Організація внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств (на прикладі машинобудування)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. В умовах розвитку ринкової економіки, коли витрати перехідного періоду призводять до падіння ефективності матеріального виробництва, актуальною стає проблема докорінної зміни організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств. Тільки нова система внутрішньофірмових господарських відносин надає можливість вдосконалити внутрішньозаводський госпрозрахунок, поширений у роки перебудови.

Основними інструментами організації внутрішньофірмових господарських відносин є внутрішні ціни та планування діяльності основних цехів підприємства. Ідея використання внутрішніх цін для оцінки господарської діяльності виробничих підрозділів не є новою. Ще в 60-х роках ХХ століття проблема ціноутворення на продукцію виробничих підрозділів підприємства розглядалась у роботах багатьох вчених під назвою “планово-розрахункові внутрішньозаводські ціни”. Але широкого поширення внутрішньозаводські ціни не набули.

На сучасному етапі при переході до ринкової економіки питання про формування внутрішніх цін промислових підприємств набуває особливого значення.

Зміни, що відбулися в системі господарювання підприємств приводять до необхідності теоретичного переосмислення ролі та місця внутрішніх цін в організації внутрішньофірмових господарських відносин.

Більшість теоретичних аспектів ціноутворення на продукцію виробничих підрозділів виходять із позицій системи внутрішньогосподарського розрахунку, яка мала місце за умов командно-адміністративних методів управління.

В практиці ціноутворення на продукцію виробничих підрозділів залишаються невирішеними проблеми, пов'язані з матеріальним стимулюванням працівників, виготовленням високоякісної продукції, забезпеченням збалансованості між витратами і прибутком, що утворюється як на рівні виробничих підрозділів, так і на рівні підприємства в цілому. І тому виникла необхідність розробки нових підходів до формування внутрішніх цін в умовах трансформації економіки України.

Використання сучасної методики розрахунку внутрішньозаводських цін дозволить підприємствам планувати діяльність виробничих підрозділів та забезпечити матеріальне стимулювання працівників адекватно до особливостей розвитку промислового підприємства.

Слід також відмітити, що для ефективної організації внутрішньофірмових господарських відносин необхідно ретроспективно дослідити їх основні проблеми становлення та розвитку. Такий підхід дасть можливість виділити низку позитивних та негативних сторін формування внутрішньофірмових господарських відносин та запобігти повторенню раніше зроблених помилок.

Ефективна організація внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств дозволить мобілізувати внутрішні резерви і ресурси підприємства для досягнення максимального результату, що особливо важливо у складний період становлення та розвитку ринкових відносин в економіці країни. Для дослідження проблем щодо організації внутрішньофірмових господарських відносин нами було обрано саме машинобудівні підприємства. Такий вибір обумовлено стратегічним значенням даної галузі для розвитку вітчизняної промисловості й економіки держави взагалі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення проблем організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств на прикладі машинобудування. Основні наукові і практичні завдання дисертаційної роботи зумовлені поставленою метою і містять:

- визначення внутрішнього господарського механізму підприємства, яке б відповідало сучасним ринковим вимогам;

- дослідження основних проблем становлення, розвитку та організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств на різних етапах їхнього формування;

- вивчення існуючих концепцій, здійснення їх порівняльного аналізу і вдосконалення сучасної концепції внутрішнього господарського механізму на основі проведеного аналізу;

- аналіз стану організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств в сучасних умовах господарювання; виявлення основних причин низької організації внутрішньофірмових господарських відносин;

- дослідження теорії та практики розрахунку внутрішньозаводських цін на продукцію основних виробничих підрозділів і розробка методичного підходу до формування внутрішніх цін в сьогоднішніх умовах господарювання підприємств;

- аналіз процедури планування основних економічних показників виробничим цехам сучасних промислових підприємств і розробка практичних рекомендацій щодо розрахунку планових та фактичних показників господарської діяльності виробничих підрозділів підприємства;

- розробка методики розподілу частини прибутку між виробничими підрозділами підприємства;

- розробка методики розподілу частини прибутку між працівниками виробничих підрозділів з метою зацікавлення їх у кінцевих результатах господарської діяльності підрозділу.

1. Дослідження основних проблем розвитку та організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств

Виявлено та проаналізовано основні проблеми розвитку внутрішньофірмових господарських відносин підприємств на різних етапах їх становлення. Саме цьому питанню приділяється, насамперед, увага (економічному розвитку внутрішніх господарських відносин), тому що дослідження даних проблем дасть можливість надалі ширше дослідити та зрозуміти помилки сучасних підприємств щодо організації внутрішньофірмових господарських відносин. Тому, на нашу думку, перед тим як формувати власні теоретичні визначення та практичні рекомендації по даній проблемі, необхідно звернутися до досвіду минулого та дослідити, як відбувалась організація внутрішньофірмових господарських відносин на підприємстві раніше. Проаналізувавши історичні віхи становлення та економічного розвитку внутрішньогосподарських відносин підприємств, ми сформували етапи, які повністю відображають розвиток внутрішньофірмових господарських відносин підприємства, а також риси, які характерні для періоду розвитку з 1922-2003рр. (табл. 1).

Таблиця 1. Основні етапи розвитку внутрішньофірмових господарських відносин

Виходячи із попередньо зроблених нами досліджень та проаналізувавши концепції таких відомих авторів як: В.В. Радаєв, П.І. Абалкін, С.К. Татур, А.Д. Смірнов, В.І. Переслегін, ми вдосконалили концепцію внутрішнього господарського механізму підприємства, яка відображає та характеризує сучасні виробничо-господарські відносини в межах підприємства (табл. 2).

Таблиця 2. Концепція внутрішнього господарського механізму

Потрібно відмітити, що існує значна кількість визначень такого поняття як “господарський механізм підприємства”. Про це свідчать матеріали використаних нами літературних джерел. Але в жодному із них не сформульовано визначення “внутрішнього господарського механізму”. Тому дане визначення сформульовано нами і приведено у табл. 2.

Також в першому розділі дисертації приділено увагу проблемам, які виникають при організації внутрішньофірмових господарських відносин підприємства в умовах ринку.

2. Внутрішні ціни та планування діяльності виробничих підрозділів - основні інструменти організації внутрішньофірмових господарських відносин підприємств

Розглянуто існуючі методи розрахунку внутрішніх цін підприємства. Потреба у формуванні та застосуванні внутрішньозаводських цін на практиці з`явилася після 1965 року. Існував метод формування нормативів чистої продукції який відповідав економічному змісту внутрішніх цін. Відповідно до цього, розрахунок нормативно-чистої продукції здійснювався так:

,

де: М - матеріальні витрати; А - амортизаційні відрахування.

Нормативно-чиста продукція дійсно дозволяла враховувати реальні вклади підприємств та цехів, однак, не вирішувала основного завдання - встановлення цехам реального прибутку від їх виробничої діяльності. У 1985 р. були запроваджені дві моделі госпрозрахунку, які також широко використовувались підприємствами.

На сучасному етапі трансформаційних економічних зрушень з новою актуальністю постало питання про внутрішньозаводські ціни. У працях сучасних економістів Я.В. Литвиненко, Н.С. Каліта, В.В. Герасименко, В.Л. Корінєва, І.В. Ліпсіц та інших економістів розглядаються питання щодо методів формування внутрішніх цін у теоретичному аспекті, але в економічних джерелах не представлено практичних розрахунків за даними методиками.

Більш детально нами була розглянута методика розрахунку внутрішніх цін на основі “доданих витрат” професора О.І. Волкова.

Планово-розрахункову внутрішньозаводську ціну за методом “доданих витрат” розраховано так:

 (1)

де: - планово-розрахункова ціна і-го виробу j-го підрозділу; - додані витрати на виробництво і-го виробу j-м підрозділом.

Відповідно прибуток виробничим підрозділам запропоновано розраховувати за формулою:

(2)

де: - прибуток j-го підрозділу.

Якщо у формулу (2) підставити значення із формули (1) то шляхом підстановки одержимо:

(3)

Тобто прибуток розраховано як добуток “норми рентабельності” на “додані витрати”. Переваги методу тільки в тому, що він виключає повторний рахунок та забезпечує рівні стартові умови. Недоліками методу є:

1) він спотворює реальні величини прибутку по виробах, оскільки рентабельність різних виробів неоднакова, відповідно неоднаковою має бути й рентабельність машино-комплектів по цехах;

2) метод дозволяє, хоча й з деякою похибкою, розподілити між цехами ту частину прибутку, яка виділена для розподілу між цехами, але при цьому не дозволяє оцінити всю величину прибутку як результат виробничої діяльності цехів;

3) величина прибутку, яка включається в ціну, не співпадає з величиною витрат по виробах цехів;

4) сума внутрішньозаводських цін по машино-комплектах буде у декілька разів менша за реальну ціну по виробах, що не дозволить розрахувати реальні обсяги виробництва по цехах, співставні із обсягом виробництва по підприємству в цілому.

Ціна продукції в цілому по підприємству у сучасних умовах формується в основному із врахуванням витрат підприємства, попиту і пропозиції на ринку. Завдання полягає у тому, щоб на основі цих цін (які часто змінюються в умовах ринкових відносин) розробити гнучку систему внутрішніх цін і на їх основі планувати обсяги виробництва у вартісному виразі, прибуток і рентабельність виробничих цехів, як окремих виробів так і господарської діяльності підрозділу.

Такий підхід базується на особливих вимогах до методики розрахунку внутрішніх цін, а саме:

по-перше, сума цін на машино-комплекти по цехах має дорівнювати ціні на виріб в цілому по підприємству. В цьому випадку сума обсягів виробництва основних цехів у вартісному виразі буде дорівнювати обсягу в цілому по підприємству;

по-друге, внутрішня ціна по цехах основного виробництва має враховувати витрати цеху, а також послуги допоміжних та обслуговуючих цехів. Отже, до складу витрат цеху мають включатися: пряма заробітна плата з нарахуваннями на неї, прямі матеріальні витрати і закупівельні напівфабрикати, а також умовно-постійні витрати як частина загальновиробничих витрат даного цеху. До складу витрат для визначення ціни на машино-комплект не потрібно включати напівфабрикати власного виробництва, які надходять з інших цехів для уникнення повторного рахунку;

по-третє, важливо також забезпечити для всіх основних цехів рівні стартові умови. Це означає, що на початку розрахунку внутрішніх цін рентабельність машино-комплекту по всіх цехах основного виробництва має бути однаковою і дорівнювати рентабельності виробу в цілому по підприємству. Але рентабельність машино-комплектів по інших виробах може змінюватись, це забезпечується різним рівнем рентабельності виробу в цілому по підприємству.

Згідно вищеназваних вимог, ми сформували власну методику розрахунку внутрішньозаводських цін.

Сутність методики полягає у тому, що спочатку ми розподіляємо загальновиробничі витрати на виріб, пропорційно маржинальному прибутку, розраховуємо виробничу собівартість і рентабельність виробу. Далі визначаємо змінні та умовно-постійні витрати на машино-комплект по кожному виробу, потім знаходимо суму виробничої собівартості з прибутком, який розрахований виходячи із рівня рентабельності кінцевого виробу, і розраховуємо внутрішню ціну виробу (машино-комплекту) по кожному основному цеху.

Етапи розрахунку внутрішньої ціни є такими:

1. Розподіляємо умовно-постійні (загальновиробничі) витрати між виробами, пропорційно маржинальному прибутку, визначаємо виробничу собівартість, (з врахуванням змінних витрат) відповідно прибуток і рентабельність виробів в цілому по підприємству.

2. Знаходимо добуток умовно-постійних витрат (УПВ) на виріб і кількість виробів за планом, одержуємо УПВ на обсяг виробництва по кожному із виробів.

3. Визначаємо УПВ по основних виробничих цехах і знаходимо суму УПВ основних виробничих цехів з УПВ допоміжних та обслуговуючих цехів у складі послуг, які надаються основним виробничим цехам.

4. Розподіляємо УПВ на машино-комплекти по основних виробничих цехах.

5. Проводимо розрахунок внутрішньозаводської ціни на машино-комплект.

Також необхідно відмітити, що сума цін на машино-комплекти по цехах дорівнює ціні на виріб в цілому по підприємству, а сума обсягів виробництва основних цехів у вартісному виразі дорівнює відповідно обсягу виробництва в цілому по підприємству.

Перевага даної методики і в тому, що при розрахунку внутрішніх цін по цехах основного виробництва враховуються витрати даного цеху, а також господарської діяльності допоміжних цехів. Виконується одна із основних вимог до методики - це забезпечення рівних стартових умов для всіх основних цехів виробництва.

Також у другому розділі увага приділяється процесу планування основних економічних показників виробничих підрозділів підприємства.

3. Вдосконалення систем планування і матеріального стимулювання господарської діяльності виробничих підрозділів на основі внутрішніх цін

Даються рекомендації щодо розрахунку планових та фактичних показників діяльності основних цехів підприємства на основі внутрішньозаводських цін.

Інформація про внутрішні ціни на вироби (машино-комплекти) по основних цехах і умовно-постійні витрати дають можливість розрахувати по кожному основному цеху обсяг виробництва у вартісному виразі, собівартість продукції, прибуток і рентабельність виробництва. Спочатку розрахунок здійснюється по всіх цехах по кожному машино-комплекту, потім зводиться в план по кожному цеху і вкінці складається зведений план по цехах і підприємству в цілому. Особливо потрібно звернути увагу на співставлення кінцевих даних із вихідною інформацією. Обсяг виробництва, розрахований по внутрішніх цінах має співпадати із обсягом, який розрахований за цінами підприємства.

У відповідності з плановими показниками визначається і планова величина відрахувань із прибутку у розпорядження виробничих підрозділів. Оскільки реальна величина відрахувань залежить від фактичних показників підприємства, тому дуже важливо, щоб розрахунок фактичних показників був методично пов'язаний із розрахунком планових показників.

Для визначення фактичних показників господарської діяльності основних цехів спочатку проводиться розрахунок по всіх цехах і по кожному виробу (машино-комплекту), а потім зводиться у звіт по цехах і по підприємству в цілому. Різниця від планових розрахунків в тому, що там, виходячи із рівня рентабельності виробу по підприємству, визначалась рентабельність і прибуток машино-комплекту по цеху, прибуток по машино-комплектам визначається як різниця між внутрішньою ціною і фактичною собівартістю виробу.

Далі проводиться аналіз фактичних результатів господарської діяльності підприємства за допомогою маржинального прибутку з метою одержання інформації про результати господарської діяльності основних цехів за звітний період, виявлення резервів зниження витрат виробництва, визначення частини прибутку для виробничого підрозділу тощо (табл. 3).

Таблиця 3. Відхилення фактичної величини маржинального прибутку і прибутку від плану в цілому по підприємству, тис. грн.

Також у третьому розділі приділена увага вирішенню питань вдосконалення механізму матеріального стимулювання працівників виробничих підрозділів. В умовах ринкових відносин особливу роль у матеріальному стимулюванні господарської діяльності підрозділів підприємства відіграє прибуток, а також його розподіл між виробничими підрозділами.

Чистий прибуток розподіляється підприємством самостійно згідно з такими напрямками: утворення фонду розвитку підприємства, утворення фінансового резерву, виплату дивідендів по простих та привілейованих акціях, утворення фонду матеріального заохочення, надання частини прибутку у розпорядження виробничих підрозділів (при умові, якщо цехам планується і фактично враховується величина прибутку). Із врахуванням цих умов ми розробили методику розподілу частини прибутку між основними виробничими підрозділами.

Сутність методики розподілу частини прибутку, яка спрямовується основним виробничим підрозділам, полягає в забезпеченні взаємозв'язку між результатами планової (фактичної) діяльності цехів і внеском кожного цеху у загальний прибуток підприємства. При цьому необхідно відмітити, що в розрахунку внутрішньозаводських цін, а також прибутку, ми не враховуємо величини адміністративних, збутових та інших операційних витрат.

Методика розподілу частини прибутку між основними виробничими підрозділами полягає у тому, що:

· по-перше, необхідно знайти прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству:

(4)

де Пп - прибуток по підприємству; Пв - прибуток, одержаний виробничими цехами (без врахування адміністративних, збутових та інших операційних витрат (АЗО));

· по-друге, для того, щоб розрахувати величину прибутку для цеху, необхідно знайти коефіцієнти:

1. Коефіцієнт співвідношення прибутку по підприємству до “виробничого прибутку” (Кс)

 (5)

2. Коефіцієнт виділення прибутку основним цехам (Кв):

(6)

де Поц - прибуток, що спрямовується на потреби основних цехів; Пч - чистий прибуток.

Чистий прибуток розраховуємо за формулою:

(7)

де Н - ставка податку на прибуток.

Далі необхідно розрахувати інтегральний коефіцієнт, що визначає величину залишкового прибутку по основних цехах (Ки):

(8)

На наступному етапі методики ми розраховуємо добуток інтегрального коефіцієнту і величини “виробничого прибутку” по j-му цеху і знаходимо величину прибутку, що спрямовується цеху.

(9)

Однак, реальна сума прибутку, що залишається цеху, буде залежати від фактичних показників господарської діяльності підприємства і цехів основного виробництва.

Тому ті ж самі розрахунки виконуються, базуючись на фактичних показниках господарської діяльності підприємства і цехів.

В цьому випадку може змінитися як величина прибутку, що спрямовується основним цехам, так і інтегральний коефіцієнт, за допомогою якого розподіляється виділений прибуток, так і величина прибутку одержаного цехом, а відповідно іншою буде і сума прибутку, що виділяється кожному цеху. Таким чином, забезпечується взаємозв'язок між плановими і фактичними показниками господарської діяльності цехів, а величина прибутку, що спрямовується кожному цеху, залежить від фактичних результатів його господарської діяльності по зниженню як змінних, так і умовно-постійних витрат.

Також нами розроблено методику розподілу частини прибутку між працівниками основних виробничих цехів. Вона складається із чотирьох етапів. Розглянемо їх:

1. Визначаємо основні фактори, які призведуть до зниження або підвищення коефіцієнту реального вкладу. працівників цеху.

2. Розраховуємо сумарний коефіцієнт реального вкладу працівників у кінцеві результати господарської діяльності цеху на основі бальної оцінки за визначеними нами факторами.

3. Розраховуємо вартість одного балу.

4. Визначаємо добуток вартості балу і кількості отриманих балів одним працівником і одержуємо суму прибутку, яку необхідно виплатити даному працівникові.

Запропонована нами методика дає можливість розподілити частину прибутку між працівниками основних виробничих цехів на основі визначення коефіцієнту реального вкладу кожного працівника у кінцеві результати господарської діяльності виробничого підрозділу.

внутрішньофірмовий прибуток виробничий

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукового завдання, що виявляється у розробці теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення організації внутрішньофірмових господарських відносин промислових підприємств. Отже у висновку викладено найбільш важливі наукові і практичні результати, які одержані в дисертації, їх значення для науки і практики. Сформульовано висновки і рекомендації щодо наукового і практичного використання одержаних результатів.

1. Як показав аналіз літературних джерел існує значна кількість трактування суті внутрішнього господарського механізму. Але існуючі визначення не позбавлені низки недоліків, які істотно знижують цінність цього важливого поняття. Пропонується трактувати внутрішній господарський механізм як метод господарювання виробничих підрозділів, заснований на економічній і матеріальній зацікавленості і відповідальності всіх учасників виробничого процесу за кінцеві результати праці в межах наданої їм на договірних або без договірних умовах господарської самостійності.

2. Сформовано та досліджено основні етапи розвитку внутрішньофірмових господарських відносин підприємств, а також виділено основні риси характерні для певних періодів їх розвитку.

3. На основі вивчення існуючих концепцій та здійснення їх порівняльного аналізу, вдосконалено концепцію внутрішнього господарського механізму підприємства, яка дає можливість підприємству розвиватися і ефективно функціонувати у сучасних економічних умовах.

4. З метою ефективної організації внутрішньофірмових господарських відносин на сучасних промислових підприємствах, виділено основні принципи регулювання внутрішньофірмових господарських відносин підприємств, розглянуто їх сутність та механізм дії.

5. Вперше розроблено методику формування внутрішніх цін, суть якої полягає у визначенні змінних та умовно-постійних витрат на машино-комплект по кожному виробу, у знаходженні суми виробничої собівартості з прибутком, що розрахований виходячи із рівня рентабельності кінцевого виробу, і знаходимо внутрішню ціну виробу по кожному основному цеху, яка використовується у практичній господарській діяльності машинобудівних підприємств, що підтверджено актами впровадження. Використання розробленої методики формування внутрішніх цін на практиці дасть можливість сучасним промисловим підприємствам планувати основним виробничим підрозділам такі основні економічні показники як: обсяг товарної продукції у вартісному виразі, прибуток, рентабельність, а також забезпечить рівні стартові умови для всіх основних цехів.

6. На основі сформованих внутрішньозаводських цін сформульовано практичні рекомендації щодо розрахунку планових та фактичних показників господарської діяльності основних цехів підприємства.

7. Розроблено методику розподілу частини прибутку між виробничими підрозділами з метою зацікавлення їх у кінцевих результатах господарської діяльності підрозділу та підприємства в цілому.

8. Для вдосконалення системи матеріального стимулювання працівників виробничих підрозділів підприємства, розроблено методику розподілу частини прибутку між працівниками на основі розрахунку коефіцієнту реального вкладу кожного працівника у кінцеві результати господарської діяльності цеху.

Література

1. Доберчак Н.И. Раздел ІІ. Маржинальная прибыль. Внутризаводское планирование // Маржинальная прибыль в экономических расчетах на промышленных предприятиях. - Монография. - К.: “Скарбы”, 2003 - 132 с. - С.96-127.

2. Доберчак Н.І. Внутрішні ціни підприємства та методи їх формування // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001. - №6. - С.197-198.

3. Доберчак Н.І. Організація внутрішньофірмових відносин на підприємствах машинобудування в умовах ринку // Економіка і проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 138. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.102-107.

4. Доберчак Н.І. Концепція внутрішнього господарського механізму підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 161. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 130-134.

5. Доберчак Н.І. Основні проблеми розвитку внутрішньофірмового господарського механізму // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 182: В 3Т. Том І. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С.240-246.

6. Доберчак Н.І. Вдосконалення механізму матеріального стимулювання праці виробничих підрозділів промислових підприємств. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Хмельницький - 2003. - С.130-132.

Размещено на Allbest.ru