Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки”

УДК 631.164.23

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки

08.07.02 економіка сільського господарства і АПК

Гуткевич Світлана Олександрівна

Київ 2004

Загальна характеристика роботи

інвестиційна привабливість аграрний сектор

Актуальність теми. Досягнення стратегічних цілей розвитку суспільства визначається системою управління економікою, яка регулює економічну діяльність держави. У процесі трансформації економіки України ставилося завдання сформувати ринкову ідеологію, що ґрунтується на загальних засадах приватної власності. При цьому використовуються різні механізми впливу на процеси, які відбуваються в умовах реформування економіки, включаючи і її складову аграрний сектор. Здійснення ринкових реформ неможливе без чітко визначеної структурно-інвестиційної політики.

Інвестиційний процес це складна економічна категорія, яка характеризує соціально-економічний стан держави та дозволяє моделювати її майбутнє. Суб'єкти інвестиційного процесу вступають у різні суспільні відносини, які мають також і міжгалузевий характер. Добробут і динамічність розвитку нації залежить від обсягу та спрямованості інвестицій, досягнення рівня їх прибутковості, а відповідно інвестиційної привабливості секторів економіки.

Інвестиційна привабливість і пріоритетність об'єктів визначаються:

взаємозалежністю між наявністю та доступністю необхідної інформації;

станом організаційно-економічних зв'язків між економічно самостійними суб'єктами господарювання, виробниками і споживачами продукції з урахуванням попиту і пропозиції;

умовами конкуренції на внутрішньому агропродовольчому ринку, ринку інвестицій та інших ресурсних ринків, що мають задовольняти наступні структурні складові інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки: ціна, якість товарів і послуг; рівень планування або прогнозування; перспективи просування продукції до споживача, залежно від ринкової ціни, якості та кон'юнктури пропонованих товарів, об'єктів інвестування; гнучкість і можливість коригування тактики та стратегії інвестиційного процесу в галузях агропромислового комплексу, управління ризиками інвестиційного процесу.

Найбільше значення для забезпечення інвестиційної привабливості має виконання державою як суб'єкта управління багатьох об'єктивно необхідних і належних тільки їй функцій. Особливо це важливо в умовах переходу до ринкової системи господарювання, коли реформуються відносини і форми власності, відбувається реорганізація всіх галузей економіки, у тому числі й агропромислового комплексу.

Реалізація функцій державного управління в аграрній сфері має ряд суттєвих недоліків, що впливають на привабливість об'єктів інвестування й відповідно на економіку галузі. До них можна віднести:

відсутність моделі поетапного реформування аграрної сфери економіки;

порушення міжгалузевих відносин, паритетності еквівалентного обміну між сільським господарством і промисловістю;

формування ринку товарів і послуг без урахування їх соціально-економічного значення;

недооцінка сутності та значення аграрного сектора в економіці України.

Здійснення цих функцій реалізується значною мірою через інвестиції, з використанням як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування.

Можливими джерелами інвестування можуть бути державні вкладення і кредити, власні накопичення підприємств, кредити комерційних банків та інших фінансових структур, заощадження населення.

Актуальність дослідження визначається й посилюється у зв'язку з необхідністю теоретичного обґрунтування та осмислення основ формування інвестиційної привабливості для іноземних інвесторів. Про актуальність науково-практичних розробок, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливості в умовах глибоких суспільних трансформацій перехідного періоду до ринку, свідчать численні дискусії щодо окремих аспектів таких розробок.

Водночас відсутні комплексні наукові дослідження проблеми формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України. У публікаціях українських вчених-аграрників розглядаються тільки окремі, фрагментарні питання інвестиційної привабливості, без виходу на рівень формування чинників інвестиційної привабливості й теоретичних узагальнень інструментарію її підвищення. До цього часу питання інвестування розглядаються без урахування досягнень теорії і практики управління інвестиційним процесом у цілому, набутого світового досвіду щодо формування інвестиційної привабливості та інвестиційних пріоритетів аграрного сектора економіки держави.

У процесі дослідження й аналізу джерел інвестицій з'ясовані суб'єктивні причини та проблеми їхнього визначення, виявлені умови, що дають змогу забезпечити ефективніше використання інвестицій.

Питання сутності інвестицій були предметом наукових досліджень вітчизняних учених: Е.Бершеди, І.Бланка, С.Бушуєва, П.Гайдуцького, А.Гальчинського, А.Гойка, Б.Губського, М.Дем'яненка, І.Дороша, А.Заїнчковського, Й.Завадського, М.Єрмошенка, М.Кісіля, Г.Климка, М.Коденської, М. Корінька, В. Ланового, М.Лесечка, І.Лукінова, О.Мертенса, Л.Нейкової, О.Омельченка, П.Орлова, О.Осауленка, А.Пересади, Г.Підлісецького, С.Подкропивного, В.Радченка, П. Саблука, М.Титаренка, Є. Уткіна, Н.Ушакової, А. Чемериса та ін.

Загальний інвестиційний клімат держави визначається численними факторами, у тому числі зовнішньоекономічними та правовими. У цьому зв'язку проблема формування інвестиційної привабливості, як основи управління інвестиційним процесом, потребує поглиблених теоретичних і практичних розробок. При прийнятті рішення про інвестування необхідно визначити найпривабливіші об'єкти, вигідніші напрямки інвестицій: у виробництво, цінні папери, нерухомість.

Незважаючи на наявність економічних розробок, проблема формування інвестиційної привабливості, як основи розвитку інвестиційного процесу, не знайшла досить повного висвітлення у вітчизняній та іноземній літературі. У контексті державного підходу до економічного розвитку країни необхідність глибокого дослідження, опрацювання і впровадження нових теоретичних та методологічних основ розвитку інвестиційного процесу, ринкових форм і механізмів формування привабливості на мікро- та макрорівнях з метою виявлення найбільш ефективних напрямів вкладення капіталу набувають нового імпульсу.

Відсутні наукові праці, в яких би комплексно розглядалася проблема інвестиційної привабливості та критерії аналізу чинників стану та оцінки аграрного сектора за умов глобальних трансформаційних перетворень в Україні. Система формування інвестиційної привабливості потребує комплексного наукового дослідження, що й зумовило вибір теми, визначило мету та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане як складова науково-дослідницьких тем Інституту аграрної економіки УААН у 1996-2000 роках, номер державної реєстрації 0197U016579 ”Інвестиційна політика та механізм її реалізації в умовах ринкової трансформації економіки”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних і практичних засад формування інвестиційної привабливості як фактора розвитку аграрного сектора економіки України в умовах глобальних ринкових трансформацій.

Для досягнення мети були поставлені такі основні завдання:

уточнити поняття інвестиційної привабливості на основі аналізу теоретичних поглядів і підходів до з'ясування її сутності;

обґрунтувати теоретичну сутність інвестицій на основі їх класифікації за основними груповими ознаками і визначити суб'єкти й об'єкти інвестування;

визначити теоретичну сутність, роль і значення інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки;

узагальнити досвід інвестування у країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин з метою його застосування в Україні;

виявити і обгрунтувати фактори, що визначають інвестиційну привабливість в аграрному секторі;

визначити критерії інвестиційної привабливості та систематизувати об'єкти інвестування за ознаками економічного характеру;

здійснити аналіз й оцінити джерела фінансування інвестиційного процесу;

дати оцінку ефективності інвестицій та інвестиційної привабливості аграрного сектора;

обґрунтувати практичні пропозиції щодо створення в Україні умов для забезпечення регулювання інвестиційного процесу;

опрацювати рекомендації щодо підвищення інвестиційної привабливості.

Результати дисертаційного дослідження в сукупності становлять теоретично-методологічні основи й методичний інструментарій побудови системи формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки.

Об'єктом дослідження є інвестиційний процес в аграрному секторі економіки в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є процес формування системи інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки. Гіпотеза дослідження грунтується на припущенні, що необхідною умовою підвищення інвестиційної привабливості є формування системи інвестування вітчизняного аграрного сектора економіки в умовах ринкових перетворень.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою є фундаментальні положення сучасних теорій - державного управління економікою, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань інвестування й формування привабливості аграрного сектора в умовах глобалізації ринкових трансформацій.

У дисертаційній роботі використано систему економіко-статистичних методів: монографічний метод застосовано при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики інвестування галузей АПК; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми, дав змогу відстежувати причинно-наслідкову зумовленість її виникнення та дослідити динаміку, структуру й ефективність макроекономічного регулювання; метод порівняльного аналізу застосовувався для визначення сильних і слабких сторін, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на формування інвестиційної привабливості; програмно-цільовий метод - для розробки науково-практичних рекомендацій щодо шляхів подальшого удосконалення й оптимізації формування системи інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки в умовах ринкових перетворень.

Інформаційну базу дослідження становлять основоположні законодавчі й нормативно-правові акти та програмні документи державних органів влади України. Використані положення Конституції та Законів України, Указів Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, Міністерства аграрної політики України, звітні дані Держкомстату України, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, особисті розробки та дослідження автора.

Наукова новизна одержаних дисертантом результатів та особистий внесок автора у дослідження інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України полягає в наступному:

вперше:

визначено сутність поняття інвестиційної привабливості як економічної категорії, зміст якої полягає у багатофакторному розвитку інвестування у всіх його проявах, що визначаються інтегральною сукупністю критеріїв дієвості умов і факторів та забезпечують інтерес інвесторів до вкладення капіталу з метою його примноження або отримання соціального ефекту;

на основі аналізу теоретичних розробок і підходів визначено об'єктивні фактори, що впливають на систему інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки в умовах ринкових відносин та визначаються чіткістю інвестиційної політики держави, правовими, економічними й соціальними умовами інвестиційної діяльності, структурою і масштабами інвестування, джерелами, обсягами і пріоритетністю напрямів використання інвестицій;

виявлені причини, які перешкоджають надходженню в Україну прямих іноземних інвестицій, та обґрунтовано класифікацію методів усунення перешкод для здійснення прямих іноземних інвестицій;

систематизовані методи оцінки інвестиційної привабливості об'єктів інвестування, що розглядається у нерозривній єдності ефективного використання фінансових, трудових, матеріально-технічних та інноваційних ресурсів;

визначені суттєві ознаки стадій побудови інвестиційного рейтингу, що вимагає визначення системи оцінок - балів та характеристику об'єктів інвестування; розрахунок оціночних показників; кількісних і якісних та абсолютних і відносних; побудову результативного рейтингу з визначенням відносного ризику, складання ранжирного ряду, виокремлення найбільш пріоритетних об'єктів;

розроблена модель оцінки інвестиційної привабливості та пріоритетності регіонів, в основу якої покладено оцінки: економічного розвитку регіонів, рівня розвитку інвестиційної інфраструктури, демографічну характеристику регіону, рівень розвитку ринкових відносин і інфраструктури, що у своїй сукупності дає можливість виділити групи регіонів за рівнем інвестиційної привабливості, визначити в них інвестиційний клімат та пріоритетні напрями інвестування;

обґрунтовані критерії формування інвестиційної привабливості у зв'язку зі здійсненням структурної інвестиційної політики в аграрному секторі економіки;

удосконалено:

класифікацію інвестиційних групових ознак на основі системного підходу до сутності інвестицій;

конкретизацію заходів щодо запровадження механізму регулювання інвестиційного процесу в АПК та реформування його управління у взаємозв'язку з опрацюванням наукових засад керування на основі функцій регуляторів інвестиційного процесу;

визначення основних методів і напрямів щодо реалізації державної інвестиційної політики;

механізм впливу банківської системи на інвестиційну привабливість;

шляхи використання принципів формування інвестиційної привабливості в розвинутих країнах світу;

отримало подальший розвиток:

критеріальне визначення пріоритетних і привабливих об'єктів інвестування у вигляді активів на основі визначення переліку ринкових перешкод. До складу активів віднесено: будь-яке майно, в тому числі основні фонди, оборотні засоби, цінні папери, цільові вклади, інтелектуальні цінності й інші об'єкти власності, а також майнові права.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні одержаних результатів дослідження щодо формування інвестиційної привабливості та управління інвестиційним процесом в економіці держави та аграрному виробництві. Результати й основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій. Використання результатів дослідження дасть змогу створити умови для поліпшення інвестиційної привабливості, активізації інвестиційної діяльності в аграрному секторі економіки України. Виявлені в процесі дослідження закономірності та фактори, які використовуються при управлінні інвестиційним процесом і формуванні інвестиційної привабливості, забезпечили розробку системи організаційно-економічних заходів, практичні аспекти та пропозиції, реалізація яких дозволила підвищити ефективність управління інвестиційним процесом в аграрному секторі АПК, у тому числі і на регіональному рівні.

Практичне впровадження здійснено в аграрному секторі економіки України (довідка Міністерства аграрної політики України). Наукові та методичні розробки автора використовуються в навчальному процесі ряду вузів України (довідки додаються).

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні системи формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки України в умовах ринкових перетворень. Дисертація є кваліфікованою науковою роботою, що містить одержані особисто автором результати. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати проведених досліджень апробовані на науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу Таврійської державної агротехнічної академії (м. Мелітополь, 1996-1999 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Передумови активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Буча Тернопільської області, 2000 р.), конференції “Проблеми АПК у роботах учених Криму” (м. Сімферополь, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 р.), на VІ-VІІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики й освіти” (м. Київ, 2000-2002 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у двох одноосібних монографіях, 21 статті у фахових виданнях, 9 публікаціях в інших виданнях та трьох навчальних посібниках.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 370 стор., у тому числі 41 таблиця, 69 рисунків, список використаної літератури містить 201 джерело на 16 сторінках комп'ютерного тексту.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, визначена мета й основні завдання, предмет, об'єкт і гіпотеза дослідження, висвітлені наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична та практична цінність й особистий внесок здобувача, дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі - “Теоретичні і методологічні основи формування інвестиційної привабливості” - досліджуються теоретичні проблеми інвестиційного процесу. Інвестування розглядається як складна економічна категорія, суб'єкти якої вступають в різноманітні суспільні відносини, що мають галузевий і міжгалузевий характер. На основі узагальнення результатів наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних авторів уточнено термінологічне поняття інвестиційного процесу. Висвітлено теоретичні й методичні питання формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки, значущість цього напряму дослідження для реформування економіки України та її інтеграції у світове співтовариство.

У розділі наголошується, що нині науковий та практичний інтерес становить системний аналіз теоретичних основ організації й управління інвестиційним процесом, який відіграє вагоме значення у формуванні інвестиційної привабливості галузей економіки.

Головна мета інвестиційного процесу - це вкладення капіталу в найбільш привабливі об'єкти з метою одержання максимального прибутку чи досягнення соціального ефекту. Однак, необхідно враховувати, що, незважаючи на важливість, фінансова сторона інвестиційного процесу - це тільки частина економічної проблеми. Інвестиційний процес варто розуміти як нерозривну єдність фінансових, трудових, матеріально-технічних та інноваційних ресурсів.

У процесі вивчення проблеми інвестування грунтовно досліджено пов'язані з цим економічні категорії, що характеризують інвестиційний процес: суб'єкти й об'єкти інвестування, форми та джерела інвестицій, ринкові відносини, інфраструктура, пріоритети, ефективність, прибуток.

На основі вивчення й узагальнення розвитку інвестиційного процесу визначено сутність інвестицій та розкрито їх відмінності від капіталовкладень. Інвестиційний процес здійснюється через форми (види) інвестицій. З огляду на сутність інвестицій, вони мають певну класифікацію за різними групувальними ознаками. Будь-який об'єкт і суб'єкт управління, будь-який процес являють собою систему. Система є сукупністю взаємодіючих елементів, як складових структур, і частиною будь-якої системи.

Системний аналіз вітчизняних та іноземних літературних джерел стосовно економічної сутності термінів “інвестиції” та “інвестиційна привабливість” показав, що вони відносно нові й не мають поки що однозначного тлумачення. Сучасний стан інвестиційної сфери України відрізняється від її ідеальної теоретичної схеми. У радянській економіці інвестиції та інвестиційний процес не розглядались як економічні категорії, а трактувалися як властиві капіталізму. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року - перший нормативний акт, в якому визначені загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності й дано визначення інвестицій.

Дослідження змісту ряду трактувань інвестицій та їх узагальнення свідчить, що найбільш поширеним є таке їх визначення: інвестиції - це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. В економічній літературі немає також єдиної точки зору щодо класифікації інвестицій. З метою обліку, аналізу й планування інвестицій в дисертаційній роботі обгрунтована їх типізація.

На основі аналізу групувальних ознак інвестицій розроблена узагальнююча схема їх класифікації. Дане групування об'єднує найсуттєвіші ознаки інвестицій, які залежно від мети дослідження можуть бути поглиблені й доповнені.

Інвестиційна діяльність багато в чому залежить від чіткості інвестиційної політики держави, яка є складовою частиною економічної політики, що проводиться державою і підприємствами щодо встановлення структури та масштабів інвестицій, напрямів використання, джерел одержання з урахуванням необхідності відновлення основних засобів і підвищення їхнього технічного рівня.

Рівень правового регулювання інвестиційної діяльності є одним з важливих елементів, що характеризують інвестиційне середовище або інвестиційний клімат у державі. Кожна держава як суб'єкт інвестиційної діяльності визначає у законодавчій формі правові, економічні й соціальні умови такої діяльності, що істотно впливають на рівень прибутковості, ризику й ліквідності інвестицій.

В межах українського законодавства суб'єкти інвестиційного процесу реалізують рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності. Інвестори можуть виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності, тому що є економічно самостійними суб'єктами: вкладниками, покупцями чи кредиторами. Вони можуть вкладати свій капітал, проектувати, здійснювати будівництво, виробляти товар, купувати цінні папери з огляду на принцип ефективності.

Суб'єкти інвестиційної діяльності, з урахуванням виконуваних ними функцій в інвестиційному процесі, поділяються на категорії інвесторів та учасників. Відповідно інвесторами є юридичні особи, підприємства, держава, які здійснюють вкладення. Наприклад, держава, як суб'єкт інвестування, виходячи з функцій інвестиційного процесу, є і інвестором, і учасником інвестиційної діяльності, тому що вона впливає на інвестиційний процес безпосередньо через державний сектор й опосередковано через державне кредитування, податкове регулювання, амортизаційну політику, приватизацію, державний лізинг та інші форми.

Рівень розвитку інвестування і стан інвестиційної політики є важливими чинниками економічного стану країни. При підготовці до прийняття управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням інвестицій в різних їх формах, важливо правильно обрати ефективну направленість інвестування, з огляду на пріоритети державної інвестиційної політики, що змінюються залежно від економічної ситуації.

Виходячи із сучасного стану системи орієнтирів інвестиційного процесу в Україні, в роботі обгрунтовуються такі напрями інвестиційної політики:

заохочення приватних капіталовкладень у виробничу сферу та скорочення частки державних;

стимулювання інвестицій, спрямованих на створення ресурсозберігаючих технологій;

сприяння переміщенню капіталу в наукомісткі галузі;

залучення іноземних інвестицій.

Теоретичні дослідження й узагальнення розвитку інвестиційного процесу дозволило більш чітко сформулювати поняття інвестиційної привабливості. Воно трактується нами як економічна категорія, сутність якої полягає у багатофакторному розвитку інвестування у всіх його проявах.

Отже, інвестиційна привабливість об'єктів - це інтегральна сукупність критеріїв дієвості умов і факторів, що забезпечують інтерес інвесторів до вкладення капіталу з метою його примноження або отримання соціального ефекту. На основі принципів, аналізу й узагальнення показників економічної ефективності, методик їх розрахунку визначена система оцінки ефективності інвестицій.

Дослідження теоретичних і практичних методів було покладено в основу розробки авторської моделі оцінки інвестиційної привабливості та пріоритетів регіонів. Аналіз тенденцій розвитку інтенсифікації аграрного сектора економіки показав, що сучасні умови господарювання негативно впливають на процес інвестування.

В першооснові процесу інвестування знаходяться функції управління, виявлення основних причин, що стримують залучення інвестицій в агровиробництво та визначення критерію оцінки інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки на основі аналізу економічних передумов формування ринку інвестицій.

Здійснені в сільському господарстві перетворення, пов'язані з реформуванням форм власності, реструктуризацією сільськогосподарських підприємств, формуванням ринкових відносин, не забезпечили змін у системі управління. Тому, як свідчать дані дисертаційного дослідження, галузь ще не є досить привабливою і пріоритетною для інвестування.

У другому розділі “Чинники, що визначають інвестиційну привабливість в аграрному секторі економіки” вивчено і систематизовано чинники інвестиційної привабливості в аграрному секторі економіки. У розділі обґрунтовані основні принципи та пріоритети регулювання інвестиційного процесу.

Досліджено й узагальнено інвестиційну діяльність банків та інших фінансових інститутів, розглянута мотивація інвестиційної привабливості аграрного сектора для іноземних інвесторів, висвітлено формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки в розвинених країнах світу.

Інвестиційний процес є складним і багатогранним, що зумовлюється впливом на нього багатьох факторів. До чинників, що визначають інвестиційну привабливість країни для інвесторів, відносяться:

загальнодержавні, що асоціюються з інвестиційним кліматом, тобто політична і фінансова стабільність, правові гарантії захисту інтересів інвесторів, розвиток інвестиційної інфраструктури, формування стимулюючих ринкових відносин, частка державного сектора, наявність ризиків, система страхування;

галузеві або по видах економічної діяльності, що характеризують виробничу структуру економіки;

територіальні, що характеризують наявність сировини, робочої сили, транспортної інфраструктури, ємність ринку збуту, природно-кліматичні умови та рівень екологічної безпеки;

індивідуальні, що грунтуються на рейтинговій оцінці і включають місце розташування, земельну площу, наявність виробничих потужностей, показники суб'єкта підприємницької діяльності фінансова стійкість, прибутковість, ліквідність, стабільність, оцінка ризиків.

У ринкових умовах функціонування економіки механізм державного регулювання інвестиційного процесу передбачає систему функцій законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру.

В даний час держава не може бути традиційним внутрішнім суб'єктом інвестування, оскільки державний бюджет зорієнтовано на покриття поточних витрат, а інвестування в економіку країни здійснюється в незначних обсягах. Проте у державній програмі залучення іноземних інвестицій визначені такі пріоритетні об'єкти інвестування:

агропромисловий комплекс;

машинобудування;

охорона здоров'я;

металургійний комплекс;

транспорт і зв'язок;

соціальна інфраструктура й деякі інші.

Для інвесторів пріоритетними є галузі та підприємства, які мають високий інноваційний потенціал і здатні забезпечити приріст рентабельності капіталу, що функціонує в процесі виробництва.

Найбільш пріоритетними й одночасно прибутковими сферами агропромислового комплексу, у тому числі й для іноземного інвестування, є:

впровадження високопродуктивних технологій вирощування сільськогосподарських культур й утримання худоби та птиці;

відновлення і модернізація на базі нових технологій підприємств переробної та харчової промисловості, а також тих, що займаються заготівлею і зберіганням сільськогосподарської продукції;

створення потужностей і сировинної бази для виробництва тари й нових пакувальних матеріалів;

розвиток сільськогосподарського машинобудування і виробництво технологічного обладнання для олієжирової, м'ясо-молочної, борошно-мельнокруп'яної та хлібопекарської промисловості;

виробництво ефективних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин і тварин;

надання виробничих послуг сільськогосподарським й іншим агропромисловим підприємствам.

Для формування привабливості АПК необхідна насамперед політична стабільність в Україні. Одним з основних складових компонентів привабливого інвестиційного клімату в агропромисловому комплексі є обмеження адміністративних функцій управління органів виконавчої влади у функціонуванні аграрного сектора. Органи виконавчої влади не беруть безпосередньої участі у вирішенні питань, пов'язаних із забезпеченням сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними ресурсами.

Проведення політики невтручання в господарську діяльність суб'єктів господарю-вання гарантує надходження додаткових інвестицій в агропромисловий комплекс.

Проблемою для інвесторів є законодавча система в Україні. Так, зокрема, внаслідок недосконалої судової системи інвестор не завжди може захистити свої інтереси, що шкодить інвестиційному іміджу держави.

Державна інвестиційна політика включає ряд функцій: по-перше, фінансування та розвиток непривабливих для приватних інвесторів, але тих, що мають для держави стратегічне значення, сфер культури, освіти, науки; по-друге, регулювання процесу приватизації державного сектора у сфері виробництва; реалізація державної політики інвестування.

Виходячи із цілей інвестування виділені державні та приватні інвестиції, визначені функції реалізації державної інвестиційної політики та основні методи реалізації цих функцій. Державна інвестиційна політика може змінюватися відповідно до змін у державному устрої.

Ефективне функціонування ринкової економіки залежить великою мірою від інвестиційної діяльності банків. Рівень розвитку банківської системи це важливий фактор активізації інвестиційного процесу, оскільки банки є посередниками між вкладниками й об'єктами, в які вкладається капітал. Інвестиційні операції банку здійснюються на основі оцінки ризику та прибутковості.

Одним із чинників, що характеризують ступінь інтеграції країни у світовій спільноті, є обсяг іноземних інвестиції, що залежать від привабливості об'єкта інвестування. Обсяги надходження іноземних інвестицій в Україну зростають. По країні походження іноземних інвестицій лідером є США. Їх компанії інвестували в Україну в 2003 році понад 898 млн. доларів США (табл. 1).

Для залучення іноземних інвестицій в економіку України сформувалися як позитивні, так і негативні чинники. Так, до позитивних можна віднести те, що на законодавчому рівні практично не існує обмежень щодо обсягу іноземних вкладень, створено кращі умови для повернення капіталів у країну та переказу прибутків.

До негативних відносяться: відсутність пільг для іноземних інвесторів зі сплати податків та системи субсидій (пільг) у кредитуванні, система страхування ризиків в Україні тільки започатковується, недостатньо розвинута інфраструктура міст і сіл (дороги, зв'язок, комунікації), відсутність консультаційних (дорадницьких) центрів, недостатньо розвинута мережа комерційних банків, їх філіалів, кредитних спілок у сільській місцевості.

При прийнятті стратегічного інвестиційного рішення інвестори насамперед враховують ризик країни і ризик комерційний. На основі дослідження ролі іноземних інвестицій в економіці України й аналізу умов притягнення іноземних інвесторів, розроблена класифікація способів усунення перешкод для прямих іноземних інвестицій основної форми реальних інвестицій, що надходять у країну. Виходячи з того, що для прямих іноземних інвестицій існує перешкода різного рівня, у класифікації розглянуті перешкоди адміністративного й інституційного характеру, на які держава може і повинна впливати.

Таблиця 1. Динаміка надходження прямих іноземних інвестицій в Україну *(млн.дол. США; на початок року)

Країни	Обсяг інвестицій по роках	2003 до 1996 (разів)
	1996	2000	2001	2002	2003
Всього	896,9	3281,8	3875,0	4555,3	5339,0	59,6
США	183,3	589,5	639,5	777,5	898,0	4,9
Кіпр	51,5	211,2	377,7	493,0	602,6	13,5
Нідерланди	46,5	302,9	362,2	374,1	398,8	8,6
Німеччина	156,9	228,5	240,9	250,5	312,1	2,0
Сполучене Королівство	53,9	246,1	312,0	414,2	510,5	9,5
Російська Федерація	50,0	287,9	286,6	315,5	322,6	6,5
Республіка Корея	0,1	171,2	170,4	170,4	170,5	1705,0
Швейцарія	38,4	133,0	163,3	224,0	327,7	8,5
Австрія	16,4	87,9	124,5	144,4	210,9	12,9
Швеція	19,1	64,8	77,1	89,2	82,9	4,3
Італія	19,2	69,9	72,2	81,1	86,7	4,5
Канада	19,4	57,8	57,5	52,5	62,6	3,2
Польща	20,5	54,5	62,8	69,3	98,4	4,8
Угорщина	20,0	45,0	51,9	58,3	79,8	4,0
Ірландія	25,2	56,2	90,5	74,2	77,5	3,0
Інші країни	197	729,9	848,7	1036,4	1310,8	6,7

* Cтатистичний щорічник України. - К.: Держкомстат України, 2003. - C. 290.

Способи усунення перешкод згруповані по наступних напрямках: стабілізація політичної ситуації і поліпшення макроекономічного середовища; усунення перешкод, що збільшують ризик капітальних вкладень та витрати на здійснення заходів, які підвищують прибутковість інвестицій; поліпшення умов для реалізації стратегічних цілей підприємства, зв'язаних з одержанням прибутку як основного власного джерела інвестування.

В даний час Україна має проводити політику сприяння іноземним інвестиціям, що буде сприяти зростанню довіри інвесторів і поліпшенню умов для процесу інвестування. Країни, які отримують іноземні інвестиції, можуть мати вагомі ефективні результати від їх вкладення за наявності відповідного механізму використання. Саме тому дослідження можливостей подальшого залучення іноземних інвестицій в економіку України та їх ефективного використання, а також розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними завданнями. Світовий досвід інвестиційної діяльності дає можливість відстежувати розвиток економічних систем і здійснення процесу інвестування в економічно розвинених країнах. Як і будь-яка держава світу, Україна повинна мати власну модель ринкової економіки, котра формується з урахуванням історичних традицій, демографічних особливостей, конкретних умов її розвитку та функціонування.

У третьому розділі “Оцінка інвестиційної привабливості в аграрному секторі економіки України” проаналізовано й узагальнено сучасний рівень інвестиційної привабливості агропромислового комплексу та виявлено його вплив на інвестиційний клімат України. Інвестиційна привабливість регіонів це інтегральна характеристика окремих регіонів країни з позиції перспективності розвитку й інвестиційного клімату, рівня розвитку інфраструктури управління, можливостей одержання інвестиційних ресурсів та інших чинників, що істотно впливають на формування прибутковості інвестицій і зменшення інвестиційних ризиків.

Інвестиційна привабливість окремих регіонів оцінюється у процесі розробки інвестиційної стратегії підприємств і галузевої (регіональної) диверсификації її інвестиційного портфеля. Економічний характер об'єктів інвестування визначається системою критеріїв їх привабливості, що мають бути достатньо обгрунтованими, насамперед при розробці інвестиційного проекту. Вони включають швидкість оборотності капіталу, прибутковість інвестицій, джерела фінансування, обсяги вкладень, фінансово-економічний стан реципієнта, що забезпечує нормальний виробничий процес і досягнення необхідної маси прибутку.

За критеріями привабливості та пріоритетності галузей економіки України виділяють такі:

стратегічні галузі, що забезпечують життєдіяльність держави енергетика, транспорт, машинобудування, наука;

пріоритетні галузі економіки, що забезпечують продовольчу безпеку держави сільське господарство, харчова промисловість, торгівля;

галузі інфраструктури виробнича та соціальна інфраструктура.

У зв'язку з уповільненим оборотом капіталу в сільськогосподарському виробництві, низькою прибутковістю, незначною часткою інвестицій у сільське господарство спостерігається тенденція до їх зниження, причому в умовах трансформації економіки. В даний час найбільш привабливими для інвестора є галузі промисловості.

Інвестиційні проекти мають конкретну спрямованість (наприклад, на виробництво продукції аграрного сектора визначеного виду) і повинні бути реалізовані в регіонах із найбільш сприятливими інвестиційними умовами. Для визначення їхнього рівня здійснюється оцінка стану економічного розвитку аграрного сектора.

Природно-географічні чинники, що впливають на рівень інвестиційної привабливості виробництва продукції рослинництва по регіонах України, враховуються насамперед при оцінці ринку агропродовольчої продукції, що включає: географічні межі реалізації ринку продукції, загальний обсяг її виробництва та продажу; відповідність пропозиції попиту на період реалізації інвестиційного проекту; якісний рівень продукції та можливості його підвищення.

При інвестуванні підгалузей і підприємств, де виробництво безпосередньо пов'язане з інтенсивним використанням землі, інвестори приділяють основну увагу питанням власності на землю. Оскільки Україна має родючі землі, питанням власності на землю надається дедалі більшого значення при забезпеченні належної інвестиційної привабливості агропромислового комплексу. Досвід економічно розвинених країн переконує, що приватна власність на землю після її приватизації значно збільшує обсяги надходжень інвестицій у країну.

В Україні створені передумови включення землі в ринковий оборот як складової капіталу після прийняття Конституції України, Указів Президента України “Про оренду землі” і “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення”, а також прийняття 25 жовтня 2001 року Земельного кодексу України, що забезпечило закріплення інституту власності та розвиток ринку землі. Земельним кодексом визначені пріоритетні напрями використання земель сільськогосподарського призначення. Для сільськогосподарського використання повинні виділятися землі, придатні для потреб сільського господарства. Несільськогосподарські угіддя низької якості можуть бути надані для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізничних й автомобільних доріг, ліній електропередач і зв'язку, магістральних трубопроводів, а також інших потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського виробництва. Продаж землі в Україні збільшить кількість інвесторів і зробить доступними для інвестицій більше галузей економіки.

Створенню інвестиційної привабливості агропромислового комплексу сприяв Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”. Відповідно до положень Указу недержавні сільськогосподарські підприємства були реорганізовані в селянські (фермерські) господарства, приватні підприємства, кооперативи і товариства на основі приватної власності. До того ж, новоствореним господарствам списані борги перед державою, що значно підвищило їх інвестиційну привабливість.

Структурна перебудова у сфері матеріального виробництва, особливо агропромислового комплексу і зокрема сільського господарства, є важливим мотиваційним фактором для інвестування. Тим більше, що Україна має ресурси для виробництва сільськогосподарської продукції і географічно розташована поблизу міжнародних ринків. Основний орієнтир і пріоритет аграрного сектора визначає головним і незамінним природний засіб виробництва землю, від раціонального використання якої залежить ефективність (прибутковість) аграрного сектора економіки. Створення сприятливого інвестиційного клімату є важливою умовою залучення інвестицій в країну.

У четвертому розділі - “Напрями підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора” - на основі дослідження й оцінки сучасного стану інвестиційної діяльності обгрунтовуються основні напрямки формування інвестиційної привабливості, висвітлюється мотиваційний характер інвестування аграрного сектора для іноземних інвесторів, розкриваються напрями управління ризиками при формуванні інвестиційної привабливості галузі.

За даними дисертаційного дослідження, з урахуванням світової економічної практики і національної специфіки організації сільського господарства розроблена теоретична модель розвитку аграрного сектора економіки регіонів.

Дана модель включає прогнозування стану об'єкта по етапах розвитку. Перший етап: реформування аграрної сфери передбачає необхідність удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин у сільськогосподарських підприємствах і розвиток індивідуальних форм господарювання.

Реформування економіки агропромислового комплексу передбачає такі напрями:

формування господаря власника;

створення сприятливих економічних умов на ринку аграрно-продовольчої продукції;

активізація внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва. Забезпечення на основі державних гарантій захисту й підтримки усіх виробничих структур господарювання, вільне кооперування праці та капіталу, створення різних типів підприємств і різноманітних форм господарювання.

Пошук і визначення власникааграрія та побудова навколо нього системи економічних відносин сприяє формуванню сприятливого інвестиційного клімату.

Наступний етап створення стимулюючих економічних умов і правил, постанов, законів, указів для всіх сфер діяльності, господарських об'єктів і суб'єктів регіонів країни, в основі яких спільні інтереси та спільна відповідальність за кінцеві результати господарювання.

Як показує світовий досвід, економічними функціями держави або основними напрямами його впливу на економіку є:

формування правової основи економічної інвестиційної діяльності;

розвиток конкуренції як умови економічного прогресу для піднесення національної економіки;

перерозподіл надприбутків;

забезпечення стабільності на макрорівні, тобто згладжування або усунення економічних коливань.

У ринкових умовах держава повинна істотно впливати на економіку, виконуючи свою регулюючу функцію: протидіяти монополізму на ринку, насамперед переробних, постачальницьких, торгових галузей.

Необхідно розробити єдині економічні правила гри на ринку для всіх сфер агропромислового комплексу, що відповідає принципу пропорційного розподілу економічних результатів у системі: виробництво збереження закупівля переробка реалізація, поставивши всіх у рівні умови на засадах інтеграції.

В основі стратегічних економічних рішень у сфері аграрної реформи мають бути такі питання:

розробка механізму ринку власності, включаючи землю;

участь сільськогосподарських товаровиробників в акціонуванні підприємств АПК;

підтримка державою вітчизняних товаровиробників.

Активне становлення процесу формування приватного сектора залежить від таких організаційно-економічних передумов:

сформованого бажання і освіченості тих, хто хотів би стати на шлях приватного підприємництва і зміг би використовувати його переваги та можливості;

створення в суспільстві відповідного політичного та соціально-психологічного клімату;

активність нації у відношенні до держави, надання права та можливостей найбільшого сприяння становленню приватної власності;

надійна відповідна законодавча база, яка б ефективно виконувала функції забезпечення та дотримання усіма суб'єктами діючих державних установок і захищала інтереси суб'єктів власності.

Третій етап, як найбільш відповідальний і складний, має враховувати основні положення попередніх двох етапів. У регіонах можливе створення професійних об'єднань товаровиробників, що передбачає координацію й інтеграцію діяльності в системі виробництво - переробка - реалізація сільськогосподарської продукції.

Якщо виробниче об'єднання - одна з форм організації і управління виробництвом, то професійне об'єднання товаровиробників - це єдине по всьому ланцюгу спеціалізоване виробництво, включаючи і переробку продукції до одержання товару та його реалізації, що створює єдиний ринковий комплекс із системою сільськогосподарських, закупівельних, переробних, обслуговуючих, постачальницьких і торговельних підприємств та організацій на мікро- і макрорівнях. Усі складові об'єднання зберігають повну юридичну й господарську самостійність.

В аграрному секторі економіки створення професійних об'єднань товаровиробників - це процес корпоратизації, тому що об'єднання керується корпоративними інтересами. Враховуючи, що у створення таких об'єднань був вкладений великий капітал, його необхідно ефективніше використовувати.

Кооперативна форма господарювання передбачає створення кооперативів сільськогосподарських товаровиробників. Як зазначалося, обслуговуючий кооператив може забезпечувати сільськогосподарських товаровиробників (учасників кооперативу) необхідними для їхньої діяльності послугами, а саме:

постачання, пов'язане із забезпеченням засобів виробництва для учасників кооперативу;

спільне використання техніки, придбаної або наданої в оренду;

організація переробки та реалізації продукції, виробленої учасниками кооперативу на вигідних умовах.

Для забезпечення конкурентоспроможності продукції вітчизняного сільського господарства на внутрішньому й зовнішньому ринках прийнято ряд цільових і галузевих (продовольчих) програм розвитку та функціонування АПК: “Зерно”, “Цукрові буряки”, “Соняшник”, “Молоко”, “М'ясо” й інші, реалізація яких також формує привабливість галузі для інвесторів.

В інвестиційному процесі важливе як кількісне збільшення інвестицій, так і якісна їх структура, у складі якої є наукомісткі високотехнологічні інвестиції, що забезпечуються нововведеннями.

В умовах ринку нововведення формують основу інвестиційної привабливості та пов'язані з реконструкцією, розширенням і технічним переозброєнням виробництва.

Формування інвестиційної привабливості це частина системи управління інвестиційним процесом, що узагальнює множину елементів, які знаходяться у відношеннях і зв'язках один з одним, утворюючи визначену упорядкованість, цілісність, єдність.

Процес інвестування, як і будь-який процес, вимагає управління і здійснюється через певні функції, спираючись на визначені закони та принципи. У даний час потрібно контролювати й координувати інвестиційну діяльність, визначати напрями інвестицій, їх доцільність та обгрунтованість використання.

Система формування інвестиційної привабливості галузей економіки пов'язана, насамперед, із джерелами інвестицій. З урахуванням цілей дослідження у четвертому розділі розглянуті джерела інвестування підприємств. Інвестування являє перехід капіталу у форму, що приносить доход, тобто продуктивну. Організація інвестиційного процесу на різних етапах освоєння інвестицій вимагає великої кількості господарських зв'язків з іншими учасниками інвестиційного проекту, що ґрунтуються на договірних взаєминах.

Інвестиційна активність суб'єктів інвестиційної діяльності в аграрному секторі залежить від обсягів державних вкладень, власних інвестицій товаровиробників, умов одержання кредитів, зовнішніх інвестицій, а також інших чинників, що формуються за межами даної галузі.

В умовах обмеження фінансових ресурсів держава віддає перевагу фінансуванню високоефективних інвестиційних проектів, що забезпечують швидку окупність при максимілізації прибутковості. Інвестування проводиться за рахунок бюджетних асигнувань і фондів підприємств. Нецентралізовані джерела формуються з внутрішніх джерел - тієї частини фінансів підприємств, що складається з прибутку (доходу) і амортизаційних відрахувань, а також зовнішніх джерел - акцій, облігацій і різних видів кредиту.

У нинішній економічній ситуації в країні одним з основних джерел інвестування виробництв є власні доходи підприємства, що підвищує його самостійність у питаннях виробничо-фінансової діяльності і дозволяє раціональніше використовувати власні засоби.

Слід ефективно використовувати всі джерела інвестування. Для одержання іноземних інвестицій в основну галузь АПК сільське господарство, необхідна реальна державна програма, в якій має передбачатися інвестування сільськогосподарського машинобудування, нових технологій виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, в селекцію і племінне тваринництво. Продовольчі програми формують інвестиційну привабливість галузей.

Екстенсивний характер економічного розвитку країни, особливо в останнє десятиріччя, змінив стан природного середовища, що потребує певних зусиль для його відновлення. Тому одним із заходів підвищення інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки є посилення соціальної направленості інвестування та гармонізації економічних, екологічних і демографічних інтересів.

У ринкових умовах підвищення ефективності використання інвестицій можливе лише при системному підході до вирішення проблем. Пропонується триєдиний підхід до процесу формування системи інвестування вітчизняного аграрного сектора економіки в умовах ринкових перетворень, що полягає, по-перше, у визначенні проблеми процесу, по-друге, причин виникнення проблеми або суб'єктивних складностей в одержанні інвестицій і, по-третє, шляхів вирішення проблеми, що дозволило вивчити й оптимізувати джерела інвестування підприємств.

Вітчизняний та закордонний досвід переконує, що в умовах ринку зростає значення чинників саморегулювання економіки господарюючих суб'єктів, але при цьому зберігається необхідність цілеспрямованого впливу держави на економічний розвиток галузей АПК і регіонів. Державний аграрний протекціонізм передбачає підтримку й захист вітчизняного товаровиробника способами і методами державного регулювання.

Висновки

Дослідження проблеми формування інвестиційної привабливості аграрного сектора економіки дозволило зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Сучасний етап розвитку української економіки та її аграрного сектора характеризується як етап пошуку ефективної моделі управління інвестиційним процесом, формування інвестиційної привабливості у напрямку, що сформувався на шляху до ринкової економіки.