Забезпечення ефективності нововведень в промисловості в перехідній економіці

Сценарй 2. «Пдвищення стйкост економки територї на основ адресного стимулювання розвитку науково-технчного потенцалу».

Основний змст та напрямок реалзацї сценаря:

– нвентарзаця снуючого наукового технчного доробку та укладення реїстру нститутв та органзацй сфери науки та наукового обслуговування з метою закриття та перепрофлювання безперспективних;

– двоварантний вдбр напрямкв дослджень, розробки, реалзацї життїво важливих для кризових територй та понерних проектів, як для розвитку державного , так регонального науково-технчного потенцалу; при цьому пдтримуються тльки т проекти, як вкладаються в державн або регональн бюджети;

– оптимзаця об'їмв фнансової пдтримки кризових територй у сфер адресного (на основ конкурсного вдбору) стимулювання по усьому ланцюжку «наука-виробництво-споживання», незалежно від форми власност, при гарантованй державнй пдтримц територального науково-технчного розвитку;

– спрямоване формування реального стйкого ринку з його елементами нфраструктури науково-технчної продукцї;

– нформацйне забезпечення суб'їктв регональних науково-технчних програм та формування банкв даних з соцально орїнтованих нововведень;

– пдвищення рол всх територальних факторв пдтримки та функцонування науково-технчного потенцалу;

– органзаця постйного монторингу на територях з метою визначення проритетв участ науки в виршенн територальних проблем.

Трансформаця ВПК в Україн, яка маї свої специфчн особливост та можливост, пропонуїться дисертантом у такому вигляд:

– створення в 2001-2002р.р. оборонно-виробничих холдингв (з повним державним контролем при наявност контрольного пакету акцй у головного пдприїмства);

– подальше створення в 2003-2004р.р. диверсифкованих корпорацй та оборонних виробничо-фнансових груп (ОВФГ), як акумулюватимуть значн фнансов засоби за рахунок банківських структур та нтегруючих у собi цивльн виробництва;

– зменшення ггантизму «вузької» спецалзацї, зняття фнансового навантаження з оборонно-промислового потенцалу за рахунок передач соцальної сфери.

Щодо ОВФГ, слд звернути увагу на створення в Україн науково-технчних нновацйних центрв за рзними понерними наукомсткими напрямами: лтакобудування, ракетобудування, переробка золота, урану, розробка обчислювальної технки та програмного забезпечення.

При реалзацї сценарїв подолання технчного вдставання перевагу слд вддавати сценарю 2. Але слд мати на уваз те, що вн у бльшй мр залежить вд полтичної кон'юнктури та державної фнансової пдтримки.

Концептуальн основи механзму подолання територального технчного вдставання та пдвищення економчної безпеки Одеської област. Виконана в процес дослдження дiагностика технчного вдставання у межах економчної безпеки Одеської област дозволила, з одного боку виявити «осередки хвороби», а з другого - поставила проблему вибору шляхв виходу з кризи. Такий вихд, на думку дисертанта, можливий при формуванні економчного механзму подолання технчного вдставання (ЕМ), який враховував би особливост територї, доповнюючи загальну урядову концепцю реформи, а також сприяв би поступовому розвитку Одеської област.

Враховуючи важливсть проблеми зниження дестаблзуючих тенденцй в Одеськй област, виникаї необхднсть створення регонального Центру з економчної безпеки, який скоординував би дослдження з дагностики стану господарського комплексу.

Основа концепцї ЕМ полягаї у використанн та розвитку територального науково-технчного потенцалу та змщення центру ваги з «обтяженного» на гнучке виробництво з взаїморозвитком сфер дяльност.

Вдсутнсть координуючого територального органу вимагає зробити наголос на економчн принципи реалзацї ЕМ. ЕМ може повинен працювати у вдповдност з головною метою реформування на територї: мнмзацї соціальної плати за реформи та скорочення тимчасового нтервалу в досягненн результатв, спрямованих на перехд до нновацйно-ефективної регональної економки з метою забезпечення цивлзованого снування та середовища проживання для май- бутнх поколнь. Територальна стратегя подолання технчного вдставання включаї так блоки:

– промислова полтика, нвестицйна полтика, науково-технчна полтика, фнанси та кредитно-грошов вдносини.

– Вдповдним чином структуруїмо особливост територальної полтики у процес трансформацї до ринкової економки:

– перехд вд адмнстративного управлння у сфер науки та технки до переважно економчного та ндикативного регулювання;

– диференцаця стратегчних установок у залежност вд типологї територй за рвнем технчного вдставання та перспектив розвитку продуктивних сил;

– переорїнтаця НТП на переважаюче ршення життїво важливих проблем територї за рвнем;

– багаторвневсть блокв вироблення стратегї в узгодженн регонального пдходу з Центром;

– перехд до багатомантност джерел фнансування науки, технки та збереження їх адресної орїнтацї;

– усунення моноползму окремих наукових шкл, розвиток конкурсної системи у

– одержанн замовлень на дослдження;

– нтеграця академчної, галузевої та вузівської науки в напрямку скорочення нвестицйного циклу та пдвищення конкурентоспроможност розробок;

– раціональне залучення ноземного капталу для пдтримки науки та розвитку територї.

Слд повернутися до моделювання та формування регональних середньо- та довгострокових науково-технчних програм за проритетними напрямами науки технки з урахуванням перодичност змни поколнь технки та циклчност розвитку. Комплексна програма НТП на десять рокв, що пов'язана з перелком стратегчних проритетв, визначила б перодичнсть змни поколнь технки, забезпеченсть ресурсами та сприяла б змцненню науково-технчної незалежност України.

Принципове надання республканського статусу регональним науково-дослдним програмам «Розвиток верстатобудвної промисловост Одеської област на перод до 2005 року» та «Науков технко-економчн основи структурної перебудови господарського комплексу Одеської област».

Координуючим органом здйснення науково-технчної дяльност у Причорномор'ї як регонального навчально-науково-нновацйного-впроваджувального комплексу могли б стати:

– координацйна мжвдомча рада з регональної науково-технчної полтики при ПНЦ НАНУ та адмнстрацях областей;

– регональна науково-технчна асоцаця областей пвдня України.

Навколо асоцацї могли б об'їднатися союзи учених та ректорв вузв, рзномантн суспльн комерцйн фонди, галузев науково-технчн центри. Наприклад, було б доцльно створити науково-технчний центр верстатобудування республканського значення на баз верстатозаводів Одеської област.

Будь-який процес трансформацї тим слабший, коли стосуїться таких залежних вд бюджету сфер, як наука й наукове обслуговування та оборонний комплекс. Реалзаця мети та завдань може вдбуватися тльки в умовах наукової конверсї з урахуванням соцальної адаптацї працвникв.

ВИСНОВКИ

1. Використання положень системної структуризації та різних методів аналізу дозволило дисертанту сформулювати цілі, розкрити зміст та специфіку трансформації регіонального господарського комплексу у напрямок підвищення економічної безпеки та інноваційно-ефективної регіональної економіки.

2. Методологічний підхід до оцінки технічного відставання господарського комплексу в межах загальної стратегії реформування з урахуванням регіональних особливостей території і на основі нововведень, виконаний в логічній послідовності: проведена інвентаризація наукового-технічного потенціалу території, типізовані «осередки» кризової ситуації, підведені під ранжир території різних рівнів, виявлена загальна кількість загроз економічної безпеки території, визначені пріоритети НТП та нововведень, визначена техніко-економічна підтримка кризових регіонів, розроблені та економічно обгрунтовані програмно-цільові заходи.

3. Запропоновано методику кумулятивної оцінки життєвого циклу нововведень, яка комплексно враховує: всі фактори при розробці, впровадженні та функціонуванні нововведень, можливість та ймовірність досягнення кінцевого результату, вплив різних видів ризику, зміну кінцевих результатів внаслідок стратегії, комерційну спроможність інвестиційного проекту, економічні особливості території.

4. Одним з найважливих шляхів вдосконалення підприємництва є підвищення обгрунтованості стратегії і тактики формування мотиваційного механізму господарського суб'єкту протягом життєвого циклу нововведення і цей процес розглядається через захисну стратегію. Для виробника техніки важливим є забезпечення повного завантаження, підвищення стабільності виробництва та забезпечення якості при мінімальних витратах. Споживачам, передусім, важливо забезпечити раціональну змінюваність видів техніки при індивідуальному її виконанні. Така стратегія загрожує (без вчасного переходу до наступної стратегії) господарюючому суб'єкту стати неконкурентоспроможним на ринку нововведень.

5. Визначені принципи формування алгоритма інформаційної моделі оцінки інвестиційних проектів в машинобудуванні. У роботі запропонована діалогова система оцінки проектів технічної реконструкції на прикладі верстатобудування.

6. Запропоновані концептуальні основи вдосконалення економічного механізму подолання технічного відставання господарського комплексу на засадах розробки сценаріїв. Виконана в процесі дослідження діагностика технічного відставання території дозволила, з одного боку, виявити «осередки хвороби», а з другого - поставила проблему вибору шляхів виходу з кризи. Такий вихід вбачається у формуванні економічного механізму подолання технічного відставання, який враховував би особливості територій, доповнюючи загальну урядову концепцію реформи, а також сприяв би розвитку території в напрямку інноваційно-ефективної економіки.

Основн науков положення та результати, одержан дисертантом, вже використовуються можуть бути використан:

А. На рвн центральних органв влади:

а) при розробц середньо- та довгострокових прогнозв та концепцй соцально-економчного розвитку України та територальних утворень;

б) при монторингу окремих територй у змцненн економчної безпеки України з подальшим ухваленням ршень про введення режиму надзвичайного стану та розробц програм виходу з кризи окремих територй економчного лиха;

в) пд час розгляду та економчної оцнки регональних програм науково-технчного прогресу (з видленням областей та районв), у тому числ цльових програм подолання технчного вдставання територй;

г) пд час технко-економчної експертизи великих нвестицйних проектв (програм), як торкаються мждержавних та мжрегональних нтересв або справляють вдчутний економчний вплив на господарський комплекс України.

Б. На рвн обласних (мських) органв виконавчої влади:

а) пд час розробки (мiських) програм соцально-економчного та технчного розвитку та надання фнансової пдтримки з мсцевих бюджетв рзних рвнв;

б) пд час формування рекомендацй щодо проведення структурної перебудови в регон;

в) пд час дагностики загроз економчної безпеки в окремих промислових вузлах, на аномальних територях, територях з районо- або мстоутворюючими пдприїмствами;

г) пд час технко-економчного обгрунтування нвестицйних проектв обласного (мського) значення або господарюючого суб'їкта.

Результати дослджень вже використовуються господарюючими суб'їктами в процес розробки планв реконструкцї та технчного переозброїння, планв моблзацї внутршнх резервв, а також в учбових курсах «Економка виробництва», «Логстика», «нвестицйна дяльнсть», «Зовншньоекономчна дяльнсть», «Менеджмент органзацї».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Захарченко В.И. Экономический механизм процесса нововведений. - Одесса: ИРЭНТ и Т, 1999 -200с.(12.63 д.а.).

2. Лысюк В.М., Исаченко Д.А., Захарченко В.И. Регулирование экономики переходного периода. - Одесса: ИПРиЭЭИ НАНУ. - 2000 г. - 264 с. Особистий внесок автора - розділи 1,2,3,5,7 (16,5 д.а.).

3. Дубовик О.Ю., Захарченко В.I. Парадигма економічного розвитку // Вісник соціально-економічних досліджень. 3б.н. праць ОДЕУ. - Вип.6. - 2000. - С.60-64. Особистий внесок автора - формування парадигми економічного розвитку національної економіки (0,6 д.а.).

4. Захарченко В.І. Обгрунтування територіальної концепції економічної безпеки // Регіональна економіка.-2000.-№2.-С.120-127 (0,9 д.а.).

5. Захарченко В.И. Сбыт станков в СНГ и оценка их конкурентоспособности // Маркетинг в России и за рубежом. - 2000.- №1.-С.78-81(0,4 д.а.).

6. Захарченко В.И. Стратегия структурных преобразований в машиностроении // Машиностроитель. - 2000.-№7.-С.2-5(0,7 д.а.).

7. Захарченко В.И. Реорганизация службы меркетинга предприятия в переходной экономике// Персонал.-1999.-№5.-С.45-49 (0,6 д.а.).

8. Захарченко В.И. Оценка и анализ конкурентоспособности предприятий // Машиностроитель -1999.-№11.-С.13-17 (1,2 д.а.).

9. Продиус И.П., Захарченко В.И. Устойчивое развитие и экономическая стратегия // Экономические инновации .- Одесса: ИПР и ЭЭИ НАНУ.-Вып.5.-1999.-С.30-37. Особистий внесок автора - визначення характерних рис сучасного економічного механізма (0,8 д.а.).

10. Семко Л.І., Захарченко В.І. Механізм подолання територіального технічного відставання та підвищення економічної безпеки області // Вісник Одеського інституту внутрішних справ .-1999.-№3.-С.142-144. Особистий внесок автора-концепція подолання територіального технічного відставання та підвищення економічної безпеки області (0,3 д.а.).

11. Захарченко В.И. Еще не поздно // Бизнес-Информ.-1998.-№23-24.-С.31-34 (0,8 д.а.).

12. Захарченко В.И. Территориальная концепция экономической безопасности // Бизнес-Информ.-1998.-№21-22.-С.68-71 (0,8 д.а.).

13. Захарченко В.И. Проблемы территориального оставання // Бизнес-Информ.-1998.-№19.-С.23-24 (0,35 д.а.).

14. Захарченко В.И. Экономический механизм устойчивого развития // Бизнес-Информ.-1998.-№17-18.-С.80-83 (0,55 д.а.).

15. Захарченко В.И. Формирование экономической стратегии предприятия // Бизнес-Информ.-1998.-№16.-С.42-431 (0,4 д.а.).

16. Захарченко В.И. Стратегия предприятия в переходной экономике // Бизнес-Информ.-1998.-№13-14.-С.123-125 (0,4 д.а.).

17. Захарченко В.И. Портфельный анализ // Бизнес-Информ.-1998.-№15.-С.33-35 (0,4 д.а.).

18. Захарченко В.И. Станкостроение. Антикризисное регулирование // Машиностроитель.-1998.-№1.-С.15-18 (0,8 д.а.).

19.Захарченко В.И. Станкостроение СНГ // ЭКО.-1997.-№9.-С.106-108 (0,3 д.а.).

20. Захарченко В.И. Маркетинг и логистика в машиностроении // Техника машиностроения -1997.-№4.-С.56-62 (0,8 д.а.).

21. Захарченко В.И. Уральская концепция // РИСК.-1997.-№6.-С.46-48 (0,7 д.а.).

22. Фаттахов Р.В., Захарченко В.И. Оценка эффективностит инновационных процессов в машиностроении // Автоматизация и современные технологии.- 1994.-№8.-С. 31-32. Особий внесок автора - формування оптимізаційної моделі оцінки інновацій у машинобудуванні (0,5 д.а.).

23. Захарченко В.И. Инновационный мониторинг как система устойчивого управления производством // Машиностроитель.-1994.-№10.-с.1-5 (0,7 д.а.).

24. Захарченко В.И. Рынок продукции украинского станкостроения в России// Экономика Украины - 1994.-№9. -С.93-94 (0,6 д.а.).

25. Захарченко В.И. Анализ экономических факторов станкостроительного производства при перспективном планировании // Вестник машиностроения .-1993.-№7.-с.31-32 (0,45 д.а.).

26. Лысюк В.М., Захарченко В.И., Усатов В.В. Развитие предприятий на основе нововведений (инновационный мониторинг).- Одесса: 1997.-50с. (Препр. / АН Украины. Ин-т проблем рынка и экономико- экологических исследований). Особистий внесок автора - концепція інноваційного моніторінгу та практичний опит впровадження інновацій.

27. Захарченко В.И. Инновационный процесс на машиностроительном предприятии в условиях перехода к рынку. - М.: Стар, 1993. - 126с. (8,0 д.а.).

28.Захарченко В.И. Кризис индустриализма и концепция социальной логистики // Машиностроитель.-2000.-№12.-С.5-7(0,5 д.а).

29. Захарченко В.И. Взаимопоглощение управленческих структур // РИСК. - 2000.-№3-4.-С.32-34(0,6 д.а).

30. Захарченко В.И. Научно-технические программы внедрения нововведений // Машиностроитель.-1999.-№5-6.-С.34-37 (0,6 д.а.).

31. Захарченко В.И. Формирование новой системы управления товародвижением на территории / Рыночная экономимика: Сб. науч. тр. - Одесса: ОГУ.- 1998. - С. 119-132 (0,9 д.а.).

32. Захарченко В.И. Логистика в хозяйственной стратегии // Машиностроитель.-1997.-№10.-C.32-35 (0,5 д.а.).

33. Захарченко В.И. Об устойчивости рыночных процессов в регионе // Машиностроитель.-1997.-№6.-C.41-43 (0,5 д.а.).

34. Захарченко В.И. Информационная модель оценки проектов нововведений // Машиностроитель.-1993.-№10.-C.5-6 (0,4 д.а.).

Размещено на Allbest.ru