Методи та моделі прогнозування розвитку промисловості на середньостроковий період

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. В умовах переходу України до ринкових відносин відбувається оновлення методологічних і практичних засад державного регулювання економіки. Засобами регулювання, складовими якого є прогнозування, програмування, стимулювання та контроль, у розвинених країнах здійснюється координація державних управлінських рішень і раціонально розподіляються ресурси виробництва не тільки за галузевою, територіальною, а ще і за часовою ознакою.

Неефективне використання існуючого потенціалу виробничої сфери України протягом останнього десятиріччя характеризується постійним зниженням чисельності зайнятих, зношенням виробничих фондів, виникненням диспропорцій у структурі валового випуску продукції. Саме тому для невідкладного вирішення низки взаємопов'язаних поточних і перспективних завдань оснащеності основним капіталом, нарощування інвестицій, збільшення доданої вартості, підвищення якісного рівня продукції, актуальне дослідження теоретичних і практичних питань прогнозування розвитку виробництва.

Водночас, прискорення структурних перетворень, перехід від етапу спаду до етапу зростання, значний вплив виробничої сфери на розвиток економіки, змушує проводити оновлення й розширення методологічних засад регулювання розвитку промисловості як на загальнодержавному, так і на галузевому рівні. Вдосконалення методичного забезпечення прогнозування основних показників розвитку промисловості в галузевому розрізі є нагальною потребою для виявлення позитивних і негативних міжгалузевих пропорцій й тенденцій, обґрунтування доцільних напрямків та заходів розвитку економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методів і моделей прогнозування розвитку промисловості для підвищення ефективності управлінських рішень при розробці промислової політики завдяки вдосконаленню макроекономічної та галузевої структури у середньостроковому періоді. Відповідно до мети дослідження в роботі були поставлені і послідовно вирішені такі задачі:

визначення ролі і місця методів та важелів державного регулювання промисловості в умовах структурних перетворень на основі прогнозування й програмування;

адаптація універсальних економіко-математичних методів і моделей для прогнозування розвитку промисловості України;

апробація запропонованого модельного апарату прогнозування показників розвитку промисловості у галузевому розрізі;

обґрунтування основних напрямків ефективної промислової політики України на середньострокову перспективу.

1. Економічна теорія про роль держави в регулюванні розвитку економіки

Проаналізовано теоретичні та історичні передумови виникнення й побудови системи державного регулювання промислово-розвинених країн, розглянуті прямі та непрямі методи і важелі впливу на економіку.

На основі вивчення теоретичних положень в дисертаційній роботі констатується , що суттєві розбіжності між типами ринкових економік не є характерними для більшості промислово розвинених країн. З часом, ринкові моделі регулювання виробничих відносин стають більш схожими - тісна торгова й фінансова інтеграція змушує країни розробляти заходи з гармонізації своєї промислової політики. Досвід Японії, США, Німеччини, Франції вказує на ефективність дій і заходів державного регулювання при подоланні кризового стану промисловості, що полягають в розвитку інфраструктури, захисті від конкуренції, сприянні інвестиціям, застосуванні новітніх технологій, підтримки експорту.

При узагальненні світового досвіду регулювання економіки встановлено, що промислова політика, яка являє собою макроекономічну систему заходів державного регулювання розвитку галузей промисловості, в розвинених країнах поєднує в собі значний вплив держави та підтримку максимально ефективного функціонування ринкової економіки.

Комплексний вплив на виробничу сферу України має в достатній мірі обумовлюватись застосуванням прямих (адміністративних) та не прямих (економічних) методів і важелів впливу. При цьому, необхідною умовою реалізації зваженої соціально-орієнтованої моделі виробничих відносин є: економічна свобода, права на власність, вільна конкуренція, розвинені правові інститути, раціональне використання бюджетних коштів, передбачувана державна політика.

У зв'язку з тим, що регулювання виробничих відносин здійснюється через послідовну економічну політику і реалізується у наступних роках, особлива роль у багатьох розвинених країнах відводиться прогнозуванню. При вивченні теоретичного і практичного досвіду регулювання промисловості України встановлена доцільність визначення цільових орієнтирів на середньостроковий період з використанням основних макроекономічних й галузевих показників, як у абсолютному (кількісному), так і у відносному вимірі (у вигляді пропорцій). Водночас, досліджено, що розвиток галузей промисловості не повинен обмежуватись середньостроковою часовою ознакою, а має визначатись стратегічними пріоритетами.

Пріоритетні напрямки промислової політики повинні враховувати необхідність забезпечення сталого зростання економіки із ефективною галузевою структурою виробництва, збільшення обсягу, асортименту і якості продукції, що користується платоспроможним попитом. При розробці заходів промислової політики основну увагу слід приділяти керованості довгострокового зростання, яке забезпечується системним поєднанням стратегічних і поточних цілей, факторів, напрямків та заходів з розвитку промисловості.

2. Аналіз та адаптація загальних економіко-математичних методів і моделей до прогнозування розвитку галузей промисловості

Досліджується можливість застосування загальних економіко-математичних методів для прогнозування основних показників розвитку галузей промисловості України на середньострокову перспективу.

Проведений аналіз методичного і звітного матеріалу системи національних рахунків, Міжгалузевого балансу, основних форм промислової статистики виявив, що на перехідному етапі, для середньострокового прогнозування основних показників промисловості України не є можливим використання даних статистики, методів і моделей держав з розвиненою системою ринкових відносин. У промислово-розвинених країнах динаміка показників промисловості характеризується достатньою стабільністю у межах кількох десятиліть, а соціально-економічні умови базового і прогнозного періоду можна порівнювати й оцінювати за тривалий час.

При адаптації загальних економіко-математичних моделей для потреб прогнозування розвитку галузей промисловості встановлено, що їх вибір визначається в першу чергу призначенням та рівнем регулювання. Для прогнозування показників промисловості України придатні різні, але водночас взаємозалежні методи - як формалізовані (екстраполяція, моделювання) так і неформалізовані (експертна оцінка).

В процесі вибору методів між формалізованими і неформалізованими для загальноекономічного прогнозного завдання пропонується проводити аналіз динаміки показників. При цьому визначається точка зміни напрямку тренда (t) та її відношення до тривалості періоду упередження:

t= Dt/tх,

де Dt - кількість років середньострокового прогнозу; tх - величина, що характеризує зміну розвитку прогнозного показника. Формалізовані методи прогнозування застосовуються для показників без зміни напрямку тренда в середньостроковому періоді (t‹1). У випадку очікування стрибка у динаміки прогнозного періоду (t›1) запропоновано використання експертного методу.

В роботі на підставі попереднього аналізу були відібрані наступні методи прогнозування обсягів виробництва промисловості та її галузей.

1. Метод прогнозування обсягів випуску промисловості та її галузей в системі макроекономічних показників виходячи з наявності обсягів ВВП на прогнозний період.

Обчислення випуску j-ой галузі на t-тий рік (Вjt )в цьому разі здійснюється на основі прогнозних розрахунків валової доданої вартості за галузями економіки (ВДВtj) та проміжного споживання (ПСtj):

 Вjt = ВДВjt + ПСjt,

ВВПt = е ВДВjt,

Звідси ВДВjt = ВВПt * pjt,

де: pjt - доля валової доданої вартості галузі в ВВП країни в основних цінах.

ПСjt = Вjt * зjt,

де: зtj - доля проміжного споживання у випуску галузі (витратомісткість).

2. Метод автономного прогнозування обсягів випуску промисловості з наступним структурним збалансуванням галузевих показників.

3. Метод автономного прогнозування випуску галузей та промисловості в цілому з наступним збалансуванням їх виходячи з наявності та можливостей поповнення факторів виробництва у галузях.

4. Метод прогнозування випуску по динаміці з урахуванням коефіцієнту, що враховує очікувані зміни.

В умовах нестабільної економіки більш приємні результати дають два перших методи.

При вивченні властивостей класифікаційних ознак економічного програмування і прогнозування встановлена доцільність регулювання розвитку промисловості України на основі синтезу нормативного та пошукового прогнозування. Державне регулювання, що базується на поміркованому втручанні в економіку, але в достатній мірі регламентує виробничу діяльність, повинно здійснюватись як прямими, так і не прямими важелями. При побудові нормативного прогнозу, як інструментарію цільового регулювання промисловості України і впливу держави за допомогою адміністративних важелів, в дисертаційній роботі визначаються абсолютні значення макроекономічних показників: випуску (В), проміжного споживання (ПС), валової доданої вартості (ВДВ) в цілому по промисловості.

Визначення прогнозних значень галузей промисловості запропоновано здійснювати на основі екозогенно заданих макроорієнтирів і ендогенно розрахованої галузевої структури. При цьому, для потреб інформативного забезпечення поміркованого впливу держави економічними важелями, в дисертаційній роботі здійснюється пошукове прогнозування галузевих значень основних показників розвитку промисловості. Прогнозні значення випуску продукції, показників проміжного споживання промисловості, доцільно визначати за допомогою формалізованих методів і моделей.

Попередній аналіз економіко-математичних моделей показав, що умовам прогнозування розвитку промисловості відповідають лише окремі з них. Аналіз однофакторних моделей прогнозування засвідчив їх властивість описувати лише загальні тенденції розвитку показника у часі. Але, для проведення прогнозного дослідження складних відтворювальних процесів у промисловості України доведена ефективність поєднання однофакторних моделей з багатофакторною моделлю виробничої функції типу Кобба-Дугласа. Маючи універсальність, такий методичний підхід комбінування методів однофакторного і багатофакторного прогнозування надає можливість досліджувати технологічну структуру промислового виробництва в статиці та динаміці.

Процес розробки прогнозу на середньостроковий період запропоновано здійснювати за наступним підходом, що складає методичну основу триетапного прогнозування і застосовується при апробації:

Проводиться допрогнозний аналіз розвитку промисловості в цілому та її галузей, виявляються основні економічні проблеми й тенденції.

Формується масив статистичних даних на основі теоретичних припущень щодо факторів економічного зростання.

Використовуються економіко-математичні методи для розрахунку коефіцієнтів адаптованих моделей.

Розраховуються ендогенні змінні на основі рівнянь з оціненими екзогенними й прогнозними параметрами.

Проводяться оцінки очікуваних результатів прогнозу за допомогою аналізу причин та наслідків виявлених закономірностей і тенденцій розвитку промисловості.

Пропонуються напрямки і заходи регулювання економіки для формування ефективної галузевої й макроекономічної структури промисловості України.

3. Застосування методів і моделей прогнозування показників розвитку промисловості України

На основі досліджених передумов економічного зростання проводяться розрахунки показників розвитку промисловості, проводиться оцінка тенденцій прогнозу, пропонуються напрямки і заходи регулювання економіки для формування ефективної галузевої й макроекономічної структури промисловості України.

На етапі допрогнозного аналізу встановлюється логіко-економічна і кореляційна залежності між обсягами випуску продукції промисловості в цілому, її галузями, та ресурсною базою із проведенням аналізу передумов економічного зростання:

збільшення обсягів основних фондів;

підвищення кількісного і якісного потенціалу робочої сили;

підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів;

введення інновацій та розвиток інституціонального середовища.

На етапі проведення економіко-математичних розрахунків в дисертаційній роботі здійснюється прогнозування основних показників розвитку промисловості України. Частка випуску продукції промисловості (Y), розраховується за допомогою комбінування багатофакторного моделювання з однофакторним прогнозуванням залежних змінних: частки промислово-виробничого персоналу - L і промислово-виробничих фондів - K, та введеного показника ефективності виробництва (Eпс/в).

Для розрахунку прогнозних значень частки випуску продукції промисловості у випуску галузей економіки, побудована модифікована модель виробничої функції Кобба-Дугласа:

Y = e4.14L0.290K0.145Е-0.387.

Економічна інтерпретація параметрів моделі свідчить, що у випадку зростання на 1% витрат праці промислово-виробничого персоналу, при незмінному рівні капіталу, та показника ефективності виробництва, відбувається збільшення випуску продукції в структурі економіки на 0,290%. Зростання на 1% витрат капіталу (промислово-виробничих фондів) із лагом в 1 рік, призводить до збільшення випуску продукції на 0,145%. Завдяки зменшенню частки проміжного споживання у валовому випуску, через більш ефективне використання матеріальних ресурсів, відбувається збільшення частки промисловості в економіці на 0,387%. Сума розрахованих коефіцієнтів при L, K, E , що менша за одиницю, свідчить про зниження віддачі від масштабу виробництва. У побудованій моделі, спостерігається ефект, при якому збільшення загальної частки промисловості в економіці призводить до зменшення ефективності використання факторів виробництва.

На етапі проведення оцінки очікуваних результатів прогнозу встановлено, що з 1999 року відбулось проходження фази економічної кризи, яка обумовлена перехідним періодом, та в економіці держави з'явились передумови для сталого зростання промисловості. Починаючи з 2000 року передбачається укріплення такої тенденції в експортно-орієнтованих галузях промисловості і тих, що виробляють продукцію кінцевого споживання. В середньостроковому періоді помітно зросте виробництво продукції і валова додана вартість машинобудування та металообробки, легкої й харчової промисловості.

При подальших розрахунках був виконаний прогноз структурних показників випуску, проміжного споживання і валової доданої вартості. В структурі випуску передбачається збільшення долі харчової, легкої та інших галузей промисловості за виключенням добувних. В останніх галузях зростає доля проміжного споживання і зменшується частка валової доданої вартості.

Вагомим фактором зростання обсягів виробництва продукції є підвищення валової доданої вартості промисловості внаслідок більш ефективного використання матеріальних ресурсів, продуктивності праці промислово-виробничого персоналу, обсягу основних фондів.

Узагальнення аналізу розвитку промисловості свідчить про інтенсивне зростання індексу фізичного обсягу випуску продукції в залежності від обсягів інвестицій. В проведеному дослідженні виявлено значний кореляційний вплив показника “капітальні вкладення” (рис. 1.) на обсяги валового випуску продукції із лагом в один рік. На основі цього положення зроблено висновок: збільшення обсягів капіталовкладень у галузі промисловості України відбувається після первинного збільшення обсягів виробництва. Аналіз процесів середньострокового і довгострокового зростання економіки свідчить про спрямування інвестицій в галузі промисловості, що розвиваються найшвидшими темпами.

За умов продовження тенденції зниження витратомісткості виробництва (показник Eпс/в) 72.1% у 2000 р. - до 71.5% у 2004 р., без суттєвого нарощування капітальних вкладень у виробничі фонди, в середньостроковому періоді відбувається наближення до граничної норми ефективності виробництва. При наявності відставання темпів зростання капітальних вкладень від темпів виробництва продукції після 2004 року очікується поступове уповільнення темпів зростання всієї економіки.

На основі проведеного дослідження регулювання виробничої сфери і здійсненої апробації розробленого апарату прогнозування встановлено, що для зміцнення позитивної тенденції розвитку, яка складається в останні роки, необхідна реалізація ряду заходів з пропорційного нарощення обсягів виробництва промисловості в економіці та подальшої галузевої реструктуризації. Реалізація запропонованих напрямків стимулювання розвитку промисловості України має на меті встановлення ефективної галузевої та макроекономічної структури із застосуванням елементів структурної, інвестиційної, інноваційної політики:

Економічна інтерпретація параметрів побудованої моделі виробничої функції свідчить про недоцільність підвищення частки промисловості в економіці з причин встановленого зниження ефективності від збільшення відносного масштабу виробництва. Закріплення позитивних структурних зрушень у промисловому виробництві необхідно здійснювати через збільшення частки переробних галузей, при одночасному скороченні частки видобувних і розподільчих галузей промисловості. У структурі виробництва видобувних і переробних галузей, бажане збільшення частки високотехнологічної й наукомісткої продукції з низьким рівнем матеріальних, паливних та енергетичних витрат.

Підвищення ефективності виробництва через збільшення доданої вартості є однією з основних цілей промислової політики, що вимагає прийняття комплексу заходів інвестиційної політики з метою стимулювання як процесу інтенсифікації виробництва, так і екстенсивного розширення виробничо-технологічного апарату. При цьому, випереджаюче підвищення ефективності виробництва є первинною умовою збільшення капітальних вкладень у промисловість.

Зважаючи на те, що в Україні реалізується перехід до повноцінних ринкових відносин, зростаючу роль у розвитку виробництва прогнозного періоду відіграють обсяг і структура платоспроможного попиту на продукцію промисловості. Заходи підвищення обсягів випуску продукції з ефективною галузевою структурою повинні підкріплюватись стимулюванням попиту проміжного, та здебільшого кінцевого споживання. Значним фактором розвитку промисловості у середньостроковій перспективі є зростання експорту переробних галузей, що вимагає підвищення конкурентоспроможності продукції на основі стимулювання інноваційної діяльності підприємств.

Висновки

1. В умовах переходу України на ринкові відносини актуальним є визначення дієвих методів і важелів державного регулювання промисловості для забезпечення сталого розвитку й довгострокового зростання економіки. Аналіз динаміки галузевої структурі макроекономічних показників та факторів виробництва надає можливість проведення науково-обґрунтованого визначення напрямків і заходів державної промислової політики на перспективу.

2. Світовий і національний досвід регулювання виробничої сфери свідчить про те, що пропорції використання факторів і результатів виробництва - ефективне співвідношення проміжного споживання й валового випуску, оптимальна галузева структура випуску продукції - являють собою важливу проблему регулювання розвитку економіки. Розробка державної промислової політики в умовах проведення структурних перетворень повинна забезпечувати зростання економіки і розвиток випереджаючими темпами галузей з найглибшим ступенем обробки продукції та повинна базуватись на підвищенні обсягу, якості й ефективності виробництва.

3. При дослідженні і узагальненні поширених методів прогнозування встановлено доцільність використання запропонованої методики триетапного прогнозування розвитку промисловості України, суть якої полягає в проведенні допрогнозного логічного і кореляційного аналізу між обсягами виробництва продукції промисловості в цілому, її галузей, та ресурсною базою; здійсненні економіко-математичних розрахунків за пропонованою модифікацією виробничої функції і трендовими моделями; проведенні оцінки очікуваних результатів прогнозу через економічний аналіз негативних та позитивних тенденцій, узагальнення характеристик розвитку.

4. При проведенні допрогнозного аналізу стану промисловості у звітному періоді 1990-2000 рр. зроблено висновки про наявність деформації галузевої структури у бік паливно-енергетичного сектора й металургії, та позитивної тенденції збільшення виробництва продукції галузей через зменшення проміжного споживання й зниження матеріаломісткості продукції. В дисертаційній роботі встановлені негативні наслідки проведення існуючої політики збільшення обсягів випуску продукції при відставанні у розвитку факторів виробництва, що без підвищення ефективності виробництва уповільнює зростання базових галузей промисловості в середньостроковій перспективі.

5. Результати опрацювання класифікаційних ознак економічного програмування і прогнозування встановили доцільність регулювання розвитку промисловості України на основі синтезу нормативного та пошукового прогнозування. Прогнозування за пошуковим підходом основних показників розвитку промисловості запропоновано здійснювати з використанням комбінування однофакторних моделей та багатофакторною модифікованою моделлю виробничої функції Кобба-Дугласа.

6. Узагальнення проведення оцінки очікуваних результатів прогнозу розвитку промисловості на середньострокову перспективу свідчить про позитивну тенденцію зростання у галузях, які виробляють продукцію кінцевого споживання. Інтенсивний тип зростання індексу фізичного обсягу випуску продукції промисловості, при відставанні темпів нарощення капіталовкладень, має граничну межу й уповільнюється після 2004 року. Розвиток промисловості можливо прискорити через стимулювання екстенсивного типу виробництва за допомогою залучення капітальних вкладень підвищеними темпами. При цьому, виявлений однорічний лаг впливу капітальних вкладень на випуск продукції характеризує випереджаюче збільшення інвестицій по відношенню до нарощування обсягів виробництва.

7. На основі аналізу теоретичного і практичного досвіду регулювання виробничої сфери, апробації запропонованого апарату прогнозування показників промисловості і факторів зростання, визначено, що розвиток галузей промисловості України у середньостроковому періоді повинний базуватися на пропорційному нарощуванні обсягів виробництва в економіці та подальшій галузевій реструктуризації. Для зміцнення позитивної тенденції зростання виробництва, що відбувається в останні роки, необхідне прийняття ряду заходів промислової політики у напрямках: закріплення існуючої оптимальної частки випуску продукції промисловості в економіці на рівні близької до 50%; підвищення валової доданої вартості галузей з найглибшим ступенем переробки при зменшенні матеріаловитратності продукції та стимулюванні вкладень у промислово-виробничі фонди; збільшення рівня конкурентоспроможності продукції, зорієнтованої на задоволення платоспроможного попиту внутрішнього й зовнішнього ринку через стимулювання інноваційної діяльності підприємств.

економічний промисловий середньостроковий державний

Література

1. Миронов О.Г. Структурні перетворення у промисловості України. //Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 7. - Київ: НДЕІ, 1999. - С. 182-192.

2. Миронов О.Г. Показники та критерії ефективності при прогнозуванні розвитку промисловості.// Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 9. - Київ: НДЕІ, 2000. - С. 24-27.

3. Миронов О.Г. Економетричні методи прогнозування розвитку промисловості. //Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 11. - Київ: НДЕІ, 2000. - С. 198-202.

4. Миронов О.Г. Фактори економічного зростання промисловості України. // Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 13. - Київ: НДЕІ, 2001. - С. 313-314.

5. Миронов О.Г. Прогнозування показників галузевої структури промисловості України. // Формування ринкових відносин в Україні. Вип. 14. - Київ: НДЕІ, 2001. - С. 25-28.

Размещено на Allbest.ru