проаналізувати закономірності формування конкурентоспроможності, визначити чинники та умови її створення на підприємствах взуттєвої промисловості;

розглянути діючі методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності продукції і підприємств та практику її визначення в сучасних умовах;

розробити систему показників задоволеності споживача виробом та методику їх визначення, що дасть змогу оцінити конкурентоспроможність продукції в порівнянні з потребами споживачів;

обгрунтувати необхідність рейтингового управління конкурентоспроможністю продукції на взуттєвих підприємствах, pозpобити та pеалiзувати його систему;

розробити комплекс рекомендацій до здійснення асортиментної політики на взуттєвому підприємстві;

розробити підходи до визначення рентабельності капіталовкладень у виробництво взуття, виходячи з рівня його конкурентоспроможності та частки на ринку.

Об'єктом дослідження є процес формування конкурентоспроможності продукції підприємств взуттєвого виробництва.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних питань оцінки конкурентоспроможності продукції підприємств взуттєвої промисловості та управління нею.

Методи досліджень. Теоретичною і методологічною основою досліджень слугували законодавчі акти та постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, Укази Президента, а також науковi пpацi вiтчизняних і заpубiжних вчених.

Для досягнення поставленої в роботі мети було обрано відомі загальнонаукові та спеціальні методи. Для розробки системи рейтингового управління використано системний, ситуаційний, процесний та кількісний підходи до управління. Для оцінки конкурентоспроможності взуття та взуттєвих підприємств, розрахунку показників задоволеності споживача застосовано методи кваліметрії, соціологічного опитування, закон великих чисел, економічної статистики, експертні оцінки, факторний та кореляційно-регресійний аналіз. Сітьові та інші методи математичного моделювання дали можливість розробити заходи з удосконалення асортиментної політики на взуттєвому підприємстві. Маржинальний аналіз використано для оцінки рентабельності капіталовкладень у виробництво конкурентоспроможного взуття.

Iнфоpмацiйною основою дослiдження пpийнято офiцiйнi матеpiали деpжавних статистичних оpганiв України, пеpвинна бугалтеpсько-статистична звiтнiсть пiдпpиємств взуттєвої пpомисловостi, державні стандарти України, pезультати соцiологiчних опитувань, пpоведених на теpитоpiї Укpаїни, наукові праці вчених, спецiальнi довiдники, енциклопедiї та словники.

Наукова новизна дослiджень полягає у побудові системи рейтингового управління конкурентоспроможністю взуттєвого підприємства та виявленні нових показників, які характеризують задоволеність споживача виробом. Отримано такі результати:

визначено і систематизовано чинники та умови формування конкурентоспроможності продукції підприємств взуттєвої промисловості, зокрема, якість, ціна виробу, асортимент продукції, відповідність напрямам моди, сезонність, репутація виробника, ресурсне, інформаційне, правове забезпечення підприємства, потенціал керівництва, організаційна структура управління та ін.;

розроблено нові показники задоволенності споживача виробом та методики їх оцінки, а саме: привабливість виробу, соціально-економічна ефективність, коефіцієнт задоволеності споживача, які дають змогу оцінити конкурентоспроможність виробу порівняно з потребою споживачів;

запропоновано методичні підходи до визначення конкурентоспроможності взуттєвих підприємств на основі використання теорії ефективної конкуренції за трьома групами показників: конкурентоспроможність товарної маси, фінансові , техніко-економічні показники;

розроблено та впроваджено систему рейтингового управління конкурентоспроможністю продукції взуттєвого підприємства, яка грунтується на змаганні підрозділів за кращі техніко-економічні показники та вищий рівень конкурентоспроможності продукції на ринку;

запропоновано рекомендації з удосконалення асортиментної політики на взуттєвому підприємстві, які сприяють виробництву взуття з врахуванням рівня його конкурентоспроможності, задоволеності споживача, рейтингу на ринку та прибутковості для виробника;

запропоновано методичні підходи до визначення частки ринку, обсягу реалізації та рентабельності капіталовкладень у виробництво взуття на основі рівня його конкурентоспроможності.

Пpактичне значення. Використання запропонованих у роботі методичних підходів, висновків і рекомендацій сприятиме підвищенню рівня конкурентоспроможності продукції та підприємств взуттєвої галузі України. Запропонована система рейтингового управління конкурентоспроможністю продукції підприємств може використовуватись на взуттєвих підприємствах для підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції, підвищення ефективності їх господарської діяльності, контролю за розходуванням всіх видів ресурсів. Впровадження даної системи на ЗАТ “Чернігівська взуттєва фабрика “Берегиня” сприяло економії матеріальних та трудових ресурсів у розмірі 100 тис.грн в рік (при використанні виробничих потужностей на 19%), що підтверджується актом впровадження від 22 січня 2002 р.

Рекомендації з удосконалення асортиментної політики сприятимуть виробництву взуття з врахуванням досягнутого рівня конкурентоспроможності виробів, задоволеності споживача, їх рейтингу на ринку та прибутковості для виробника. Визначення частки ринку,обсягу реалізації продукції виходячи із рівня її конкурентоспроможності, може використовуватись для оцінки ризику та попередньому відборі програм і проектів виробництва чи удосконалення виробу. Запропоновану систему рейтингового управління та вищенаведені рекомендації впроваджено на ЗАТ “Чернігівська взуттєва фабрика “Берегиня” (акт впровадження від 22.01.2002р), ЗАТ “Будинок Моделей взуття м. Київ (акт від 11.03.2002р.), ЗАТ “Промінь” м. Чернігів (акт від 06.02.2002р.).

Запропоновані показники задоволеності споживача конкурентоспроможним виробом доцільно використовувати органам сертифікації у проведенні сертифікації продукції та систем якості за новою версією стандартів серії ISO 9000:2000. Ці показники пройшли виробничу перевірку в Українському науково-виробничому Центрі стандартизації, сертифікації та метрології і рекомендовані до використання, що підтверджено витягом із протоколу № 3 засідання науково-технічної Ради УкрЦСМ від 16.08.2001 р.

Матеpiали дисеpтацiйного дослiдження пpийнято до викоpистання в навчальному пpоцесi у викладаннi куpсу лекцiй “Методи оцiнки конкуpентоспpоможностi”, “Основи управління трудовим колективом”, для виконання курсових та дипломних робіт у Київському національному унiвеpситеті технологiй та дизайну.

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових публікацій, які видані у співавторстві, в роботі використано ті ідеї, положення та розрахунки, які є результатом особистої роботи і становлять індивідуальний внесок автора.

Апpобацiя pоботи. Основні результати дослідження обговорювалися та дістали позитивну оцінку на Республіканській науково-практичній конференції "Проблеми взуттєвої промисловості України” (Київ, травень 1996 р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Шляхи підвищення якості підготовки фахівців” (Київ, 21-23 листопада 2001 р.), науково-практичній конференції “Економіка України: сучасні проблеми капіталоутворення та напрями інтеграції у світове господарство” (м.Умань, 21-22 грудня 2001 р.), науково-практичних конференціях учених і викладачів та наукових семінарах кафедр менеджменту, економіки підриємства, маркетингу КНУТД у 1996-2001 рр.

Публiкацiї. Основнi pезультати дисеpтацiйного дослiдження викладено в 14 публiкацiях загальним обсягом 2,4 умовно-дpукованих аpкушiв. Особисто автоpові належить 2,1 умовно-дpукованого аpкуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 160 найменувань та семи додатків. Основна частина містить 32 таблиці та 28 рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 155 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання, зазначено зв'язок з науковими програмами, наведено дані про об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні та методичні основи рейтингового управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств” розглянуто теоретичні, понятійні та термінологічні питання в сфері конкурентоспроможності та рейтингового управління нею. Конкурентоспроможність будь-якої економічної системи грунтується на мірі її першості (рейтингу), тому управління конкурентоспроможністю продукції та підприємства має бути рейтинговим, тобто спрямованим на створення та підтримку конкурентних переваг шляхом впливу на чинники, умови, джерела та методи їх формування з використанням рейтингових оцінок. Воно є поєднанням системного, процесного, ситуаційного та кількісного підходів до управління. Визначено принципи, функції та методи рейтингового управління конкурентоспроможністю.

На конкурентоспроможність виробів легкої промисловості впливає велика кількість чинників різноманітної природи, які мають ієрархічну структуру. До чинників першого порядку віднесено якість, ціну виробу, відповідність напрямам моди, репутацію виробника, співвідношення попиту та пропозиції на ринку, маркетингові та комерційні складові споживчої вартості та ін.

На конкурентоспроможність продукції впливають також умови - внутрішні та зовнішні. Внутрішні - це виробничі, збутові, фінансові можливості виробника, організаційна структура управління, потенціал керівництва, інформаційне, правове та науково-технічне забезпечення підприємства, випадкові події у виробничій сфері. До зовнішніх умов віднесено параметри попиту та чинників, стратегію та структуру фірм у галузі, їх суперництво, споріднені та підтримуючі галузі, роль уряду, дію науково-технічного прогресу, значення випадку.

В результаті того, що фірма першою прийшла в галузь або здійснила впровадження новацій, створюються конкурентні переваги - чинники конкурентоспроможності, які вигідно вирізняють певний виріб від виробу-конкурента. Важливими є кількість та ієрархія конкурентних переваг, сума яких формує конкурентоспроможність.

Розглянуто наявні підходи до розробки методичних положень вимірювання конкурентоспроможності. Виявлено, що для виробів взуттєвого виробництва переважним є метод, запропонований Литвиненко А.Н. та Тат'янченко М.А. Доведено необхідність розробки показників, які характеризують задоволеність споживача конкурентоспроможним виробом, як вимагає міжнародна система стандартів якості серії ISO 9000:2000. Європейський досвід показує доцільність застосування індексів задоволеності споживача. Україні необхідно мати свій національний індекс, розрахований на основі європейського з урахуванням особливостей розвитку українського ринку. Для цього запропоновано такі показники: привабливість виробу, його соціально-економічна ефективність, коефіцієнт задоволеності споживача та розроблено методичні підходи до їх визначення. На основі показників конкурентоспроможності та задоволеності споживача з використанням методичних підходів, запропонованих Інститутом реформ України, визначається рейтинг продукції на ринку.

У другому розділі “Оцінювання конкурентоспроможності продукції та підприємств взуттєвого виробництва” проаналізовано сучасний стан підприємств взуттєвого виробництва та оцінено досягнутий рівень їх конкурентоспроможності. Взуттєва галузь в 1991 - 1998 рр. пережила глибоку кризу, результатом якої є спад виробництва (табл.1). Лише з 1998 р. підприємства почали нарощувати темпи виробництва продукції. Не зважаючи на позитивні зрушення, за обсягами виробництва та ступенем задоволеності потреб населення взуттєва промисловість України суттєво відстає від розвинених країн світу. В даний час потужності галузі використовуються лише на 10 % в основному для виконання замовлень держави та іноземних фірм за давальницькою схемою.

Таблиця 1. Динаміка виробництва взуття в Україні у 1990 - 2000 рр.

Виробництво взуття в розрахунку на одну особу зменшилось з 3,8 у 1990р. до 0,3 пари - у 2000р. Особливо знизились обсяги виробництва дитячого взуття - з 6,2 до 0,06 пари на одну дитину. Проблема забезпечення дітей України вітчизняним взуттям дуже гостра і вимагає термінового вжиття ефективних заходів з її розв'язання. В зв'язку з цим в дисертаційній роботі приділено особливу увагу проблемам підприємств, які виробляють продукцію дитячого асортименту.

У легкій промисловості України переважає колективна форма власності - 95,5 % підприємств. У 2000 р. експорт товарів легкої промисловості становив майже 500 млн. дол. Легка промисловість посідає третє місце серед галузей промисловості України за обсягом експорту, хоча третю його частину становить вивіз продукції за давальницькою схемою. Щорічно легка промисловість має в середньому 40 млн. дол. іноземних інвестицій, що становить лише 1 % від їх загального обсягу. І в подальшому джерелом інвестицій в легку промисловість будуть в основному прибутки вітчизняних підприємств, тому необхідно, щоб населення України купувало вітчизняні вироби. Досвід передових країн світу показує, що саме легка промисловість зможе вивести економіку України із кризи, для чого необхідно підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної продукції. Для вирішення цієї проблеми запропоновано оцінювати досягнутий рівень конкурентоспроможності, задоволеності споживача та рейтингу вітчизняного взуття за етапами, представленими на рис.1.

Рис.1. Схема оцінювання конкурентоспроможності, задоволеності споживача та рейтингу виробу на ринку

На етапі 1 - визначення мети- встановлено, що оцінювання проводиться з точки зору кінцевого споживача, результати якого будуть використовуватись керівництвом підприємств для прийняття ефективних управлінських рішень. Підготовка вхідних даних (етап 2) передбачає дослідження даних зовнішнього та внутрішнього середовищ. Ринок дитячого взуття просегментовано за рівнем доходу споживачів. Встановлено, що вітчизняні підприємства виробляють продукцію для покупців із середнім та низьким рівнями доходу.

Обсяг попиту на дитяче взуття визначено шляхом ланцюгових підставлянь. Наведено дані про пропозицію цього взуття підприємствами України та закордонними виробниками.

На етапі 3 за зразок запропоновано брати сукупність наявних на ринку виробів конкурентів, яка більш точно відображає потреби споживачів.

Для визначення переліку показників споживчих властивостей взуття, що підлягають оцінці, їх величини та вагомості (етапи 4-5) проведено соціологічне опитування покупців. Це дало змогу оцінити властивості, що проявляються під час носіння взуття, врахувати приховані дефекти, які виявляються тільки в його експлуатації. Результати опитування за 5-ти бальною шкалою представлено в табл 2.

Таблиця 2. Оцінка споживчих показників туфель домашніх малодитячих за опитуванням споживачів у 2001 р.

Проведено факторний аналіз одиничних показників (етап 6), що дало змогу виявити сильні та слабкі сторони конкуруючих товарів. На рис.2 наведено матрицю впливу споживчих показників на конкурентоспроможність виробу.

Рис 2. Матриця “вагомість - величина показника” для туфель домашніх малодитячих ЗАТ “Берегиня”

Всі споживчі показники залежно від їх оцінки та вагомості з точки зору споживачів згруповано у чотири групи. Показники, які потрапили до групи І, мають невелику вагомість та низьку оцінку. До групи ІІ увійшли показники, які теж мають невелику вагомість, проте високі оцінки. Оскільки показники цих груп здійснюють незначний вплив на конкурентоспроможність, рекомендовано їх залишити без змін. Групу ІІІ складають показники, які мають високі оцінки та є вагомими для споживача. Вони є конкурентними перевагами виробу. Показники IV групи вказують на його слабкі місця, бо мають низьку оцінку і разом з тим велику вагомість для споживача, тому підприємство повинно негайно вжити заходів до покращення становища через загрозу втрати своїх споживачів.

На етапі 7 визначаються одиничні () та гpуповий індекс () за споживчими показниками:

, (1) та , (2)

де та - абсолютні значення і-го показника виробу, що розглядається, та зразка; - питома вага і - го одиничного індексу за споживчими показниками.

Аналогiчно визначаються одиничні () та груповий () індекси за економiчними показниками виpобу (етап 8).

На етапі 9 розраховується сприйнятна цінність виробу () -відповідність його сплаченим коштам споживача. Її пропонується визначати з використанням множинного кореляційно-регресійного аналізу у вигляді моделі взаємозв'язку між ціною виробу та його споживчими показниками.

На етапі 10 pозpаховується інтегpальний коефіцієнт конкуpентоспpоможностi виpобу (К) як вiдношення гpупового iндексу за споживчими показниками до аналогічного за економiчними:

, (3)

Витpати споживача на купiвлю даного виробу та його експлуатацію - це цiна споживання (). Для взуття ціна експлуатації має невелику частку в цiні споживання, нею можна знехтувати. На етапі 11 розраховується пpивабливiсть виробу () як рiзниця мiж величиною його сприйнятної цінності та цiною купiвлi:

, (4)

Пpивабливiсть можна розглядати як частину пpибутку виробника, якою він поступився споживачевi через конкуpенцiю задля гаpантiї pеалiзацiї своєї пpодукцiї на ринку.

На етапі 12 визначається соціально-економічна ефективність виробу () як вiдношення пpивабливостi виробу до його цiни купiвлi:

, (5)

На етапі 13 знаходиться коефіцієнт задоволеності споживача даним виробом() як відношення його сприйнятної цінності до ціни купівлі:

, (6)

Показники конкурентоспроможності, задоволеності споживача, розраховані для дитячого домашнього взуття, наведено в табл3.

Таблиця 3. Визначення показників конкурентоспроможності та задоволеності споживача домашнього малодитячого взуття

На етапі 14 розраховується рейтинг виробу на ринку. Для цього знаходиться стандартизоване значення кожного показника за формулою:

, (7)

де - стандартизоване значення - го показника -го виробу (підприємства);

- значення -го показника -го виробу (підприємства);

- мінімальне (максимальне) значення -го показника -го виробу (підприємства);

- загальна кількість показників; - загальна кількість виробів (підприємств).

Далі розраховується частковий рейтинговий коефіцієнт (рейтинг) по визначених групах показників за формулою середньої арифметичної стандартизованих значень.

І, насамкінець, здійснюється розрахунок загального рейтингового коефіцієнта (рейтингу) виробу (підприємства) як середньозважена часткових коефіцієнтів за групами:

, (8)

де - вагомість групи показників.

В табл.4 наведено рейтинг туфель домашніх малодитячих на ринку України.

Таблиця 4. Рейтинг туфель домашніх малодитячих у 2001 р.*

У верхній зоні кожного рядка знаходиться рейтинговий коефіцієнт, у нижній - рейтинг.

На рис. 3 наведено динаміку рейтингу базового виробу за 1999-2001 рр. Найвищий рейтинг на ринку має продукція КВТВП “Київ”та ЗАТ “Берегиня”. Рейтинг цих підприємств зростає, а зарубіжних - поступово знижується. Пов'язано це з погіршенням репутації польських та китайських товарів.

Зі застосуванням теорії ефективної конкуренції оцінено конкурентоспроможність провідних взуттєвих підприємств, які виробляють дитяче взуття. Найбільший обсяг (76,9%) його виробляється трьома підприємствами: ЗАТ “Берегиня”, КВТВП “Київ” та АТ “Оріль”, тому оцінено саме їх конкурентоспроможність за схемою, наведеною на рис.4. Показники, що підлягають оцінці, відбирались експертним шляхом. Їх розділено на три групи - досягнутого рівня конкурентоспроможності товарної маси, фінансові та техніко-економічні.

Значення показників розраховано за даними ринкових досліджень та статистичної звітності цих підприємсв. Вагомість визначалась групою кваліфікованих експертів - керівників та провідних спеціалістів галузі.

Рейтинг підприємств розраховано за формулами (7 - 8) та наведено в табл. 5. Використання результатів цієї оцінки сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень керівництвом підприємств взуттєвої галузі, інвесторами, кредиторами, державними та іншими органами.

Найвищий рейтинг має КВТВП “Київ”. Останню позицію в рейтингу посідає ЗАТ “Берегиня”, бо 75 % продукції цього підприємства складає дитяче взуття, яке в сучасних умовах невигідно виробляти. У цьому зв'язку підприємствам, які виробляють продукцію для дітей, слід надавати пільги. Доцільною була б відміна ПДВ на дитячі товари, що знизить ціни на цю продукцію та зацікавить вітчизняних виробників у її виробництві. На рис.5 показано динаміку конкурентоспроможності даних підприємств у 1999 - 2001 рр.

Рис.4. Схема визначення рейтингу підприємств за конкурентоспроможністю

Таблиця 5. Рейтинг провідних виробників дитячого взуття в Україні у 2001 р.*

*У верхній зоні кожного рядка знаходиться рейтинговий коефіцієнт, у нижній- рейтинг.

У третьому розділі - “Рейтингове управління - один із шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств взуттєвого виробництва” розроблено систему рейтингового управління конкурентоспоможністю продукції підприємств (СиРУКП), яка є складовою системи упpавлiння пiдпpиємством у цілому. Вона має забезпечувати конкурентоспроможність окремих підрозділів підприємства та продукції, яку вони випускають. Впроваджувати СиРУКП пропонується планово-виробничому відділові, причому без додаткових капітальних вкладень, введення додаткових працівників чи коштів на оплату праці.

Упpавлiння в СиРУКП здiйснює кеpiвництво пiдпpиємства. Для визначення стpатегiї та тактики конкуpентної боpотьби, pозpобки заходiв, спpямованих на пiдвищення конкуренто-спроможності пpопонується ствоpити підсумкову комiсiю з питань конкуpентоспpоможностi, до якої входитимуть кеpiвники та головнi спецiалiсти пiдпpиємства (рис.6).

За інформаційне забезпечення відповідає вiддiл маpкетингу, за необхiднi pозpахунки - планово-економiчний вiддiл. СиРУКП має матричну організаційну структуру, яка поєднує цільове та функціональне управління, тобто поряд з постійними функціональними відділами загальної організаційної структури управління передбачено створення тимчасових проектних груп, які в разі необхідності можна створити за наказом керівництва для виконання робіт з підвищення конкурентоспроможності, і до яких входять спеціалісти різних функціональних відділів. СиРУКП грунтується на змаганні підрозділів підприємства за вищі техніко-економічні показники та конкурентоспроможність продукції, що виробляється. В дисертаційній роботі запропоновано перелік документів для розрахунку планових і контрольованих показників, за якими визначається рейтинг підрозділів. Особлива увага в СиРУКП надається собівартості випущеної продукції. Система здійснює контроль витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, сприяє їх економії та раціональному використанню. За перші місця в рейтингу передбачено премію, розмір якої визначається відповідними положеннями. Визначення рейтингу підрозділів ЗАТ “Берегиня” наведено в табл.6.

Рис.6. Схема організаційної структури СиРУКП на ЗАТ “Берегиня”

Таблиця 6. Визначення рейтингу цехів ЗАТ “Берегиня” у травні 2001р. за основними техніко-економічними показниками*

* У нижній виділеній зоні кожного рядка знаходиться рейтинг

Ринкові відносини вимагають принципово нових науково обгрунтованих підходів щодо формування асортиментної політики на взуттєвому підприємстві. Асортимент взуття має відповідати напрямам моди, сезону, розмірам грошових доходів та ін.

Чинники формування асортименту можна поділити на загальні та специфічні. До перших віднесено попит населення та виробництво взуття. Одним із важливих напрямів стимулювання попиту населення є продаж товарів легкої промисловості в кредит. Для росту репутації вітчизняних виробників взуття, надання інформації про вітчизняні товари необхідні рекламна підтримка вітчизняного виробника, проведення виставок, ярмарок, тощо.

Специфічні чинники пов'язані з конкретними умовами збуту виробу, такими як тип торговельної точки (фірмовий магазин, спеціалізований супермаркет, універмаг, місце на ринку тощо), місце її розташування, розміри торговельної площі та ін. Взуття у великих супермаркетах та універмагах, розташованих у престижних районах, коштує дорожче, тому одним із напрямів зниження вартості вітчизняного взуття є відкриття на підприємствах власної мережі фірмових магазинів у різних містах України.

З метою розробки оптимального асортименту продукції на взуттєвих підприємствах виконано аналіз асортименту продукції ЗАТ “Берегиня” в табл.7 та за матрицею “конкурентоспроможність - рентабельність продукції”, що дало змогу виділити стратегічні центри господарювання. Для кожного центру розробляється відповідна конкурентна стратегія, приймаються управлінські рішення щодо удосконалення виробів, додаткового інвестування чи заміни.

Таблиця 7. Аналіз асортименту продукції ЗАТ “Берегиня” у 2001 р.

Для перемоги у конкурентній боротьбі необхідно постійно освоювати виробництво нових моделей взуття. Організація підготовки виробництва на взуттєвому підприємстві є дуже складною та трудоємною справою, яку важливо раціонально організувати. Цьому сприяє застосування методів та моделей сітьового планування. В дисертаційній роботі наведено приклад такої моделі та розраховано її параметри.

Конкурентоспроможність виробів легкої промисловості забезпечується також раціональним збутом продукції, їх продажем у зручних для споживача місцях та в необхідний час. Враховуючи яскраво виражену сезонність попиту на повсякденне взуття, доцільно розробити оптимальний план виробництва та зберігання продукції, за якого сумарні витрати, пов'язані із зберіганням запасів та із зміною обсягів виробництва будуть мінімальними за певних значень витрат та кривої попиту. Розроблено економіко-математичну модель оптимізації плану виробництва та зберігання продукції ЗАТ “Берегиня”. Рішення даної задачі на ПК дало змогу зробити висновок про доцільність виробництва взуття у відповідності до попиту.

Однією з найважливіших задач, які потрібно вирішити підприємствам, є визначення частки ринку та обсягів збуту товару з певним рівнем конкурентоспроможності. Попит на взуття залежить від його конкурентоспроможності, а також від співвідношення попиту і пропозиції, яке склалось на ринку в даний проміжок часу, та від репутації підприємства-виробника і його конкурентів. Залежнiсть частки ринку виpобу у задоволеності ринкового попиту вiд його конкуpентоспpоможностi має вигляд логiстичної кpивої. (рис.7) і може бути заданою у вигляді формули:

, (9)

де - частка ринку виробу А у задоволенні ринкового попиту; - показник репутації виробу А; - показник репутації виробників виробів-конкурентів; с - співвідношення попиту та пропозиції на ринку; К - конкурентоспроможність виробу А на ринку; n - кількість виробів-конкурентів.

Рис.7. Взаємозв'язок частки ринку виpобу у забезпеченнi pинкового попиту та його конкурентоспроможності

Знаючи загальну ємність ринку та частку продукції певного виробника на ньому, можна визначити обсяг реалізації цієї продукції та, співставляючи його зі затратами на її виробництво і збут, прибуток від реалізації продукції та рівень беззбиткового обсягу виробництва.

ВИСНОВКИ

1. Ринкова економіка грунтується на конкуренції, для перемоги в якій вітчизняні вироби та виробники повинні бути конкурентоспроможними. Повною мірою це стосується підприємств взуттєвої промисловості. Протягом останніх років на більшості цих підприємств обсяги виробництва знижуються. Встановлено, що основними причинами спаду виробництва в галузі є засилля товарів невідомого походження, зниження рівня купівельної спроможності населення, розрив господарських зв'язків та ін. Для виправлення становища легка промисловість потребує інвестицій. Проте на даний час основою інвестиційної політики взуттєвих підприємств є внутрішні джерела інвестування. і, в першу чергу, їх прибутки, для збільшення яких необхідно підвищувати рівень конкурентоспроможності продукції.

2. Найдоцільнішим шляхом підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції є управління нею. Зважаючи на те, що конкурентоспроможність виробу та виробника - це міра їх першості серед конкурентів (рейтинг), таке управління має грунтуватися на розрахунку та використанні рейтингових оцінок в процесі реалізації функцій управління, тобто бути рейтинговим. Останнє є поєднанням системного, процесного, ситуаційного та кількісного підходів до управління. Особливістю його є те, що рейтингова оцінка виступає одночасно метою та інструментом управління.

3. На конкурентоспроможність продукції взуттєвої промисловості впливають числені фактори та умови, найважливішими з яких є якість та ціна взуття, відповідність напрямам моди, сезонність, асортимент продукції, репутація виробника, ресурсне, інформаційне, правове забезпечення підприємства, потенціал керівництва, організаційна структура управління та ін.

4. Виявлено, що за сучасних умов виникла необхідність оцінювати конкурентоспроможність виробу порівнюючи його з потребами споживачів, чого вимагає міжнародна система стандартів серії ISO9000:2000. Для цього запропоновано розраховувати показники задоволеності споживача виробом, такі як: привабливість, соціально-економічна ефективність, коефіцієнт задоволеності споживача. На основі показників конкурентоспроможності та задоволеності споживача доцільно розраховувати рейтинг виробів на ринку за методичними підходами, запропонованими Інститутом реформ України.

5. Для оцінки показників конкурентоспроможності взуття та задоволеності ним споживача доцільно проводити соціологічне опитування споживачів. Це дає змогу оцінити властивості та врахувати приховані дефекти, які проявляються тільки під час носіння взуття. Факторний аналіз показників дає змогу відбирати для подальшої оцінки найвагоміші та приймати ефективні управлінські рішення. Показники, що є вагомими для споживача, потрібно поліпшувати. На покращення показників, несуттєвих з його точки зору, витрачати час та кошти не варто.

6. Запропоновано методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності підприємств взуттєвої промисловості із застосуванням теорії ефективної конкуренції на основі показників конкурентоспроможності товарної маси, фінансово- та техніко-економічних показників. Результати оцінювання корисні керівництву підприємства, інвесторам, кредиторам, державним та іншим органам для прийняття ефективних управлінських рішень.

7. Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції запропоновано впроваджувати на взуттєвих підприємствах систему рейтингового управління конкурентоспроможністю продукції яка грунтується на змаганні підрозділів за вищі техніко-економічні показники та конкурентоспроможність виробів і сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності та економії всіх видів ресурсів.

8. На взуттєвому підприємстві асортиментна політика залишається одним із найвагоміших чинників його конкурентоспроможності. Для її удосконалення доцільно використовувати аналіз асортименту продукції за матрицею “ конкурентоспроможність - рентабельність продукції”, сітьові методи та економіко-математичні моделі оптимізації виробництва та зберігання продукції.

9. Встановлено взаємозалежність між конкурентоспроможністю взуття та його часткою на ринку. Це дає змогу прогнозувати питому вагу продукції певного виробника у задоволеності ринкового попиту та обсяг її продажів, визначати прибуток від реалізації продукції та рівень беззбиткового обсягу виробництва.

10. Основні результати дослідження пройшли виробничу перевірку в Українському центрі стандартизації, сертифікації та метрології, впроваджені на підприємствах взуттєвої промисловості, таких як ЗАТ “Чернігівська взуттєва фабрика “Берегиня”, “Будинок моделей взуття”(Київ), ЗАТ “Промінь” (м. Чернігів) та використовуються у навчальному процесі економічного факультету КНУТД.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ