Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки

* прийняти податковий кодекс, що передбачав би мінімум дій податкових органів на власний розсуд;

* підвищити прозорість і справедливість оподаткування;

* встановити науково обгрунтовані розміри податків;

* ліквідувати численні звільнення від сплати податків і податки з нульовими ставками.

Аналіз показує, що політика держави по відношенню до новостворених та вже діючих підприємств повинна відрізнятися. Так, новостворені підприємства потребують підтримки у формі істотного зменшення податкових ставок (перш за все, підприємства, що створюють нові робочі місця), а також у формі широкої дерегуляції. Діючі підприємства, насамперед підприємства, що були в державній власності, слід реформувати шляхом зменшення різного роду пільг, якими вони користуються.

Дослідження виявило, що взаємовідносини підприємства та держави в зв'язку з соціальною сферою слід будувати, виходячи з реформування самої соціальної сфери і виведення її зі складу більшості підприємств. Реформування соціальної сфери повинно базуватися на створенні системи соціального страхування і на збільшенні коштів, що залишаються на регіональному та місцевому рівні для фінансування навчання, спорту, оздоровлення і культури. Звільнивши підприємства від витрат на утримання цих сфер, держава і місцеві органи влади зможуть вимагати від підприємств більш високого рівня ефективності. Підприємствам необхідно надати право відокремитися від свого житлового фонду, якщо вони не в змозі його підтримувати. Ці заходи мають вплинути і на природу підприємства перехідного періоду: зникне одна з причин невідповідності формальної і реальної структури власності. Керівники підприємств, зберігаючи об'єкти соціальної сфери, використовують її для зміцнення реальної влади на підприємстві, хоча формально власниками його є акціонери, які не завжди можуть контролювати витрати на її розвиток.

У ході дослідження виявлено, що відносини держави з підприємством при використанні суспільних благ пов'язані з формуванням нових відносин власності, з їх структуризацією. Підприємства повинні бути поставлені державою в такі умови, щоб їм було вигідно приймати ефективні рішення щодо використання суспільних благ. При цьому слід використовувати два важелі: прямий контроль і фінансові стимули. Прямий контроль базується на прийнятті відповідних законів, що встановлюють стандарти на рівень забруднення повітря тощо. Фінансові стимули пов'язані з платою за викиди шкідливих речовин у формі податку, або дозволів на певний рівень викидів, якими держава торгує. Тут йдеться про створення нової форми ринку - ринку дозволів, які підприємства можуть продавати один одному за певних умов.

Аналіз ваємовідносин підприємств у трансформаційній економіці свідчить про те, що радикальний перехід до їх принципово нового характеру є досить болючим, оскільки відбувається в умовах усунення звичної системи державного забезпечення і розриву господарських зв'язків при відсутності традицій та досвіду ринкового господарювання, нерозвинутості ринкової інфраструктури, тиску імпорту в умовах відкритості кордонів тощо. Поруч із ринковими продовжують зберігатися в модифікованій формі і старі моделі, до яких відносяться дотації, пільгове кредитування, списання або залік боргів, використання персональних контактів у владних органах і перетворених управлінських структурах (лобіювання інтересів, допомога в установленні зв'язків з іншими підприємствами і зарубіжними партнерами, підключення до державних замовлень), а також інерція збереження традиційних, не завжди раціональних господарських відносин.

Труднощі зі збутом, криза неплатежів викликає розширення поставок у рахунок майбутніх платежів (фактично не забезпечених комерційних кредитів). Характерним для економічних відносин підприємств в умовах трансформаційної економіки є також різке зростання взаємної заборгованості підприємств. Виникаючі неплатежі певною мірою можна вважати закономірною формою адаптації підприємств до реальних економічних умов і економічної політики, хоча в “об'єктивізації” їх зацікавлена та частина директорського корпусу, банкірів, чиновників, посередників, яка реалізує в цьому власні інтереси.

Аналіз рівня розвитку та зрілості системоутворюючих факторів українських підприємств свідчить про те, що їх матеріально- технічна база є відносно відсталою у порівнянні з підприємствами розвинених країн. Вона характеризується високим рівнем зношеності основних виробничих фондів, застарілістю їх структури, яка відповідає періоду індустріального розвитку і не може забезпечити постіндустріального розвитку економіки. Враховуючи низькі темпи приросту інвестицій в основний капітал, кардинальних змін матеріально- технічної бази підприємств не доводиться швидко очікувати. Технологічна структура інвестицій і впровадження інновацій, яким займається дуже мала частка українських підприємств, теж підтверджує висновок про негативні тенденції у розвитку їх матеріально- технічної бази.

Деякі прогресивні тенденції пов'язані з концентрацією виробництва і концентрацією на галузевих ринках. Суперечливі тенденції розвитку процесів концентрації в українських підприємствах (збільшення обсягу продукції в середньому на одне підприємство при зменшенні основних фондів і одночасному збільшенні інвестицій) свідчать про те, що в цілому рух у напряму економічного зростання утруднюється чинниками неекономічного характеру. Аналіз концентрації на галузевих ринках України (кондитерська та металургійна галузі) свідчить про те, що вони за короткий термін (з 1995 по 2003 рр.) перетворилися з конкурентних на олігополістичні, тому ріст концентрації на підприємствах даних галузей необхідно в подальшому контролювати відповідними діями держави.

Обгрунтовано, що низький рівень розвитку виробничої сфери українських підприємств негативно впливає на сферу трудових відносин. Складність їх аналізу обумовлена тим, що вони розвиваються стихійно і часто поза межами законодавчої бази. Незважаючи на наявність відповідних законів, що чітко регулюють трудові відносини на підприємстві, права членів трудового колективу порушуються адміністрацією навіть у тих випадках, коли працівники колективу є акціонерами даного підприємства.

Неструктурованість відносин власності і залишки патерналістських відносин між адміністрацією і трудовим колективом не сприяють перетворенню колективів підприємств у сучасні команди, де всі об'єднані єдиними цілями і злагоджено працюють над їх досягненням. Розбалансованість інтересів стримує впровадження інновацій як у виробничій, так і в організаційній сферах. Доведено що відсутність консолідації інтересів, мотивів і цілей породжує стійку модель поведінки, орієнтовану на виживання. Вона включає збереження трудового колективу, адміністрації і її контрольних функцій, а також традиційних джерел ресурсів, видів діяльності і партнерів (див. рис. 3)

Рис. 3. Модель виживання підприємств у трансформаційній економіці.

Орієнтація на виживання в інституціональному середовищі, що постійно змінюється, передбачає збереження власності на активи підприємства в руках трудового колективу і обмеження для зовнішніх акціонерів. Протиріччя у поведінці пов'язані з тим, що зміни в основних сферах діяльності відбуваються різними темпами, а іноді - і в різних напрямах. За нашими дослідженнями, найбільш глибокі і радикальні зміни відбулися у збутовій політиці підприємств і вельми незначні - в політиці зайнятості.

У збутовій політиці пошуком нових постачальників займаються 63% обстежених підприємств, в той час як в 2000р. їх було в 2 рази менше. Це свідчить про відмирання традиційних зв'язків, що пов'язане зі змінами у номенклатурі та асортименті продукції, а також з проведенням активної політики підприємств, спрямованої на зменшення витрат. Ці ж процеси призвели до різкого скорочення бартерних угод. Аналогічні зрушення у бік ринкової поведінки спостерігаються і у фінансовій сфері, хоча переважає тут поки що рентоорієнтована поведінка, пов'язана з пошуками субсидій, встановленням вигідної ціни, створенням протекціоністських бар'єрів. Вона характерна як для діючих, так і для новостворених підприємств.

Аналіз поведінки підприємств у динаміці свідчить про еволюцію моделі виживання у напрямку формування нової моделі, орієнтованої на ринкові цілі (рис. 4.)

Рис.4. Еволюція моделі поведінки підприємства в трансформаційній економіці.

Поступова зміна мотивації і поведінки у бік ринкових цілей свідчить про позитивні зрушення в діяльності підприємств трансформаційної економіки. Інші системоутворюючі фактори українських підприємств - організація, управління, стратегія - зазнали менше позитивних змін. Для більшості підприємств характерною є поки що політика закритості, оскільки бажання використовувати капітал зовнішніх інвесторів стримується необхідністю передачі їм функцій контролю.

Зміни в моделі поведінки підприємств, що відбулися протягом останніх 4-5 років, супроводжуються процесами регіоналізації економічних відносин, яким підпорядковані реструктуризація господарських зв'язків та інвестиційна діяльність підприємств.

Розділ 4. Регіональні чинники формування сучасних підприємств. В розділі проведений аналіз об'єктивних передумов регіоналізації діяльності підприємств, моделей регіонального розвитку, місця та ролі підприємств у регіоні, можливостей застосування кластерної моделі розвитку в умовах перехідної економіки в цілому та в Одеському регіоні зокрема.

Обгрунтовано, що об'єктивними передумовами регіоналізації економіки України виступають нерівномірність і диспропорції в розвитку різних регіонів. Аналіз показав, що існують значні розриви між регіонами з усіх показників діяльності, починаючи з забезпечення трудовими та природними ресурсами (1,5-2 рази) і закінчуючи інвестиціями (5-6 разів) та рівнем життя (1,5-2 рази). Виходячи з таких об'єктивних передумов, виділені основні проблеми для різних регіонів і напрями їх вирішення, виходячи з досвіду розвинених країн.

Загальним принципом державного впливу на регіональний розвиток виступає надання регіону права для самостійного вирішення проблем, що не стосуються загальнодержавних інтересів і не вимагають фінансування з державного бюджету. В зв'язку з цим пропонується створити нову систему оцінок фінансових можливостей і потреб регіонів.

Аналіз показав, що процеси регіоналізації активізують діяльність, перш за все, малих і середніх підприємств. При формуванні державної політики щодо цих підприємств слід враховувати проблеми регіонів. Якщо в регіоні необхідно якнайшвидше вирішити проблему зайнятості, слід сприяти створенню якомога більшої кількості нових малих підприємств. Здійснити це можна за рахунок надання податкових канікул у перші роки існування. Щоб підвищити конкурентоспроможність продукції регіону, необхідно приділяти увагу розвитку виробничих підприємств і сфери послуг. Державна підтримка експортної діяльності повинна спрямовуватись, насамперед, на підприємствах виробничої сфери.

Дослідження і практика показали, що одним із сучасних і найбільш перспективних напрямів розвитку регіону є створення кластерів. Концепція кластерів є новим способом бачення національної економічної політики, економіки області (регіону) і міста. Вона розкриває нову роль підприємств, уряду, місцевої влади та інших організацій, діяльність яких направлена на підвищення конкурентоспроможності економіки. Кластери набувають різноманітних форм залежно від глибини і складності, але в більшості випадків вони включають виробників готового продукту, сервісні компанії, постачальників спеціалізованих факторів виробництва, фінансові інститути, фірми в супутніх галузях, а також урядові та інші організації, що забезпечують навчання, освіту, інформацію, проведення досліджень і надання технічної підтримки (університети, наукові заклади, урядові установи тощо).

Слід мати на увазі, що взаємозв'язок цих підприємств і організацій об'єктивно обумовлений, він формується природно, а не встановлюється зверху, тому межі кластерів не співпадають зі стандартними межами галузевої класифікації. Останні не здатні охопити багато важливих учасників конкурентної боротьби і зв'язки між галузями. Кластери вар'юються за своїми розмірами, широтою охоплення та рівнем розвитку. Деякі кластери складаються в основному з малих і середніх фірм, інші - включають як великі, так і малі підприємства. Одні кластери орієнтуються на дослідницькі можливості університетів, у той час як інші не мають суттєвих зв'язків із наукою.

Доведено, що кластерна модель розвитку дозволяє виявити сприятливі можливості для координації дій підприємств, їх взаємного покращення в плані загальних інтересів без загрози для конкуренції або обмеження інтенсивного суперництва. Кластер забезпечує можливість ведення конструктивного і ефективного діалогу між спорідненими підприємствами та їх постачальниками, з урядом, а також з іншими інститутами. Державні і приватні інвестиції, направлені на поліпшення умов функціонування кластеру, розповсюджуються відразу на багато підприємств.

На противагу цьому підхід з точки зору галузі або окремого сектора часто приводить до лобіювання інтересів із питань виділення субсидій, або полегшення податкового тягаря на підприємства, що в ньому діють. Одержані в результаті державні інвестиції створюють швидке перетікання вигод в інші галузі і тому можуть деформувати ринок і знизити конкуренцію. Підхід з точки зору кластерної моделі свідчить про те, що продуктивність і розвиток регіону залежить не від того, в яких галузях конкурують підприємства, а від того, як вони конкурують.

Обгрунтовано, що економіка з низькою продуктивністю, до якої відноситься і економіка України, показує слабку місцеву конкуренцію. Конкуренція приходить на місцевий ринок разом з імпортом товарів. Місцева конкуренція - це тільки її імітація, а не власне конкуренція. Єдиним її параметром є ціна, і підприємства знижують оплату праці для зниження витрат, щоб бути спроможними конкурувати. Справжнє суперництво повинно бути націлене на зміщення акцентів із низької заробітної плати до низьких загальних витрат, що вимагає вдосконалення виробництва і розширення спектру послуг, подальшого скорочення витрат завдяки диверсифікації, переходу від імітації до інновацій, і від низьких інвестицій до високих не тільки за рахунок матеріальних активів, але і підвищення кваліфікації працівників, удосконалення використовуваних технологій. Кластери відіграють інтегруючу роль у таких трансформаціях.

Аналіз показав, що кластери впливають на конкурентну боротьбу по таких напрямах:

* підвищення продуктивності підприємств і галузей, що входять до кластерів;

* посилення здатності до інновацій і зростання продуктивності;

* стимулювання нових форм підприємств, що підтримують інновації та розширюють межі кластеру;

* перетікання переваг через різні підприємства та галузі.

Таким чином, кластер можна визначити як систему взаємопов'язаних підприємств та організацій, значущість яких як цілого перевищує просту суму складових частин, тобто він забезпечує синергетичний ефект.

SWOT - аналіз Одеської облості показав цілий ряд негативних факторів, що протидіють економічному зростанню, їх вплив можна усунути завдяки застосуванню кластерної моделі розвитку. Даний висновок підтверджує також ситуаційний аналіз регіону за методологією М. Портера у відповідності до ромбу конкурентних переваг. За цією методологією галузі одержують конкурентні переваги там, де вони швидко зможуть акумулювати спеціалізовані активи та навички. За допомогою ромбу можна визначити ключові пріоритети розвитку для сектора, вводячи в аналіз чотири складові ромбу: фактори виробництва, умови попиту, стан суміжних галузей, бізнес - стратегію, структуру і конкуренцію, і аналізуючи поточні позиції Одеського регіону стосовно цих складових.

Вивчення Одеського регіону з точки зору застосування кластерної моделі, свідчить про те, що в таких сферах і галузях, як виноробство, морські перевезення, приладобудування, зернове господарство, легка, харчова промисловість кластери реально існують, але поки що відсутнє осмислення об'єктивно існуючих зв'язків, необхідності підвищення їх ефективності, їх підтримка з боку владних структур.

Прикладом може бути існуючий кластер морських перевезень, підтримка якого має забезпечити значне економічне зростання у даній сфері, а також у підвищенні конкурентних переваг регіону (рис.5 )

Рис. 5. Кластер морських перевезень в Одеському регіоні

Не зважаючи на те, що дана схема не може включати всі компоненти, з яких складається даний кластер, вона ілюструє його важливі властивості. Перш за все, це - пов'язаність різних галузей промисловості, включаючи будівельну, ремонтну індустрію, великі і малі підприємства, виробничі та торгівельні організації. В даному кластері надаються різноманітні послуги, частина підприємств кластеру входить до туристичного кластеру та кластеру харчової промисловості. Існування такого складного ланцюжка взаємозв'язків, звичайно, повинно підтримуватися державними органами влади, починаючи з Міністерств і закінчуючи муніципальними органами (держадміністрація, мерія).

Для ефективного функціонування даного кластеру обов'язковою умовою є наявність вищих та середніх навчальних закладів, які готують для підприємств кластеру спеціалістів, а також дослідницьких організацій, які проводять відповідні дослідження. Серед навчальних закладів можна назвати перш за все Одеську морську академію, Одеський морський університет, професійно- технічні училища та коледжі, приватні навчальні заклади, мережа яких досить широка. Вони займаються підготовкою та перепідготовкою кадрів, науковими розробками, впровадженням нового прогресивного менеджменту тощо. Сюди слід віднести і організації, які займаються працевлаштуванням у регіоні.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково- практичного спрямування.

У дисертації теоретично обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства та існуючих теорій підприємства, виділені принципи аналізу природи підприємств у трансформаційній економіці і досліджені закономірності формування і розвитку підприємств у сучасних умовах.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі теоретичні висновки:

1. Підприємство є складною багатосистемною категорією, що характеризується тісним взаємозв'язком та взаємообумовленістю її окремих складових; організаційно-економічними засадами підприємства є його системоутворюючі фактори, що обумовлюють цілісність і відмінність від інших елементів економічної системи. До них відноситься: матеріально-технічна база, компетенції і навички працівників, соціально-економічні відносини підприємства,організаційний фактор (управління, організація, стратегія підприємства); мета підприємства.

2. Існуючі теорії підприємства тією чи іншою мірою тяжіють до одного із системоутворюючих факторів. Класична (мікроекономічна) теорія розглядає підприємство як виробничу функцію. Теорії трансакційних витрат і агентських угод аналізують відносини всередині підприємства з точки зору різноманітних угод і представляють підприємство як мережу контрактів. Організаційний фактор виходить на перший план в управлінській теорії і теорії стратегії підприємства. Ціль як системоутворюючий фактор є основою аналізу в теоріях поведінки підприємства і присутня в усіх концепціях.

3. Підприємства зрілої ринкової економіки і підприємства трансформаційної економіки відрізняються рівнем зрілості системоутворюючих факторів, але їх глибинна сутність схожа. Відсталість матеріально-технічної бази підприємств перехідної економіки, неструктурованість відносин власності, а, отже, недостатній розвиток відносин всередині підприємства, відсутність стратегічних підходів до розвитку підприємств, консерватизм організаційних форм, неможливість ранжування цілей та встановлення дійсних мотивів працівників стримують розвиток підприємств і не дають їм можливості відігравати власну роль у формуванні ринкової економіки.

4. Різноманітність структур і використовуваних стратегій підпримствами обумовлена унікальністю сукупності чинників, що вплинули на вибір організаційного розвитку. До них відносяться: інституціональне середовище, специфічність активів, модель трансформації економіки, модель регіонального розвитку, ринкова структура, правове забезпечення діяльності. Відмінності стосуються не лише структури, але і цільової функції, і взаємовідносин всередині підприємства. Основними характеристиками підприємства перехідного типу є розмитість організаційних меж підприємств, невідповідності формальної та реальної структури власності, формування структури виробничих зв'язків на основі збереження існуючих раніше відносин із партнерами в силу дуже високих трансакційних витрат на укладання контрактів із новими партнерами та етичних норм директорського корпусу, що продовжують існувати протягом трансформаційного періоду.

5. Еволюція організаційних структур підприємства відбувається в напряму від унітарної структури до мультидивізіональної, що поступово перетворюється на пануючу модель організації управління підприємством. Це пояснюється тим, що вона дає змогу децентралізувати управління на основі посилення координації та контролю.

Однак підприємства перехідної економіки майже не використовують цю сучасну структуру управління. Лише в структурі управління спільних підприємств відбуваються деякі прогресивні зміни, впроваджуються елементи дивізіональної структури, що позитивно відображається на результатах їх діяльності.

6. Взаємозв'язок між системоутворюючими факторами підприємства, як внутрішнім і ринковою структурою як зовнішнім середовищем підприємства, проявляється в його організаційній формі. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, перш за все, комп'ютеризація породжує унікальне явище, коли традиційна форма підприємства руйнується, в деяких галузях зникає необхідність в трудовому колективі, оскільки існують підприємства без працівників, відроджується робота “на дому”, на перший план виходять компетенції підприємства, його організаційний капітал. Нові організаційні форми підприємств розвиваються, виходячи із закономірності їх розвитку в ході вирішення дилеми між масштабом виробництва та витратами контролю. Дана закономірність формулюється як “розсипання” (атомізація) підприємств у ході екстерналізації функцій, що стримують розвиток основних компетенцій підприємств.

7. Аналіз функціонування підприємств в умовах трансформаційної економіки свідчить про те, що траєкторія їх розвитку залежить від цілого ряду внутрішніх і зовнішніх чинників, а напрям їх розвитку - це сучасне підприємство. Незважаючи на домінування акціонерних підприємств у структурі економіки України, їх ефективність залишається на низькому рівні. Відсутність залежності між приватною формою властності і ефективним функціонуванням підприємств є закономірною, оскільки до приватизації були спочатку залучені низькорентабельні та збиткові підприємства, а приватизація важливих для економіки підприємств не була чітко обгрунтована, відбувалася з різного роду перекрученнями, порушеннями законодавства і утисками інтересів суспільства, тому вона не дала бажаних результатів.

8. Зростання ефективності підприємств залежить від моделі трансформації економіки та від раціональних взаємовідносин підприємств і держави. Їх передумовою є чітко визначені права, пов'язані з повною відповідальністю майном за взяті зобов'язання. В умовах трансформаційної економіки, де панівною є рекомбінована власність, цей принцип майже не реалізується, оскільки головною ознакою рекомбінованої власності є розмитість меж між приватною і державною власністю. Тому держава не може встановити ефективний контроль над підприємством, а підприємство не має реальної економічної самостійності. Поетапний перехід до нової моделі взаємовідносин між державою і підприємством включає:

- створення механізму виведення підприємств з економічного процесу;

- створення рамкових умов, що будуть заохочувати до заснування нових підприємств, а також ліквідація регламентацій, що протидіють цьому процесу;

- скасування більшості державних пільг для окремих галузей;

- підвищення прозорості державної діяльності та інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренцій на окремих ринках і викриття зловживання ринком;

- поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за його здійсненням.

9. Перехід до ринкової економіки означає кардинальну зміну характеру взаємовідносин між підприємствами. Факторами, що протидіють налагодженню нових форм відносин між ними, виступають нерозвиненість ринкової інфраструктури, недостатнє оволодіння методами маркетингової політики, повільність прийняття та низька ефективність реалізації арбітражних рішень із господарчих спорів, важкий фінансовий стан багатьох підприємств.

Адаптація підприємств до існуючих умов відбувається в двох формах. Пасивна включає бартер, скорочення обсягу випуску продукції, скорочення асортименту. Активна форма - пошук нових постачальників, організація виробництва сировини та матеріалів на своєму підприємстві, інвестиції у розвиток підприємств-постачальників. Поки що переважають пасивні заходи, але тенденції і перспективи розвитку підприємств пов'язані з розширенням застосування активних.

10. Рівень розвитку та ступінь зрілості системоутворюючих факторів українських підприємств значно нижчі у порівнянні з підприємствами ринкового типу. Більшість українських підприємств характеризується відсталою матеріально- технічною базою, високою часткою основних виробничих фондів, відсутністю інновацій, відсталою технологічною структурою інвестицій, що обумовлює відповідні відносини у трудовому колективі, низьку культуру контрактних відносин та низький рівень організаційного розвитку. Впровадження нових організаційних форм і структур на більшості українських підприємств є передчасним, оскільки рівень концентрації виробництва на них низький, а невеликі підприємства без підтримки великих не можуть забезпечувати економічний і технічний прогрес.

11. В умовах трансформаційної економіки особливого значення набувають регіональні чинники розвитку підприємств. Їх використання може відбуватися за допомогою різних теоретичних моделей. Найбільш ефективною з них в сучасних умовах є кластерна модель розвитку, що розкриває об'єктивно існуючий специфічний взаємозв'язок підприємств регіону, які доповнюють одне одного, використовуючи конкурентні переваги регіону і забезпечуючи високий рівень його конкурентоспроможності. Економіку регіону слід розвивати відповідно до теорії кластерів, орієнтуючись на ті сфери і галузі, в яких є успішно функціонуючі підприємства, оскільки сучасна конкуренція залежить від ефективності, а не від доступу до ресурсів чи масштабу індивідуального підприємства.

Проведений аналіз діяльності підприємств дозволяє сформулювати ряд практичних рекомендацій щодо налагодження їх ефективного функціонування.

1. Слід радикально змінити виробничу систему, стимулювати впровадження нових структур та форм підприємств, що передбачає:

- спрямування діяльністі підприємств на зниження витрат і зміну організаційної структури;

- сприяння створенню нових самостійних підприємств, здатних залучати інвестиції;

- здійснення реструктуризації українських великих підприємств, виходячи з теорії стратегічної трансформації, яка передбачає реінжиніринг виробничих процесів, застосування інформаційних технологій, нові методи вимірювання результатів. На цій базі слід будувати інформаційне підприємство, головна перевага якого - професійні компетенції працівників;

- чітке визначення напрямів зростання підприємств. Малі, середні підприємства, спеціалізовані фірми повинні віддавати перевагу внутрішньому зростанню і стратегії, пов'язаній з горизонтальною експансією, економією на масштабі і збільшенні або стабілізації частки ринку. Великі підприємства повинні базуватися на зовнішньому зростанні і стратегії, пов'язаній з вертикальною експансією, інтеграцією постачання та збуту, контролем над філіями.

2. Реструктуризація українських підприємств і впровадження нових організаційних форм можуть бути значно прискорені за рахунок встановлення раціональних відносин між державою та підприємством. Їх доцільно формувати, виходячи з чітко визначених прав власності і знаходження ефективного власника, що передбачає:

* створення ринку інформації, демонополізацію ринку об'єктів власності, усунення структурних диспропорцій;

* формування культури укладання і дотримання угод.

3. Новостворені підприємства з боку держави повинні підтримуватися істотним зменшенням податкових ставок, а також широкою дерегуляцією. “Старі” підприємства слід реформувати шляхом зміни середовища, в якому вони функціонують. Слід також звільнити більшість підприємств від витрат на утримання соціальної сфери. Підприємства доцільно поставити в такі умови, щоб їм було вигідно приймати ефективні рішення щодо використання суспільних благ.

4. Зростання конкурентоспроможності регіону пропонується забезпечити за рахунок використання кластерної моделі розвитку, яка базується на об'єктивних реально існуючих зв'язках підприємств регіону. В Одеському регіоні застосування цієї моделі може дати значий ефект у сфері морських перевезень, у виноробництві, приладобудуванні, зерновому господарстві, нафтопереробці.

5. Рекомендувати в ході реорганізації підприємств зменшити число підрозділів, що підпорядковані директору, чітко розмежувати функції заступників директора і підрозділів; вивчити реальні інформаційні потоки і побудувати раціональну інформаційну систему, що створює основу для прийняття ефективних рішень; створити підрозділ, що займається змінами і стратегічними рішеннями; переорієнтувати діяльність всіх підрозділів на кінцевого споживача. Підприємства повинні розробити комплексну програму організаційних змін, що є складовою єдиної програми реструктуризації, і передбачає навчання персоналу відповідним методам роботи в період введення організаційних інновацій.

6. Забезпечити запровадження у вищих навчальних закладах України на економічних спеціальностях навчального курсу “Теорії підприємства”.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Горняк О. В. Концепція підприємства в перехідній економіці: - Одеса: Астропринт, 1999. - 164 с. (10,25 д. а.)

2. Богйон Ги, Горняк О. В. Проблемы создания малых предприятий (на примере Украины и Франции). - Одесса: Астропринт, 1998. - 112 с. (6,51 д.а.) (автору належать підрозділи 8-12 першого розділу, розділи 2 - 5, 7, 8 (3,26 д.а.) (с. 18-70, 91-106)).

3. Індустріальна економіка: теорія, фірма, регіон. - Одеса: КП ОМД: 2002. - 315 с. (автору належить розділ 2. “Природа фірми у ринковій економіці”. - С.87-186; 5, 8 д.а.)

Посібники

4. Доленко Л.Х., Горняк О.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. Одеса: Астропринт 2001. - 512 с. (28,2д.а.), (особисто здобувачу належить 14д.а.). Рекомендовано Міністерством освіти і науки (№14/11.2. - 1939 від 25.10. 2002р.)

5. Богйон Ги, Горняк О.В., Доленко Л.Х. Экономика предприятия. Учебное пособие. В 2-х част. - Одесса: Астропринт, 1998. Ч. 1. - 101 с. (6,5 д.а.) (особисто здобувачу належать розділи І, ІІ, ІV - 1,5 д.а.); ч. ІІ - 188 с. (10,93 д.а.) (особисто здобувачу належать розділи ІХ - ХІ - 3 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях

6. Горняк О. В. Розвиток організаційних структур сучасного підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1997. - № 2. - С. 107 - 109 (0,3 д.а.)

7. Горняк О. В., Крыжановская С.С. Совершенствование материального стимулирования как важнейшей функции закона распределения по труду // Вопросы политической зкономии. - 1988. - № 196. - С. 14-20 (особисто здобувачу належить 0,25 д.а.) (особистий внесок: розроблено механізм мотивації виробників)

8. Горняк О. В. Основні тенденції розвитку сучасного підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1997. - № 4. - с. 62 - 69. (0,7 д.а.)

9. Горняк О. В. Некоторые особенности организации и управлення предприятием в современных условиях. // Научные труды ЭПФ ОНУ: Рыночная зкономика: современная теория и практика управления - Одесса: Наука и техника, 2003. - С. 133 - 146. (1,2 д.а.)

10. Горняк О. В., Доленко Л. X. Створення сучасних структур управління підприємством // Экономические инновации. - 1999. - Вып. 4. - С. 171-172. (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.)(особистий внесок: обгрунтована поява нових форм підприємств, що здатні автоматично пристосовуватись до змін у ринкових структурах)

11. Горняк О. В. Модель підприємства як системи, що розвивається // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 2. - С. 144 - 150.(0,6 д.а.)

12. Горняк О. В. Екстерналізація як основа еволюції підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 4. - С. 208 - 211. (0,4 д.а.)

13. Горняк О. В. Формування сучасної теорії підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 3. - С. 136 - 140. (0,3 д.а.)

14. Горняк О. В. Суспільні блага і наслідки діяльності підприємств // Вісник Східноукраїнського університету - 2000. - № 4 (26). - Ч. II. - С. 52 - 56 (0,25 д.а.)

15. Горняк О. В. Роль альянсів у світових інтеграційних процесах // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - № 15. - Ч. 5. - С. 161 - 165 (0,6 д.а.)

16. Горняк О. В. Формування сучасної моделі підприємства в регіоні // Сборник научных трудов Донецкого национального университета. - 2001 - Ч. II. - С. 322 - 324. (0,2 д.а.)

17. Горняк О. В. Аналіз теорії і практики діяльності підприємства з точки зору трансакційних витрат //Вісник Київського національного торгівельно - економічного університету. - 2001. - № 1. - С. 135 - 140. (0,4 д.а.)

18. Горняк О. В. Методологічні засади формування моделі розвитку підприємства в регіоні // Экономические инновации. - 2001. - № 10. - С. 195 - 198. (0,2 д.а.)

19. Горняк О. В. Шляхи соціально-економічної трансформації українських підприємств // Вісник соці.-екон. досліджень. - Одеса: ОДЕУ. - 2001. № 8. - Ч. 2 - С. 95-98 (0,5 д.а.)

20. Горняк О. В. Цілі підприємства як його системоутворюючий фактор // Экономические инновации. - 2001. - № 12 . - С. - 160 - 168. (0, 55 д.а.)

21. Горняк О. В. Роль підприємств у забезпечені конкурентних переваг регіону // Держава та регіони. - 2002. - №2 . - С. 80 - 88 (1 д.а.)

22. Горняк О. В. Методологічні засади формування взаємовідносин держави та підприємства в перехідній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 111. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 35-45 (0,7 д.а.)

23. Горняк О.В. Москаленко Е.М. Социально-экономическая зффективность производственных обьединений // Организация и планирование народного хозяйства. - 1983. - № 70. - С. 44-49 (здобувачу належить 0,25 д.а.) (особистий внесок: розроблена система показників соціально-економічної ефективності виробничих об'єднань).

24. Горняк О.В. Напрямки та чинники розвитку сучасного підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №6. - С.35-40 (0,6 д.а.)

25. Горняк О.В., Мужайло В.Д. Особливості інституціональних умов діяльності підприємств у перехідній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики/ Зб. наук. праць. Вип. 163 - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 32-41( 0,65 д.а.)(особисто здобувачу належить 0,35 д.а.)(особистий внесок: проаналізовано вплив інституціонального середовища на діяльність підприємств, обгрунтована необхідність активної поведінки підприємства на ринку)

26. Горняк О.В. Конкурентоздатність організаційних структур підприємства в умовах глобалізації економіки // Экономические инновации. - Вып. 15. - 2003. - С. 61-67 (0,5 д.а.)

27. Горняк О.В. Трансформація цілей та стратегії підприємств у перехідний період// Вісник соц.-екон. досліджень. - Одеса: ОДЕУ, 2003. - № 15. - С.61-65 (0,5 д.а.)

28. Горняк О.В. Стратегія організаційного розвитку підприємства при невизначеності зовнішнього середовища// Стратегія економічного розвитку України. - К.: КНЕУ. - 2003. - № 14. - С.186-189 (0,45 д.а.)

29. Горняк О.В., Челова М.Б. Полюси росту як модель інвестиційної стратегії регіонального розвитку.// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 190. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Т.1. - С. 181-185. (0,3 д.а.) (ососбисто здобувачу належить 0,2 д.а.)(особистий внесок: розкриття механізму дії полюсів росту).

30. Горняк О.В. Вплив концентрації на зміни в організаційній структурі сучасного підприємства.// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Вип. 191. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Т.2. - С. 565-573 (0,6 д.а.)

Депоновані рукописи

31. Горняк О. В. Механизм стимулирования в условиях производственного самоуправления. - Депонировано в ИНИОН АН СССР, № 35002. 8.08.1988. - 1 д.а.

Анотації

Горняк О. В. Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової тренсформації економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю - 08.01.01 - економічна теорія. - Одеський державний економічний університет, Одеса, 2004.

Досліджені закономірності формування та розвитку підприємств в умовах трансформації економіки. Виходячи з системоутворюючих факторів підприємства, критично проаналізовані існуючі теорії підприємства, запропонована їх класифікація, обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства перехідного типу. Проведена порівняльна характеристика різних типів підприємств, визначена траєкторія розвитку українських підприємств, досліджена їх діяльність з точки зору системоутворюючих факторів.

Проведено аналіз нових організаційних форм та структур підприємств, розкриті можливості їх застосування на українських підприємствах. У науковий обіг введено нове поняття “розсипання (атомізація) підприємств”.

В дисертації запропоновані конкретні шляхи формування ринкових структур, налагодження раціональних відносин між підприємствами як суб'єктами ринку та державою, застосування кластерної теорії до регіональної економіки, виходячи з діяльності ефективних підприємств і спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності регіону та економіки України в цілому, а також надані рекомендації щодо реструктуризації підприємств, зміни їх організаційних структур і форм.

Ключові слова: підприємство, фірма, системоутворюючі фактори, теорії фірми, концентрація, міжфірмова кооперація, екстерналізація, інтерналізація, розсипання (атомізація) підприємств, кластер.

Горняк О. В. Закономерности формирования современных предприятий в условиях рыночной трансформации экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности - 08.01.01 - экономическая теория. - Одесский государственный экономический университет, Одесса, 2004

Исследованы закономерности формирования и развития предприятия в условиях трансформации экономики. Исходя из системообразующих факторов предприятия, к которым относятся материально техническая база, компетенции и навыки работников , социально экономические отношения предприятия, управление организация стратегия и цель, критически проанализированы существующие теории предприятия, предложена их классификация, обоснованы новые подходы к анализу современного предприятия. Проведена сравнительная характеристика традиционного и современного предприятий, а также предприятия трансформационной экономики. Определена траектория развития украинских предприятий, исследована их деятельность с точки зрения системообразующих факторов, степени их зрелости и соответствие постиндустриальному характеру современного производства. Раскрыты закономерности их функционирования.

Диссертация содержит анализ новых организационных форм и структур предприятий, раскрывает возможности их применения на украинских предприятиях. Доказано, что появления организационных новообразований связано с концентрацией производства и использованием эффекта масштаба; с межфирменной кооперацией и эффектом синергии; с децентрализацией и эффектом контроля. Организационные изменения на предприятиях проходят в форме экстернализации и интернализации его функций, направлены на снижения производственных и трансакционных издержек и порождают такие формы предприятий как “точно в строк”, альянсы, виртуальные и горизонтальные предприятия. В научный оборот введено понятие “рассыпание (атомизация) предприятия”.

В диссертации предложены конкретные пути формирования рыночных структур, налаживания рациональных отношений между предприятиями как экономическими субъектами и государством, применения кластерной теории к региональной экономике, исходя из деятельности эффективных предприятий региона, и направленной на обеспечение конкурентоспособности региона и экономики Украины в целом, а также даны рекомендации по реструктуризации предприятий, изменению их организационных структур и форм, по совершенствованию структуры управления в направлении децентрализации функций, создания научно обоснованной информационной системы, способной воспринимать инновации во всех сферах и внедрять их в производство.

Ключевые слова: предприятие, фирма, системообразующие факторы, теории фирмы, концентрация, межфирменная кооперация, экстернализация, интернализация, рассыпание (атомизация) предприятий, кластер.

Gornyak O.V. Regularities of formation of modern enterprises under the conditions of market transformation of economics. - Manuscript.

Dissertation for the degree of Doctor of economics. Speciality - 08.01.01. - the theory of economics. - Odessa State economic University, Odessa, 2004

The dissertation is dedicated to the investigation of regularities of the formation, development and functioning of an enterprise under the conditions of transformation of economics. Proceeding from the system- forming factors of the enterprise, the existing theories of the enterprise have been critically analysed, their classification has been suggested and new approaches to the analysis of the enterprise have been motivated. There has been made a comparative description of different types, there has been defined the trajectory of development of Ukrainian enterprises, their activity has been investigated from the faint of view of system - forming factors.

The dissertation contains the analysis of new forms of organization and structures of enterprises, reveals the possibilities of their employment for Ukrainian enterprises.

In the dissertation there were suggested concrete ways of the formation of market structures on the micro- level, the creation of rational relationship between enterprises as subjects of economics and the government, the use of cluster theory to regional economics, proceeding from the activity enterprises of the region, being aimed at providing for the competitive of the region and Ukrainian economics in general. ринковий трансформація економіка кластер

Key words: enterprise, firm, system-forming factor, firm theory, concentration, interfirm cooperation, externalization, internalization, atomization of enterprises, cluster.

Размещено на Allbest.ru