Туроператор "Лазурний берег"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Із кожним роком розвиток туризму в Україні набуває все більших обертів. Щороку нашу державу відвідує в середньому 17 млн. іноземців, більшість яких є громадянами країн СНД, а третина приїжджає з ЄС. Україна є одним зі світових лідерів з міжнародного туризму - за даними Всесвітньої організації туризму, Україна посідає сьоме місце за кількістю відвідувань щороку. Таким чином, туристична галузь має надзвичайно важливе значення для економіки нашої держави, а розвиток цієї сфери суспільного життя повинен стати одним із пріоритетних завдань на найближче майбутнє.

На сьогоднішній день туристична інфраструктура в Україні є недостатньо розвинутою і нераціональною, якість сервісу низька. Це зумовлює її низьку привабливість.

Щоб розвивати туристичний бізнес, необхідно забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для проїзду; сприяти оформленню віз; провести будівництво та роботи малих мотелів і готелів сімейного типу, які можуть стати джерелом валютних надходжень; розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.

Туристичний бізнес потребує значних капіталів та експертного підходу, але за умови грамотного планування та ефективної реалізації проектів, туристичний бізнес є надзвичайно прибутковим.

Можна зробити висновок, що інтенсивний розвиток туризму в Україні сприятиме зміцненню її економіки та її утвердженню як туристичної держави.

1. Резюме

Туристичне агентство «Лазурний берег» є приватним підприємством. Головна мета діяльності підприємства - створення та продаж туристичних послуг турагенствам.

Оскільки ринок насичений аналогічною продукцією, то величину збуту визначити неможливо. Проте у нас є продукт, не розповсюджений на інших фірмах. Зокрема програма UP-PAIR. Це спрощує наші надії, щоб зайняти відповідне положення на ринку. Але усе ж необхідно прийняти до уваги той факт, що наша фірма тільки починає свою діяльність. І тому про якість нашої продукції нікому невідомо, а лише вузькому колу осіб, тому спочатку необхідно завоювати визнання. Для забезпечення високих показників якості набираємо штат із висококваліфікованих працівників,молодих, і з бажанням працювати.

Повна собівартість одного туру 1298. Ціна продажу 1356.

За рік планується продаж 150 подібних турів.

Мінімальний рівень рентабельності протягом функціонування 40 %.

Розрахунковий строк погашення виплат по процентам з товару - 1 рік.

Чистий прибуток за рік становить - 126800.

Фірмі необхідні інвестиції в розмірі - 143450.

2. Загальні відомості про підприємство

Туристичне агентство «Лазурний берег» - суб'єкт туристичної діяльності, яке здійснює функції продажу туристичних послуг і турів посередникам: туристичним агентам. З туристичними фірмами нас зв'язує агентський договір, за яким можуть бути передбачені різні форми взаємодії і взаєморозрахунків у сфері фінансів і навіть певний перерозподіл відповідальності.

У сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів і методів виробництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюється перспективи на майбутнє. Ці процеси також характерні для туристичної галузі, яка спрямована на отримання прибутку через задоволення туристичних потреб населення, надання якісних туристичних послуг (проживання, харчування, транспортне і екскурсійне обслуговування і т.д.).

Основною метою туристичного оператора «Лазурний берег» є:

- Створити конкурентоспроможний туристичний продукт , а також подальше його удосконалення і створення нових.

- Розширення виробництва підприємства і структури управління.

- Задоволення потреб споживачів.

- Створення реклами, щоб надати потенційному клієнту інформацію проданий продукт.

На нашому підприємстві будуть проводитись аудиторські перевірки бухгалтерського обліку, первинних документів та іншої документації щодо фінансування господарської діяльності з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, повноти.

3. Галузь, фірма та її продукція (послуги)

Поточна ситуація і тенденції розвитку галузі.

На сучасному етапі існує тенденція до загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, а також до посилення ролі держав у забезпеченні розвитку туристичної галузі. На фоні таких змін національний туристичний продукт стає все менш привабливим, і як наслідок знижується його конкурентоспроможність. Це призводить до того, що туристична сфера неспроможна повноцінно виконувати економічні та соціальні функції: не сприяє збереженню навколишнього середовища та культурної спадщини, не забезпечує поповнення бюджету країни, створенню робочих місць та зниження рівня безробіття, збільшення частки сфери послуг у структурі ВВП країни тощо.

Пріоритетними для забезпечення конкурентоспроможності туристських підприємств є наявність, використання та утримання протягом тривалого періоду чистих постійних конкурентних переваг, які мають характерні риси: цінність для споживачів, особливість чи унікальність, складність для дублювання конкурентами. Складовими конкурентних переваг туристського підприємства є переваги туристичного продукту, які можуть бути пов'язані або з вищою якістю туристичних послуг (аксіологічні), або з нижчими цінами на них (економічні), що узгоджується з прийнятою ринковою стратегією в підприємстві.

Ситуація, яка склалася у сфері туризму України, характеризується такими ознаками:

- низьким рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;

- відсутністю сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального використання, невизначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та позазаконним використанням унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

- відсутністю ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпеченням безпечних умов на об'єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;

- відсутністю сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму і діяльності курортів та належної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема в'їзного та внутрішнього, сільського, екологічного;

- руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

- відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;

- недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;

- відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;

- недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб'єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

- недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях.

Рівень забезпеченості туристичних підприємств України ресурсами для виходу на зовнішні ринки є високим. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15 % території). В Україні сконцетрована велика кількість культурно-історичних ресурсів. В Центральній Україні зосереджені історичні пам'ятки, пов'язані із запровадженням і розвитком української державності та культури, в Південній Україні виявлено чимало пам'яток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, пам'ятками фольклору, народної архітектури тощо. В Україні нараховується понад 200 тис. об'єктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв. Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники: Києво-Печерський, Луцький, Острозький, Бердичівський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, історико-архітектурні заповідники: Львівський, Камянець-Подільський, Чернігівський, Новгород-Сіверський, Софіївський. Важливим ресурсом є місця паломництва: православних (Печерська, Почайвська Лаври), греко-католиків (Зарваниця на Тернопільщині, Крехів на Івано-Франківщині), хасидів (Умань)

Опис продукту (послуги) фірми.

Туристичний продукт - це сукупність речових (предметів споживання) та неречових (у формі послуг) споживчих вартостей, необхідних для задоволення потреб туриста, які виникають у період його туристичної подорожі.

Тур - це первинна одиниця туристичного продукту, яка реалізується споживачу як єдине ціле, на визначений маршрут та конкретний термін.

Розрізняють два основних види туру:

- пекидж-тур - комплексна туристична послуга, яка містить в собі розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, транспортні, побутові, спортивно-оздоровчі та інші послуги.

- інклюзив-тур - окремі туристичні послуги: харчування, розміщення, транспорт, екскурсійне обслуговування (на вибір).

На практиці більшою популярністю користується інклюзивний тур, коли турист замовляє мінімальний набір основних послуг, купуючи додаткові послуги при необхідності.

Додаткові туристично-екскурсійні послуги - це послуги, не передбачені ваучером чи путівкою і доводяться до споживача в режимі його вільного вибору.

Додаткові послуги не входять в основну вартість путівки. До них належать прокат, побутове обслуговування, додаткове харчування, стоянка для автомобіля, зберігання речей, розваги, придбання квитків, користування міні-баром і т.п.

Товари - це специфічна матеріальна частина туристичного продукту (туристичне спорядження, буклети, сувеніри, листівки, плани і карти міст і т.п.) та неспецифічна частина туристичного продукту, куди входить велика кількість товарів, які є дефіцитними або більш дорогими в місцях постійного проживання туристів.

Туристичний продукт оцінюється як сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених в сфері туризму. Він може бути оцінений двома способами:

а) як сума всіх проведених затрат на виробництво турпродукту;

б) як сума всіх витрат туристів, тобто дохід від туризму.

Отже, сумарний обсяг товарів і послуг, вироблених (спожитих) у сфері туризму, і є валовим туристичним продуктом, який і в першому, і другому випадках вимірюється у вартісному виразі.

Патенти, товарні знаки, інші права власності.

Туристичне підприємство «Лазурний берег» є приватним підприємством.

Партнери:

- авіакомпанія «Пілот».

- туристичне підприємство «Мандарин».

- тур агенція «Подорож».

- готельний комплекс «Касабланка».

4. Дослідження ринку

Загальна характеристика ринку продукту.

Під туроператорською діяльністю розуміють діяльність щодо формування, просування і реалізації туристичного продукту, яка здійснюється на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем.

Виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:

- формування (комплектацію) турів;

- просування турів;

- гуртову реалізацію турів;

- забезпечення обслуговування туристів у межах програми туру;

- контроль і оперативний супровід турів;

- відповідальність за виконання робіт.

До основних завдань туроператорів відносять:

- вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;

- складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;

- взаємодію з постачальниками послуг;

- розрахунок вартості туру та визначення ціни;

- реалізацію турів;

- методичне забезпечення турів;

- забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;

- підготовку, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);

- рекламно-інформаційну роботу щодо просування туристичного продукту до споживачів;

- контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.

Основні функції туроператора: комплектувальна, сервісна, гарантійна.

Комплектувальна функція для туроператора - це комплектація туру з окремих послуг; для турагента - комплектація пакетів турів із транспортними та деякими іншими видами послуг.

Сервісна функція - це обслуговування туристів в офісі під час продажу пакетів турів і на маршрутах.

Гарантійна функція - це забезпечення туристів гарантією надання їм наперед сплачених туристичних послуг в обумовленій кількості і на обумовленому рівні.

За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг вирізняють чотири основних типи туроператорів:

1. Оператор масового ринку - найбільш відомий тип операторів. Сутність діяльності для даного типу полягає у формуванні, купівлі і продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри й курорти, перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніями або чартерними рейсами.

2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті (напрямі) туристичного ринку, - найбільш поширений тип туроператорів, який поділяється на декілька категорій:

- туроператори, які пропонують пакети для певної категорії споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар тощо);

- туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки-дестинації (наприклад, у Велику Британію, Францію, Угорщину, Швейцарію, Австрію і т.д.);

- туроператори, які пропонують пакет турпослуг у певних туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль, Анталія тощо);

- туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з перевезеннями клієнтури на певному виді транспорту (наприклад, пароплавами, потягами, літаками);

- туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтинг, дайвінг тощо).

3. Туроператори внутрішнього ринку (domestic), які продають турпакети в межах країни проживання, тобто турпродукт реалізується на національному рівні.

4. Туроператори зовнішнього ринку (international) - створюють пакети і продають їх у різні країни. Найчастіше їх діяльність пов'язана з тими країнами, з яких приїздить більшість туристів. Тут вирізняють також декілька категорій. Деякі організовують для за рубіжних туристів різноманітні послуги і виступають у ролі менеджерів сервісного забезпечення турпродукту. Інші спеціалізуються виключно на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір послуг, що включає переговори з партнерами, які мають автобуси і готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.

Підприємства-туроператори найчастіше організовують зв'язок із споживачами через турагентів. Останні на договірній основі отримують від туроператорів права на реалізацію сформованого турпродукту. Набір функцій турагента залежить від угоди з туроператором. У деяких випадках агентське підприємство може виконувати більшість функцій туроператора. Фактично, виконуючи роль посередників, турагенти (невеликі фірми з незначним капіталом і обмеженим ринком) залежать від діяльності великих туроператорів і транспортних компаній. Однак вони відіграють важливу роль на ринку, оскільки саме через них продається, доводиться до кінцевого споживача переважна більшість турів - туропродукту, що формується туроператором. Серед підприємств у галузі туризму туроператорів не більше ніж 5 %, турагентів - 95 %. Отже, активно діючий турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.

З огляду на це, основними якостями туроператора вважають:

- комунікабельність персоналу;

- надійність і чесність;

- вміння використовувати різні ефективні методи продажу. Процес взаємодії між туроператором і турагентом має вигляд:

- публічної оферти туроператора;

- укладання договору між туроператором і турагентом;

- розсилка туроператором пропозиції у вигляді прайс-листів та рекламних матеріалів;

- замовлення турагентства на бронювання туристичного продукту;

- підтвердження замовлення туроператором і виставлення рахунку;

- оплата рахунку турагентом і передача туроператору документів туриста (в разі оформлення в'їзних віз до країни подорожі).

Цільовий ринок бізнесу.

Туристична компанія «Лазурний берег» визначила свій цільовий ринок і позиціонування на ньому, їй належить визначити основні варіанти каналів збуту виходячи з типу і числа наявних у них агентів (посередників).

Туристське підприємство може здійснювати свої продажі самостійно, відкриваючи свої представництва в різних регіонах країни або за кордоном, беручи в свій штат агентів або укладаючи агентські угоди з іншими юридичними особами. Незалежно від того, чи буде збутової канал будуватися за принципом корпоративної ВМС або договірної, можна виділити наступні критерії вибору посередників для каналу збуту:

- професіоналізм і наявність досвіду роботи; територія, охоплювана посередником;

- охоплення цільового ринку;

- організаційно-правовий статус посередника; використовувані технології і методи продажів; простота і надійність системи взаєморозрахунків; ділова репутація.

Охоплення цільового ринку - цей критерій кілька схожий з попереднім, проте в відміну від нього орієнтований не на певний регіон, а на цільових споживачів. Показує, яку частку цільового ринку контролює посередник.

Робота з агентом (агентством) має на увазі організацію співробітництва туроператора з самостійним суб'єктом господарювання і здійснюється на основі двох видів агентських угод:

- простого агентської угоди;

- ексклюзивного агентської угоди.

У рамках простого агентської угоди можна виділити три специфічні форми співробітництва туроператора і агента:

1. Агент продає продукт від імені та за дорученням туроператора. При обслуговуванні клієнтів агент укладає з ними договори від імені туроператора, видає їм туристські документи (путівки, ваучери) туроператора і підтверджує йому продаж того чи іншого туру. Вся відповідальність за надання комплексу туристичних послуг по туру лежить на туроператора. Як правило, агент не обмежується одним лише туроператором.

2. Агент продає продукт за дорученням туроператора, але від свого імені. При обслуговуванні клієнтів у цьому випадку агент укладає з ними договори від свого імені, видає власні туристські документи. У разі виникнення претензій з боку клієнтів вся відповідальність лежить на агента, який має можливість звернути регресний позов на туроператора.

3. Агент включає продукт туроператора складовою частиною власного продукту. Незважаючи на ці відмінності робота з таким каналом характеризується достатньо високим охопленням цільового ринку, зниженням витрат і витрат на підтримку функціонування каналу. До недоліків слід віднести обмежені можливості впливу і контролю (визначаються договірними зобов'язаннями).

Ексклюзивне агентську угоду здійснюється на підставі агентської угоди з наданням певних привілеїв. Агент отримує від туроператора певні привілеї на продаж туристського продукту. Як правило, привілеї надаються у вигляді:

- більш низької ціни турпродукту;

- закріплення певної території за агентом;

- більш високого комісійної винагороди;

- надання певної гарантованої квоти на туристський продукт.

Разом з тим туроператор отримує певні важелі впливу на агента, такі як:

- можливість фіксувати кінцеву ціну продукту;

- встановлення стандартів і технологічних вимог туроператора;

- можливість контролю за збутом турпродукту; обмеження турагента у співпраці з іншими туроператорами.

5. Маркетинговий план

Основна мета нашої туристичної фірми - розширенні збуту товару на ринку. Це довгострокова стратегія, розрахована на те, що збільшення попиту компенсує зниження цін. Стратегія маркетингу включає такі основні рішення і положення:

* Ринок на якому виступає підприємство;

* Особливості поводження на ньому;

* Склад і об'єм продукції. Що буде пропонуватися на ринку;

* Розробка нової продукції;

* Форми і методи реклами;

* Доставка і збут продукції;

* Ціни на продукцію.

Визначення об'єму продажу та каналів збуту .

Туристична фірма займається оптовим розпродажем послуг.

Основними споживачами даних послуг будуть виступати:

- туристичні підприємства Івано-Франківської області

- туристичні фірми в межах України

Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок споживачів нашої продукції з першого погляду обмежений. Зі зростанням попиту наша продукція матиме свого споживача, То ми будемо розробляти більш удосконалені види продукції.

Цінова політика.

Процес ціноутворення в туризмі у значній мірі визначається різними зовнішніми факторами. В одних випадках ці фактори обмежують свободу підприємництва в ціноутворенні, в інших - забагато розширюють.

До числа найважливіших факторів ціноутворення в туризмі слід віднести:

- співвідношення туристичного попиту та пропозиції;

- рівень та динаміка конкуруючих цін;

- державне регулювання ціноутворення в туризмі;

- споживачі туристичних послуг.

Визначення цін також визначається іміджем туристичного підприємства.

Стратегія ціноутворення може передбачати такі цілі:

1) Максимізація прибутку.

Максимізація прибутку доцільна у тих випадках, коли:

- туристична фірма пропонує унікальні послуги;

- попит на туристичні послуги перевищує пропозицію.

2) Утримання позицій на ринку.

В умовах високої насиченості ринку туристичних послуг може виникнути ситуація, коли підприємство буде зацікавлене в тому, щоб продавати свої послуги по будь-якій ціні заради того, щоб залишитись на ринку. У такому випадку реалізація послуг може відбуватися навіть собі у збиток. За такого підходу фірма не може довго вижити на ринку.

3) Лідерство на туристичному ринку.

Такі цілі ставляться, як правило, для продуктів-новинок. Ціни визначаються таким чином, щоб приваблювати споживачів та забезпечувати достатню прибутковість фірмі.

4) Лідерство в якості продуктів.

Підвищення якості означає зростання цін. І якщо споживачі визнають ціну турпродукту відповідною до його якості, підприємство може лідирувати в конкурентній боротьбі.

Після визначення цілей ціноутворення вибирається відповідний його метод.

2) Методи ціноутворення в туризмі

Ціна туристичного продукту визначається із врахуванням трьох груп факторів:

- витрат виробництва та збуту;

- туристичного попиту і пропозиції;

- рівня конкуренції на туристичному ринку.

Із врахуванням цих факторів розроблені наступні методи ціноутворення:

- на основі витрат;

- з орієнтацією на попит;

- з орієнтацією на конкуренцію.

При розробці цінової стратегії туристичне підприємство повинне використовувати усі ці три методи у взаємодії.

Ціноутворення на основі витрат (затратний метод) заснований на основі калькуляції витрат виробництва, обслуговування, інших витрат та бажаного прибутку. На основі даного методу визначається межа ціни, нижче якої вона впасти не може.

Даний метод не приймає до уваги такі важливі фактори:

- рівень попиту на туристичні продукти;

- чутливість споживачів до зміни цін;

- рівень цін конкурентів.

Оскільки цінова політика істотно залежить від результативної діяльності фірми. Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію фірми. Ціновий складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

* Реальні витрати;

* Цінність для споживача;

* Можлива реакція конкурентів;

* Еластичність попиту на продукцію фірми;

* Ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частин. Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентоспроможності. Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення продуктивності підприємницької діяльності. Недоліки методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Цінова політика буде змінюватись і залежності від життєвого циклу товару, конюктури, що склалися на ринку і зміни стратегії фірми.

Рекламне забезпечення.

Реклама - цілеспрямований інформаційний вплив посереднього характеру на споживача для просування товару і послуг на ринку збуту.

Туристична реклама - активний засіб здійснення маркетингової політики туристичної фірми по просуванню туристичного продукту, посиленню зв'язку між виробником і споживачем туристичного продукту.

В туризмі розрізняють рекламу:

- початкову - ознайомлення раніше встановленого кола споживачів з новим для конкретного ринку туристичним продуктом або послугами шляхом повідомлення детальних даних про якість, ціну, спосіб споживання, місце проведення туристичні акції;

- конкурентну - виділення рекламованого туристичного продукту з великої кількості аналогічної продукції, що пропонується конкуруючими туристичними фірмами;

- зберігаючу - підтримка високого рівня попиту на раніше рекламований туристичний продукт.

Реклама в туризмі має характерні риси, які визначаються специфікою галузі і її товару - туристичних послуг. Ця відмінність полягає в тому, що:

- туристична реклама несе велику відповідальність за правдивість і точність повідомлень, які просуваються за її допомогою;

- послуги, які, на відміну від традиційних товарів, не мають постійної якості, смаку, корисності, вимагають пріоритетного розвитку таких функцій реклами, як інформаційність і пропаганда;

- специфіка туристичних послуг передбачає необхідність використання глядацьких, наочних засобів, які більш повно відображають об'єкти туристичного інтересу (кіно-фотоматеріали, картини, ілюстровані матеріали тощо).

- реклама є постійним супутником туризму і обслуговує людей не тільки до, але й під час, і після подорожі, що покладає на неї особливу відповідальність.

Основними об'єктами реклами потреб є наступні оголошення:

- про залучення посередників. Для туристичної фірми ця реклама життєво необхідна, оскільки без наявності і розширення посередників її діяльність може бути значно обмежена, що неминуче призведе до краху. Туроператор зацікавлений в залученні і поширенні інформації про себе і його співпрацю з транспортними, готельними, кредитно-фінансовими та іншими організаціями. Турагент, будучи посередником між туроператором і клієнтом, на зможе ефективно працювати без пошуку нових туроператорів у відповідності з попитом клієнтів на нові маршрути, вищий рівень обслуговування тощо;

- про найняття на постійну або тимчасову роботу працівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, які мають певну кваліфікацію та досвід роботи. Сезонний характер діяльності багатьох фірм змушує їх наймати працівників на активні туристичні сезони і без широкої інформації про це складно підібрати достатню кількість кваліфікованого персоналу;

- про пошук матеріально-технічних ресурсів, які можуть бути як основними, так і оборотними. Це бажання туристичного підприємства купити або орендувати приміщення під офіс, орендувати готелі, придбання меблів, інвентарю, залучення до співпраці власників пунктів прокату туристичного спорядження та ін;

- про розпродаж матеріально-технічних ресурсів. Необхідність в реалізації виникає у випадках, коли фірма проводить реконструкцію або модернізацію діючих об'єктів, продає свої філіали або надлишок товарно-матеріальних цінностей тощо.

Як правило, реклама потреб носить чисто інформаційний характер, тому вона може бути подана у вигляді звичайних об'яв у засобах масової інформації, розклеєних або розповсюджених листівках, розісланих спеціальних зверненнях.

Реклама можливостей - це напрямок рекламної діяльності фірми, завдяки якому зацікавлені сторони інформуються про можливості фірми в сфері надання туристичних послуг. Зацікавленими сторонами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Ціль реклами фірми - це повідомлення інформації про фірму і продукцію, що випускається для ознайомлення з товарами на ринку передбачається: дати свою рекламу у виданні «Заграница», розміщення реклами на радіо і телевізійних роликах чи передачах.

Розробка ідей, вибір каналів поширення реклами, підготовка текстового, наочного та іншого матеріалу - все це робота професіоналів - спеціалістів з реклами. Великі туристичні фірми мають власні рекламні відділи, які розробляють макети реклами і здійснюють рекламні заходи. Для великомасштабних рекламних акцій залучаються рекламні агентства, які мають філії або угоди про спільну рекламну діяльність у різних країнах.

Середні фірми мають у штаті 2-3 працівників, які відповідають за рекламну діяльність і в обов'язки яких входить розробка плану рекламної компанії, ідей і макетів рекламних оголошень, підтримка зв'язків з партнерами, але для розробки і проведення конкретних рекламних заходів, як правило, вони залучають спеціалізовані рекламні агентства.

Малі туристичні фірми проводять обмежені рекламні акції. Це об'яви в газетах, радіо, телебачення, листівки, афіші, розраховані на споживача, інформаційні листи, звернення до посередників і партнерів.

В умовах зростання конкурентної боротьби малим туристичним підприємствам складно виживати на ринку, тому останнім часом фірми, що мають однаковий продукт, або підприємства, які розташовані в одній місцевості, почали об'єднуватись в асоціації, об'єднання або просто укладати угоди про проведення спільної рекламної діяльності.

Для проведення успішної рекламної кампанії необхідно диференціювати ринок споживачів. Як потенційні споживачі реклами виділяються три категорії партнерів і груп населення:

- відчувають необхідність у предметі реклами, шукають інформацію, тобто у цієї групи уже сформована позитивна установка на предмет реклами з різних джерел;

- знаходяться в стані байдужості або невизначеності щодо предмету реклами;

- відчувають необхідність, але з деяких причин негативно ставляться до предмету реклами.

Інтереси туристичного підприємства полягають в тому, щоб ці три категорії перетворити з потенційних споживачів у реальних. В першому випадку необхідно просто проінформувати (підтримуюча реклама), в другому - сформувати думку (стимулююча реклама), в третьому - впливати з великою силою, щоб зламати існуючий стереотип (конверсійна реклама). В будь-якому випадку реклама повинна активізувати споживача, викликати у нього реакцію у відповідь, спонукати його до дій.

Основні принципи реклами - її правдивість, достовірність, етичність. Неприпустимою за своїм характером є реклама: недостовірна - та, де подаються дані, які не відповідають дійсності; неправдива - реклама, з допомогою якої рекламодавець свідомо вводить в оману споживача реклами; неетична - реклама, яка ганьбить честь, гідність і ділову репутацію якоїсь фізичної або юридичної особи, державну символіку, об'єкти культури, історії та ін.

Засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо, Інтернет) є основними провідниками рекламних звернень інформаційного характеру і разом поглинають майже 60% всіх коштів, що витрачаються на рекламу.

Через засоби масової інформації туристичні підприємства інформують потенційних клієнтів про власне існування та про можливості організації відпочинку, екскурсійних, пізнавальних, лікувальних та інших турів.

Спеціалізована друкована продукція - один із важливих засобів поширення реклами для туристичних фірм.

Підприємства-виробники туристичних послуг (туроператорські фірми, підприємства розміщення, харчування, розваг) видають самостійно або з іншими аналогічними фірмами ілюстровані брошури, буклети, каталоги, листівки і т.п., в яких образотворчим і текстовим способом рекламують наявні можливості обслуговування туристів. Для підвищення привабливості такої продукції фірми використовують високоякісні фотографії ландшафтів, історичних пам'ятників, готелів та інших об'єктів туристичної уваги.

Самостійним видом спеціалізованої друкованої продукції є прайс-листи, в яких публікуються ціни і розцінки на туристичні товари і послуги.

Зовнішня реклама - це зазвичай реклама не конкретних товарів і послуг, а фірми. Однак у туризмі зовнішня реклама часто використовується для поширення інформації про наявні тури та послуги. Особливо цс характерно для сучасного вітчизняного туризму, оскільки багато туристичних фірм просто не мають коштів для тотальної реклами через засоби масової інформації.

Зовнішня реклама оформлюється у вигляді щитової реклами, реклами на транспорті, вивісок та ін. Щитова реклама - найбільш поширений вид зовнішньої реклами. Вона може бути оформлена на спеціально встановлених щитах, місця на яких продаються на місяць і більше (бігборд), на дошках оголошень у вигляді листівок, на будівлях, спорудах, зупинках міського транспорту, огородженнях тощо.

Методи реклами:

* Хороше інформування;

* Співпраці з іншими туристичними операторами;

* Співпраці з органами статистики;

* Проведення опитувань та анкетування споживачів.

Ризик.

Проаналізувавши діяльність нашого підприємства можна сформулювати ряд ризиків і проблем:

? комерційний - ризик, пов'язаний із реалізацією товару, узагалі з безпосередніми діями підприємства.

? виробничий - пов'язаний із ризиками, що виникають у процесі виробництва і з усіма наслідками, що звідси випливають.

? фінансовий ризик - ризик, що обумовлений з операціями з банками, готелями економічним станом країни, коливанням курсів валют.

Виділяють також ризики такі:

* Поява на ринку продукції конкурентів, яка є більш доступною для туриста;

* Втрати контролю за ситуацією на ринку;

* Некомпетентність керівників щодо стратегічних питань.

Шляхи мінімізації ризиків.

Застосовувати:

1) Послуги зовнішніх консультантів-експертів у тій вузькій області, де ризик найбільший.

2) Орієнтуватися на визначену категорію споживачів і постійних клієнтів.

3) Прогноз можливих ризиків: виявити джерела ризику, тверезо оцінити можливості підприємства. Розробити альтернативні варіанти здійснення програми.

4) Утворення спеціального резервного фонду для самострахування за рахунок своїх оборонних коштів.

Ринок збуту підприємства.

Туризм - це єдина виробнича галузь, про яку майже всі згадують із задоволенням.

Розвиток туризму в Україні особливо актуальний, оскільки завдяки туризмові Україна може поліпшити соціально-економічну ситуацію. «Галузь вражень», як іноді називають туристичний бізнес перетворилась в одну з найприбутковіших.

У місті створено понад 260 туристичних фірм, що зумовлює великі ринки збуту. Але й існує багато туристичних операторів, які створюють велику конкуренцію. Туристичні фірми не хочуть змінювати вже постійних постачальників, тож для заохочення потрібно знизити ціну на продукцію. Попри це кожна фірма завдяки ефективності своєї діяльності має постійних клієнтів, як у м. Львові так і поза межами області. Ринок туризму є заповненим, проте даний бізнес є ефективним, високоприбутковим. Що дає змогу функціонувати даній сфері.

Одним і продуктів даного підприємства, яке дало змогу бути конкурентоспроможним є молодіжна програма UP-PAIR. Програма полягає у вивченні іноземної мови закордоном нашими студентами. Проживаючи у сім'ї закордоном студент доглядає за дітьми, та відвідує тричі на тиждень курси мову яку вивчає. Студент отримує щомісяця кишенькові гроші від 301Є.

Найбільш поширені виїзди студентів у Німеччину, Францію, Англію. Така програма триває цілий рік. За домовленістю із сім'єю може тривати 6 місяців. Учасник має право на відпустку, яку оплачується сім'єю. Тривалість відпустки 3 тижні. Програма є дуже цікавою і повинна користуватись попитом серед молоді. Цей напрям є вигідним для фірми, так як актуальна цілий рік і не залежить від погодних умов.

Завдяки цій програмі дана туристична фірма має перспективи у майбутньому. Та забезпечена конкурентоспроможністю.

На сьогодні великі туристичні фірми під час здійснення збутової політики використовують такі канали збуту своєї продукції:

- відкриття власного представництва, агентств у різних районах міста або в інших містах країни і за кордоном;

- укладення франчайзингової угоди з незалежним турагентством;

- укладення агентської угоди, за якої сторони беруть на себе певні зобов'язання-обмеження;

- укладення між туристичними фірмами агентської угоди, що не має яких-небудь обмежень.

Найчастіше туроператори використовують розгалужену турагентську мережу.

Є три умовні агентські мережі туроператора:

- туроператор -- турагентство -- турист;

- туроператор -- турагентство-оптовик -- агент -- турист;

- туроператор -- турагентство-оптовик -- турагентство -- турист.

Співпраця туристичних фірм оформляється або франчайзинговою угодою, або агентським договором. На сьогодні у практиці міжнародного туристичного бізнесу найчастіше використовується договір, який має форму агентської угоди. У ньому два учасники: принципал -- особа, що доручає виконати певні послуги, та агент -- особа, що приймає доручення принципала виконати ці послуги на певних умовах за агентську винагороду. Принципал обумовлює обов'язки агентства і бере низку обов'язків на себе.

6. Оперативний план

Туристичний оператор «Лазурний берег» є юридичною особою. Має самостійний баланс і розрахунковий рахунок в банку. Має круглу печатку із найменуванням та інші передбачені законом реквізити.

Зареєстроване підприємство як туристичний оператор.

Для реєстрації підприємства необхідно подати наступні документи:

1) Рішення власників про створення підприємства (Установчий договір);

2) Проект печатки і штампа майбутнього підприємства;

3) Заповнену реєстраційну картку встановленого зразка;

4) Статут підприємства.

Оскільки, туристична фірма - приватне підприємство. То вона має право подавати свої послуги у будь-якій кількості, проте повинна дотримуватись усіх вимог передбачених законодавством України:

* Закон України «Про туризм» від 15.09.95,№456/95-ВР.

* Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.04, №3858 -12.

* Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності по туризму 12.01.99№ 5/1.

Табл. 1. Опис наявних капітальних споруд

Місце знаходження	м. Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 56
Терміни	приймальня директора, бухгалтерія
Площа	10*14*8
Форма власності	приватна

Персонал і управління.

Кадрова політика та стратегія.

В умовах соціально-економічної трансформації в Україні туристичне підприємство повинно оперативно й адекватно реформувати свою структуру управління та його функції. Від того, наскільки кваліфіковано буде проведена ця робота, залежить життєдіяльність підприємства. Будь-яке перетворення на туристичному підприємстві передбачає зміни в процесі управління персоналом, що зумовлює необхідність вирішення питань, пов'язаних із впровадженням дієвої кадрової політики у контексті розвитку персоналу, що є важливою складовою стратегії ефективного управління туристичним підприємством.

Кадрова політика - це система дій або утримання від них стосовно персоналу, узгоджених з досягненням стратегічних цілей під підприємства.

Саме кадровій політиці належить провідна роль при формуванні і здійсненні програм розвитку персоналу. Під кадровою політикою слід розуміти формування стратегії кадрової роботи і планування персоналу, встановлення цілей і завдань, визначення наукових принципів підбору, розміщення і розвитку працівників, тобто дії керівництва щодо формування кадрів підприємства, удосконалення організації праці, стимулювання та створення безпечних умов праці, удосконалення форм і методів роботи в умовах певного етапу реалізації стратегії туристичного підприємства.

Досвід функціонування вітчизняних і зарубіжних туристичних підприємств дозволяє стверджувати, що при формуванні кадрової політики необхідно приділяти увагу:

* науково-методичному забезпеченню планування потреби у персоналі;

* навчанню персоналу;

* кар'єрному просуванню персоналу;

* оцінці персоналу;

* підвищенню кваліфікації та активізації трудової мотивації для розвитку здібностей працівників;

* контролю результатів.

Рівень управління персоналом можна підвищити за умови врахування наведених елементів. Для забезпечення ефективного управління персоналом необхідно враховувати соціально-економічні, організаційні, психологічні аспекти, а також дбати про підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня персоналу, організацію робочого місця, мотивацію праці, взаємодію працівників, метою якої є ефективне функціонування туристичного підприємства.

Основні фактори, що характеризують та найбільш впливають на кадрову політику:

* рівень управління персоналом;

* мотиваційна система менеджменту;

* професійно-кваліфікаційний рівень персоналу.

Серед факторів, що впливають на рівень кадрового планування на туристичному підприємстві, визначені такі:

* зовнішнє середовище;

* матеріальна заінтересованість колективу і окремих працівників;

* організаційно-управлінські фактори;

* економічні форми та методи управління процесами використання персоналу;

* професійно-кваліфікаційний рівень персоналу;

* соціально-психологічні фактори;

* нормативно-правові фактори.

План трудових ресурсів.

Генеральний директор набирає штат і складає розклад спеціалістів.

Табл. 2. Штатний розклад спеціалістів

Спеціальність	Кількість людей	Оклад, грн.	Сума, грн.
Директор	1	1000	1000
Менеджер по Україні	1	600	600
Менеджер по Європі	1	600	600
Менеджер по UP-PAIR	1	600	600
Всього	4	-	2800

До обов'язків генерального директора входять: контроль фінансово-господарської діяльності, упорядкування штатного розкладу і добір кадрів, контроль за веденням бухгалтерського обліку і усіх форм звітності, підготовка і проведення зборів, нарад, семінарів, укладання договорів.

Менеджер по програмі UP-PAIR займається оформленням документів і продажем путівок закордон.

Менеджери по Україні та Європі ведуть продаж туристичних продуктів, співпрацюють із клієнтами, їздять у рекламні тури та ін.

Для розрахунку фонду оплати праці робітників знадобиться значення фонду оплати праці в цілому і по категоріях, тому зробимо відповідні розрахунки даних величин.

Фонд заробітної плати спеціалістів розраховується за формулою:

ФЗП спец =0,89* Д окл *ri*12,

ФЗП спец =0,89*2800*12=29 904 (грн.),

де Д окл - посадовий оклад і-го спеціаліста; 12 - кількість місяців; ri - кількість спеціалістів.

Власники бізнесу й команда менеджерів:

Директор Петришин Зоряна Степанівна.

Старший менеджер Савків Оксана Михайлівна.

Менеджер зарубіжного туризму Гаврилів Степан Йосипович.

Менеджер внутрішнього туризму Кравців Світлана Петрівна.

7. Фінансовий план

Основне завдання цього розділу є переконання інвестора про доцільність функціонування проекту з допомогою фінансових показників. У даному розділі необхідно відобразити:

? загальну потребу в інвестиціях;

? джерела фінансування;

? план прибутків і витрат;

? баланс грошових витрат і поступлень;

? потреба в оборотних фондах;

? термін окупності проекту.

Прибутки і збитки.

Прибуток забезпечує умови розширеного відтворення і тому виступає критерієм ефективності підприємницької діяльності. Для оцінки прибутку як фінансового результату діяльності доход зіставляється з витратами. Результатом цього є різниця з позитивним або негативним значенням. Позитивне значення - це прибуток, а негативне - збиток. Отже, прибуток є частиною доходу, що залишається підприємству після відшкодування витрат і сплати податків та обов'язкових зборів:

П = Дч - В - Под,

де П - чистий прибуток; Дч - чистий доход; В - витрати; Под - податки й обов'язкові збори.

Якщо доход перевищує витрати і податкові платежі, то це свідчить про одержання прибутку. Якщо доход дорівнює витратам, то забезпечується лише беззбитковість, тобто нульовий прибуток. При витратах, що перевищують доход, підприємство одержує негативний фінансовий результат, тобто збиток.

Залежно від мети розрахунків виділяється бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку, а економічний прибуток носить умовний характер. Він менший бухгалтерського на суму упущеної вигоди. Упущена вигода характеризується тією сумою прибутку, який власник підприємства (капіталу) одержав би як мінімум від вкладення капіталу в іншу діяльність або в банк на депозити. Упущена вигода разом з бухгалтерськими витратами утворює економічні витрати, що зменшують на відповідну суму бухгалтерський прибуток, перетворюючи його в економічний прибуток.

Інвестиції.

Інвестиційна діяльність - це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають свої ресурси (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі тощо) з метою отримання прибутку.

Рис. 1. Класифікація інвестицій за об'єктами.

Беручи за критерій класифікації ціль інвестиційного проекту, можна виокремити три категорії майнових інвестицій, а саме:

- інвестиції відтворення (відновлення, заміни), які здійснюються для заміни зношених майнових елементів новими основними засобами;

- інвестиції з модернізації, які полягають у покращенні використання основних засобів;

- інвестиції розвитку, що означає вироблення або придбання нових елементів основного капіталу.

Табл. 3

Доходи за рік	Витрати за рік	Прибуток за рік	Чистий прибуток за рік
300 000грн.	150 000 в грн.	150 000 в грн.	106 800грн.

Табл. 4. Загальний кошторис витрат на перший рік існування

Найменування статей	Вартість в грн.
Вартість капітальних вкладень	6000
Реклама	1000
Видатки на заробітну плату персоналу	2000
Податок з фізичної особи	200
Податок із штрафу	620
Всього	9820

Табл. 5. Перелік робіт та матеріалів

Найменування видів	Вартість, грн.
Будівництво основної забудови (матеріал, будівельно-монтажні роботи)	8500
Облагодження території (матеріали, будівельно-монтажні роботи)	-
Проведення електричного обладнання (проект РЕМ і технічні умови, лабораторні виміри, кабель, монтажно-будівельні роботи)	2200
План відведення під оренду	-
Забезпечення рекламними заходами (брошура 1000 шт., випуск календариків, 100шт., ручки, 100 шт.)	470
Встановлення телефонного зв'язку на території (будівельно-монтажні роботи, купівля телефонів стаціонарних та мобільних)	1900
Інші видатки	500
Всього	13570

Табл. 6. Опис та вартість обладнання, необхідного для роботи підприємства

Вид обладнання	Купівля чи оренда	Нове чи вживане	Вартість
Комп'ютери	купівля	нове	10000
Столи під комп'ютери	оренда	вживане	700
Канцелярські товари	купівля	нове	250
Ксерокс	купівля	нове	800
Принтер	купівля	нове	950
Телефакс	купівля	нове	560
Крісла	оренда	вживане	250

ціноутворення туристичний кадровий майновий

Загальні затрати на оплату праці складають 2700 грн. в місяць, а з нарахуванням 5359.

Амортизація основних фордів включає суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів. Розмір амортизаційних відрахувань визначається виходячи з вартості і нормативного терміну експлуатації основних засобів підприємства.

А=8000 грн./ 8 р.=1000 грн./р., або 83 грн./міс.

Інші витирати складають 4200 грн./р., або 350 грн./р., або 460 грн./міс.

Оренда приміщення за рік становить - 5530 грн./ р., або 460 грн./ міс.

Размещено на Allbest.ru