Напрямки формування зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Голубєва Ірина Анатоліївна

Одеса - 2002

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах побудови ринкової економіки та переходу до відкритого суспільства, розвитку нових форм власності, самостійності господарюючих суб`єктів при вирішенні проблеми максімізації прибутку змінюються традиційні уявлення про міжнародне спілкування.

Питання вдосконалення механізму міжнародного спілкування, вибору конкретних засобів включення до світового господарського процесу вітчизняного промислового комплексу, взаємовигідних закордонних партнерських відносин, слід розглядати з урахуванням реального стану загального економічного механізму в країні, а також національних особливостей розвитку промисловості України.

Побудова відкритої економіки та розвиток зовнішньоекономічних зв`язків є актуальною на теперішній час проблемою, вважаючи на те, що в Україні ця сфера знаходиться на стадії становлення в екстремальних умовах (відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв`язків промислового комплексу, чітких орієнтирів зовнішньоекономічної політики, а також відсутність адекватного світовому зовнішньоекономічного законодавства).

Сфера зовнішньоекономічних зв'язків - підсистема економічної системи країни, яка безпосередньо впливає на розвиток промислового комплексу. Її становлення обумовлюється факторами, що визначають загальний розвиток економічної системи, а також факторами, які безпосередньо обумовлюють її розвиток як підсистеми.

Проблема розвитку зовнішньоекономічних зв`язків промислового комплексу була предметом дослідження вітчизняних і закордонних вчених-економістів: О.І.Амоші, Б.В.Буркінського, А.І.Бутенко, Б.І.Валуєва, В.О. Дергачова, М.І.Долішного, О.П.Зайцева, І.І.Іщенко, Т.П.Карпової, Г.Г.Козоріз, Н.О.Кухарської, В.М.Новацького, І. П. Продіуса, Е. Долана, Д. Ліндсея та ін., наукових установ та організацій НАН України, (Інституту світової економіки та міжнародних відносин, Інституту регіональних досліджень, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, тощо). Зокрема, багато питань щодо розробки державної стратегічної політики зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств вимагають подальшої розробки.

Актуальність проблеми входу України в світове господарство, формування державної стратегічної політики зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу при переході до відкритої економіки, а також недостатня теоретична та практична розробка цих питань визначили тему дисертаційної роботи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною тематичних планів науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету в 1995-1999 рр. У рамках держбюджетної НДР № 308-69 “Регулювання економічних відносин в умовах перехідної економіки” (номер реєстрації 0198U001547) особисто автором було здійснено дослідження стану зовнішньоекономічної діяльності на промислових підприємствах Одеського регіону, удосконалена методика виходу на зовнішній ринок, конкретизована методика оцінки експортної конкурентоспроможної продукції.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягає в розвитку теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу, обгрунтуванні методичного підходу до аналізу її стану та рекомендацій щодо розробки стратегічного курсу входження до світового господарства. Відповідно до мети дисертаційної роботи були поставлені такі задачі:

комплексно дослідити процес розвитку світового господарства в умовах міжнародного розподілу праці та оцінити місце і роль промислового виробництва в цій системі;

в теоретичному та методичному аспектах розкрити сутність зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу;

дослідити види зовнішньоекономічної діяльності та їх перевагу на прикладі промислового виробництва;

узагальнити закордонний та вітчизняний досвід розвитку міжнародних зв`язків суб`єктів промислового сектору економіки;

запропонувати методичні підходи до оцінки діючого механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового сектору економіки;

сформулювати методичні підходи щодо визначення приоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового сектору економіки;

розробити методику виходу суб`єкта господарювання, зокрема промислового підприємства, на міжнародний ринок;

розробити методику оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів промислового сектору економіки.

Об`єктом дослідження є економічні відносини в зовнішньоекономічній діяльності промислового комплексу.

Предметом дослідження є напрямки становлення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу в ринкових умовах.

Методи дослідження. Дослідження виконувалися, враховуючи об`єктивні економічні закони, на основі вивчення сучасних економічних концепцій управління та організації промислового виробництва; законодавчих та нормативних актів, прийнятих органами Державної влади з питань переходу до відкритої ринкової економіки; теоретичних узагальнень закордонних та вітчизняних вчених-економістів з проблем зовнішньоекономічної діяльності. В роботі використовувались методи аналізу, синтезу, теорії порівняних переваг, класифікації при розгляді класичного та інших підходів до формування механізму зовнішньоекономічної діяльності; методи групувань, динамічних рядів, факторного аналізу, динамічного моделювання при розгляді форм міжнародного співробітництва, перспектив входження промислового комплексу України у світове господарство та при обґрунтуванні залучення іноземних інвестицій. Інформаційною основою є матеріали статистичних звітів, наукові публікації, а також інформація, одержана в результаті особистих досліджень автором промислових підприємств Одеського регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

визначені приоритетні напрямки використання світового досвіду організації зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу;

обґрунтовані методологічні підходи до формування механізму становлення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу в сучасних умовах, спрямовані на просування та закріплення продукції вітчизняного промислового комплексу на світових ринках;

дістало подальшого розвитку методичне забезпечення виходу на міжнародні ринки промислового комплексу з застосуванням механізму маркетингових досліджень;

запропонована структура і визначені функції підрозділів служби міжнародного маркетингу суб`єктів промислового комплексу;

запропоновані нові підходи до формування протекціоністської політики на державному та регіональному рівнях з метою посилення підтримки вітчизняного промислового виробника стосовно входження його у зовнішньоекономічне середовище;

удосконалена методика оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення полягає в обґрунтуванні напрямків виходу вітчизняного промислового комплекса на світові ринки, розробці науково обґрунтованих рекомендацій щодо формування механізму зовнішньоекономічної діяльності в ринкових умовах. Рекомендації та пропозиції, які були запропоновані в дисертаційній роботі були впроваджені на ВАТ “Мікрон” (Акт впровадження № 412/10 від 28.10.1998 р.), ВАТ “Одеськабель”(Акт впровадження № 1210/98 від 12.10.1998р.), прийняті до розгляду в Комітеті питань науки, техніки та промислової політики Одеської обласної держадміністрації (Вих. № 4-12/1999 від 14.01.1999 р.). Матеріали дослідження впроваджені до навчального процесу та використовуються в курсах лекцій по економічній теорії, макроекономіці, інвестиційній діяльності на кафедрі “Економіка промисловості” Одеського національного політехнічного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором обґрунтовано необхідність формування нової моделі механізму становлення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу. На підставі узагальнення міжнародного досвіду пропонується процедура маркетингових досліджень при виході на міжнародний ринок, методика виходу на міжнародний ринок, рекомендовано порядок формування стратегії зовнішньоекономічної діяльності на основі модернізованої однопродуктової моделі Леонтьєва з урахуванням впливу іноземних інвестицій. Автором у дисертаційній роботі використано лише те ідеї, положення та розрахунки, які є результатом власного наукового внеску в публікаціях, виданих у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались: на міжнародній конференції “Менеджмент і маркетинг в промисловій сфері” (Алушта, 1996), “Спільні підприємства як засіб інтенсифікації машинобудівного виробництва”, Міжнародна конференція “Сучасний стан та перспективи розвитку гуманітарних наук (соціологія, соціальна психологія, менеджмент)” (Одеса, 1997), Міжнародна науково-практична конференція “Причорномор'я на порозі ХХІ століття: Тенденції глобалізації та регіоналізації соціально-економічного розвитку”(Феодосія, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, загальним обсягом 12,68 д.а., з яких особисто автору належить 6,53 д.а., з них в фахових виданнях опубліковано 6 робіт.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Робота містить 193 стор., 7 малюнків на 6 сторінках, 19 таблиць на 8 сторінках, 5 додатків на 20 сторінках. До роботи додається список використаних джерел з 136 найменувань на 10 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

промисловий економіка зовнішньоекономічний політика

В дисертаційній роботі, на підставі проведених автором досліджень, захищаються теоретичні і науково-методичні розробки стосовно напрямків формування зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств в ринкових умовах.

У вступі відображена актуальність проблеми, її народногосподарське значення, сформульовано мету і завдання дисертаційного дослідження, його відповідність державним науковим програмам, викладено методику дослідження, відзначено основні елементи новизни і практична значущість отриманих автором результатів, виділено особистий внесок дисертанта у дослідженні проблеми.

Розділ 1. “Зовнішньоекономічна діяльність як основа входження вітчизняного промислового комплексу в систему світового господарювання”.

На підставі вивчення еволюції теоретичних поглядів та практичного світового досвіду від класичної політекономії до сучасних доктрин показана об`єктивність процесу інтернаціоналізації світової економіки та необхідність входження промислового комплексу України в світове господарство.

Суттєвість міжнародного розподілу праці виявляється у діалектичній єдності розподілу та об`єднання процесу виробництва. Міжнародний розподіл праці спирається на спеціалізацію виробництва окремих країн. Виробничий процес припускає спеціалізацію різних видів трудової діяльності, їх кооперацію і взаємодію. Міжнародний розподіл праці виступає не тільки як засіб об`єднання праці різнонаціональних суб`єктів, але і як з`єднуючий початок, який створив систему світового господарства.

Міжнародний розподіл праці грає зростаючу роль у реалізації процесів розширеного відтворення у світовому господарстві:

- забезпечує взаємозв`язок цих процесів;

- формулює відповідні міжнародні галузеві та регіональні міжгалузеві пропорції.

Головним напрямком розвитку міжнародного розподілу праці стало розширення міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва.

Міжнародне кооперування промислового виробництва у його розвинутих формах охоплює різні сфери співробітництва. До них відносяться:

- виробничо-технологічне співробітництво, яке включає передачу ліцензій та використання прав власності, розробку та погодження проектно-конструкторської документації, технічних процесів, технічного рівня і якості продукції, будівельних і монтажних робіт, модернізацію кооперуючих підприємств, удосконалення управління виробництвом, стандартизацію, уніфікацію, сертифікацію, розподіл виробничих програм;

- торгово-економічні процеси, що пов`язані з реалізацією кооперованою продукцією;

- гарантоване обслуговування техніки.

Виділяють три основних методи, які використовуються при налагодженні коопераційних зв`язків: здійснення спільних програм, спеціалізація в договірному порядку, утворення спільних підприємств.

Однією з форм світогосподарських зв`язків є створення вільних економічних зон. Досвід їх створення свідчить про те, що їх успішна реалізація пов`язана з інформаційно-рекламною діяльністю та відносинами з суспільством та діловим світом. Ключовим аспектом для успішного розвитку таких зон є кваліфікація персоналу, що керує зоною та його зацікавленість. Другий ключовий аспект - організаційна структура управління зоною. Зацікавленість багатьма країнами у створенні вільних економічних зон обумовлена тим, що зростає рівень зайнятості, обсяги експорту, швидкість засвоєння нових технологій та промислової модернізації. Заставою успіху вільних економічних зон є висока адаптивність та гнучкість в процесі адміністрування, створення зон зовнішньої торгівлі, зон промислових підприємств, які можна використати в економічно-депресивних регіонах з високим рівнем безробіття. До позитивного в створенні вільних економічних зон належить також утворення науково-технологічних парків (технопарки, технополіси, тощо).

Еволюційною особливістю розвитку науково-технологічних парків є те, що вони поєднують географічні, економічні та соціальні фактори. Найбільш сприятливими факторами для їх утворення є органічна єдність в розміщенні підприємств з високими технологіями в галузях промисловості, наукові заклади, ВУЗи, які готовлять для технополісів наукові та інженерні кадри, житлову розбудову з відповідною сучасною виробничою та соціальною інфраструктурою.

Ці методи мають бути взяті на озброєння вітчизняними виробниками при виході на міжнародний ринок.

На основі аналізу стану проблеми, що розглядається, можна зробити наступні висновки.

Найважливішою рисою сучасності є підвищення рівня взаємозалежності, інтеграції країн. Прискорення різних напрямків взаємозалежності проходить під впливом розвитку техніки (транспортної, інформаційної, машинобудівної) та технологій. Стан зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств залежить від політичного, фінансового, соціального рівня розвитку країни в цілому.

Розділ 2. “Передумови формування механізму зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу України в умовах трансформації економіки”.

У другому розділі виконано аналіз промислового виробництва України та стан зовнішньоекономічної діяльності. Згідно проведеного аналізу, частка паливно-енергетичного та сировинного комплексу, які виробляють проміжну продукцію, зросла з 26,5% у 1990 році до 58,5% в 2000 році. В той час як виробництво продукції кінцевого попиту значно знизилось. Частка продукції машинобудування та металооброблення скоротилася більше ніж вдвічі. Загострилися структурні проблеми у виробництві споживчих товарів. Їх частина у загальному обсязі промислової продукції за цей час знизилася з 31,3% до 19,3%. Промислове виробництво в цілому за цей період зменшилося майже наполовину. Недостатня соціальна орієнтація виробництва в умовах лібералізації економіки привела до експансії імпортних товарів і в багатьох випадках - до втрати вітчизняного ринку. Незадовільним є техніко-технологічний стан виробництва. Значні розміри фізичного та морального старіння промислово-виробничих фондів. Більшість промислових підприємств взагалі припинила інноваційну діяльність, в зв`язку з чим зростає старіння промислово-виробничих фондів, відсутні достатні умови для виробництва конкурентоспроможної продукції. У 2000 році за рахунок державного бюджету проведено всього 6% інвестицій у основний капітал.

Дестабілізує функціювання вітчизняного внутрішнього ринку промислової продукції існування цінових диспропорцій. Аналіз ціноутворення свідчить про випереджаюче зростання споживчих цін на товари та послуги в порівнянні з цінами виробників промислової продукції. Деформування системи цін виробників полягає в існуванні диспаритетів цін між енерго-сировинними та перероблюючими галузями. На протязі 2000 року у паливній промисловості ціни зросли на 35,5%, що потягло за собою стрибок цін у інших галузях промисловості на 10 - 25 %. На формування цін впливають багаточисельні посередники, діяльність яких приводить до утворення значної різниці між цінами виробників та цінами споживачів промислової продукції. Низьке завантаження виробничих потужностей (менш 50%) з одного боку створює потенційний резерв збільшення обсягів виробництва без значних додаткових витрат на капітальні вклади, а з іншого - приводить до збитків багатьох промислових підприємств. Непосильний для більшості промислових підприємств податковий тягар зумовив погіршення їх фінансового стану. Великі борги, неплатіжеспроможність, збитковість, вимивання оборотних засобів, зниження ефективності фінансово-господарської діяльності - такі риси української промисловості на сучасному етапі, що випливає із даних наведеної таблиці. Характеризуючи платіжну кризу у промисловості, слід відмітити, що завдяки взаємозалікам, бартерним операціям, наявності множини комерційних посередників на початку 2000 року 36% дебіторської заборгованості у промисловості складала заборгованість за електроенергію, а борги підприємств-електроенергетики досягли 27% кредиторської заборгованості промислового комплексу. Відміна взаємозаліків між споживачами електроенергії, постачальниками та генеруючими компаніями сприяла збільшенню надходжень банківських коштів у 1,5 - 2 рази, виводу капіталів з тіньової сфери.

Головною проблемою однієї із найбільш важливих галузей господарської системи України, а саме вітчизняного машинобудування, стало скорочення замовлень, позбавлення ринків збуту готової продукції, фізичне та моральне старіння матеріально-технічної бази цієї галузі промисловості. Вихід із такого стану у реструктурізації і впровадженні нової техніки та технології, а для цього потрібні інвестиції. На даний час зберігається тенденція незначного збільшення капітальних вкладень до промислового комплексу.

Стан виробництва у промисловому комплексі впливає на формування зовнішньоекономічних зв`язків і створює складні умови для входження України у світове господарство.

Проведений аналіз дозволяє сформулювати основні умови включення українського промислового комплексу в процес регіональної та міжнародної інтеграції. Для цього економіка України мусить бути в одній системі координат з світовим розвинутим суспільством. Це може бути досягнуто становленням в Україні адекватних правових, економічних, соціальних та інфраструктурних відносин. Сприятливими факторами для розвитку цих відносин є: наявність неконфліктних кордонів між сусідніми країнами; спільність історичної долі; традиційність взаємних техніко-економічних і наукових зв`язків; єдність природного середовища; однорідність рівня соціально-економічного розвитку регіонів.

Підключення вітчизняного промислового комплексу до технологічної низки, яка діє в межах транснаціональних корпорацій, а також відкриття їх філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва. Генеральне узгодження про тарифи та торгівлю, яке включає міжнародні правові норми, принципи та їх правила мусять бути в основі торгово-економічних відносин між вітчизняними та закордонними підприємствами.

Таблиця 1. Показники фінансового стану промисловості України

Входження промислового комплексу України до системи світогосподарських зв`язків вимагає адаптації його економічних структур, яка б не суперечила економічним інститутам світового господарства. Аналіз досвіду проведених ринкових реформ, відображений у вимогах міжнародного валютного фонду, рекомендує таку послідовність кроків у становленні відкритої економіки як: стабілізація, лібералізація, приватизація, реструктуризація промислового комплексу та ін. Кожна країна проходить власний шлях, який базується на світовому досвіді та враховує національну специфіку. Тому для національних виробників можливо сполучення плану і ринку на етапі трансформації, при цьому слід пам'ятати, що ринок не забезпечує реалізацію наукових програм та не вирішує довгострокових програм, пов`язаних з розвитком інфраструктури транспорту, телекомунікацій та всього того, що забезпечує ефективну роботу промислових підприємств. В дисертаційній роботі виділені основні приоритети, до яких відносяться: зміцнення національної валюти та забезпечення зайнятості населення; виконання замовлень освітою на підготовку відповідних фахівців для промислових підприємств, які працюють в ринкових умовах; розповсюдження наукових досліджень, що відображають основні напрямки виробництва конкурентноздатної промислової продукції; поновлення державних служб, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність промислового комплексу.

Результати аналізу дозволяють стверджувати що в Україні ще існує затримка реформування економіки, яка находить вираз у: послабленні макроекономічної політики; труднощах бюджетної політики; недоліках податкової системи; зростанні заборгованості суб`єктів промислового комплексу за енергоносії.

Повільність темпів реформ, невизначеність державного економічного курсу ставить вітчизняного промислового виробника перед фактом втрати шансу надходження в світове суспільство. В дисертації визначені основні напрямки конструктивних реформ до яких належать: розробка ефективного механізму закриття та банкрутства промислових підприємств-боржників; надання суб`єктам промислового комплексу пільгових умов при обслуговуванні банківською системою; залучення промислового комплексу до забезпечення паливно-енергетичного комплексу ресурсозберігаючими технологіями тощо; приватизація землі, на якій знаходяться ці підприємства.

Непродумана система правових заходів щодо переходу до відкритої економіки з боку держави веде до того, що більш розвинутим країнам та їх виробникам надаються переваги на світових ринках. Досить часто складаються ситуації, коли при рівних умовах, на західних ринках перевага надається товарам та послугам більш розвинутих країн. У зв'язку з цим необхідна розробка програм підтримки вітчизняних виробників експортної продукції в межах державної протекціоністської політики. Актуальним завданням є створення державної стратегії формування зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу.

Розділ 3. “Організаційно-методичні засади активізації зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів промислового комплексу”.

У третьому розділі систематизовані недоліки розвитку зовнішньоекономічних відносин та сформульовані шляхи удосконалення зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу. Одним із інструментів ліквідації недостатнього розвитку зовнішньоекономічних зв`язків промислових підприємств є міжнародний маркетинг. Особливістю маркетингових досліджень є можливість їх використання як окремо, так і в комбінації з іншими. (Рис. 1).

Серед інструментів запропоновано виділяти методи універсальної та вузько функціональної дії. Важливим ланцюгом аналізу маркетингового середовища є вивчення кон`юнктури ринків промислової продукції - комплексу реальних умов та факторів, що впливають на функціонування ринку в заданий момент часу та при певних географічних, та інших обмеженнях. Вивчення господарської кон`юнктури проходить по декількох напрямках: якісних та кількісних характеристиках цін, обсягах, що задовольняють попит, структурній розбудові, тенденціям розвитку споживання, чисельності та демографічному складу населення, рівню та відсоткам розподілу доходу, рівню економічного, науково-технічного розвитку та ін.

Рис. 1. Механізм прийняття потенційним промисловим підприємством- експортером рішення про вихід на зовнішній ринок.

В роботі визначено зміст стратегічної політики промислового комплексу та основи її формування, які потребують: аналізу потенціального ринку промислової продукції у широкому розумінні та його середовища; пошуку сприятливих можливостей розвитку, які залежать від потенціалу промислового комплексу, його технологічного розвитку, адаптивних можливостей, від потреб ринку та активності конкурентів; вибору середньо - та довгострокових цілей маркетингу в залежності від положення на ринку та можливостей ринку (фінансових, технічних та їм подібних); вибору потенційних ринків і сегментів потенційних клієнтів; визначення бюджету для реалізації поставленої мети.

Тактична політика промислового комплекса полягає у: визначенні додаткової, особливої та узагальненої мети, яка сприяє реалізації зовнішньоекономічної політики промислового комплексу; визначенні бюджету, необхідного для досягнення поставленої мети, пов`язаної з короткостроковою програмою на 3, 6, 12 місяців; реалізації кожної конкретної програми, яка відповідає поставленій меті (вивчення ринку, рекламна компанія); безперервного контролю за результатами шляхом постійного порівняння реальних і очікуваних результатів, визначення різниці і виявлення причин розходження.

Стратегічний аналіз промислового комплекса може базуватися на відомих схемах: схема Бостонської консалтингової групи (БКГ); схема Артура Д. Літла (АДЛ); схема Мак-Кинсея (МК); нова схема БКГ, які відображають 4 основних видів діяльності: концентрована, спеціалізована, фрагментарна, безперспективна. При цьому до них входять такі параметри зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств: обсяг ринку, рівень економічного росту, норма прибутку, інтенсивність конкуренції, максимальне співробітництво у вибраних напрямках та його диференціація, кваліфікація кадрів.

В сучасних умовах розвитку господарської діяльності приділяється увага складним та диверсифіцированим технологічним та організаційним моделям промислового виробництва. В роботі пропонується удосконалена однопродуктова динамічна модель ефективності зовнішніх інвестицій в реалізації вітчизняних інвестиційних проектів.

Наведені на рис. 2. виділені фактори, що характеризують виробництво: праця (L), засоби праці (основні виробничі фонди) (К) та предмети праці (Ws). Останні включають, з одного боку, елементи природи або природничі ресурси (W) та предмети праці (W^s), повернені до виробництва як частина сукупного суспільного продукту. Результатом виробничої діяльності є валовий продукт (Х), розподіляємий в блоці Рх на виробничі потреби (W) та кінцевий продукт (Y). В свою чергу, продукт (Y) поділяється в блоці розподілення (Ру) на валові капітальні внески (І) та невиробниче використання (С). Валові капітальні внескі (І) поділяються на амортизаційні відрахування (А) та чисті капітальні внескі, які йдуть на розширення виробничих фондів (Блок Рі).

Відображена на рис. 2 однопродуктова макроекономічна модель допомагає виявити взаємозв'язки таких агрегованих макроекономічних показників, як валовий продукт, кінцевий продукт, трудові ресурси, виробничі фонди, капітальні внески, споживання тощо. Так, на макрорівні блок розподілення Рх демонструє взаємозв'язки між валовим продуктом Х, виробничим споживанням W, та кінцевим продуктом Y: X = W + Y. Блок Ру поділяється на дві складові: валові капітальні внески І та невиробниче споживання С: Y = I + C. Капітальні внески складають матеріальну основу нарощування та переозброєння виробничого апарату промислового комплексу і є засобом рішення завдань підвищення добробуту.

В умовах кризи національної економіки взаємодія елементів наведеної схеми підлягає деяким змінам. Так, наприклад, значно зменшуються потоки чистих капітальних внесків і потік тієї частини валового продукту, виділеної нами, яка спрямовується на виробничі потреби. Зниження обсягу грошових засобів у цих потоках є причиною падіння обсягів промислового виробництва і, як наслідок - валового кінцевого продукту. Циклічний взаємозв'язок елементів схеми викликає неодноразове повторення та посилення процесу стагнації. Для того, щоб зупинити цей процес, необхідно зорієнтувати належним чином елементи схеми, якими є виділені об'єднані потоки. Потік чистих капітальних внесків характеризує активність зовнішніх інвесторів. Інвестиційний капітал внутрішніх інвесторів в промисловому комплексі України в теперішній час надзвичайно низький та недостатній для вирішення цього завдання. При цьому рівняння руху основних виробничих фондів К має вигляд:

dK/dt = 1/q (I-K),

де q - параметр моделі; - коефіцієнт амортизації.

Враховуючи вищенаведене, можна з урахуванням зовнішніх інвестицій записати динамічну модель рівнянням виду:

dK/dt = 1/q ((1 - а)Х - мK - С),

де а - коефіцієнт пропорційності випуску промислової продукції Х, який враховує обсяг іноземних інвестицій.

Інвестиційним процесам у нашій країні потрібні зовнішні поштовхи. Ними можуть бути іноземні інвестиції, раціональне використання яких дозволить відновити оптимальний стан об'єднаних поточних засобів, що дозволяє зорієнтувати промисловий комплекс до зростання виробництва та примусить схему “працювати” в протилежному напрямку.

Проведений за моделлю аналіз показав що, найбільшу ефективність використання інвестиційних ресурсів мають в першу чергу суб`єкти промислового сектору економіки, що впроваджують енергозберігаючі та високі технології.

В роботі пропонується здійснити заходи щодо захисту вітчизняного виробника шляхом створення пільгових умов господарювання для промислових підприємств - потенційних експортерів, що буде сприяти активізації зовнішньоекономічної діяльності ті підвищення ефективності промислового виробництва.

Висновки

В дисертаційній роботі розв`язане наукове завдання розвитку теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу.

Проведені в межах дисертаційної роботи дослідження автора дозволяють зробити наступні висновки:

Автором визначені напрямки використання світового досвіду організації зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу. Виходячи із світової практики вітчизняним працівникам доцільно використовувати міжнародні методи входження у світовий ринок такі як: підключення до технологічної низки, утворення спільних підприємств та інше.

Практика діяльності спільних промислових підприємств багатьох країн свідчить, що перевагами таких підприємств в порівнянні з національними, є швидкі темпи будівництва, освоєння та модернізації потужностей, стабільний розвиток та удосконалення виробництва; активне використання нових технологій та нових методів організації, управління виробництвом для одержання високоякісної та конкурентоспроможної продукції; висока продуктивність праці та рівень оплати; порівняльно короткий строк окупності інвестицій.

Автором обумовлено, що значним кроком по покращенню міжнародного співробітництва є створення вільних економічних зон, де сконцентровані промислові підприємства, більш ефективне використання системи виробничого сервісу та можливостей лізингових компаній.

Автором обґрунтовано, що основа методологічного підходу до формування механізму становлення та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу полягає у системності, яка потребує аналізу потенціального ринку промислової продукції та його середовища; пошуку сприятливих можливостей розвитку, які залежать від потенціалу промислового комплексу, його технологічного розвитку, адаптивних можливостей, від потреб ринку та активності конкурентів; визначенні бюджету для реалізації поставленої мети; моніторингу за результатами.

Автором обґрунтовано, що одним із інструментів удосконалення зовнішньоекономічних зв`язків є міжнародний маркетинг. Сформульовано механізм прийняття потенційним експортером рішення про вихід на зовнішній ринок.

Автором доведено, що використання маркетингових досліджень при формуванні стратегії виходу на міжнародний ринок потребує реформування економічних структур суб`єктів господарювання. В зв`язку з чим запропонована структура та визначені функції підрозділів служби міжнародного маркетингу.

Проведені автором дослідження протекціоністської політики на державному та регіональному рівнях показали, що у рамках цієї політики треба визначити шляхи підтримки базових промислових підприємств, що дозволить прискорити інноваційні процеси.

На регіональному рівні запропоновано провести реструктуризацію заборгованості базових підприємств перед міським бюджетом, розробити механізм пріоритетного видання муніципальних замовлень базовим підприємствам, вирішити питання передачі до комунальної власності соціальної сфери базових підприємств, надати на певний термін податкові пільги за користування землею.

На державному рівні слід внести в податковий Кодекс України розділ про податкові пільги для підприємств промислового комплексу, що впроваджують інновації та змінити терміни сплати податків цими промисловими підприємствами.

Податком не повинні бути обкладені доходи промислових підприємств від використання запатентованих винаходів, ліцензій, патентів та ін. Необхідно повністю звільнити від податку на прибуток долю, що направлена на науково-дослідницькі та конструкторські розробки. В той же час цілеспрямовано ввести прогресивний додаток на прибуток з продажу виробів підприємствами-монополістами.

Вихід на міжнародний ринок має бути економічно обґрунтованим. В зв'язку з чим автором пропонується удосконалена методика оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємств промислового комплексу, яка враховує особливості нормативних та законодавчих актів України.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

И.А.Голубева Методи визначення економічної ефективності інновацій // Инновационный менеджмент / Н.С.Поповенко, Е.А.Бельтюков, Э.Н.Забарная, И.С.Лапина, И.А.Голубева - Одесса. Полиграфмаш. - 1999. - С. 146-177.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко, О.А.Усова Основные причины, сдерживающие приток частных инвестиций в экономику Украины // Вісник Технологічного університету Поділля. - 1999. - №5. - С.147-149.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко Совместные предприятия как одна из форм внешнеэкономической деятельности // Труды Одесского политехнического университета: Научный и прозводственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. - Одесса. - 1997. - Вып.2. - С. 181-184.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко, О.А.Усова Международный маркетинг - одно из направлений совершенствования внутрифирменного управления // Экономические инновации, Выпуск 4. - Одесса. - 1999. - С.176-179.

Поповенко Н.С., Голубєва І.А. Сучасні форми управління економікою регіону, Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними та політичними процесами в регіоні (на прикладі півдня України): Зб. наук. пр. - Укр. Акад. держ. упр. при Президентові України, - Одеса, 1998. - С. 104-108.

И.А.Голубева, Е.В.Рябых Некоторые аспекты оценки инвестиционной привлекательности регионов страны // Экономические инновации, Выпуск 11. - Одесса. - 2001. С. 75 - 80.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко Технополис как форма организации управления научно-техническим прогрессом (НТП) / Одесский госуд. политехн. ун-т. - Одесса, 1995. 2 с. -Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 12.08.96, № 1617-Ук96.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко, О.А.Усова Совместные предприятия как средство интенсификации машиностроительного производства // Материалы конф. "Менеджмент и маркетинг в производственной сфере" - Алушта. - 1996. - С.4.

И.А.Голубева 13 советов по проблеме создания и функционирования совместных предприятий // Междунар. конф. "Современное состояние и перспективы развития гуманитарных наук (социология, социальная психология, менеджмент)" - Одесса. - 1997. С. 12.

И.А.Голубева, Н.С.Поповенко Инвестиционная привлекательность совместных предприятий и механизм инвестирования промышленных проектов // Научные труды молодых ученых Одесского государственного политехнического университета - Одесса. - 1997. - С. 77-86.

Размещено на Allbest.ru