Економічні та організаційні засади транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв’язків України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні та організаційні засади транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З прийняттям Декларації про державний суверенітет України та Закону про її економічну самостійність виник цілий комплекс наукових проблем та практичних завдань, пов'язаних з транспортним забезпеченням зовнішньоторговельних зв'язків (ТЗЗТЗ) і організацією взаємодії транспорту України з транспортом країн-членів СНД (близьке зарубіжжя) та з транспортом інших держав (далеке зарубіжжя). Виникла потреба вирішення великого класу нових завдань транспорту, таких, як: формування організаційних структур управління, економічне, правове та технічне забезпечення всіх видів транспорту, що беруть участь у ТЗЗТЗ; формування інвестиційної, науково-технічної та кадрової політики; розвиток інформатики і державної статистики в галузі транспорту, що забезпечує всі види зовнішньоторговельних зв'язків та бере участь у реалізації ринку транспортних послуг. Ці та інші питання ТЗЗТЗ є ще малодослідженою сферою економічної науки, що недостатньо склалися в галузі транспорту, і потребують розробки складних механізмів їх взаємодії на основі використання системного підходу та поширеного аналізу щодо їх вирішення.

Окремі питання ТЗЗТЗ в умовах суверенітету України та формування ринкових відносин знайшли відображення в наукових працях вчених України Бєдняка М.Н., Бойко В.І., Буркинського Б.В., Воркута А.І., Гурнака В.М., Зайончика Л.Г., Котлубая М.І., Кулаєва Ю.Ф., Лігума Ю.С., Макаренка М.В., Пили В.І., Примачьова М.Т., Сича Є.М., Шинкаренка В.Г., Цвєтова Ю.М. та інших

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувались в рамках планової науково-дослідної роботи ВАТ «ІКТП-Центр» у складі Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.1998 р. №346 за темами:

· «Провести дослідження та підготувати пропозиції щодо формування вільних економічних зон на базі прикордонних та морських опорних транспортно-складських комплексів» (номер держреєстрації 0198U004884);

· «Удосконалення системи транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України» (номер держреєстрації 0199U002525).

· «Розробка проекту Концепції реформування транспортного сектора України» (номер держреєстрації 0199U002499);

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка основ державної транспортної політики щодо економічно-організаційних засад транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України. Під час розробки та реалізації мети дослідження були визначені і вирішені наступні задачі:

· виявлені особливості і тенденції розвитку зовнішньоторговельних зв'язків України в перехідний період до ринкових відносин та їх транспортного забезпечення;

· виявлені транспортні послуги в системі міжнародних перевезень;

· визначено місце та роль експорту транспортних послуг в системі платіжного балансу України;

· досліджені умови ефективної інтеграції транспорту України з міжнародними транспортними системами близького та далекого зарубіжжя;

· проведена оцінка конкурентоспроможності транспорту України на ринках транспортних послуг;

· розроблені основні напрями зовнішньої транспортної політики в Україні;

· розроблена концепція програмно-цільового підходу щодо транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України;

· розроблена програма та першочергові економічно-організаційні заходи щодо удосконалення організації експортно-імпортних та транзитних перевезень вантажів та експорту транспортних послуг.

Об'єктом дослідження є транспортна система України у взаємодії з транспортними системами країн близького та далекого зарубіжжя.

Предметом дослідження є економічно-організаційні відносини при транспортному забезпеченні зовнішньоторговельних зв'язків України та транзитних перевезень вантажів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є об'єктивні закони ринкової економіки з урахуванням специфіки перехідного періоду економіки України.

При виконанні дослідження використані методи наукових теорій - мікро - та макроекономіки, системного підходу і комплексного аналізу, статистичної обробки інформації, організаційного проектування; наукові праці з економіки й експлуатації різних видів транспорту, що виконують міжнародні перевезення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

· виявлене нове пріоритетне призначення транспортної системи України в умовах її незалежності та переходу економіки до ринкових відносин як системоутворюючого компоненту інтеграційних процесів з економікою та транспортними системами країн близького та далекого зарубіжжя;

· розроблені основні положення міжнародної транспортної політики України щодо формування загального транспортного простору СНД та проведення заходів щодо інтеграції транспортної системи з європейською та світовою транспортними системами;

· розроблені структура та склад цільової комплексної програми щодо транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України на основі положень системного підходу;

· наведена оцінка рівня конкурентоспроможності та економічної безпеки транспорту держави.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці основних положень державної транспортної політики при міжнародних перевезеннях, які використані при формуванні «Концепції реструктуризації транспортного сектору економіки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9.11.2000 р. №1684, щорічних планів реалізації «Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні на 1998 (1999 та 2000) рік», затверджених Наказами Мінтрансу України відповідно від 07.07.1998 р. №270 (09.03.1999 р. №136; 13.06.2000 р. №303); розробці Закону України «Про транзит вантажів», прийнятого Верховною Радою України 20.10.1999 р. №1172-ХІУ і проекту «Угоди про порядок транзиту через території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав» (Закон України №2283-ІІІ від 22.02.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні результати дисертації отримані самостійно . В друкованих співавторстві публікаціях здобувачу належить розробка концепції транспортної зовнішньоекономічної політики, положень по формуванню єдиного транспортного простору СНД, інтеграції транспорту України до європейської транспортної системи проведення ретроспективного аналізу іноземних інвестицій в транспорт тощо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались і обговорювались з прийняттям відповідних рішень та рекомендацій на IV та V Міжнародних конференціях «Транспортні перевезення в країнах СНД, Балтії, Європи» (Одеса, 6-7.10.1999 р. та 18-19.10. 2000 р.), а також на Міжнародній науково-практичній конференції «Ринок послуг транспортних систем та прикладні проблеми логістики» (Київ, 20-22.10. 1999 р.).

Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових робіт загальним обсягом 42,7 друкованого аркуша, в тому числі одна колективна монографія обсягом 36,5 друкованого аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел (112 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 191 сторінках, робота містить 38 таблиць, 17 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

зовнішньоторговельний транспортний політика ринковий

У першому розділі «Оцінка тенденцій формування зовнішньоторговельних зв'язків України в перехідний період до ринкової економіки» з'ясовано особливості економіки України та формування її зовнішньоторговельних зв'язків, які необхідно враховувати під час оцінки організації міжнародних перевезень та розробки державної транспортної політики, а саме:

· розвиток України після проголошення її незалежності відбувається в умовах постійного спаду економіки, який посилюється в результаті непослідовності у здійсненні реформ і втрати протягом попередніх років державного контролю над стратегічно важливими сферами виробництва, зовнішньоекономічною діяльністю та джерелами бюджетних надходжень, через відставання структурних змін. Посилилися диспропорції в економіці, спад виробництва досяг критичної межі, загострилися фінансові проблеми держави;

· різке зменшення обсягів промислового та сільськогосподарського виробництва, зниження життєвого рівня населення призвели до обвального спаду попиту на вантажні та пасажирські перевезення, обсяги яких упали на різних видах транспорту до рівня 50-60-х рр. Створилася хибна ілюзія наявності резервів пропускних і провізних спроможностей на всіх видах транспорту на найближчі 15 років. Це визначило негативну стратегію центральних органів управління щодо бюджетного фінансування розвитку транспорту;

· хоча відбулося різке зменшення обсягів перевезень вантажів та пасажирів, транспортний комплекс України потребує серйозної реструктуризації, оновлення основних фондів, удосконалення технологій, перевезень і надання клієнтурі транспортно-експедиційних послуг відповідно до вимог ринкової економіки, європейських і світових стандартів у цій галузі;

· серед усіх секторів української економіки чільне місце належить зовнішньоекономічній діяльності, в якій наявні деякі прояви позитивної динаміки; економіка України більш як на 90% пов'язана із зовнішньоторговельним оборотом, це майже вдвічі вище ніж в Німеччині і Великобританії, в п'ять разів - ніж в Японії і в шість - ніж в США. За рахунок експорту в Україні формується біля 50% ВВП, в той же час більш як 40% ВВП витрачається на імпорт;

· проблема ускладнюється через невиправдане зростання імпортної залежності внутрішнього ринку, яка з 1997 по 2000 рік підвищилася з 37 до 47,6%. Особливо недоречним є те, що Україна у великих обсягах імпортує продукцію саме тих галузей, які традиційно вважалися базовими галузями української економіки і де зараз склався надзвичайно низький рівень використання виробничих потужностей;

· високий рівень зовнішньої орієнтації робить економіку України залежною від кон'юнктури світового ринку, звужує національні можливості щодо сталого економічного зростання.

Встановлено, що зовнішньоторговельні зв'язки безпосередньо впивають на особливості їх транспортного забезпечення. По-перше, близько 50% зовнішньоторговельного обороту (експорт + імпорт) припадає на країни СНД, реалізація яких виконується в основному наземними видами транспорту - залізничним та трубопровідним в прямому сполученні. По-друге, близько 30% зовнішньоторговельного обороту припадає на європейські країни, товари яких транспортуються залізничним транспортом, й лише в малих обсягах - річковим та автомобільним. По-третє, частка решти країн в зовнішньому торговельному обороті не перевищує 20%, транспортування товарів яких виконується в змішаному сполученні за участю водного транспорту, що обумовлює відповідні засади щодо організації перевезень.

В-четвертих, Україна здійснює зовнішню торгівлю з країнами усіх континентів (близько 180 країн), однак на частку 10 країн (Російська Федерація, Німеччина, США, Туреччина, Італія, Бєларусь, Туркменістан, Китай, Польща, Угорщина) припадає біля 60% загального зовнішнього товарообігу.

Транспортно-дорожній комплекс (ТДК) України виконує найважливішу роль у зовнішньоекономічній діяльності, безпосередньо здійснюючи її транспортне забезпечення. В той же час він виконує міжнародні транспортні послуги, які є одним з головних джерел валютних надходжень. Така важлива роль ТДК України у задоволенні потреб держави щодо зовнішнього фінансування за рахунок розвитку експорту транспортних послуг стала наслідком суверенізації України, яка змінила характер транспортно-економічних зв'язків у державі, трансформувавши основну їх частину в категорію зовнішньоекономічних факторів: експортних, імпортних та транзитних.

Так, трубопровідний, морський та річковий транспорт фактично повністю зайняті на обслуговуванні зовнішньоекономічних зв'язків. На авіаційному транспорті питома вага таких перевезень становить 80, а на залізничному транспорті - близько 40%. Значний обсяг міжнародних перевезень виконує автомобільний транспорт. Необхідно зазначити, що основним перевізником вантажів міжнародного транзиту, в тому числі за участю водного транспорту, є залізничний транспорт.

При формуванні платіжного балансу України неабияку роль відіграє позитивний баланс послуг, за рахунок якого відбувалося зменшення розміру від'ємного сальдо при зовнішньоторговельному обороті товарів. Особливе місце в формуванні позитивного сальдо зовнішньоторговельного оборогу послуг України займає транспорт, питома вага якого в загальному обсязі експорту послуг становила 81,5 у 1999 р., а в імпорті послуг - лише 15,6%, при цьому експорт послуг транспорту перевищує імпорт більше ніж у 8,1 рази, що забезпечує валютні надходження до країни. Важливе місце в забезпеченні валютних надходжень до країни належить транзитним перевезенням, в організації яких мають місце велике коло недоліків, які негативно стримують розвиток транзиту.

Встановлено, що у цілому статистична звітність і класифікатор послуг при ТЗЗТЗ, що застосовуються в Україні в області транспортних послуг, відповідають принципам міжнародної класифікації торгівлі послугами. Але ринкові відносини, що формуються, потребують внесення відповідних змін до класифікатору послуг, які запропоновані у дисертації.

Вищезгадане визначає пріоритетні завдання транспорту України на сучасному етапі і, в першу чергу - якісне ТЗЗТЗ і транзитних потоків, та забезпечення інтеграційних процесів з європейською і світовою транспортними системами. Все це обумовлює коло наукових проблем та практичних завдань щодо вирішення пріоритетних напрямів розвитку транспорту.

У другому розділі «Дослідження факторів, які зумовлюють формування системи транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України» показано, що вирішення проблеми ТЗЗТЗ безпосередньо пов'язано з вирішенням основних завдань щодо здійснення інтеграції транспорту України з європейською та світовою транспортними системами, як одного з головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави. Автором доведено, що найбільш пріоритетними для України є інтеграційні процеси в галузі транспорту:

· з країнами Європейського Союзу з метою здійснення діяльності на ринках західної Європи в режимі найбільшого сприяння;

· в межах СНД, на які припадає найбільший обсяг транспортно-економічних зв'язків України;

· з транспортними системами країн організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС).

Проведений автором аналіз тенденцій розвитку та функціонування транспортно-дорожнього комплексу України за роки її незалежності показав, що економічна криза, що охопила країну з 1991 року, негативно вплинула на стан транспортного комплексу, обсяги транспортної роботи якого знизились до рівня 50-60 років. Фінансування транспортного сектору економіки відбувається на рівні 20-25% від потрібного обсягу, що стримує розвиток транспортної інфраструктури та модернізацію рухомого складу для впровадження нових технологій та підвищення якості транспортного обслуговування на рівні європейських стандартів. В результаті такої технічної та технологічної політики, що склалася, національний торговельний флот України фактично повністю витіснено з ринку транспортних послуг при експортно-імпортних та транзитних перевезеннях, що негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняного транспорту. Основними причинами такого стану є:

· старіння основних фондів, їх фізичний та моральний знос;

· незадовільний рівень технології організації перевізного процесу;

· низький рівень транспортного сервісу;

· недостатнє інформаційне забезпечення;

· наявність численних технологічних бар'єрів при переміщенні вантажів через державний та митний кордони України;

· несприятлива криміногенна ситуація в сфері зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі при міжнародних перевезеннях;

· правова неврегульованість ряду питань транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, нестабільність законодавчої бази, відсутність майнових гарантій зарубіжним вантажовласникам та перевізникам;

· недостатні темпи інтеграції ТДК України з європейською та світовою транспортними системами.

Ці та інші негативні тенденції в розвитку транспортного комплексу України підлягають докорінній зміні на основі розробки єдиної національної транспортної політики, яка забезпечувала б ефективні напрями реструктуризації транспортного сектора економіки в умовах формування ринкових відносин та процесів інтеграції з європейською та світовою транспортними системами.

У третьому розділі запропоновані «Пропозиції щодо розвитку та удосконаленню транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України». В основу цих пропозицій покладені розроблені в дисертації основні принципи формування транспортної зовнішньоекономічної політики України щодо поетапної інтеграції її в європейську та світову транспортні системи, і входження у спільний транспортний простір СНД, головними з яких є:

· здійснення транспортно-економічних зв'язків з зарубіжними партнерами на паритетних умовах;

· відкритість транспортної системи України для зарубіжних партнерів та інвесторів;

· захист інтересів держави і законних інтересів вітчизняних транспортних підприємців;

· державна підтримка технічної та технологічної модернізації дорожньо-транспортного комплексу України для прискорення виходу на світові стандарти якості транспортного обслуговування;

· стимулювання експортоорієнтованих видів транспортної діяльності, розвиток експортного потенціалу транспорту та ін.

Практична реалізація відмічених вище принципів потребує системного аналізу та програмно-цільового підходу щодо формування системи ТЗЗТЗ. У загальному виді блок-схема програми ТЗЗТЗ наведена на рис. 1.

Результати комплексного аналізу факторів які впливають на формування системи ТЗЗТЗ, та запропоновані головні напрями реформування транспорту України були узагальнені у вигляді проекту «Концепції реформування транспортного сектору економіки», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1684 від 9.11.2000 року, основними з яких є:

· демонополізація окремих видів транспорту та видів їх діяльності;

· розвиток ринкової конкуренції на основі різних форм власності;

· забезпечення державного регулювання та контролю за встановленням економічно обґрунтованих тарифів, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку транспортних послуг;

· створення економічного механізму для ефективної діяльності підприємств транспорту та підвищення якості транспортних послуг;

· забезпечення цілісності розвитку економічного простору країни, недопущення транспортного роз'єднання її окремих регіонів і погіршення транспортного сполучення з іншими країнами;

· створення умов для модернізації та розвитку транспортного сектору, переважно на основі самофінансування.

Розвиток транспорту має здійснюватися відповідно до напрямів та прогнозів соціально-економічного розвитку України з врахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіонів, забезпечувати економічну ефективність капітальних вкладень і передбачати істотне підвищення технічного рівня всіх видів транспорту, їх оновлення та модернізацію.

Встановлено, що інвестиційний фактор у вирішенні означеної проблеми є визначальним стримуючим фактором, що вимагає необхідність розробки та впровадження, в першу чергу, пропозицій, реалізація яких потребує незначних коштів. В дисертації наведено широке коло таких заходів, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності транспорту України на міжнародних перевезеннях та удосконалення ТЗЗТЗ України, які охоплюють такі основні напрями: розвиток експорту транспортних послуг; заходи державного протекціонізму національним перевізникам; техніко-технологічна модернізація транспорту; розвиток наукового потенціалу галузі; підвищення якості транспортного обслуговування; вдосконалення тарифної політики; кадрове і нормативно-правове забезпечення завдань підвищення конкурентоспроможності транспорту України.

Для транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків та поетапної інтеграції транспорту України в європейську та світову транспортні системи запропоновано:

· розширити та зміцнити співробітництво у рамках міжнародних транспортних організацій і у реалізації міждержавних угод по транспорту;

· створити ефективну державну систему контролю за діяльністю транспортних підприємств у сфері міжнародних перевезень на території України;

· здійснити необхідні заходи захисту і підтримки діяльності транспортних підприємств на зовнішніх ринках у разі введення міжнародними організаціями та урядами окремих держав жорстких економічних, технічних та інших вимог щодо транспортної діяльності;

· коригувати стратегію розвитку міжнародних транспортних комунікацій у межах України відповідно до змін міжнародної транспортно-економічної кон'юнктури;

· гармонізувати нормативно-правову базу у сфері транспорту з відповідними міжнародно-правовими нормами;

· розробити і здійснити заходи щодо забезпечення техніко-технологічного зближення рухомого складу та транспортної мережі України з європейською транспортною системою;

· наблизити технічні, технологічні та екологічні стандарти і вимоги у сфері транспорту до європейських та поступово їх запровадити на вітчизняному ринку.

Інтеграційну політику входження України у спільний транспортний простір СНД повинно здійснювати через:

· узгоджену тарифну політику;

· спільне використання та розвиток об'єктів транспортної інфраструктури країн СНД на основі спільного інвестування проектів;

· уніфікацію нормативно-правової бази у сфері транспорту;

· підготовку і впровадження у транспортних галузях країн СНД узгодженої науково-технічної політики; створення спільної системи науково-технічної та технологічної інформації у сфері транспорту;

· створення спільних підприємств;

· розробку та запровадження узгодженого механізму входження у ринок транспортних засобів, або виходу з нього;

· запровадження системи вантажно-пасажирських перевезень, руху транспортних засобів територіями країн СНД без спеціальних дозволів.

Обґрунтовано, що одним з головних напрямків реформування транспорту є удосконалення управління транспортною системою на основі таких головних принципів:

· розмежування функцій державного управління та управління підприємств ТДК;

· розмежування виробничих та регулятивно-контрольних функцій;

· створення організаційних структур управління в об'єднаннях підприємств на комерційній основі.

Дослідженнями встановлено, що реформування транспорту шляхом змін форм власності та переходу на нові організаційні форми управління повинно передбачати:

· визначення об'єктів транспортної інфраструктури, що залишаться у державній власності;

· визначення об'єктів транспортної інфраструктури, які передаються у комунальну власність;

· встановлення конкурентних форм діяльності на монопольних транспортних підприємствах;

· внесення пропозицій щодо приватизації об'єктів транспорту, враховуючи особливості кожного його виду.

Реформування транспортної системи має забезпечити підвищення ефективності роботи всіх видів транспорту шляхом приведення управлінських і виробничих структур у відповідність з виконуваними обсягами перевезень на основі впровадження сучасних інформаційних технологій.

З метою забезпечення державного регулювання ТЗЗТЗ розроблені окремі нормативно-правові акти. Але порівняльний аналіз актів національного законодавства та джерел міжнародного права в питаннях ТЗЗТЗ свідчить про наявність їх суттєвої правової несумісності. Крім того, слід відмітити, що в області формування нормативно-правової бази ТЗЗТЗ допущено відставання у виконанні завдань щодо приєднання до міжнародних конвенцій та угод в області транспорту. Так, за даними Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН станом на 15 серпня 2001 р. з 54 Угод і Конвенцій в області транспорту, які підготовлені під егідою ЄЕК, Україна приєдналась лише до 11, що потребує впровадження відповідних першочергових заходів з метою правового забезпечення формування спільного транспортного простору.

Висновки

У ході досліджень визначений стан транспортного забезпечення зовнішньоторговельних зв'язків України, проведено всебічний аналіз конкурентних позицій ТДК України на міжнародних і внутрішньому ринках транспортних послуг, розроблені заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів, пропозиції щодо державної економічної політики при формуванні спільного транспортного простору в межах СНД та інтеграції з європейською та світовою транспортними системами, підвищення конкурентоспроможності ТДК як ключового фактора економічного розвитку України.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі висновки:

1. В останні роки стан функціонування та розвитку в області транспорту суттєво погіршився, що створює загрозу незалежності національної економіки, і зокрема, зовнішньої торгівлі. Україна втрачає свої позиції на міжнародних ринках транспортних послуг, висока транспортна складова у ціні продукції знижує можливості експорту товарів, посилюються тенденції експансії іноземних транспортних компаній на внутрішній ринок України.

2. Першочергові заходи удосконалення міжнародних перевезень включають:

· техніко-технологічну модернізацію транспортних комунікацій: проведення робіт на дільницях, що лімітують пропускну спроможність, поповнення та оновлення рухомого складу міжнародних сполучень, приведення технічних засобів та транспортної мережі у відповідність з міжнародними стандартами, забезпечення швидкого та безпечного руху транспорту, розвиток інтермодальних перевезень та інформаційних технологій;

· зняття технічних бар'єрів на кордонах при переміщенні вантажів, впорядкування процедур та зниження ставок зборів при контролі вантажів;

· забезпечення державного контролю за об'єктами транспорту, що мають стратегічне значення;

· здійснення заходів селективного державного протекціонізму національним перевізникам шляхом резервування вантажної бази, державної підтримки розвитку їх експортного потенціалу;

· визначення умов залучення іноземного капіталу та надання об'єктів ТДК в концесію, що відповідали б інтересам держави та суспільства.

3. Формування спільного транспортного простору в межах СНД у цілому відповідає національним інтересам України. Проте його створення має проходити поступово, в міру визрівання необхідних політичних і економічних умов, узгоджуватися з процесами інтеграції ТДК України в європейську та світову транспортні системи. При цьому повинні забезпечуватися вимоги національної безпеки, зберігатися беззастережні права України на самостійне визначення її відносин у галузі транспорту з іншими країнами.

Загальними принципами розбудови спільного транспортного простору в межах СНД мають стати політичний суверенітет та об'єктивна економічна вигідність інтеграції для кожної з держав Співдружності.

Першочерговими завданнями розбудови єдиного транспортного простору в межах СНД є посилення взаємодії в гармонізації національного транспортного законодавства, створення сприятливих умов переміщення вантажів та пасажирів через міждержавні кордони, забезпечення технологічної та інформаційної єдності взаємодіючих елементів національних транспортних систем, проведення погодженої тарифної політики, зокрема на зовнішніх ринках транспортних послуг, спільна участь у розбудові мережі міжнародних транспортних коридорів, що пролягають на територіях СНД.

Одним із найважливіших завдань, яке має вирішувати Україна при інтеграції діяльності транспортних систем держав СНД, є проведення спільної транзитної політики, яка забезпечувала б максимальне використання потенціалу ТДК України, завантаження потужностей морських портів, залізничної мережі, збільшення валютних надходжень від транзиту за рахунок погодженої тарифної політики держав СНД та усунення несумлінної конкуренції.

В рамках єдиного транспортного простору має використовуватися спільний потенціал транспортної науки, для його реалізації повинні здійснюватися координація діяльності відповідних наукових закладів держав СНД, створюватися міждержавні цільові науково-технічні програми з крупних проблем технічного та економічного розвитку транспорту, що потребують об'єднаних зусиль країн СНД. Перспективним напрямом співробітництва є узгодження питань підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів транспорту на базі єдиних сертифікаційних вимог, навчальних програм.

Формування спільного транспортного простору може сприяти проведенню скоординованої зовнішньоекономічної діяльності в області транспорту, зокрема більш активному застосуванню захисних заходів в інтересах національної економіки держав СНД, зміцненню їх позицій на міжнародних ринках транспортних послуг на основі принципів справедливості та взаємності, що отримали визнання у міжнародній практиці.

4. Основними причинами недостатньої конкурентоспроможності ТДК України є низький рівень і незадовільний стан його виробничо-технічної бази. Різке зниження темпів поповнення та оновлення парку рухомого складу, іншої транспортної техніки, незадовільне її експлуатаційне утримання, несвоєчасне і неповне виконання ремонтних робіт призвели в останні роки до суттєвого погіршення їх технічного стану і працеспроможності, внаслідок чого знижується ефективність, не гарантується безпека перевезень.

На рівні конкурентоспроможності ТДК України позначається відставання в розвитку бази інформатики та впровадженні інформаційних технологій, сучасних систем організації перевезень, транспортного сервісу.

5. В умовах недостатньої конкурентоспроможності національного транспорту невідкладною потребою є розробка правового та економічного механізму захисту вітчизняних перевізників і експедиторів зовнішньоторговельних і транзитних вантажів, який дав би змогу протистояти експансії зарубіжних транспортних компаній та протидіяти витісненню національних перевізників з традиційних зовнішніх і внутрішніх транспортних ринків.

6. Особлива увага має бути привернута до підвищення конкурентоспроможності українського експорту транспортних послуг, передусім збереження існуючих і залучення додаткових транзитних транспортних потоків.

7. Здійснення заходів щодо забезпечення економічних інтересів держави в області транспорту повинно здійснюватися комплексно, в рамках єдиної державної транспортної політики. Це визначається важливою роллю транспорту у забезпеченні життєдіяльності країни, наявністю у власності держави значної частки основних фондів, відповідальністю держави за безпеку на транспорті, зокрема екологічну, вирішення соціальних проблем.

Державне значення транспорту вимагає спеціального підходу до державного регулювання цієї галузі, спрямованого на забезпечення суспільних інтересів, розвиток транспорту у відповідності з цими інтересами, застосування заходів державної підтримки ТДК. Важливішим інструментом в цьому мають стати тарифна політика держави і вдосконалення податкового законодавства, які повинні бути спрямовані на підвищення конкурентоспроможності вітчизняних перевізників на міжнародному і внутрішньому ринках та залучення додаткових джерел фінансування транспорту.

8. Питання економічної безпеки держави в галузі транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності при інтеграції ТДК України в міжнародні транспортні системи потребують постійного відстеження і реагування. Це вимагає створення відповідної системи моніторингу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Основы организации транспортного обеспечения внешнеторговых связей Украины / Ю.М. Цветов, А.О. Един, М.В. Макаренко и др. Под общей редакцией Ю.М. Цветова. - Киев: ОАО «ИКТП-Центр», 2000. - 581 с.

Особистий внесок полягає в проведенні досліджень та розробці пропозицій з питань: 1.1. Концепция транспортной внешнеэкономической политики. - С. 178 -210.; 1.2. Транспортные услуги в системе международной торговли. - С. 116 - 140.; 1.3. Конкурентоспособность транспорта Украины на рынках транспортных услуг. - С. 141 - 164.; 1.4. Транзитные перевозки: проблемы и перспективы развития. - С. 376 - 408.

О. Єдін, Ю. Цвєтов, Л. Соколов. Транспортна політика в Україні // Економіка України. - 2000. - №1. - С. 24 - 34

Особистий внесок полягає в розробці положень по формуванню єдиного транспортного простору СНД.

Концепція реформування транспортного сектора України / Ю.М. Цвєтов, Л.М. Соколов, О.Й. Єдін та ін. - Киев: Институт (центр) комплексных транспортных проблем. - 1999. - 67 с.

Особистий внесок полягає в розробці положень інтеграції транспорту України з європейською і світовою транспортними системами.

4. Един А.О. Внешнеторговые связи Украины и проблемы их транспортного обеспечения // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие. Сборник научных работ. - Киев: Институт (центр) комплексных транспортных проблем. Выпуск №7. - 1999. - С. 145 -162.

5. Един А.О. Программно-целевой подход к транспортному обеспечению внешнеторговых связей Украины // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие. Сборник научных работ. - Киев: Институт (центр) комплексных транспортных проблем. Выпуск №8. - 2000. - С. 14-26.

6. Един А.О., Цветов М.Ю., Левченко О.В. Финансирование инвестиционных проектов на транспорте // Транспортный комплекс Украины: экономика, организация, развитие. Сборник научных работ. - Киев: Институт (центр) комплексных транспортных проблем. Выпуск №8. - 2000. - С. 38 - 49.

Особистий внесок полягає в проведенні ретроспективного аналізу прямих іноземних інвестицій в розвиток транспорту.

7. Єдін О.Й. Місце експорту транзитних послуг в системі платіжного балансу України // Залізничний транспорт України. - 1999. - №5. - С. 2 - 5.

8. Един А.О., Цветов М.Ю. Формирование свободных экономических зон и вопросы их транспортного обеспечения // Судоходство. - 2000 - №11. - С. 23 - 24.

Размещено на Allbest.ru