Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК: 316.334.2+332.14

УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ РИЗИКОМ

(на прикладі донецької області)

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЛЕПА Вілена Вікторівна

Харків - 2002



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Мартякова Олена Володимирівна,

Інститут економіки промисловості Національної академії наук України, завідувачка сектору проблем економічного регулювання соціальних процесів (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Богиня Дем'ян Петрович, Інститут економіки Національної академії наук України, завідувач відділу економіки праці та зайнятості населення (м. Київ)

кандидат економічних наук, доцент Гончарова Світлана Юріївна, Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри управління персоналом (м. Харків)

Провідна установа - Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра управління трудовими ресурсами (м. Одеса)

Захист дисертації відбудеться „10” жовтня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.055.02 у Харківському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9 „а”.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України (61001, м. Харків, пр. Леніна, 9 „а”).

Автореферат розісланий „5” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Красноносова О.М.



АНОТАЦІЇ

Лепа В.В. Управління соціальним ризиком (на прикладі Донецької області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, м. Харків, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню і розробці методів управління соціальним ризиком у регіоні. У роботі зроблений аналіз підходів до визначення сутності і ролі соціального ризику в сучасному суспільстві, на підставі якого запропоновано визначення і класифікація соціальних ризиків. Розроблено методи кількісної оцінки рівня соціального ризику.

Розроблено метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів, як спосіб прогнозування соціального розвитку регіону, а також метод кількісної оцінки наслідків соціального ризику у виді визначення витрат життєвого потенціалу з соціально обумовлених причин. Проведена комплексна оцінка витрат на компенсацію реалізованого соціального ризику на рівні регіону. Запропоновано шляхи удосконалювання механізму перерозподілу бюджетних коштів регіону на основі прогнозування рівня соціального ризику по адміністративно-територіальних одиницях.

Ключові слова: соціальний ризик, управління ризиком, соціальна політика, бюджет, життєвий потенціал, регіон, модель.



Лепа В.В. Управление социальным риском (на примере Донецкой области). - Рукопись. соціальний регіон мобільність населення

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.09.01 - Демография, экономика труда, социальная экономика и политика. Харьковский государственный экономический университет Министерства образования и науки Украины, г. Харьков, 2002.

Диссертация посвящена исследованию и разработке методов управления социальным риском в регионе. В работе произведен анализ подходов к определению сущности и роли социального риска в современном обществе, на основании которого предложены уточненное определение термина социальный риск и классификация социальных рисков. С учетом анализа действующей системы социальной защиты в Украине, выявленных недостатков её финансирования, а также тенденций реформирования предложены основные направления повышения эффективности управления социальным риском на уровне региона.

Исследовано содержание процесса управления социальным риском на уровне региона и рассмотрены основные методы управления социальным риском в зависимости от выбранной модели управления с учетом современных подходов к управлению рисками.

Рассмотрены основные методы качественной и количественной оценки, а также анализа социального риска, реализация которых позволит повысить эффективность социальной политики в регионе. Для количественной идентификации общего уровня социального риска в диссертации разработан интегральный показатель уровня социального риска, учитывающий различные аспекты социального риска. В связи с неравнозначным влиянием различных факторов риска на его уровень была рассчитана оценка удельного уровня воздействия факторов социального риска на основе метода анализа иерархических структур. Произведена группировка административно-территориальных единиц региона на основе вычисления уровня интегрального показателя социального риска с целью повышения эффективности управляющих воздействий и расходования бюджетных средств региона на социальную сферу.

Предложен метод моделирования социальной мобильности населения региона на основе применения теории марковских процессов, на основании которого сделан прогноз социальной структуры региона, что позволяет усовершенствовать планирование социального бюджета и мероприятий в области социальной политики. На основе применения метода жизненного потенциала рассчитан уровень жизненного потенциала населения региона с учетом всех причин смертности и скорректированный на условные вероятности смертности, обусловленной социальными факторами, что позволяет количественно оценить потери области от социального риска дифференцированно по полу и возрасту.

На основании действующего законодательства и расчетных показателей по Донецкой области теоретический определен размер всех затрат, необходимых для финансирования последствий реализации социального риска в регионе. Предложена методика распределения бюджетных средств региона, предназначенных на социальные программы, между административно-территориальными единицами области с учетом интегрального показателя уровня социального риска.

В исследовании рассмотрены основные направления управления социальным риском в регионе на основе диверсификации, а также основные методы управления последствиями социального риска в регионе. На примере расчетных затрат по Донецкой области определены теоретические источники покрытия затрат, связанных с реализацией социального риска в регионе, что позволит определить финансовую нагрузку на различные субъекты социальных отношений в процессе реформирования системы социальной защиты населения региона.

Изложенные в диссертации разработки прошли практическую апробацию и были использованы для экономического обоснования проекта Закона Украины “Про общеобязательное государственное социальное страхование от нечастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности”, а также при разработке “Программы научно-технического развития Донецкой области до 2020 года”, при планировании социальных мероприятий в г. Донецке на 2002 г., при разработке “Программы социально-экономического, культурного развития и комплексного благоустройства Ворошиловского района г. Донецка на 2002 р.”, а также в учебном процессе при подготовке курсов учебных дисциплин в Донецком институте экономики и хозяйственного права.

Ключевые слова: социальный риск, управление риском, социальная политика, бюджет, жизненный потенциал, регион, модель.



Lepa V.V. Social risk control (on an example of Donetsk region). - Manuscript.

Thesis for obtaining of a scientific degree on Candidate of Economic Sciences in speciality 08.09.01 - Demography, economics of a labour, social economics and policy. Kharkov State Economic University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Kharkov, 2002.

The thesis is devoted to research and development of methods of social risk control in region. The analysis of the approaches to definition of essence and role of social risk in modern society is working out. The classification of social risks is offered. The methods of a quantitative evaluation of a level of social is developed.

The method of simulation of the population's social mobility of region on the basis of application of the theory of Markov's processes, as a method of social development range forecasting is developed. Method of a quantitative evaluation of social risk consequences in the form as definitions of social costs on the basis of the living potential theory is developed. The integrated cost estimate on compensation of the realized social risk at a level of region is conducted. The directions of perfecting of the allocation mechanism of region's budget resources on the basis of forecasting of a social risk level on administrative-territorial units are offered.

Key words: social risk, control of risk, social politics, budget, living potential, region, model.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Тенденції світового розвитку визначають зміни суспільного середовища в напрямку підвищення масштабів і розмаїття ризиків у всіх галузях діяльності людини, у тому числі в соціальній. Особливої актуальності набуває проблема соціального ризику в країнах, що розвиваються, і з перехідною економікою, до яких відноситься й Україна. Хронічна нестача бюджетних коштів призвела до зниження рівня життя великої частини населення, рівня якості наданих соціальних послуг, заборгованості по соціальних виплатах. Визначені проблеми свідчать про недосконалість системи соціального захисту населення, орієнтованої на екстенсивну політику компенсації наслідків прояву соціального ризику.

Реформування системи соціального захисту населення потребує врахування реальних та потенційних соціальних ризиків. Для ефективного функціонування діючої в Україні системи загальнообов'язкового державного соціального страхування необхідно глибоке теоретичне вивчення проблеми соціального ризику і можливостей його скасування та попередження при формуванні активної соціальної політики держави, регіону або міста.

Широке коло питань із дослідження проблеми соціального ризику висвітлені в роботах вітчизняних і зарубіжних учених у сфері ризикології, соціальної політики, соціальної безпеки, соціального захисту населення, трудового потенціалу та ін. Серед цих робіт слід зазначити дослідження вітчизняних учених О.І. Амоші, Д.П. Богині, В.В. Вітлінського, Е.М. Лібанової, О.В. Мартякової, О.Ф. Новікової, С.І. Пірожкова, Ю.І. Саєнко, М.І. Фащевського. Серед зарубіжних досліджень окремо можна виділити роботи У. Бека, Е. Гідденса, Н. Лумана, Ф. Найта, О. Яницького. Однак проблема соціального ризику досліджена недостатньо, не існує єдиного підходу до визначення сутності ризику, методології оцінки ризику та його наслідків, методів управління соціальним ризиком. Визначений стан вимагає розробки і застосування ефективних методів управління соціальним ризиком з урахуванням міждисциплінарного підходу. Такий підхід повинен враховувати, з одного боку, потреби соціального середовища в реформуванні й підтримці, а з іншого - можливості економіки держави в забезпеченні соціального захисту, а також залучення інших джерел фінансування і розподілу функцій з управління соціально-економічними відносинами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України: “Науково-методичні основи визначення витрат, пов'язаних з охороною праці” (1998-2000 рр., номер державної реєстрації 0198U002556); “Економічний механізм управління соціальними ризиками” (2001-2003 рр., номер державної реєстрації 0101U001180).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних основ управління соціальним ризиком у регіоні та науково-методичних рекомендацій з його удосконалення.

Основна ідея дослідження - розробка механізму управління соціальним ризиком на основі його диверсифікації з урахуванням джерел покриття витрат диференційовано за рівнем життя населення регіону. Для цього в роботі запропоновано диференційований підхід до управління соціальним ризиком у регіоні на основі групування адміністративно-територіальних одиниць за рівнем соціального ризику.

Для досягнення поставленої мети визначені та вирішені такі теоретичні, методичні та практичні задачі:

обґрунтовано сутність і значення соціального ризику в сучасному суспільстві, запропоновано визначення та класифікацію соціальних ризиків;

систематизовано основні причини невідповідності витрат місцевих бюджетів їх потребі у фінансуванні соціального захисту;

здійснено оцінку системи управління соціальним ризиком на різних рівнях управління, визначено її основні недоліки;

визначено умови формування соціального ризику;

досліджений зміст процесу управління соціальним ризиком на рівні регіону, розглянуті основні методи управління соціальним ризиком;

визначено рівень питомого впливу факторів соціального ризику із застосуванням методу аналізу ієрархічних структур;

розроблено метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів;

розроблено інтегральний показник соціального ризику і проведене групування адміністративно-територіальних одиниць регіону в залежності від рівня цього показника;

запропоновано метод визначення соціальних витрат на основі концепції життєвого потенціалу;

здійснено розрахунок розміру всіх витрат, необхідних для фінансування наслідків реалізованого соціального ризику в регіоні;

запропоновано методику пріоритетного фінансування соціальних програм за адміністративно-територіальними одиницями області з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику;

розраховано потребу в інвестиціях, пов'язаних із реалізацією соціального ризику в регіоні.

Вирішення поставлених задач склало зміст дисертаційної роботи.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є соціально-економічні відносини з приводу управління соціальним ризиком на рівні регіону.

Предметом дослідження є управління соціальним ризиком у регіоні в умовах ринкових трансформацій.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведеного дослідження є положення економічної та соціологічної теорії, законодавчі та нормативні акти Президента України, Верховної Ради, Кабінету міністрів України, роботи вітчизняних та зарубіжних учених у сфері регулювання соціальних процесів, соціальної безпеки держави, соціального захисту населення та управління соціальним ризиком.

У дисертації використовувалися такі методи: загальнонаукові методи пізнання (аналіз, синтез, узагальнення, абстракція) - для уточнення категорій і поняття соціального ризику, соціального процесу, класифікації соціального ризику та його факторів; системного аналізу - для виділення основних недоліків чинної системи соціального захисту і визначення напрямків її вдосконалення, класифікації соціальних ризиків і факторів соціального ризику; аналізу ієрархічних структур - для визначення питомої ваги впливу факторів соціального ризику на його загальний рівень; теорії імовірностей і математичної статистики - для обчислення умовних імовірностей несприятливих соціальних наслідків від реалізації соціального ризику для населення регіону, моделювання соціального ризику на основі теорії марківських процесів; потенційного виміру - для оцінки наслідків соціального ризику з погляду втрати життєвого потенціалу; інші чисельні й аналітичні методи.

Інформаційною базою дослідження стали річна і періодична звітність державних органів статистики, дані підприємств та закладів соціальної інфраструктури Донецької області, матеріали наукових досліджень Інституту економіки промисловості НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження. У рамках проведеного дослідження здобувачем розроблені нові наукові положення:

систематизовано та розвинуто підходи щодо трактування сутності поняття “соціальний ризик”, на основі яких запропоновано вдосконалене визначення даного терміна та розроблено класифікацію ризиків;

уперше розроблено метод кількісної оцінки рівня соціального ризику на основі обчислення інтегрального впливу його факторів з урахуванням питомої ваги кожного з факторів із застосуванням методу аналізу ієрархій та багатомірної середньої, що дозволяє провести аналіз поточного стану соціального ризику на території області;

розвинуто і реалізовано метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів як способу прогнозування соціального розвитку області, що дозволяє провадити більш ефективну соціальну політику;

уперше розроблено метод кількісної оцінки соціального ризику у виді визначення його наслідків на основі теорії життєвого потенціалу, що дозволяє розробити діючу соціальну політику, спрямовану на зниження втрат життєвого потенціалу;

розроблено концепцію управління соціальним ризиком на основі диверсифікації з урахуванням джерел фінансування диференційовано за рівнем життя населення регіону, що дозволить визначити фінансове навантаження на різні суб'єкти соціальних відносин у процесі реформування системи соціального захисту населення регіону;

удосконалено механізм розподілу бюджетних ресурсів регіону на основі прогнозування рівня соціального ризику по адміністративно-територіальних одиницях, що дозволить підвищити ефективність використання ресурсів і знизити соціальну напруженість в окремих містах і районах області.

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконані у співавторстві, за списком опублікованих робіт, які наведені в авторефераті: розроблено методичні положення щодо формування інтегрального показника рівня соціального ризику та проведено розрахунки на базі статистичних даних по Донецькій області [3]; розроблено підходи до оцінки соціальних витрат у натуральному еквіваленті на основі методу потенціалів, проведені розрахунки життєвого потенціалу населення Донецької області [4]; систематизовано сучасні підходи до трактування сутності соціального ризику та запропоновано удосконалене визначення соціального ризику [5]. Основні ідеї і результати досліджень дисертаційної роботи, особливо ті, що характеризують новизну та практичне значення, отримано здобувачем особисто.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації методи управління соціальним ризиком дозволяють підвищити якість управління соціальним захистом та ефективність використання бюджетних коштів. Запропоновані методи управління соціальним ризиком можуть бути використані для розробки напрямків соціальної політики на різних рівнях управління.

Викладені в дисертації розробки пройшли практичну апробацію і були використані для економічного обґрунтування проекту Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а також при розробці “Програми науково-технічного розвитку Донецької області до 2020 року”, при плануванні соціальних заходів в м. Донецьку на 2002 р., при розробці “Програми соціально-економічного, культурного розвитку і комплексного благоустрію Ворошиловського району м. Донецька на 2002 р.”, а також в учбовому процесі при підготовці курсів навчальних дисциплін у Донецькому інституті економіки та господарського права.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці і підприємництві” (м. Київ, 27-28 березня 2001 р.); Другій міжнародній конференції “Математичні моделі й інформаційні технології в соціально-економічних і екологічних системах” (м. Луганськ, 18-19 квітня 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика управління в трансформаційний період” (м. Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.); ювілейній науковій конференції „Икономическата политика на държавите в переход” (м. Благоевград, Болгарія, 12-13 жовтня 2001 р.).

Публікації результатів дослідження. Основні положення дисертації опубліковані в 16 наукових працях загальним обсягом 4,6 д.а., з яких особисто автору належить 3,55 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел із 136 найменувань і п'яти додатків. Основний текст дисертації викладений на 149 сторінках машинописного тексту, що містить 8 малюнків, 64 таблиці.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об'єкт і предмет дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі - „Теоретичні основи управління соціальним ризиком” - розглянуто особливості і принципи управління соціальним ризиком в Україні, уточнено ключові поняття дисертаційного дослідження, уведено й удосконалене визначення терміна соціальний ризик, досліджено зміст процесу управління соціальним ризиком на рівні регіону, запропоновано основні напрямки підвищення ефективності управління соціальним ризиком на рівні регіону.

Соціальний ризик це випадкова подія (або група подій), унаслідок якої може відбутися руйнування (розбалансування) умов для стабільного відтворення соціального потенціалу членів суспільства. Збереження або відтворення соціального потенціалу припускає наявність повною мірою необхідних соціальних факторів життя, таких як: здоров'я, працездатність, забезпеченість роботою, родина і домогосподарство, наявність інфраструктури дозвілля, культурного середовища, можливість самовираження, реалізація планів тощо. Як суспільні структури, відповідальні за забезпечення населення зазначеними факторами життя, виступають інститути держави, соціальна інфраструктура, суспільні відносини й ін.

Управління соціальним ризиком - це процес виявлення невизначеності (аналіз і оцінка ризику), прийняття і реалізація управлінських рішень, що дозволяють запобігати або зменшувати негативний вплив несприятливої події на об'єкт ризику. Зараз в Україні основний напрямок діяльності держави у галузі управління соціальними процесами відноситься до сфери компенсації наслідків окремих складових соціального ризику. У роботі запропоновано схему процесу управління соціальним ризиком, що є основою для виявлення конкретних напрямків удосконалення існуючої системи регіонального управління соціальним ризиком (рис. 1). Мета управління соціальним ризиком у регіоні полягає у створенні оптимальних пропорцій між витратами по пріоритетних напрямках соціального розвитку і ресурсними можливостями регіону.

Ефективна організація управління соціальним ризиком припускає створення системи управління, що відповідає сучасним вимогам до повноти, відповідності, комплексному підходові до управлінських заходів. У роботі запропонований підхід до реформування окремих елементів соціальної політики в сфері управління соціальним ризиком, що повинний бути спрямований на досягнення таких глобальних цілей: забезпечення максимально ефективного захисту соціально вразливих верств населення, що не мають можливості для самостійного вирішення соціальних проблем; забезпечення приступності та прийнятної якості базових соціальних благ, таких як медичне обслуговування, пенсійне забезпечення й освіта; створення для працездатного населення економічних умов, що дозволяють громадянам за рахунок власних доходів забезпечувати більш високий рівень споживання соціальних благ. На основі зазначеного підходу розроблена концепція управління соціальним ризиком на основі диверсифікації ризику з урахуванням джерел фінансування диференційовано за рівнем життя населення регіону (рис. 2), що сприятиме підвищенню ефективності управління соціальним ризиком на рівні регіону.

У другому розділі - „Методичні основи ідентифікації соціальних ризиків” - розвинуто і реалізовано основні методи управління соціальним ризиком, розроблено методичні підходи з питань визначення якісних і кількісних характеристик соціальних ризиків, проведено аналіз показників соціального ризику Донецької області в територіальному розрізі.

Кількісна оцінка соціального ризику включає оцінку імовірності настання несприятливих наслідків та оцінку величини реального впливу несприятливих факторів на об'єкт ризику. У роботі запропонований метод оцінки ймовірності реалізації ризику з використанням теорії графів. Представимо соціальний ризик як сукупність подій з дискретним набором реалізацій станів, що входять у конкретну сукупність, із властивою ним імовірністю. Для опису й оцінки такого процесу було застосовано схему марківського випадкового процесу з дискретними станами і безперервним часом.

Як стани можна вибрати наступні: S1 - стан соціального благополуччя; S2 - стан соціального ризику (рис. 3). Розрахований за декілька переходів вектор граничного розподілу показує, що при збереженні існуючих імовірностей переходу між станами відбудеться перерозподіл населення убік стану S2, тобто частка населення, що знаходиться в стані соціального ризику, складе 0,75, тоді як частка населення, що знаходиться в стані соціального благополуччя, - тільки 0,25. Вектор граничного розподілу - це довгостроковий прогноз можливого розподілу населення за вказаними станами, а зіставлення початкового і граничного розподілу показує можливі зміни в розподілі населення по станах соціального ризику і благополуччя.

Моделювання соціальної мобільності дозволяє розробляти обґрунтовані напрямки управління соціальними ризиками. Наприклад, для збереження сформованої інтенсивності і напрямку соціальних процесів необхідно розробити відповідні заходи управління, спрямовані, з одного боку, на зниження імовірності переходу зі стану S1 у стан S2, а з іншого - на підвищення імовірності виходу зі стану S2. У першому варіанті мова йде про соціальну політику, спрямовану на підвищення частки осіб, що знаходяться в стані “соціальне благополуччя”, а в другому - на управління наслідками соціальних ризиків.

Для інтегральної оцінки поточного рівня соціального ризику по окремих об'єктах із безлічі складових соціального ризику було виділено кілька видів спеціалізованих ризиків, що характеризують повною мірою поняття соціального ризику. Для оцінки впливу кожного з факторів соціального ризику на інтегральний показник рівня ризику необхідно розрахувати кількісні характеристики для кожного з факторів, його внесок в узагальнюючий показник, і так само взаємозв'язок усіх факторів і загального поняття - cоціальний ризик, для чого в роботі використовується метод аналізу ієрархій (МАІ). У кількісній інтерпретації вершиною ієрархії є інтегральна оцінка соціального ризику, а нижчі рівні визначають її величину (рис. 4.).

Для порівняння рівнів впливу факторів соціального ризику на його інтегральне значення були обрані такі критерії, що дозволяють адекватно оцінити кожний з факторів: масштаб і тривалість впливу - дозволяє порівняти різні фактори за ступенем поширеності та терміном впливу на соціальний стан об'єктів ризику; потенційна небезпека - фактори порівнюються за рівнем можливої післядії в майбутні періоди; соціальні витрати - критерій дозволяє порівнювати фактори за рівнем економічних наслідків для населення за умови реалізації впливу того або іншого фактора; загроза життю і здоров'ю - фактори ризику оцінюються за ступенем реального впливу безпосередньо на здоров'я або життя людини.

Розрахований вектор пріоритетів критеріїв показав, що при оцінці альтернатив найбільшу важливість має критерій “Загроза життю і здоров'ю” (63%), також вагомим є критерій “Соціальні витрати” (20%), далі розташовані такі критерії, як “Потенційна небезпека” (11%) і “Масштаб і тривалість впливу” (6%).

Розрахунок матриці попарних порівнянь за кожним критерієм по всім складовим соціального ризику і обчислення вектору глобальних пріоритетів на основі співвідношення його елементів показує, що на першому місці по величині впливу на рівень соціального ризику знаходяться два індикатори - “Санітарний стан” і “Екологічний ризик”, тому що їхня питома вага у формуванні інтегрального показника відповідно складає 0,237 і 0,220 (23,7% і 22% відповідно), потім йдуть: “Професійний ризик” (13,8%), “Утрата роботи” (10,2%), “Рівень життя” (9,0%), “Доступність освіти” (8,1%), “Девіантне поводження” (7,3%) і “Демографічний стан” (5,9%).

Як інтегральний показник для класифікації міст і районів Донецької області за рівнем соціального ризику в роботі запропоновано використовувати багатомірну середню, величина якої зважується відповідно до вектора глобальних пріоритетів, отриманого з використанням МАІ.

Групування за інтегральним показником може бути проведено по методу рівномірної розбивки сукупності. Аналіз результату групування об'єктів території Донецької області надає можливість виявити однорідні групи об'єктів за рівнем соціального ризику, і визначити їхній розкид. За результатами групування міст і районів Донецької області (рис. 5, а), у першу групу попадають об'єкти з найнижчим рівнем ризику, у наступних групах рівень ризику підвищується, а об'єкти з найвищим рівнем ризику входять до сьомої групи. Запропоноване в роботі виділення якісно однорідних груп територій дозволяє розробляти диференційовані програми по управлінню соціальним розвитком території і зм'якшенню наслідків соціальних ризиків.

У третьому розділі - „Концептуальні підходи до управління соціальними ризиками у регіоні” - визначено соціальні витрати регіону у натуральному та грошовому вираженні, доведено необхідність підвищення ефективності системи соціального захисту населення регіону, розроблено і реалізовано концепцію управління соціальним ризиком.

Для оцінки соціальних витрат у натуральному вираженні пропонується оцінка втрати життєвого потенціалу населення з соціальних причин. Для визначення життєвого потенціалу населення Донецької області в 1998-1999 рр. у роботі були розраховані таблиці смертності населення диференційовано по статі у двох варіантах: з урахуванням усіх причин смертності (основні таблиці) і скоректовані на умовні ймовірності смертності, тобто при виключенні смертності, обумовленої соціальними причинами. Аналіз показників життєвого потенціалу в Донецькій області дозволяє зробити такі висновки: по чоловічому населенню області у цілому мірою соціальних витрат буде зниження життєвого потенціалу на 10,9 М; у середньому для одного чоловіка - скорочення тривалості майбутнього життя на 8,11 років; по жіночому населенню зниження життєвого потенціалу складає 0,8 М; у середньому для однієї жінки - скорочення тривалості майбутнього життя на 0,42 року.

У роботі також розраховані втрати життєвого потенціалу з урахуванням утрати трудової і соціальної активності населення Донецької області внаслідок інвалідності, які становили 6,3 М. Загальна сума зниження життєвого потенціалу населення області внаслідок зниження тривалості майбутнього життя під впливом соціальних чинників, а також внаслідок зниження соціальної і трудової активності становила 18 М, а у загальному життєвому потенціалі рівень соціального ризику становить 10,5%.

Запропонований підхід аналізу соціального ризику як фактора зниження життєвого потенціалу дає можливість розрахувати статево-вікову структуру втрат життєвого потенціалу по видах соціальних ризиків, окремо можна виділити втрати від смертності по соціально обумовлених причинах і факторах, а потім коректувати отримані значення по розроблених коефіцієнтах зниження потенціалу при настанні несприятливої події, зв'язаної з визначеним видом ризику.

Прогнозування витрат, пов'язаних з реалізацією соціальних ризиків, є основним інструментом планування витрат регіону на соціальний розвиток. Відповідно до виділених видів соціальних ризиків у роботі розрахована сума коштів, необхідна для покриття витрат на компенсацію реалізованого соціального ризику населенню Донецької області в 2000 р. (табл. 1). На підставі аналізу табл. 1 можна також виділити статті витрат, по яких спостерігається дефіцит коштів на управління соціальним ризиком. Сумарна частка витрат по соціальному ризику, які компенсуються з бюджету області й позабюджетних фондів, складає 14,12%, тобто дефіцит коштів дорівнює 85,88%.

Отримані дані свідчать про те, що для покриття усіх витрат, необхідних для фінансування соціального ризику, недостатньо коштів бюджету Донецької області і необхідно шукати інші джерела фінансування, а також реалізовувати нові методи управління соціальним ризиком. Частина витрат по соціальному ризику, що не покривається існуючими джерелами - бюджетом і позабюджетними фондами, - повинна розглядатися як об'єкт управління соціальним ризиком на рівні регіону.

Концептуальні підходи до управління соціальним ризиком розкрити на прикладі систем охорони здоров'я та пенсійного забеспечення. Бюджетні витрати на охорону здоров'я в Донецькій області відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я повинні складати не менш 1 500 млн. грн. Ризики, пов'язані з утратою здоров'я, підлягають управлінню за допомогою методів страхування і самострахування. Тариф страхових внесків на обов'язкове медичне страхування, з огляду на російський досвід, можна прийняти в розмірі 3,6% стосовно нарахованої оплати праці по всіх підставах, тоді розмір страхового фонду складе 202,82 млн. грн. Прогнозний рівень витрат самофінансування послуг охорони здоров'я на основі аналізу структури населення за рівнем середньодушових витрат складає приблизно 40% від усіх розрахункових витрат, тобто в нашому випадку за даними 2000 р. ця сума складе 5 782,5 млн. грн. Нерозподілена сума розрахункових витрат по охороні здоров'я склала 14 542,3 млн. грн., або 48,6%, що свідчить про необхідність додаткових джерел покриття витрат. Прикладом можуть бути такі засоби, як підвищення страхового тарифу, перерозподіл коштів убік профілактичної та амбулаторної медичної діяльності, а також підвищення загального рівня життя населення регіону.

Найбільш прийнятним варіантом реформування пенсійної системи в даний час є перехід до накопичувальної системи пенсійного забезпечення, що базується на обов'язкових відрахуваннях на персональні пенсійні рахунки. Запропонована система буде діяти відповідно до основного критерію соціальної справедливості, завдяки якому держава зобов'язується виплачувати пенсії не всім громадянам, а тільки найбільш нужденним, накопичення яких не відповідають рівневі, достатньому для задоволення основних потреб. Частина зазначеного населення, за даними офіційних джерел про витрати населення, складає в Донецький області приблизно 12%. Населення із середнім рівнем доходів (приблизно 77%) формує майбутні пенсійні виплати за допомогою накопичувальної системи обов'язкового державного пенсійного страхування. Нарешті, та частина населення, доходи якої дозволяють самострахування, а це біля 11%, може, поряд з державним страхуванням, скористатися послугами добровільного пенсійного страхування в приватних страхових організаціях.

Одним з основних методів управління соціальним захистом в регіоні на сьогоднішній момент залишається бюджетне фінансування наслідків соціального ризику, тобто державне регулювання і управління. Підвищення ефективності управління фінансовими коштами на рівні регіону є важливим інструментом соціальної політики. Аналіз існуючої системи розподілу бюджетних коштів на соціальні програми був проведений на основі розподілу субвенцій з державного бюджету України по адміністративно-територіальних одиницях області в 1999 р. Порівняльний аналіз даного групування з групуванням за рівнем соціального ризику показує нераціональний розподіл соціальних субвенцій державного бюджету, який за територіальним розрізом представлений на рис. 5.

Удосконалення системи перерозподілу бюджетних коштів відповідно до реальних потреб окремих адміністративно-територіальних одиниць у розрізі області дозволить провадити політику управління соціальним ризиком з урахуванням можливостей регіону в покритті відповідних витрат і державних субсидій. За допомогою пропонованої в роботі методики визначення інтегрального індексу соціального ризику з розбивкою на групи територій перерозподіл бюджетних соціальних субвенцій буде відповідати реальним потребам міст і районів області в субсидіях на соціальні програми. Теоретичний розподіл субвенцій за вказаною методикою показав, що в більшості випадків фактичний розподіл субвенцій містам і районам області не відповідає перерозподілові, розрахованому з урахуванням рівня соціального ризику. Таким чином, пропонована в дисертації методика перерозподілу коштів, що виділяються на соціальні потреби регіону, з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику дозволить підвищити ефективність використання цих коштів і водночас знизити рівень соціального ризику в окремих містах і районах області.



ВИСНОВКИ

Дисертаційні дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Створення в Україні соціально-орієнтованої економічної системи відбувається в умовах ускладнення соціального становища населення. Для зниження негативних наслідків реформування необхідне дослідження теоретичних основ управління соціальним ризиком. Ретроспективний аналіз основних підходів до визначення поняття “ризик” і “соціальний ризик” в Україні і за рубежем дозволив визначити сутність і роль соціального ризику в сучасному суспільстві. Систематизовано підходи до трактування сутності поняття “соціальний ризик”, на основі яких введене удосконалене визначення даного терміна. На основі проведеного теоретичного дослідження запропонована класифікація соціальних ризиків і факторів соціального ризику. У результаті вивчення діючої системи управління соціальним ризиком на різних рівнях, а також його змісту в регіоні, виділені основні недоліки і напрямки удосконалення методів управління соціальним ризиком на рівні регіону.

2. Для з'ясування фактичного рівня соціального ризику і виділення найбільш “ризикогенних” районів проведене комплексне дослідження соціально-економічних показників розвитку регіону в адміністративно-територіальному розрізі. Для кількісної ідентифікації загального рівня соціального ризику в дисертації розроблений інтегральний показник рівня соціального ризику, що враховує різні аспекти соціального ризику. У зв'язку з нерівнозначним впливом різних факторів ризику на його рівень була розрахована оцінка питомого рівня впливу факторів соціального ризику на основі методу аналізу ієрархічних структур. Виділення якісно однорідних груп територій дозволяє розробляти диференційовані програми по управлінню соціальним розвитком території та зм'якшення наслідків соціальних ризиків.

3. У рамках дисертаційного дослідження розроблений метод моделювання соціальної мобільності населення регіону на основі застосування теорії марківських процесів. Застосування запропонованого методу на практиці дозволить удосконалити процес довгострокового планування заходів щодо управління соціальним ризиком та реалізації активної соціальної політики у регіоні. Наведені в роботі результати моделювання соціальної мобільності дозволяють розробляти обґрунтовані напрямки управління соціальними ризиками. Наприклад, тільки для збереження сформованої інтенсивності та спрямованості соціальних процесів необхідно розробити відповідні заходи управління, спрямовані, з одного боку, на підвищення частки осіб, що знаходяться у стані “соціальне благополуччя”, а з іншого - на управління наслідками соціальних ризиків.

4. У дисертації розглянуті основні методи якісної та кількісної оцінки, а також аналізу соціального ризику. Як один із методів оцінки соціального ризику в натуральному вираженні запропонована розроблена оцінка втрати життєвого потенціалу населення. За допомогою даного методу в роботі розрахований рівень життєвого потенціалу населення Донецької області в 1998-1999 рр. з урахуванням усіх причин смертності та скоректований на умовні ймовірності смертності, обумовленої соціальними факторами, тобто рівень втрати життєвого потенціалу внаслідок реалізованих соціальних ризиків, що дозволить розробити діючу соціальну політику, спрямовану на зниження втрат життєвого потенціалу.

5. У дослідженні розглянуті основні напрямки управління соціальним ризиком у регіоні на основі його диверсифікації. Однією зі складових реформи соціальної політики є реформування системи надання основних соціальних благ, що стосується перерозподілу відповідальності за наслідки соціального ризику з використанням різних методів (страхування, самострахування, самофінансування). У дисертації розглянуті основні методи управління наслідками соціального ризику в регіоні. Теоретично обгрунтовані джерела покриття витрат, пов'язаних із реалізацією соціального ризику в регіоні, та їх співвідношення, що дозволить визначити фінансове навантаження на різні суб'єкти економічних відносин у процесі реформування системи соціального захисту населення.

6. Проведені розрахунки повних витрат регіону, необхідних для покриття і компенсації наслідків реалізації соціального ризику, дозволяють визначити рівень дефіциту бюджетних коштів у соціальній сфері. Для підвищення ефективності використання бюджету регіону в роботі запропонована методика розподілу бюджетних коштів регіону, призначених на соціальні програми, між адміністративно-територіальними одиницями області з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику. Контрольний розрахунковий приклад з розподілу суми субвенцій державного бюджету України на соціальні програми між містами і районами Донецької області відповідно до запропонованої методики показав ефективність її застосування на практиці. Пропонована методика перерозподілу коштів, виділених на соціальні потреби регіону, з урахуванням інтегрального показника рівня соціального ризику дозволить підвищити ефективність коштів і водночас знизити рівень соціального ризику в окремих містах і районах області.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лепа В.В. Территориальный подход к управлению социальным развитием региона // Экономика промышленности: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - С. 253-259.

2. Лепа В.В. Формирование системы факторов социального риска // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. - С. 170-176.

3. Шамилева Л.Л., Лепа В.В. Методические подходы к разработке интегрального показателя уровня социального риска // Вісник Донецького університету. Сер. В: Економіка і право, вип. 1. - Донецьк: ДонНУ, 2001. - С. 57-61. (Особистий внесок здобувача: розроблено методичні положення щодо формування інтегрального показника рівня соціального ризику та проведено розрахунки на базі статистичних даних по Донецькій області).

4. Шамилева Л.Л., Лепа В.В. Жизненный потенциал населения как мера социальных рисков // Финансы, учет, банки: Сб. науч. тр. - Вып. 5. - Донецьк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2001. - С. 74-79. (Особистий внесок здобувача: розроблено підходи до оцінки соціальних витрат у натуральному еквіваленті на основі методу потенціалів, проведені розрахунки життєвого потенціалу населення Донецької області).

5. Мартякова Е.В., Лепа В.В. Сущность социального риска в современном обществе // Економіка: проблеми теорії та практики. - Вип. 143. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - С. 253-259. (Особистий внесок здобувача: систематизовано сучасні підходи до трактування сутності соціального ризику та запропоновано удосконалене визначення соціального ризику).

За матеріалами конференцій:

1. Лепа В.В. Моделирование социальных рисков на основе регулярних цепей Маркова // Праці міжнар. наук.-практ. конф. "Ризикологія в економіці та підприємництві". - К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. - С. 228-229.

2. Лепа В.В. Региональное управление социальными рисками // Тези доповідей Всеукраїнської наук.-практ. конф. „Теорія та практика управління у трансформаційний період”. - Т. 2. Проблеми регіонального управління. - Донецьк: ІЕП НАН України, 2001. - С. 90-94.

3. Шамилева Л.Л., Лепа В.В. Социальные риски и концепция жизненного потенциала // Матеріали Другої міжнар. конф. „Математичні моделі та інформаційні технології в соціально-економічних та екологічних системах”. - Луганськ: СНУ, 2001. - С. 154-157.

4. Лепа В.В. Моделирование социальной мобильности населения региона // Материалы юбилейной науч. конф. „Икономическата политика на държавите в переход”. - Благоевград: Югозапеден университет „Неофит Рилски”, 2001. - С. 179-183.

Размещено на Allbest.ru