Адаптація підприємств бавовняної галузі до ринкових умов

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем розвитку ринків промислової продукції та інвестиційної політики,

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01601, м. Київ, вул. Чигоріна, 57.

Анотації

Зв'язок теми з науковими програми, планами, темами. Дисертацію виконано за планом науково-дослідної роботи Херсонського державного технічного університету на 2000-2005 роки. (Тема: "Формування галузевої і регіональної політики реформування підприємств" -- державний реєстраційний номер 0101U002077, лист № И 12-16/154 від 14.05.01 р.)

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну визначають наступні положення:

визначені основні особливості сучасного макро- та мікросередовища та умови ефективного використання сучасних форм вертикальної інтеграції за допомогою структурного аналізу бавовняної галузі;

удосконалена методика диференціювання бавовняних тканин з урахуванням умов їх використання на підставі побудови сегментів товарного ринку;

дістав подальшого розвитку механізм диференційованого ціноутворення з урахуванням галузевої структури виробничих витрат;

розроблена методика проведення стратегічного аналізу середовища функціонування підприємств бавовняної галузі;

розроблено методичне підґрунтя економічно - математичної моделі задачі оптимізації розмірів комбінованих малих підприємств.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при формуванні програм перспективного розвитку бавовняної галузі Міністерством промислової політики України. Запропонований метод формування сегментів ринку дозволяє встановити зв'язок між споживацькими потребами та умовами ефективного використання обмежених виробничих ресурсів, а саме, сировини. Методика оптимізації розмірів малих підприємств різних організаційних форм може бути вагомим додатком при розробці бізнес-планів, призначених для оцінки ефективності використання інвестицій у бавовняній галузі. Методика оцінки спеціалізації підприємства за допомогою використання повної капіталомісткості продукції є своєчасною, бо дозволяє поєднати задачі операційної та інвестиційної діяльності підприємства. За допомогою цієї методики з'являється можливість зв'язати показники економічного зростання попиту на текстильну продукцію з можливостями ефективного використання власного та запозиченого капіталу, який призначений для формування запасів обігових коштів. Оскільки методика диференціювання асортименту текстильного виробництва побудована на елементах мікроекономічного аналізу, а саме, складових оптимізації виробничої функції, то вона дозволяє отримувати при умовах ефективного використання виробничих ресурсів максимально чистий прибуток. Розроблена система нормативів капіталомісткості основних та обігових фондів продукції дозволяє використовувати засоби функціонально-вартісного аналізу для операційного, технологічного менеджменту і управління асортиментом в умовах невизначеності навколишнього ринкового середовища.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність обраної теми дисертаційної роботи, сформульовані мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, наведена характеристика наукової новизни і практична значимість отриманих результатів роботи.

У першому розділі "Оцінка умов функціонування бавовняних підприємств у ринковому макро- та мікросередовищі" показано, що формування конкурентного середовища та конкурентоспроможних підприємств бавовняної галузі пов'язано з низкою складних проблем, які потребують наукового та методичного розв'язання. Це економічна природа, характер та складові адаптації підприємств до ринкових умов, її форми, способи реалізації, направлені на забезпечення виживаємості товаровиробників. Розвиток підприємства як відкритої соціально-економічної системи залежить від зовнішнього середовища. Найбільш доцільним підходом до вивчення цього середовища є системний підхід, який дає змогу відслідковувати не лише зміни в межах окремих складових, а й їхній взаємний перехресний вплив.

Найбільш очевидним серед соціально-демографічних факторів цього середовища є населення держави. Високий рівень безробіття визиває негативну міграційну активність населення регіонів. З цим пов'язан стан ринку споживчих товарів, економічний стан підприємств легкої промисловості (насамперед, бавовняних підприємств), переробної промисловості, яка використовує місцеву сільгосппродукцію. Державно-політичні фактори найбільш мінливі в умовах формування ринкового середовища. Порушення рівноваги міжгалузевого розвитку призводить до різних рівнів доходу населення. Так, серед регіонів середній розмір заробітної плати коливався від 186,39 грн. у Тернопільській області до 533,27 грн. в м. Києві.

На фоні сучасних глобальних змін у економічному розвитку відбуваються структурні зміни як у цілому в господарстві України, так і у бавовняній галузі. Вони пов'язані зі змінами у формах власності, попиті, організаційних формах, розмірах підприємств, умовах суспільного розподілу праці, а саме: концентрації, спеціалізації, кооперуванні, комбінуванні. Найбільш сконцентрованою була бавовняна галузь. Великі підприємства цієї галузі об'єднували більш 53 відсотків виробничих потужностей прядильного виробництва та більше 42 відсотків ткацького виробництва. Трудомісткість бавовняних тканин масових артикулів розподіляється між трьома виробництвами приблизно таким чином: прядіння 30-35 відсотків, ткацьке виробництво 50-55 відсотків, оздоблювальне виробництво 10-20 відсотків. Широке використання комбінування та наявність самостійних прядильних, ткацьких, прядильно-ткацьких та інших виробництв визвали необхідність кооперування підприємств усередині бавовняної галузі. Порівнюючи структури комбінування бавовняних підприємств України з РРФСР (див.табл.1), необхідно відмітити, що перша належить до економічної системи ринкової орієнтації, а друга - до планової орієнтації. Задачі, які вирішувались за допомогою суспільних форм розподілу праці, у плановій економіці декілька інші, аніж у ринковій економіці.

Таблиця 1 Порівняльна характеристика структури комбінування бавовняних підприємств України

Тому, порівняння можуть лише підкреслити низку особливостей комбінування бавовняних підприємств України, а саме: менш стійкими до ринкової невизначеності організаційними формами, які відірвані від умов гарантованого постачання сировини, є ткацькі фабрики, кількість яких скоротилася за період 1999-2000 років у два рази; потребують якісного порівняння потужності прядильних та прядильно-ткацьких фабрик, щоб визначити можливості їх кооперування та подальшого розвитку, тому що безконтрольність цього процесу привела до скорочення кількості прядильно-ткацьких фабрик державної власності за 1998-2001 роки у 1,3 рази; потребують якісного порівняння потужності прядильно-ткацько-оздоблювальних комбінатів (три), а саме, чи сприяє ця організаційна форма становленню ринкового конкурентного середовища у галузі та чи позитивно впливає на якість продукції. Аналіз кількості бавовняних підприємств за період 1998-2001 р.р. показав, що кількість підприємств, підпорядкованих Міндержпромполітики скоротилася на 10 одиниць (38,5%), але в цей показник не увійшли малі підприємства, СП та ін. Це пояснює те, що обсяг виробництва бавовняної пряжі та тканини за звітом Держкомстату перевищує цей показник, який подан згідно звіту Держпромполітики, а саме на 10,9% та 9,2%, відповідно за 2001 рік. При аналізі структури бавовняної галузі слід враховувати, що в ній ще не визначено місце спеціалізації підприємств. Структура галузі по виробництву бавовняної пряжі дещо змінилася: виросла питома вага приватних підприємств на 0,6 відсотків; зменшилась кількість і питома вага державних підприємств (з 90,7 до 90,1 відсотки); визначились лідери, які нарощують обсяги виробництва й підвищують питому вагу. Це ЗАТ "Демітекс", який підвищив питому вагу на 7,79 відсотків та ВАТ "Текстерно", який підвищив питому вагу на 6,5 відсотків. Враховуючи результати проведеного аналізу, можна стверджувати, що цей ринок не є монопольним, на що вказує і розрахований індекс Херфіндаля-Хіршмана. Але цей ринок може стати олігопольним, якщо тенденція, яка склалась серед державних підприємств буде зберігатися. Кількість учасників (конкурентів) по виробництву бавовняних тканин серед державних підприємств не змінилась, але питома вага цих підприємств у 2001 році порівняно з 2000 роком зросла на 2,96 відсотки. Лідирує в цій галузі ВАТ "Текстерно", яке підвищило свою питому вагу на 16,73 відсотки тільки за 2001 рік. Індекс Херфіндаля-Хіршмана у виробництві бавовняних тканин зростає значно швидше, аніж це відбувається у виробництві бавовняної пряжі.

Проблеми адаптації бавовняних підприємств у макросередовищі неможливо сформулювати, якщо не визначити характер задачі оцінки макросередовища. Своє призначення підприємство формує в умовах визначеного складу, структури та стану зовнішнього середовища. Існуючі точки зору на ринковий успіх підприємства не є досконалими і практика довела, що дієва, потужна бізнес-стратегія має потенціальні можливості генерувати виважений вплив на ринки, покупців, конкурентів і на напрямки розвитку галузі. Для підсилення конкурентного середовища необхідно створити малі підприємства (прядильно-ткацькі), ефективність діяльності яких в значній мірі залежить від рівня спеціалізації. Вибір рівня спеціалізації бавовняного комбінованого підприємства може розглядатись як постанова і рішення оптимізаційної задачі, критеріями якої в ринкових умовах можна вибрати розміри статутного капіталу та кількість промислово-виробничого персоналу.

Коли ринок характеризується швидким розповсюдженням нових товарів, оновлення продукту галузі є ключовою рушійною силою. Вона впливає на методи виробництва, ефективність виробництва, структуру витрат, канали просування товарів. До такої галузі відносяться бавовняні підприємства. Оновлення товарів в цьому виробництві можливе за рахунок сировинної, предметної, технологічної ознак. Для такого виробництва характерно те, що технологічна проводка такої продукції може бути єдиною і неповторною, а тому асортиментний вибір та товарна політика є тими змістовними складовими, які дозволяють за рахунок багатоваріантного рішення досягати адекватного використання ресурсів. Тому, невипадково таку галузь (для конкурента) необхідно знищити саме на етапі кризового стану, щоб не було видно тих економічних переваг, якими вона володіє при стабільному стані економіки. При появленні в галузі нових ефективних розмірів виробництва, які зменшують витрати на одиницю продукції, великі підприємства одержують конкурентні переваги, можуть впливати на діяльність інших малих підприємств за рахунок примусового використання стратегії "форсування зростання". Тенденція к зростанню виступає ще однією рушійною силою в зміні конкурентного середовища. Ця сила є на ринках бавовняних підприємств. Це склалося історично і мало своє проявлення в тому, що продуктивність окремих технологічних операцій змінювалась непропорційно, викликалось порушення організації виробничого циклу та його стадій (прядіння, ткацтва). Критичні умови функціонування бавовняних підприємств потребують особливих, надзвичайних методів організаційної та планової роботи. Зведений аналіз динаміки технологічних змін показав, що вплив інтенсивних форм підвищення ефективності виробництва на всі техніко-економічні показники у текстильній галузі ретельно вивчався. Поза увагою залишилися проблеми горизонтальної та вертикальної інтеграції технологічної концентрації підприємства. Вирішуючи ці проблеми у сучасних умовах бавовняні підприємства можуть використовувати показники капіталомісткості продукції, відокремлюючи капіталомісткість основного капіталу та обігового капіталу, як самостійні складові вибору характеристик технологічних змін текстильного виробництва (на рівні горизонтальної інтеграції). Проблеми вертикальної інтеграції тісно пов'язані з ринковим поняттям "підприємництво", "мале підприємство".

Розглянуті економічні та адміністративні наслідки вертикальної інтеграції допоможуть визначити потрібний ступінь в стратегічному контексті. Щоб визначити стратегічно необхідний масштаб цієї інтеграції для підприємства, потрібно збалансувати економічні та адміністративні вигоди від вертикальної інтеграції з економічними та адміністративними витратами. Конкретні витрати та прибутки самі по собі будуть значно відрізнятися у залежності від конкретної галузі та конкретної стратегічної ситуації підприємства. Визначено складові стратегічних вигід від інтеграції для бавовняних підприємств, в основу яких покладено модель М. Портера.

У другому розділі "Посилення здатності диференціювання - стратегічна вигода адаптації бавовняних підприємств до ринкових умов" доведено, що для визначення можливостей диференціювання продукції у сучасних умовах необхідно уявити, в якому напрямку розглядалися ці питання плановою економікою. В роботі визначено, що високий динамізм факторів зовнішнього середовища змінює у часі внутрішні умови функціонування підприємства, тому кожне управлінське рішення у сфері використання капіталу, вибору напрямків і форм його застосування у різних видах діяльності підприємства повинні ураховувати альтернативні можливості (варіанти рішення). Показники використання капіталу по підприємствах мають загальний характер, не виявляють вплив технологічних змін, асортиментної політики, інфляції, а зображають загальну ефективність операційного капіталу. Використання цих показників у дисертаційній роботі не зовсім доцільне, бо не відповідає задачам дослідження. У дисертаційній роботі для рішення задач, пов'язаних з асортиментною політикою та мінімізацією сукупних валових витрат, використовуються такі показники як: технологічна капіталомісткість, розрахована на 1000 кг пряжі та 10 000 м. кв. тканин, витрати капіталу у собівартості цієї продукції та повна капіталомісткість. Показник технологічної капіталомісткості при цьому може виконувати роль нормативу витрат виробничого ресурсу при виборі технічних засобів, показник "витрати капіталу в собівартості" може бути критерієм мінімізації сукупних витрат виробництва та показник повної капіталомісткості дозволяє розраховувати загальний розмір капіталу при створенні підприємств такого типу. Відсутність обігових коштів та проблема їх формування ставлять в роботі ще одну задачу: ввести показники використання обігових коштів як критерії оцінки ефективності використання виробничого капіталу. Таким чином, другою складовою частиною виробничого капіталу є обігові кошти. Виявлення залежності між технологічними змінами та повню капіталомісткістю потребує проведення досліджень різних рівнів формування цього показника. За допомогою кореляційно - регресійного аналізу було отримано декілька рівнянь та встановлено набір факторів, які впливають на цей показник (див. табл. 2).

Визначені особливості вибору асортименту з урахуванням капіталомісткості бавовняної продукції, згідно задачам дослідження, потребують більш досконалого розгляду диференціювання товару, а саме впливу його напрямків на конкурентоспроможність цієї продукції. Найбільш масовим товарним асортиментом бавовняних тканин є група білизняних, бязевих, сатинових, платтяних тканин. Один і той же показник будови тканини по різному впливає на систему економічних показників, і тому ефективність виробництва цих тканин стає неоднаковою. Так, капіталомісткість 10 тис. кв. м бязевої тканини за рахунок структури тканин змінюється з 3,198 тис. грн. до 5,196 тис. грн., тобто на 62,5 відсотків.

Таблиця 2 Результати кореляційно-регресійного аналізу капіталомісткості продукції

Якщо знизити щільність бавовняної пряжі з 14 текс до 25 текс, тобто на 78,6 відсотків, нормативна вартість основних фондів знизиться на 47,8 відсотків, а обігових - на 54 відсотки при виробництві 1 т пряжі на годину і використанні фондів у дві зміни. Наведені приклади зміни вартості нормативу основних та обігових фондів дозволяють розглянути можливості удосконалення (диференціювання) бавовняних суворих тканин білизняної групи. Засоби диференціювання цієї продукції тривалий час вивчалися вченими в умовах планової економіки, але критерієм оптимізаційних задач, розрахованих на рішення цієї проблеми, було зниження трудомісткості продукції при обмежених ресурсах робочої сили. Диференціювання продукції бавовняного виробництва у ринкових умовах повинно значно змінити критерії оптимізаційних задач операційного управління. Використання споживацьких можливостей бавовняних тканин дозволило ранжувати бавовняні тканини (білизняні, платяні, тарні) на три кластери і побудувати матрицю за ознакою їх зносостійкості та капіталомісткості, а далі сформувати відповідні сегменти ринку за ознаками споживача. Незважаючи на різноманітне використання бязевої групи, її основне призначення - виготовлення білизни і це склалося історично. За цим призначенням в цю групу входить 7 із 13 варіантів тканин, або 53,9 відсотків. Але найбільш вигідними є 4, 5, 13 варіанти.

За виявленою вагомістю адаптаційних заходів для підприємств різної форми власності було виявлено, що в області цінової політики усі типи підприємств продемонстрували часте корегування цін (від 48,8 до 60 відсотків). Вигідність диференціювання цін для бавовняних підприємств підтверджено прикладом (рис. 2) з комплектом постільної білизни, яка вироблена з бязевої тканини. Якщо призначити єдину ціну для всіх покупців, то згідно з кривою попиту побудується найбільший прямокутник, який на лінійній кривій попиту позначено EKLM.

Рис. 2. Крива попиту на комплекти постільної білизни

Кожна ціна "вирізує" з можливого трикутника (АВС), який відображає маржинальний прибуток, прямокутник прибутку, ширина якого дорівнюється сумі покриття (ціна - змінні витрати), а висота - обсягом збуту. З цього можна зробити висновки, що політика єдиної ціни являється обмеженою, бо кожний прямокутник оставляє після себе два трикутники (Х та У), які характеризують прогаяний маржинальний прибуток. Трикутник Х характеризує прогаяний маржинальний прибуток з приводу того, що висота трикутника Х - це кількість споживачів, які цінність запропонованого товару виражають за ціною попиту нищою за ціну підприємства. А трикутник У теж характеризує прогаяний маржинальний прибуток, але причина в цьому випадку інша. В цьому разі покупці не сприйняли "подаровану" їм ціну, вважаючи, що цей товар для них занадто дешевий. Задачу. використання можливостей трикутників Х та У підприємство може вирішити за допомогою цінового диференціювання та використання маркетингового інструменту сегментування ринку та позиціювання диференційованого товару. Якщо 2 сегменти використовувати краще ніж один, то логічно, що при можливості створення умов, які дозволять сформувати три та більше сегментів, ця політика дозволить підприємству досягти підвищення маржинального прибутку.

На рис. 3 розглянуто можливість поєднання нормативних показників ресурсного забезпечення малого підприємства, зорієнтованого на умови оптимального диференціювання асортименту

Рис. 3. Формування нормативних показників ресурсного забезпечення функціонування малого підприємства бавовняної галузі

У третьому розділі "Формування умов конкурентного середовища бавовняних підприємств" показано, що необхідною інформаційною базою, яка дозволяє найбільш ефективним шляхом провести процес формування умов конкурентного середовища бавовняних підприємств, є стратегічний аналіз. "Привабливість галузі" та "конкурентні переваги" можна назвати комплексними експертними показниками, які у роботі розраховані за допомогою коефіцієнтів вагомості (Дi). Ці коефіцієнти присвоєні експертами кожному приватному показнику оцінки привабливості (і) галузі та оцінки конкурентних переваг (j) бізнесу. Для оцінки привабливості галузі виконано послідовно два аналізи, як певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємств факторів (загроз та можливостей), що об'єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємств у внутрішньому середовищі бавовняної галузі. Оцінка сильних та слабких сторін галузі свідчить про перевищення вагомості сильних сторін (3,73) майже у 3 рази над вагомістю слабких сторін (1,22). Простежити співвідношення залежних факторів (внутрішнє середовище) та незалежних факторів (зовнішнє середовище) можна за допомогою матриці привабливості підприємств галузі, яка відображена на рис. 4. Так, поле "СМ" потребує стратегій підтримки та розвитку сильних сторін підприємств галузі в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення. Поле "СЗ" передбачає стратегію використання сильних сторін

Рис. 4. Матриця привабливості підприємств бавовняної галузі підприємства з метою пом'якшення загроз.

Поле "СЛМ" потребує розробки стратегій використання можливостей зовнішнього середовища для подолання слабкостей бавовняних підприємств. Кризове поле "СЛЗ" передбачає існуючу потребу розробки стратегій подолання негативних факторів (загроз) та слабкості підприємства.

Сукупна експертна оцінка сильних та слабких сторін конкурентів склала для товаровиробників держав СНД та для товаровиробників дальнього зарубіжжя, відповідно 5,56 балів та 7,62 бали. Таким чином, порівняльна характеристика зазначених оцінок вказує на те, що у діяльності бавовняних підприємств країн СНД та України є багато спільних рис. Цей аналіз дозволяє визначити, що конкурентні сили держав СНД та дальнього зарубіжжя є великою загрозою для подальшого розвитку бавовняних підприємств. Оскільки ця загроза має зовнішній характер і експертні оцінки можуть бути дещо завищені (або навпаки), необхідно у подальшому використанні цих характеристик використати коефіцієнти ймовірності (високої 0,7 та низької 0,3) і скласти сукупну прогнозовану експертну оцінку конкурентних переваг бавовняної галузі (КПБ) по відношенню до окремих конкурентів (див. табл. 3).

За допомогою матриці конкурентних переваг бізнесу, визначається найбільш сприятлива стратегія розвитку підприємств бавовняної галузі, яка характеризується великим інвестиційним пріоритетом і використанням більш агресивних (наступальних) підходів. До порівняльної привабливості бавовняної галузі віднесені низькі потреби у капіталовкладеннях, відсутність сезонних та циклічних коливань попиту, відсутність проблем соціального та екологічного напрямку, наявність важливих стратегічних взаємовідношень з іншими галузями.

Таблиця 3 Матриця комплексної сукупної експертної оцінки конкурентних переваг бізнесу, бал.

Сучасне середовище цих підприємств є середовищем взаємозалежних підприємств, тому виникає потреба визначення загроз входу конкурентів та пов'язаної з цим стратегії вертикальної інтеграції. Сьогодні фрагментарна бавовняна галузь володіє фіксованим та діючим капіталами, які значною мірою спеціалізовані для даного бізнесу (даних підприємств). Дивестування цього бізнесу в будь-якій ситуації, де номінальна вартість перевищує ліквідаційну, спричиняє зменшення цінності активів та негативно впливає на розвиток економіки держави в цілому. Якщо ці процеси будуть розповсюджені на всю бавовняну галузь, це зачепить інтереси 247 промислових підприємств, що складає 2,3 відсотки від загальної кількості промислових підприємств. Це дозволяє зробити висновок, що бавовняна галузь України повинна зберігатися, але вона може проходити етап еволюційного розвитку. Це насамперед стосується організаційної форми комбінування. Можливість ефективного використання інвестицій при створенні нових підприємств потребує визначення складових операційної та стратегічної задач ефективного функціонування створених малих підприємств в короткостроковому та довгостроковому періоді. Враховуючи середньо тривалий термін виробничого циклу (до одного місяця в залежності від асортименту), вкладеному капіталу необхідно зробити 12-15 обертів, щоб відновити вартість початкового капіталу і увійти до області прибуткового бізнесу. Такий бізнес потребує середньострокової стабільності у операційній діяльності.

Було розглянуто декілька варіантів можливості комбінування та виробництва асортименту малих підприємств. Для кожної з асортиментних груп були підібрані за допомогою метода лінійного програмування декілька варіантів малих підприємств. При цьому, об'єктом дослідження є виробничо-економічний процес створення умов функціонування малого підприємства в межах вибраної ринкової ніши, яка визначає обмеження у спеціалізації майбутнього підприємства. Критерієм оптимальності у зазначеній задачі служить мінімальна вартість початкового капіталу, яка складається з вартості основних та обігових фондів. Перше обмеження у зазначеній моделі стосується кількості промислово-виробничого персоналу підприємства. Для промислових підприємств це обмеження згідно з Законом про мале підприємництво складає не більш 200 чоловік. Друге обмеження стосується використання випускного (ткацького) обладнання. При заданому типі обладнання необхідно визначити термін його використання, швидкісні характеристики, коефіцієнт корисності використовування. Усі наведені характеристики дозволяють визначити мінімально можливу кількість бавовняних тканин, які можливо получити, якщо один ткацький верстат буде заправлено на кожний зазначений в проекті асортимент бавовняних тканин. Третє обмеження дозволяє регулювати змінні витрати амортизаційних відрахувань та витрати заробітної плати з податками у короткостроковому періоді. Визначається їх мінімально можливий рівень з тим, щоб розраховувати граничні витрати, які призводять до зростання обсягу виробництва на 1000 м. кв. бавовняних тканин (з урахуванням двох стадій виробництва). Четверте обмеження стосується мінімально-можливої потреби бавовняної сировини. При зміні обсягу виробництва додаткова потреба у сировині буде аналізуватись і визначатись доцільність та ефективність умов співробітництва з постачальниками. П'яте, шосте, сьоме та восьме обмеження формувалось в залежності від вибору умов спеціалізації майбутнього підприємства. В дисертаційній роботі сформовано та розраховано декілька задач лінійного програмування, які дозволять визначити оптимальну спеціалізацію малих підприємств бавовняної галузі з урахуванням ефективного використання факторів виробництва.

Для досягнення рівня конкурентного середовища на ринку бавовняної продукції обов'язково необхідні великі бавовняні підприємства (комбінати) з часткою ринку до 35 відсотків згідно з українським законодавством й таких підприємств повинно по розрахункам бути 3 - 4, далі є середні підприємства та малі підприємства. Проектні розрахунки показали, що при досягнутому технічному рівні і при наявності 200 чоловік промислово-виробничого персоналу прядильно-ткацьке підприємство може виробляти до 1000 тис. м. кв. бавовняних тканин. Це дорівнює 2-2,5 відсотків від загального обсягу виробництва 2001 року. Тому на ринок може вийти до 20 малих текстильних підприємств. Порівняння трьох проектних варіантів білизняних тканин з бязі дозволило зробити такі висновки: задовольняючи одну потребу споживачів можливо по різному використовувати обмежені сировинні ресурси (третій варіант більш матеріаломісткий на 65 відсотків в порівнянні з першим варіантом та на 54,1 відсоток в порівнянні з другим варіантом); вибираючи більш матеріаломісткий товар (3 варіант), підприємство виробляє менш трудомістку продукцію, що призводить до зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу на 54,8 та 61,1 чоловіка в порівнянні відповідно до 1 та 2 варіантів; зменшення використання дешевої робочої сили підвищує змінні витрати виробництва за амортизаційними нарахуваннями та заробітною платою з податками на 21,8 відсоток в порівнянні з 1 та 2 варіантами; вказана вище причина сприяє також підвищенню витрат початкового капіталу на 10,6 відсотків в порівнянні з 1 та 2 варіантами. Усе це дозволяє зробити висновки, що є доцільним створювати на основі ринку бавовняних тканин малі підприємства, які можуть ефективно функціонувати в ринковому середовищі і більш динамічно пристосовуватися до мінливих його умов Ці показники вказують, що диференціювання є стратегічною вигодою бавовняного підприємства і його необхідно ширше використовувати при гнучкому ціноутворенні та в умовах обмеженості як фінансових так і матеріальних ресурсів.

Висновки

1. Дисертаційне дослідження розглядає чинники конкуренції, які пов'язані з виведенням з ринку потужностей занепадаючих галузей. Бавовняна галузь володіє фіксованим та діючим капіталом, низькі показники функціонування якого розглядаються на предмет їх виведення з бізнесу. Зроблено висновки, що цю галузь України необхідно зберегти і вона повинна пройти черговий етап еволюційного розвитку (удосконалення організаційних форм комбінування). Аналіз конкурентного середовища бавовняної галузі показав, що на ринках галузі є загроза монопольної влади, тому для підсилення ринкового середовища необхідно створити умови для розвитку малих підприємств (прядильно-ткацьких).

2. Сучасна оцінка ефективності технологічних змін бавовняної галузі відповідає теорії виробництва, за якою технологічний процес підприємства необхідно розглядати як ефективну взаємодію виробничих факторів. Технологічна концепція у теорії організації ринків має горизонтальну та вертикальну межу зростань розмірів підприємства. Наслідки вертикальної інтеграії у цій галузі вказують на те, що вона має не всі ознаки стратегічних вигід, які були визначені М. Портером. Були сформовані складові поняття "стратегії вертикальної інтеграції" та "стратегічного набору", як системи складових різного типу, що їх розробляє підприємство на певний проміжок часу.

3. Операційні задачі підприємства (цінова політика, товарна політика, інвестиційна політика та ін.) пов'язані між собою таким чином, що створення умов ефективного використання основного та обігового капіталу знижує собівартість продукції та робить її більш конкурентноспроможною. Запропоновані варіації показника капіталомісткості продукції дозволили урахувати специфіку спеціалізації, комбінування бавовняної галузі та потреби оптимізаційних задач операційного менеджменту.

4. Текстильне виробництво відноситься до групи монопродуктових підприємств і для управління його спеціалізацією необхідно визначити механізм доцільного поєднання споживчо-орієнтованого та виробничо-орієнтованого підходів. Сформована матриця привабливості бавовняних підприємств виявила найбільш сприятливою стратегію підтримки та розвитку сильних сторін підприємств в напрямку реалізації шансів зовнішнього оточення.

5. Якщо фрагментована галузь охоплює підприємства сфер послуг, то спеціалізована галузь, до якої належать бавовняні підприємства, не менш ефективна аніж великі по засобах диференціювання. Диференціювання продукції бавовняного виробництва у ринкових умовах повинно значно змінити критерії оптимізаційних задач операційного управління.

6. Використовувати такі підходи до ціноутворення, як "довгостроковий" та "короткостроковий" граничний рівень цін, необхідно для тих випадків, коли постійні накладні витрати можуть покриватися за рахунок цін встановлених для визначення базової (критичної) кількості виробів, а ціни, які встановлюються на базі змінних витрат можуть використовуватись для додаткової продукції, яка дозволяє реалізувати стратегії розвитку (розширення меж ринків, освоєння нових ринків, освоєння нових товарі. та ін.). Проблема встановлення граничного рівня ціни у короткостроковому періоді є актуальною задачею малих бавовняних підприємств, які зможуть змінити стан конкурентного ринкового середовища.