Трансформація системи реалізації зерна в Україні до ринкових умов

Перший розділ - "Науково-методологічні засади трансформування системи реалізації зерна до ринкової економіки".

Ринок зерна розглядається як з позицій загальнотеоретичних положень так і з позицій практичної оцінки безперервного процесу товарно-грошового обміну. Автор не відкидає притаманного ринкам принципу саморегулювання. Однак, перевага віддана орієнтації на поєднання вільного ринку із елементами державного регулювання економіки та здійснення політики соціального захисту населення від можливих від'ємних наслідків нерегульованої ринкової економіки.

На певних етапах процес становлення в Україні ринкової економіки на жаль здійснювався в багатьох випадках як самоціль, а не доцільність:

необгрунтовано збільшилась кількість каналів збуту зерна (табл. 1);

(у середньому за рік у розрахунку на одну особу, кг)

Дослідження свідчать, що найбільше зростання ємкості внутрішнього ринку зерна можливе і вкрай необхідне при досягненні населенням України раціональних норм споживання м'яса і м'ясопродуктів, яєць та молока і молокопродуктів. З таблиці видно, що споживання тваринницької продукції в середньому по країні на 30-37 % нижче мінімальної та на 60-44 % нижче раціональних норм. Розрахунки показують, що для забезпечення таких норм споживання харчових продуктів необхідно збільшити використання зерна на кормові цілі з 14,9 млн. тонн в 2001 р. до 28 млн. тонн, або на 12-13 млн. тонн (табл. 3).

реалізація зерно ринковий

Динаміка балансу зернових та продуктів їх переробки в перерахунку на зерно, млн. тонн

В 1990 р., коли виробництво тваринницької продукції на душу населення було (84 кг м'яса, 472 кг молока, 314 шт. яєць) навіть дещо вище раціональних норм споживання, витрати зернових на корм становили 28 млн. т. В послідуючі роки із зменшенням виробництва тваринницької продукції вони скорочувалися і були самі менші в 1999-2000 рр. (11,3-11,1 млн. т). Слід зазначити, що в 1990 р. при максимальному виробництві зернових 51,0 млн. т та загальній пропозиції зернових 73,2 млн. т з України експортувалося всього 3,0 та імпортувалися 2,3 млн. тонн зернових, правда тоді вивозилася велика частина продукції у вигляді м'яса, молокопродукції, яєць, що економічно було виправдано. В 1999 р. при виробництві зернових 24,6 млн. т та загальній пропозиції зернових 37,7 млн. т, або в два рази менше ніж в 1990 р., експорт становив 6,4 млн. т, або відповідно в 2 рази більше. Аналогічна ситуація склалася в 2001 р. та прогнозується в 2002 році.

У зв'язку з цим вважаємо, що проблема так званого перевиробництва та експорту зернових (при існуючих обсягах його виробництва 28-39 млн. т) обумовлена штучним зменшенням попиту на внутрішньому ринку і викликана малою ємкістю останнього. При досягненні споживання населенням України вітчизняної продукції тваринництва в раціональних межах, або близьких до цих норм, ця проблема зникне.

Правда, при нарощуванні необхідних обсягів виробництва тваринницької продукції та виробництві зерна в обсягах 50-60 млн. тонн, вона буде існувати і її потрібно негайно усувати.

Проблема ціноутворення на вітчизняному ринку зерна досліджувалася в кількох аспектах, зокрема: причина зміни цін по роках та протягом одного маркетингового року; рівень цін і забезпечувана ним ефективність виробництва зерна; регіональна диференціація цін на зерно; аналіз роздрібної ціни на хліб; співставлення цін на зерно по різних каналах його реалізації; співставлення ціни зерна вітчизняного товаровиробника та фермерів США тощо.

Вказаний аналітичний підхід дозволив різнобічно оцінити вітчизняний ціновий механізм на ринку зерна та ступінь його невідповідності правилам ціноутворення в умовах цивілізованих ринків розвинутих країн.

В третьому розділі дисертації - "Напрямки удосконалення економічних відносин на зерновому ринку України" обгрунтована необхідність введення системи економічних (ринкових) важелів, які б регулювали ціни на зерно. До цієї системи належать інтервенційні фонди та інтервенційні ресурси зернових, а також заставні закупки і заставні ціни на зерно. Вказані важелі працюють самостійно, але доповнюють один одного. Інтервенційний фонд призначається для закупки зерна державною агенцією, коли ціна на ринку стає нижчою мінімальної ціни, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Інтервенційний ресурс призначається для реалізації державною агенцією за умови, коли ринкові ціни будуть вище максимальної ціни, також затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Таким чином інтервенційний фонд створюється і використовується для захисту інтересів товаровиробника від сповзання ціни нижче мінімальної, а інтервенційний ресурс для захисту інтересів споживача - при зростанні цін на ринку зерна вище максимальної ціни, що обмежує доступ населення до хлібопродуктів.

Слід відзначити, що для існування інтервенційного фонду необхідні лише стартові бюджетні кошти за умов закупки лишків зерна на ринку. В подальшому виникає економічна база для самофінансування інтервенційних операцій і навіть накопичення певних коштів.

Введення заставних цін та заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників є одним з практичних кроків до формування дієвого економічного середовища на зерновому ринку країни.

Вони передбачені для недопущення невиправданого для товаровиробника зниження цін на зернові в період масового їх збору та наростання пропозиції, особливо в липні-грудні (рис. 2).

При цьому здача зерна в заставу і вилучення його звідтіля здійснюється за бажанням кожного товаровиробника, тоді як інтервенційні фонди і ресурси функціонують лише при рішенні відповідних державних органів.

Аналізом установлено, що відносно незначні коливання цін в 1998-1999 рр. (рис. 3) обумовлені тим, що в цей період закуплялося 10-15 % до реалізованого зерна за державними та регіональними контрактами. Таким чином ці закупки в певній мірі виконували функцію заставних. Зменшення закупок зерна по вказаному каналу в 2000-2001 р. до 4-2 % об'єктивно призвело до майже двохразових коливань в цінах. Таким чином, відміна закупівель зерна в державні та регіональні ресурси вимагає вилучати з ринку через заставні закупки в період масового збирання врожаю в Україні 10-12 % зерна до всієї його реалізації в рік.

Слід зазначити, що впровадження заставних цін та заставних закупок зерна в Україні не є новітнім вітчизняним відкриттям. Світова практика уже досить тривалий час використовує такий механізм страхування своїх товаровиробників від загрозливого зниження ринкових цін на зерно в моменти негативного впливу кон'юнктури ринку. В США завдяки цьому механізму відхилення між мінімальним та максимальним рівнем цін на пшеницю становить біля 10-15 %, а в Україні - майже двократне (рис. 4).

В Україні заставні ціни являють собою мінімальні гарантовані державою ціни, які мають забезпечувати відшкодування прогнозованої нормативної собівартості зерна, мінімальний прибуток, необхідний для простого відтворення виробництва, та враховувати прогнозовану кон'юнктуру ринку на плановий період. Заставні ціни розраховані з участю дисертанта представлені в табл. 4.

Заставні ціни на зерно базисних кондицій (без урахування податку на додану вартість), грн. за тонну

В Україні є досить велика, але, на жаль, поки що безрезультативна законодавчо-нормативна база щодо застосування заставних закупок зерна. За 2000-2002 рр. практично не було закуплено під заставу реальної кількості зерна.

Відповідно до Закону України, Указу Президента та трьох постанов, Кабінет Міністрів України затвердив Положення про впровадження механізму заставної закупки зерна у сільськогосподарських товаровиробників, а також заставні ціни на зерно базисних кондицій (без ПДВ) у 2000 та 2001 роках.

Вважаємо, що прийняте Положення по впровадженню заставних закупок і рівень заставних цін повністю відповідає вимогам на ринку зерна України. Необхідно було лише віднайти в бюджеті кошти (орієнтовно 90 млн. грн.) для компенсації заставоутримувачу оплати за кредит. Проте цих коштів не було виділено, і була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 590 "Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна", яка повністю ліквідувала саму економічну суть заставних цін. Нею передбачено в 2002 р. встановлювати заставні ціни на зерно базисних кондицій на рівні 50 відсотків середньозваженої ціни, яка складається на біржовому аграрному ринку на момент укладання угоди про заставну закупівлю зерна. Недоліки цих пропозицій полягають в тому, що заставна ціна повинна встановлюватися далеко до збирання врожаю на рівні нормативної собівартості та прибутку, що передбачає просте відтворення, а не в момент укладання угоди про заставну закупівлю зерна, яка здійснюється, як правило, в серпні-жовтні, коли самі низькі ціни на ринку, а згідно постанови, вони ще в два рази знижуються. Тобто, для товаровиробника повністю відсутній сенс здавати зерно в таку заставу. Крім того, як можна практично зафіксувати ціну на момент укладання угоди, коли ціна коливається щоденно, а тим більше на момент укладання угоди конкретним господарством, а їх тисячі.

Для усунення існуючих недоліків на ринку зерна необхідно ввести інтервенційні операції, повернутися до раніше прийнятого і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2000 р. № 1141 "Положення про впровадження механізму заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників" та відшукати кошти для компенсації оплати за користування кредитом під закупку заставленого зерна.

З метою визначення позицій товаровиробника та заставоутримувача відносно розміру заставної ціни, оплати за кредит, витрат по зберіганню, розвантаженню і навантаженню зерна та порядком їх оплати нами проведені умовні варіанти розрахунку ефективності заставних цін в залежності від конкретного часу їх введення і призупинення, використавши при цьому щомісячні фактичні обсяги та ціни реалізації зерна за 2000-2001 і початок 2002 років. Установлено, що за умов, які склались в 2000 маркетинговому році, заставні операції не мали б навантаження на бюджет і вони самостійно виконали б регулюючу функцію на ринку. В 2001 маркетинговому році і особливо на початку 2002 р. вирішити проблему регулювання цін на ринку лише за рахунок заставних цін було неможливо, необхідно було б включати важелі інтервенційного фонду.

При впровадженні системи ринкових регуляторів (інтервенційних фондів та ресурсів, заставних закупок та заставних цін) на ринку зерна, які досить ефективно функціонують в країнах з ринковою економікою, потрібно враховувати особливості вітчизняного ринку зерна. В Україні, як уже відзначалося, існує не один, як це має місце в ринкових країнах, а 8 каналів збуту зерна за різними цінами. В той же час індикатором цін передбачаються біржі, через які у нас реалізується дуже незначна частка зерна товаровиробників, тому вони не можуть слугувати індикатором цін.

Існуванню ефективної ринкової економіки в нашій країні заважає відсутність економічної інформації, яка широко доступна в інших країнах. Так, наприклад, в США навіть в цілому по країні існує інформація про структуру роздрібної ціни 1 кг хліба, цукру, м'яса з виділенням у цій ціні частки фермерів, переробки, маркетингових витрат тощо. Наявність такої інформації давала б можливість оперативно відстежувати ціни, витрати і доходи у всіх ланках інтеграційного процесу (виробництво сировини, переробка, торгівля кінцевою продукцією). Так, в Австрії існують узгоджувальні комісії цін, витрат і доходів, аналогічні комісії слід було б мати в нашій країні, що усувало б такі негативні явища, коли ціна на сировину знижується, а роздрібна ціна підвищується.

В Україні ще не використовуються повною мірою потенційні можливості експорту зерна. Такі операції здійснюються переважно трейдерами, а не державним агентом. При цьому безпосередні виробники зерна не отримують від його експорту, який останнім часом за маркетингові роки досягає 9-10 млн. т, ціни, що формується на зовнішньому ринку, і втрачають від цього значні кошти.

Налагодження в нашій країні нормальних економічних умов на ринку зерна вимагає усунення макроекономічних причин. Останні полягають у тому, що зерно в Україні в значній мірі виконує функцію грошей і сприяє стабілізації гривні. Зерном у великих кількостях здійснюють оплату праці, послуг, бартерні та давальницькі операції, компенсуючи при цьому недостачу грошової маси в обігу. Без усунення цього недоліку не можна створити нормальних товарно-грошових відносин на ринку зерна.

Висновки

1. Трансформування системи економічних відносин на ринку зерна за період після 1990 р. повинно здійснюватися з застосуванням науково-методологічних підходів, які базуються на необхідності поєднання державного регулювання ринків агропродукції та продовольства з лібералізованим ціноутворенням, врахуванням дії об'єктивних законів ринку - нестійкості співвідношення попиту і пропозиції, нееластичності попиту на продовольство, наявності конкуренції, потребу розвинутої ринкової інфраструктури тощо.

2. Пропозиція зерна в Україні повинна здійснюватися крупними товарними господарствами, які мають можливість ефективного запровадження новітніх виробничих технологій, пропонувати до реалізації крупні партії зерна, що сприятиме їх конкурентоспроможності.

3. Сучасна проблема з реалізацією зерна в Україні обумовлена, в першу чергу, не перевиробництвом його, а недостатньою ємкістю вітчизняного ринку зерна, обумовленого в першу чергу низьким рівнем споживання населенням тваринницької продукції. Україна має реальну можливість виробляти в розрахунку на душу населення біля однієї тонни зерна (48-50 млн. т), що дозволить повною мірою забезпечити потреби країни в продовольчому та фуражному зерні, мати достаток високоякісного насіння, подвоїти споживання населенням тваринницької продукції і щорічно спрямовувати на експорт щонайменше 10-12 млн. тонн зерна.

4. Необхідно зняти із зерна як товару функцію грошей, скоротивши таким чином велику кількість недосконалих каналів реалізації.

5. Трансформування економічних відносин на ринку зерна повинне здійснюватися в напрямку посилення державної політики першочергового захисту інтересів товаровиробників, економічного заохочення їх в повнішому наповненні внутрішнього ринку та нарощуванні експортних обсягів зерна. Для цього необхідно задіяти перевірені практикою багатьох країн економічні важелі.

6. Необхідно ввести систему заставних цін на зерно, які повинні відповідати рівню нормативних витрат виробництва та рівню рентабельності, що забезпечувала б просте відтворення.

7. В період масового надходження зернових на ринок необхідно за рахунок заставних закупок тимчасово вилучати з ринку 10-12 відсотків зернових від загальної їх реалізації.

8. Практичну реалізацію продекларованого механізму регулювання ринку зерна серйозно стримує невирішеність питання фінансового забезпечення заставних операцій та створення інтервенційного фонду зерна.

9. Доцільно призупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 р. № 590 "Про визначення заставних цін та фінансове забезпечення заставних закупівель зерна", положення якої докорінно змінили економічну сутність заставних цін та заставних закупок зерна.

10. Для усунення існуючих недоліків на ринку зерна необхідно ввести інтервенційні операції, повернутися до раніше прийнятого і затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2000 р. № 1141 "Положення про впровадження механізму заставних закупок зерна у сільськогосподарських товаровиробників" та відшукати кошти для компенсації оплати за користування кредитом під закупку заставленого зерна.

11. В Україні доцільно мати Агенство з розвитку зернового ринку з функціями державного агента для здійснення крупнооптових операцій на внутрішньому і зовнішньому ринках зерна, посилення ефективності державної політики регулювання ринків сільськогосподарської продукції і продовольства. Основною базою такого Агенства може стати ДАК "Хліб України", для чого тут є певні матеріально-технічні ресурси, досвідчені кадри, чималий досвід роботи в організації купівлі-продажу та переробки зерна.

12. Потребують більш чіткого законодавчого врегулювання серйозні недоліки в митно-тарифному обслуговуванні експортно-імпортних операцій, які привели до заборгованості держави перед експортерами зерна.

13. Існує неузгодженість окремих показників вітчизняних стандартів та методики сертифікації зерна з світовими, що потребує заходів щодо удосконалення метрології та методики визначення якісних показників зерна.

14. Для функціонування ефективної ринкової економіки в країні важливо забезпечити достовірну економічну інформацію, зокрема, про структуру роздрібної ціни 1 кг хліба. Це давало б можливість оперативно відстежувати ціни, витрати, доходи у всіх ланках хлібопродуктового підкомплексу і усувало б таке негативне явище, коли ціна на сировину знижується, а роздрібна ціна хліба веде себе не адекватно.

Список опублікованих робіт по темі дисертації

1. Гайдук Т.Г. Дисципліна компанії: фінансова і господарська // Зерно і хліб. - 2000. - № 1 (17). - С.14.

2. Гайдук Т.Г. До характеристики зернового ринку України // Вісник аграрної науки. - 2001. - № 12. - С.73-75.

3. Гайдук Т.Г. Ціновий аспект сучасного зернового ринку // Науковий вісник Національного аграрного університету. Випуск 44. / Відп. ред. Мельничук Д.О. - К., 2001. -- С.19-21.

4. Гайдук Т.Г. Чи потрібне регулювання ринку зерна в Україні? // Економіка АПК. - 2002. - № 10. - С.123-127.

5. Гайдук Т.Г. Повчимося регулювати ринок зерна // Зерно і хліб. - 2003. - № 1. - С. 8-9.

6. Шпичак О.М., Перегуда В.Л., Маслюков Є.О., Олендій Т.Г. Формування витрат виробництва та цін в комбікормовій промисловості при переході до ринкових відносин (методичні положення). - К.: ІАЕ, 1997. - С.10-19. (Особистий внесок: Оперативне визначення собівартості комбікормів).

7. Перегуда В.Л., Панасенко Л.І., Олендій Т.Г. Ринковий звіт по кормах: поточний стан та прогноз ринку в Україні на 1998/1999 маркетинговий рік. // Агровісник. - 1998. - № 21. - С.19-26. (Особистий внесок: Прогноз ринку комбікормів).

8. Шпичак О.М., Ніколаєва З.П., Кучер М.І., Гайдук Т.Г. Інтервенційні торгові операції як засіб регулювання ринкової кон'юнктури. Торгово-кредитна компанія (ТКК) // Колектив авторів. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків / За ред. О.М.Шпичака - К.: ІАЕ, 2000. - С.478-482, 483-491. (Особистий внесок: Розкрито зарубіжний досвід застосування інтервенційних втручань на ринку зерна. Обгрунтовано доцільність посилити роль державного агента на ринку зерна, надавши йому функції торгово-кредитної компанії).

9. Ніколаєва З.П., Захарчук О.В., Гайдук Т.Г. Ринок зернових: поточна кон'юнктура і прогноз // Колектив авторів. Поточна кон'юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2002/2003 маркетинговий рік. Випуск 8. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 5-13. (Особистий внесок: Аналіз просування зерна за каналами збуту).

10. Шпичак О.М., Ніколаєва З.П., Гайдук Т.Г. Заставна ціна як економічний важіль регулювання на ринку зерна // Колектив авторів. Ціноутворення в процесі реформування агропромислового комплексу України (1990-2001 рр.) / За ред. О.М.Шпичака. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 268-292. (Особистий внесок: Аналіз економічної ефективності застосування застави зерна).

11. Ніколаєва З.П., Гайдук Т.Г. Ринок зернових: поточна кон'юнктура і прогноз // Колектив авторів. Поточна кон'юнктура і прогноз ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні на 2002/2003 маркетинговий рік. Випуск 9. - К.: ІАЕ, 2002. - С. 4-13. (Особистий внесок: Аналіз просування зерна за каналами збуту).

12. Гайдук Т.Г. Якість зерна як ціноутворюючий фактор // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК // Праці конф. у чотирьох частинах / За ред. П.Т.Саблука / Ч. 4. Ціноутворення, інфраструктура аграрного ринку та виробничий потенціал в АПК. - К.:ІАЕ, 2001. -- С. 73-76.

Анотація