Економічна ефективність виробництва і реалізації соняшнику

Собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення. Вона показує, в що обходиться кожному виробнику виробництво і збут продукції.

На прикладі таблиці 3.4. розглянемо структуру собівартості соняшнику у товаристві «Нове життя» за 2010-2012 рр.

Таблиця.3.4. Структура виробничої собівартості соняшнику на ПСП «Нове життя» за 2010-2012 роки

Аналізуючи дану таблицю, можна зробити наступні висновки. Всі витрати товариства в 2012 році відносно 2010 року збільшились на 2161,9 тис. грн., тобто на 103,5%. В тому числі прямі витрати збільшилися на 87,5%, а серед них на насіння та посадковий матеріал збільшились на 440,7 тис. грн. (212,9%). На добрива витрати збільшились на 748,8 тис. грн., тобто на 116,5%. На нафтопродукти виробничі витрати збільшились на 20,9%. Прямі витрати на оплату праці зросли в 3,5 рази і складають 509,6 тис. грн. Інші загальновиробничі витрати збільшились на 101,9% у порівнянні з 2010 роком і на 252,9% у порівнянні з 2011 роком і складають 1295,8 тис. грн.

Роблячи узагальнюючий висновок по III розділу можна сказати, що ПСП «Нове життя» має усі можливості для кращого забезпечення потреб населення в рослинній олії, а тваринництва - у білкових кормах. Для цього слід збільшувати виробництво насіння соняшника за одночасного зниження їх витрат, що можливо завдяки: зростанню урожайності культури замість розширення посівних площ; скороченню втрат насіння соняшника на стадіях збирання, заготівлі та переробки; широкому застосуванню індустріальної технології виробництва соняшнику, що дасть змогу збільшити урожайність на 3-4 ц. на 1 га (при цьому прямі затрати праці знижуються на 30-50%, виробнича собівартість - на 10-15%. А рентабельність виробництва на 25-30 пунктів вище, ніж за традиційної технології); застосуванню прогресивних форм господарювання; організації та оплати праці; раціональному використанню матеріальних засобів.

3.3 Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції рослинництва (зернових культур)

В період переходу до ринкової економіки перед аграрним сектором стоїть загальнодержавне завдання - розвиток виробництва і підвищення його ефективності, поліпшення соціально-економічних показників. Як відомо, ефективність виробництва - складне багатогранне явище, і як економічна категорія відображає взаємостосунки між отриманими результатами і витраченими ресурсами. Для досягнення результатів необхідна певні витрати ресурсів.

В сільськогосподарському виробництві використовують чотири групи ресурсів: праця, засоби і предмети праці, земля.

Головний ресурс сільського господарства - земля, як основний спосіб виробництва і предмет праці, володіє унікальною властивістю - родючістю, яка при правильному використовуванні забезпечує підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Сучасна аграрна реформа направлена на формування власника - господаря землі, здатного раціонально і ефективно її використовувати.

Урожайність соняшнику у виробництві за останні 35 років залежно від агрометеорологічних умов вегетації коливається від 9 до 18 ц/га, а середня продуктивність його становила в Степу 14,7, Лісостепу - 15,5, Поліссі - 12,1 ц/га, на держсортодільницях, відповідно, - 22, 21 і 20 ц/га.

Середні максимальні врожаї по всіх категоріях господарств у Степу сягнули рівня 19 ц/га, Лісостепу - 20,4, у держсортомережі, відповідно, - 23,6 і 26,9, у науково-дослідних установах - 30,0 і 36,5 ц/га.

Максимальний урожай соняшнику в науково-дослідних установах становив понад 50 ц/га.

Чинники підвищення врожайності

В порядку пропозицій господарству можна порадити для підвищення врожайності наступні чинники:

1) Попередні культури. За допомогою підбору кращих попередників можна створити сприятливі умови для формування урожаю і технологічної якості зернових.

2) Способи і терміни обробки і підготовки грунту для посіву, які впливають на водний, повітряний, тепловий режими як перед посівом, так і протягом всього періоду зростання і розвитку рослин. Важливе значення для збільшення урожаю має визначення норм посіву. Терміни посіву тісно пов'язані з грунтово-кліматичними умовами попередників, родючістю і вогкістю грунту, добривами, сортами і т.д.

3) Формування якості зерна під час дозрівання. Вивчення змін якості зерна має важливе теоретичне і практичне значення. 4) Терміни і способи збору. Якість клейковини зерна залежить від термінів збору.

5) Посівні і сортові якості зерна

6) Заходи щодо зниження собівартості

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображається раціональне використовування виробничого потенціалу підприємства. Величина собівартості забезпечує конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності підприємства.

Для зниження собівартості необхідне:

Зростання продуктивності праці;

Зниження цін на ГСМ;

Використовування нових технологій;

Використовування гібридних сортів;

Всі ці чинники сприяють підвищенню врожайності і зниженню собівартості.

Напрями, дозволяючи підвищити продуктивність праці при виробництві соняшнику:

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, яка вироблена одним робітникам за одиницю часу.

Напрями підвищення продуктивності праці:

Збільшення заробітної платні;

пільги робітником (пільгове живлення, проїзд);

надання відпусток, відгулів, вихідних;

кар'єрне зростання;

проведення соціальних заходів;

залучення працівників до управління підприємством;

заохочення ініціативи.

Висновки та пропозиції

В даній курсовій роботі була розглянута економічна ефективніст виробництва продукції рослинництва та шляхи її підвищення у ПСП «Нове життя» Валківського району Харківської області. Урожай, валовий збір і врожайність - найважливіші результативні показники рослинництва і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень врожайності відображає дію економічних і природних умов, в яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, і якість організаційно-господарської діяльності кожного підприємства. Основними джерелами про урожай і урожайність є річні звіти (ф. №50 с.г). У них відображаються дані про валові збори і урожайність сільськогосподарських культур, що вирощуються в господарстві. Зернові культури мають найбільшу питому вагу в структурі посівних площ і валових зборів сільськогосподарських культур, що пояснюється їх винятковим значенням та різнобічним використанням. Для оцінки досягнутого рівня урожайності всіх культур розраховують показники: урожайність, ц/ га.; собівартість виробництва 1ц, грн.; витрати на 1 га площі під культуру, грн. Для більш точної оцінки впливу комплексу й окремих факторів на урожайність і фактори, що її обумовлюють, результативні групування варто застосовувати в комплексі з факторними, що дозволяють розкрити ступінь впливу на результат окремих факторів при різних умовах. Вищий рівень урожайності всіх культур забезпечується за рахунок кращої якості земель, кращих умов виробництва і більш раціонального та ефективного використання ресурсів виробництва. Інтенсифікація, а, отже, і зростання фондо- і енергоозброєності праці дозволяє в зменшувати витрати праці, що веде до зниження трудоємності виробництва. На практиці це виражається в зростанні оброблюваних площ у розрахунку на 1 працівника, в зниженні затрат праці на 1 га земельної площі.

Підвищення рівня якості земельних угідь шляхом внесення мінеральних добрив, покращення технічної оснащеності сільськогосподарського виробництва, дотримання оптимальних строків виконання робіт сприяє не тільки скороченню трудомісткості вирощування сільськогосподарських культур, але й зростанню урожайності.

Аналіз динаміки урожайності у ПСП «Нове життя» дозволяє зробити наступні висновки:

1. Наряду з високим виробничим потенціалом урожайність сільськогосподарських культур одна з найвищих у районі. Це пов'язано з економічними причинами: дане підприємство спеціалізується на вирощуванні гарного насіння.

2. Разом з тим дані аналізу свідчать про невисокий рівень робіт, пов'язаних із покращенням якості ґрунтів: при нормі внесення мінеральних добрив 2 -2,2 ц ум. реч. вноситься їх недостатня кількість.

Відсутність необхідного обладнання і ефективних мінеральних добрив також негативно впливає на рівні урожайності, так як не забезпечується належний догляд за урожаєм. В значній мірі на урожайність впливають метеорологічні умови, особливо це стосується останніх років, коли були зареєстровані низькі температури при безсніжному зимовому періоді. Це актуально і для інших сільськогосподарських виробників Харківської області, який знаходиться у зоні ризикованого землеробства.

Виходячи з вище сказаного, можна внести пропозиції.

В першу чергу, і надалі проводити політику інтенсифікації виробництва - оновлювати давно застаріле обладнання, сільськогосподарські машини більш продуктивними. По-друге, вести підготовку кваліфікованих кадрів, які зможуть забезпечити належний ухід за посівами. По - третє, розробити заходи захисту посівів від несприятливих погодних умов та шкідників. По-четверте, використовувати найбільш продуктивні і морозостійкі сорти зернових культур.

Размещено на Allbest.ru