Соціально-економічне оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств

14

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і НАУКИ УКРАЇНИ

національний універсистет “Львівська політехніка”

УДК 330.341.1:658.589:621

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

сОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ ТА планування інноваційноГО РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНих підприємств

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(машинобудування та приладобудування)

КУЖДА ТЕТЯНА ІВАНІВНА

Львів - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі менеджменту у виробничій сфері Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор,

заслужений працівник народної освіти України

Кузьмін Олег Євгенович,

Національний університет “Львівська політехніка”,

директор навчально-наукового інституту економіки і менеджменту

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор,

академік АМП України

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу економічних проблем розвитку промисловості регіону

кандидат економічних наук

Харів Петро Степанович,

Тернопільський національний економічний університет,

доцент кафедри економіки підприємств і корпорацій

Захист відбудеться “___” _______ 200__ р. о __ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, ІV корпус, 209-А).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий “___” ________ 200___ р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.е.н. Завербний А.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Поглиблення процесів ринкової трансформації в Україні зумовлює необхідність ефективного використання потенціалу машинобудівного комплексу, створення умов для його динамічного, збалансованого інноваційного розвитку, додержання підприємствами соціальних стандартів та вирішення соціально-економічних проблем вітчизняної економіки. Вплив інноваційного чинника на машинобудівне підприємство через реалізацію стратегії інноваційного розвитку зумовлює зміни не тільки в економічній, а й у соціальній безпеці працівників окремого підприємства, регіону чи держави. Результатом реалізації такої стратегії є розв'язання конкретних виробничих, економічних, організаційних, соціальних питань, зокрема: яку машинобудівну продукцію потрібно виробляти, які обсяги ресурсів та джерела інвестицій для цього потрібні, як забезпечити гнучкість та швидку реакцію збутової системи підприємства на різні впливи зовнішнього середовища, як отримати максимальну фінансову вигоду та забезпечити на цій основі реалізацію певних соціальних завдань.

Вирішення проблем підвищення рівня інноваційного розвитку, в першу чергу, пов'язане із дослідженням факторів інноваційного розвитку, а також із соціально-економічним оцінюванням та плануванням інноваційного розвитку підприємств машинобудівного комплексу. Оскільки інновації стають ключовими чинниками розвитку вітчизняних підприємств, то науковці та практики бізнесу намагаються знайти дієві механізми залучення та ефективного використання інновацій, що, в першу чергу, має привести до подолання кризових явищ, підвищення рівня економічного та соціального розвитку підприємств. Так, питаннями оцінки загальної економічної ефективності інновацій займалися такі науковці, як В. Глущенко, Г. Ковальов, Н. Краснокутська, С. Михальчик, А. Сухоруков, Р. Фатхутдінов; дослідженням підходів до оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства та інноваційних процесів - О. Гавриш, В. Гриньова, М. Йохна, С. Князь, О. Кузьменко, А. Кузнєцова, Л. Нейкова, Н. Ніронович, С. Покропивний, В. Соловйов, Ю. Сотнікова, В. Стадник, Н. Тувакова, П. Харів; формуванням підходів до оцінювання інноваційного потенціалу підприємства - М. Афанасьєв, В. Василенко, В. Верба, А. Єпіфанов, Д. Козенков, Є. Крикавський, В. Павлов, К. Солошенко, В. Чабан, Н. Чухрай, В. Шматько, Ю. Шипуліна; розробленням підходів до оцінювання та планування інноваційного розвитку підприємства - В. Александрова, І. Алєксєєв, Ю. Бажал, Є. Бойко, C. Вовканич, В. Горник, А. Гриньов, Н. Дацій, С. Ілляшенко, О. Козирєва, О. Кузьмін, О. Лапко, О. Макара, О. Мельник, О. Орлов, О. Сиволовська, Л. Федулова, О. Шумлянська.

Незважаючи на масштаби наукових розробок та досліджень зазначених проблем, актуальними є уточнення й поглиблення поняття “інноваційний розвиток”, розроблення класифікацій факторів та видів планування інноваційного розвитку підприємства, регресійне моделювання впливу факторів на інноваційний розвиток підприємства. Потребують подальшого теоретичного осмислення й наукового розв'язання питання соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств на основі економіко-математичного моделювання. Вирішенню цих проблем присвячено дане дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках держбюджетної науково-дослідницької теми Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя № ВК-24-08 “Розроблення територіальних стратегій формування кластерних структур в умовах міжрегіональної інтеграції”, затвердженою рішенням науково-технічної ради Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя, протокол № 4 від 23.10.2008 р. (номер державної реєстрації 0108U004123), де автором розроблені рекомендації до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку та формування стратегії інноваційного розвитку машинобудівного кластера (довідка № 1211 від 22.06.2009 р.)

Дисертаційна робота виконана в межах таких наукових напрямів кафедри менеджменту у виробничій сфері Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя: “Моделювання інноваційного розвитку підприємств”, “Організаційно-економічні механізми стабільного розвитку підприємств виробничої сфери”, затвердженими рішенням Вченої ради університету, протокол № 8 від 27.08.2009 р., де автором розроблені рекомендації до оцінювання та моделювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств (довідка № 1770 від 04.09.2009 р.).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій до соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

- уточнити та поглибити трактування категорії “інноваційний розвиток”;

- систематизувати й доповнити класифікаційні ознаки факторів та видів планування інноваційного розвитку підприємства;

- удосконалити методичні положення до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку підприємства;

- розробити систему показників для соціальної оцінки інноваційного розвитку підприємства;

- здійснити регресійне моделювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємства;

- удосконалити інструментарій економічного обґрунтування стратегії інноваційного розвитку підприємства;

- здійснити економіко-математичне моделювання процесу планування інноваційного розвитку підприємства.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси інноваційного розвитку підприємств машинобудівного комплексу України.

Предметом дослідження є теоретичні засади та методичні положення з оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети в роботі використовувались такі методи: порівняльного аналізу, систематизації та узагальнення (поглиблення та уточнення таких економічних категорій: “інноваційний розвиток”, “соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку”, “планування інноваційного розвитку” - розділ 1, підр. 1.1, “інтегральний показник рівня інноваційного розвитку” - розділ 2, підр. 2.2; удосконалення класифікацій факторів та видів планування інноваційного розвитку - розділ 1, підр. 1.2, підр. 1.3; порівняння методичних підходів до оцінювання інноваційного розвитку - розділ 2, підр. 2.1); регресійного моделювання (для комплексного оцінювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємств - розділ 2, підр. 2.3); експертних оцінок та методи побудови інтегральних показників (для розрахунку інтегрального показника рівня інноваційного розвитку - розділ 2, підр. 2.2); емпіричного дослідження (розроблення анкет для опитування та аналізування інформації - розділ 1, підр.1.2, розділ 2, підр. 2.2, розділ 3, підр. 3.1); сценаріїв розвитку (для економічного обґрунтування стратегії інноваційного розвитку підприємства - розділ 3, підр. 3.2; економіко-математичного моделювання (для удосконалення процесу планування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства - розділ 3, підр. 3.3).

Інформаційною основою дослідження стали наукові й теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань оцінювання та планування інноваційного розвитку підприємств, законодавчі й нормативно-правові документи України, що регламентують діяльність підприємств машинобудівного комплексу, звітні матеріали Державного комітету статистики України, Тернопільського обласного управління статистики, окремих машинобудівних підприємств України, інформаційно-аналітичні матеріали, матеріали авторських досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати дисертаційної роботи полягають у розробленні теоретичних положень та методичних рекомендацій до соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, зокрема:

вперше:

- розроблено метод розрахунку узагальнюючого показника соціального розвитку на основі чотирьох груп показників, які відображають рівень розвитку системи гуманізації праці, соціальних гарантій персоналу, безпеки та охорони праці, корпоративної відповідальності, що буде ураховуватися при визначенні інтегрального показника рівня інноваційного розвитку підприємства;

удосконалено:

- методичні положення до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку підприємств, які, на відміну від існуючих, враховують розроблену систему показників для соціальної оцінки інноваційного розвитку, дозволяють здійснювати моніторинг машинобудівних підприємств за рівнем інноваційного розвитку та формувати їхній рейтинг за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку;

- інструментарій економічного обґрунтування вибору стратегії інноваційного розвитку, який, на відміну від інших, дозволяє визначити ризикованість різних варіантів стратегій, оптимізувати середньозважені за ймовірностями настання різних сценаріїв розвитку економіки показники чистої теперішньої вартості, терміну окупності та індексу прибутковості;

набули подальшого розвитку:

- теоретико-методичний підхід до установлення сутності інноваційного розвитку, який, на відміну від тлумачень інших дослідників, відображає сукупність комплексних, постійно здійснюваних у просторі та часі, прогресивних виробничо-технологічних, науково-технічних, організаційно-управлінських та соціально-економічних процесів, які базуються на ефективному використанні потенціалу машинобудівного підприємства та його швидкій адаптації до зміни умов зовнішнього середовища, що ведуть до підвищення економічної результативності підприємства та вирішення на цій основі соціальних проблем;

- класифікації, по-перше, факторів інноваційного розвитку підприємства, яка відрізняється від існуючих виокремленням таких ознак: місце реалізації факторів у системі управління інноваційним розвитком підприємства, напрями розвитку підприємства, масштаб новизни, суб'єкти ініціювання та джерела фінансування інноваційного розвитку; по-друге, видів планування інноваційного розвитку підприємства, що, на відміну від відомих підходів, враховує такі ознаки: інноваційність розвитку, масштаб передбачення перспективи, напрями функціональної діяльності підприємства, стратегічна спрямованість та спонукальні мотиви інноваційного розвитку;

- комплексний підхід до оцінювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємства на основі регресійного моделювання, який, на відміну від інших, дозволяє знайти оптимальну залежність між результативним та факторними показниками, виразити її кількісно;

- економіко-математична модель планування інноваційного розвитку підприємства на основі теорії ігор, результатом якої, на відміну від існуючих, є розв'язання конкретних виробничих, економічних, соціальних питань, зокрема: яку машинобудівну продукцію потрібно виробляти, як отримати максимальну фінансову вигоду та забезпечити на цій основі реалізацію соціальних завдань.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні теоретичних положень та методичних рекомендацій до соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, в удосконаленні інструментарію економічного обґрунтування вибору стратегії інноваційного розвитку, в комплексному оцінюванні факторів інноваційного розвитку на основі регресійного моделювання. Отримані результати дослідження впроваджені у діяльність ТОВ “Шредер” (довідка про впровадження № 48 від 16.03.2009 р.), ТзОВ “Завод газового обладнання Альфа-Газпромкомплект” (акт про впровадження №154 від 05.11.2008 р.). Розроблені теоретичні положення й практичні рекомендації апробовані та отримали використання у формуванні програми науково-технічного та інноваційного розвитку Тернопільської області до 2010 року Головним управлінням економіки Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 01/2-1053 від 22.06.2009 р.).

Основні положення дисертації використовуються при формуванні навчально-методичної бази й у навчальному процесі в Тернопільському державному технічному університеті імені Івана Пулюя при проведенні лекційних та практичних занять з дисциплін “Інноваційний менеджмент”, “Прогнозування соціально-економічних процесів”, “Планування діяльності підприємства” (довідка № 1207 від 19.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження були розглянуті та схвалені на таких конференціях: IX науковій конференції ТДТУ ім. І. Пулюя (м. Тернопіль, 12-13 травня 2005 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічний розвиток України в умовах глобалізації світової економіки” (м. Луцьк, 2006 р.), міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні напрямки теоретичних і прикладних досліджень” (м. Одеса, 12-13 лютого 2006 р., 15-25 квітня 2006 р.), Х науковій конференції ТДТУ ім. І. Пулюя (м. Тернопіль, 17-18 травня 2006 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічний розвиток України в умовах глобалізації світової економіки” (м. Луцьк, 2007 р.), ХІ науковій конференції ТДТУ ім. І. Пулюя (м. Тернопіль, 16-17 травня 2007 р.), ХІІ науковій конференції ТДТУ ім. І. Пулюя (м. Тернопіль, 14-15 травня 2008 р.), науково-практичній конференції “Особливості організації менеджменту інноваційної діяльності в умовах регіону” (м. Тернопіль, 27-28 лютого 2009 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 21 наукову працю (наукові статті, тези доповідей на конференціях) загальним обсягом 4,7 др. ар., з яких автору належать 4,1 др. ар. Опубліковано у фахових виданнях 12 праць, з них 8 одноосібно.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків (загалом 176 сторінок), 7 додатків (19 сторінок), списку використаних джерел з 185 найменувань (17 сторінок), офіційних документів про впровадження результатів дослідження. Робота містить 28 таблиць та 24 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційної роботи, визначено мету та основні завдання, предмет та об'єкт, теоретичну й методичну бази дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та прикладні засади соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств” висвітлено теоретико-методичні підходи до установлення сутності інноваційного розвитку підприємства, уточнено та поглиблено трактування категорій “інноваційний розвиток”, “соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку”, систематизовано й доповнено класифікаційні ознаки факторів та видів планування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства.

Узагальнення вітчизняних та зарубіжних наукових джерел свідчить про те, що поняття “інноваційний розвиток” ототожнюється тільки з ефективним використанням інноваційного потенціалу для освоєння та розповсюдження інновацій, а в означенні терміну “інноваційний розвиток” не враховуються види розвитку підприємства.

Загалом розвиток - зміни, які приводять до нового стану системи, що розглядається. В зв'язку з тим, що машинобудівне підприємство, як і будь-яке інше, є відкритою системою, то для характеристики інноваційного розвитку необхідний такий підхід, який би враховував види розвитку.

Стійке становище машинобудівного підприємства на ринку в сучасних умовах передбачає активне освоєння ним різних видів нововведень, які стають основним засобом збільшення прибутку за рахунок задоволення ринкового попиту та зниження виробничих витрат порівняно з конкурентами. Інновації в поєднанні з ефективним менеджментом повинні забезпечувати підвищення конкурентоспроможності машинобудівної продукції та поліпшення соціально-економічних показників діяльності підприємства.

Оскільки метою впровадження нововведень є прогресивний розвиток підприємства, а інновації стають джерелом прогресивних змін на підприємстві, то сутність інноваційного розвитку як процесу полягає у комплексній діяльності щодо створення (зародження, розробки), освоєння, використання та розповсюдження інновацій, які ініціюють потенційно корисні зміни в основних компонентах системи, приводять до необхідних ефективних змін, появи якісно нового стану системи.

Спираючись на встановленні взаємозв'язку між поняттями “розвиток” та “інновація”, відповідно до наших міркувань, “інноваційний розвиток машинобудівного підприємства” - це сукупність комплексних, постійно здійснюваних у просторі та часі, прогресивних, науково-технічних, організаційно-управлінських та соціально-економічних процесів, які базуються на ефективному використанні потенціалу машинобудівного підприємства та його швидкій адаптації до зміни умов зовнішнього середовища, що ведуть до підвищення економічної результативності підприємства та вирішення на цій основі соціальних проблем.

За результатами дослідження аналітико-статистичних матеріалів й факторів впливу на інноваційний розвиток машинобудівних підприємств на основі проведеного опитування та узагальнення наукових джерел інформації виокремлено такі класифікаційні ознаки факторів інноваційного розвитку: місце реалізації факторів у системі управління інноваційним розвитком підприємства (внутрішні та зовнішні), напрями розвитку підприємства (виробничо-технологічні, науково-технічні, організаційно-управлінські), масштаб новизни (фактори локального, регіонального, державного, глобального рівня), суб'єкти ініціювання (споживачі, науково-технічний прогрес, керівництво, інвестори), джерела фінансування інноваційного розвитку (власні, залучені, кредитні).

Представлена класифікація факторів є основою соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, першим кроком якого є встановлення переліку факторів, пов'язаних з певними властивостями інноваційного розвитку підприємства, детальне аналізування їхнього впливу.

Ефективність та конкурентоспроможність машинобудівних підприємств в умовах ринкової економіки визначається, перш за все, рівнем створення нових видів продукції та впровадження нових технологічних процесів у виробництво.

В табл. 1 наведено дані про результати інноваційних розробок десяти машинобудівних підприємств України та їхнє ресурсне забезпечення у 2008 р. Матеріали свідчать про невисокий рівень розроблення та впровадження нових видів продукції й технологічних процесів, а також про те, що інноваційний розвиток досліджуваних машинобудівних підприємств значною мірою залежить від ресурсного забезпечення.

Таблиця 1

Результати інноваційних розробок досліджуваних машинобудівних підприємств та їхнє ресурсне забезпечення

Машинобудівні підприємства	Показники
	Створено нові види продукції, од.	Впроваджено нові технологічні процеси, од.	Витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт, тис. грн.	Чисельність спеціалістів, які виконують наукові та науково-технічні робіт, чол.
1. ВАТ “Львівський завод штучних алмазів та алмазного інструменту”	2	1	1642,8	30
2. ВАТ “Ватра” (м. Тернопіль)	-	1	724	62
3. ВАТ “Оріон” (м. Тернопіль)	2	-	937	83
4. ТзОВ “Завод газового обладнання “Альфагазпромкомплект” (м. Тернопіль)	2	2	851,1	17
5. ТОВ “Шредер” (м. Тернопіль)	3	2	2438	22
6. АТ “Норд” (м. Донецьк)	6	4	80968,4	986
7. ВАТ “Дружківський машинобудівний завод” (м. Донецьк)	2	4	20540,4	288
8. ВАТ “Машинобудівний завод “Буран” (м. Донецьк)	2	1	1090,8	78
9. ВАТ “Суднобудівний завод “Залив” (м. Керч)	-	3	5318,8	105
10. ВАТ “Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання”	-	1	435,7	16

Примітка: розраховано дисертантом на основі звітних матеріалів 10 досліджуваних машинобудівних підприємств

Систематизація поглядів вчених-економістів щодо видів планування на підприємстві дозволила запропонувати власний підхід до класифікації видів планування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства. Враховуючи те, що інноваційні зміни все більше визначають генеральну лінію перспективного розвитку підприємства, а інноваційний розвиток стає одним з важливих об'єктів менеджменту, запропоновано наступні ознаки класифікації видів планування інноваційного розвитку: інноваційність розвитку, масштаб передбачення перспективи, напрямки функціональної діяльності підприємства, стратегічна спрямованість та спонукальні мотиви інноваційного розвитку. Представлена класифікація дозволяє зробити висновок про те, що види планування інноваційного розвитку можуть бути реалізовані у вигляді плану-прогнозу, кошторису, інноваційної програми, інноваційної політики, бюджету (табл.2).

Таблиця 2

Характерні особливості різновидів планів інноваційного розвитку

Різновид плану	Характерні особливості	Характер	Вимоги до складання планів
Прогноз	Визначення майбутніх показників інноваційного розвитку підприємства на основі прогнозування закономірностей розвитку (тенденцій і коливань) та багатофакторного моделювання	Всеохоплюючий	Визначається корисність прогнозу, підбираються об'єкти, що будуть прогнозуватися, визначаються часові межі прогнозу, проводиться збір та підготовка даних, підбирається модель прогнозування, оцінюються її параметри, контролюються результати
Кошторис	Передбачає реалізацію інноваційних змін на основі чіткого розподілу ресурсів для реалізації конкретного проекту	Охоплює окремі напрямки розвитку	Передбачає формування переліку витратних розділів для реалізації конкретного інноваційного проекту на основі чіткого розподілу наявних ресурсів
Інноваційна програма	Поєднує різноманітні взаємопов'язані напрямки розвитку (виробничо-технологічний, науково-технічний, організаційно-управлінський, ін.) підприємства в єдине ціле	Всеохоплюючий	Формування програми починається з окреслення напрямків інноваційного розвитку підприємства, з постановки завдань, визначення виконавців та прогнозування кінцевих результатів
Інноваційна політика	Загальне керівництво до дій та прийняття рішень, які сприяють досягненню цілей інноваційного розвитку підприємства	Всеохоплюючий	Передбачає формування, розроблення та реалізацію комплексних механізмів управління інноваційним розвитком підприємства
Бюджет	Планування інноваційного розвитку підприємства на основі формування та цільового використання ресурсів	Охоплює окремі напрямки розвитку	Формування бюджету починається з визначення видів центрів відповідальності: вартості, видатків, обороту, прибутку, інвестицій для конкретних напрямків розвитку

Примітка: сформовано на основі матеріалів авторських досліджень

За результатами дослідження практичної діяльності машинобудівних підприємств та узагальнення наукових джерел рекомендовано такі етапи процесу планування інноваційного розвитку: формування системи інформаційного забезпечення процесу планування інноваційного розвитку, встановлення цілей інноваційного розвитку підприємства та напрямків їхнього досягнення, визначення особливостей планування інноваційного розвитку підприємства, формування переліку факторів та вибір найвпливовіших, котрі визначають характер планування інноваційного розвитку підприємства, аналізування факторних показників та пошук резервів розвитку, аналізування портфелю машинобудівної продукції та оцінювання поточних стратегій інноваційного розвитку, формування альтернативних варіантів стратегій інноваційного розвитку, вибір типу стратегії інноваційного розвитку машинобудівного підприємства та визначення періоду її реалізації, економічне обґрунтування стратегії інноваційного розвитку, встановлення відповідності обраної стратегії визначеним цілям розвитку.

У другому розділі “Соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств” проаналізовано методичні підходи до оцінювання інноваційного розвитку підприємства, удосконалено методику розрахунку інтегрального показника рівня інноваційного розвитку машинобудівного підприємства, розроблено систему показників для соціальної оцінки інноваційного розвитку підприємства, здійснено регресійне моделювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємства.

Проведене аналізування методичних підходів до оцінювання інноваційного розвитку підприємства встановило, що воно стосується тільки одного аспекту - економічного, тоді як соціальна оцінка інноваційного розвитку не враховується. Відсутній комплексний підхід до оцінки рівня соціального розвитку як складової частини інтегрального оцінювання інноваційного розвитку саме машинобудівного підприємства. Зважаючи на це, соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства повинно бути комплексним, охоплювати низку етапів, на основі спеціально розроблених узагальнюючих показників зводиться до єдиного показника. Інтегральний показник рівня інноваційного розвитку підприємства є інструментом, який має чітко виражену сигнальну функцію. З його допомогою пропонуємо проводити моніторинг машинобудівних підприємств за рівнем інноваційного розвитку та формувати їхній рейтинг за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку.

Інтегральний показник рівня інноваційного розвитку машинобудівного підприємства - це результат оцінювання соціально-економічних показників розвитку підприємства, який ґрунтується на визначенні узагальнюючих показників шляхом застосування системи часткових показників та методу експертного опитування. Соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств запропоновано здійснювати у трьох напрямах: інноваційний потенціал, маркетингове забезпечення інноваційної продукції, соціальний розвиток.

Узагальнюючий показник рівня інноваційного потенціалу підприємства визначено через показники використання виробничо-технологічного (коефіцієнти оновлення продукції (), основних виробничих фондів (), фондовіддачу (), матеріаломісткість (), коефіцієнти механізації та автоматизації виробництва (), прогресивності технологій ()), науково-технічного (коефіцієнт наукомісткості ()), фінансово-економічного (коефіцієнти самофінансування (), використання позиченого капіталу (), витрати на придбання результатів НДДКР (), рентабельність інвестиційної діяльності (), рентабельність реалізованої інноваційної продукції ()), трудового (плинність кадрів (), частка спеціалістів, які виконують наукові та науково-технічні роботи ()) потенціалів.

Для розрахунку узагальнюючого показника рівня маркетингового забезпечення інноваційної продукції доцільно використовувати систему таких коефіцієнтів: ринкової частки (), передпродажної підготовки (), зміни обсягів продажу (), доведення продукту до споживача (), рекламної діяльності (), використання зв'язків з громадськістю ().

В складі інтегрального показника рівня інноваційного розвитку машинобудівного підприємства запропоновано здійснювати соціальну оцінку інноваційного розвитку на основі чотирьох груп показників.

Перша група - показники розвитку системи гуманізації праці, які відображають такі аспекти соціального розвитку, як кваліфікаційний рівень (), можливості для розвитку працівників та їхнього професійного зростання (), витрати на підготовку та навчання працівників (), рівень соціальної напруженості в трудовому колективі (), участь працівників в управлінні підприємством ().

Друга група - такі показники розвитку системи соціальних гарантій персоналу, як формування доходів працівників та рівень оплати праці (), участь підприємств у соціальній підтримці працівників ().

Третя група - показники розвитку системи безпеки та охорони праці, які характеризуються коефіцієнтом відповідності робочих місць санітарно-гігієнічним вимогам (), рівнем безпеки та охорони праці на підприємстві (). Такі показники розвитку системи корпоративної відповідальності машинобудівного підприємства, як виконання обов'язків перед бюджетом (), створення робочих місць (), витрати на екологізацію виробництва () формують четверту групу.

Розрахунок узагальнюючих показників за напрямами соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства доцільно здійснювати за формулами:

, (1)

, (2)

, (3)

де узагальнюючі показники відповідно рівня інноваційного потенціалу, маркетингового забезпечення інноваційної продукції, соціального розвитку машинобудівного підприємства; часткові показники за напрямами інтегральної оцінки; коефіцієнти вагомості часткових показників за напрямами інтегральної оцінки, розраховані на основі методу експертного оцінювання.

В дисертаційному дослідженні запропоновано розрахувати інтегральний показник рівня інноваційного розвитку машинобудівного підприємства () за формулою середнього геометричного:

. (4)

Практична апробація, викладених у дисертації методичних положень, здійснена для десяти досліджуваних машинобудівних підприємств України (табл. 2). Зміна інтегрального показника від 0 до 1 відповідає стійкому інноваційному розвитку підприємства. При значенні інтегрального показника в межах від 0 до 0,4 - підприємство має низькі, від 0,4-0,7 - середні, від 0,7-1 - високі темпи розвитку, проте жодне з 10 досліджуваних машинобудівних підприємств не має високих темпів інноваційного розвитку.

Таблиця 2

Результати розрахунку інтегрального показника рівня інноваційного розвитку досліджуваних машинобудівних підприємств України

Машинобудівні підприємства	Значення узагальнюючих показників та інтегральних показників рівня інноваційного розвитку
	УПІП	УПМЗІП	УПСР	ІПІР
1. ВАТ “Львівський завод штучних алмазів та алмазного інструменту”	0,53	0,42	0,3	0,41
2. ВАТ “Оріон” (м. Тернопіль)	0,31	0,28	0,26	0,28
3. ВАТ “Ватра” (м. Тернопіль)	0,38	0,29	0,22	0,29
4.ТзОВ “Завод газового обладнання “Альфагазпромкомплект”, (м. Тернопіль)	0,69	0,54	0,49	0,57
5. ТОВ “Шредер” (м. Тернопіль)	0,75	0,58	0,52	0,61
6. АТ “Норд” (м. Донецьк)	0,79	0,7	0,58	0,68
7. ВАТ “Машинобудівний завод “Буран” (м. Донецьк)	0,77	0,63	0,54	0,64
8. ВАТ “Суднобудівний завод “Залив” (м. Керч)	0,49	0,34	0,32	0,38
9. ВАТ “Дружківський машинобудівний завод” (м. Донецьк)	0,73	0,55	0,38	0,53
10. ВАТ “Дніпропетровський завод електротехнічного обладнання”	0,38	0,3	0,22	0,29

Примітка: розраховано дисертантом на основі звітних матеріалів 10 досліджуваних машинобудівних підприємств та даних, отриманих методом експертного оцінювання

Розроблені методичні положення до оцінювання інноваційного розвитку машинобудівного підприємства мають ряд переваг, оскільки поєднують два види оцінки - економічну та соціальну, а представлена система узагальнюючих показників базується на використанні достатньої кількості відносних величин, що забезпечує комплексний підхід до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку підприємства.

Дозволяють здійснювати моніторинг машинобудівних підприємств за рівнем інноваційного розвитку та формувати їхній рейтинг за інтегральним показником для залучення потенційних інвесторів. Практична реалізація методичного підходу в роботі машинобудівних підприємств дозволить впливати на поточний стан та тенденції розвитку підприємства, приймати обґрунтовані управлінські рішення, складати прогнози та плани інноваційного розвитку.

В роботі запропоновано комплексний підхід до оцінювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємства за допомогою регресійного моделювання. Аналізування основних тенденцій інноваційного розвитку та оцінювання впливу факторів здійснено як для машинобудування в цілому, так і для досліджуваного підприємства АТ “Норд”.

Для побудови багатофакторної регресійної моделі використано лінійну залежність:

, (5)

де - досліджуваний процес; - пояснюючі фактори у період часу t (в загальному випадку їх кількість дорівнює m, причому m - довільне натуральне число, у тому числі і 1, коли фактор тільки один); - коефіцієнти регресії, які треба розрахувати для встановлення залежності.

Оптимальну математичну залежність між результативним та факторними показниками встановлено з дотриманням наступних вимог. Обрано 95 % рівень надійності отримання достовірних результатів. Статистичну адекватність рівняння визначено за максимальною щільністю зв'язку між факторами та досліджуваним процесом.

Показниками щільності зв'язку обрано коефіцієнти лінійної кореляції R та детермінації R². Оцінка статистичної надійності рівняння в цілому проведена за F-критерієм Фішера. Аналіз кожного окремого коефіцієнта рівняння на статистичну надійність проведено за допомогою t-критерію Стьюдента.

Оптимальною вважаємо математичну залежність, яка забезпечує максимально наближені до одиниці значення R та R². Для підвищення достовірності отриманих результатів використано “Пакет аналізу”, який є стандартним додатком Microsoft Excel (рис. 1).

В роботі здійснено побудову локальної багатофакторної регресійної моделі для прогнозування впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток АТ “Норд”.

При цьому, досліджуваним процесом обрано обсяг реалізованої інноваційної продукції, а факторами: - витрати на виконання наукових та науково-технічних робіт, тис. грн.; - фонд оплати праці, тис. грн.; - чисельність спеціалістів, які виконують наукові та науково-технічні роботи, чол. На основі отриманого рівняння оптимальної математичної залежності між результатом та факторами інноваційного розвитку здійснено прогнозування обсягу реалізації інноваційної продукції АТ “Норд” (рис. 1).

Слід зазначити, що економіко-статистична модель, побудована у вигляді певного рівняння множинної регресії, є одним з ефективних інструментів прогнозування досліджуваного процесу на коротко- та середньостроковий період.

Рис.1. Результати регресійного моделювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток АТ “Норд”

Це дозволить машинобудівним підприємствам вчасно приймати обґрунтовані управлінські рішення, цілеспрямовано обирати найбільш сприятливі з них та в повному обсязі здійснювати заходи, пов'язані з усуненням негативного впливу цих факторів в майбутньому періоді.

У третьому розділі “Удосконалення системи планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств” виокремлено особливості планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, удосконалено інструментарій економічного обґрунтування вибору стратегії інноваційного розвитку підприємства, запропоновано економіко-математичну модель планування інноваційного розвитку машинобудівного підприємства на основі теорії ігор.

За результатами опитування спеціалістів машинобудівних підприємств виокремлено особливості планування інноваційного розвитку. Встановлено, що розробці плану інноваційного розвитку передує діагностика існуючого стану підприємства та змін, використовується скоординована робота підрозділів з метою інформаційного забезпечення процесу планування. З'ясовано, що при плануванні інноваційного розвитку підприємство повинно орієнтуватися на досвід та практику роботи інноваційно активних підприємств, а процес планування має прогнозний характер. В плані передбачається розвиток інноваційного потенціалу та ефективний розподіл ресурсів.

З метою покращення планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств удосконалено інструментарій економічного обґрунтування вибору стратегії інноваційного розвитку. На прикладі ТОВ “Шредер” здійснено оцінювання продуктової стратегії інноваційного розвитку, оскільки ефективність продуктового напрямку є досить високою на підприємстві.

Проведені дослідження ринку освітлювальних приладів дають змогу виділити два основних аспекти, що зумовлюють необхідність розвитку продуктового напряму досліджуваного підприємства. По-перше, наявність найбільш перспективного сегменту ринку - зовнішнього освітлення. По-друге, в структурі збуту інноваційної світлотехнічної продукції частка продажу освітлювальних приладів вуличного призначення є досить високою і має тенденції до зростання (рис. 2).

Рис. 2. Структура збуту інноваційної світлотехнічної продукції ТОВ “Шредер” у 2008 р.

Економічне обґрунтування здійснено для освоєння випуску та реалізації двох видів світлотехнічної продукції - “Онікс-2” та “Сінтра-2” (освітлювальні прилади вуличного призначення). Розраховано очікувані прибутки від їхньої реалізації, а при визначенні ризикованості кожного продуктового напряму використано ймовірнісний підхід. Абсолютну величину ризику запропоновано розраховувати на основі формули середньоарифметичного відхилення та відносну величину ризику - за допомогою коефіцієнта варіації.

Економічне обґрунтування вибору стратегії інноваційного розвитку здійснено з урахуванням витрат, грошових потоків на певний момент часу та величини дисконтної ставки при різних сценаріях розвитку економічного середовища. Для песимістичного сценарію, який характерний для спаду економіки, ставка дисконту становить 39%, для найбільш ймовірного, який характерний для підйому економіки, ставка дисконту - 14%, для оптимістичного, який характерний для пожвавлення економіки, ставка дисконту - 24%. Результати проведених розрахунків наведено в табл. 3.

Таблиця 3

Результати економічного обґрунтування стратегії інноваційного розвитку ТОВ “Шредер”

Показники ефективності	Сценарії розвитку економіки
	Опти-містичний	Найбільш ймовірний	Песи-містичний	Середньозважене значення показників
Чиста теперішня вартість “Онікс-2”, тис. грн.	282,83	771,58	-676,86	125,85
Чиста теперішня вартість “Сінтра-2”, тис. грн.	138,27	766,24	-749,1	51,8
Термін окупності “Онікс-2”, р.	0,71	0,37	5,12	2,07
Термін окупності “Сінтра-2”, р.	1,04	0,31	6,3	2,55
Індекс прибутковості “Онікс-2”	1,43	1,96	0,28	1,21
Індекс прибутковості “Сінтра-2”	1,2	2,02	0,24	1,15

Примітка: розраховано дисертантом на основі даних ТОВ “Шредер” (м. Тернопіль)

Критеріями вибору найбільш прийнятної продуктової стратегії інноваційного розвитку вибрано оптимізацію таких середньозважених за ймовірностями різних сценаріїв розвитку економіки (песимістичного, найбільш ймовірного, оптимістичного) показників чистої теперішньої вартості, терміну окупності та індексу прибутковості. Зауважимо, що розроблений інструментарій економічного обґрунтування стратегії інноваційного розвитку дозволяє враховувати ризики інноваційних змін, а тому доцільно його використовувати на усіх машинобудівних підприємствах.

Запропонована методика на основі теорії ігор дозволила визначити стратегію інноваційного розвитку машинобудівного підприємства у вигляді товарно-ринкової комбінації, на яку підприємству слід орієнтувати інноваційну політику.

В дисертаційному дослідженні вирішено завдання знаходження оптимального варіанту стратегії випуску машинобудівної продукції, збут якої на ринку забезпечить підприємству максимізацію прибутків та дозволить вирішувати певні соціальні завдання. Складено матриці виграшів, які в ході математичних перетворень дозволили отримати формули для обчислення оптимальних часток продукції в асортименті на майбутній період та величини очікуваного прибутку:

, (6)

де очікуваний прибуток; загальна кількість видів продукції машинобудівного підприємства ();

прибуток підприємства, отриманий в результаті реалізації на ринку k-одиниці машинобудівної продукції і-го асортименту;

планові витрати, пов'язані з виготовленням та реалізацією на ринку k-одиниці машинобудівної продукції і-го асортименту;

перетворюючі коефіцієнти;

кількість одиниць продукції і-го асортименту.

Перевірка запропонованого економіко-математичного підходу на прикладі ТзОВ “Завод газового обладнання Альфа-Газпромкомплект” (м. Тернопіль) показала, що запропонована модель дозволяє оптимізувати прибуток залежно від двох факторних показників - загальних витрат, пов'язаних з виготовленням та реалізацією на ринку машинобудівної продукції і-го асортименту та соціальних витрат, які відображають дохід працівників у вигляді фонду оплати праці.

Порівнюючи обидва варіанти розвитку подій слід зазначити, що варіація процентних співвідношень випуску машинобудівної продукції несуттєво відрізняється (приблизно 1-3%), а це свідчить про оптимальність стратегії інноваційного розвитку ТзОВ “Завод газового обладнання Альфа-Газпромкомплект” та взаємоузгодженість його економічної та соціальної політики.

Отримуючи прибутки досліджуване підприємство матиме змогу забезпечувати реалізацію певних соціальних завдань, зокрема: соціальні гарантії персоналу, розвиток трудового потенціалу, системи безпеки та охорони праці, корпоративної відповідальності.

інноваційний машинобудівний соціальний

висновки

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичне і наведено науково-практичне вирішення проблеми соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку підприємств. Отримані у дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності функціонування машинобудівних підприємств, взаємоузгодженню їхньої економічної та соціальної політики і зводяться до наступного:

1. Поглиблення процесів ринкової трансформації в Україні зумовлює необхідність ефективного використання потенціалу машинобудівного комплексу, створення умов для його динамічного, збалансованого інноваційного розвитку, додержання підприємствами соціальних стандартів та вирішення соціально-економічних проблем вітчизняної економіки. За таких умов актуальним є розроблення науково-обґрунтованих рекомендацій до соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

2. Виокремлено за підсумками узагальнення наукових джерел інформації та проведеного експертного опитування такі ознаки класифікації факторів інноваційного розвитку підприємства: місце реалізації факторів у системі управління інноваційним розвитком підприємства, напрями розвитку підприємства, масштаб новизни, суб'єкти ініціювання та джерела фінансування. Це дозволяє менеджерам та економістам машинобудівних підприємств відстежувати та враховувати впливи різноманітних факторів та здійснювати їхнє прогнозування в майбутньому.

3. Здійснені систематизація та доповнення класифікаційних ознак видів планування інноваційного розвитку підприємства, що передбачає їхній поділ на інноваційність розвитку, масштаб передбачення перспективи, напрями функціональної діяльності підприємства, стратегічну спрямованість та спонукальні мотиви інноваційного розвитку. Такий підхід дає змогу економістам машинобудівних підприємств використовувати різноманітні варіанти реалізації видів планування у вигляді плану-прогнозу, кошторису, інноваційної програми, інноваційної політики.

4. Встановлено, що соціально-економічне оцінювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств повинно бути комплексним, охоплювати низку етапів, на основі спеціально розроблених узагальнюючих показників зводиться до єдиного показника. Інтегральний показник рівня інноваційного розвитку підприємства є інструментом, який має чітко виражену сигнальну функцію. З його допомогою керівництво машинобудівних підприємств матиме змогу обґрунтовано розподіляти ресурси між управлінням системою ідеями та інноваційними ініціативами, проводити моніторинг підприємства за рівнем інноваційного розвитку. Запропоновані методичні положення до оцінювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств мають ряд переваг, оскільки поєднують два види оцінки - економічну та соціальну, а система узагальнюючих показників базується на використанні достатньої кількості відносних величин, що забезпечує комплексний підхід до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку підприємства. Практична реалізація методичного підходу в роботі машинобудівних підприємств дозволить впливати на поточний стан та тенденції розвитку підприємства, приймати обґрунтовані управлінські рішення, складати прогнози та плани інноваційного розвитку.

5. Розроблена система показників для соціального оцінювання інноваційного розвитку підприємства відображає рівень розвитку системи гуманізації праці, соціальних гарантій персоналу, безпеки та охорони праці, корпоративної відповідальності підприємства. Це дозволяє економістам та менеджерам різних рівнів управління відслідковувати впливи інноваційного розвитку на динаміку соціальних показників, формувати рейтинг підприємства за інтегральним показником рівня інноваційного розвитку для залучення потенційних інвесторів.

6. Розвинутий комплексний підхід до оцінювання впливу соціально-економічних факторів на інноваційний розвиток підприємства на основі регресійного моделювання дозволить керівникам та фахівцям фінансово-економічних служб машинобудівних підприємств контролювати факторні показники з метою досягнення очікуваних значень результативних показників, вчасно приймати економічно обґрунтовані управлінські рішення, цілеспрямовано вибирати найбільш сприятливі з них та в повному обсязі здійснювати заходи, пов'язані з усуненням негативного впливу факторів в майбутньому періоді.

7. Удосконалений інструментарій економічного обґрунтування інноваційного розвитку на засадах ймовірнісного підходу допоможе керівникам машинобудівних підприємств визначати ризикованість різних напрямів розвитку, а в якості критеріїв вибору найбільш прийнятної стратегії інноваційного розвитку використовувати оптимізацію таких середньозважених за ймовірностями різних сценаріїв розвитку економіки (песимістичного, найбільш ймовірного, оптимістичного) показників чистої теперішньої вартості, терміну окупності та індексу прибутковості.

8. Запропоновані методичні рекомендації на основі теорії ігор дозволяють визначити стратегію інноваційного розвитку машинобудівного підприємства у вигляді товарно-ринкової комбінації, на яку підприємству слід орієнтувати інноваційну політику. Такий підхід дає змогу економістам та менеджерам підприємства знаходити оптимальний варіант стратегії випуску машинобудівної продукції, збут якої на ринку забезпечить максимізацію прибутків та дозволить вирішувати такі соціальні завдання, як розвиток трудового потенціалу, системи безпеки та охорони праці, корпоративної відповідальності, соціальних гарантій персоналу.

9. На підставі результатів дисертаційного дослідження можна запропонувати:

- Міністерству промислової політики України рекомендувати для використання машинобудівними підприємствами сформульовані в дисертаційній роботі методичні рекомендації до соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку для моніторингу підприємств машинобудівного комплексу за рівнем інноваційного розвитку та формування їхнього рейтингу за інтегральним показником для потенційних інвесторів, а також методичні положення на основі теорії ігор для визначення стратегії інноваційного розвитку у вигляді товарно-ринкової комбінації, на яку підприємству слід орієнтувати інноваційну політику.

- Міністерству освіти і науки України при підготовці фахівців у сфері менеджменту використовувати систематизовані й доповнені класифікаційні ознаки факторів та видів планування інноваційного розвитку підприємства та методичні положення до оцінювання впливу факторів на інноваційний розвиток підприємства з використанням регресійного моделювання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Кужда Т. І. Сутність та значення соціально-економічного оцінювання та планування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств / Т. І. Кужда, М. П. Галущак, А. О. Оксентюк // Галицький економічний вісник. - 2008. - №. 3(18) - С. 59-66. [Особистий внесок здобувача: запропоновано систему показників для соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку підприємства].

2. Кужда Т. І. Обґрунтування методу соціально-економічного оцінювання інноваційного розвитку машинобудівних підприємств / Т. І. Кужда // Економічний простір. - 2008. - №. 9 - С. 156-162.

3. Кужда Т. І. Оцінка інноваційного розвитку промислового підприємства / Т. І. Кужда // Вісник Тернопільського державного економічного університету. - 2007. - №. 3 - С. 99-105.

4. Кужда Т. І. Особливості регулювання інноваційного розвитку підприємств: зарубіжний досвід та Україна / Т. І. Кужда // Галицький економічний вісник. - 2007. - № 1(12). - С. 3-12.