Керування витратами на сучасному підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості. Порівняння витрат і результатів діяльності дозволяє оцінити ефективність роботи підприємства. Без такого порівняння виникають непоправні помилки при виборі економічної політики підприємства, прийнятті важливих управлінських рішень, вибору видів підприємницької діяльності, визначенні оптимальних обсягів і структури випуску продукції (робіт, послуг), а також цін на продукцію, (роботи, послуги).

Основний фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток, який є основою і джерелом засобів для його подальшого розвитку. Підвищити прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва або ціни на продукцію (роботу, послугу), що випускається. Однак це не завжди можливо і доцільно. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень підвищення фінансового результату безпосередньо зв'язано зі зниженням витрат.

Практично на кожному підприємстві існують резерви для зниження витрат до раціонального рівня, що дозволяє домагатися росту економічної ефективності діяльності, підвищення конкурентноздатності. Особливо це стосується галузі виробництва запчастин, специфікою якого є вузька спеціалізація, дрібносерійність, короткий операційний цикл та висока трудомісткість.

Виробнича діяльність пов'язана з ризиком вкладень у цю сферу. Для мінімізації цього ризику потрібен суровий контроль процесу виробництва, детальний його облік та виявлення факторів, які впливають на сам процес виробництва і витрати, необхідні для його здійснення. Тому для кожного підприємства даної галузі важливий поглиблений аналіз витрат і ефективне управління ними для досягнення високого економічного результату.

Чітка побудова бухгалтерського обліку витрат відповідно до змін, що відбуваються в його організації й техніці ведення, підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обгрунтованих рішень і попереджень ризику у виробничо-господарській діяльності підприємств, у системі оподаткування, у складанні балансу, звіту про фінансові результати, різноманітної фінансової звітності тощо.

Управління витратами доцільно у всіх сферах діяльності підприємства й має велике значення та цінність для всіх місць виникнення і центрів витрат.

Ціль курсової роботи. Вивчення процесу керування витратами на сучасному підприємстві.

Завдання. Розглянути поняття, класифікацію витрат на сучасному підприємстві, принципи найбільш раціонального керування та пошук резервів їх зниження. Дослідити та проаналізувати основні показники фінансового плану підприємства.

Об'єкт дослідження. ВАТ «Технополіс», спеціалізацією якого є виготовленні двигунів для легкових та вантажних автомобілів.

Інформаційна база. Сайт: finance.com.ua , журнал «Фінанси», Закон України «Про фінансову діяльність підприємства», Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 12.04.2001 року №3.

1. Теоретичні засади керування витратами на сучасному підприємстві

1.1 Поняття витрат

В умовах розвитку соціально-орієнтованого ринкового господарства поступово зникає протистояння праці й капіталу (через демократизацію останнього, акціонерну та партнерську власність). У процесі виробництва робітник і підприємець все більше співробітничають. Таким чином, відбуваються зміни в соціально-економічній сутності витрат виробництва.

Учені-економісти Заходу грунтовно розробили проблему витрат виробництва, виходячи з потреб зростання його ефективності. При цьому вони виходили з: а) обмеженості ресурсів і б) можливості їх альтернативного використання. Австрійський економіст Ф. Візер (1851-1926) та американський економіст Дж. Кларк (1847-1938) вивели категорію вмінені витрати (тобто приписуванні комусь, віднесені на чийсь рахунок). Це дійсні витрати виробництва на даний товар, які дорівнюють найвищій корисності тих благ, які суспільство могло б отримати, якби по-іншому використовувались витрачені виробничі ресурси.

Вибір певних ресурсів для виробництва даного товару означає неможливість виробництва якогось альтернативного товару. З цього виходить, що існує корисність, від якої відмовляються, або непряма корисність, яку можна отримати від виробництва альтернативного товару, використання альтернативних ресурсів.

Вмінені витрати з позицій окремої фірми (підприємства) поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (або явні) витрати пов'язані з придбанням фірмою ресурсів (тобто це витрати на сировину, матеріали, робочу силу тощо). При цьому вмінені витрати дорівнюють вигоді, яку можна отримати, якщо при тих же витратах використати альтернативний ресурс.

Внутрішні (або неявні) витрати пов'язані з використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності самої фірми (грошовий капітал, технічне та інше обладнання, підприємницькі здібності тощо), а також з деякими її перевагами (місцезнаходження, престижність торгової марки тощо). При цьому ці витрати дорівнюють вигоді, що може бути отримана при альтернативному використанні власних ресурсів.

Використовуючи власні ресурси, підприємець зіставляє ці витрати з альтернативними можливостями: грошовий капітал - з процентом на нього в банку, використання обладнання - з доходом від здачі його в оренду, особисте управління фірмою - з наймом до іншої фірми тощо.

Усі витрати підприємства можна розглядати в аспекті економічних витрат (зумовлені витрати - зовнішні і внутрішні) і бухгалтерські витрати (зовнішні грошові витрати фірми).

Динаміка рівня витрат та кількості створеного продукту пов'язана з категорією граничні витрати. Значне місце в її розробці займають праці таких учених, як А. Маршалл, Дж. Кларк, П. Самуельсон, К. Макконнелл та ін.

Витрати підприємств на виробництво певного обсягу продукції залежать від строку, за який можлива зміна ресурсів, що використовуються.

Протягом короткого строку певні ресурси (обладнання, верстати, будівлі тощо) залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів (праця, сировина, допоміжні матеріали тощо) може змінюватись. У зв'язку з цим існують поняття постійних та змінних витрат. Останні змінюються зі зміною обсягу виробництва. Щодо постійних витрат, то в межах наявних виробничих потужностей їх величина не залежить від кількості створюваної продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли не створюється продукт (амортизація, опалення, освітлення, реклама, страхування, рентні платежі). Для розширення виробництва продукції передусім необхідно відповідно збільшити кількість змінних ресурсів та інтенсивніше використовувати наявні виробничі потужності.

За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі й виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні.

Розмежування витрат виробництва за нетривалий період на постійні та змінні є вихідним пунктом для визначення закону спадної віддачі, або ефективності граничного продукту. Згідно з цим законом, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу) дає обсяг додаткового продукту, що зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Так, при певній кількості обладнання обсяг виробництва буде зростати все повільніше, якщо все більше робітників будуть залучатися до його обслуговування.

Кожний додатковий приріст одного з ресурсів при фіксованих значеннях інших веде до зменшення приросту продукту. В результаті на одиницю змінного ресурсу припадає все менше фіксованого ресурсу.

Під впливом науково-технічного прогресу, що змінює якість ресурсів, можливе встановлення іншої пропорції між зростанням обсягу виробництва та певного ресурсу при незмінних значеннях кількості інших ресурсів. Однак і в цьому випадку закон діє, хоч і на новому кількісному рівні. Він не діє при паралельному зростанні обсягів усіх ресурсів. В ряді випадків тут виникає ефект економії на масштабах виробництва.

Сума постійних та змінних витрат фірми при виробництві даної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати, їх можна визначити, якщо обчислити витрати на виробництво однієї одиниці продукції плюс додаткові витрати на виробництво другої, плюс додаткові витрати на виробництво третьої і т.д., включаючи n-одиницю продукції. Збільшення кількості вироблюваної продукції супроводжується зростанням сукупних витрат.

Відповідно до П(С)БО 16 під витратами розуміють зменшення економічних вигод внаслідок вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок внесків власників).

Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списуються у поточному періоді на “Інші операційні витрати”. Списані активи обліковуються на позабалансовому рахунку 07 “Списані активи”.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, то вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Так, витрати визнаються за наступних умов (п. 5-8 П(С)БО 16):

1. Зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Наприклад, списання матеріалів на виробництво; нарахування заробітної плати робітникам підприємства.

2. Визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів. Наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів.

3. Негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати критеріям активів підприємства. Наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів.

4. Можлива достовірна оцінка суми витрат. Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів, документально підтверджена.

Витрати діяльності знаходять своє відображення в Звіт про фінансові результати.

1.2 Класифікація витрат

Витрати підприємства можна класифікувати за різними ознаками. Класифікація витрат потрібна для визначення вартості продукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівартості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення класифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. Класифікація витрат

Ознаки класифікації	Групи витрат
По відношенню до виробничого процесу	основні витрати, накладні витрати
По відношенню до обсягів виробництва	умовно-постійні витрати, умовно-змінні витрати
За єдністю складу	одноелементні витрати, комплексні витрати
За способом віднесення на собівартість окремих видів виробництва	прямі витрати, непрямі витрати
За доцільністю	продуктивні витрати, непродуктивні витрати
За календарним періодом	поточні витрати, одноразові витрати
За видами витрат	витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції

До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробничим (технологічним) процесом виготовлення продукції (виконання робіт чи надання послуг). В будь-якому виробництві вони складають найважливішу частину витрат, досягаючи в окремих галузях 90 % собівартості. Накладні витрати виникають у зв'язку з організацією, обслуговуванням виробництва і управлінням ним. Величина цих витрат залежить від структури управління підрозділами, цехами і підприємством.

За ступенем залежності від обсягів діяльності витрати поділяються на змінні і постійні.

Змінними називаються витрати, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягу виробництва (випуску). Звідси, розмір цих витрат на кожну одиницю продукції залишається незмінним. До постійних відносять витрати, величина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва (прикладом можуть слугувати адміністративні або загальногосподарські витрати).

Слід відмітити, що поділ на змінні і постійні витрати в певній мірі є умовним, так як в чистому вигляді вони не проявляються: змінні витрати на одиницю продукції змінюються під впливом організаційно-технічних заходів, величина постійних витрат - при суттєвій зміні обсягу виробництва. Тому більш правильно їх називати умовно-змінними і умовно-постійними витратами.

За складом витрати можуть бути одноелементними або комплексними.

Одноелементні витрати включають економічно однорідні витрати, які не поділяються на різні компоненти, незалежно від їх місця і цільового призначення (сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата тощо). На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох економічних елементів. Характерним прикладом статті комплексних витрат загальновиробничі витрати, в які входять практично всі економічні елементи.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів, називаються прямими. До складу прямих матеріальних витрат відносяться ті, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат, а саме:

- сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, інші матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг;

- інші виробничі витрати: відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати - це витрати на виробництво, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу.

Непрямий розподіл витрат призводить до неточностей у визначенні собівартості окремих видів продукції, тому при організації обліку повинна приділятися увага збільшенню питомої ваги прямих витрат.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані, чи доцільні для даного виробництва, витрати. Відповідно до непродуктивних відносять витрати, які утворюються з причин, що свідчать про недоліки в технології та організації виробництва (брак продукції, втрати від простоїв, оплата понадурочних робіт тощо). У випадку ідеальної організації технології виробництва і праці всі витрати повинні бути тільки продуктивними.

До поточних відносять витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції даного періоду. Це, як правило основна частина витрат на виробництво. Одноразовими є витрати, пов'язані з підготовкою виробництва (впровадження нової продукції, її суттєва модернізація), резервуванням витрат на оплату відпусток і виплату одночасної винагороди за вислугу років тощо.

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції буде розглянуто далі.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити на дві великі групи: витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності, та витрати, що виникають в процесі надзвичайної діяльності. В свою чергу витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності можна розподілити на витрати від операційної (основної та іншої) діяльності, інвестиційної, фінансової діяльності.

Усі витрати підприємства, згідно з П(С)БО 16, поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати).

Основні засади класифікації витрат розкриті в П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результаті, П(С)БО 15 «Доходи» та П(С)БО 16 «Витрати» і передбачають функціональну ознаку їх групування відповідно до видів діяльності, за якими були здійснені витрати та отримані доходи.

Отже, за видами діяльності витрати та доходи поділяють на витрати і доходи від звичайної та надзвичайної діяльності.

Нагадаємо, що звичайна діяльність поділяється: на операційну; фінансову; інвестиційну.

Відповідно, витрати, пов'язані з операційною діяльністю, групують за функціями -- витрати виробництва (реалізації), витрати на управління, збут та інші операційні витрати, а також за економічними елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (рис. 1.1).

Виходячи з мети та завдань управлінського обліку дещо змінюється підхід до визначення витрат виробництва. Менеджерів насамперед цікавить не просто інформація про загальні витрати підприємства, а дані про конкретні витрати для виготовлення різних видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

Тому під витратами виробництва розуміють витрачання у виробничому процесі засобів виробництва і праці для виготовлення продукції. А сукупність витрат, пов'язаних з виробництвом або придбанням певного активу, утворює його собівартість.

Відповідно до цього у вітчизняному обліку, крім функціональної ознаки класифікації витрат, вирізняють й інші ознаки (рис.1.2).



Рис. 1.1. Класифікація витрат відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати»

Така класифікація відповідає, головним чином, податковому аспекту обліку, основним недоліком якого є його неспроможність надавати інформацію для прогнозування короткострокових управлінських рішень та контролю витрат за сферами діяльності і центрами відповідності. Тому поряд з податковим аспектом у вітчизняну класифікацію витрат слід запровадити угруповання, що відповідають її управлінському аспекту.

Оскільки управлінські рішення зазвичай спрямовані на перспективу, керівництву насамперед необхідна інформація про очікувані витрати та доходи. У зв'язку з цим вирізняють очікувані (релевантні) та безповоротні (нерелевантні) витрати.

Очікувані (релевантні) витрати -- це витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття управлінських рішень, тобто майбутні витрати. Точніше, це витрати, що відрізняють одну альтернативу від іншої.

Безповоротні (нерелевантні) витрати -- це витрати, які не можуть бути змінені в результаті прийнятого управлінського рішення, тобто минулі витрати.

Важливим є також поділ витрат на контрольовані і неконтрольовані. Така їх класифікація використовується при організації обліку по центрах відповідальності.

Зокрема, контрольовані витрати -- це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Наприклад, контроль використання матеріалів та зарплати начальником цеху.

Відповідно, неконтрольовані витрати -- це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (амортизація обладнання).

Розглядаючи варіанти управлінських рішень, слід брати до уваги не лише дійсні, а й уявні витрати.

Дійсні витрати -- це витрати, які вимагають реальної сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах у міру їх виникнення.

Категорія уявних (можливих) витрат притаманна лише управлінському обліку і передбачає можливу вигоду, яка витрачається, коли вибір одного напряму дій вимагає відмовитися від альтернативного рішення. Уявні витрати виникають лише серед очікуваних витрат, не відображаються в облікових регістрах і беруться до уваги лише за умови обмеженості ресурсів.

В управлінському обліку розрізняють також прирістні, або граничні (маржинальні), та середні витрати залежно від підходів до визначення собівартості одиниці продукції.

Так, прирістні (граничні) витрати -- це додаткові витрати, які з'являються в результаті виготовлення чи продажу додаткової одиниці або партії продукції.

Середні витрати -- це витрати на одиницю продукції всього випуску.

Класифікація в залежності від змін обсягів виробництва є найбільш важливою для цілей планування і контролю. Зокрема, за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні.

До умовно-змінних (змінних) витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням. Наприклад, витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), відрахування на соціальні заходи тощо.



Рис. 1.2. Традиційна класифікація витрат

1.3 Принципи керування витратами на підприємстві

Підприємницький успіх значною мірою залежить від того, наскільки правильно здійснена необхідна техніко-економічна і фінансова оцінка на стадії планування, прийняття управлінського рішення.

На невеликих підприємствах, як правило, одна й та ж особа (власник або менеджер) здійснює управління господарською діяльністю і приймає важливі рішення. Але в разі зростання масштабів підприємства (реорганізації, злиття) та ускладнення його структури виникає необхідність розподілити повноваження з прийняття рішень між різними рівнями управління.

Одним з головних завдань апарату управління на сьогодні є створення такої системи управління витратами виробництва, яка б давала можливість керувати витратами на всіх етапах виробничого циклу; відповідала б критеріям єдності підходів на різних рівнях управлінської діяльності (прогнозування, планування, обліку, калькулювання, аналізу використаних можливостей та оцінки), дозволяла встановлювати залежність параметрів зниження витрат виробництва і зростання якості продукції та її обсягів.

Система управління витратами буде ефективною лише в тому випадку, якщо будуть враховані особливості кожного промислового підприємства, охоплені всі процеси, що здійснюються підприємством та буде побудована у відповідності до принципів управління.

В практиці підприємств, що працюють в умовах ринку, розрізняють наступні підходи до побудови аналітичних рахунків управлінського обліку:

- за центрами виникнення витрат;

- за центрами відповідальності;

- за центрами рентабельності;

Дуже важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації.

Побудова обліку витрат відповідно до організаційної структури дозволяє пов'язати діяльність кожного підрозділу з відповідальністю окремих осіб (робітників, бригадирів, майстрів, керівників дільниць), оцінити результати діяльності кожного підрозділу та визначити їх внесок у загальні результати діяльності підприємства.

Центри виникнення витрат - окремі структурні підрозділи підприємства, в яких можна організувати нормування, планування та облік витрат виробництва з метою спостереження, контролю та управління витратами виробничих ресурсів, а також оцінки їх використання.

Система обліку, в якій передбачається складання звітів за даними порівняння кошторисних (стандартних) показників з фактичними, називають облік за центрами відповідальності.

Центр відповідальності - групування витрат, яке дозволяє поєднувати в одному обліковому процесі місця виникнення витрат (виробництво, цех, дільницю, бригаду) з відповідальністю їх керівників.

Система обліку за центрами відповідальності: дозволяє оперативно контролювати витрати і результати на різних рівнях організації і оцінювати діяльність окремих менеджерів і підрозділів на підставі проведення первинного аналізу.

Центр рентабельності - різновид центрів відповідальності, в яких дохід є грошовим вираженням виготовленої продукції; витрати - грошове вираження використаних ресурсів, а прибуток - різниця між доходом та витратами.

Для потреб управлінського обліку в структурі бухгалтерії доцільно виділити:

- відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтованих рішень;

- відділ поточного планування і контролю, що включає групу аналізу.

Основні принципи управління витратами вироблені практикою і зводяться до наступного:

- системний підхід до управління витратами;

- єдність методів, які практикуються на різних рівнях управління витратами;

- управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу виробу - від створення до реалізації;

- органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт. послуг);

- недопущення поднормових витрат;

- широке впровадження ефективних методів зниження витрат;

- удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

- підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства до зниження витрат.

2. Складання фінансового плану підприємства на основі основних показників його діяльності

2.1 Поняття фінансового плану підприємства та розрахунок основних показників

Розробка фінансового плану підприємства дає картину його фінансового розвитку. Фінансовий план має узагальнювати матеріали бізнес плану, які передували його розробці (аналіз ринку та план маркетингу, план виробництва та організаційний план).

Для цього розділу мають бути підготовлені такі документи:

- пробного обсягу продаж;

- баланс грошових надходжень та витрат;

- зведений баланс активів і пасивів;

- графік досягнення беззбитковості;

- баланс прибутку та його розподіл;

- планові показники фінансового стану.

Таблиця 2.1 - Кошторис витрат на виробництво промислового підприємства

№ з/р	Витрати	Усього на планований рік	У тому числі на IV квартал
1	Сировина й основні матеріали	43820	11020
2	Допоміжні матеріали	8700	2560
	в тому числі:
2.1	придбані сировина і матеріали, комплектуючі вироби і послуги промислового характеру	3360	980
3	Паливо	1960	530
4	Електроенергія	2920	610
5	Плата за спеціальне використання водяних ресурсів	940	240
6	Відрахування на геологорозвідувальні роботи	200	50
7	Матеріальні витрати	58540	15010
8	Амортизаційні відрахування	13031.6	3257.9
9	Витрати на оплату праці	9300	2300
10	Відрахування у фонди соціального страхування - усього	3366.6	832.6
	у тому числі:
10.1	пенсійний фонд	3087.6	763.6
10.2	поточне соціальне страхування	130.2	32.2
10.3	державний фонд сприяння зайнятості	148.8	36.8
11	Фонд захисту навколишнього середовища	15	3
12	Фонд охорони праці підприємства	23	5
13	Інші витрати - усього	118.6 Х.1	29.8
13.1	у тому числі:		Ц.1
13.1	оплата послуг зв'язку	5.6	1.3
13.2	плата за оренду	50	12,5
13.3	відсотки за кредит	63	16
14	Витрати на виробництво	84394.8	21438.3
15.	Списано витрат на невиробничі цілі	80	27
16.	Витрати на валову продукцію	84314.8	21411.3
17	Зміна залишків незавершеного виробництва	101.2	25.3
18	Виробнича собівартість товарної продукції	84416	21436.6
19	Позавиробничі витрати	16.9	4.3
20	Повна собівартість товарної продукції	84432.9	21440.9
21	Товарна продукція у відпускних цінах підприємства *	109762.7	27873.2

Для складання кошторису витрат на виробництво (таблиця 2.1) було зроблено такі розрахунки.

При розрахунку амортизації на планований рік сума відрахувань обчислюється виходячи з середньорічної вартості основних фондів відповідної групи з урахуванням щоквартального планового уведення в дію та виведення основних фондів.

У таблицю 2.1 заноситься річна сума амортизації, яка дорівнює 13031.6 тис. грн. Амортизація за IV квартал розраховується як 25% від суми річної амортизації на планований рік і дорівнює 3257.9 тис. грн.

Відрахування в Пенсійний фонд, у позабюджетні фонди й фонди соціального страхування здійснюються за нормами діючого законодавства на поточний рік (пенсійний фонд - 33.2%, поточне соціальне страхування - 1.4%, державний фонд сприяння зайнятості - 1.6%). Вони склали: (на плановий рік) 3087.6 тис. грн; 130.2 тис. грн; 148.8 тис. грн. Усього відрахувань у фонди соціального страхування - 3366.6 тис. грн.

Необхідно відзначити, що зниження залишків незавершеного виробництва протягом відповідного періоду призводить до збільшення собівартості виготовленої продукції в цьому періоді та навпаки.

Додаткові дані для розрахунку: позавиробничі витрати - 2% від виробничої собівартості товарної продукції (плановий рік - 16.9 тис. грн.); рентабельність продукції - 30%. Товарна продукція у випускних цінах підприємства (плановий рік ) - 109762.7 тис. грн.(позавиробничі витрати + повна собівартість * 1.3).

Таблиця 2.2 - Розрахунок обсягу реалізації продукції та прибутку

№ з/р	Показники	Значення
1	Залишки готової продукції на складі, відвантажені і на відповідальному зберіганні на початок планованого року:
1.1	по повній собівартості	890
1.2	за оптовими цінами підприємства	1250
1.3	прибуток	360
2	Товарна продукція на планований рік:
2.1	по повній собівартості	84432.9
2.2	за оптовими цінами підприємства	109762.7
2.3	прибуток	25329.8
3	Залишки готових виробів на складах і товарів відвантажених на кінець року:
3.1	у днях	14
3.2	по повній собівартості	3283.5
3.3	за оптовими цінами підприємства	4268.5
3.4	прибуток	985
4	Реалізація продукції в планованому році:
4.1	по повній собівартості	82039.4
4.2	за оптовими цінами підприємства	106744.2
4.3	прибуток	24704.8

При розрахунку обсягу реалізації продукції та прибутку від реалізації використовується рівняння товарного балансу:

3П+Т = 3К+Р,

де Зп - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на початок планованого року; Т - планований випуск товарної продукції в плановому році; Зк - залишки готової продукції на складі, відвантажені, але не оплачені і на відповідальному збереженні на кінець планованого року; Р - обсяг реалізації продукції в плановому році.

Залишки готової продукції на складах і продукції, відвантаженої виробництвом на кінець планованого року є нормованими показниками та розраховуються виходячи з одноденного обсягу виробництва товарної продукції протягом четвертого кварталу планованого року.

Таблиця 2.3 - Розрахунок фінансового результату від діяльності підприємства у планованому році

№ з/р	Показники	Значення
1	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від основної діяльності	27704.8
2	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої операційної діяльності	87
3	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від операційної діяльності	24791.8
4	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від фінансових операцій	220
5	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від іншої звичайної діяльності	12
6	Фінансовий результат (прибуток, збиток) від звичайної діяльності	25023.8

При розрахунку фінансового результату (прибутку чи збитку) від діяльності підприємства за планований період, фінансовий результат від операційної діяльності містить у собі фінансовий результат від основної діяльності і фінансовий результат від іншої операційної діяльності (24704.8+87=24791.8 тис. грн.).

Фінансовий результат від звичайної діяльності складається з фінансового результату від операційної діяльності, фінансового результату від фінансових операцій і фінансового результату від іншої звичайної діяльності (24791.8+220+12=25023.8 тис. грн.). У цілому фінансовий результат діяльності підприємства містить у собі, крім фінансового результату від звичайної діяльності, фінансовий результат від надзвичайних подій, що на планований рік не розраховується.

Таблиця 2.4 - Розрахунок податку на прибуток і визначення чистого прибутку підприємства

№ з/р	Показники	Значення
1	Валові доходи підприємства	110400
2	Не включається у валові доходи	2150
3	Валові витрати підприємства	90500
4	Амортизація	13031.6
5	Оподатковуваний прибуток	4718.4
6	Ставка податку на прибуток, %	25
7	Сума податку на прибуток	1179.6
8	Чистий прибуток (збиток) підприємства	3538.8

Розрахунок податку на прибуток і чистого прибутку здійснюється відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Податок на прибуток розраховується застосуванням ставки податку на прибуток до величини оподатковуваного прибутку. Оподатковуваний прибуток розраховується за формулою:

.

Він дорівнює: 110400-2150-90500-13031.6=4718.4 тис. грн.

Ставка податку на прибуток береться відповідно до норм діючого на момент виконання курсової роботи законодавства. Вона дорівнює 25%. Сума податку на прибуток складає: 4718.4*0.25=1179.6 тис. грн.

Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між оподатковуваним прибутком і величиною нарахованого податку на прибуток (4718.4-1179.6=3538.8 тис. грн.).

Таблиця 2.5 - Розрахунок податку на додану вартість

№ з/р	Показники	Значення
1	Вартість реалізованих товарів, послуг підприємства за оптовими цінами	106744.2
2	Реалізація продукції підсобного господарства	7430
3	Реалізація продукції, послуг допоміжного виробництва	187
4	Витрати, пов'язані з закупівлею палива, сировини, матеріалів, напівфабрикатів виробничого призначення	94350
5	Вартість придбаних послуг промислового характеру, допоміжних сировини, матеріалів і комплектуючих виробів	3360
	Сума податкових зобов'язань	22872.2
	Сума податкового кредиту	16397
6	Ставка ПДВ, %	20
7	Сума, що підлягає сплаті в бюджет	6475.2
8	Сума, що підлягає відшкодуванню з бюджету

Податок на додаткову вартість, що підлягає сплаті в державний бюджет, відповідно до Закону України "Про податок на додаткову вартість" визначається за формулою:

(2.3.)

ПДВ=22872.2-16397=6475.2 тис. грн.

Податкові зобов'язання - загальна сума податку, отримана платником податків у звітному (податковому) періоді в результаті продажу товарів і послуг. Вони дорівнюють:

(106744.2 (беремо з таблиці 2.2)+7430+187)*0.2=22872.2 тис. грн.

Податковий кредит - сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду. Звичайно податковий кредит являє собою суму сплаченого (вхідного) ПДВ, витрати на який зроблені при покупці сировини, товарів, послуг і т.д. Він склав 16397 тис. грн.

Ставка ПДВ визначається згідно з нормами діючого законодавства. Вона складає 20%.

Таблиця 2.6 - Норми і умови для розрахунку нормативу власних обігових коштів

№ з/р	Нормовані оборотні кошти	Норматив на початок року	Норматив на планований рік	Приріст (зменшення) нормативу
			Витрати IV кварталу	Норма запасу в днях	Норматив на кінець року
1	Сировина й основні матеріали	4800	11020	39	4775.3	-24.7
2	Допоміжні матеріали	900	2560	31	881.8	-18.2
3	Паливо	130	530	23	135.4	5.4
4	Покупна тара	23	220	10	24.4	1.4
5	Незавершене виробництво	1640	21411.3	7	1665.3	25.3
6	Витрати майбутніх періодів	54	-	-	58	4
7	Готові вироби	1210	21436.6	5	1190.9	-19.1

Метою нормування є визначення раціонального розміру обігових коштів, що відволікаються на певний строк у сферу виробництва і сферу обігу. Розмір власних обігових коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту продукції, застосовуваних форм розрахунків.

Нормування обігових коштів здійснюється в грошовому вираженні. В основу визначення потреби в них покладений кошторис витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) на IV квартал планованого року. Для визначення нормативу приймається до уваги одноденний розмір витрат нормованих елементів у грошовому вираженні. Щодо виробничих витрат, то їх одноденний розмір розраховується за відповідною статтею кошторису витрат на виробництво; за незавершеним виробництвом - виходячи з собівартості валової продукції; за готовою продукцією - на підставі виробничої собівартості товарної продукції.

Норматив обігових коштів визначається за формулою:

Н = РхД,

де Н - норматив обігових коштів; Р - одноденна витрата коштів; Д - норма запасу в днях.

Для нашого випадку ми повинні поділити на 90 днів, щоб визначити одноденну витрату коштів.

Далі необхідно порівняти отриманий норматив на кінець планованого року з нормативом на початок року для того, щоб визначити, як зміниться потреба підприємства у власних обігових коштах у планованому році.

Варіант розрахунку на прикладі строки 1 (сировина й основні матеріали). Норматив на кінець року дорівнює: 11020/90*39=4775.3 тис. грн. Де 11020 тис грн. - це витрати четвертого кварталу, дані беремо з таблиці 1; 90 - кількість днів у кварталі; 39 - норма запасу в днях. Для визначення прирісту (зменшення нормативу) необхідно 4775.3-4800= -24.7 тис. грн. Де 4775.3 тис. грн. - норматив на кінець року; 4800 тис. грн. - норматив на початок року.

Таблиця 2.7 - Розрахунок амортизаційних відрахувань

№ з/р	Показники	1 група	2 група	3 група	4 група	Разом
1	Вартість основних фондів на початок IV кварталу року, що передує планованому	74830	12900	8800	142	96672
2	Запровадження в дію основних фондів в IV кварталі	12	98	115	24	249
3	Вибуття основних фондів в IV кварталі	1123	64	123	3	1313
4	Сума нарахованих амортизаційних відрахувань в IV кварталі року, що передує планованому	1474.4	258.7	175.8	3.3	1912.2
5	Вартість основних фондів підприємства на початок планованого періоду	72244.6	12675.3	8616.2	159.7	93695.8
6	Планове запровадження в дію основних фондів у розрахунку на рік	23.8	10.9	3.9	7	45.6
7	Планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік	37.2	4.3	5.8	2.9	50.2
8	Середньорічна вартість основних фондів	72231.2	12681.9	8614.3	163.8	93691.2
9	Норма амортизаційних відрахувань, (у розрахунку на податковий квартал) %	2	10	6	15
10	Сума амортизаційних відрахувань *	5778.5	5072.8	2067.4	98.3	13031.6

Для розрахунку амортизаційних відрахувань спочатку необхідно знайти «разом» 3, 4, 5, 6 стовпчика по першим трьом строкам.

Сума нарахованих амортизаційних відрахувань в IV кварталі року, що передує плановому розраховується по кожній групі як: (вартість основних фондів на початок IV кварталу року, що передує планованому + запровадження в дію основних фондів в IV кварталі - вибуття основних фондів в IV кварталі) * 2.

Вартість основних фондів підприємства на початок планованого періоду також розраховується по кожній групі як: вартість основних фондів на початок IV кварталу року, що передує планованому + запровадження в дію основних фондів в IV кварталі - вибуття основних фондів в IV кварталі - сума нарахованих амортизаційних відрахувань в IV кварталі року, що передує плановому. Далі розраховуємо «разом», аналогічно. До 6 та 7 строки заносимо дані взяті з таблиці 2.8, стовпчик «за рік» по кожній групі.

Середньорічну вартість основних фондів знаходимо по кожній групі як: вартість основних фондів підприємства на початок планованого періоду + планове запровадження в дію основних фондів у розрахунку на рік - планове вибуття основних фондів у розрахунку на рік.

Також по групам знаходимо суму амортизаційних відрахувань як: середньорічна вартість основних фондів * норма амортизаційних відрахувань (у розрахунку на податковий квартал) % * 4. Рахуємо «разом» по строкам 8 та 10.

Таблиця 2.8 - Планове введення і вибуття основних фондів

№ з/р	Показники	І квартал	П квартал	Ш квартал	IV квартал	За рік
1	Планове введення основних фондів, у тому числі:
1.1	група 1	5	35	7	10	23.8
1.2	група 2	10	8	6	15	10.9
1.3	група 3	2	3	1	8	3.9
1.4	група 4	4	4	5	9	7
2	Планове вибуття основних фондів, у тому числі
2.1	група 1	45	3	7	2	37.2
2.2	група 2	1	5	3	3	4.3
2.3	група 3	5	3	2	1	5.8
2.4	група 4	1	2	3	5	2.9

Середньорічне планове уведення в дію основних фондів розраховується за формулою:

,

де Вувед - планове уведення в дію основних фондів у розрахунку на рік; Воф 1,2,3,4- вартість уведених в дію основних фондів відповідно у 1-му, 2-му, 3-му і 4-му кварталі; К1 = 9; К2 = 6; К3 = 3; К4 = 1 - кількість місяців, що залишилася з моменту уведення основних фондів у відповідному кварталі до кінця року.

Середньорічне планове виведення з дії основних фондів розраховується за формулою:

,

де В вив' планове виведення з дії основних фондів у розрахунку на рік; Воф1,2,3,4- вартість виведених з дії основних фондів відповідно у 1-му, 2-му, 3-му і 4-му кварталі; К1 = 9; К2 = 6 ; К3 = 3; К4 = 1 - кількість місяців, що залишилася з моменту виведення основних фондів у відповідному кварталі до кінця року.

Зміна середньорічної вартості основних фондів розраховується як різниця між середньорічним плановим введенням і вибуттям основних фондів.

Сума амортизаційних відрахувань у планованому році визначаються за встановленими нормами амортизаційних відрахувань у відсотках від середньорічної вартості основних фондів. Річна норма амортизації основних фондів дорівнює чотириразовій квартальній нормі для відповідної групи основних фондів.

Таблиця 2.9 - Розрахунок мобілізації (іммобілізації) оборотних коштів у будівництві

№ з/р	Показники	Значення
1	Наявність оборотних активів на початок року	17000
2	Потреба в оборотних активах на кінець року	15460
3	Наявність кредиторської заборгованості на початок року	1320
4	Перехідна кредиторська заборгованість	1580
5	Мобілізація (іммобілізація) внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві	1800

При визначенні внутрішніх джерел фінансування капітального будівництва слід відзначити, що зменшення потреби в обігових коштах веде по переходу тієї їх частки, що вивільнилася, по капітального будівництва або інших інвестувань в основні засоби. Крім того, збільшення кредиторської заборгованості означає тимчасове залучення коштів інших суб'єктів господарювання, тобто фактично мобілізацію ресурсів. Ці кошти можуть бути спрямовані на фінансування будівництва. Їх сума дорівнює: (17000-15460) - (1230-1580) =1800 тис. грн.

Таблиця 2.10 - Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на технічне переозброєння і реконструкцію діючого обладнання підприємства

№ з/р	Показники	Значення
1	Обсяг капітальних вкладень усього,	28000
1.1	у тому числі обсяг будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом	2000
2	Джерела фінансування
2.1	Використання нерозподіленого прибутку в капітальному будівництві, %	85
	тис. грн.	1714.5
2.2	Амортизація	13031.6
2.3	Виторг від реалізації вибулого і зайвого майна	6
2.4	Орендна плата	65
2.5	Мобілізація внутрішніх ресурсів у капітальному будівництві	1800
2.6	Частка планових накопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом, %	15
	тис. грн.	300
2.7	Довгостроковий кредит	11082.9
	Разом джерел	28000

Для розрахунку строки 2.1. беремо дані таблиці 2.12 (нерозподілений прибуток): (2017.1*85)/100 = 1714.5 тис. грн. Де 85 - використання нерозподіленого прибутку в капітальному будівництві, %. До строки 2.2 заносимо амортизаційні витрати, 2.5 - дані таблиці 9. Строка 2.6: (2000*15)/100=300 тис. грн. Де 2000 тис. грн. - обсяг будівельно-монтажних робіт, виконуваних господарським способом; 15 - частка планових накопичень від обсягу будівельно-монтажних робіт, виконаних господарським способом, %. Строка 2.7: 28000-1714.5-13031.6-6-65-1800-300=11082.9 тис. грн. В кінці розраховуємо «разом джерел» як: 1714.5+13031.6+6+65+1800+300+11082=28000 тис. грн.

Таблиця 2.11 - Розрахунок джерел фінансування капітальних вкладень на невиробниче будівництво

№ з/р	Показники	Значення
1	Обсяг капітальних вкладень, усього	1600
2	Джерела фінансування	-
2.1	Використання нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві, %	10
	тис. грн	201.7
2.2	Кошти пайової участі	120
2.3	Кредити банків	1278.3
	Разом джерел	1600

Для розрахунку нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві в тис. грн. необхідно: (2017.1*10)/100=201.7 тис. грн.. Де 2017.1 тис. грн. - беремо з таблиці 12 (нерозподілений прибуток) ;10 - використання нерозподіленого прибутку в невиробничому будівництві, %. Строка 2.3 (кредити банків) дорівнює: 1600-201.7-120=1278.3 тис. грн. В кінці розраховуємо «разом джерел» як: 201.7+120+1278.3=1600 тис. грн.

Таблиця 2.12- Використання чистого прибутку підприємства

№ з/р	Показники	%	Значення
1	Створення резервного фонду	5	176.9
2	Виплата дивідендів	20	707.8
3	Поповнення статутного капіталу	18	637
4	Нерозподілений прибуток (збиток)	57	2017.1
5	Разом чистого прибутку (збитку)	100	3538.8

Спочатку знаходимо нерозподілений прибуток в % як: 100-5-20-18=57 %. Наше підприємство отримує прибуток тому в строку 5 стовпчика «значення» ми заносимо значення нашого чистого прибутку (3538.8 тис. грн.), який ми розрахували в таблиці 2.4. Усі інші значення ми розраховуємо користуючись пропорцією.

Таблиця 2.13 - Баланс доходів і витрат (фінансовий план) підприємства

№ з/р	Показники	Значення
Розділ 1. Доходи і надходження
1	Податок на додаткову вартість	6475.2
2	Оподатковуваний прибуток	4718.4
3	Амортизаційні відрахування	13031.6
4	Виторг від реалізації вибулого і зайвого майна	6
5	Мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві	1800
6	Кошти, які надходять від пайової участі в будівництві	120
7	Орендна плата	65
8	Інші джерела фінансування капітальних вкладень	300
9	Кредити банків:	12361.2
9.1	на технічне переозброєння і реконструкцію	11082.9
9.2	на невиробниче будівництво	1278.3
10	Відрахування від собівартості в межах установлених норм витрат ресурсів	71363.2
	Усього доходів і надходжень коштів	110240.6
Розділ 2. Витрати і відрахування
1	Резервний фонд	176.9
2	Виплата дивідендів	707.8
3	Поповнення статутного капіталу	637
4	Капітальні вкладення, у тому числі:	29600
4.1	витрати на технічне переозброєння і реконструкцію	28000
4.2	витрати на невиробниче будівництво	1600
5	Залишок нерозподіленого прибутку (збитку)	100.9
6	Сума, що відчисляється, у фонд охорони праці підприємства	23
7	Погашення кредитів і відсотки за користування кредитом	63
8	Інші витрати	66755.6
	Усього витрат і відрахувань коштів	98064.2
Розділ 3. Взаємини з бюджетом і позабюджетними фондами
1	ПДВ	6475.2
2	Податок на прибуток	1179.6
3	Внески в бюджет, які відносяться на собівартість продукції	1140
4	Відрахування у фонд соціального страхування	3366.6
5	Відрахування у фонд захисту навколишнього середовища	15
	Усього платежів у бюджет і відрахувань у позабюджетні фонди	12176.4
	Разом доходів і надходжень коштів	110240.6
	Разом витрат, відрахувань коштів і відрахувань у позабюджетні фонди	110240.6

Таблиця 2.13 призначені для перевірки правильності отриманих нами результатів, при цьому підсумкове значення за 13-ю (шаховою) таблицею повинне дорівнювати підсумку першого розділу таблиці 14 і сумі підсумків другого і третього розділів тієї ж таблиці.

Виходячи з цього ми можемо зробити висновок, що зроблені нами розрахунки вірні.

3. Шляхи вдосконалення процесу керування витратами на сучасному підприємстві з метою їх зниження

3.1 Резерви зниження витрат

кошторис обіговий дохід промисловий

Контроль за витратами на керування є досить важливим. В сукупних витратах вони в деяких галузях займають 20-30%, тому зниження цих витрат дає економічний ефект.

На підприємствах повинен систематично здійснюватись попередній і поточний контроль за дотриманнями цехами, відділами і службами кошторисів витрат на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничих та адміністративних витрат. Метою такого контролю є дотримання затверджених норм витрат і лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, інструментів та інших засобів праці; лімітів споживання і вартості різного роду робіт та послуг (ремонт основних засобів, послуги транспорту), заробітної плати обслуговуючого персоналу. Для контролю за витратами на утримання та експлуатацію обладнання доцільно розробляти нормативи витрат на ремонт і експлуатацію набільш важливих груп обладнання, і обліковувати їх фактичну величину з тим, щоб виявляти відхилення від встановлених нормативів.

Контроль за дотриманням кошторисів загальновиробничих витрат - одна з найважливіших функцій бухгалтерії підприємства. Такий контроль повинен забезпечити дотримання цехами норм та лімітів споживання матеріалів, палива, енергії, дотримання встановлених штатів і ставок заробітної плати цехового персоналу. Особлива увага приділяється витратам невиробничого характеру - оплата простою з вини цеху працівника, вартості матеріальних цінностей, зіпсованих при зберіганні в цехових коморах, нестачі матеріальних цінностей і незавершеного виробництва. При обліку цих витрат встановлюються причини, винуватці та розробляються заходи запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Зниження витрат на виробництво продукції - складний процес, що вимагає від трудового колективу дотримання запланованих витрат трудових, матеріальних та енергитичних ресурсів, ефективного використання обладнання, пошуку резервів економії ресурсів.

Зниження витрат виробництва на підприємстві досягають в результаті:

- застосування ресурсозберігаючої технології, що забезпечує економію матеріалів та енергії, вивільнення робітників;

- чіткого дотримання технологічної дисципліни, що призводить до скорочення втрат від браку;

- використання технологічного обладнання, особливо такого, що дорого коштує в економічно ефективних сферах та режимах;

- збалансованої експлуатації виробничих потужностей, що призводить до скорочення вартості основних засобів, незавершеного виробництва та запасів продукції;

- розробки оптимальної стратегії технічного розвитку підприємства, що забезпечує раціональний рівень витрат на створення технічного потенціалу підприємства

- підвищення організаційного рівня виробництва, що призводить до скорочення втрат робочого часу, тривалості виробничого циклу і, як наслідок, зниження собівартості продукції та величини оборотних засобів підприємства;

- запровадження ефективних систем внутрішньо виробничих економічних відносин, що сприяють економії всіх видів ресурсів, підвищенню якості продукції;

- раціоналізація організаційної структури системи управління виробництвом а значить, скорочення витрат на управління, підвищення його ефективності.

Висновок

В процесі данної курсової роботи було розглянуто поняття керування витратами на сучасному підприємстві, їх класифікація та резерви зниження з метою отримання більшого прибутку.

Для збереження і покращення загальної прибутковості підприємства керівництво повинне знати розміри специфічних витрат і прибутків на будь-який момент по окремих видах продукції, по кожному цеху та по інших структурних підрозділах підприємства. Облік витрат дає цю інформацію, допомагає контролювати витрати, встановлюючи критерії ефективності виробництва.

Необхідність в різних класифікаціях витрат, використання різних методів їх збирання і розподілу зростає з ускладненням господарської діяльності підприємства. Вона є передумовою успішної організації планування, обліку, контролю, аналізу та ефективного управління витратами.

На побудову обліку виробничих витрат впливає безліч факторів, які доцільно об'єднати в групи: загально-організаційні, обліково-організаційні та технологічні.

Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання.

Виділяють облік фактичних (для складання звітної калькуляції) і нормативних витрат (передбачає складання нормативної, планової чи кошторисної калькуляції).

На сьогодні зростає потреба товаровиробників в інформації про витрати на виготовлення виробів та їх реалізацію, не викривлених в результаті розподілу непрямих витрат.

Своєчасний вплив на рівень виробничих витрат і формування собівартості продукції можливий при такій організації і методології обліку, при якій причини змін собівартості, допущення перевитрат і економія засобів розкривається не тільки шляхом наступного вивчення звітних калькуляцій, але й щоденно в самому процесі виконання плану на підставі первинної документації і поточних облікових записів. Таким вимогам відповідає нормативний метод, який застосовується в різних галузях промисловості.