Глобалізація та її вплив на економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ІНСТИТУТ

РЕФЕРАТ

на тему:

Глобалізація та її вплив на економіку України

Студентки 31 МФІ групи

Олексин Ілони

Київ-2014

Зміст

1. Економічний зміст поняття «глобалізація»

2. Переваги та загрози глобалізації

3. Вплив глобалізаційних процесів на рівень економічного розвитку України

4. Індекс глобалізації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Дослідження місця і ролі України в глобалізаційних умовах сучасності визначається особливою актуальністю тому, що, по-перше, на нинішньому етапі глобалізаційного розвитку світової цивілізації різні країни світу, в тій чи іншій мірі, переживають процеси трансформації всіх сфер людського життя; по-друге, на початку XXI століття Україна зіткнулася з низкою економічних, політичних, соціальних, культурних проблем, серед яких особливе місце займають соціоантропологічні, соціоекономічні, соціокультурні проблеми; по-третє, визначальним напрямом глобалізаційних зрушень є всеохоплююча інтеграція та інформаційно-комунікаційна революція, які створюють об'єктивні передумови як для об'єднання людства, так і для його роз'єднання. Актуальність теми дослідження місця і ролі України в сучасних глобалізаційних процесах заключається ще й в тому, що необхідно проаналізувати феномен сучасного українського суспільства у вимірах соціоантропологічних, соціоекономічних та соціокультурних аспектів, які є ще мало дослідженими. В той же час глобалізація виступає як перехід до політики наднаціональних установ (ООН, НАТО, «Велика вісімка»), в економіці - транснаціональних корпорацій і наднаціональних органів (Всесвітній банк, ВТО), формування глобальних міжнародних економічних і політичних структур, що відкриває значні перспективи для дослідження цих процесів.



1. Економічний зміст поняття «глобалізація»

Розвиток світового господарства наприкінці XX століття породив явище глобалізації.

Глобалізація - це суттєве посилення взаємної залежності країн у результаті зростання масштабів міжнародної торгівлі товарами, на-дання послуг, посилення міжнародних фінансових потоків, руху робочої сили та науково-технічного співробітництва. Унаслідок цього ви-никає нова якість зв'язків між країнами, а саме: взаємне проникнення економік, поступова втрата їхніх національних особливостей, формування так званої мегаекономіки - «економіки над економіками», або «економіки економік».

Сучасна глобалізація підготовлена всім попереднім розвитком су-спільства. Але формування глобального економічного простору в останній третині XX століття забезпечено передусім науково-технічною революцією в комунікаціях та в інформаційній сфері. Через те, що країни стали ближчими завдяки новим можливостям пересування людей, зв'язку та інформування про події на їх теренах, змінився й характер економічних відносин

У глобалізації є дві основні передумови:

1. діяльність урядів різних країн світу, що спрямована на інтеграцію (об'єднання) національних економік через лібералізацію не тільки торгівлі, а й ринків капіталів, міграції робочої сили тощо;

2. розвиток інформаційних та комунікаційних технологій, зокрема інтернету, та їх загальносвітове використання.

У сучасному світі існують кілька форм інтеграції, а отже, зближення національних економік. Такими формами є:

- зона вільної торгівлі, яка передбачає відмову від торгівельних квот;

- митний союз, що означає не тільки відсутність квот, а й застосування єдиного митного тарифу;

- спільний ринок, який ґрунтується на відсутності квот, застосування єдиного митного тарифу та вільному русі ресурсів, передусім трудових, між країнами;

- економічний союз , який передбачає відсутність квот, застосування єдиного митного тарифу, вільний рух ресурсів та узгодження економічної політики урядів окремих країн;

- повна інтеграція, що ґрунтується на додержанні умов економічного союзу й додатково передбачає так звану уніфікацію - проведення спільної економічної політики

До інтеграційних об'єднань у формі зони вільної торгівлі належать такі міжнародні утворення:

§ Північноамериканська угода про зону вільної торгівлі - NAFTA(члени - США, Канада, Мексика);

§ Європейська асоціація вільної торгівлі - EFTA (члени - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн);

§ Південноазіатська асоціація регіональної співпраці - SADS (члени - Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал, Афганістан);

§ Азіатсько-тихоокеанське економічне співробітництво - АРЕС (охоплює 23 країни, включаючи США Російську Федерацію, Китай);

Інтеграційним об'єднанням у формі митного союзу є Південно-американський спільний ринок - MERCOSUR (основні члени - Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Венесуела ).

Інтеграційним об'єднанням на зразок економічного союзу став Західноафриканський економічний і валютний союз - UEMOA (члени - Кот-д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігер, Того, Сенегал, Бенін , Малі, Гвінея-Бісау).

Об'єднання у формі спільного ринку - це Андський пакт - АСМ( члени- Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія).

Єдиним зразком повної інтеграції став Європейський Союз-ЄС.

Особливою формою вияву глобалізації як процесу, унаслідок якого зникають національні ознаки капіталу не втрачається здатність національних урядів впливати на рух фінансових ресурсів, є офшорні зони.

Офшорна зона - це територія або ціла держава, у межах якої капітали інших країн одержують податкові пільги та можливість здійснювати різні фінансові операції в будь-якій валюті. Нині у світі існує близько 100 офшорних зон.

До найбільш наболілих проблем людства, які можна розв'язати лише спільно, з використання ресурсів усіх країн , належать:

- проблема забруднення навколишнього середовища;

- проблема бідності.

Забруднення довкілля є економічною проблемою , оскільки погіршує умови виробництва, обмежує виробничі ресурси та передбачає витрати на відтворення втраченого. Збитки, що пов'язані з погіршенням стану довкілля - природного середовища, на поч. ХХІ ст. оцінюються сумою у 10 мільярдів доларів на рік. Об'єктом забруднення стали повітря, вода, грунти.

Бідність, як глобальна проблема, крім морально-етичної, має економічну площину. Світова економіка розвивається достатньо високими темпами. До кризи 2009 р. світовий ВВП протягом 2000-х років зростав приблизно на 5% щороку. Однак попри економічне зростання, у щорічних звітах Світового банку про розвиток подавалась інформація про разючу бідність частини населення світу. Це - група країн, більшість (понад 50%) громадян яких живе за межею бідності. Такою межею вважається стан, коли споживчі витрати на одну людину не перевищують одного долара на день.

До найбідніших, з найзлиденнішим населенням, належать десятки країн, серед яких Чад, Гамбія, Гаїті, Нігер, Перу та ін.

Діяльність багатьох міжнародних організацій, зокрема Міжнародного банку реконструкції та розвитку, спрямована на допомогу найбіднішим країнам світу. Такою допомогою опікуються спеціалізовані органи ООН-Комісія ООН з питань народонаселення (UNPC), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO), Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO).

Поки існують країни тотальної бідності, залишається диференціація, яка постійно загрожує світові соціальними конфліктами, масовою агресією, тероризмом.

2. Переваги та загрози глобалізації

Процес глобалізації є дуже суперечливим явищем сучасного світу, оскільки має як позитивні, так і негативні сторони.

Позитивні наслідки:

- досягаються більш високі і стабільні середні світові темпи економічного зростання;

- підвищується середній рівень життя , а споживчий вибір (перелік доступних товарів і послуг) стає більш різноманітним;

- мобілізуються значні фінансові ресурси для здійснення життєво важливих проектів для людей всієї планети - запобігання захворювань, подолання наслідків екологічних катастроф тощо;

- сучасні технології стають доступними не тільки для найрозвиненіших країн, але і для всієї світової спільноти;

При всіх очевидних перевагах, глобалізація економіки несе в собі і загрози, особливо країнам з низьким рівнем розвитку.

- Економіки окремих країн починають втрачати свої відмінні риси, посилюється залежність їх розвитку від міжнародного економічного порядку. Повна інтеграція у світову економіку загрожує втратою здатності уряду керувати власною країною. Ця загроза стосується, перш за все, країн, слабких економічно і політично. Розвинені ж починають диктувати умови гри і визначають глобальне економічне середовище;

- Виникають передумови для виникнення специфічних конфліктів - культурних, правових, світоглядних. Те, що для людей однієї культури вважається нормою, для інших народів буде абсолютно неприйнятним і ворожим. Міжнародний бізнес, активно працює в умовах різних країн, повинен пристосовуватися і враховувати особливості кожної національної культури.

- Основні суб'єкти глобальних процесів - транснаціональні корпорації (ТНК), потрапляючи в національні економіки , починають злиття та поглинання. Це послаблює конкуренцію, загрожує середньому та малому бізнесу. Наслідком такої діяльності ТНК може бути й зростання безробіття. До того ж ТНК мають схильність до перенесення екологічно небезпечних виробництв у країни з нижчим рівнем розвитку. Це ускладнює розв'язання проблем бідності та низьких стандартів життя. Основні транснаціональні корпорації світу зосереджені в найбільш розвинених країнах. Саме вони є власниками сучасних Інтернет-комп'ютерних технологій та біотехнологій, які визначають напрямки розвитку людства та роблять товари конкурентоспроможними на світових ринках.

- Транснаціональні корпорації створюються не тільки в найбільш розвинених країнах, а й у країнах, що розвиваються. Вельми високі темпи розвитку ТНК на початку ХХІ ст. демонструє Китай. З-поміж 100 найбільших ТНК, що походять із країн які розвиваються , 50 є китайськими. Вони інвестують капітал майже в 10 тис. закордонних підприємств у 170 країнах світу. Розвиток ТНК Китаю є результатом проведення урядом цієї країни програми під назвою «Політика виходу на зовнішні ринки».

- Серед українських підприємств, які інтегруються в економіки інших країн, ознаки ТНК мають Індустріальний союз Донбасу та Укрпромінвест.

- Глобалізація, створюючи умови для взаємного проникнення економік, досі не забезпечила помітного зближення країн за рівнем соціально-економічного розвитку, за якістю життя. Нерівномірність відтворюється і консервується(зберігається).

- Про збереження протягом останніх 30 років суттєвого розриву в рівнях виробництва, добробуту та життя в розвинених країнах та країнах, що розвиваються, свідчать такі дані

Схема ілюструє , що суттєвий розрив в обсягах ВВП на одну особу в аналізованому 30-річному періоді (1980-2010 рр.) зберігся, не зважаючи на те, що саме на нього припадає явище глобалізації. Спостерігається деяке скорочення цього розриву: 1980 року обсяг ВВП на одну особу в розвинених країнах був більший, ніж у країнах, що розвиваються, у 8.75 рази, 1990р. - у 9.1 рази, 2000 - у 7.6 рази, у 2000 - у 5.9 рази.

Дуже повільне зближення країн за обсягами ВВП на одну особу та їх значна диференціація свідчать, що переваги глобалізації використовуються країнами по-різному.

Переваги і загрози глобалізації потребують відповідної реакції з боку українського суспільства та влади. Це передбачає:

- розроблення та реалізацію планів розвитку, орієнтованих на участь країни в глобалізацій них процесах;

- сприяння досягненню необхідного рівня конкурентоспроможності української економіки на міжнародних ринках через модернізацію пріоритетних галузей і сфер діяльності;

- приєднання до таких організаційних об'єднань і використання таких форм інтеграції , які сприятимуть зростанню конкурентоспроможності національної економіки [2].

3. Вплив глобалізаційних процесів на рівень економічного розвитку України

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України від високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з най-нижчих у світі (вона посідає 135 місце). Виробничо-промисловий комплекс України нездатний адаптуватися до попиту на світовому ринку, про що говорить досить низький ВНП на душу населення [5].

Через не конкурентоспроможність занепадають цілі галузі, які можуть переробляти сировину, а деякі функціонуючі галузі не повністю використовують свої виробничі потужності.

Враховуючи реальні проблеми, що стоять перед нами, досить сміливими виглядають цілком конкретні терміни, визначені нашими політиками для інтеграції України в європейське співтовариство. Адже поки у нас немає навіть загальновизнаних національних лідерів, обізнаних теорією і, головне, практикою ринкових відносин в умовах пануючої в міжнародному середовищі жорсткої конкуренції, що володіють навиками культурного, етичного ведення бізнесу і знанням відповідних правил бізнес-комунікацій, процесів, що глибоко розуміють суть глобалізації.

Проведені мною дослідження показали, що вплив глобалізації на національну економіку досить складний та суперечливий. Існують як позитивні, так і негативні сторони. Позитивні сторони очевидні: по-перше, це можливість брати активну участь в обговоренні режимів регулювання міжнародних економічних відносин, а не бути осторонь, як це спостерігається тепер.

По-друге, відбудеться скорочення витрат на здійснення зовнішньоекономічних операцій, що є дуже важливо, оскільки загальне підвищення цінової конкурентоспроможності українських виробників найактуальніше питання сьогодення. Цим самим наша країна виконає одну з головних умов поглиблення відносин з Європейським союзом та отримає можливість захисту інтересів України та її підприємств відповідно до міжнародних форм та процедур, що мінімально залежать від коливання політичних відносин з тією чи іншою країною.

Забезпечення інвестиційної привабливості України для іноземних інвесторів за рахунок приєднання країни до загальноприйнятих у світі регулятивних норм також є однією із позитивних сторін, оскільки сучасному становищу держави не позаздриш. Іноземні інвестори не довіряють політичній та економічній нестабільності в країні і тому забирають свої капіталовкладення, а це негативно впливає на розвиток виробничої промисловості.

Позиція, яку зараз підтримує Україна приведе до збільшення можливостей входження країни до великих міжнародних коопераційних проектів, що в перспективі можуть забезпечити істотне підвищення конкурентоспроможності та розширити можливості більш вільного доступу до зарубіжних ринків за рахунок зменшення тарифних і нетарифних перешкод.

Але для України стратегічно важливою метою має стати стимулювання структурних реформ усередині країни, спрямованих на забезпечення конкурентоспроможності у відкритому ринковому середовищі, що є стратегічно важливою метою.

На жаль, на сьогодні Україна недостатньо залучена до цих процесів, оскільки вона:

- значно відстає від провідних держав світу в галузі інформатизації та розвитку інформаційних технологій;

- перебуває лише на початку формування власних ТНК, конкурентоспроможних на глобальному рівні й здатних до здійснення глобальної стратегії розвитку;

- досить непослідовно запроваджує економічну лібералізацію;

- не приділяє належної уваги координації своєї зовнішньоекономічної політики з іншими пострадянськими й постсоціалістичними країнами, що розвиваються, - це робить політику мало гнучкою та в цілому послаблює зовнішні позиції.

Тому, з іншого боку, глобалізація спричинює серйозні негативні наслідки - вона загрожує майбутньому людської цивілізації, шкідливо впливає на клімат, погіршує якість та рівень життя. Виникає пригнічення розвитку окремих галузей (секторів) національної економіки, які виявляються не готовими до повноцінної міжнародної конкуренції, заміщення їх імпортом.

В умовах глобалізації спостерігається зниження ролі національної держави, втрата нею державної ідентичності, цілісності. Причому сили, які завуальовано руйнують державу, мають транснаціональну природу.

Після проведеного аналізу вважаємо за доцільне зробити висновок, що глобалізація веде до зростання конкуренції у світовому масштабі, викликає поглиблення спеціалізації та поділу праці із властивими їм наслідками - зростанням продуктивності праці та скороченням витрат. Для національних виробників немає достатньої внутрішньої мотивації застосування інновацій, що дає можливість іноземним конкурентам використовувати суперечності внутрішнього законодавства для знищення контрагентів на внутрішньому ринку. У такій ситуації інте-грація позначається на руйнації цілих галузей, прикладом чого є тю-тюнова промисловість. На даний час Україна не використовує всі свої конкурентні переваги (дешева робоча сила, достатня ресурсозабезпеченість деякими видами сировини, використання вигідного геоекономічного розташування тощо), оскільки офіційний сектор економіки неефективний. Натомість конкуренти України широко застосовують високі й запатентовані технології, стимулюють виробництво унікальних товарів, всебічно залучають наукову еліту, кредитують інновації. Отримані результати дозволяють країнам-конкурентам знижувати собівартість виробництва й оволодівати новими ринками збуту.

Покращити становище України на світовому ринку можливо завдяки застосуванню ефективної інноваційної та зовнішньоекономічної політики.

На наш погляд головним завданням інноваційної політики держави в епоху поширення глобалізацій них процесів має стати забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного і виробничого потенціалів, вдосконалення механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій по усіх сферах економіки.
Об'єктом інноваційної політики виступають не лише і не стільки окремі наукові чи виробничі підприємства, але також налагодженість та стабільність їхньоговзаємозв'язку, системність взаємодії в процесі створення інновацій. Досвід західних

Країн показав, що при інтенсивному освоєнні інновацій більшість учасників інноваційного циклу перебувають, здебільшого, у відносинах організаційної спорідненості. Отже, посилюється необхідність цілеспрямованого, системного управління цим процесом, узгодженої взаємодії науковців та спеціалістів різних галузей знань для пошуку і розробки необхідних технологічних процесів, визначення оптимальних режимів роботи, створення устаткування. глобалізація економіка офшорні зони

Одним з пріоритетів зовнішньоекономічної політики є вступ України до СОТ, що розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі і залучення іноземних інвестицій.

4. Індекс глобалізації Індекс визначає ступінь глобалізованості

Окремо взятої країни за допомогою розкладання цього процесу на окремі складові. Індекс демонструє політичну, соціальну, економічну і технологічну інтеграцію країни у світове співтовариство.

Усього відслідковується 17 різних критеріїв. Серед них рівень міжнародної торгівлі й інвестицій, участь у міжнародних організаціях і програмах, включаючи місії ООН, розвиток міжнародного туризму, кількість телефонних переговорів із зарубіжжям.

Цілих три критерії для визначення індексу глобалізації відведено рівню розвитку в країні мережі Інтернет:

· кількість користувачів.

· кількість хостів.

· перелік безпечних послуг, за допомогою яких здійснюється комунікація, пошук інформації, а також грошові трансакції.

Індекс глобалізованості вимірює рівень особистих контактів за межами даної країни, шляхом комбінування даних про міжнародні телефонні дзвоники, туризм, грошові перекази та інші міжнародні трансакції.

У економіці:

· вимірюється ступінь економічної інтеграції;

· відслідковується рух товарів і послуг, вивчаючи зміну частки кожної країни в міжнародній торгівлі;

· вимірюється відкритість національних економік, зіставляючи внутрішні і світові ціни;

· відслідковується рух грошових потоків, зводячи в таблиці внутрішні і зовнішні потоки прямих іноземних інвестицій і портфельного капіталу, а також платежі іноземним інвесторам і надходження від зовнішніх інвестицій.

Останні роки індикатори глобальної інтеграції демонструють значний ріст. Це можна простежити на пожвавленні туристичного бізнесу, рекордній оцінці трафіку міжнародних телефонних переговорів, поширення та розширення мережі Internet і т. д.

Нові інформаційні технології сприяють процесам глобалізації не тільки шляхом полегшення спілкування, а й певної ідеологізації. Окрім того інформаційні технології дають країнам можливість підтримувати високий ступінь економічної інтеграції один з одним. Найбільш очевидна ця інтеграція на фінансових ринках, що використовують останні інформаційні технології для звертання $1,5 трлн. по усьому світі щодня. Потоки облігацій і акцій відносно 1970 року збільшилися в 54 рази в США, 55 разів - у Японії і 60 разів - у Німеччині.

Але з огляду зменшення обсягів зовнішньої торгівлі спричинених кризами в Латинській Америці, Азії, Росії, складається ситуація, коли глобальна інтеграція на технологічному рівні значно випереджає економічну, оскільки для цієї сфери характерним на сьогодні є уповільнення темпів зростання.

Практичні цифри виявляються дуже несподіваними, починаючи від швидкості і масштабів глобальної інтеграції і закінчуючи впливом глобалізації на різницю в доходах населення, процеси демократизації і ступінь корумпованості окремо узятої країни.

Наприклад США, що має зовнішні риси світового панування, виявляється не є лідером в глобальних інтеграційних процесах. Згідно з цим індексом втягненість тієї чи іншої крани у процес глобалізації співвідноситься з обсягом її міжнародного обміну і з багатством міжнародних зв'язків.

Поряд з "традиційними" факторами національної могутності країни (територія, населення, рівень економічного зростання, чисельність армії та ступінь її укомплектування, науково-технічна база, система союзів та ін.) глобалізація висуває на перший план нові фактори сили:

· інформаційно-комунікаційний потенціал,

· положення на світових фінансових ринках,

· сучасні технології,

· спроможність впливати через міжнародні організації,

· ідейно-політичні важелі.

З огляду на це поточний розподіл країн за ступенем глобалізованості є цілком закономірним.

Індекс глобалізації країн світу за версією KOF

KOF Swiss Economic Institute, The 2013 Index of Globalization.
РЕЙТИНГ	СТРАНА	ИНДЕКС
1	Бельгия	92.30
2	Ирландия	91.79
3	Нидерланды	91.33
4	Австрия	89.48
5	Сингапур	88.89
6	Дания	88.12
7	Швеция	87.63
8	Португалия	87.07
9	Венгрия	86.85
10	Швейцария	86.28
11	Кипр	86.08
12	Великобритания	85.39
13	Канада	85.38
14	Люксембург	85.15
15	Чехия	84.86
16	Финляндия	84.85
17	Испания	84.21
18	Франция	83.86
19	Словакия	83.49
20	Норвегия	81.99
21	Австралия	81.59
22	Германия	81.08
23	Италия	81.01
24	Греция	80.31
25	Эстония	79.72
26	Польша	79.10
27	Малайзия	78.23
28	Новая Зеландия	78.22
29	Израиль	77.27
30	Словения	76.85
31	Мальта	76.09
32	Объединенные Арабские Эмираты	75.66
33	Хорватия	75.36
34	Соединенные Штаты Америки	74.76
35	Чили	72.91
36	Латвия	72.79
37	Исландия	72.73
38	Румыния	72.53
39	Катар	72.03
40	Болгария	71.73
41	Кувейт	70.97
42	Иордания	70.10
43	Турция	69.02
44	Литва	69.00
45	Черногория	68.86
46	Бахрейн	68.34
47	Украина	67.78
48	Россия	67.78
49	Ливан	67.51
50	Саудовская Аравия	67.49
51	Панама	67.43
52	Уругвай	65.28
53	Сербия	64.90
54	Южная Африка	64.39
55	Перу	64.30
56	Япония	63.73
57	Таиланд	63.64
58	Молдова	63.49
59	Сальвадор	62.59
60	Южная Корея	62.31
61	Босния и Герцеговина	62.31
62	Маврикий	61.78
63	Коста-Рика	61.64
64	Грузия	61.56
65	Марокко	61.38
66	Оман	61.38
67	Нигерия	61.20
68	Гондурас	60.93
69	Доминикана	60.22
70	Македония	60.10
71	Гватемала	59.67
72	Тунис	59.58
73	Китай	59.43
74	Мексика	59.25
75	Ямайка	59.21
76	Бразилия	59.21
77	Бруней	58.54
78	Албания	58.32
79	Аргентина	58.30
80	Фиджи	58.28
81	Египет	58.10
82	Казахстан	58.04
83	Тринидад и Тобаго	57.97
84	Парагвай	57.57
85	Монголия	57.29
86	Азербайджан	56.71
87	Кыргызстан	56.12
88	Филиппины	56.12
89	Замбия	55.62
90	Индонезия	55.20
91	Намибия	54.99
92	Беларусь	54.98
93	Барбадос	54.95
94	Армения	54.72
95	Гана	54.55
96	Гренада	54.51
97	Никарагуа	54.42
98	Эквадор	54.01
99	Габон	53.45
100	Сенегал	53.08
101	Боливия	53.08
102	Колумбия	52.40
103	Алжир	52.37
104	Кот-д'Ивуар	52.05
105	Багамские Острова	51.84
106	Пакистан	51.68
107	Индия	51.57
108	Гамбия	51.51
109	Свазиленд	51.14
110	Гайана	50.88
111	Зимбабве	50.70
112	Того	50.67
113	Конго	50.56
114	Шри-Ланка	49.85
115	Джибути	49.82
116	Венесуэла	49.44
117	Ливия	48.94
118	Куба	48.88
119	Кения	48.79
120	Белиз	48.23
121	Антигуа и Барбуда	48.16
122	Сейшельские Острова	47.99
123	Вануату	47.98
124	Суринам	47.68
125	Камбоджа	47.68
126	Вьетнам	47.02
127	Лесото	47.00
128	Мали	46.87
129	Ботсвана	46.24
130	Уганда	46.18
131	Сент-Люсия	46.06
132	Мозамбик	46.05
133	Кабо-Верде	45.76
134	Папуа -- Новая Гвинея	45.71
135	Самоа	45.54
136	Камерун	45.22
137	Йемен	45.18
138	Палау	45.07
139	Ангола	44.73
140	Мавритания	44.43
141	Буркина Фасо	44.35
142	Новая Каледония	44.05
143	Бенин	43.97
144	Аруба	43.68
145	Сирия	43.67
146	Малави	42.60
147	Гвинея-Бисау	42.58
148	Мадагаскар	42.53
149	Гвинея	42.31
150	Французская Полинезия	42.26
151	Руанда	42.24
152	Мальдивы	42.20
153	Сент-Китс и Невис	41.65
154	Таджикистан	40.79
155	Макао	40.75
156	Бангладеш	40.65
157	Сент-Винсент	40.56
158	Иран	40.24
159	Чад	40.15
160	Ирак	40.10
161	Доминика	39.94
162	Танзания	39.12
163	Сьерра-Леоне	38.97
164	Непал	38.05
165	Нигер	37.81
166	Эфиопия	37.46
167	Демократическая Республика Конго	36.87
168	Центрально-Африканская Республика	36.33
169	Судан	36.19
170	Туркменистан	36.06
171	Бермудские Острова	35.75
172	Гаити	35.20
173	Сан-Томе и Принсипи	35.00
174	Узбекистан	34.41
175	Бурунди	33.50
176	Палестина	32.79
177	Мьянма	31.98
178	Афганистан	31.46
179	Коморские Острова	31.05
180	Либерия	30.81
181	Бутан	27.91
182	Эритрея	27.34
183	Соломоновы Острова	26.72
184	Лаос	26.52
185	Экваториальная Гвинея	26.26
186	Кирибати	25.46
187	Тимор-Лешти	24.35



Висновки

На сьогоднішній день на мій погляд наша країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва.

Оптимальний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків ґрунтується, передусім, на принципових змінах у структурі національної економіки України. Тому важливим стає питання реформування зовнішньоекономічного сектора України, інтеграції її господарської системи у міжнародну економіку, створення розгалуженої інфраструктури, яка б забезпечувала швидку реалізацію ринкових перетворень, перш за все у зовнішньому секторі економіки. Від трансформації зовнішнього сектора економіки України залежать подальший економічний розвиток країни, ефективність і результативність підприємницької діяльності, місце України в системі світового господарства. Якщо Україна хоче стати повноцінним суб'єктом глобальної економічної діяльності, брати участь не лише на ринках виробів чорної металургії або простих хімічних виробів, вона має створювати власні транснаціональні структури.



Список використаної літератури

1. І.Ф. Радіонова Економіка(рівень стандарту, академічний рівень). 11 клас/ Аксіома,2011. -с.153-160

2. Василенко В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни//Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. - 2004. - №69. - с.35-42

3. Індекс глобалізації країн світу за версією KOF http://gtmarket.ru/ratings/kof-globalization-index/info

4. Малащук Д.В. Вплив інтеграційних зв'язків на конкурентоспроможність української економіки // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - №3. - с.32-38.

5. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети//Економіст - 2005. - № 6. - С. 24-26

6. Бутко М. Передумови трансформації та механізми регулювання регіональних економік//Економіка і право. - 2003. - №5. - С. 10-18

7. В.Клочко. Глобалізація та її вплив на країни з перехідною економікою// Економіка України, 2001. - №10, с. 51-58.

8. Бхагвати Дж. Глобализация - процесс положительный, но не на 100 % // Эксперт. - 2004. - № 24. -С. 43.

9. Майкл Д. Интрилигейтор. Глобализация как источник международных конфликтов и обострения конкуренции// Международный журнал "Проблемы теории и практики управления", 2007.

Размещено на Allbest.ru