Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Спеціальність: 08.08.01. Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Економіко-екологічні основи нетрадиційних стратегій в освоєнні природних енергетичних ресурсів (на прикладі приморських регіонів України)

Холодов Дмитро Володимирович

Одеса - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Степанов В'ячеслав Миколайович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Прейгер Давид Каспарович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони, завідувач відділу проблем розвитку транспортних комунікацій

доктор економічних наук, професор Ковальов Володимир Георгійович, Одеський державний екологічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту природоохоронної діяльності

Провідна установа: Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України, відділ проблем розвитку і розміщення паливно-енергетичного комплексу (м. Київ).

Захист відбудеться: 30.05.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, за адресою: 65044, Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розіслано 25.04.2002р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Тараканов М.Л.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Важливим фактором забезпечення економічної безпеки і сталого соціально-економічного розвитку України та її регіонів є здійснення заходів для формування надійної регіональної і національної бази паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР). Україна відноситься до енергодефіцитних країн: власний видобуток покриває 25-30% потреби в природному газі і 10-12% - у нафті. Одним з резервів підвищення ресурсно-екологічної безпеки (РЕБ) у системі рішення задач використання ПЕР регіонів України є прискорене залучення до господарського обороту внутрішніх ресурсів, у тому числі поновлюваних джерел енергії, повсюдна економія ПЕР і ін.

Складна ресурсно-екологічна ситуація і дефіцит ПЕР особливо характерні для півдня України - Причорномор'я, де питома вага від загальноукраїнських показників така: електроенергетика-6,8%, паливно-енергетична галузь-5,4%, сумарний природно-ресурсний потенціал Південного регіону складає 15,6% загальноукраїнського. Недостатні паливно-енергетичні ресурси значно гальмують комплексний розвиток району. Так Одеська область 96% потреби в електроенергії задовольняє за рахунок зовнішніх джерел, що генерують. Дефіцит природних енергетичних ресурсів і потужностей, що генерують, а також складна економічна ситуація в Українському Причорноморї, ставить на перший план проблеми пошуку пріоритетів в освоєнні енергоресурсів і комплексному використанні власних поновлюваних джерел, включаючи морський гідропотенціал, енергію сонця, вітру та ін., запаси яких у регіоні досить значні. Особливої уваги заслуговує вивчення проблем розвитку в морській береговій зоні електростанцій, що гідроакумулюють (ГАЕС), які у перспективі можуть стати органічною частиною енергосистеми країни як найбільш ефективне і високоманеврене джерело електроенергії.

Економічним, екологічним, соціальним і іншим проблемам розвитку енергетики та взаємозалежних від них проблем ресурсно-екологічної і національної безпеки присвячені роботи багатьох вчених і фахівців, а саме: О.І. Амоші, О.Ф. Балацького, В.Г. Баряхтара, О.Ф. Бєлова, Б.В. Буркинського, В.М. Гєєця, А.А. Долинського, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, В.В. Ковальова, Н.Г. Ковальової, Р.О. Крижановського, И.И. Лукінова, В.К. Мамутова, С.І. Пірожкова, Б.С. Стогнія, В.М. Трегобчука, С.К. Харічкова, М.Г. Чумаченко, А.К. Шидловського та ін.

Разом з тим, багатоплановість і складність рішення ресурсно-енергетичних і економіко-екологічних проблем і недостатність їхнього теоретичного узагальнення, ставлять перед необхідністю розробки теоретико-методологічних і прикладних проблем сталого розвитку паливно-енергетичного комплексу в кризових умовах, розробки альтернативних регіональних стратегій в освоєнні природних енергетичних ресурсів. Ці обставини визначили вибір теми дисертаційної роботи, її цілі і побудову структури досліджень.

Взаємозв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати дисертаційної роботи отримані при виконанні науково-дослідних робіт у рамках держбюджетної теми "Науково-методичні основи формування комплексного економіко-екологічного механізму управління господарською прибережною діяльністю в Чорноморсько-Азовському басейні" (Державна реєстрація №0198U001373), що розроблялася Інститутом проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України в 1998-2000 р. Автором розроблені концептуальні положення з пріоритетів освоєння нетрадиційних енергоресурсів Азово-Чорноморського узбережжя України.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методологічних і методичних підходів економіко-екологічного аналізу кризових ситуацій у паливно-енергетичному комплексі та вироблення нетрадиційних стратегій рішення ресурсно-енергетичних і економіко-екологічних проблем.

Мета роботи визначила розгляд таких задач:

розробка методологічних і прикладних аспектів оцінки тенденцій і закономірностей кризових ситуацій у розвитку традиційної ресурсної бази енергетики в контексті економічної безпеки України;

формування методологічних і методичних підходів до оцінки рівнів ресурсно-енергетичної конфліктності та погроз економічній безпеці;

розробка економіко-екологічної оцінки пріоритетних напрямків освоєння нетрадиційних джерел енергії в контексті підвищення стійкості функціонування паливно-енергетичного комплексу, у тому числі приморських регіонів;

економіко-екологічне обґрунтування напрямків оцінки можливостей ефективного освоєння морського гідропотенціалу України на основі гідроакумулювання.

Об'єктом дослідження є стратегії освоєння природних енергетичних ресурсів.

Предметом дослідження є методи економіко-екологічного аналізу кризових ситуацій у паливно-енергетичному комплексі та обґрунтування нетрадиційних стратегій освоєння природних енергетичних ресурсів в приморських регіонах.

Методи дослідження. Методологічною основою досліджень є теоретичні положення економічної науки, праці в області економіки природокористування й охорони навколишнього середовища, економіки паливно-енергетичного комплексу, національної безпеки. В роботі використовувалися загальнонаукові методи економічних досліджень, методи загальної параметричної теорії систем, експертних оцінок, економіко-екологічної оптимізації, методи матричного аналізу та ін. Методи експертних оцінок і економіко-екологічного аналізу використовувалися при дослідженні ресурсно-енергетичних і економічних аспектів кризової ситуації в розвитку традиційної енергетики. Методи загальної параметричної теорії систем і методи матричного аналізу покладені в основу розробки методологічних і методичних підходів до оцінки рівнів конфліктності (інцидентності) у системі ресурсно-енергетичної безпеки. При розробці проблем ефективного освоєння нетрадиційних енергетичних ресурсів використовувалися методи загального системного аналізу і методи економіко-екологічної оптимізації, а також окремі національні нормативно-правові документи.

Наукова новизна результатів досліджень полягає в тому, що:

виявлено, на основі сформульованих методологічних принципів економіко-екологічного аналізу (врахування державної незалежності, економічної безпеки, екологічного імперативу), тенденції і закономірності формування кризових ресурсно-енергетичних ситуацій в Україні, у тому числі в Приморському народногосподарському комплексі;

розроблено методичні основи інцидентсного аналізу з використанням загальної параметричної теорії систем (ЗПТС) для оцінки рівнів ресурсно-енергетичної і економіко-екологічної конфліктності в системі паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) відповідно до стратегії "відкладеного лібералізму";

виявлено передумови і економіко-екологічно ефективні напрямки освоєння природних альтернативних (нетрадиційних) джерел енергії в приморських та інших регіонах України на основі порівняння пріоритетів цілей в енергетичній політиці та рівней інцидентності в паливно-енергетичному комплексі, як системі (ПЕК-системі);

обґрунтовано шляхи і напрямки ефективного освоєння морського енергопотенціалу України (у т. ч. гідроакумулювання) на основі порівняння еколого-економічних конфліктів;

розроблено комплексну систему економіко-екологічних і техніко-економічних показників використання станцій, що гідроакумулюють, і удосконалено методичні підходи до оцінки паливно-ресурсної ефективності гідроакумулювання.

Практичне значення отриманих результатів пов'язана з рішенням важливої народногосподарської задачі підвищення економіко-екологічної ефективності паливно-енергетичного комплексу, як системи (ПЕК-системи) України на основі інтенсифікації використання резервів нетрадиційних енергоресурсів, у тому числі ресурсів морської берегової зони. Наукові положення, висновки і рекомендації з ефективного освоєння нетрадиційних ресурсів сприяють розвитку економіко-екологічної теорії сталого розвитку регіонів. Результати наукових досліджень використовуються у програмі розвитку нетрадиційної енергетики в морському торговому порту "Южний" (довідка № 16-08ОМ/15 від 15.01.2002 г), у ВАТ "Укргідропроект", м. Харків при проектуванні та обґрунтуванні ефективності обєктів гідроенергетики (довідка № 057 від 31.01.2002 р.), а також в навчальних курсах: "Використання водної енергії" і "Управління проектами" в Одеському державному екологічному університеті (довідка № 02-96 від 14.01.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено персональний авторський підхід і особисто розроблені методологічні основи нетрадиційних стратегій у розвитку ПЕК-системи, у тому числі зв'язаних з оцінкою кризових ситуацій у розвитку традиційної ресурсної бази енергетики та економіко-екологічної ефективності використання нетрадиційних джерел енергії. Автором обґрунтовано економіко-екологічну доцільність освоєння морського енергопотенціалу на основі гідроакумулювання і розроблено рекомендації з удосконалювання методів оцінки паливної ефективності використання гідропотенціалу в ПЕК-системі. Автором дисертаційної роботи використано лише ті ідеї та положення, що є результатом власного наукового внеску в публікації, видані у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, наукові висновки і рекомендації доповідалися і одержали позитивну оцінку на міжнародному симпозіумі "Управління і охорона узбережжя Північно-Західного Причорномор'я" (Одеса, 30 вересня-6 жовтня 1996 р.), на міжнародній науково-технічній конференції "Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів" (Тернопіль, 17-18 квітня 1997 р.), на міжнародній науково-технічній конференції "Перспективні напрямки розвитку екології, економіки, енергетики (Одеса, 10 березня 1998 р.), на VIII міжнародній науково-технічній конференції "Економічна безпека в стратегії ринкових реформ" (Київ, 26-27 жовтня 2000 р.), на міжнародній науково-технічній конференції "Рекреаційна індустрія: стан, проблеми і перспективи розвитку" (Луцьк, 5-8 вересня 2000 р.), на міжнародній науково-технічній конференції "Економіко-екологічні проблеми Дністра" (Одеса, 25-28 вересня 2000 р.), на II міжнародній науково-технічній конференції "Економічні проблеми виробництва і споживання екологічно чистої продукції" (Суми, 22-25 травня 2001 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень опубліковано 19 наукових праць загальним обсягом 6,7 друкованих аркушів; з них персонально автору належить 3,8 друкованих аркуші; з 19 публікацій 2 колективні монографії; 5 статей опубліковано в фахових виданнях України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 200 сторінок, у тому числі 18 таблиць на 19 сторінках, 17 рисунків на 17 сторінках, 3 додатки на 3 сторінках. Список використаних джерел складається з 218 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, сформульовано цілі та задачі досліджень, наукова новизна і практична значимість отриманих результатів і положень, що виносяться на захист.

В першому розділі, "Ресурсно-економічна оцінка кризової ситуації в розвитку традиційної енергетики України", досліджуються тенденції і закономірності формування кризової ситуації в паливно-енергетичному комплексі України в зіставленні з європейським досвідом рішення енергетичних проблем (на прикладі Франції). Такий підхід дозволив дати оцінку стану енергетичної безпеки України як загрозливого для її національної безпеки в цілому. Кризова ситуація збільшується зростанням дії таких факторів, як енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП), зношеність виробничих фондів ПЕК, неплатежі за споживання енергоресурсів і електроенергії. Особливу тривогу викликає загострення загальної економіко-екологічної ситуації, що обумовлено низьким рівнем екологічної безпеки підприємств ПЕК, що дають близько 50% викидів шкідливих речовин в атмосферу, майже 25% скидань забруднених стічних вод у поверхневі водяні об'єкти і близько 60% загального обсягу парникових газів. Рівень залежності енергетики й економіки України в цілому від імпортних постачань енергоносіїв є критичним.

В цій ситуації необхідна розробка довгострокової концепції державної енергетичної політики, яка має намітити пріоритети на шляху подолання кризових явищ в енергетиці, підвищення рівня енергетичної безпеки України на перехідному етапі постіндустріального розвитку, формування короткострокових і довгострокових орієнтирів розвитку ПЕК. Розробка концепції вимагає формулювання і розвитку концептуальних положень, у тому числі самого поняття "енергетична безпека" і його співвідношення з національною безпекою в цілому. У цьому контексті під "енергетичною безпекою" слід розуміти: а) стан, при якому в результаті процесів, що відбуваються в енергозабезпеченні країни, не виникають необоротні негативні процеси в політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технічній і інформаційній сферах національної безпеки України; б) стан, при якому в результаті процесів, що відбуваються в політичній, економічній, соціальній, військовій, екологічній, науково-технічній і інформаційній сферах національної безпеки України, не виникають необоротні негативні процеси в енергозабезпеченні країни. Поняття "необоротності" дозволяє природним образом розглядати проблеми оновлюваності-неоновлюваності енергетичних ресурсів, екологічних параметрів навколишнього середовища, соціальних і економічних характеристик у контексті енергетичної безпеки. В роботі енергетична безпека приймається як об'єкт і суб'єкт національної безпеки України, що дозволяє будувати державну енергетичну політику за методологією Концепції національної безпеки України, схваленою Верховною Радою України 16.01.1997р.

Проблеми енергетичної безпеки країни, як об'єкта національної безпеки України, мають вирішуватись всіма її суб'єктами (у межах компетенції) - Президентом, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, органами виконавчої влади і самоврядування, Радою національної безпеки й оборони, Конституційним судом і судами загальної юрисдикції, громадськими організаціями й окремими громадянами.

Для забезпечення енергетичної безпеки країни як суб'єкта національної безпеки України необхідно розглядати її як інтегровану систему, що вимагає для своєї життєдіяльності додержування ряду умов, у тому числі таких: створення правової основи для її організації і розвитку; кадрове, фінансове, матеріальне та інше забезпечення; створення регіональних організаційних підрозділів системи. Управління діяльністю системи забезпечення енергетичної безпеки має містити таке: планування керівництва системою та її структурними елементами; оцінку результативності дій і витрат на проведення заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки та їхніх наслідків. Для забезпечення планової й оперативної діяльності з забезпечення енергетичної безпеки необхідно таке: визначення національних інтересів та їхніх пріоритетів; прогнозування, виявлення й оцінка можливих погроз, що дестабілізують ситуацію, окремих факторів і фактів, причин їхнього виникнення, а також наслідків їхнього прояву; попередження і ліквідація впливу погроз і дестабілізуючих факторів на національні інтереси; ліквідація наслідків чи конфліктів впливу дестабілізуючих факторів. Участь у міжнародних системах енергетичної безпеки має передбачати таке: входження до складу діючих і створення нових систем енергетичної безпеки; створення й участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних та виконавчих органів, що забезпечують енергетичну безпеку на регіональному, міжрегіональному і глобальному рівнях.

Такий підхід природним образом призводить до "відкладеної лібералізації" в енергетичній стратегії на нинішньому етапі розвитку країни. Суть її полягає в тому, що проблема виходу з енергетичної та економічної кризи це не тільки ліберальна доктрина, що дає державі право формулювати лише правила гри і контролювати їх дотримання, але і дає державі право активного впливу на перехідні (трансформаційні) процеси, реалізацію стратегії сталого розвитку.

Як об'єкт і суб'єкт національної безпеки України в цілому енергетична безпека країни є об'єктом і суб'єктом ресурсно-екологічної безпеки (РЕБ). Енергетичні проблеми України ставлять задачу формування концептуальних підходів до розуміння РЕБ як до стану, що виключає виникнення негативних необоротних процесів як у сфері споживання ресурсів, так і в сфері екології. В якості основних функцій національної системи забезпечення РЕБ, в тому числі й у сфері енергетики України, слід виділити такі: підтримка природної ресурсно-сировинної бази довгострокового і сталого соціально-економічного розвитку регіонів і держави; підтримка оптимальної економіко-екологічної рівноваги в регіонах і стану навколишнього природного середовища, що забезпечують відтворювальні функції екологічних систем; запобігання погіршенню екологічної обстановки і виникненню небезпеки для здоров'я населення; забезпечення політичної, правової, технологічної, економічної і наукової готовності держави і її регіонів оперативно, надійно й ефективно вирішувати питання задоволення потреб у природних ресурсах населення і галузей народного господарства; надійно й ефективно вирішувати питання запобігання (чи різкого зниження) усіх видів життєво важливих збитків, що наносяться народному господарству і населенню.

Для України в умовах різкого зниження обсягів промислового (у тому числі енергетичного) виробництва і загостреної еколого-економічної ситуації потреба в збільшенні ВВП створює ще одну погрозу в системі національної безпеки - погрозу її ресурсно-екологічній складовій. За наявності великої кількості підходів при вирішенні проблем РЕБ в енергетиці особливо слід враховувати: взаємозвязки між окремими параметрами національної безпеки і паливно-енергетичного комплексу; дію як "паралельних факторів", що впливають на РЕБ, і можуть мати однакову пріоритетність навіть при різній спрямованості, так і "взаємовиключних факторів" у системі енергетичної безпеки - енергетичну незалежність і економічну доцільність.

В роботі запропоновані також "взаємодоповнюючі" (різнонаправлені і рівнозначні між собою) фактори пріоритетності - екологічна відповідальність, соціальні зобов'язання та ін. Системна постановка питання про ранжирування факторів пріоритетності є дуже важливою для розробки нетрадиційних інтегрованих стратегій освоєння природних енергетичних ресурсів і розвитку ПЕК-системи. Виявлені недоліки методологічних підходів до вирішення проблеми запобігання погроз РЕБ призводять до непослідовних і суперечливих дій у сфері ресурсно-екологічної і енергетичної безпеки. Вимога диверсифікованості джерел енергоносіїв в умовах обмеженості фінансових ресурсів вступає у суперечність з вимогою посилення експлуатації власних джерел енергоресурсів. Проголошений останнім часом глобальний екологічний імператив за деяких умов стає інструментом пригнічення економічного, в тому числі енергетичного, потенціалу одних (слаборозвинених) країн з боку інших (індустріально розвинених) країн. Визначення стратегічних пріоритетів в енергетичній сфері стає особливо актуальним через наростання загальносвітових антиглобалізаційних процесів і установлення в Україні стратегії "відкладеного лібералізму".

В другому розділі, "Методологічні і методичні підходи до оцінки конфліктності і вибору нетрадиційних рішень у системі енергетичної безпеки" з використанням методів загальної параметричної теорії систем (ЗПТС) за А.І. Уємовим (1974) розроблено алгоритм аналізу і вибору пріоритетів (стратегії) у розвитку паливно-енергетичного комплексу, що розглядається як ПЕК-система. Згідно з ЗПТС система розглядається як безліч об'єктів, на яких реалізуються заздалегідь визначені відносини з фіксованими властивостями. Двоїстим буде визначення системи як безлічі об'єктів, що мають заздалегідь визначені властивості з фіксованими між ними відносинами. Відповідно до ЗПТС у роботі використовується комплексний запис схеми визначення системи: [R (m)] P чи двоїста її схема R [ (m) P]. Тут системостворюючими параметрами є концепт (Р), структура (R), субстрат (m). Концепт (атрибутивний концепт) - це та сама визначеність (визначена властивість), з якої починається системне уявлення.

В ПЕК-системі, що розглядається, мають бути визначені наступні властивості (атрибутивний концепт):

Р₁ - підвищення енерговиробництва за рахунок власних вуглеводневих ресурсів;

Р₂ - підвищення енерговиробництва за рахунок власних гідроресурсів;

Р₃ - підвищення енерговиробництва за рахунок власних поновлюваних ресурсів;

Р₄ - підвищення енерговиробництва за рахунок імпорту вуглеводневих ресурсів і ядерного палива;

Р₅ - диверсифікованість джерел і шляхів надходження енергоресурсів;

Р₆ - зниження енергоспоживання за рахунок зменшення обсягів енергоємних виробництв, що випускають експортну продукцію для базових галузей;

Р₇ - підвищення енерговиробництва за рахунок впровадження енергозберігаючих технологій і устаткування;

Р₈ - державне регулювання експлуатації ПЕК-системи.

Структурою (реляційним концептом) системи є системостворюючі відносини. Для ПЕК-системи структуру визначають ті відносини, що виникають чи можуть виникнути при реалізації вищезазначених властивостей. Ці відносини такі:

R₁-рівень використання власних природних ресурсів;

R₂-рівень антропогенного впливу і техногенного навантаження на навколишнє середовище;

R₃-рівень фінансової незалежності країни;

R₄-рівень експортної незалежності країни;

R₅-рівень імпортної незалежності країни;

R₆-рівень життя і соціальної захищеності всіх шарів суспільства;

R₇-рівень забезпечення державного суверенітету країни, її теріторіальної цілісності і захисту економіки військовими засобами;

R₈-рівень розвитку і забезпечення науково-технологічного потенціалу України.

Субстрат системи - це та річ (символ речі), на якій реалізується структура системи при заданих властивостях. Якщо кожній парі (Р_i; R_j) поставити у відповідність число лij, де:

+1 у випадку позитивної взаємодії Р_і і R_j

л_ij= 0 у випадку відсутності (несуттєвого) взаємовпливу Р_і і R_j

1 у випадку негативного взаємовпливу P_i і R_j

то можна одержати матрицю якісної інцидентності ПЕК-системи (табл. 1).

За інцидентністю б_і ранжуються властивості, які притаманні ПЕК-системі. Властивості ПЕК-системи, що мають негативну інцидентність, варто розглядати як погрози енергетичній безпеці. Властивості ПЕК-системи, що мають позитивну інцидентність, є цілями, досягнення яких забезпечує енергетичну безпеку України. Пріоритетність мети Р_і визначається рівнем інцидентності б_і.

За інцидентністю в_і ранжуються відносини, що утворюють структуру ПЕК-системи. Відносини ПЕК-системи, що мають негативну інцидентність, не реалізуються на належному рівні національної безпеки при заданих параметрах - властивостях. Відносини ПЕК-системи, що мають позитивну інцидентність, реалізуються на належному рівні національної безпеки при заданих параметрах-властивостях. Ступінь реалізації відносини R_j на належному рівні національної безпеки при заданих властивостях ПЕК-системи визначається рівнем інцидентності в_j.

Таблиця 1

Матриця якісної інцидентності ПЕК-системи

Атрибутивний концепт, Рі	Релятивний концепт, Rj	і=? лij
	R1	R2	R3	R4	R5	R6	R7	R8
P1	+1	-1	+1	0	+1	+1	+1	+1	+5
P2	+1	-1	+1	0	+1	-1	+1	+1	+3
P3	+1	0	+1	0	+1	+1	+1	+1	+6
P4	-1	-1	-1	0	-1	-1	-1	-1	-7
P5	+1	-1	-1	0	+1	0	+1	+1	+2
P6	+1	+1	-1	-1	-1	-1	-1	0	-3
P7	+1	+1	-1	+1	+1	+1	+1	+1	+8
P8	+1	0	+1	+1	+1	+1	+1	+1	+7
j=?лij	+6	-2	+2	+1	+4	+1	+4	+5	21

Інцидентність I_ij=б_і+в_j визначає пріоритет мети (властивості) при реалізації відносин (структури) енергетичної політики на належному рівні національної безпеки України.

Розрахунки показують, що середнє числове значення інцидентності для побудованої матриці дорівнює: I_ij=5,25. Відповідно середнє квадратичне відхилення дорівнює: д=5,45.

Діапазон значень інцидентності - 9?I_ij?14 можна розбити по групах, прийнявши ціну розподілу для групи рівну 5. У результаті утворяться п'ять груп цілей (погроз) в енергетичній політиці країни, що має цілісну ПЕК-систему.

I група цілей 14?I_ij?10 II група погроз - 1?I_ij?-5

II група цілей 9?I_ij?5 I група погроз - 6?I_ij?-9

III група цілей 4?I_ij?0

енергетичний ресурс економічний екологічний

Виходячи з виконаного аналізу, запропоновано дослідження стратегій рішення (табл. 2) проблем енергетичної безпеки по етапах і пріоритетах:

Таблиця 2

Етапи і пріоритети стратегії рішення проблем енергетичної безпеки

Етапи	Вихід із кризи	Стабілізація	Розвиток
Пріоритети	Реалізація I групи цілей	Реалізація ІI групи цілей	Реалізація ІІI групи цілей
	Нейтралізація І групи погроз	Нейтралізація ІІ групи погроз

Таким чином, нетрадиційність стратегії у вивченні і використанні енергетичних ресурсів складається в розробці апарата інцидентносного аналізу, побудові матриці якісної інцидентності, підсумовуванні інцидентностей, побудові розподілів сумарних інцидентностей, побудові інтервалів дискретності. В цілому це дозволяє формалізувати й обєктизувати вибір пріоритетів при розробці концептуальних основ стратегії розвитку ПЕК України з урахуванням активізації факторів освоєння резервів альтернативної енергетики.

В третьому розділі, "Економіко-екологічна ефективність освоєння нетрадиційного ресурсно-енергетичного потенціалу (стосовно приморських регіонів) у контексті національної безпеки обговорюються проблеми виходу з кризи на основі забезпечення розвитку енерговиробництва за рахунок власних нетрадиційних і поновлюваних ресурсів при раціональному використанні природних ресурсів. В основу рішення проблем забезпечення енергетичної безпеки покладений принцип максимального використання місцевих ресурсів. У цьому плані вкрай важливе посилення впливу на державному і регіональному рівнях усілякої підтримки магістральних шляхів і напрямків переходу (там, де це можливо) від використання органічного палива і ядерної енергетики до нетрадиційних і поновлюваних енергетичних ресурсів, енергетичний потенціал яких величезний і в багато разів більший ніж на діючих теплових, атомних і гідравлічних станціях. Нетрадиційні і поновлювані джерела енергії завдають значно менший збиток навколишньому середовищу в порівнянні з традиційними. З урахуванням усіх видів екологічного впливу на навколишнє середовище енергогенеруючі потужності за критерієм екологічної безпеки розміщуються в такому порядку: хвильові електростанції, вітрові електростанції, приливні і низьконапірні річкові гідроелектростанції, електростанції на газовому паливі, теплові електростанції, АЕС.

Незважаючи на величезний енергетичний потенціал нетрадиційних і поновлюваних енергетичних ресурсів більш широке їхнє використання стримується в зв'язку з певними технічними труднощами й економічними обмеженнями (висока собівартість виробленої енергії). За рівнем собівартості виробленої енергії енергогенеруючі потужності розміщуються в такому порядку: АЕС, вугільні електростанції, електростанції на газовому паливі, ГЕС, ГАЕС, геотермальні електростанції, виробництво енергії з біомаси, вітрові електростанції, сонячні батареї з фотоелементами.

Встановлено таке: особливим видом енергоресурсів є енергозбереження, що за собівартістю близько до виробництва енергії на теплових електростанціях; нетрадиційні і поновлювані енергоресурси не дозволяють цілком вирішити проблему виходу країни з кризового стану і забезпечити виконання стратегічних задач функціонування і розвитку енергетики. Однак у даний час у багатьох регіонах України, зокрема в приморських, створені достатні науково-технічні передумови для кардинального вирішення проблем енергозбереження і промислового освоєння цілого ряду нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії - вітрової, сонячної, енергії морських хвиль, біомаси, термальних вод та інш. Масове впровадження їх можливе лише за умови радикального удосконалювання системи інвестування сфери освоєння нетрадиційних і поновлюваних енергетичних ресурсів регіону. Одним з важливих джерел інвестування цієї сфери передбачається створення спеціального фонду розвитку нетрадиційної енергетики.

В умовах Українського Причорномор'я найбільш пріоритетними поновлюваними джерелами енергії є геліо-, вітро-, гідро - і електростанції, що гідроакумулюють, оскільки в них реалізуються оптимальним образом вартісні й екологічні показники. Сьогодні серед найбільш пріоритетних задач в енергозабезпеченні розглядається нарощування маневрених потужностей енергосистеми за рахунок добудови Дністровської і Ташлицької ГАЕС і будівництва нових електростанцій, що гідроакумулюють.

В четвертому розділі, "Шляхи і напрямки ефективного економіко-екологічного освоєння енергопотенціалу приморських регіонів на основі гідроакумулювання", подаються результати аналізу перспектив розвитку станцій, що гідроакумулюють, (ГАЕС), розглянутих як елемент субстрату ПЕК-системи.

З огляду на значний дефіцит пікових потужностей, що генерують, при покритті існуючих і перспективних графіків добового навантаження енергосистеми приморських регіонів України, виникає об'єктивна необхідність комплексного використання дешевого морського гідропотенціалу і потенціалу поновлюваних нетрадиційних джерел для вироблення електроенергії і підвищення ефективності роботи енергосистеми і всього Приморського народногосподарського комплексу України. Фактор економіко-екологічної ефективності розвитку ГАЕС пов'язаний з відсутністю "теплового" і іншого забруднення повітряного басейну і навколишнього середовища, можливістю значного укрупнення їхніх потужностей з відповідним підвищенням їхньої економічності.

Сформульовано основні функції гідроакумулювання електроенергії в ПЕК-системі, а саме: покриття піків навантаження енергосистеми; компенсування короткострокових змін навантаження; збільшення навантаження з використанням дешевої нічної енергії; підвищення потужності і терміну використання базових електростанцій з відповідною економією палива в енергосистемі порівняно з іншими варіантами пікової потужності; використання енергосистеми в якості аварійного короткострокового резерву для резервування потужності; використання в режимі синхронного компенсатора; використання для підтримки частоти в енергосистемі.

На основі принципів економіко-екологічної оптимізації виявлено райони можливого утворення об'єктів гідроакумулювання на морському узбережжі Північно-Західного Причорномор'я. Економічна ефективність запропонованих варіантів ГАЕС обумовлюється дешевим енергоресурсом (морський гідропотенціал), близькістю до споживачів пікової енергії, наявністю певних запасів поновлюваних (вітер, сонце) джерел енергії, що вимагають наявності системи акумулювання їхньої енергії, в тому числі у вигляді ГАЕС.

Розроблено комплексну систему показників гідроакумулювання, що відбиває техніко-економічні, економічні та еколого-економічні аспекти (рис.1), яка є інструментом вибору оптимального варіанта ГАЕС, підвищення її ефективності і зниження можливого збитку для навколишнього середовища.

Вдосконалено економіко-екологічну оцінку "паливної ефективності" гідроакумулювання. При цьому встановлено залежність питомої економії чи перевитрати палива за рахунок гідроакумулювання у вигляді:

В= (А/ST) К С/ST

де В - питома економія чи перевитрата палива, кг/кВт. _*г.;



Рис. 1. Економіко-екологічні показники функціонування ГАЕС

А и С - постійні (для проектних і цінових умов колишнього СРСР А=167, С=20900);

S - замикаючі питомі витрати на умовне паливо, грн/т;

Т - число годин річного використання пікової потужності;

К - питомі капіталовкладення в ГАЕС, грн/кВт.

Ця формула може бути використана на попередніх етапах проектування об'єктів гідроакумулювання електроенергії. Економіко-екологічному врахуванню мають підлягати проблеми гідроакумулювання на морському узбережжі, що повязані зі змінами клімату, рівневого, хвильового, швидкісного, льодового, гідрохімічного і гідробіологічного режимів, умов випарування в навколишнє середовище, затопленням і підтопленням прилягаючих до водойм земель, переформуванням берегів від частих коливань рівня води, можливою зміною ґрунтового покриву, рослинності і тваринного світу.

Висновки

Дослідження сучасного стану ресурсно-екологічного забезпечення розвитку енергетичного сектора економіки, що обумовлює виникнення ряду економічних, екологічних та інших погроз національній безпеці, визначили мету, задачі і напрямки пошуку ефективних стратегій використання ресурсного потенціалу й охорони навколишнього середовища в даній дисертаційній роботі.

В дисертації розроблено теоретичні обґрунтування і нові рішення наукової задачі розвитку і поглиблення методологічного і методичного базису вибору економіко-екологічних стратегій освоєння природних енергетичних ресурсів. Інтегральні наукові і практичні результати роботи полягають у такому:

1. У паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) України помітні стійкі тенденції загострення кризових ситуацій, що посилюються відсутністю належних наукових обґрунтувань, бракуванням теоретико-методологічних і прогнозних розробок, неадекватністю енергетичної політики вимогам економічної і національної безпеки, що обумовлює необхідність використання нових нетрадиційних стратегій у ресурсно-енергетичному забезпеченні і орієнтації енергетичного виробництва на власні ресурси і резерви, у тому числі на нетрадиційні та поновлювані енергоресурси.

2. Розроблено теоретико-методологічні основи оцінки рівнів ресурсно-енергетичної конфліктності в системі ПЕК і вибору нетрадиційних стратегій в освоєнні природних енергетичних ресурсів. В умовах тотального і кризового дефіциту енергоресурсів в Україні методологія забезпечення енергетичної безпеки має базуватися на таких принципах:

всеосяжній реалізації раціонального використання власної ресурсної бази, впровадженні енергозберігаючих технологій та активізації розвитку нетрадиційної енергетики;

всілякий розвиток процесу трансформації паливно-енергетичного комплексу, як системи (ПЕК-системи) від централізованого енергозабезпечення до децентралізованого енергозабезпечення з максимальним використанням нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії;

всіляке підвищення рівня наукового обґрунтування пошуку нетрадиційних ефективних стратегій у ПЕК-системі, передусім на основі комплексних економіко-екологічних оцінок запропонованих рішень.

3. Виявлено пріоритети можливих нетрадиційних регіональних стратегій вирішення проблем ресурсно-енергетичного забезпечення (РЕЗ) і ресурсно-екологічної безпеки (РЕБ) з урахуванням активізації факторів розвитку альтернативної (на основі поновлюваних ресурсів) енергетики. Для Українського Причорномор'я перспективи розвитку нетрадиційної енергетики пов'язані в першу чергу з морським гідропотенціалом, ресурсами вітру і сонця. Реальні масштаби розвитку вітроенергетики можуть забезпечити паливний еквівалент більш ніж 27 млн. т у. п., можливості приморських ГАЕС оцінюються більш ніж 6 % усіх енергопотужностей України, потенціал геліоенергетики - близько 1400 кВт_*год/м², що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячну радіацію (США, Німеччина, Швеція, та ін.), та дає можливість зекономити щорічно близько 2,5 млн. т у. п.

4. Для оптимального співвідношення потужностей, що генерують, і покриття пікових навантажень в енергосистемі України, її складовою (до 5-8% максимального навантаження) мають бути електростанції, що гідроакумулюють, які необхідно розглядати як енергетичні об'єкти, що підлягають постійному розвитку, як і базисні електростанції інших типів. Здійснена економіко-екологічна оцінка виявлених можливостей гідроакумулювання з використанням енергоресурсів моря і реалізація її в умовах Північно-Західного Причорномор'я дозволить значно поліпшити використання дешевого екологічно чистого місцевого гідропотенціалу і знизити енергодефіцит у приморських регіонах, а також буде сприяти диверсифікованому розвитку Південного економічного району України. Для ефективного використання в умовах ринкової економіки гідроакумулювання і різних поновлюваних джерел енергії з метою значної економії органічних природних енергоресурсів рекомендується використання морського гідропотенціалу в комплексі з геліо - і вітроенергопотенціалом. Практична реалізація в умовах морського узбережжя підземних ГАЕС з підземними нижніми басейнами за оптимальних умов їхнього зведення може дати народному господарству регіону суттєвий еколого-економічний ефект. Створення високоефективних електростанцій, що гідроакумулюють, для умов морського узбережжя України буде сприяти підвищенню ефективності роботи енергосистеми і всього Приморського народногосподарського комплексу України, а також збереженню навколишнього середовища.

5. На основі економіко-екологічного методологічного підходу розроблено систему техніко-економічних і економіко-екологічних показників використання гідроакумулювання на основі морського енергопотенціалу і методичні підходи до оцінки паливно-ресурсної ефективності, що дозволить підвищити ефективність вибору оптимальних варіантів розміщення морських ГАЕС.

6. Доведено, що стратегічне планування послідовного нарощування використання власного ресурсно-енергетичного потенціалу, передусім щодо ресурсів енергозбереження, нетрадиційних і поновлюваних енергоресурсів, як величезного резерву підвищення економіко-екологічної ефективності регіональної ПЕК-системи і забезпечення енергетичної безпеки України, має враховувати і передбачати таке: чітке визначення, урахування і коректування в довгострокових програмах розвитку ПЕК загальної картини планового розвитку науково-технічного прогресу та інновації; розробку перспективних і стратегічних планів дій у мобілізації резервів енергоресурсів; врахування можливостей науково-технічного прогресу (НТП), націлених на принципово нові рішення в енергетиці, що можуть передбачати корінні зміни в способах видобутку і використання енергоресурсів, і в забезпеченні запобігання економіко-екологічних конфліктів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

В монографіях:

1. Холодов Д.В. Перспективы освоения потенциальных ресурсов ветроэнергетики приморских регионов Украины // Управление морским природопользованием / Под ред. Б.В. Буркинского и В.Н. Степанова - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001,-С.78-81.

2. Холодов Д.В., Рубель О.Е. Повышение устойчивости энергообеспечения приморских районов на основе использования нетрадиционных источников энергии // Стратегия устойчивого развития территории / Под ред.В.Н. Степанова - Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001, - С.60-67. (особистий внесок здобувача - економіко-екологічний аналіз можливих напрямків використання поновлюваних джерел енергії).

В наукових фахових виданнях:

1. Обухов Е.В., Холодов Д.В. Определение топливной эффективности гидроаккумулирования // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса: Одесский государственный политехнический университет, 2000, вып.2 (11). - С.268-271. (особистий внесок здобувача - методичні підходи до визначення питомої економії за рахунок гідроакумулювання).

2. Рубель О.Е., Холодов Д.В. Перспективы повышения эффективности использования экологически чистых возобновляемых источников энергии в зонах водно-болотных угодий приморских регионов Украины // Вісник Сумського державного аграрного університету. Серія "Економіка та менеджмент", Вип.2, 2001. - С.414-417. (особистий внесок здобувача - оцінка економічної ефективності використання поновлюваних джерел енергії).

3. Степанов В.Н., Холодов Д.В. Энергетический фактор в развитии рекреационного хозяйства Украины (нетрадиционные подходы) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2000, Випуск ХХІ. - С.189-193. (особистий внесок здобувача - техніко-економічні і економіко-екологічні аспекти енергозабезпечення курортно-рекреаційних обєктів).

4. Холодов Д. Ефективне використання відновлюваних джерел енергії у приморському регіоні // Економіка України, 2000, №12. - С.74-76.

5. Холодов Д.В. Ресурсосберегающие подходы при решении проблем энергодефицита в Северо-Западном Причерноморье // Труды Одесского политехнического университета. - Одесса: Одесский государственный политехнический университет. 2000, Вып.1 (10). - С.288-292.

Інші:

1. Обухов Е.В., Холодов Д.В. Использование морского гидропотенциала в Приморском народнохозяйственном комплексе Украины // Управление и охрана побережий Северо-Западного Причерноморья. Материалы Международного симпозиума. - Одесса: Европейский Союз охраны побережий, 1996. - С.153. (особистий внесок здобувача - оцінка світового досвіду гідроакумулювання).

2. Обухов Е.В., Холодов Д.В., Шишова Л.Д. Перспективное направление в гидроаккумулировании энергии на морском побережье // Управление и охрана побережий Северо-Западного Причерноморья. Материалы международного симпозиума. - Одесса: Европейский Союз охраны побережий; 1996. - С.154. (особистий внесок здобувача - оцінка досвіду будівництва ГАЕС в Україні).

3. Обухов Е.В., Холодов Д.В. Комплексная система экономико-экологических показателей качества проектов гидроэнергетических объектов // Информ. листок № 065-97, - Одесса: Одесский центр научно-технической и экономической информации, 1997. - 4с. (особистий внесок здобувача - еколого-економічні показники ГЕС і ГАЕС).

4. Обухов Е.В., Холодов Д.В. Комплексный подход к использованию возобновляемых источников энергии Украины // Метеорология, климатология и гидрология. - Одесса: Одесский гоидрометеорологический институт, 1997, Выпуск 34. - С.89-93. (особистий внесок здобувача - техніко-економічні і екологічні аспекти розвитку вітроенергетики).

5. Обухов Е.В., Холодов Д.В. К вопросу определения топливной эффективности гидроаккумулирования // Совершенствование турбоустановок методами математического и физического моделирования. Международная научно-техническая конференция. Тезисы докладов. - Харьков: Институт проблем машиностроения НАН Украины, 2000. - С.144. (особистий внесок здобувача - оцінка впливу витрати палива на допустимі капіталовкладення в гідроакумулювання).

6. Полнарев С., Степанов В., Холодов Д. Неявные угрозы энергетической безопасности Украины // Экономика: тенденции недели. - К.: Украинское национальное информационное агенство новостей и центр антикризисных исследований, 2000, №34. - С.8-10. (особистий внесок здобувача - аналіз впливу іноземних інвестиційних проектів на енергетичну безпеку).

7. Полнарьов С., Степанов В., Холодов Д. Неявні загрози енергетичній безпеці України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: Інститут міжнародних відносин Київського університету ім.Т. Шевченка, 2001, Вип.28. - С.180-183. (особистий внесок здобувача - урахування факторів інвестицій в системі енергетичної безпеки).

8. Холодов Д.В. Проблемы использования нетрадиционных энергетических ресурсов в бассейне Днестра // Эколого-экономические проблемы Днестра. Материалы международной научно-практической конференции. - Одесса: Южный научный центр НАН Украины, 2000, - С.90-91.

9. Холодов Д.В., Обухов Є.В. Економіко-екологічна ефективність нетрадиційного використання морського гідропотенціалу у береговій зоні України // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів. Наукові доповіді міжнародної науково-практичної конференції. Частина І. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 1997. - С.237-239. (особистий внесок здобувача - розробка принципів комплексування приморських ГАЕС з вітроагрегатами).

10. Холодов Д.В., Обухов Е. В Оценка возможностей гидравлического аккумулирования морского гидропотенциала в Северо-Западном Причерноморье // Метеорология, климатология и гидрология. - Одесса: Одесский гидрометеорологический институт, 1998, Выпуск 35. - С.351-360. (особистий внесок здобувача - техніко-економічна оцінка варіантів гідроакумулювання).

11. Холодов Д.В., Обухов Е.В. Экономико-экологические аспекты гидроаккумулирования на Одесском побережье // Перспективные направления развития экологии, экономики, энергетики. - Одесса: Одесский центр научно-технической и экономической информации, 1998. - С.46-51. (особистий внесок здобувача - оцінка питомих економічних показників варіантів використання морських ГАЕС).

12. Холодов Д.В., Обухов Е. В Гидропотенциал моря: как его использовать для решения проблем энергодефицита в приморских регионах Украины // Энергосберегающие технологии и автоматизация ("ЭСТА" регион). - К.: Международный благотаорительный фонд "Человек и современный мир". Издательство "ДАНКО" 2001, №1-2. - С.28-29. (особистий внесок здобувача - техніко-економічна оцінка підземних і надземних морських ГАЕС).

Анотації

Холодов Д.В. Економіко-екологічні основи нетрадиційних стратегій в освоєнні природних енергетичних ресурсів (на прикладі приморських регіонів України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса 2002.

Дисертаційна робота присвячена питанням формування теоретичних і методологічних основ розробки нетрадиційних регіональних стратегій рішення ресурсно-енергетичних проблем і тактики освоєння резервів нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії.

В основу головних концептуальних посилок рішення проблем стійкого ресурсно-енергетичного забезпечення (РЕЗ) і ресурсно-екологічної безпеки (РЕБ) у системі регіональних і національного паливно-енергетичного комплекса покладено Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України і економіко-екологічну ефективність прийнятих рішень. На основі методології і методів загальної параметричної теорії систем (ЗПТС) у роботі здійснено оцінку рівнів інцидентності в системі ресурсно-енергетичної безпеки України, в результаті чого на теоретичному і емпіричному рівнях показано можливості і напрямки комплексування традиційної і нетрадиційної енергетики, обґрунтовано концептуальні напрямки пошуку пріоритетів можливих нетрадиційних регіональних стратегій вирішення РЕЗ і РЕБ з урахуванням активізації факторів розвитку альтернативної (на основі поновлювальних ресурсів) енергетики. В роботі обґрунтований внесок щодо доцільності подальшого розвитку в Азово-Чорноморському регіоні регіональної системи РЕЗ на основі гідроакумулювання, пов'язаного з використанням дешевого невичерпного морського гідропотенціалу. Запропонований метод економіко-екологічної оцінки "паливної ефективності" гідроакумулювання дозволяє значно розширити можливості обґрунтування проектів будування ГАЕС і збільшення їхньої частки в регіональних ПЕК-системах.

Ключові слова і словосполучення: паливно-енергетичний комплекс, ресурсно-енергетичне забезпечення, нетрадиційні стратегії, ресурсно-екологічна безпека, економіко-екологічна ефективність, станції, що гідроакумулюють.

Холодов Д.В. Экономико-экологические основы нетрадиционных стратегий в освоении природных энергетических ресурсов (на примере приморских регионов Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2002.

Диссертационная работа посвящена вопросам формирования теоретических и методологических основ разработки нетрадиционных региональных стратегий решения ресурсно-энергетических проблем и тактики освоения резервов нетрадиционных и возобновимых источников энергии.

Многоплановость, сложность и недостаточность разработки теоретико-методологических и прикладных проблем устойчивого развития топливно-энергетического комплекса (ТЭК) в кризисных условиях, выработки альтернативных региональных стратегий и поиска эффективных решений в системе топливно-энергетических ресурсов (ТЭР) и ресурсно-экологической безопасности (РЭБ) определили выбор темы диссертационной работы, ее цели и построение структуры исследований.