Актуальність теми. Сучасне підприємство здійснює свій розвиток у винятково складних умовах ринкової трансформації економіки, докорінного прискорення змін зростаючої складності внутрівиробничих і зовнішніх відносин. Нові вимоги обумовлені розгортанням ринкових відносин, формуванням підприємницької діяльності, змінами у функціях і методах державного регулювання, стані оточуючого середовища.

В сучасних умовах глобальних трансформаційних змін в економіці України центральне місце починають посідати питання раціонального та ефективного управління підприємством, осмислення проблеми менеджменту, що виникають в умовах переходу до ринкової економіки. Перехід до використання ефективних систем управління підприємством на наукових принципах повинен стати одним з головних засобів здійснення економічних реформ. Негативний стан на діяльність підприємств справляє неупорядкована, недієздатна система управління, відсутність чіткого розмежування прав і відповідальності власників і керівників, невпорядкованість їх діяльності. Дезорганізація зв'язків між владними структурами і господарюючими суб'єктами доповнюється неузгодженістю внутрішніх управлінських структур, фактичною безгосподарністю підприємств. Потребує свого вирішення проблема забезпеченості правового захисту договірних відносин, довірчого управління власністю. Стає все більш очевидним, що ці та інші питання вимагають негайного вирішення. Це особливо актуалізує проблему теоретичного дослідження розвитку систем управління в ринковій економіці та особливостей її формування та функціонування в перехідній економіці.

Питання визначення ролі системи управління підприємством, принципів ефективного функціонування первинних організаційних ланок управління, взаємодії сукупності управлінських відносин з економічною системою в цілому знайшли чільне місце в дослідженнях багатьох економістів. Серед них слід відзначити наукові праці зарубіжних вчених: Альберта М., Акоффа Р., Вурворда Д., Грейсона Дж. мол., Друкера П., Дорнбуша Р., Карлоффа Б., Мейо Е., Котлера Ф., Маслоу А., Мескона М. X., Оучи У., Портера М., Саймона Г., Тейлора Ф., Фалмера Р., Форда Г., Фішера С., Хедоурі Ф., Якокка Л.

Однак застосування західних теоретичних положень має обмежений характер. Тому в сучасній економічній теорії українськими та російськими дослідниками інтенсивно накопичується аналітичний матеріал, який дозволяє формулювати вихідні теоретичні положення, на яких можливо будувати системи управління підприємством, адекватні реальним створеним умовам. Важливі аспекти теорії управління досліджуються у працях таких українських економістів як Бесчасний Л.К., Варналій З.С., Воротіна Л.І, Геєць В.М., Губерна Г.К., Єхануров Ю.І., Ещенко П.С., Ермошенко М.М., Козаченко Г.В., Лукінов І. І., Манойленко О.В., Ніколенко Ю.В., Панченко Е.Г., Петруня Ю.В., Тимошенко І.І., Шегда А.В., Чухно.А.А., Ястремський І.С. та ін. Плідно працюють російські дослідники Абалкін Л.І., Белоусов Р. А., Бєляєва І.Ю., Буніч П. Г., Ленська С.О., Попов Г.Х., Румянцева 3.П. та ін.

Але в цілому відчувається дефіцит теоретичних досліджень з концептуальних проблем управління. По суті відсутні узагальнення теорії менеджменту, що стосуються періоду формування ринкових відносин в Україні, становлення нової парадигми менеджменту підприємства. Відсутні дослідження, де б аналізувалися системні підходи в теорії управління, проблеми вибору ефективної системи управління підприємством в розвинутій та перехідній економіці.

Особливо бракує узагальнень світового досвіду використання існуючих систем управління підприємством в розвинутій економіці для вирішення низки проблем виходу з кризового стану українських підприємств. Недостатньо вивчені системи менеджменту в умовах реформування власності підприємств і формування підприємницької діяльності. Отже, потреба в комплексному науковому розробленні механізму управління в підприємницьких структурах за умов якісних ринкових перетворень й зумовили вибір теми, визначили мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідної роботи “Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем” Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (номер державної реєстрації № 0101V007350).

Водночас дисертаційна робота є складовою частиною проектів Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України, Спілки союзу економістів України, проектів Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Світового банку, Інституту конкурентного суспільства.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне дослідження проблем розвитку та модифікації систем управління в підприємницьких структурах з урахування економічного стану України та специфіки сучасних ринкових змін; розробка рекомендацій, спрямованих на вдосконалення мікроекономічного управління і визначення пріоритетних напрямів, методів і чинників впливу управління на підприємницьку діяльність. управління підприємницький мікроекономічний

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

дослідити теоретико-методологічні основи формування системи управління в підприємницьких структурах в умовах глибокої ринкової трансформації економіки;

розкрити зміст, цілі, завдання та функції управління підприємств у конкурентному середовищі;

узагальнити досвід мікроекономічного управління в країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин ;

визначити концептуальні підходи до моделювання управління підприємницькою діяльністю з метою визначення критеріїв для обґрунтування напрямів розвитку систем управління в підприємницьких структурах;

уточнити та на основі критичної оцінки теоретичних поглядів і підходів проаналізувати зміст понять “корпоративне управління”, “корпоративна культура”, “принципи корпоративного управління” з урахування їх впливу на практику формування механізму корпоративного управління;

- охарактеризувати концептуальні положення і принципи становлення корпоративного управління та його вплив на формування підприємницького середовища в Україні;

удосконалити методологічні підходи до розробки основних напрямів модифікації механізму, методів, стилів управління підприємницькою діяльністю підприємств, як основи забезпечення їх конкурентноздатності;

виявити зміни в українській практиці мікроекономічного управління в окремих сферах господарювання і розробити перспективну структуру ринкової моделі раціонального управління підприємством;

обґрунтувати практичні пропозиції щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів та механізмів управління підприємством в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є система управління в підприємницьких структурах у єдності та взаємодії її складових в умовах ринкової трансформації національної економіки.

Предметом дослідження є розвиток системи управління підприємницьких структур і процес впливу ринкового механізму господарювання на формування підприємницького середовища в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що необхідною умовою сталого економічного зростання підприємницького сектору економіки є розвиток та модифікація системи управління в умовах глибоких ринкових трансформацій в національній економіці.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становили фундаментальні положення сучасних теорій - економічної та теорії управління, теорії відтворення, циклічності, рівноваги (загальної і часткової), а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань управління та розвитку системи мікроекономічного управління в умовах глибоких ринкових трансформацій. У роботі було використано сучасні методи дослідження. Це системно-аналітичний метод, який дав змогу узагальнити наукові концепції, розробки та пропозиції провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячених проблемі мікроуправління; історичний та логічний методи для дослідження еволюції функцій управління, зокрема в ринкових умовах господарювання; метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав постановку досліджуваної проблеми і дав змогу простежити причинно-наслідкову зумовленість її виникнення; економіко-статистичний метод для дослідження еволюції системи корпоративного управління, розуміння динаміки, структури та ефективності управління підприємством; метод порівняльного аналізу (SWOT-аналіз) - для визначення сильних та слабких сторін, зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на формування системи управління підприємницькими структурами; програмно-цільовий метод - для запропонованих науково-практичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення та оптимізації систем управління та обґрунтування практичних пропозицій щодо створення в національній економіці ефективної системи засобів, інструментів та механізмів управління підприємством в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки.

Інформаційну базу дослідження становлять звітні дані Держкомстату України, основоположні законодавчі й нормативно правові акти і програмні документи державних органів України, зокрема Конституція України, закони України, укази Президента України, нормативні документи Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів і особистий внесок автора полягають у комплексному, науковому дослідженні розвитку системи управління в підприємницьких структурах та розробці концептуально-методологічних засад забезпечення розвитку підприємницького сектору в умовах глибоких ринкових трансформацій та модифікації ринкового механізму впливу на суб'єкти господарювання. З огляду на це наукова новизна одержаних дисертантом результатів полягає в тому, що:

уперше:

- розкрито сутність системи управління в підприємницьких структурах, що зумовлена єдністю об'єктивного, об'єктивних економічних законів, і суб'єктивного, свідомої управлінської діяльності, спрямованих на функціонування і розвиток економіки підприємств, досягнення певного рівня виробництва обсягу товарів і послуг при дотриманні суспільно необхідних витрат для задоволення потреб суспільства. Система управління підприємством становить єдність соціально-економічної та організаційно-економічної сторін, централізму та децентралізації, галузевого та територіального управління;

- визначені об'єктивні передумови формування системи корпоративного управління, що породжуються вимогами ринку та конкурентного середовища, зумовлені впливом світових, державних, міждержавних, регіональних, субрегіональних процесів і визначаються такими факторами: необхідністю індивідуального відтворення, забезпеченням довгостроковості інтересів роботодавців, власників підприємств і працівників, забезпечення єдності та цілісності ринкового середовища діяльності підприємницьких структур і входження їх у світовий економічний простір;

- обґрунтовані критерії, визначено цілі та розкрито генезис системи управління підприємством в умовах становлення корпоративного сектору економіки. Визначено основні напрями вдосконалення системи корпоративного управління та його вплив на формування підприємницького середовища;

удосконалено:

- систематизацію принципів формування ринкової моделі раціонального управління за формами (прямого та непрямого впливу) та засобами (економічні, правові, адміністративні), результативність яких підвищується, якщо вони застосовуються не випадково або під тиском груп спеціальних інтересів і кон'юнктури, а системно, виходячи із стратегічних цілей і тактичних завдань розвитку підприємств з метою вдосконалення форм господарювання та підвищення їх ефективності;

- теоретичне обґрунтування поняття системи управління в підприємницьких структурах з позицій еволюції економічного розвитку. Доведено, що теорія менеджменту втілює сукупність систематизованих знань про способи організації ринкової системи господарювання підприємств;

- інструментарій механізму корпоративного управління згідно із структурно-функціональними та системними ознаками, основними елементами якого є: формування та реалізація економічних інтересів господарюючих суб'єктів підприємницького сектору економіки; визначення і результативне застосування організаційних і економічних механізмів управління; регламентація господарського життя; формування системи корпоративного управління та корпоративної культури;

- конкретні заходи послідовного реформування системи управління підприємством щодо підвищення її ефективності та дієздатності, обґрунтування особливостей сучасного етапу розвитку системи управління та визначення напрямів її впливу на економічне зростання, а саме: 1) формування стратегії розвитку підприємств в конкурентному середовищі; 2) орієнтація на переважне використання у господарській діяльності бізнесових структур сучасних форм впливу ринкової моделі управління на підвищення результативності; 3) проведення селективної політики підприємств щодо входження суб'єктів господарювання в сучасний ринковий простір національної економіки та світового ринку. Відповідно до цього доводиться, що більш важливим завданням управління підприємством в сучасних умовах стає створення механізму адаптації системи управління до постійних змін;

дістало подальшого розвитку:

- критеріальне визначення принципів та шляхів реалізації ринкової моделі управління - вибір стратегічної концепції функціонування підприємства, цілей і задач із урахуванням перспектив розвитку та їх довгострокових оцінок, збереження ідентичності при одночасному адаптивному сприйнятті ринкових змін, реагування на державні регулятори діяльності підприємств, оцінка ефективності управління за неформальними ознаками;

- положення теорії управління, що в умовах перехідної економіки не існує якоїсь єдиної, універсальної моделі управління, а існує їх множинність. Орієнтація у виборі моделі управління повинна відбуватися на такі структуроутворюючі елементи як організація структури управління, спрямування дії системи менеджменту на економічні інтереси, потреби учасників підприємницької діяльності: власників, роботодавців та працівників підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здійснені в дисертації дослідження втілені в конкретні пропозиції, методики, рекомендації, прикладні моделі і мають придатну для використання в практиці управління підприємствами в ринкових умовах господарювання. Результати та основні положення дисертації доведені до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Вони можуть використовуватися при опрацюванні довгострокових програм соціально-економічного розвитку України та підприємницького сектору економіки, підготовці відповідних розділів проектів законодавчих і нормативно-правових актів з питань мікроекономічного управління, розвитку малого та середнього бізнесу, розробці дієвих механізмів реалізації програм розвитку акціонерних підприємств та формування корпоративного сектору.

Матеріали дисертаційного дослідження використані як пропозиції і зауваження до проектів законів, методичних розробок. Основні результати викладені в наукових публікація автора, доповідях на наукових конференціях, аналітичних записках до державних органів.

Наукові результати дисертаційного дослідження використали Комітет з питань промислової політики і підприємництва Верховної Ради України в роботі Круглого столу „Національна програма розвитку малого підприємництва: стан виконання та заходи на 2004 рік”, який відбувся 17.09.2003 та в процесі підготовки зауважень і пропозицій до проекту Закону України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні” (довідка № 06-11/13-95 від 11.03.2004 р.);

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використані Інститутом конкурентного суспільства та Координаційно-Експертним Центром Об'єднань Підприємців України при підготовці зауважень до проекту Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (довідка № 68/03 від 16.12.2003 р.)

Матеріали, викладені в аналітичних записках за результатами дисертаційного дослідження, були використані Спілкою підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України при підготовці зауважень і пропозицій до проектів законів України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” та “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (довідка № 89 від 10.03.2004 р.).

Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес Європейського університету, фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу в процесі викладання курсів “Менеджмент”, “Міжнародний менеджмент”, “Бізнес планування”. Результати дослідження були використані при підготовці комп'ютерної програми “Практикум з бізнес-планування” (довідка № 125 від 09.03.2004 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні модифікації системи управління в підприємницьких структурах за умов глибоких ринкових перетворень. Дисертація є кваліфікаційною науковою роботою, що містить одержані особисто автором результати. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дослідження. Матеріали роботи та результати досліджень оприлюднені:

а) на міжнародному рівні: міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки”, Київ, 2001; “Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення” (Бердянськ, 2001); VІІ науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю Європейського університету “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти”, Київ, 2001; VIII науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2002); IX науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2003); “Проблеми та перспективи розвитку підприємств перехідної економіки України” (Київ, 2002);

б) на всеукраїнських форумах: III з'їзді, IV, V та VI пленумах Спілки економістів України (Київ, 2000-2003); пленумах й засіданнях Ради Спілки підприємств малих, середніх і приватизованих підприємств України (Київ, 1999-2003); громадських слуханнях “Обговорення програми діяльності Кабінету Міністрів України” (Київ, 2000, 2003); “Роль молоді у формуванні екологічного менеджменту” (Київ, 2002); “Про перспективи прийняття податкового Кодексу України” (Київ, 2003); Державна підтримка підприємництва: Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні як шляхи її реалізації (Київ, 2003)

в) на регіональному рівні: на слуханнях, “круглих столах” і науково-практичних семінарах “Нові можливості розвитку малого та середнього бізнесу” (Київ, 1999); “Дерегуляція економіки як один із шляхів подолання проблеми тіньової економіки і корупції” (Київ, 1999); “Як створити нові ефективні підприємства в Україні” (Київ, 2000); “Корпоративне управління як шлях до підвищення ефективності бізнесу, залучення інвестицій і захисту інтересів акціонерів” (Київ, 2000); “Законодавче врегулювання основних напрямків державної регуляторної політики у сфері підприємницької діяльності” (Київ, 2002); “Нові можливості для діалогу органів влади і підприємницької спільноти” (Київ 2003); “Законодавство для акціонерних товариств. Зміни розпочались (Київ 2004).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в 6 статтях у фахових наукових виданнях, журналах і збірниках з економіки. Серед публікацій, що додатково відображають результати дослідження, 2 статті в інших виданнях з економіки, 3 тезах доповідей і матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження - понад 7 друкованих аркушів.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації 185 сторінок, у тому числі таблиці займають 15 сторінок, 8 ілюстрацій (графіки, діаграми та схеми) - 14 сторінок, список використаних джерел містить 187 одиниць та займає 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Існує наукова проблема, яка потребує розв'язання, а саме: уточнення концепції й подальше коригування напрямів модифікації системи управління підприємством, надання йому сучасних ринкових форм, необхідність знаходження шляхів реалізації ринкової моделі раціонального управління підприємницькою діяльністю підприємств, що забезпечить створення дієвого механізму входження в сучасне ринкове середовище. Це б дало змогу максимально скористатися позитивними наслідками глибокого ринкового реформування економіки і водночас мінімізувати економічні, й особливо соціальні труднощі, пов'язані з адаптацією підприємницьких структур до закономірностей розвитку національної економіки.

У розділі наголошується на тому, що сучасний стан мікроекономічного управління підприємством характеризується надто повільним зародженням технології та організації переорієнтації підприємств на ринок та ризикові, підприємницькі шляхи розвитку. За роки трансформації національної економіки в ринкову зроблено досить багато, але проблема полягає в тому, що, відійшовши від командної економіки, підприємства ще не увійшли в ринкову економіки, а лише перебувають на етапі переходу до ринку.

Аналіз теоретико-методологічних основ управління підприємством показав, що управлінські відносини як економічна категорія обумовлені, насамперед, поділом праці та її кооперацією. Функція управління виробництвом, як результат кооперативної форми праці, полягає у забезпеченні координації спільних дій безпосередніх виробників, і відповідних цим діям виробничих відносин. Основою цих відносин є зв'язки між людьми, що відображають характер та особливості розвитку продуктивних сил.

Одночасно доводячи об'єктивність управлінських відносин, в розділі зазначається, що функція управління виробництвом здійснюється через свідому організаторську діяльність управлінців. Зовнішня видимість вольової, начебто незалежної діяльності суб'єкта управління ні в якому разі не означає заперечення об'єктивності управлінських відносин, які реалізуються через цілеспрямовану діяльність людей.

В реальній дійсності управління є формою і засобом свідомої реалізації об'єктивних закономірностей економічних відносин. В основі управлінської діяльності знаходяться історичні, реальні можливості, які мають об'єктивний характер - учасники цих відносин не в змозі їх переформувати на власний розсуд. Це означає, що питання управління підприємством займають важливе місце в дослідженнях економічної теорії та теорії управління. В свою чергу це пояснюється не тільки змістом управлінських відносин, як складової усієї системи економічних відносин, але і багатогранністю теорії управління, нерозривним зв'язком і взаємообумовленістю економічних та управлінських процесів. При цьому теоретико-економічний аналіз управління підприємством полягає у розкритті змісту економічних відносин, форм їх прояву і реалізації, що складаються і безперервно розвиваються в процесі відтворення між суб'єктами ринкової системи господарювання з приводу координації і узгодження їх дій. Теорія управління досліджує сукупність об'єктивних зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління, та внутрі кожного з них. Ці зв'язки відображають розвиток виробництва і обміну, цілі та способи організації функціонування підприємства у єдності його внутрішньої та зовнішньої складової. Таке розуміння сутності управління підприємством об'єктивно обумовлює необхідність з'ясування концептуальних засад розвитку теорії управління, розкриття взаємозв'язку змін в об'єкті управління (підприємстві).

Аналіз сучасних наукових публікацій з теорії управління дозволяє стверджувати, що розвиток уявлень про організації органічного типу, найбільшій мірі адекватні динамічним ринковим перетворенням. В таких організаціях визначальною рисою виступає здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища із збереженням власних якостей і функцій.

Зіставлення та системний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел стосовно питань розвитку системи управління підприємством показав, що спроби вирішити проблеми підвищення ефективності системи управління були і у представників вітчизняній теорії управління. Науковці, що досліджували загальну систему управління підприємством у специфічних умовах господарювання, намагалися поєднати планомірність з використанням ринкових відносин. Однак, таке поєднання виявилось досить суперечливим, що знайшло своє відображення як у практиці, так і в теоретичних підходах до цієї проблеми.

У розділі робиться наукова експертиза історії становлення та розвитку системи управління підприємством. Це дає підстави стверджувати, що типи управління підприємством розрізняються в залежності від його організаційно-правової форми. Так, для партнерського підприємства переважним виступає підприємницький тип управління, при якому функції володіння капіталом і управління його рухом, використання в процесі діяльності співпадають. Інша справа корпорація - де управління здійснюється професійними менеджерами в інтересах власників капіталу. Створення ієрархічної структури управління, жорстка регламентація функціональних обов'язків веде до появи та подальшого розвитку системи корпоративного управління. Це означає, що в дослідженні ключових питань теорії управління слід враховувати залежність типу управління від життєвого циклу підприємства, його форми власності та способу організації діяльності.

Шляхом системного аналізу літературних джерел визначено найважливіші аспекти проблеми, що до цього часу належно не розкриті та потребують поглибленого наукового дослідження. Становлення ринкової системи господарювання вносить до загальних питань управління ряд особливостей. До них слід віднести тривалий процес зміни традиційних стереотипів мислення, неусвідомлення на державному рівні важливості та виняткової складності проблеми управління підприємством в ринкових умовах, відсутність управлінської культури. Таким чином, сучасні вимоги та стандарти системи управління підприємством вимагають поєднання новітніх теоретичних підходів з національними особливостями та особливостями перехідного періоду. Якнайшвидше усвідомлення та практичне втілення здобутків у розвитку теорії управління повинно в кінцевому рахунку якісно змінити загальноуправлінські відносини, принести для української економіки відчутний соціально-економічний результат.

У другому розділі - “Формування механізму корпоративного управління та його вплив на розвиток підприємницького середовища” - проведене комплексне дослідження формування підприємств корпоративного сектору як об'єкту корпоративного управління.

У процесі дослідження механізму корпоративного управління на рівні підприємства слід зазначити, що його предметом є не тільки управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою, але й з погляду стратегії воно націлене на забезпечення сталого розвитку корпорації через формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному співвідношенні компетенції і відповідальності учасників корпоративного управління. Важливим фактором, що відрізняє корпоративну структуру, є специфічні умови діяльності, що вимагають участі багатьох організацій і груп, цілі яких сполучаються з загальними цілями корпорації. Усі характеристики організаційної структури формуються відповідно з корпоративними цілями, стратегіями, інтересами і цінностями. Пріоритетною характеристикою корпоративної структури виступають сполучення й об'єднання інтересів акціонерів, персоналу і керівників у реалізації корпоративної стратегії. Особлива увага приділяється інтересам акціонерів через їхню участь у справах компанії, створюється атмосфера довіри і зацікавленості в розширенні капіталу. В взаєминах керівників і персоналу формується стиль співробітництва через правильний підбор системи мотивації і спрямованості її на загальні інтереси і цілі. Важливою характеристикою корпоративної структури виступає і спеціальна система оцінки персоналу, його кваліфікаційних даних, результатів діяльності й особистого внеску в загальний груповий, чи колективний, результат.

Виявлено, що в країнах з розвиненою ринковою економікою було здійснено перехід до нової системи мікроекономічного управління, складовою якого є корпоративне управління. З переходом на таку систему управління реалізація корпоративних прав акціонерів здійснюється через їх участь в управлінні, а оскільки вищим керуючим органом акціонерного товариства є загальні збори, то основною управлінською функцією акціонера є присутність та голосування на цих зборах. У зв'язку з цим слід вважати, що перші управлінські функції акціонери здійснюють на установчих зборах.

Дослідження автора засвідчують, що схема структури управління акціонерними товариствами в Україні в цілому є така сама, як і в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Вона більшою мірою має риси “німецької” системи корпоративного управління, оскільки передбачає наявність окремих органів з наглядовими функціями. Принципово її можна уявити так: в основі управлінської структури знаходяться загальні збори акціонерів; на період між зборами вибираються (призначаються) виконавчі органи; за виконавчими органами наглядає спостережна (наглядова) рада, а фінансовий контроль здійснюється ревізійною комісією. Це на думку автора визначає загальну внутрішню структура механізму управління підприємствами корпоративного сектору національної економіки.

В розділі доведено, що процес управління - це функціонування прийнятої організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій управління і характеризує його динаміку. Цей процес має особливий зміст, зумовлений його сутністю, стадії та внутрішні етапи здійснення, що передбачають певну послідовність дій у просторі й часі (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зміст процесу корпоративного управління в умовах якісних ринкових зрушень

Отже, на органи внутрішньої структури механізму корпоративного управління припадають: на правління - виконавчі функції, на спостережну раду - контрольні та виконавчі (деякі), на ревізійну комісію - тільки контрольні. Така структура механізму корпоративного управління визначає специфіку здійснення менеджменту в акціонерних підприємствах.

Подальше поглиблення дослідження практики розвитку корпоративних відносин підтвердила висновок, що типи процесу корпоративного управління можна класифікувати за характером виконання його етапів, як лінійний, коригований, розгалужений, ситуаційний, пошуковий.

Досліджуючи формування механізму корпоративного управління у другому розділі автор дійшов висновків, що реалізація функцій корпоративного управління та його процес є основою діяльності підприємств корпоративного сектору і пануючої там корпоративної культури. Раціональна організація цього процесу є передумовою ефективного функціонування механізму корпоративного управління та його впливу на позитивну діяльність підприємства в цілому.

У третьому розділі - “Удосконалення системи управління підприємницькою діяльністю і підвищення її ефективності” - досліджується специфічна особливість впливу системи управління на підприємницьку діяльність та підвищення її ефективності.

В розділі доводиться, що докорінне вирішення проблем в управлінській сфері повинно відбуватися в умовах ринкової трансформації економіки через пошук нових суспільних рис у діяльності підприємств. В управлінських системах домінуючу роль треба віддати не суто мотиваційним, а суспільно-значущим процесам включення підприємства в цілісну ринкову систему господарювання з усіма її атрибутивними ознаками. Звідси випливає теоретична проблема - вибір шляху соціально-економічного розвитку, на основі якої було б можливо визначити взаємодію органів державного управління і системи управління підприємством. Крім того, особливості трансформаційного періоду роблять надзвичайно значною роль людського фактору у менеджменті. Дослідження свідчать, що скорочення життєвого циклу продукту щорічно на 5% зумовлює спочатку зростання продаж, а через декілька років відбувається зворотній процес - зміна на скорочення. Фактор успіху тим самим полягає не в динамізмі, а у відчутті часу, оцінці шансів від використання людського капіталу, інновацій і ризиків від скорочення життєвих циклів продуктів.

Кожен з складових системи управління факторами успіху має свій власний зміст. Управління знаннями в структурі стратегічного менеджменту полягає у цілеспрямованому надбанні знань з їх наступним збереженням. При цьому головним елементом управління знаннями стає їх розподіл серед персоналу, або перетворення в форму, зручну для внутріфірменого користування. Для цього можуть бути використані концепції ідентифікації знань, їх відповідна систематизація брокерами знань з виділенням принципів формування міжфункціональних груп управління. Крім того, стає можливою побудова комп'ютерних систем на базі постійно оновлюючих знань, перетворення менеджерів у організацію, яка сама навчається. Зміни, що відбуваються у розвитку технологічного способу виробництва, зумовлюють необхідності формування структури стратегічного менеджменту з урахуванням інноваційних, принципово нових підходів.

На думку автора, не менш важливого значення набуває управління протиріччями, які виникають внаслідок змін в ринковому середовищі. Зокрема, поєднання одночасної конкуренції з необхідністю альянсу з конкурентами у реалізації розвитку підприємств вимагають визначенню перспективних напрямків подальшої діяльності підприємства на ринках збуту, завданням якого стає з'ясування тих тенденцій, ризиків, можливостей та надзвичайних ситуацій, що здатні змінити формоутворюючі тенденції. Аналогічно може складатися ситуація при одночасній пропозиції товарів високої якості і пропозицією на "краях попиту", тобто за зниженими цінами. Підприємство в цьому випадку може бути конкурентом в певній мірі самому собі, або знижувати ефективність позиціювання продукту на ринках збуту. З цього випливає, що система управління передбачає встановлення цілей у поєднанні з ресурсами, які будуть використані для досягнення цілей розвитку підприємства. Формування напрямів розвитку підприємства передбачає уміння враховувати увесь спектр ринкових змін, управляти змінами на основі їх передбачення або принаймні на основі гнучких екстенсивних рішень.

Для практичного управління протиріччями, змінами, що відбуваються в ринковому середовищі треба створювати, на думку автора, максимально наближені до ринку підрозділи, генерувати ресурси для загальнопідприємницького використання. У подальшому ефективна діяльність підприємства може бути можливою лише за умов створення необхідних умов для переорієнтації підприємства щодо ринкових вимог господарювання, становлення відповідної цим умовам системи управління підприємством. Трансформування системи управління тісно пов'язане з інституціональними змінами, створенням правового поля діяльності підприємств у ринковому середовищі.

Дослідження трансформування системи управління підприємством дає змогу зробити певні узагальнення. Насамперед, зміна концепції підприємства та управління ним означає переміщення його з низу управлінської ієрархії, коли воно було "основною ланкою", до центру економічної системи господарювання, коли воно стає самостійним ключовим її елементом.

У основу авторської концепції удосконалення системи управління та підвищення її ефективності закладено необхідність додержання принципів управління. В загальноекономічному розумінні принцип управління представляє собою головне правило, у відповідності з яким здійснюється управлінська діяльність, досягається успіх, вирішуються проблеми розвитку підприємства: формування асортименто-товарної політики, ціноутворення, оновлення способів використання наявного виробничого потенціалу, перехід до принципово нової організаційної структури управління виробництвом і збутом продукції. Принципи управління уособлюють своєрідний рецепт успішної діяльності підприємства в ринкових умовах. Це складові методології менеджменту як сукупності послідовних кроків менеджменту підприємства - вміння бачити, розпізнавати, розуміти, правильно оцінювати і враховувати взаємозалежності економічних явищ і процесів, які розкривають глибинний зміст проблем підприємницької діяльності і допомагають знайти найкращі шляхи їх вирішення. Автор доводить, що дотримання цих принципів дозволяє реалізувати ринкову модель менеджменту на наукових засадах. При цьому слід врахувати, що формування практичних кроків по втіленню нових принципів управління знаходиться під значним впливом процесів адаптації підприємств до ринкових умов господарювання і загальнонаціонального економічного розвитку. Тому узагальнення вітчизняного і світового досвіду визначення базових принципів реалізації ринкової моделі менеджменту повинно враховувати означені процеси.

Дослідження дають підставу сформулювати концепцію виміру ефективності системи менеджменту. Згідно цієї концепції, на думку автора, вимір ефективності повинен бути заснований на визнанні положення про пріоритет якісних показників у порівнянні з кількісними одиницями виміру ефективності управління. Якісні показники виступають більш точним економічним індикатором розвитку підприємства, ніж поточні кількісні показники. Відповідні критерії оцінки ефективності менеджменту пов'язані, насамперед, з рівнем цілісності системи управлінсько-економічних зв'язків і відносин, інтелектуального капіталу команди менеджерів, стратегічним ефектом їх діяльності - ступені задоволення споживача.

Узагальнення досвіду розвитку цієї системи в умовах розвинутих ринкових систем господарювання дозволяє зробити висновки про те, що за своєю спрямованістю концепція виміру ефективності менеджменту базується на дотриманні певних умов, що забезпечує її високу ефективність функціонування.

Дослідженням установлено, що реалізація концепції виміру ефективності менеджменту пов'язана з формуванням нових виробничих відносин. Вони розшаровують поступово суспільство на власників, підприємців і найманих робітників. Місце менеджера в цих трансформаційних процесах залежить в першу чергу від його ролі в відносинах власності. Нова ситуація вимагає від менеджерів усвідомлення і опанування складними процесами формування системи ефективного менеджменту, умов розвитку економічних відносин. Підпорядкування менеджерами своєї діяльності реаліям ринкової системи господарювання щільно пов'язане із стимулюванням, відповідальністю за виконання прийнятих рішень, контролю і стилю управління - тобто усіма складовими, що формують результативність системи менеджменту.

ВИСНОВКИ