Механізм формування та забезпечення економічної безпеки

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки

Механізм формування та забезпечення економічної безпеки

Виконав Покотиленко Руслан Вікторович

Донецьк - 2003

АНОТАЦІЯ

Покотиленко Р.В. Механізм формування та забезпечення економічної безпеки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2003.

Дисертаційна робота присвячена розробці концептуальних, нормативно-правових і організаційно-управлінських питань економічної безпеки, обґрунтуванню механізму її формування та забезпечення. Надано пропозиції з удосконалення виміру економічної безпеки, запропоновано порогові значення показників економічної безпеки. Удосконалено концептуальні основи економічної безпеки, визначено пріоритетні економічні інтереси, загрози економічній безпеці. Розроблено пропозиції та рекомендації щодо формування і забезпечення економічної безпеки в стратегії державного та регіонального управління, в системі національної безпеки. Визначено напрями удосконалення нормативно-правового та законодавчого забезпечення економічної безпеки. Обґрунтовано актуальність перспективних напрямів подальших досліджень в сфері забезпечення економічної безпеки. Основні результати дисертації мають практичне впровадження і використано на державному рівні.

економічний безпека воловий тіньовий

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тривалий кризовий стан економіки, непослідовність дій у проведенні радикальних економічних реформ, загальна неефективність процесу соціально-економічних трансформацій в Україні призвели до значних економічних і соціальних втрат у суспільстві та державі. Негативні економічні наслідки економічних реформ перетворились у вагомі загрози національній безпеці країни у всіх її сферах, особливо в економічній та соціальній.

Сучасне соціально-економічне становище України характеризується зниженням обсягів виробництва; збитковістю більшості стратегічно важливих підприємств; глибокою структурною деформацією вітчизняного виробництва; сировинною спрямованістю експорту; великою імпортною залежністю економіки від постачання енергоносіїв; значним зменшенням національного багатства; великими темпами зростання боргової залежності держави; посиленням диференціації соціально-економічного розвитку регіонів; критично низькою народжуваністю та надмірно високою смертністю; зростанням демографічного навантаження на населення працездатного віку; падінням рівня життя; низьким рівнем оплати праці, збільшенням рівня бідності; досить великим рівнем безробіття з урахуванням прихованого; великим рівнем тінізації економіки; зростанням соціальної апатії та напруженості в суспільстві.

Практично по всіх визначених світовою практикою порогових значеннях показників економічної безпеки Україна пересягла небезпечну межу. Показник падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) відносно базового періоду (1990 р.) перевищує максимальне порогове значення у 2001 р. і становить 12,9%. Падіння обсягів виробництва має сталу тенденцію коливання біля критичної межі, низьке його фізичне зростання до базового періоду. Деформація галузевої структури виробництва характеризується зменшенням обсягу продукції галузей, які визначають ступінь науково-технічного та соціально-економічного розвитку країни. Виробництво продукції машинобудування та металообробки зменшилось у 2 рази, легкої - у 8, харчової - у 1,2. У промисловості значно збільшилась питома вага чорної та кольорової металургії (у 2 рази), паливної (у 1,5), електроенергетики (у 5). Це обумовлює формування експортно-сировинної моделі економіки України і низький рівень її соціальної орієнтації. Загрозливою є стійка тенденція до зростання зовнішнього боргу України. Він зріс за 1993-2001 рр. у 26 разів і становив у 2001 р. на одного жителя України 210,95 дол. США.

Низький рівень економічної безпеки обумовлено неефективністю державного управління, його недостатньою зорієнтованістю на захист національних інтересів в економічній і соціальній сферах, а також непослідовністю та безсистемністю у здійсненні економічних реформ, недосконалістю національного законодавства щодо забезпечення економічної безпеки та ефективного управління економікою; недостатнім рівнем кваліфікації держслужбовців з питань забезпечення національної безпеки; корупцією в управлінських структурах.

Негативні тенденції в економічній сфері національної безпеки та потреби їх подолання визначили актуальність і пріоритетність цього напряму наукових досліджень. Вітчизняні фахівці працюють над розв'язанням цих проблем. Серед них - В.Н. Амітан, О.І. Амоша, О.І. Барановський, І.Ф. Бінько, З.С. Варналій, О.С. Власюк, В.М. Геєць, Б.В. Губський, О.Є. Ємельянов, М.М. Єрмошенко, Я.А. Жаліло, Б.Є. Кваснюк, Т.Т. Ковальчук, Д.Г. Лук'яненко, В.О. Мандибура, В.І. Мунтіян, І.В. Недін, О.Ф. Новікова, М.А. Павловський, Г.А. Пастернак-Таранушенко, С.І. Пірожков, А.Ю. Сменковський, А.І. Соляник, А.І. Сухоруков, М.Г. Чумаченко, В.Т. Шлемко.

Серед російських та білоруських вчених відомі праці Л.І. Абалкіна, С.Ю. Глазьєва, В.Н. Єрмашкевича, О.А. Кукліна, Г.Т. Кулакова, В.І. Лисова, А.П. Мизіна, П.Г. Никитенка, В.К. Сєнчагова, А.І. Татаркіна.

Активізація наукових досліджень із проблем економічної безпеки обумовила формування самостійного наукового напряму, який передбачає сполучення та взаємозв'язок двох підсистем державного управління - національної безпеки та економічної політики. Саме вирішенню цих питань і присвячене проведене наукове дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційної роботи здійснювалося при проведенні наукових досліджень в Інституті економіки промисловості НАН України згідно з планами науково-дослідних робіт за темами: «Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення» (номер держреєстрації 0198U002206, 1998-2000 рр.) та «Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)» (номер держреєстрації 0101U001123, 2001-2003 рр.), а також при виконанні проекту Державного фонду фундаментальних досліджень «Економічна безпека: концептуальне визначення та шляхи забезпечення», за Наказом Міносвіти і науки України від 20.07.2001 р. №537. При виконанні зазначених бюджетних тем автором розроблено пропозиції з удосконалення положень із визначення економічної сфери в Концепції (основах державної політики) національної безпеки України, а також обґрунтовано та проранжировано загрози економічній безпеці, визначено пріоритетні економічні інтереси, принципи, основні напрями і заходи щодо їх досягнення; запропоновано нормативно-правове забезпечення економічної безпеки, обґрунтовано механізм забезпечення економічної безпеки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних основ економічної безпеки, удосконалення нормативно-правового та організаційно-управлінського її забезпечення.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

- визначено місце економічної безпеки в загальній системі національної безпеки і її співвідношення з іншими складовими національної безпеки;

- удосконалено понятійний апарат економічної безпеки, визначено сутність економічної безпеки та її головних складових: економічні інтереси, загрози економічній безпеці;

- проаналізовано та узагальнено міжнародний досвід забезпечення економічної безпеки та визначено напрями його адаптації до умов України;

- проаналізовано стан і тенденції соціально-економічного розвитку України, здійснено оцінку стану економічної безпеки;

- обґрунтовано залежність причин формування загроз економічній безпеці від неефективності державного управління;

- запропоновано уточнення кількісних порогових критичних значень показників економічної безпеки для її виміру та оцінки;

- удосконалено концептуальні основи економічної безпеки, принципи, пріоритетні економічні інтереси, систематизовано загрози економічній безпеці та основні напрями щодо їх подолання; запропоновано механізм реалізації концепції;

- визначено напрями удосконалення законодавчої й нормативно-правової бази забезпечення економічної безпеки;

- визначено перспективні напрями наукових досліджень, необхідних для забезпечення економічної безпеки.

Об'єкт дослідження склали процеси розвитку державного управління в контексті національної безпеки, економічної, соціальної, регіональної політики.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм формування та забезпечення економічної безпеки.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальні положення економічної теорії, праці вчених-економістів, юристів, соціологів, філософів та політологів. При вирішенні поставлених задач було використано комплексний підхід, методи економіко-статистичного і соціологічного аналізу. Застосовувалися методи інтерв`ю, соціологічного опитування та експертних оцінок.

Для аналізу стану та основних тенденцій економічної безпеки використано економіко-статистичні методи порівняння та індексний. Здійснено оцінку загроз економічній безпеці за допомогою двох технік ранжирування та безпосередньо бальних оцінок. Ранжирування дозволило визначити гостроту та вагомість загроз економічній безпеці, а використання методу бальних оцінок - надати додаткову можливість визначення достовірності інформації, що визначалася методом ранжирування. Метод експертного опитування дозволив також ідентифікувати, упорядкувати, структурувати показники стану економічної безпеки, здійснити оцінку припустимості порогових значень показників, визначених світовою практикою.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні розвитку концептуальних, правових основ і практичних рекомендацій з формування механізму забезпечення економічної безпеки.

Уперше:

- як підставу для формування концептуальних основ економічної безпеки, підвищення якості державного управління запропоновано узагальнення результатів експертного опитування вітчизняних фахівців з економічної безпеки;

- запропоновано кількісні значення індикаторів економічної безпеки як по-рогових критичних меж для умов України.

Удосконалено:

- концептуальні основи економічної безпеки; збалансовано структуру та співвідношення її складових: пріоритетних економічних інтересів; економічних загроз та основних напрямів забезпечення економічної безпеки;

- нормативно-правове забезпечення економічної безпеки як підсистеми національної безпеки та економічної політики.

Дістало подальшого розвитку:

- теоретичні основи економічної безпеки, що полягають в уточненні та визначенні змісту економічної безпеки та категорій: економічні інтереси, загрози економічній безпеці;

- узагальнення світового досвіду з розв'язання проблем економічної безпеки та визначення основних напрямів його адаптації у сучасних умовах України;

- концептуальні основи національної безпеки через удосконалення та забезпечення органічної убудованості всіх структурних складових економічної безпеки та обґрунтування доцільності включення регіональної сфери в систему національної безпеки;

- обґрунтування перспективних напрямів наукових досліджень щодо забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації економічних систем.

Теоретичні напрацювання та практичні рекомендації визначили реальні можливості формування механізму забезпечення економічної безпеки в Україні.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні теоретичні положення роботи доведено до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій, можливих для використання при прийнятті управлінських рішень щодо формування Стратегії забезпечення економічної безпеки України, Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року, реалізації заходів з державної регіональної політики, а також удосконаленні положень Концепції (основ державної політики) національної безпеки України.

Концептуальні основи економічної безпеки є підставою для розробки Стратегії забезпечення економічної безпеки, законопроекту України «Про економічну безпеку», а також Національної програми забезпечення економічної безпеки. Пропозиції до Концепції (основ державної політики) національної безпеки України спрямовано на удосконалення змісту та структури принципів і пріоритетних економічних інтересів України, а також систематизацію загроз національній безпеці в економічній сфері та обґрунтування основних напрямів щодо забезпечення економічної безпеки.

Пропозиції щодо використання порогових критичних значень показників національної безпеки доцільно врахувати при формуванні нормативно-правових положень, проекту Закону України «Про засади стимулювання розвитку регіонів» щодо оцінки депресивного стану регіонів та виходу з нього. Основні засади Національної стратегії регіонального розвитку мають визначатися з урахуванням потреб попередження виникнення зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці.

Обґрунтування перспективних напрямів наукових досліджень спрямовано на забезпечення прискореного формування та розвитку інформатизації економіки та використання позитивних переваг глобалізації з одночасним забезпеченням пріоритетності національних інтересів.

Частину одержаних у дисертації результатів та положень використано Радою національної безпеки і оборони України при формуванні проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України (довідка від 11.09.2002 р. №6/10-97-53); Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України при доопрацюванні проектів Методичних рекомендацій щодо розроблення регіональних стратегій розвитку та проекту Закону України «Про засади стимулювання розвитку регіонів» (довідка від 06.02.2002 р. №15-24/84); Міністерством праці та соціальної політики шляхом включення підготовленого дисертантом розділу з механізму реалізації соціальної політики до Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 р. (довідка від 12.04.2000 р. №20-1322).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач щодо формування та забезпечення економічної безпеки на підставі обґрунтування місця економічної безпеки в системі національної безпеки, визначення концептуальної та нормативно-правової основи економічної безпеки, розробки пропозицій і рекомендацій щодо забезпечення економічної безпеки в стратегії державного та регіонального управління. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися і були схвалені на вченій раді та секціях вченої ради Інституту економіки промисловості НАН України. Результати дисертаційного дослідження доповідались на: V Міжнародному конгресі українських економістів «Україна в ХХІ столітті: концепція та моделі економічного розвитку» (м. Львів, 22-26 травня 2000 р.); ІІІ Міжнародній науковій конференції «Економіка третього тисячоліття» (м. Донецьк, 7-9 квітня 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 11-14 грудня 2000 р.); ІХ науково-практичній конференції «Корупція, економічні злочини: шляхи подолання та удосконалення правових чинників розвитку суспільства» (м. Донецьк, 18 жовтня 2000 р.); VІІІ міжнародній науково-практичній конференції «Економічна безпека в стратегії ринкових реформ (приклад України)» (м. Київ, 26-27 жовтня 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика управління у трансформаційний період» (м. Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы обеспечения экономической безопасности» (м. Донецьк, 23-24 листопада 2001 р.).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення, розроблено методичні підходи і практичні рекомендації, що спрямовані на формування механізму забезпечення економічної безпеки.

Розділ 1. Концептуальні та правові основи дослідження, формування і розвитку економічної безпеки. Становлення економічної безпеки України розпочалось ще у складі колишнього СРСР. Вона окремо не визначалась у концептуальних, законодавчих та програмних документах та забезпечувалась за рахунок розвитку економічного потенціалу країни в цілому, через проведення централізованої планової державної політики. Її особливостями були: переважна орієнтація системи забезпечення економічної безпеки на попередження та скасування зовнішніх економічних загроз і вкрай недостатня увага до внутрішніх загроз; відсутність конкурентних стимулів розвитку виробництва; панування державної власності; низька конкурентоспроможність виробництва і відсутність стимулів до впровадження інновацій; слабке використання матеріальних видів заохочень; криза системи державного управління.

Правові передумови формування економічної безпеки України було закладено Декларацією про державний суверенітет України, Законом УРСР «Про економічну самостійність України», Конституцією України та Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України. Вони сприяли значній активізації наукових досліджень вітчизняних фахівців з проблем економічної безпеки.

Узагальнення результатів наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних фахівців, а також проведеного за участю автора експертного опитування фахівців з проблем економічної безпеки свідчить про наявність гострої потреби у правовому закріпленні концептуальних засад економічної безпеки. Але перешкодою для цього є недостатня розробка методологічних основ економічної безпеки, визначення її теоретичних основ і понятійного апарату. Теоретичні узагальнення сутності категорії «економічні інтереси» визначають їх спрямованість на одержання економічних переваг особи, суспільства і держави, забезпечення умов існування й розвитку, економічної незалежності і збагачення. Слабкість теоретичних розробок з проблем економічної безпеки обумовлено відсутністю систематизованих поглядів на головні складові економічної безпеки (поняття, принципи, пріоритети, загрози та основні напрями економічної безпеки). Узагальнення зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці свідчить, що їх кількість коливається від 6 до 79. Результати аналізу свідчать також і про неоднозначність думок вчених щодо їх гостроти та вагомості.

Правове забезпечення економічної безпеки України недостатнє. Адресні нормативно-правові документи - концепція, стратегія, державна програма економічної безпеки - розробляються в державі впродовж восьми років та й досі залишаються не прийнятими. Суттєві недоліки має чинне законодавство, в ньому відсутня цільова спрямованість на забезпечення економічної безпеки. У Концепції (основах державної політики) національної безпеки України не збалансовано структуру та співвідношення між пріоритетними економічними інтересами, економічними загрозами та основними напрямами забезпечення економічної безпеки. Майже 93% експертів підтвердили необхідність удосконалення цього документа в контексті економічної безпеки. Більше половини експертів визначили, що інші прийняті в державі концепції не зорієнтовано на захист економічних інтересів. Це - Концепція державної регіональної політики (73%), Концепція адміністративної реформи (82%), Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. (80%).

Узагальнений аналіз досвіду щодо розв'язання проблем економічної безпеки США, країн Центральної та Східної Європи, а також держав СНД свідчить, що найбільш розвинені держави світу будують власну стратегію забезпечення економічної безпеки на основі отримання економічних переваг шляхом значного впливу на інші країни. Для забезпечення глобального лідерства використовується весь комплекс політичних, військових, економічних і політичних важелів. Глобальні держави-лідери приділяють більшу увагу зовнішнім аспектам економічної безпеки. Досвід країн Центральної і Східної Європи базується на орієнтації процесу забезпечення економічної безпеки через проведення радикальних економічних реформ, тісну інтеграцію у світову та європейську системи безпеки, приєднання до економічних і політичних союзів та організацій. Для країн-членів СНД характерне відокремлення економічної складової зі сфер національної безпеки; підвищена увага приділяється внутрішнім чинникам економічних небезпек та чіткій систематизації за сферами національної безпеки. Світовий досвід розв'язання проблем економічної безпеки переконливо свідчить про необхідність удосконалення концептуального забезпечення економічної безпеки у зовнішньоекономічній сфері України, використання позитивних ознак глобалізації для цілей суспільного розвитку держави та пріоритетності забезпечення національних економічних інтересів при формуванні зовнішньої та внутрішньої політики.

Розділ 2. Стан, тенденції та проблеми формування економічної безпеки. Сучасний стан і тенденції економічного розвитку України характеризуються наявністю загроз економічній безпеці. Порогове значення рівня ВВП держави до середнього рівня ВВП країн «великої сімки» становить 50%, а в Україні - лише 2,1%, відповідно до середньосвітового рівня - 100%, а в Україні - 13,2%. Падіння виробництва в Україні протягом 1994-2001 рр. становило 47,1-54,4% відносно базового періоду 1990 р. Збільшилась частка галузей, які виробляють продукцію з низьким ступенем переробки сировини, та зменшилась питома вага галузей, що здатні до ефективної реструктуризації. Майже 41% експорту держави в 2001 р. складають неблагородні метали та вироби з них, близько 11% - мінеральні продукти, більше 9% - продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей і лише 9% - машини, устаткування та механізми. Зростає моральний і фізичний знос основних виробничих фондів, який становить 50-80%. Гострою є потреба в інвестиціях у виробничу сферу. Протягом 1990-2001 рр. скорочення інвестицій в основний капітал становило 71%. У 2001 р. частка інвестицій у 1,8 рази була меншою встановленого світовою практикою порогового значення. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну у 2001 р. складав у перерахунку на одного жителя країни лише 85 дол. США, що є найнижчим показником серед країн СНД і Східної Європи. Посилення фінансової залежності характеризується зростанням у 23,5 рази питомої ваги зовнішнього боргу у ВВП протягом 1993-2001 рр. при пороговій межі 30%. Зростає економічна злочинність, поширюється тіньова економіка, корупція. Життєвий рівень громадян України суттєво знизився. Частка населення з доходами нижчими за прожитковий мінімум до загальної чисельності населення у 2001 р. перевищила порогове значення на 82,1%. Посилюється демографічна криза, коефіцієнт природного приросту має негативне значення - 7,5 чол./1000 населення.

Проблемою виміру економічної безпеки є визначення узагальнюючих показників її стану. Експерти з проблем економічної безпеки вважають, що головними з них мають бути: національна конкурентоспроможність (75%); прийнятний рівень задоволення потреб населення (51%); низькій рівень тіньової економіки (44%). На виникнення загроз економічній безпеці найбільше впливають фіскальна політика - вважають 64% опитаних експертів, кримінальний стан - 46, виробнича сфера - 49, соціальна - 35, політична - 29, інституційна - 26, правова - 22, грошово-кредитна політика - 18, зовнішньоекономічна політика - 16%.

Рисунок 1. Розподіл сумарного потенціалу внутрішніх економічних загроз національній безпеці, %

Загрози:

1. Зростання економічних злочинів, тіньової економіки, криміналізація економічних відносин, корупція

2. Занепад виробництва, відсутність ефективної системи відтворення виробничого потенціалу

3. Неконтрольований і нелегальний вивіз та відплив за межі України матеріальних, фінансових ресурсів, інтелектуального та людського потенціалу

4. Стуктурно-технологічна незбалансованість економіки, поглиблення структурних деформацій

5. Низька ефективність державного управління

6. Неефективність економічних відносин та валютно-фінансового регулювання

7. Відсутність соціальної орієнтації економіки

8. Високий рівень політичного протистояння, негативний його вплив на економічний розвиток

9. Значні диспропорції у соціально-економічному розвитку регіонів України

10. Недосконалість і повільні темпи приватизації, відірваність її від стратегії трансформації економіки

Ступінь достовірності та оцінку взаємного сполучення внутрішніх загроз економічній безпеці здійснено через розрахунок коефіцієнтів Пірсона та побудову матриць розподілу частот по співпадаючих відповідях. На основі елементів матриці визначено показники взаємної сполученості (2) і коефіцієнт Пірсона (1).

Оцінка взаємного сполучення внутрішніх загроз економічній безпеці свідчить, що всі попарні коефіцієнти коливаються у межах 0,142-0,210 і характеризують однакову та стабільну залежність внутрішніх економічних загроз між собою.

; (1)

, , , (2)

де X_ij - кількість співпадаючих відповідей експертів по i-й і j-й причині загрози економічній безпеці; і,j - порядкові номери причин, що обумовлюють негативний вплив загрози економічній безпеці, які представлені рядками та стовпцями матриці; k₁, k₂ - кількість причин, якими обумовлений негативний вплив обраних загроз економічній безпеці.

В Україні використання в практиці державного управління порогових критичних значень показників економічної безпеки не має місця. Проектом Стратегії забезпечення економічної безпеки передбачається їх подальше визначення і застосування.

Запровадження моніторингу стану національної безпеки, передбаченого в проекті нової редакції Концепції національної безпеки (станом на серпень 2002 р.), потребує розробки порогових критичних значень показників національної безпеки, адаптованих до умов України. Кроком у цьому напрямі є визначена у проведеному дослідженні доцільність упровадження порогових значень економічної безпеки, їх сутність і кількісні значення через використання методу експертних оцінок.

Обробка результатів експертного опитування підтвердила достовірність одержаних результатів через відповідність варіаційних рядів критерію статистичної однорідності. Із 31 показника у 26 коефіцієнт варіації не перевищував 33%, що дозволяє використати середню в якості порогового значення відповідного індикатора.

Визначені кількісні значення по-рогових критичних показників значно не відрізняються від показників світової практики, але в них простежуються тенденційні особливості, які пов'язані з теперішнім станом економіки України (таблиця).

Таблиця 1. Характеристика змісту і кількісних значень порогових індикаторів економічної безпеки

Розділ 3. Концептуальне, нормативно-правове та організаційно-управлінське забезпечення економічної безпеки України. Концептуальні основи економічної безпеки розкривають її понятійний апарат, мету та принципи, загрози економічній безпеці, основні напрями та заходи забезпечення економічної безпеки. Економічна безпека - це стан захищеності економічних інтересів держави, суспільства, особи від впливаючих на них загроз національній безпеці. Метою забезпечення економічної безпеки є формування умов стійкого економічного зростання, економічної незалежності держави, конкурентоспроможності економіки та її сталого розвитку. Принципи економічної безпеки передбачають: урахування законів ринкової економіки; попередження виникнення та скасування (пом'якшення) дії економічних загроз; адекватність заходів, спрямованих на захист економічних інтересів, рівню реальних та потенційних загроз; збалансоване розмежування повноважень із економічної безпеки органами державної влади; ефективне поєднання централізації та децентралізації економічної політики; інтеграція з міжнародними системами безпеки, використання позитивної спрямованості глобалізації; становлення та розвиток системи страхування економічних ризиків; формування свідомості економічного самозахисту у людини.

Економічні інтереси - це орієнтири і прагнення особи, суспільства, держави до одержання економічних переваг, збагачення, економічної незалежності для цілей існування та розвитку. Пріоритетними економічними інтересами є: забезпечення економічної незалежності та конкурентоспроможності національної економіки, її сталого розвитку; створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; подолання стагнації у виробництві, забезпечення умов його розвитку; збереження та примноження національного багатства України; зниження рівня тіньової економіки, криміналізації соціально-економічних відносин, корупції; інтеграція України в європейське та світове співтовариство. Загрози економічній безпеці - це небезпеки, які призводять до руйнування умов відтворення та розвитку держави, суспільства, особи, перешкоджають досягненню національних економічних інтересів. Зовнішні загрози економічній безпеці за гостротою та вагомістю мають такий розподіл: втрата доступу на зовнішні ринки збуту продукції, недосконалість зовнішньоекономічної діяльності, слабкість інвестиційних процесів; зовнішня фінансова, технологічна, сировинна та енергетична залежність (внутрішні загрози наведено на рисунку).

До визначених зовнішніх та внутрішніх загроз економічній безпеці віднесено і систематизовано низку зважених причин, що їх обумовлюють. Державна і регіональна політика економічної безпеки виходить з потреб скасування загроз економічній безпеці та реалізації пріоритетних економічних інтересів. Основними напрямами державної та регіональної політики забезпечення економічної безпеки є: створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; подолання стагнації у виробництві, забезпечення умов його розвитку; збереження та примноження національного багатства України; зниження рівня тінізації, криміналізації соціально-економічних відносин, корупції; забезпечення структурно-технологічної збалансованості економіки. Одночасно потребує включення підвищення ефективності державного управління; удосконалення економічних відносин та валютно-фінансового регулювання; забезпечення збалансованого та інтегрованого розвитку регіонів; створення конкурентних переваг та соціально-економічних підстав для рівноправних та взаємовигідних міжнародних відносин, інтегрування в європейське та світове співтовариство. Водночас до визначених напрямів забезпечення економічної безпеки розроблено систему заходів щодо їх реалізації. Пропонується механізм реалізації Концепції економічної безпеки, який визначає зміст системи забезпечення економічної безпеки, загальні вимоги до неї та підсистеми, які забезпечують її здійснення: інформаційна, фінансова, кадрова та наукова.

Дослідження економічної безпеки як підсистеми в системі національної безпеки викрило недоліки Концепції національної безпеки та сприяло розробці пропозицій щодо її удосконалення. Запропоновано доповнити принципи її дії щодо попередження виникнення загроз національній безпеці, розвитку систем страхування, додержання балансу національних та регіональних інтересів, використання позитивної спрямованості глобалізації, формування свідомості самозахисту людини. Пропонується до переліку пріоритетних національних інтересів включити: забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та економічної незалежності держави та перші п'ять визначених основних напрямів забезпечення економічної безпеки. Проект Стратегії забезпечення економічної безпеки повинен співвідноситись зі змістом Концепції національної безпеки України. Обов'язковими до включення є загрози, визначені на рисунку. Обґрунтовано потреби включення до складових національної безпеки регіональної сфери.

Формування державної регіональної політики здійснюється без достатнього врахування вимог національної безпеки. Пропонується до принципів державної регіональної політики додати: забезпечення пріоритету загальнонаціональних інтересів, узгодження національних і регіональних інтересів, вирівнювання рівня та стимулювання соціально-економічного розвитку регіонів, взаємну відповідальність центру та регіонів за зростання загроз національній безпеці. До кола показників, які визначають відповідність вимогам національної безпеки Національної стратегії регіонального розвитку, віднести: відношення вартості експорту до ВВП, частку імпорту у внутрішньому споживанні, споживчі витрати на душу населення, витрати на освіту та розвиток науки та їх частку у ВВП. Механізм реалізації Національної стратегії регіонального розвитку для забезпечення скасування загроз національній безпеці в економічній та соціальній сфері повинен включати: запровадження оцінки ресурсного потенціалу регіону та забезпечення його ефективного використання; здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу; поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціального забезпечення громадян; широкий розвиток підприємництва, підвищення зайнятості населення, наповнення місцевих бюджетів; зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці; забезпечення здатності територіальних громад та органів місцевого самоврядування самостійно та відповідально вирішувати питання соціально-економічного розвитку регіонів; удосконалення фінансових міжбюджетних відносин, вироблення чітких критеріїв і ефективних механізмів з надання державної підтримки окремим регіонам; налагодження міжнародного співробітництва, розвиток транскордонного співробітництва; вдосконалення державного регулювання у сфері соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за вирішення покладених на них повноважень та завдань.

Поглиблення диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів зі значним зростанням кількості депресивних регіонів, які за своїми масштабами та темпами перетворюються на загрози національній безпеці, визначило зміст пропозицій до Закону України «Про засади стимулювання розвитку регіонів». Вони стосуються визначення поняття «депресивна територія» та показників, які визначають цей стан. Статус «депресивна територія» визначається у разі, коли показники її стану є гіршими за граничні (порогові) значення, які визначають руйнівні тенденції у всіх сферах життєдіяльності населення. До складу показників, які визначають територію як депресивну, пропонується включити: обсяг ВВП на душу населення; динаміку випуску основних видів промислової та сільськогосподарської продукції, які визначають спеціалізацію регіону; сукупні доходи на душу населення до і після оподаткування; рівень ввозу промислової та сільськогосподарської продукції до регіону на одного його мешканця; дефіцит бюджету регіону; рівень дотацій з центру; швидкість обігу грошової маси; коефіцієнт кредитно-фінансової автономії; рівень дебіторської та кредиторської заборгованості; рівень цін промислової та сільськогосподарської продукції, яка виробляється в регіоні; питома вага населення, зайнятого у промисловому виробництві.

Перспективними напрямами наукових досліджень з проблем економічної безпеки, які потребують подальших наукових розробок, є забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації з використанням її переваг та формування умов інформаційної безпеки в контексті глобалізації економічних систем. Попередити виникнення загроз національній безпеці, пов'язаних із процесами глобалізації економіки, можливо при підвищенні державного контролю за внутрішніми економічними процесами, фінансовими потоками та динамікою курсу національної валюти; зменшенні негативного впливу світових фінансово-економічних криз і економічної кон'юнктури; звуженні діяльності міжнародної економічної і кримінальної злочинності, тероризму на території країни; зменшенні ймовірності втягування в міжнародні конфлікти; підвищенні захисту ринку праці за рахунок збільшення робочих місць, рівня оплати праці, контрольованості міграційних процесів.

Пропонуються окремі напрями протидії таким загрозам, які потребують подальшого опрацювання та використання в державній політиці. Визначено напрями формування національних інформаційних економік, які пропонуються використати в Україні. До них відносяться: входження у світовий інформаційний простір; посилення прямих і зворотних інформаційних зв'язків між структурами влади і суспільством; розвиток національної інформаційної інфраструктури, прискорення процесів модернізації матеріально-технічної бази і забезпечення захисту інформаційних ресурсів; забезпечення ефективного протистояння зарубіжній інформаційній експансії і спробам використання національного інформаційного простору; удосконалення державної системи статистики згідно з вимогами системи забезпечення національної безпеки; впровадження і підтримка особливих режимів доступу, збереження, поширення і використання інформації, що складає державну, військову, економічну і комерційну таємницю; розробка системи інформаційного забезпечення національної безпеки в цілому і по її сферах, чітке розмежування повноважень і компетенції органів у даній сфері відповідно до державної і регіональної системи управління держави.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення проблем забезпечення економічної безпеки України. Основні висновки і результати зводяться до такого.

1. Негативний стан і тенденції соціально-економічного розвитку України свідчать про наявність внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці в економічній сфері та неспроможність системи державного управління до їх попередження, пом'якшення та скасування. Це обумовлює необхідність пошуку нових нетрадиційних шляхів діагностики економічної безпеки та визначення напрямів її забезпечення.

2. Першочерговими для сучасного стану реформування господарського механізму є такі пріоритети: визначення концептуальних та правових засад економічної безпеки; обґрунтування стратегії держави в умовах глобалізації та зовнішніх загроз; систематизація внутрішніх загроз економічній безпеці та причин, що їх обумовлюють; формування науково обґрунтованої системи виміру економічної безпеки; забезпечення ефективної децентралізації державного управління, формування умов регіональної безпеки; визначення напрямів впровадження національної інформаційної економіки.

3. Пошук шляхів формування ефективного механізму забезпечення економічної безпеки обумовив обґрунтування прийняття управлінських рішень на демократичній основі через проведення експертного опитування наукових фахівців з проблем економічної безпеки. Узагальнення та систематизація їх думок поряд з одночасним визначенням теоретичних, науково-методичних, організаційно-управлінських, міжнародних та вітчизняних здобутків у цій сфері сприяли визначенню загроз економічній безпеці, пріоритетних та основних напрямів і заходів щодо їх подолання.

4. При визначенні концептуальних засад економічної безпеки уточнено поняття економічної безпеки, економічних інтересів, загроз економічній безпеці. Визначено структуру, гостроту та вагомість зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці, обґрунтовано пріоритети, основні напрями та заходи забезпечення економічної безпеки, створено підставу для убудованості економічної безпеки як органічної підсистеми в систему національної безпеки. До переліку принципів національної безпеки пропонується додати: попередження прояву та виникнення загроз національній безпеці; розвиток систем страхування, адекватних загрозам національній безпеці; інтеграція з міжнародними системами безпеки, використання позитивної спрямованості глобалізації; додержання балансу національних і регіональних інтересів; формування та реалізація системи самозахисту людини. До кола пріоритетних національних інтересів необхідно включити: забезпечення конкурентоспроможності економіки, економічної незалежності держави; збереження та примноження національного багатства України (матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних та природних ресурсів, інтелектуального та людського капіталу); подолання стагнації виробництва, забезпечення його розвитку; зниження рівня тінізації економіки, корупції, криміналізації соціально-економічних відносин; забезпечення стійкого, сталого і збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України.

5. Систематизація та узагальнення результатів експертного опитування вітчизняних фахівців з проблем економічної безпеки дозволила визначити вагомість та гостроту внутрішніх загроз економічній безпеці. Розподіл їх за вагомістю такий: зростання економічних злочинів, тіньової економіки, криміналізація економічних відносин, корупція; занепад виробництва, відсутність ефективної системи відтворення виробничого потенціалу; неконтрольований і нелегальний вивіз та відплив за межі України матеріальних, фінансових ресурсів та інтелектуального і людського потенціалу; структурно-технологічна незбалансованість економіки, поглиблення структурних деформацій; низька ефективність державного управління; неефективність економічних відносин та валютно-фінансового регулювання; відсутність соціальної орієнтації економіки; високий рівень політичного протистояння, негативний його вплив на економічний розвиток; значні диспропорції у соціально-економічному розвитку регіонів України; недосконалість і повільні темпи приватизації, відірваність її від стратегії трансформації економіки.

6. Визначення порогових (критичних) значень показників економічної безпеки, адаптованих для умов України, свідчить, що у порівнянні з кількісними значеннями, які використовуються світовою практикою, вони не мають значного пом'якшення для України. Це свідчить про оптимістичні прогнози вітчизняних фахівців щодо розвитку економіки України та забезпечення економічної безпеки.

7. Обґрунтовано доцільність включення в структуру економічної безпеки питань із забезпечення регіональної безпеки, які потребують скасування значних диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів. Надано пропозиції з удосконалення державної регіональної політики. Так, Національна стратегія регіонального розвитку для забезпечення врахування вимог національній безпеці та скасування загрози економічній безпеці щодо значних диспропорцій у соціально-економічному розвитку регіонів повинна обумовлювати реалізацію таких заходів: здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів з урахуванням особливостей їх потенціалу; впровадження моніторингу ресурсного потенціалу регіону; зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку регіонів та соціальної незахищеності громадян; зміцнення економічної інтеграції регіонів з використанням переваг територіального поділу і кооперації праці; вироблення чітких критеріїв та ефективних механізмів державної підтримки стимулювання розвитку регіонів; підвищення ролі та відповідальності місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування за стан економічної та соціальної безпеки регіонів.

8. Обмеженість ресурсів потребує обґрунтованого визначення основних напрямів забезпечення економічної безпеки, ними є: створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки; подолання стагнації у виробництві, забезпечення умов його розвитку; збереження та примноження національного багатства України; зниження рівня тіньової економіки, криміналізації соціально-економічних відносин, корупції; забезпечення структурно-технологічної збалансованості економіки; підвищення ефективності державного управління; удосконалення економічних відносин та валютно-фінансового регулювання; досягнення міжрегіональної єдності держави, забезпечення збалансованого та інтегрованого розвитку регіонів України; створення конкурентних переваг і соціально-економічних засад для рівноправних та взаємовигідних відносин, інтегрування в європейську та світову спільноту.

9. Результати дисертаційного дослідження свідчать про необхідність прийняття проекту Стратегії забезпечення економічної безпеки України, Програми фундаментальних досліджень з проблем економічної безпеки, Національної програми забезпечення економічної безпеки. Водночас потребують урахування вимог економічної безпеки проекти Податкового, Адміністративного, Трудового, Цивільного, Господарського і Соціального кодексів, а також інших законопроектів, спрямованих на удосконалення економічних відносин та фінансового регулювання у внутрішній і зовнішньоекономічній політиці, на підвищення ефективності державного управління, забезпечення децентралізації соціально-економічної політики та на розвиток демократичних засад у соціально-економічній сфері.

10. Важливість соціального спрямування економіки для формування механізму забезпечення економічної безпеки обумовлює необхідність реалізації основ соціальної стратегії держави через визначення її організаційно-економічного механізму з відповідними підсистемами фінансового, правового, кадрового та інформаційного забезпечення. За результатами дисертаційного дослідження розроблено механізм здійснення Основних напрямів соціальної політики до 2004 р., який окремим розділом увійшов у відповідний Указ Президента України.

11. Пріоритетними напрямами подальших наукових досліджень у сфері забезпечення економічної безпеки є забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації, використання її переваг та формування умов інформаційної безпеки в контексті глобалізації економічних систем. Подолати дію зовнішніх загроз економічній безпеці, пов'язаних з процесами глобалізації, можливо шляхом підвищення державного контролю за внутрішніми економічними процесами, фінансовими потоками та динамікою курсу національної валюти; зменшення негативного впливу світових фінансово-економічних криз та економічної кон'юнктури; звуження діяльності міжнародної економічної і кримінальної злочинності, тероризму на території країни; зменшення ймовірності втягування в міжнародні конфлікти; підвищення захисту ринку праці за рахунок збільшення робочих місць, рівня оплати праці, контрольованості міграційними процесами. Механізм забезпечення економічної безпеки потребує відповідного сполучення з інформаційною безпекою при впровадженні таких заходів: удосконалення оцінки, виміру та державної статистичної звітності з економічної та соціальної безпеки; посилення інформаційних зв'язків з економічних проблем між владою та суспільством; протидія інформаційній експансії з економічних питань із використанням національного інформаційного простору; захист інформації, що складає економічну таємницю.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Новікова О.Ф., Калачева І.В., Антонюк В.П., Покотиленко Р.В. Базова захищеність // Соціальна захищеність населення України. - Київ-Донецьк: Держкомстат України, ІЕП НАН України, 2001. - С.56-81.

2. Новікова О.Ф., Покотиленко Р.В. Проблеми попередження та скасування соціальних ризиків, пов'язаних з глобалізацією економіки // Соціальна захищеність населення України. - Київ-Донецьк: Держкомстат України, ІЕП НАН України, 2001. - С.38-47.

3. Покотиленко Р.В. Информационная безопасность в контексте глобализации экономических систем // Информационная экономика: становление, развитие, проблемы. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С.239-252.

4. Покотиленко Р.В. Основные направления обеспечения информационной безопасности Украины // Информационная экономика: становление, развитие, проблемы. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С.266-271.

5. Новикова О.Ф., Покотиленко Р.В. Интересы национальной безопасности Украины в информационной и экономической сферах // Информационная экономика: становление, развитие, проблемы. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2002. - С.253-265.

6. Новікова О.Ф., Покотиленко Р.В. Загрози національній безпеці України: причини та наслідки тіньової економіки, корупції // Схід. - 2000. - №6(37). - С.62-64.