - об'єктних та суб'єктно - суб'єктних, статичних та динамічних, суб'єктивних і об'єктивних аспектів, при вивченні яких доцільно скористатися методом дослідження - сходження від конкретного до абстрактного. Для використання вказаного методичного підходу пропонується узагальнене конкретизоване наступне визначення економічних відносин власності:

- відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження - привласнення його результатів - матеріальних благ і послуг, що є суб'єктно - суб'єктними, динамічними та суб'єктивними;

- економічні відносини людей з безпосереднього привласнення матеріальних благ, що є суб'єктно - об'єктними, динамічними та об'єктивними;

- відносини, що відбивають стан привласнення чи належності матеріальних благ певним особам або їх колективам, що є суб'єктно - об'єктними, статичними та суб'єктивними.

Діалектичною стороною такого висновку є відповідність сукупності конкретних проявів економічних відносин власності їх економічному змісту.

2. У зв'язку із певною плутаниною в економічній теорії категорій типи та види власності, доцільно зупинитися на найбільш, на нашу думку, поширеному в науковій літературі наступному визначенні видів власності:

- приватна власність - це такий вид відносин власності, що реалізується через індивідуальне привласнення;

- суспільна власність - такий вид власності, який реалізується через суспільне привласнення, тобто суб'єктом привласнення є група осіб, колектив, держава чи суспільство в цілому.

Одночасно, потрібно викласти економічний зміст категорії тип власності як характеристику способу поєднання робочої сили і засобів виробництва, та окремо, як характеристику найбільш загальних принципів функціонування власності в конкретні історичні періоди, пов'язану із рівнем розвитку продуктивних сил та структурою державного устрою.

3. Економічна ефективність організаційно-правових форм, заснованих на приватній власності, має вагомі переваги, однак, тільки при наявності різноманітних форм власності людині гарантується можливість роботи на підприємствах, заснованих на такій формі власності, яка найбільшою мірою відповідає його характеру та потребам: від порівняно високого доходу в акціонерному підприємстві, але з більшим ступенем ризику до менш оплачуваної праці, але з більшою соціальною захищеністю в державній установі; від самостійного приватного підприємництва до спільної діяльності в колективних підприємствах.

4. Реформування майнових відносин власності в сільськогосподарській галузі економіки України має наступні тенденції.

1) Організаційно-правовий етап становлення нових економічних відносин власності в сільському господарстві закінчено. Побудовано правові основи для сільськогосподарського виробництва на засадах приватної власності, триває останній етап реформування - етап економічної реалізації майнових прав селян.

2) Головною проблемою пореформених майнових відносин власності на мікроекономічному рівні стає неефективне використання отриманого майна його власниками, зокрема майна, що знаходиться у спільній частковій власності та майна, яким користуються на правах оренди.

3) Одним із найбільш дієвих шляхів підвищення прибутковості галузі може стати залучення недостатньо задіяних в процесі сільгоспвиробництва матеріальних ресурсів.

Врахування визначених тенденцій дозволяє зробити висновок, що необхідно, дотримуючись встановленого правового режиму майна суб'єктів господарювання, знаходити нові шляхи використання існуючої правової бази і досвіду реформування з метою захисту майнових інтересів селян, оскільки діючі механізми економічної реалізації їх майнових прав мають суттєві недоліки.

Це повинно відбуватися у контексті пошуку корисних для господарювання шляхів співпраці суб'єктів прав власності та господарського відання на майно реформованих колективних сільськогосподарських підприємств.

5. Пріоритетним напрямком пореформеного розвитку економічних майнових відносин власності повинен стати їх інвестиційний та інноваційний розвиток. Питання створення умов для такого розвитку потребує вирішення в контексті розробки і вдосконалення методичних та методологічних основ ефективного використання недостатньо задіяного в процесі сільськогосподарського виробництва майнового матеріального ресурсу, у тому числі у якості матеріального інвестиційного ресурсу. Причому, саме власник або співвласник матеріального інвестиційного ресурсу - селянин повинен розглядатися економічною наукою у якості інвестора.

6. У інвестиційному плані:

- по-перше, необхідна проста та водночас ефективна методика визначення інвестиційної вартості майна селян, що використовується в якості матеріального інвестиційного ресурсу, яка запропонована у дослідженні та побудована на існуючих методологічних основах оцінки майна. Сферою для застосування запропонованої методики, поряд із визначенням доцільності інвестування майнового ресурсу, є корегування на величину інвестиційного потенціалу розмірів внесків до статутного фонду знову створюваних суб'єктів господарської діяльності при включенні до них майнового інвестиційного ресурсу;

- по-друге, розрахунок інвестиційних проектів доцільно проводити із врахуванням необхідності оптимізації використання у сільськогосподарському виробництві матеріальних інвестиційних ресурсів шляхом застосування запропонованої у дослідженні оптимізаційної моделі.

7. У інноваційному плані, в контексті розробки нових і вдосконалення існуючих методів управління матеріальними ресурсами, побудованих на сучасних методологічних підходах, для ефективного використання майна їх власниками необхідно:

- по-перше, ввести новий у вітчизняній і закордонній науці показник функціонального потенціалу матеріального інвестиційного ресурсу, який доцільно застосовувати з метою підвищення ефективності використання селянами їх майна;

- по-друге, розрахунок вищевказаного показника доцільно проводити на основі застосування сучасних міжнародних стандартів функціонального моделювання із використанням методу функціонально-вартісного аналізу.

8. Власникам майнових паїв доцільно скористатися функціонально-вартісним аналізом для визначення функціонального потенціалу належного їм на правах спільної часткової власності майна та шляхом порівняльного аналізу визначити питому вагу функціонального потенціалу свого майна у загальних виробничих циклах сільськогосподарського підприємства. Вказана інформація повинна враховуватися при складанні відповідних договорів оренди майна.

Реалізація вищевказаних пропозицій дозволить значно покращити наповнення реально існуючих в сільськогосподарській галузі майнових відносин власності економічним змістом, захистити майнові права селян, буде сприяти становленню на селі справжнього господаря, що на початку аграрної реформи ставилося за її мету.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

в наукових фахових виданнях

Чириченко Ю.В. Структурна модель реформування і пореформених відносин власності на селі // Вісник Сумського національного аграрного університету. - 2004. - № 1(16). - С. 139 -146.

Чириченко Ю.В. Обліковий аспект інформаційної складової процесу використання сільськогосподарськими підприємствами цілісних майнових комплексів чи їх часток, що знаходяться у спільній частковій власності // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Випуск 190: В 4 т. Том IV.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.887-894.

Чириченко Ю.В. Реформування та регулювання майнових відносин на селі: етапи, проблематика та перспективи розвитку // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - 2004. - № 1. - С. 165 -169.

Чириченко Ю.В. Використання майна на основі визначення його функціонального потенціалу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Випуск 197: В 5 т. Том I.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.256-263.

Чириченко Ю.В. Майнові відносини власності: конкретизація понять економічний зміст та юридична форма // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2004. - № 6. - С. 253-262.

Чириченко Ю.В. Розпорядження майном на основі визначення його інвестиційного потенціалу // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Випуск 199: В 3 т. Том I.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С.172-179.

в інших виданнях

Чириченко Ю.В. Обліковий аспект інформаційної складової процесу використання сільськогосподарськими підприємствами цілісних майнових комплексів чи їх часток, що знаходяться у спільній частковій власності // Бухгалтерській обік та фінансова звітність як інструменти контролю. Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.108-109.

Чириченко Ю.В. Деякі аспекти реформування та регулювання майнових відносин власності у сільськогосподарській галузі // Проблеми формування підприємництва та використання виробничих ресурсів в аграрному секторі економіки України. Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів інституту економіки за підсумками науково-дослідної роботи в 2003 р. - Дніпропетровськ: ДДАУ, 2004. С. 104-105.

Чириченко Ю.В. Трансформаційні процеси в аграрно-промисловому комплексі та модернізація освіти сільської школи // Нива знань. - 2004. - № 3. - С. 45-46.

Чириченко Ю.В. Реформування агропромислового комплексу та його вплив на соціальну сферу села // Вісник сільської школи. - 2003. - № 6-7. - С. 4-7.

Размещено на Allbest.ru