Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Монополізм в економіці перехідного періоду України

Жемчужнікова Галина Павлівна

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Крихтін Євген Іванович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України (м.Донецьк),

професор кафедри економічної теорії,

Заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Задоя Анатолій Олександрович, Дніпропетровська академія управління, бізнесу і права (м.Дніпропетровськ), ректор

кандидат економічних наук, доцент Проданова Лариса Василівна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.І. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри економічної теорії

Провідна установа:

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України (м. Харків), кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться 20 лютого 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 198а, ауд.101.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24.

Автореферат розіслано 18 січня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку економіки характеризується наявністю монополізму та монопольних тенденцій. У країнах з перехідною економікою існує велика кількість монополій, зокрема природних монополій, що обумовлює високий рівень монополізації економіки цих країн.

Якщо в країнах з розвинутою економікою підтримка балансу між конкуренцією та монополією здійснюється лише за допомогою проведення антимонопольної політики, то в країнах з перехідною економікою на перший план виходять проблеми формування конкурентного середовища.

З розвитком в Україні виробничих відносин, які притаманні ринковій економіці, з'явилась необхідність не тільки регулювати якість конкуренції, але й гарантувати існування конкурентного механізму в ринкових відносинах. Ця потреба почала задовольнятися з появою особливої правової форми державного регулювання економіки - антимонопольного законодавства, націленого на те, щоб не допустити обмеження конкуренції та максимально використати принцип ефективності економіки в законодавчому регулюванні. При реалізації вказаних цілей через відсутність власного досвіду український законодавець орієнтується на досвід закордонних антимонопольних правових актів. Але ймовірно й інше: принципи та практика застосування антимонопольного права інших країн у повному обсязі не відображають сучасне становище української економіки. Тому проблема формування, застосування та удосконалення українського антимонопольного законодавства, особливо в галузі державного регулювання діяльності природних монополій, потребує комплексного наукового дослідження. Недостатня правова та економічна розробленість цієї проблеми перешкоджає ефективному регулюванню економічних відносин в Україні.

Таким чином, актуальність дослідження проблем обмеження незаконного монополізму та недобросовісної конкуренції в економіці України обумовлена: проведенням та поглибленням економічних та правових реформ в Україні, необхідністю осмислення та виявлення специфіки українського антимонопольного законодавства та практики його використання, недостатністю розроблених аспектів антимонопольної діяльності держави та її органів, потребою в теоретичних обґрунтовуваннях пропозицій щодо вдосконалення антимонопольного законодавства і законодавства про регулювання природних монополій, необхідністю узгодження теоретичних розробок у галузі антимонопольного регулювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького національного університету і в рамках держбюджетної теми “Формування ринкової економіки в Україні” кафедри економічної теорії Донецького національного університету. Номер державної реєстрації - 0196U014518 .

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є, на підставі системного аналізу сутності та особливостей монополізму, системи антимонопольного регулювання економіки України, розробити концепцію походження і функціонування монопольних утворень в економіці перехідного періоду України та рекомендації по вдосконаленню механізму державного регулювання діяльності природних монополій.

Виходячи з цієї мети, у роботі поставлено й вирішено такі завдання:

1. Проаналізувати: монополізм економіка товарний ринок

сутність, параметри, якісні та кількісні характеристики монопольних утворень у світовій економіці та економіці України,

джерела та відмітні риси монополізму у вітчизняній економіці,

особливості та методи регулювання природних монополій,

систему антимонопольного регулювання в Україні, її особливості, принципи, задачі,

роль антимонопольних органів України,

рівень монополізації товарних ринків України,

зарубіжний досвід антимонопольного регулювання.

2. Розробити та обґрунтувати:

шляхи вдосконалення системи регулювання діяльності монопольних утворень України, зокрема регулювання природних монополій,

теоретичні основи моделі системи демонополізації економіки України.

Об'єктом дослідження є процес економічних відносин з приводу походження та функціонування монополізму в національній економіці України.

Предметом дослідження є механізм функціонування монополій та система державного регулювання діяльності монопольних утворень в економіці перехідного періоду України.

Методологія та методи дослідження. Методологічною основою дисертації є синтез досягнень різних шкіл світової економічної думки в галузі взаємовідносин між державою та монополією.

Теоретичною базою є наукові роботи українських та російських економістів та юристів: Леонтієвої О., Стародубровської І., Нікітіна С., Баришевої В., Бокаревої М., Тот`єва К., Цапелик В., Лівшиця О. та інших. У дослідженні автор спирався на наукові праці закордонних вчених: Поттера М., Вільсона Дж., Бреєра С., Ватерсона М., Ойкена В. та інших. Крім цього, було детально проаналізовано антимонопольне законодавство, нормативні акти та документи органів, що здійснюють антимонопольне регулювання як у розвинутих країнах, так і в Україні.

Для вивчення та узагальнення інформації використано методи системного, історичного, статистичного аналізу досліджень економічних явищ та процесів.

Наукова новизна результатів, одержаних особисто автором, полягає в розробці концепції походження та функціонування монопольних утворень в економіці перехідного періоду України та рекомендацій по вдосконаленню механізму державного регулювання діяльності монополій.

При цьому отримано такі основні наукові результати:

розроблено та подано авторську концепцію державного регулювання діяльності монополій в перехідній економіці України, основною метою якої є обмеження негативних проявів монополізму в вітчизняній економіці та стимулювання розвитку ринкових відносин в Україні на підставі принципів добросовісної конкуренції;

виділено та запропоновано новий підхід до класифікації товарних ринків в залежності від факторів, що обумовлюють їх рівень монополізації. Ця класифікація товарних ринків дозволить розробити найбільш ефективні та діючі законодавчі акти, інші нормативно-правові документи в галузі антимонопольного регулювання, програми реформування національної економіки України з урахуванням специфіки та особливостей, які притаманні кожному окремому товарному ринку;

на підставі проведеного аналізу особливостей антимонопольного законодавства України, сутності та принципів антимонопольної політики розроблено основні напрямки удосконалення державного регулювання діяльності монопольних утворень. Їх використання на практиці призведе до обмеження монопольної влади підприємств-монополістів, до покращення характеристик товарів, які вони виробляють, та буде сприяти розвитку конкурентних відносин в національній економіці України;

розроблено та запропоновано до використання модель системи демонополізації економіки України (на прикладі галузевого аспекту - залізничного транспорту України). Її впровадження призведе до поліпшення якості конкуренції, стримування зростання тарифів на перевезення вантажів та пасажирів, підвищення ефективності господарської діяльності.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що, по-перше, основні положення та висновки роботи повинні служити теоретичною базою для фахівців, які займаються проблемами регулювання діяльності монополій та недобросовісної конкуренції на практиці, по-друге, запропоновані в дисертації пропозиції по удосконаленню системи регулювання діяльності природних монополій та антимонопольного законодавства можуть бути використані при підготовці державних та регіональних програм щодо демонополізації та реструктуризації економіки України та при розробці законодавчих актів про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності природної монополії, по-третє, розроблені рекомендації щодо удосконалення системи регулювання діяльності монополій можуть бути використані в навчальних програмах при підготовці навчальних посібників, спецкурсів з економічної теорії, а також навчально-методичних матеріалів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є закінченою науково-дослідною особистою роботою дисертанта. В ній викладено авторський підхід до визначення концептуальних основ і механізму державного регулювання діяльності монополій в економіці перехідного періоду України. На підставі проведеного аналізу особливостей антимонопольної політики України запропоновано основні напрямки вдосконалення системи регулювання діяльності монопольних утворень, зокрема природних монополій, та модель системи демонополізації галузі залізничного транспорту.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження доповідалися та одержали схвалення на міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (Харків, травень 1999 року), на науково-практичній конференції “Соціальні та управлінські проблеми розвитку бізнесу в Україні” (Донецьк, червень 2001 року) та на наукових семінарах кафедри економічної теорії й науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (1997-2000 роки).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових робіт загальним обсягом 2,15 друкарських аркушів, всі вони належать особисто автору.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури з 149 найменувань і 1 додатка, викладених на 156 сторінках, містить 3 таблиці та 8 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовано мету та задачі, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, подається їх впровадження у практику.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження монополізму та монополії в світовій економіці й в національній економіці України” розглянуто сутність монополії і монополізму, види монопольних утворень, їх якісні та кількісні характеристики. Особливу увагу приділено особливостям і методам регулювання природних монополій, відомим у світовій економічній теорії.

Для сучасного ринку характерне об'єднання конкурентних і монопольних тенденцій і це є об'єктивним фактором. Не регульованих ринків не існує, і тому необхідно створювати і підтримувати конкурентні відносини й обмежувати монопольні.

Про пагубний вплив монополізму на всі сторони людської діяльності й особливо на економіку відомо практично усім. Не випадково в країнах з ринковими відносинами історія розвитку останніх одночасно є й історією боротьби з монополізмом і його негативними проявами. Зараз ця проблема з усією гостротою встала і перед нашою країною.

Однак, незважаючи на негативний вплив монополізму на ефективний розвиток економіки, з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, це явище завжди буде існувати в економіці будь-якої країни.

У результаті дослідження історії розвитку економіки України радянських часів на предмет монополізму виявлено джерела та причини високого рівня монополізації економіки України й форми прояву монополізму в економіці СРСР. На підставі аналізу визначено специфічні риси радянської монополії, які відрізняють її від класичної монополії у промислово розвинутих країнах:

Рис. 1. Питома вага найбільш розповсюджених порушень антимонопольного законодавства

Як показує проведений аналіз, центральне місце в діяльності органів АМКУ займають справи по виявленню і зупиненню зловживань монопольним становищем. Монопольним визнається положення суб'єкта господарювання, частка якого на ринку визначеного товару перевищує 35. Кінцевою метою будь-якого зловживання є одержання додаткового прибутку чи інших переваг, що пов'язані не зі збільшенням ефективності діяльності суб'єкта господарювання, а з використанням ним свого монопольного становища на ринку. Нерідко монопольне утворення, що уже використовувало своє домінуюче становище, бажає удержати його чи додатково підсилити шляхом обмеження доступу на ринок своїх конкурентів.

Привертає увагу той факт, що найбільша кількість зловживань монопольним становищем була виявлена на ринках природних монополій (близько 42%). У структурі зловживань монопольним становищем домінують порушення, що прямо чи опосередковано спрямовані на встановлення монопольних цін, на них приходилося 60-65% всіх виявлених порушень.

Така значна кількість зловживань монопольним становищем у нашій країні обумовлена суб'єктивними й об'єктивними особливостями перехідного періоду, а саме: відсутність ефективного власника на підприємствах; підтримка визначених монопольних утворень з боку органів влади шляхом надання їм пільг; нерозвиненість інфраструктури ринку і так далі.

Ступінь розвитку конкуренції в економіці країни визначається не відсутністю монополізму, а визначеним співвідношенням галузей з конкурентними відносинами і монополізованих галузей. Світова економічна теорія і практика не має загальноприйнятих критеріїв та методів оцінки рівня монополізації товарних ринків. Чинним законодавством України передбачені тільки кількісні критерії і методи визначення рівня монополізації ринків. Проведений аналіз ступеня монополізації товарних ринків України дозволяє запропонувати новий підхід до класифікації товарних ринків у залежності від факторів, що обумовлюють їхню монополізацію. Виділено товарні ринки, рівень монополізації яких обумовлений такими критеріями: природними причинами, адміністративним фактором та ступенем швидкості становлення ринкових відносин; також подано структурне співвідношення цих ринків в економіці перехідного періоду України (рис. 2).

Рис. 2. Структура монополізованих товарних ринків України в 2000 році

Аналізуючи рівень монополізації ринків у галузевому розрізі, було виявлено такі тенденції: найбільш монополізованими загальнодержавними ринками на сьогоднішній день є машинобудування і металообробка, де на ринках 253 товарних груп суб'єкти господарювання займають монопольне становище, у тому числі на ринках 152 товарних груп монопольне становище є близьким до абсолютного. Монополізованими є ринки 91 товарної групи продукції хімічної і нафтохімічної промисловості, у тому числі ринки 53 товарних груп - абсолютно монополізованими. На ринках чорної і кольорової металургії нараховується 71 монополізований ринок, у тому числі 19 ринків товарних груп є абсолютно монополізованими. У галузях, що входять до складу будівельного комплексу, а також у деревообробній, целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості конкурентне середовище краще розвинуто. Кількість монополізованих ринків на них складає 11.

Загальною тенденцією в економіці України є скорочення кількості монополізованих загальнодержавних товарних ринків. Так, у 2000 році в порівнянні з 1995 роком кількість монополізованих товарних ринків на загальнодержавному рівні скоротилася на 25,7%. При цьому, протягом 1994-2000 років кількість монополізованих загальнодержавних ринків продукції машинобудування і металообробки - на 16,4%, ринків металургійної продукції - на 23,8%, ринків продукції лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості - на 56%, ринків продукції легкої промисловості - на 45%.

З огляду на те, що загальна кількість видів продукції і послуг у Державному класифікаторі продукції і послуг Держстандарту України складає близько 20 тисяч найменувань, питома вага товарів і товарних груп, ринки яких є монополізованими, в Україні не перевищує 4%.

Реальна вага монополізованих галузей в економіці України є більш істотною, ніж частка товарів, ринки яких є монополізованими. На підставі статистичних даних за 1999 рік валовий дохід від реалізації продукції підприємств найбільш монополізованих галузей економіки (залізничний, трубопровідний транспорт, зв'язок, житлово-комунальне господарство, електроенергетика, чорна і кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування і металообробка) можна оцінити приблизно в 37-38% загального валового доходу від реалізації продукції в Україні.

Таким чином, з'ясовано, що в нашій країні, незважаючи на вжиті заходи по демонополізації економіки і розвитку конкурентних відносин, зберігається високий рівень монополізації економіки. При цьому найбільшою групою монополізованих товарних ринків є ринки природних монополій (близько 30%).

Аналіз ринків природних монополій України показав, що відсутність ефективної політики призвела до того, що ці підприємства приймають поведінку класичних монополій: намагаються одержати додаткові прибутки, встановлюють дискримінаційні ціни, здійснюють тіньовий оборот капіталу і так далі. Так, за даними Антимонопольного Комітету України кількість порушень у сферах природних монополій складає 42% всіх порушень антимонопольного законодавства. Крім цього, ціни на товари і послуги природних монополій значно випереджають середнє збільшення цін в економіці. Особливо це стосується тарифів на послуги житлово-комунального господарства, що збільшилися в 2-8 разів, у тому числі на теплозабезпечення - в 2 рази, на телефони - в 8 разів, на електроенергію - в 3 рази.

У результаті дослідження виявлено, що основними причинами збільшення тарифів є: зміна кон'юнктури ринку, що призвела до зниження коефіцієнта використання устаткування; наявність специфічних податків і зборів для цих галузей (за користування водою та інші); недосконалість державної політики формування тарифів, а також спроби монопольних утворень використовувати всі можливості ринкової влади для одержання додаткових вигод.

Незважаючи на це, на сьогоднішній день саме ринки природних монополій в Україні є найбільш неурегульованими. Закон України “Про природні монополії”, прийнятий у квітні 2000 року, є недосконалим і несвоєчасним. Крім цього, він прийнятий у редакції 1994 року і не враховує реальну ситуацію, що склалась в економіці України в плані регулювання діяльності природних монополій.

Таким чином, у процесі даного дослідження зроблено висновок, що багато економічних процесів, обумовлених монополізмом природних монополій, призводять до негативних процесів, а саме: необґрунтоване завищення цін; нечесна конкуренція; надання послуг неналежної якості; нав'язування невигідних умов для споживачів продукції підприємця-монополіста; картельні угоди про розподіл ринку і ціни товару та інші. У результаті цього страждають як підприємства, що безпосередньо в ході ведення господарської діяльності мають відносини з монопольними утвореннями, так і споживачі - рядові громадяни.

У третьому розділі “Антимонопольна політика як засіб обмеження ринкової влади суб'єктів господарювання в Україні” пропонуються основні напрямки вдосконалення державної політики в сфері регулювання діяльності монопольних утворень і формування конкурентних відносин в Україні.

Аналізуючи існуючу систему антимонопольного регулювання України, одержано висновок, що однією з причин високого рівня зловживань суб'єктів господарювання своїм статусом на ринках природних монополій є невідповідність нормативно-законодавчої бази сучасним вимогам економічного механізму їхнього функціонування. Нечіткість, незавершеність, а нерідко й суперечливість законодавчих актів призводить до серйозних помилок на практиці. Це обумовлює необхідність внесення відповідних коректив у чинне законодавство. При цьому необхідно врахувати всі недоліки дії антимонопольного законодавства в умовах економіки перехідного періоду України.

Так, на основі проведеного аналізу дієвості антимонопольного законодавства зроблено такий висновок: на сьогоднішньому етапі розвитку економічних відносин у нашій країні дія існуючого антимонопольного законодавства України реально поширюється на такі відносини, як: “підприємство - підприємство”, “державний орган - підприємство”. На відносини “підприємство - споживач-населення” на практиці дія антимонопольного законодавства фактично не поширюється. Основними причинами даної ситуації є:

з одного боку, низький рівень життя більшої частини населення України у вигляді дисбалансу соціальних шарів населення, з іншого боку, щодо доходів населення, високий рівень цін на послуги, що задовольняють першочергові потреби населення, а саме: на послуги енерго-, газо-, тепло-, водопостачання. Це призводить до неплатежів з боку населення за дані послуги;

відсутність інформованості населення про функції Антимонопольного Комітету України. Велика частина населення не знає про існування даного органа, не говорячи вже про інформованість в частині існування у населення права звернення до Антимонопольного Комітету з заявою про будь-які порушення з боку підприємств-монополістів (наприклад, з заявою про перерахування оплати за послуги у зв'язку з погодинною подачею води).

Таким чином, якщо підвищення рівня життя населення пов'язано з загальним станом економіки країни і цей процес довгостроковий і трудомісткий, то провести інформованість населення не складно. З огляду на поведінку монополістів на ринках надання житлово-комунальних послуг, які виконуються, як правило, не в повному обсязі або неналежної якості, збільшення кількості звертань громадян змусить дані підприємства переглянути свою економічну політику.

Наступним важливим моментом є перегляд політики держави в області надання податкових пільг, державної допомоги, списання заборгованості перед бюджетом, відстрочки платежів, надання державних гарантій по комерційних кредитах. Так, на сьогоднішній день надання державної допомоги практично ніяк не регламентується.

Також необхідно посилити контроль за практикою, яка поширюється в останній час, об'єднання владних і господарських функцій, з'єднання підприємництва з державним апаратом і апаратом органів місцевого самоврядування. Обмеження конкуренції відбувається за допомогою створення галузевих суб'єктів господарювання з наступним наданням їм визначених переваг шляхом схилення споживачів до користування їх послугами через застосування владних повноважень. Рішення цієї проблеми вимагає скоординованих зусиль державних органів на всіх рівнях.

Незважаючи на те, що в сучасних економічних умовах проблема регулювання ціноутворення і встановлення тарифів на продукцію природних монополій є найактуальнішою, встановлено, що в Україні не вироблено єдиного механізму державного регулювання процесу ціноутворення в даних галузях економіки. Тому необхідно на законодавчому рівні прийняти нормативний акт, що регулює процес ціноутворення в галузях природних монополій. Даним документом рекомендується встановити, що зростання цін (тарифів) на продукцію природних монополій не повинне перевищувати зростання індексу цін у промисловості.

В третьому розділі дисертаційної роботи також пропонується система удосконалювання регулювання діяльності природних монополій на прикладі демонополізації галузі залізничного транспорту, модель якої представлено на рис. 3. При цьому, проводячи розділ мережі залізничних доріг та підприємств, які надають послуги з перевезень, доцільно залишити мережу залізничних доріг у власності держави. За право надавати послуги з перевезень вантажів та пасажирів необхідно провести тендер. Також можливо проведення торгів за право власності на локомотиви та рухомий состав та при приватизації підприємств, що здійснюють допоміжні види діяльності на залізничному транспорті. Аналізуючи систему встановлення тарифів на перевезення залізничним транспортом необхідно позбавити “Укрзалізницю” привілейованого права на встановлення тарифів з перевезень. Особливо, це стосується “відомчої частини” залізничних доріг, де підприємства-власники цих доріг повинні мати самостійність в розробці тарифної політики. Останнім часом в економіці України знайшла розповсюдження експедиторська форма надання послуг по перевезенню залізничним транспортом, суть якої в нашій країні полягає фактично лише в перепродажі залізничного тарифу. Тому треба розвивати операторську форму надання вищезазначених послуг. На відміну від експедиторів оператор є власником вагонів, що дозволяє йому запропонувати більш мобільні умови з перевезень.

Дана реформа повинна привести до стримування зростання залізничних тарифів і поліпшення якості наданих послуг.

Таким чином, визначені шляхи вдосконалення системи державного регулювання діяльності монопольних утворень, зокрема природних монополій, дозволять зменшити рівень монополізації економіки України та будуть сприяти ефективному розвитку конкуренції у вітчизняній економіці.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Жемчужникова Г.П. Истоки и отличительные черты монополизма в экономике Украины // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Вип. 2. - Донецьк: ДонДУ, 1998. - С.147-155.

Жемчужникова Г.П. Государственное регулирование деятельности монополий // Вестник Донецкого института экономики и хозяйственного права. Серия: “Экономика, финансы и банковское дело; управление, учет и аудит”. - Донецк: ДИЭХП, 1999. - № 5. - С.90-96.

Жемчужникова Г.П. Антимонопольная политика Европейского Сообщества // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. Вип. 1/1. - Донецьк: ДонДУ, 2000. - С.131-134.

Жемчужникова Г.П. Монополизм в мировой экономике: методы определения уровня монополизма на рынке определенного товара // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 35. - Дніпропетровськ: “Наука і освіта”, 2000. - С.60-63.

Жемчужникова Г.П. Государственная антимонопольная политика в сфере развития конкурентных отношений: антиконкурентные согласованные действия, дискриминация предпринимателей органами власти, контроль за процессами концентрации // Финансы, учет, банки. Сборник научных трудов / Под общ. ред. д.э.н., проф. П.В.Егорова - Донецк: ДонНУ, УкрНТЭК, 2000. - С.168-171.

Опубліковано за матеріалами конференцій

Жемчужникова Г.П. Социальное регулирование деятельности монополий // Міжнародна науково-практична конференція “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (м.Харків, 20 травня 1999 р.) - Харьків: ХІБМ, 1999. - С.151-156.

Жемчужникова Г.П. Анализ уровня монополизации товарных рынков Украины // Материалы научно-практической конференции “Социальные и управленческие проблемы развития бизнеса в Украине” (г.Донецк, 2 июня 2001г.)- Донецк: Бизнес-альянс Донбасса, 2001.-С.38-40.

АНОТАЦІЯ

Жемчужнікова Г.П. Монополізм в економіці перехідного періоду України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено актуальним проблемам монополізму та державної анти-монопольної політики в умовах переходу до ринкових відносин в Україні. У ході теоретичних досліджень розкрито особливості монополізму в умовах економіки перехідного періоду України. Розкрито сутність та зміст основних методів визначення рівня монополізації товарних ринків. Теоретично обґрунтовано та поглиблено поняття “монополія” та “монополізм”. Визначено відмітні риси вітчизняного монополізму.

Проведено аналіз антимонопольного законодавства України та аналіз системи державного регулювання діяльності монопольних утворень, зокрема природних монополій. На підставі аналізу рівня монополізації товарних ринків України автором запропоновано новий підхід до класифікації товарних ринків, відповідно факторів, що обумовлюють їх монополізацію.

Розроблено систему рекомендацій щодо удосконалення методів державного регулювання діяльності монопольних утворень, діючих на ринках природних монополій та модель системи демонополізації галузі залізничного транспорту.

Ключові слова: монополізм, монополія, природна монополія, антимонопольне законодавство, антимонопольна політика, державне регулювання природних монополій.

АННОТАЦИЯ

Жемчужникова Г.П. Монополизм в экономике переходного периода Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена актуальным проблемам монополизма и государственной антимонопольной политике в условиях перехода к рыночным отношениям в Украине. На протяжении последнего десятилетия в мировой экономической науке идет интенсивное становление теории переходной экономики, объектом которой являются национальные экономики стран, где происходит трансформация экономического устройства из централизованного в рыночное. Однако по причинам сложности и небольшого срока существования данной проблемы, в мировой экономической мысли пока еще не существует глубокого и объективного анализа специфики формирования конкурентных отношений именно в странах с переходной экономикой. Не разработан действенный механизм контроля за монопольными тенденциями при переходе к рынку.

В ходе теоретических исследований проблемы монополизма обоснована и углублена сущность понятий “монополия” и “монополизм”. Представлен широкий спектр характеристик и особенностей монопольных образований. Раскрыта сущность и содержание основных методов определения уровня монополизации товарных рынков Украины. Проведен анализ развития монополизма в советской экономике. В результате выявлены формы монополизма существовавшие в советской экономике. Обоснованы причины высокого уровня монополизации экономики Украины на начальном этапе проведения реформ. На основе сравнительного анализа выявлены отличия монополии в Украине советского периода от монополии в промышленно-развитых странах. Особое внимание уделено исследованию сущности и особенностям естественных монополий. Исследованы методы государственного регулирования деятельности монопольных образований, в частности естественных монополий. Выявлены их преимущества и недостатки.

Проведен анализ системы антимонопольного регулирования Украины. В результате выявлены следующие особенности механизма государственного антимонопольного регулирования, присущие отечественной практике:

процесс формирования антимонопольного законодательства Украины проходил в пять этапов и на сегодняшний день основа антимонопольного законодательства заложена. При этом необходимо принять ряд нормативных актов, регулирующих и уточняющих отдельные моменты антимонопольного законодательства;

наибольшее число нарушений антимонопольного законодательства Украины приходится на злоупотребление монопольным положением. Из них наибольшее число злоупотреблений ценового характера. При этом 42% всех злоупотреблений приходится на естественные монополии;

отличительными особенностями антимонопольного законодательства Украины являются ведение Перечня монопольных образований и регулирование действий, квалифицированных как дискриминация предпринимателей органами власти и самоуправления;

украинским законодательством, как и законодательством развитых стран мира запрещены антиконкурентные согласованные действия и процессы концентрации, которые могут привести к образованию монополий.

В ходе анализа уровня монополизации товарных рынков Украины, выделено три группы товарных рынков в зависимости от факторов, обусловливающих их монополизацию: рынки, монополизация которых связана с естественными причинами (54%); рынки, монополизация которых вызвана административным фактором (26%); рынки, монополизация которых связана с этапом становления рыночных отношений (6%). Выявлены недостатки системы государственного регулирования деятельности монопольных образований в Украине. Рассмотрен зарубежный опыт антимонопольного регулирования.

В практической части исследования автором разработаны основные направления совершенствования государственной политики в сфере регулирования деятельности монопольных образований в Украине и модель системы демонополизации отрасли железнодорожного транспорта Украины.

Ключевые слова: монополизм, монополия, естественная монополия, антимонопольное законодательство, антимонопольная политика, государственное регулирование естественных монополий.

ANNOTATION

Zhemchuzhnikova G.P. Monopolism in economy of transition of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for searching of the scientific degree of the candidate of economic sciences according to the specialty 08.01.01 - Economical theory. The Donetsk National University of Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2002.

The discussion and analysis of the problem of monopolism in the economy of Ukraine began not long ago though this problem has been topical for a long period of time. Now it is one of the main questions in the economy of our country. Hence my dissertation is devoted to the problem of monopolism in the economy of Ukraine. During theoretical research there have been researched some peculiarities of monopolism under condition of transformational economy. There was given an author's of the essence of “monopoly” and “monopolism”. There were researched the different features of monopolism in the economy of Ukraine.

The author analyzed the antimonopoly laws of our country and system of the state regulation of the monopoly and natural monopoly. In the process of analysis the author suggested the system of qualification of Ukraine's markets of goods depending on level of monopolization this markets.

The author formulated the practical recommendations concerning improvement of state mechanism of regulation of natural monopoly activities in Ukraine. There was suggested the author's model of system of demonopolization of branch of railway transport.