Аналіз пропозиції на ринку вітчизняної продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Пропозиція та її чинники

1.1 Теоретичні аспекти пропозиції у моделі ринкової економіки

1.2 Пропозиція підприємства в умовах досконалої конкуренції

Розділ 2. Роль пропозиції у встановлені рівноваги та визначеному обсягу випуск

Розділ 3. Аналіз пропозиції на ринку вітчизняної продукції

3.1 Тенденції зміни пропозиції на ринку вітчизняних споживчих товарів

3.2 Аналіз пропозиції на вітчизняному автомобільному ринку

Висновки

Список використаних джерел



ВСТУП

Актуальність дослідження. Однією з передумов існування будь якої держави, ефективності її господарювання та рівня життя населення виступає стан, в якому знаходиться економіка даної країни. На сучасному етапі розвитку Україна використовує ринкову модель економіку. Як було зазначено вище, стан економіки відіграє важливу роль, у загальному стані держави та її суб'єктів, тому регулювання економіки, з метою її пожвавлення та розвитку, є пріоритетними завданнями держави.

Ринкова економіка має два способи регулювання: державне регулювання та саморегулювання ринкової економіки. Перший спосіб здійснюється через державні органи, а саме Міністерство економіки, Міністерство фінансів , НБУ та інші. Але найбільш розвинутим засобом виступає саморегулювання. Воно здійснюється через такі інструменти, як ціна, попит і пропозиція, конкуренція.

Серед наведених інструментів виділяється вплив попиту та пропозиції та їхнього співвідношення.

Попит -- заявлена на ринку потреба в товарах. Вона визначається кількістю товарів, яку споживачі зможуть придбати за існуючих цін і доходів. Пропозиція -- це кількість товарів, яку можуть поставити на ринок виробники за існуючих цін. Зміна співвідношення між попитом і пропозицією зумовлює коливання ринкових цін навколо так званої рівноважної ціни. За допомогою цих коливань установлюється той рівень цін, за якого об'єктивно забезпечується рівновага попиту і пропозиції та в кінцевому підсумку рівновага виробництва і споживання.

Аналіз наукових досліджень. Вперше про ринкове саморегулювання було сказано у рамках досліджень класиків політичної економії: Д. Рікардо, А. Сміт, Ж. Б. Сєя та інших.

На сучасному етапі проблемами ринкового саморегулювання займаються такі вітчизняні вчені як: К. Губарев, Л. Дмитриченко, І. Михасюк, А. Новиков, С. Хоружий, А. Яценюк.

Мета курсової роботи. Дослідити вплив індивідуальної пропозиції на ринкову економіку та визначити її вплив на саморегулювання ринкової системи.

Згідно мети були визначені наступні завдання:

1. Визначити важливість пропозиції як елемента ринкового саморегулювання;

2. Розглянути теоретичні аспекти пропозиції в умовах ринкової економіки та в умовах досконалої конкуренції;

3. Виявити вплив пропозиції на встановлення рівноваги на ринку та визначення обсягу випуску товарів;

4. Навести сучасну інформацію з періодичних видань та мережі Internet про характеристику індивідуальної пропозиції.

Курсова робота складається з 37 сторінок комп'ютерного тексту, 3 розділів, 2 таблиць, 4 рисунків та 23 формул. Список використаних джерел налічує 15 найменування.

В курсовій роботі використовувалися наступні методи дослідження: теоретичні, емпіричні, математичні, порівняльні, логічні, графічні та інші.

пропозиція конкуренція досконала автомобільний



РОЗДІЛ 1. ПРОПОЗИЦІЯ ТА ЇЇ ЧИННИКИ

1.1 Теоретичні аспекти пропозиції у моделі ринкової економіки

При ухвалені рішення щодо обсягу товару який буде представлений на ринку для фірми, так само і як для споживача при попиті на продукцію, основним сигналом залишається ціна. Проте, на відміну від споживача, для фірми стимул до виробництва є тим більшим, чим вищою буде ціна на ринку.

Співвідношення між ціною товару та його обсягом, який продавці товару хочуть і можуть продати за такою ціною, називається пропозицією. Іншими словами, пропозицію можна визначити як таблицю, що описує зміну обсягу пропозиції залежно від ціни товару.

Пропозиція можу бути задана функціонально [10, c. 25].

(1.1)

Графічно, функція попиту має позивний нахил (рис. 1.1):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Графік функції пропозиції

Варто розрізняти поняття пропозиція та обсяг пропозиції. Обсяг пропозиції відповідає конкретній кількості товару, яку фірма реалізує за певною ціною. В загальнішому випадку пропозиція є функцією багатьох змінних. Визначаючи її функціональну залежність формулою (1.1), ми припускали незмінність всіх інших факторів, тобто розглядали залежність пропозиції від ціни за інших рівних умов. Графічно ситуація зміни цих умов передається паралельним зсувом лінії пропозиції (S0) або праворуч вниз (S1), або ліворуч вгору (S2), коли ці умови змінюються (рис. 1.2)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.2 Зсув кривої пропозиції при змінах інших рівних умов

Стосовно пропозиції ситуація «за інших рівних умов» може розглядатися як фіксація нецінових детерміант пропозиції.

· Технологія. Вдосконалення технології сприяє зростанню пропозиції і зсуває лінію пропозиції праворуч.

· Ціни на ресурси. В залежності від підвищення або скорочення цін на ресурси, пропозиція відповідно зменшується (зсув ліворуч) або збільшується (зсув праворуч).

· Очікувана зміна цін у майбутньому. Залежність аналогічна попередній.

· Кількість продавців на ринку. Збільшення кількості продавців призводить до зростання пропозиції (зсув праворуч), зменьшення - до її скорочення (зсув ліворуч).

Отже, пропозиція - це обсяг товару який може бути представлений на ринку за відповідної ціни. Індивідуальна пропозиція буде зображати скільки товару представить один з участників ринку (одна фірма). У діяльності фірми визначення обсягу пропозиції є дуже важливим етапом планування діяльності тому що, завдяки цьому підприємство визначає свої витрати та прогнозує прибуток. Даний етап планування буде відрізнятися у фірм які працюють в різних типах ринку.

1.2 Пропозиція підприємства в умовах досконалої конкуренції

Модель сучасної досконалої конкуренції спирається на 3 основних припущення [9, c. 237]: однорідність товару, вільний вхід та вихід на ринок та прийнятна ціна.

Як відомо ринкова рівновага за тривалістью буває 2-х типів: короткострокова та довгострокова. В залежності від цього буде відрізнятися й індивідуальна пропозиція.

В короткостроковому періоду фірма випускаючи продукцію повинна орієнтуватися лише на максимізацію прибутку. Тобто, фірма повинна нарощувати обсяг свого виробництва у короткостроковому періоді до тих пір, доки виручка від реалізації кожної наступної одиниці (МR=P) буде вища ніж ціна виробництва цієї одиниці (МС). Отже, мінімальна ціна, за якою фірма погодиться пропонувати додаткову одиницю продукції, що забезпечує їй лише нульовий економічний прибуток (тобто нормальний прибуток), визначаєтсья умовою [10, c. 85]:

P = MC (1.2)

Це умова ефективного обсягу випуску. Якщо взяти до уваги умову закриття (1.3), отримаємо умови за яких фірма може (виходячи із вартості виробництва) і бажає (виходячи з мотиву прагнення до прибутку) пропонувати додаткову продукцію.

P = minAVC (1.3)

P ? MC, P ? AVC (1.4)

Індивідуальна короткострокова крива пропозиціх S - графічна форма функції пропозиції Qs = S(P) в системі координат «обсяг випуску - ціна», кожна точка кривої показує ціну і обсяг блага, який продавці бажають і можуть запропонувати за цією ціною за інших незмінних умов.

В короткостроковому періоді крива пропозиції утворюється як частина кривої МС, що разтошована не нижче точки перетину з кривою AVC (рис. 1.3). За цінами Р ? minAVC обсяг пропозиції дорівнюватиме нулеві, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і вертикальний відрізок ОРо на рис. 1.3. Варто підкреслити, що крива пропозиції для кожного обсягу Q визначає мінімальну ціну, за якою фірма беззбитково для себе пропонує останню одиницю продукції на ринку.

Крива пропозиції звичайно має висхідний характер, що відповідає закону пропозиції - вищій ціні відповідає більший обсяг пропозиції. При зміні нецінових чинників пропозиції крива пропозиції зсувається, що відбіває зміну пропозиції; при зміні ціни крива не зсувається, змінюється лишк обсяг пропозиції. Так, удосконалення технологій виробництва, надання субсидії виробнику приведе до зменьшення вартості виробництва, крива МС і, відповідно, крива пропозиції S зсунеться праворуч униз - пропозиція зростає. А при підвищенні цін на змінні фактори виробництва, введення акцизних податків вартість виробництва збільшується, крива S зсувається ліворуч вгору - пропозиція скорочується.

Рис. 1.3 Пропозиція конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Отже, індивідуальна пропозиція - це один з головних факторів функціонування підприємства. У короткостроковому періоду обсяг пропозиції прямо залежить від максимального розміру прибутку фірми. Її обсяг буде збільшуватися до тих пір, поки витрати на одиницю продукції не перевищать виручки від неї.



РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ПРОПОЗИЦІЇ У ВСТАНОВЛЕНІ РІВНОВАГИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ОБСЯГУ ВИПУСКУ

Як вже було зазначено вище, пропозиція виступає інструментом для формування обсягу виробництва та реалізації продукції. Також, пропозиція разом з попитом встановлюють ринкову рівновагу, визначення якої є важливою для діяльності фірми у короткостроковому та довгостроковому періоді.

Діяльність фірми «Рута» у короткостроковому періоді характеризується виробничою функцією Q = 4KL. Фірма виробляє продукти харчування та працює на конкурентному ринку.

1. Визначаємо, яка віддача від масштабу характерна для даного виробництва.

Виробництво характеризує зростаюча віддача від масштабу, оскільки сума показників ступеню при K та L є більшою за одиницю (1 + 1 = 2 > 1).

Ціна години праці Pl = 12 гр. од. Ціна одиниці капіталу Pk = 8 гр. од.

2. Визначаємо комбінацію ресурсів що забезпечує мінімальні виробничі витрати фірми при Q = 300.

Для знаходження мінімальних витрат при фіксованому випуску алгебраїчно необхідно розв'язати систему рівнянь:

(2.1)

де, Q - обсяг випуску товару;

K - затрати капіталу;

L - затрати праці;

- ціна години праці;

- ціна одиниці капіталу.

Перше є рівняння заданої ізокванти, а друге - умова рівноваги виробника. Звідси:

?MP?_L/?MP?_K =P_L/P_K ,

?MP?_L=dQ/dL=4ЧK,

?MP?_K=dQ/dK=4ЧL,

?MP?_L/?MP?_K =(4ЧK)/(4ЧL),

K/L=12/8,

K=1.5L,

(300=4ЧKЧL@K=1.5L),

300=6L^2,

L=7.07,K=10.6.

При заданому обсязі Q = 300, мінімальні затрати капіталу становитимуть 10,6 гр. од, а мінімальні затрати праці 7,07 гр. од.

1) Складаємо таблицю розрахунку параметрів двофакторної виробничої функції.

Таблиця 2.1

Результати розрахунку параметрів двофакторної виробничої функції

L K	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	4	8	12	16	20	24	28	32	36	40
2	8	16	24	32	40	48	56	64	72	80
3	12	24	36	48	60	72	84	96	108	120
4	16	32	48	64	80	96	112	128	144	160
5	20	40	60	80	100	120	140	160	180	200
6	24	48	72	96	120	144	168	192	216	240
7	28	56	84	112	140	168	196	224	252	280
8	32	64	96	128	160	192	224	256	288	320
9	36	72	108	144	180	216	252	288	324	360
10	40	80	120	160	200	240	280	320	360	400

2) Використовуючи дані таблиці 2.1 розраховуємо середній та граничний продукт капіталу за наступними формулами:

(2.2)

Де, APK - середній продукт капіталу;

TP - загальний (сукупний) продукт;

K - капітал.

(2.3)

Де, MPK - граничний продукт капіталу.

Розраховуємо наведені показники, враховуючи те, що, кількість праці буде фіксованою L = 4.

APK1=16/1=16,

APK2=32/2=16,

MPK=(32-16)/(2-1)=16

Середній та граничний продукт капіталу буде дорівнювати 16 гр. од.

З урахуванням невиробничих витрат функція загальних сукупних витрат фірми у короткостроковому випадку має вигляд:

STC = ?0,1Q?^3 - ?20Q?^2 + 1020Q + 30

3) Виводимо функцію всіх витрат, що використовується в макроекономіці для опису поведінки фірми.



STC=FC+VC(Q), (2.4)

AC=TC(Q)/Q, (2.5)

AVC=VC/Q, (2.6)

AFC=FC/Q, (2.7)

AC=AVC+AFC, (2.8)

MC=(dTC(Q))/dQ=(dVC(Q))/dQ (2.9)

де, STC - загальна вартість виробництва;

FC - фіксована вартість виробництва;

VC - змінна вартість виробництва;

AC - середня загальна вартість виробництва;

AVC - середня фіксована вартість виробництва;

AFC - середня змінна вартість виробництва;

MC - гранична вартість виробництва.

На підставі формули 2.4 та вихідних данних 5 завдання ми можемо зробити висновок, що, TFC = 30, а

TVC(Q) = .

ATC=(?0.1Q?^3-?20Q?^2+1020Q+30)/Q,

ATC=?0.1Q?^2-20Q+1020+30/Q,

AVC= (?0.1Q?^3-?20Q?^2+1020Q)/Q=?0.1Q?^2-20Q+1020,

AFC=30/Q,

MC=STC=?0.3Q?^2-40Q+1020

4) Визначаємо, при яких значеннях Q середні змінні будуть мати мінімальний рівень. Середніх змінних витрат. Такий рівень виникає у точці перетину кривої граничної вартості виробництва та кривої середніх витрат. Тобто, мінімального рівня середні витрати набувають лише тоді, коли величина Q така, при якій встановлюється рівновага AVC = MC.

0,1Q^2-20Q+1020=0,3Q^2-40Q+1020,

0.2Q^2-20Q=0,

Q(0.2Q-20)=0,

(Q?0@0.2Q-20=0),

Q=20/0.2,

Q=100

Мінімальний рівень середніх витрат виникає при значенні Q = 100.

На галузевому ринку, де працює фірма «Рута», встановилась довгострокова рівновага. Функція загальних витрат фірми LTC (як і у фірм-конкурентів) виводиться з функцією STC. Галузевий попит характеризується функцією Q = 44840 - 2P.

5) Використовуючи результати попереднього пункту, визначаємо рівноважну ціну, обсяг галузевого попиту та кількість фірм що працюють у галузі.

Умовою довгострокової рівноваги конкурентної рівноваги є рівність.

(2.10)

(2.11)

Отже, з наведених формул та даних у завдані, отримуємо наступні результати:

LATC=0.1Q^2-20Q+1020

Слід зазначити, що у довгостроковому періоді всі фактори є змінними, тому тут не існує постійних витрат та середніх постійних витрат.

Для знаходження лінійної функції LATC треба знайти її похідну і прирівняти до нуля:



dL ATC/dQ=0.2Q-20=0,

Q=20/0.2,

Q=100

При рівноважному обсязі Q = 100 виконується також умова P = MC.

Враховуючи те, що MC = то P = Звідси, при випуску 100 одиниць продукції:

P=0.3Ч?100?^2-40Ч100+1020=20

Враховуючи рівність MC = P, рівноважна ціна становить 20 гр. од. На основі ціни ми маємо можливість розрахувати обсяг попиту галузі та кількість фірм на рину за функцією Q = 44840 - 2P

QD=44840-2*20=44840-40=44800 од.,

Для того щоб визначити кількість фірм у галузі необхідно застосувати наступну формулу:

Q_фірм=Q^D/Q (2.12)

Q_фірм=44800/100=448

Оскільки обсяг випуску окремої фірми складає 100 од., а галузевий попит 44800 одиниць, то у довгостроковому періоді у галузі буде функціонувати 44800/100 = 448 фірм.

На відміну від фірми «Рута», підприємство «Світязь» працює в умовах монополістичній конкуренції і виготовляє одяг. Функція попиту на продукцію даного підприємства має вигляд P = 137 - 3Q. Функція загальних витрат має вигляд TC = 2Q- 3Q + 1.

6) Визначаємо, за якою ціною буде продавати продукцію «Світязь», якщо він прагне максимізувати прибуток. Визначаємо розмір цього прибутку. Умова ринкової рівноваги для монополіста - конкурента:

(2.13)

де, MR - гранична виручка монополіста;

MC - граничні витрати монополіста.

(2.14)

(2.15)

(2.16)

Оскільки гранична виручка є похідною від функції загальної виручки, а граничні витрати - похідна від функції загальних витрат, тоді:

MR=137-6Q,

MC=4Q-3,

137-6Q=4Q-3,

-10Q=-140,

10Q=140,

Q=140/10,

Q=14,

P=137-3*14=95 гр.од.

Отже, при максимізації прибутку, фірма буде встановлювати ціну у розмірі 95 гр. од. за одиницю товару. Розмір прибутку у цьому випадку становить:

(2.17)

TR=137Ч14-3Ч?14?^2=1330 гр.од.

TC=?2*14?^2-3*14+1,

TC=392-42+1=351 гр.од.

р=1330-51=1279 гр.од.

Робітник, який працює на фірмі «Рута» використовує щомісячно свій тижневий заробіток на купівлю продуктів харчування, (Х) та одягу (У). Тривалість його робочого дня становить 7 годин при 5 денному робочому тижні. Функція корисності від споживання цих товарів становить:

U = (X + 36)(Y + 4).

7) Використовуючи попередні розрахунки щодо цін обох товарів визначаємо їх кількість у споживчому кошику робітника, якщо він має за мету максимізацію корисності.

(2.18)

де, MUx - корисність від кожної одиниці спожитого товару х;

MUy - корисність від кожної одиниці спожитого товару у;

Px - ціна одиниці товару х;

Py - ціна одиниці товару у.

Для розрахунку ми будемо використовувати результати попередніх розрахунків, а саме результат визначення ціни продуктів харчування та одягу. Продукти харчування виготовляє фірма «Рута» і рівноважна ціна становить 20 гр. од. Фірма «Світязь» випускає одяг, і максимізує прибуток. Рівноважна ціна одиниці становить 95 гр. од. Тобто, PХ = 20, PY = 95гр. од. В результаті розрахунку одержимо:

(2.19)

x=y+4, y=x+36,

(I=20x+95y@(y+4)/20=(x+36)/95),

Тобто, на кожну одиницю одежі припадає 0,2 одиниці продуктів харчування + 3,6. У зворотному напрямку на одну одиницю продуктів харчування припадає 5 одиниць одежі +18.

8) На основі даних пункту 3 будуємо карту ізоквант фірми «Рута».

Для початку необхідно визначити координати всіх точок, що необхідні для побудови графіку. Для цього ми використаємо дані таблиці 2.1. Серед них, необхідно обрати такий обсяг Q по діагональній лінії, щоб ця кількість відповідала ще не менш 2 значень у таблиці. Це пов'язано з тим, що необхідно знайти таку комбінацію двох факторів, щоб загальна кількість виробництва (Q), залишалася незмінна. Серед наведених даних, ізокванти будуть будуватися при обсягу Q = 16, 64 та 144 одиниць. Для більш детального відображення точок побудови графіку пропонуємо згрупувати їх у таблицю.

Таблиця 2.2

Точки побудови карти ізоквант для фірми «Рута»

Обсяг Q	Т.1	Т.2	Т.3
16	L = 4 K = 1	L = 2 K = 2	L = 1 K = 4
64	L = 8 K = 2	L = 4 K = 4	L = 2 K = 8
144	L = 9 K = 4	L = 6 K =6	L = 4 K = 9

На рисунку 2.1 зображено карту ізоквант для фірми «Рута». Представлена ізокванта свідчить, що у фірми «Рута» є можливість безупинної, але не повної замінності ресурсів у визначених межах, за якими заміщення одного фактору виробництва іншим технічно неможливо. При збільшенні обсягів використання ресурсів збільшується обсяг виробництва, який можна визначити як загальний продукт (ТР) - кількість продукції яка може бути вироблена на підставі наявної кількості ресурсів. На рисунку 2.1 TP = 16, 64 та 144 од. Обсяг використаного ресурсу для кожної з альтернатив виробництва можна побачити у таблиці 2.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.1 Карта ізоквант для фірми «Рута»



РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПРОПОЗИЦІЇ НА РИНКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Тенденції зміни пропозиції на ринку вітчизняних споживчих товарів

Основним важелем стимулювання активності підприємств на ринку вітчизняних споживчих товарів є здатність отримувати великі прибутки. Зростання їх розміру, зазвичай, відбувається внаслідок двох подій на ринку: підвищення рівня ціни вітчизняних споживчих товарів чи зменшення витрат вітчизняних товаровиробників на виготовлення одиниці товарної продукції. І у першому, і у другому разі випадку у товаровиробників збільшуються стимули до розширення виробництва, підвищення його пропозиції на ринку.

Обсяг пропозиції споживчих товарів на ринку відбиває показник обороту роздрібної торгівлі у відсотках відповідного періоду до минулого року, який розраховується органами статистики в порівняних цінах. Збільшення його й частки вітчизняних споживчих товарів у роздрібному товарообігу свідчить про те, що ділова активність товаровиробників має тенденцію до зростання.

Доцільно проаналізувати вектор її розвитку після девальвації гривні у IV кварталі 2008 р. Так, в 2009 р. на внутрішньому ринку України рівень споживчих цін становив 112,3%. Це забезпечило б вітчизняним товаровиробникам додаткові стимули збільшувати виробництво споживчої продукції. Однак, обсяг роздрібного товарообороту порівняних цінах зменшився на 16,6% проти 2008 р.. Слід пам'ятати, що скорочення споживачів відбулося лише на 1,5%. Це означає що, пропозиція споживчих товарів на ринку зменшилося на 15,1 % під впливом певних нецінових чинників, які збільшували витрати вітчизняних товаровиробників на виготовлення одиниці товарної продукції.

На внутрішньому споживчому ринку на противагу зменшенню пропозиції частка вітчизняних товарів у роздрібному товарообігу зросла на 4,3%. Поєднання цих економічних тенденцій дає підстави для висновку, що у 2009 р., попри підвищення рівня цін, виробництво вітчизняних споживчих товарів скорочувалася, а ділова активність стискалася. Тому важливо досліджувати нецінові чинники, що збільшують собівартість виготовлення одиниці вітчизняної споживчої продукції і ті, що мають вплив на ділову активність.

Як зазначено вище, нецінові фактори відіграють важливу роль у індивідуальній пропозиції фірми, тому слід приділяти значну увагу для їхнього вивчення. На даний момент, лише маркетинг розглядає нецінові фактори у структурі витрат підприємства, тому вивчення цієї теми, для подальших досліджень є необхідним та актуальним.

3.2 Аналіз пропозиції на вітчизняному автомобільному ринку

Ринкове середовище - це маркетингове середовище: сукупність суб'єктів та сил, які діють в умовах ринку та впливають на ефективність діяльності окремих суб'єктів маркетингу та економіки в цілому. Як засвідчує світовий досвід останніх десятиріч, маркетингова орієнтація підприємства, в тому числі торгово-посередницьких, є ключовим фактором успіху за ринкових умов. Зростання кількості суб'єктів ринку зумовлюють зростання конкуренції, а тим самим - стабілізацію комерційних зв'язків, стабілізацію економічної рівноваги між попитом і пропозицією. Дуже важливим є, поряд із орієнтацією на запити, потреби і попит споживачів, посилення ролі споживача, як основного суб'єкта ринкових відносин.

Застосування маркетингової концепції управління базується на дослідженнях споживачів, їхніх пріоритетів, на дослідженнях динаміки ринкового середовища, на вмінні пристосувати діяльність організації підприємства до швидкоплинних змін в економіці. Як засвідчує О.К. Шафалюк, “Маркетинг, образно кажучи, став методологічним лідером у вивченні і практичній організації систем споживання та економічних систем суспільства загалом.” [8,184]

Виходячи із вище викладеного, можна стверджувати, що основою для успішної торгівлі автомобілями є системна організація каналів розподілу як самих автомобілів, так і каналів розподілу запасних частин та послуг із ремонту. Канали розподілу та суб'єкти, які в них функціонують, створюють мережу підприємств, які забезпечують як гарантійний так і наступний ремонт автомобілів. Управління функціонуванням мережі та її підприємств повинно гарантувати також постачання автозапчастин до місця використання, тобто кінцевому споживачу в любій точці ринку на протязі обумовленого споживачем часу, тобто термін, який його задовольняє. Всі організаційні та управлінські рішення в такому випадку підпорядковуються виконанню маркетингових вимог: максимальне задоволення попиту споживача.

В останні роки поруч із традиційними постачальниками автозапчастин з'явились інтернет-продавці, які поступово розширюють свій сегмент ринку, збільшуючи кількість прихильників купувати автозапчастини через електронні мережі і отримуючи належний рівень сервісного обслуговування.

В цілому дилери та незалежні дрібні майстерні, станції технічного обслуговування є дрібнооптовими замовниками запасних частин, споживаючих основну кількість продукції.

Цільовий ринок автомобілів, який забезпечується запчастинами, це:

- автомобілі-іномарки, які знаходяться в експлуатації від 3 до 15 років (3-15 років);

- автомобілі СНД від 3 до 10 років (3-10 років).

Такий цільовий український ринок склався емпірично, виходячи із досвіду експлуатації легкових і комерційних автомобілів, організації їх гарантійного після продажного обслуговування та наступного ремонту, виходячи із структури купівлі-продажу населенням країни та організації каналів розподілу, мережі обслуговуючих центрів, торгово-посередницьких підприємств, які займаються торгівлею автозапчастин (рис.3.1.).

Рис. 3.1 Динаміка цільового парку автомобілів в Україні.

Відмічається позитивна динаміка збільшення обсягів товарообігу автозапчастин на ринку України паралельно із ростом парку легкових та комерційних автомобілів в період 2004-2010 рр. Наведені дані дозволяють розрахувати відносні показники темпів зростання із метою їх порівняння. За період 2004-2012 рр. Цільовий парк автомобілів поступово зростав і збільшився у 3,55 рази.

Важливою складовою стратифікації товарного ринку є дослідження його структури за напрямками використання автокомплектуючих, в тому числі автозапчастин для іномарок та автомобілів виробництва країн СНД (табл. 3.1).

Загальна оцінка вітчизняного ринку авто комплектуючих:

- ринок динамічний;

- ринок розвивається позитивно, тобто зростає;

- під впливом попиту постійно змінюється структура споживання, що впливає на структуру товарообігу автокомплектуючих;

- в загальному товарообігу автокомплектуючих питому частину складають автозапчастини.

Аналіз стану ринку автокомплектуючих засвідчує, що основну його частину (65%-69%) складає ринок автозапчастин

Таблиця 3.1

Динаміка товарообігу вітчизняного ринку авто компонентів за їх складом

Показники товарообігу	2008	2009	2010	2011	2012
	млн. дол.	млн. дол.	Приріст %	млн. дол.	Приріст %	млн. дол.	Приріст %	млн. дол.	Приріст %
Автозапчастини	-	1586,6	-	1839,2	15,9	1960,6	6,6	2117,4	7,9
Масла	101,8	117,7	15	147,5	25,9	165,7	12,3	176,1	6,3
Автошини	289	500,6	73,2	630,9	26	772,8	22,5	805,8	4,3
Акамуляторні батареї	61,9	80,2	29,6	101,1	26,1	108,4	7,2	112,9	4,2
Всього	-	2284,5	-	2718,7	19	3007,5	48,6	3212,2	6,8

Оригінальні імпортні та вітчизняні автозапчастини виробляються заводами по виробництву автомобілів, спеціалізованими підприємствами по виробництву автозапчастин, які працюють під егідою автопідприємств. Оригінальні автозапчастини доставляються до місця споживання через дилерські мережі підприємств-виробників. Ці запчастини використовуються в основному для після продажного та гарантійного ремонту і фактично обсяг їх виробництва і споживання регламентується, виходячи із обсягів виробництва-купівлі автомобілів та витрат запчастин на проведення відповідного регламентованого ремонтного обслуговування.

Вторинні імпортні та вітчизняні автозапчастини (aftermarket) виробляються заводами-виробниками автомобілів, спеціалізованими підприємствами, підприємствами із супутнім виробництвом (диверсифікація виробництва, або в індивідуальному порядку на окремих виробництвах. Вторинні автозапчастини доставляються до місць споживання через дилерські мережі юридично самостійних посередників-суб'єктів каналів розподілу автозапчастин, які працюють у ринку своїм попитом і на свій комерційний ризик.

Як правило, гарантійний ремонт легкових і комерційних автомобілів продовжується три роки (або певна кількість кілометрів пробігу машини). За статистикою в Україні термін роботи цих автомобілів - 15 років, значить і термін їхнього ремонту, обслуговування захвачує інтервал від 3 до 15 років. Забезпечення ремонту та обслуговування в післягарантійний період ведеться виходячи із поточних потреб власників автомобілів. Склався досить стихійний, менш регламентований ринок автозапчастин, який є складовою загального товарообігу ринку автозапчастин. Цей сегмент ринку потребує, в силу вище наведеного, самостійного маркетингового дослідження з метою підвищення рівня і якості задоволення потреб споживачів, а також підвищення ефективності маркетингової діяльності з метою підвищення ефективності продаж на ринку вторинних автозапчастин.

Узагальнюючи стан вітчизняного ринку автозапчастин, необхідно визначити, що із оновленням парку легкових автомобілів, в основному, за рахунок імпортних машин, збільшується частка імпортних автозапчастин в структурі вторинних (aftermarket). Посилюється акцент на роботу із закупівлі цих запчастин у зарубіжних партнерів і побудову взаємодії із вітчизняними покупцями і споживачами такої продукції. Це той сегмент, де власники легкових автомобілів імпортного виробництва є володарями машин від 3 років і більше, вони достатньо платоспроможні для необхідного якісного ремонтного обслуговування, а також вони довіряють відомим преміям брендам запасних частин: установка якісних запасних частин - запорука безпеки.

В індивідуальній пропозиції відіграють важливу роль два фактори: це попит (який має прямий вплив) та витрати підприємства (обернений вплив). Саме ці два фактори і створюють розмір індивідуальної пропозиції. Останні дослідження дають змогу віднести до витрат підприємства в нецінові фактори. Їхня сукупна частка у витратах підприємства продовжує зростати, тому подальші мікроекономічні дослідження у цьому напрямку є пріоритетним завданням сучасної науки.

Україні необхідно створити передумови для застосування об'єктивного методу оцінки маркетингової діяльності і впровадження нової форми організації пропозиції для українських товаровиробників. Підприємства мають підвищити ефективність функціонування маркетингових служб, змінивши збутопостачальницьку функцію цих служб на комплексне управління маркетингом на підприємстві. Це підвищить ефективність діяльності підприємств та покращить фінансові результати їхньої діяльності.



ВИСНОВКИ

1) Пропозиція -- це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію. Зауважимо, що не можна ототожнювати обсяг пропозиції та обсяг продажу. Продано може бути менше товарів, ніж представлено на ринку. Причинами цього можуть бути недостатній попит, невідповідність асортименту та інші.

2) Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції.

3) Аналізуючи рис. 1.1 можна зазначити що пропозиція має висхідний характер. Тобто, підвищення ціни на одиницю продукції спровокує підвищення рівня випуску продукції. Це пов'язано з метою будь якої фірми до максимізації прибутку. Пропозиції може змінюватись також під впливом нецінових факторів. До них можна віднести удосконалення технологій, надання субсидій виробнику та інші. Графічно дані зміни зображені на рисунку 1.2.

4) Визначення рівня пропозиції галузі та підприємства дуже важливо для підвищення ефективності діяльності підприємства. За допомогою пропозиції визначається рівноважна ціна, граничний розмір обсягу виробництва та граничний розмір прибутку, визначається вартість виробництва та необхідна кількість ресурсів. Отже, визначення обсягу пропозиції край важливе для ефективного та раціонального управління виробництвом та фірмою загалом.

5) На прикладі розрахунків виявлено, що пропозиція уявної фірми «Рута» визначається виробничою функцією Q = 4KL. При цьому мають місце:

- зростаюча віддача від масштабу;

- мінімальні затрати капіталу становитимуть 10,6 гр. од, а мінімальні затрати праці 7,07 гр. од.

- рівноважний обсяг пропозиції фірми становить 100 од., рівноважна ціна 20 гр. од.

6) При аналізі пропозиції та встановлені вартості виробництва, необхідно враховувати не лише цінові чинники, а й приділяти увагу неціновим. Згідно останніх досліджень, їхня частка у витратах підприємств постійно зростає, тому, введення у мікроекономіку систем контролю за неціновими факторами є доцільним та актуальним.

7) Узагальнюючи стан вітчизняного ринку автозапчастин, необхідно визначити, що із оновленням парку легкових автомобілів, в основному, за рахунок імпортних машин, збільшується частка імпортних автозапчастин в структурі вторинних (aftermarket). Посилюється акцент на роботу із закупівлі цих запчастин у зарубіжних партнерів і побудову взаємодії із вітчизняними покупцями і споживачами такої продукції: це той сегмент, де власники легкових автомобілів імпортного виробництва є володарями машин від 3 років і більше, вони достатньо платоспроможні для необхідного якісного ремонтного обслуговування, а також вони довіряють відомим преміям брендам запасних частин: установка якісних запасних частин - запорука безпеки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреюк Н.В. Мікроекономіка: Навч. посібник. / Н.В. Андреюк. - К.: Кондор, 2006. - 176с.

2. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. О.Я. Базілінської. Видання 2-гі, перероб. і доп. - К.: «Центр навч. л-ри», 2005. - 352с.

3. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. підручник. / Т.Т. Горобчик. - К.: ЦУЛ, 2002. - 236с.

4. Волгин В.В. Автобизнес. Техника, сервис, запчасти. / В. В. Волгин. -М.: ИД "Маркетинг", - 2003р. - 98 с.

5. Пазуха М.Д. Кон'юнктура світових товарних ринків. / М.Д. Пазуха. - К.: Центр учбової літератури, - 2008 р. - 194 с.

6. Пилипчук В.П., О.В. Данніков. Управління продажем. / В.П. Пилипчук, О.В. Данніков. - К.: КНЕУ,-2011р. - 305 с.

7. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. / Р.А. Фатхутдинов. - М.: Инфра-М, - 2000р. - 732 с.

8. Шафалюк О.К. Гуманістична концепція споживача в маркетингу: монографія. / О.К. Шафалюк. - К.: КНЕУ, - 2008 р. - 215 с.

9. Піндайк Р., Рубінфелд Д. Мікроекономіка. / Р. Піндайк, Д. Рубінфелд. - К.: Основи, 1996. - 640с.

10. Будаговська С. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник у двох частинах. / за заг. ред. С. Будаговської. - К.: Основи, 1998 р. - 499 с.

11. Задоя А.О. - Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. / А.О. Задоя.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 211 с.

12. Панчишин С., Островерх П. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навчальний посібник.: У 2 кн. - Кн. 1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. - 4-те вид. вилр. ідопов. - К: Знання, 2006. - 723 с.

13. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. / БазилевичВ., Лукьянов В., Писаренко Н., Квіцінська Н. - К: Четверта хвиля, 1998.

14. Блауг Марк. Економічна теорія в ретроспективі / Пер. з англ. І. Дзюб.- К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2001. - 670 с.

15. Горбачевська О. В. Графічні побудови в мікроекономіці. / О. В. Горбачевська. - Львів: ЛБЇ НБУ, 2002.-175 с.

Размещено на Allbest.ru