Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНого ВИЩого НАВЧАЛЬНого ЗАКЛАДу

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Факультет «Економіка і управління»

Кафедра «Економіка та фінанси»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Мікроекономіка»

тема: «Визначення техніко-економічних показників діяльності підприємства»

Виконав Герасимчук Родіон

Студент групи МО-13

Перевірив: доц. к.е.н. Чорноус О.І.

Горлівка, 2014р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНого ВИЩого НАВЧАЛЬНого ЗАКЛАДу

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Факультет «Економіка і управління»

Кафедра «Економіка та фінанси»

Спеціальність 6.030601 «Менеджмент організацій»

Курс I Група МО-13 Семестр II

Завдання

На виконання курсової роботи

з дисципліни «Мікроекономіка»

студента Герасимчука Родіона Федоровича

Варіант 1

1.Тема роботи: Визначення техніко-економічних показників діяльності підприємства

2. Початкові дані згідно з варіантом

8	5	55000

3. Дата видачі завдання « 6 » лютого 2014р.

4. Термін подання студентом роботи « 20 » травня 2014р.

Керівник Чорноус О.І.

Студент « » 2014р.

Реферат

Курсова робота: сторінок, рисунків, таблиць, джерел.

Об'єкт дослідження - діяльність промислового підприємства.

Предмет дослідження - техніко-економічні показники діяльності підприємства.

Мета курсової роботи - визначити техніко-економічні показники діяльності підприємства і оцінити інвестиційну привабливість проекту технічної переоснастки підприємства.

У курсовій роботі було розглянуто і охарактеризовано показники роботи підприємства, запропоновано і обрано необхідну кількість технологічного обладнання для ефективної організації технологічного процесу. У роботі також було обґрунтовано величину інвестиційних витрат, оцінену їх економічну ефективність при різноманітних сценаріях протікання інвестиційного проект; розраховано вплив інвестицій на фінансові показники діяльності підприємства протягом інвестиційного циклу. За допомогою пакету програм Excel MS Ofice здійснено прогноз попиту на продукцію в залежності від ціни реалізації і кількості працюючих на підприємстві.

Методи дослідження - індукція, дедукція, статистичний, техніко-економічний, системно-структурний та порівняльний аналіз.

Підприємство, технічна переоснастка, інвестиційні витрати, проект, економічний ефект, аналіз.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Вплив економічної кризи на операційну діяльність підприемств

1.1 Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання

1.2 Характеристика операційної діяльності підприємства

1.3 Вплив економічної кризи на підприємства України

Розділ 2. Оцінка економічної стійкості інвестиційного проекту

2.1 Розрахунок обсягу необхідного кредиту

2.2 Визначення собівартості і ціни реалізації продукції

2.3 Алгебраїчний та графічний методи аналізу беззбитковості інвестиційного проекту

Висновки до другого розділу

Вступ

Однією з головних характеристик сучасної світової економіки є тісний взаємозв'язок економік окремих держав. Міжнародний поділ праці, міжнародна торгівля, туризм, обмін новітніми технологіями, глобалізація фінансових відносин сприяють економічному розвитку як окремої держави, так і всього світового суспільства загалом. Проте інтеграція світової економіки має і певні негативні риси. Однією з них є вплив деструктивних явищ економіки однієї держави на економічну ситуацію в інший.

Фінансова криза, яка, як вважають більшість експертів, розпочалася з кризи іпотечного ринку США у 2007 року, поступово поширилась на всю світову економіку. Сьогодні її вплив відчувається у функціонуванні більшості галузей економіки нашої держави. В цих умовах першочерговим завданням, що стоїть перед суспільством, є недопущення поширення кризи на всю економіку України та забезпечення розвитку галузей, які інтегровані в міжнародні фінансово-економічні процеси.

Зазначені питання дістали широкого резонансу серед усіх верств суспільства. Цікавою особливістю висвітлення фінансової кризи в Україні, на відміну від США, держав Західної Європи, Росії, є широка політична полеміка та висвітлення проблеми у форматі новин так званими «аналітиками» органів державної влади і професійних об'єднань, відсутності статей зазначеної проблематики у фахових наукових виданнях. Так ні «Фінанси України», ні «Економіка України» не висвітлюють зазначену проблему, і навпаки - у професійних та публіцистичних виданнях надаються прогнози, які скоріше констатують не майбутні процеси, а бажання осіб, що їх надають. криза собівартість беззбитковість інвестиційний

В цих умовах перебіг кризи в Україні став залежним від спекулятивних інтересів осіб, які мають вплив на національні, галузеві та регіональні економічні процеси. Тому дослідження розвитку економіки України в умовах світової кризи є надзвичайно актуальним.

розділ 1. ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА ОПЕРАЦІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЕМСТВ

1.1 Економічні кризи: сутність, види та шляхи подолання

Криза (від грец. - вихід, закінчення) - це рішення, поворотний пункт, тяжкий перехідний стан. Економічна криза - фаза економічного циклу, під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спаду виробництва, недовантаження виробничих потужностей, зростання безробіття та ін. Це явище періодично повторюється і виявляється у надвиробництві капіталу і товарів. При цьому надвиробництві не абсолютному, а відносному, що передбачає більшу кількість вироблених товарів, ніж та, яку може спожити суспільство. Криза означає відносне надвиробництво внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення, що пояснюється збіднінням робітничих мас. Кризи глибоко вражають і руйнують усе народне господарство. Вони свідчать про силу стихійного саморегулюючого механізму ринкової економіки. Криза - це захід насильного встановлення рівноваги між виробництвом та споживанням, що є чинником суспільної трансформації всіх структур народного господарства, формування нових правил і принципів поведінки суб'єктів ринку, пріоритетного розвитку інтересів споживачів.

Історія економічних періодичних криз надвиробництва почалася так: 1825 рік - криза у Великій Британії, 1836 рік - у Великій Британії та СІЛА, 1847 рік - в усіх країнах Європи й Америки; в 1873 році світова економічна криза почалася в Австрії і Німеччині, потім поширилася на Європу та США і завершилася в 1878 році у Великій Британії. Світові економічні кризи були в 1907,1920,1929 -1933,1937,1957,1974 -1975 роках. Тільки в США з 1854 року до 90-х рр. XX ст. відбулося понад 25 криз і спадів виробництва, у середньому разом з депресіями вони тривали 18 місяців, а фази пожвавлення і піднесення - 33 місяці.

Світова економічна криза 1929-1933 років була найсильнішою за своїми наслідками для світового господарства: сукупний обсяг промислового виробництва капіталістичного світу скоротився на 46%, виплавка сталі та чавуну зменшилася на 62%, видобуток вугілля - на 31%, зовнішньоторговельний оборот - на 67%, кількість безробітних становила 26 млн. чол., або 1/4 всіх зайнятих, реальні прибутки скоротилися на 58%, вартість цінних паперів на біржах - на 60 - 75%. Особливостями цієї світової кризи були: тривалий спад виробництва; переплетіння промислової та аграрної кризи; переплетіння кредитної, валютної і фінансової криз; масовість банкрутств малого і великого бізнесу. Таку увагу цій світовій кризі ми приділили тому, що вона має багато спільних рис з кризою в Україні, особливо за своїми наслідками. Наприклад, у 1999 році порівняно з 1990 роком спад виробництва валового внутрішнього продукту становив 60%.

Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу. Криза надвиробництва характеризується тим, що охоплює всі сфери господарства, їй властиві велика глибина і тривалість, у ній відображається вся сукупність суперечностей і диспропорцій; Надвиробництво виступає скоріше як соціальне явище, а не як кількісне співвідношення вироблених матеріальних благ. Промислова криза виявляється у невідповідності між масою вкладених у галузь виробничих сил і можливістю їх прибуткового застосування. Удар кризи означає для промисловців початок періоду низьких прибутків і великих збитків, депресії/ 3 настанням кризи з'ясовується, що кількість підприємств не тільки перевищує потребу в них при зниженні попиту, а й що їх було б занадто і за нормального розвитку споживання. Надвиробництво засобів виробництва - характерна риса промислових криз і причина їх затяжного характеру. Промислова криза супроводжується кризою праці: скорочується кількість і тривалість робочих днів, знижується заробітна плата працюючих, зростає кількість звільнень робітників і службовців.

Проміжна криза відрізняється від циклічної тим, що вона не розпочинає новий цикл, а перериває на певний час перебіг фази піднесення або пожвавлення. Така криза менш глибока та тривала і має локальний характер.

Часткова криза охоплює не всю економіку, а певну сферу економічної діяльності (наприклад, сферу грошового обігу кредиту).

Галузева криза - це криза в одній з галузей народного господарства, що може виникнути у будь-якій фазі циклу (наприклад, криза у сільському господарстві, на транспорті).

В ієрархії економічних криз досить значне місце належить структурним кризам, під якими розуміють енергетичну, сировинну, продовольчу, екологічну, валютно-фінансову кризи. Вони є наслідком однобічного розвитку одних галузей на шкоду іншим/ За умов науково-технічної революції бурхливий розвиток виробничих сил у нових галузях (електроніка, атомна енергетика, приладобудування) вступає у суперечність зі старою структурою народного господарства і потребує нового суспільного розвитку праці. Відбувається спад виробництва в таких традиційних галузях промисловості, як вугільна, текстильна тощо. Структурні кризи відрізняються від періодичних циклічних криз тим, що:

- охоплюють не все народне господарство, а його частину;

- триваліші щодо будь-якої галузі;

- породжуються диспропорціями між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією{або довгочасним порушенням механізму стійких зв'язків між постачальниками продукції та її споживачами, змінами цінових пропорцій;

- можуть бути кризами як надвиробництва, так і недовиробництва;

- диспропорційність у структурних кризах недовиробництва може бути абсолютною і виявлятися у фізичному невистачанні продукції; така диспропорційність не може бути врівноважена тільки зростанням цін;

- інвестиційний цикл у кожній галузі специфічний;

- специфічні риси структурних криз зумовлені галузевими особливостями нагромадження основного капіталу.

Товарна криза виявляється у невідповідності між товарами і цінами. Ціни на товари часто значно підвищуються поза залежністю від запасів цих товарів і попиту на них. При цьому зростання цін сприяє збільшенню виробництва і ввозу товарів, загострюється невідповідність між цінами і попитом. Слідом за дуже швидким зростанням цін настає скорочення споживання, яке і дає привід до переоцінки товарів.

В умовах товарної кризи великого впливу на формування цін і торговельну діяльність набуває спекуляція. Спекуляція (передбачення майбутньої кон'юнктури) має за мету пристосування господарської діяльності і товарних цін до реальних витрат економічного життя. Умови для виникнення спекулятивної діяльності - наявність непередбаченого різкого підвищення цін на товари і послуги, скорочення виробництва за товарного дефіциту, знецінення грошей. Спекулятивна діяльність приватних осіб, фірм і організацій за умов товарної кризи є необхідним явищем їх конкурентоспроможності, оживання бізнесу. Але якщо держава-монополіст займається такою діяльністю, виступає ініціатором надмірного зростання цін, це дуже негативно позначається на всіх сторонах відтворення і посилює кризу. Небезпека спекуляції полягає в її сутності, в оцінці майбутньої кон'юнктури залежно від панівного настрою державного апарату і верхівки ділового світу. Основний недолік переворотів цін, зокрема їх лібералізації, - у їх збитковому впливі на виробництво. Зміна цін, що не відповідає реальним умовам життя, тягне за собою штучне скорочення споживання матеріальних благ, знищення їх.

Спекулятивні кризи - це наслідок спекулятивного підвищення цін в умовах дефіциту товарів і послуг, спаду виробництва, збідніння населення. Такі кризи не можуть тривати довго, тому що сприяють виникненню штучного надвиробництва товарів, падінню цін і оживленню попиту.

Аграрна криза означає такий стан сільського господарства, за якого значна частина населення зазнає майнової шкоди, зниження життєвого рівня, підприємства розорюються. Специфіка аграрних криз полягає в тому, що вони охоплюють тільки сільське господарство, не мають циклічного характеру, є тривалішими, ніж промислові кризи.

Друга половина XX ст. зумовила деякі особливості економічних криз і циклів: останні стали менш глибокими і довгочасними; для фаз циклу характерна асинхронність, або різномастість, їх настання; серед видів криз переважають структурні, проміжні кризи; посилюються інфляційні процеси в економіці країн світу.

Проте економічна криза в Україні має свої особливості. Протягом останніх років спостерігається різке посилення кризових явищ, інфляційні процеси охопили всю систему кредитної, фінансової і банківської діяльності, знижується ділова активність, збільшується міграція робочої сили у країни близького й далекого зарубіжжя, зростає частка тіньової економіки. Криза має системний характер, охоплює всі сфери життя суспільства - економічну, політичну й соціальну. Цьому сприяє те, що процес трансформації постсоціалістичного суспільства у новий для України тип соціально-економічного розвитку відбувається у важких умовах несприятливої кон'юнктури: розрив економічних зв'язків між галузями, підприємствами, містами і людьми; спекулятивне підвищення цін державою; різке зниження життєвого рівня більшості населення країни; спад виробництва ВВП; розв'язання урядом кризи неплатежів та ін. Все це перешкоджає виходу з кризи і робить її ще більш затяжною і глибокою, створює нестабільне економічне середовище.

Необхідні кардинальна структурна перебудова економіки України, перерозподіл капіталів із старих галузей у нові. Негативні наслідки економічних криз неминучі, але вони не повинні бути безглуздими. Якщо криза вже має місце, слід використовувати її як метод реформування структури народного господарства. У протилежному разі відбуватиметься подальше загострення суперечностей в усіх сферах суспільного життя.

1.2 Характеристика операційної діяльності підприємства

Операційна діяльність мас для організацій важливе функціональне значення, оскільки дієвий і ефективний операційний менеджмент значно сприяє поліпшенню якості та продуктивності.

Рис. 1.1 Операційна діяльність

Для початку варто звернути увагу нате, що керівника вищого рангу, у першу чергу, цікавить вихід, результат операційного процесу, тобто мета і ступінь її досягнення. Потім - все необхідне для досягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам операційний процес і умови його функціонування (рис. 1.1).



Рис. 1.2 Ресурсна схема операційного процесу.

На вході зображені стрілками п'ять видів ресурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства. Це:

люди - трудові ресурси (Р);

матеріали - матеріальні ресурси (М);

капітал - фінансові ресурси (Ф),

технологія - технологічні ресурси (Т);

інформація - інформаційний ресурс (І).

Предметом занепокоєння операційних (виробничих) менеджерів є безперебійність операційного процесу, усіх його забезпечуючих складових та інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених цілей (плану) організації.

Розглянемо таку складову операційного процесу, як ресурси.

Ресурси - це керовані фактори виробництва, що володіють вартісними властивостями і перетворюючими можливостями, необхідні для забезпечення функціонування і розвитку виробничих процесів з метою досягнення запланованих результатів.

Раніше у вітчизняній науці управління розглядали чотири види виробничих ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові і технічні. Під технічними ресурсами малися на увазі машини, устаткування, силові установки і т.д. Вважалося, що цих чотирьох видів цілком достатньо для функціонування виробничих процесів.

Інформація, хоча і враховувалася в системі управління, однак, до категорії ресурсів її не відносили. Найчастіше інформаційне забезпечення вважалося видом діяльності і тому зараховувався до категорії функцій управління.

Однак в організації керують не тільки розглянутими ресурсами і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної продукції чи шляхом надання яких-небудь послуг. А це пов'язане з зовнішнім середовищем, що є споживачем продукту, який випускається, і джерелом постачання ресурсів організації. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом погроз, але й можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується управлінням ресурсами, виробництвом, але й організацією в цілому. Це поняття пов'язане з одержанням прибутку, тобто, досягненням мети підприємства, що приносить дохід.

Зрозуміло, що без характеристики власного потенціалу не можна ні висунути перспективу цілей виробничої системи, ні виробити оптимальну (кращу) стратегію їхнього досягнення. Помітимо, що поняття "потенціалу" тісно пов'язане з характером цілей. Для одних цілей існуючий потенціал виробничої системи (тобто сукупність можливостей) буде високий, для інших - низький. Для досягнення одного набору цілей немає потреби змінювати спрямованість фірми, для іншого-необхідно її істотно переглянути.

Оскільки ми розглядаємо виробничу систему як об'єкт ситуаційного управління, нас, у першу чергу, повинна цікавити відповідь на запитання проте, якими можливостями ми володіємо вданий час і які можливості ми повинні мати в цікавлячій нас перспективі, щоб забезпечити конкурентоспроможність фірми.

Операційний процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги).



Рис. 1.3 Основні елементи операційного процесу

Головну частину операційного процесу становить технологічний процес, який забезпечує зміну форм, розмірів і властивостей оброблюваних предметів праці і складання готових виробів (послуг)

Технологічний процес - сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.

Процес виробництва на підприємствах має такі стадії:

Конструювання (проектування, планування) продукту;

Видобуток сировини;

Виробництво (перетворення сировини в комплектуючі частини);

Збирання (об'єднання комплектуючих у готовий продукт);

Розподіл (відправлення готового продукту оптовикам, роздрібним торговцям чи кінцевим споживачам);.

Операційні процеси класифікуються:

За роллю в операційному процесі розрізняють основні, допоміжні та обслуговувані процеси.

- Основні процеси - це технологічна зміна геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей виробів, випуск яких передбачений профілем підприємства.

- Допоміжні процеси забезпечують безперебійність основних. За їх допомогою виготовляють засоби, необхідні для функціонування основного виробництва. До цих процесів належать, наприклад, виготовлення і ремонт інструменту та оснащення, ремонту устаткування, вироблення носіїв енергії (пари, повітря, електроенергії), технічний контроль.

- Обслуговувані процеси призначені для обслуговування основних і допоміжних (зберігання, транспортування та ін.)

За складністю поділяються на:

- Простий операційний процес-це послідовність операцій, результатом яких є виріб

- Складний операційний процес передбачає поєднання декількох простих процесів

За формою організації операційні процеси поділяються:

- послідовні;

- паралельні;

- послідовно-паралельні;

За розміщенням операційного процесу в просторі:

- групові (технологічні) процеси;

- потокові процеси;

- предметні процеси.

Для кращого усвідомлення операційного процесу важливо виділити його тип.

а)простий операційний процес



б)скалдний операційний процес

Рис. 1.4 Схематичне зображення простого і складного операційних процесів

Для кращого усвідомлення операційного процесу важливо виділити його тип.

Тип операційного процесу - це організаційно-технічна характеристика процесу, яка ґрунтується на його спеціалізації, повторюваності й характері технологічних процесів.

1.3 Вплив економічної кризи на підприємства України

Світова економічна криза докотилася до України. Українці заговорили про нестабільну економіку, знецінення гривні, чергове подорожчання продуктів, банкрутство підприємств, масові звільнення з роботи. Тепер не кадри вирішують все, а фінансово-економічна криза. Ми стоїмо лише на початку серйозного падіння економіки, далі буде гірше. Аналізуючи причини та розвиток глобальної фінансової кризи, ми не можемо не задаватися питанням, яким чином це відіб'ється на українській економіці.

З іншого боку, можливо, саме ця криза повинна дати нову якість світової економіки та життя. І, ймовірно, Україні таки вдасться вийти з неї міцнішою.

Картина найближчої перспективи невтішна, і, слід констатувати, що для більшості існуючих українських компаній середньої величини далекоглядної перспективи просто немає. Те, що було самозрозумілим, очевидним для будь-якого керівника - у тому числі й методи управління людьми, оцінки перспективності галузей для інвестицій, джерела фінансування поточної діяльності, ринки збуту, маркетингові прийоми, - усе або вже змінилося, або зміниться найближчим часом. Виживуть ті, які найшвидше зрозуміють, що прибутки залежать від лояльності найближчих (зокрема географічно) клієнтів, у чіткому виборі ніші, у лояльності найнятих працівників, яких виростила організація, а не «купила» на ринку праці за часто завищеними цінами.

Ціни на газ виростуть, і ми бачимо, що ціни на газ для промислових підприємств ростуть ще швидше, ніж міжнародні ціни. Тобто, хочемо ми цього чи ні, але частина цих підприємств, можливо навіть 30 % повинні зупинитися, для того, щоб замінити устаткування на більш економічніше. Якщо вони цього не зроблять, то вони приноситимуть збитки. А хто покриватиме ці збитки, неплатежі? Тому підприємства зупинятимуться сто відсотків.

Тенденція веде до того, що у нас поступово зупинятиметься виробництво в основних галузях, які дають замовлення суміжним галузям. У деяких секторах можна буде ще продовжити рух.

Найбільше фінансово-економічна криза вдарила по підприємствах металургійної та будівельних галузях. Зараз всі підприємства металургійної промисловості зупиняються, це пов'язано з тим, що на цих підприємствах різко впала рентабельність і через те, що більшу частину своє продукції вони експортують, а попит на світовому ринку на метал значно впав, що і призвело до сьогоднішньої ситуації на цих підприємствах.

Будівельні підприємства теж не в кращому стані. Тут ситуація інша, банки перестали видавати кредити, через це більшість будівельних майданчиків були заморожені на невизначений термін. Також впали ціни на житло, через ситуацію з кредитуванням, все це і спричинило до зупинення галузі.

А в цих двох вище названих галузях зайняті мільйони людей так, що ситуацію потрібно вирішувати і якнайшвидше, бо наслідки можуть бути карколомними.

Саме тому сьогодні єдиним можливим шляхом порятунку вітчизняної металургії є стимулювання попиту на її продукцію. До речі, практика подолання подібних криз свідчить як раз про те, що саме стимулювання сукупного попиту в середині країни загалом має стати основою державної політики по виходу з кризи.

Показники результативної операційної діяльності підприємства - показатели деятельности подразделения (предприятия), которые помогают организации в достижении стратегических и тактических (операционных) целей. Использование ключевых показателей эффективности даёт организации возможность оценить своё состояние и помочь в оценке реализации стратегии.

Прибуток (Пр) від реалізації продукції (продажу) - це різниця між виручкою від продажу (Вр) витратами на виробництво і збут продукції (повною собівартістю Зпр), сумою податку на додану вартість (ПДВ) і акцизами (АКЦ):

Пр = Вр - Зпр - ПДВ - АКЦ. (1.1)

Поняття « прибуток » багатозначне і зазвичай різняться:

- Бухгалтерський прибуток - різниця між прийнятої до обліку сумою реалізації (доходів від продажів ) і допустимими витратами (витратами ) ; вона також неоднозначна залежно від стандартів обліку ( напр. МСФЗ , РСБО) ;

- Економічна прибуток - більш неформальний показник - це залишок від загального доходу після вирахування всіх витрат , різниця між бухгалтерським прибутком і додатковими витратами , такими як: некомпенсовані власні витрати підприємця , не враховані в собівартості , іноді навіть « упущена вигода » , витрати на «стимулювання »чиновників в корупційних умовах , додаткові премії працівникам тощо.

Валові витрати виробництва та обігу ( валові витрати) - це сукупність яких витрат підприємства у грошовій , матеріальній і нематеріальній формах , здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт , послуг) , які придбаваються ( виготовляються ) таким підприємством для їх подальшого використання у власній господарської діяльності . До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат , вироблених підприємством у зв'язку з підготовкою , організацією , веденням виробництва , продажем продукції (робіт , послуг) і охороною праці .

Валовий прибуток - це дохід, який підприємство отримує від своєї основної діяльності. У багатьох країнах термін валовий дохід є синонімом терміна оборот. Деякі компанії можуть отримувати валовий дохід від процентів, дивідендів або роялті, які їм платять інші компанії [1]. Під сумою валового доходу може матися на увазі весь валовий дохід або валовий дохід за певний період часу в певній валюті. Валовий дохід розраховується за такою формулою:

ВД = Н + Су + Пд. (1.2)

де ВД-валовий дохід; Н - сума торгової надбавки; Су - вартість наданих послуг; Пд - інші доходи.

Будь-якого виробника цікавить , у скільки йому обходяться витрати на виробництво одиниці продукції в середньому. Виділяють середні загальні витрати (АТС) , середні змінні витрати (AVC ) і середні постійні витрати (AFC)

Середні постійні витрати (AFC) являють собою постійні витрати, що припадають на одиницю продукції. Вони визначаються шляхом ділення постійних витрат на кількість продукції, що випускається :

AFC = FC / Q (1.3)

У міру збільшення обсягу випуску середні постійні витрати будуть зменшуватися.

Середні змінні витрати (AVC) являють собою змінні витрати, що припадають на одиницю продукції , і виходять шляхом ділення змінних витрат на обсяг продукції, що випускається :

AVC = VC / Q (1.4)

Середні загальні витрати (ATC ) показують загальні витрати на одиницю продукції і визначаються за формулою: ATC = TC / Q. Оскільки загальні витрати можна представити як суму постійних і змінних витрат (TC = FC + VC) , величина середніх загальних витрат визначається як сума середніх постійних і середніх змінних витрат:

ATC = TC / Q = FC + VC / Q = AFC + AVC (1.5)

Граничні витрати (МС) - це витрати, пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукції.

MC = ДTC / ДQ. (1.6)

Граничні витрати відображають зміни у витратах, які спричинить за собою збільшення або зменшення виробництва на одну одиницю.

Порівняння середніх і граничних витрат виробництва - важлива інформація для управління фірмою, яка визначає оптимальні розміри виробництва. У точці де ціна пропозиції збігається з середніми і граничними витратами. Ця точка означає рівновагу фірми.

Середній дохід (AR) - це дохід, що отримується від реалізації однієї одиниці продукції в середньому. Він обчислюється шляхом ділення загального доходу TR на кількість одиниць проданого товару:

AR = TR / Q. (1.7)

Граничний дохід (MR) являє собою прирощення загального доходу при випуску додаткової одиниці продукції. Його можна визначити шляхом ділення збільшення загального доходу (TR) на зміни випуску продукції (Q):

MR = TR / Q. (1.8)

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

2.1 Розрахунок обсягу необхідного кредиту

На початку даного розділу охарактеризуємо машинобудування в Україні.

Машинобудування -- провідна галузь промисловості, яка забезпечує випуск різноманітних машин і устаткування для багатьох галузей господарства і населення. Машинобудування визначає науково-технічний прогрес у національній економіці, забезпечує її технічне переозброєння, інтенсифікацію і підвищення ефективності всього суспільного виробництва.

Машинобудування є надзвичайно складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. Залежно від продукції, що випускається, вони об'єднуються у групи: важке, транспортне, сільськогосподарське, точне машинобудування, верстатобудування.

За умовами завдання підприємство бере кредит на закупівлю нового устаткування, тому необхідно визначити кількість станків, що купує підприємство. Кількість станків залежить від їх продуктивності, часу роботи та обсягу продукції, що випускається.

Розрахунок обсягу продукції, що випускається за рік:

,од (2.1)

де Q_річн - річний обсяг продукції, що випускається, од.;

Q_міс - обсяг продукції, що випускається за місяць, од. (табл. 3 стовбець 4).

=55000 12=660000 од.

Розрахунок необхідної кількості станків здійснюється виходячи з наступної залежності:

, од. (2.2)

де T - річний фонд часу роботи станка (табл.2.1, рядок 1), год.;

N - кількість станків, станків ;

t_сm - продуктивність станка за годину (табл.2.1, рядок 2), од.

Тоді:

, станків (2. 3)

= 5 станків

Оскільки кредит необхідний на придбання станків, то його величина залежить від ціни одного станка та кількості станків, що будуть придбані. Розмір кредиту визначається за формулою:

, грн (2.4)

де k_r - величина кредиту, грн.;

P_cm - ціна одного станка, грн. (табл. 2.1, рядок 3)

В - сума власних коштів, грн. (табл. 2.1, рядок 22)

=558000-55000=235000 грн.

Таблиця 2.1 - Технічна оснастка підприємства за рахунок банківського кредиту

Найменування обладнання	Технічна характеристика	Вартість за прейскурантом, тис. грн.
токарні верстати	Верстат для обробки різанням (гострінням) заготовок з металів та ін матеріалів у вигляді тіл обертання. На токарних верстатах виконують обточування і розточування циліндричних, конічних і фасонних поверхонь, нарізання різьби, підрізування і обробку торців, свердління, зенкування і розгортання отворів і т. д.	30000
фрезерні верстати	Група металорізальних верстатів в класифікації по виду обробки. Фрезерні верстати призначені для обробки за допомогою фрези плоских і фасонних поверхонь, тіл обертання, зубчастих коліс і т.п. металевих та інших заготовок. При цьому фреза, закріплена в шпинделі фрезерного верстата, здійснює обертальний (головне) рух, а заготовка, закріплена на столі, здійснює рух подачі прямолінійне або криволінійний (іноді здійснюється одночасно обертовим інструментом)	38500
Прес-форма	Складний пристрій для отримання виробів різної конфігурації з металів, пластмас, гуми та інших матеріалів під дією тиску, створюваного на ливарних машинах.	107000
розточувальні верстати	група металорізальних верстатів, призначена для обробки заготовок великих розмірів в умовах індивідуального і серійного виробництва. На цих верстатах можна робити растачивание, свердління, зенкування, нарізування внутрішньої і зовнішньої резьб, обточування циліндричних поверхонь, підрізування торців, циліндричне і торцеве фрезерування. Іноді на розточувальних верстатах можна провести остаточну обробку заготовки корпусних деталі без перестановки її на інші верстати.	87500
Разом :		263000

Таким чином, для закупівлі станків необхідний кредит в сумі 263000 грн. Величина кредиту дозволила сформувати таблицю технічного оснащення підприємства (табл. 2.1), з урахуванням того, що загальна вартість устаткування не повинна перевищувати (290000 грн.).

2.2 Розрахунок собівартості продукції і ціни реалізації

Собівартість продукції містить у собі заробітну плату робітників, амортизаційні відрахування, орендну плату, витрати на сировину, запасні частини, енергію та інші.

Розрахунок змінних витрат:

1. Розрахунок річного фонду заробітної плати основних робітників залежить від кількості основних робочих, кількості станків та їх змінності. Розрахунок необхідної кількості основних робочих здійснюється, виходячи з тризмінної роботи, розрахункової кількості станків, та з урахуванням можливих простоїв, хвороб, відпусків та інших причин, за яких можуть бути відсутні робітники, припускаючи, що станки працюють повністю:

,осіб, (2.5)

де N - кількість станків;

L_осн - кількість основних виробничих робітників;

n - змінність, у нашому випадку 4 (8000 : 2100 = 4) (табл. 2.1, рядок 1 та 6);

k - коефіцієнт, що враховує відсутність робочих з різних причин,
у нашому випадку ми обираємо 1,3.

= 541,3=26 осіб.

Заробітна плата виробничих робочих прямо пропорційно пов'язана з обсягом продукції, що випускається і відноситься до змінних витрат. Річний фонд заробітної плати робочих позначимо як ФОТ_{осн.роб}, і тоді:

,грн (2.6)

де Т_ро6 - річний фонд робочого часу (табл. 2.1, рядок 6);

Р_пг.ст - погодинна ставка основного робочого (табл. 2.1, рядок 10);

- територіальний коефіцієнт, що на Україні дорівнює 1.

= 21007,4126=404040 грн.

До витрати на оплату праці основних робочих, які включаються у собівартість продукції, необхідно врахувати коефіцієнт

, грн(2.7)

де - коефіцієнт, що враховує єдиний соціальний податок, який містить в собі виплати в пенсійний фонд, фонд медичного страхування і соціального страхування.

VC₁ = 4040401,37=553535 грн.

2. Витрати на сировину. Відповідно до вихідних даних відома матеріалоємність продукції, тобто витрати на матеріали у грошовому еквіваленті, необхідні на виготовлення однієї одиниці продукції. Тоді на виготовлення всієї річної програми необхідно придбати сировини на суму:

, грн (2.8)

де М_од - матеріалоємність однієї одиниці продукції, тобто затрати на сировину, необхідну на виготовлення однієї одиниці продукції, грн.

Тоді змінні витрати, що пов'язані з придбанням сировини:

VС₂ =6600008=5280000 грн.

3. Витрати на електроенергію. Для виготовлення однієї одиниці продукції необхідно витратити 5 грн.од., тоді:

, грн (2.9)

де VС₃ - змінні витрати на енергію, необхідну для виготовлення річної програми;

Е_од - енергоємність однієї одиниці продукції, грн.

Таким чином:

VС₃ = 6600005=3300000 грн.

Повні змінні витрати -сукупність всіх змінних витрат, визначаються за формулою:

ТVС = VС₁ + VС₂ + VС₃, грн (2.10)

Таким чином :

ТVС = 553535+5280000+3300000=9133535 грн

Рисунок 2.1 - Структура змінних витрат на підприємстві.

Розрахунок постійних витрат включає в себе:

1. Визначення річного фонду заробітної плати. Заробітна плата містить в собі заробітну плату допоміжних робочих та адміністративно-управлінського персоналу (АУП).

Розрахунок кількості допоміжних робітників здійснюється, виходячи з нормативу, який вказано у вихідних даних (табл. 2.1, рядок 8) - 15% від основного складу.

, осіб (2.11)

де L_доп - кількість допоміжних робочих.

=0,1526=4 осіб.

, грн (2.12)

FC₁=210017,41,374= 85159,2 грн.

2. Розрахунок річного фонду заробітної плати та витрат на оплату адміністративно-управлінського персоналу (АУП). Визначимо чисельність АУП, виходячи із нормативу завдання (табл. 2.1, рядок 7) - 20% від основних робітників.

Заробітна плата допоміжних робочих не залежить від кількості випущеної продукції, а залежить лише від відпрацьованого часу, тому відносимо її до постійних витрат і розраховуємо за формулою:

, (2.13)

де кількість адміністративно-управлінського персоналу.

0,226=6 осіб.

Тобто приймаємо 6 осіб, які належать до адміністративно-управлінської категорії.

Заробітна плата АУП належить до постійних витрат. Позначимо її як FС₂.

Тоді

, грн (2.14)

де 12 - кількість місяців у році;

Р_см - середньомісячний оклад, що враховував відпускні та інші можливі надбавки та доплати.

Таким чином

FС₂ = 112280061,37=276192 грн.

3. Визначення амортизаційних відрахувань. Складова постійних витрат, що включає амортизаційні відрахування на станки протягом року, позначається FC₃ і визначається за формулою:

FС₃ =, грн (2.15)

де - вартість станків, що купуються (співпадає з величиною кредиту);

- норма амортизації обладнання, тобто та частина вартості станків, яка перераховується до амортизаційного фонду протягом року (табл. 2.1, рядок 4).

FС₃ = 2350000,15= 35250 грн.

4. Розрахунок амортизаційних відрахувань на інші основні фонди. Складова постійних витрат, що включає в себе відрахування до амортизаційного фонд за іншими основними фондами протягом року позначається FС4.

, грн(2.16)

де - норма амортизації за інші основні фонди, за умовою - 0,06 (табл. 2.1, рядок 5);

- вартість інших основних фондів (вартість споруд і приміщень де розташоване підприємство). У роботі вартість інших основних фондів варто прийняти у 4 рази від вартості устаткування, тобто:

(2.17)

4235000=940000 грн.

FС₄ = 9400000,06= 56400 грн.

5. Розрахунок загальних постійних витрат. Загальні постійні витрати ТFС є сумою всіх витрат, величина яких не залежить від обсягу продукції, що випускається. У нашому випадку:

ТFС = FС₁ + FС₂ + FС₃ + FС₄ + FС₅, грн(2.18)

де FC₅ - вартість інших основних фондів (табл. 2.1, рядок 15).

ТFС =85159,2+276192+35250+56400+4000000=4453001,2, грн

Рисунок 2.2 - Структура постійних витрат на підприємстві.

Повні (валові) витрати річного обсягу продукції, яка виробляється підприємством, визначається за формулою:

ТС = ТFС + ТVС, грн (2.19)

Таким чином, собівартість продукції складає:

ТС =4453001,2+9133535=13586536,2 грн.

Існує декілька методів визначення ціни реалізації, але оскільки в завданні не конкретизовано найменування продукції, та відомо середню норму рентабельності по галузі, то найбільш доцільним є витратний метод.

Під час використання витратного методу ціна визначається, виходячи з середніх витрат і галузевої норми прибутку за формулою:

, грн./од. (2. 20)

де - ціна реалізації одної одиниці продукції, грн.;

R - норма рентабельності по виробу (табл. 2.1, рядок 12);

AТС -середні повні витрати, грн.

Середні повні витрати визначаються за формулою :

АТС =, грн./од. (2.21)

Тоді:

грн./од. (2.22)

= 22,65 грн./од.

Приймаємо ціну 22,65 грн. за одиницю продукції.

Таким чином можна зробити висновок:

- змінні затрати - це види витрат, величина яких змінюється пропорційно зміні обсягів продукції. Протиставляються постійним витратам, з якими в сумі складають загальні витрати. Основною ознакою, за яким можна визначити, чи є витрати змінними, є їх зникнення при зупинці виробництва. (ТVС = 9133535 грн.);

- постійні витрати - це такі витрати, що безпосередньо не змінюються при збільшенні або зменшенні масштабів виробництва в короткостроковому періоді (ТFС = 4453001,2 грн.);

- загальні валові витрати - витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ. Ці витрати є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва. (ТС = 13586536,2 грн.);

- ціна продукції - це грошовий вираз вартості товару (продукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробництва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільне необхідних витрат праці. ( 22,65 грн./од.);

Для робочих характерна відрядна форма оплати праці, відрядна форма полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.

Для управлінців характерна погодинна оплата праці, нарахування заробітної плати залежить від фактично відпрацьованого часу і встановленої норми оплати за одиницю часу. Погодинна оплата праці одна з форм оплати праці і передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період.

2.3 Визначення точки беззбитковості (самоокупності) проекту

У мікроекономіці виділяють два способи визначення точки беззбитковості - алгебраїчний та графічний.

Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості передбачає :

1. Розрахунок обсягу продукції, який необхідно виробити протягом року, щоб окупити всі витрати за формулою:

,од., (2.23)

де AVC - середні змінні витрати, грн.

2. Середні змінні витрати визначаються за формулами:

грн./од. (2.24)

=13,8 грн./од.

Обсяг беззбитковості за алгебраїчними методом складає :

503164 од.

3. За обсягом продукції, що відпускається од. Виробництво окупається, тобто усі витрати виробництва будуть компенсовані, а валова виручка визначається за формулами:

, грн. ; (2.25)

, грн. од. (2.26)

=503164 13,8+4453001,2=11396664 гр.од.

503164 22,65=11396664,6 гр.од.

Графічний спосіб визначення точки беззбитковості передбачає наступні етапи:

1) На вертикальній осі відкладаємо значення TR, ТFС, ТVС, ТС (прибутки і витрати), по горизонтальній осі Q (кількість продукції).

2) Будуємо лінію ТFС -- це пряма, паралельна горизонтальній осі Q і така, що проходить через точку, що дорівнює ТFС, в моєму випадку TFС = 4453 тис. грн.

3) Будуємо пряму ТVС, що проходить через дві точки: ТVС =91,3355 грн. при Q = 660 тис. од. та ТVС =913,3535 тис. грн. при Q = 660 тис. од.

4) Будуємо пряму ТС, що проходить через дві точки: ТС=ТFС+TVC= 13586,5362 тис. грн. при Q = 660 тис. од. та ТС=ТFС + ТVС =13586,5362 тис. грн. при Q = 660 тис. од.

5) Будуємо пряму TR, що проходить через дві точки: TR =11396,6646 грн. при Q = 660 тис. од. та TR= =1494,90 тис. грн. при Q = 660 тис. од.

6) Визначаємо координати точки перетинання прямих, відповідних TR та ТС: опускаємо відповідні перпендикуляри на горизонтальну та вертикальну осі та знаходимо значення координат для точки перетинання: при Q = 503 тис. од. (значення величин приблизні).

Визначивши рівень беззбитковості інвестиційного проекту, представляється можливим розрахувати стійкість проекту у розрахунковому періоді. Ступінь стійкості проекту визначається за допомогою коефіцієнта стійкості:

(2.27)

Чим вище значення , тим вищу стійкість має проект до можливих змін умов його реалізац

Рисунок 2.3 - Графічна побудова точки беззбитковості.

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Підприємство бере кредит на закупівлю нового устаткування , в свою чергу їх кількість залежить від продуктивності, часу роботи та обсягу продукції, що випускається. Обсяг продукції, що випускається за рік, становить 660000 одиниць. Тобто, провівши розрахунки ми отримуємо 5 станків, котрі нам необхідні і в наслідок цього можемо чітко визначити об'єм кредиту, а саме він становить 235000 грн.

Собівартість продукції - це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Також містить в собі заробітну плату робітників (саме в нашому випадку, ФЗП становить 404040 грн.); витрати на сировину (528000 грн.); електроенергія (3300000 грн.) та інші., тоді загальні постійні витрати сягають грн. Таким чином, собівартість продукції складає 9133535 грн.

Точка беззбитковості - об'єм або рівень операцій, при якому сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, тобто це точка нульового прибутку або нульових збитків. Точка беззбитковості є одним з показників, застосовуваних для оцінки ефективності інвестиційних проектів. Оскільки точка беззбитковості відповідає обсягу продажів продукції, починаючи з якого її випуск повинен приносити прибуток, розрахований для її досягнення обсяг продажів зіставляється із проектною потужністю створюваного підприємства. Аналіз беззбитковості проекту дозволяє виявити залежність розміру прибутку від визначальних факторів: обсягу продажів, зміни ціни продукції, видатків на будівництво підприємства цін на сировину.

У мікроекономіці виділяють два способи визначення точки беззбитковості - алгебраїчний та графічний (рис 2.3). Щоб визначити алгебраїчним способом треба : розрахувати обсяг продукції (660000 од.); середні змінні витрати ( 13,8 грн.); валову виручку ( 11396664,6 грн.). Отже, ми визначили рівень беззбитковості інвестиційного проекту, і розрахували стійкість проекту у розрахунковий період він сягає 23,8 % , це означає, що наш проект має вищу стійкість до можливих змін його реалізації.

Размещено на Allbest.ru