Розрахунок економічних показників впровадження програмного забезпечення для автоматизації обліку морських перевезень фірми "MSK"

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Метою виконання даної курсової роботи є впровадження програмного забезпечення для автоматизації обліку морських перевезень фірми «MSK».

Підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

На підприємстві здійснюється виробництво продукції, відбувається безпосередній зв'язок робітника з засобами виробництва. Підприємство самостійно розпоряджається своєю продукцією, одержаними прибутком, що залишається в його розпорядженні після оплати податків та інших обов'язкових платежів.

Будь-яка продукція, яку випускає підприємство пов'язана з витратами. Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її виробничу собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства, у якому відображається зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний процес.

Виробнича собівартість - це витрати підприємства на виготовлення та реалізацію товару з вираженого в грошовій формі. Собівартість продукції включає в себе вартість сировини, матеріалів, палива та енергії, амортизацію основних фондів, заробітну плату працівників та інші витрати на виробництво необхідної продукції. Собівартість один з важливих якісних показників, що характеризує всі сторони діяльності підприємства.

Вона відбиває ефективність використання трудових і матеріальних ресурсів на випуск продукції, дозволяє встановити вартість державі чи підприємству того чи іншого виробу.

В процесі рахування проекту треба визначити:

1. Трудомісткість виготовлення продукції.

2. Чисельність робітників.

3. Матеріально-енергетичні витрати.

4. Основну та додаткову заробітну плату.

5. Фонд оплати праці.

6. Виробничу собівартість.

7. Техніко-економічні показники роботи підрозділу.

1. Теоретична частина

Одним з найважливіших економічних важелів підвищення ефективності виробництва є ціна, що впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Ціна -- грошове вираження вартості товару, економічна категорія, яка дозволяє побічно вимірити витрачений на виробництво товару суспільно необхідний робочий час.

При товарних відносинах ціна виступає як сполучна ланка між виробником і споживачем, тобто є механізмом, що забезпечує рівновагу між попитом та пропозицією, а отже, між ціною і вартістю.

Відповідно до закону попиту та пропозиції ріст цін і перевищення їх над реальною вартістю товару є наслідком виникнення дефіциту в результаті скорочення кількості, що надходить на ринок товару. В умовах його надлишку, коли пропозиція перевищує попит, виробник знижує ціни, що часом не тільки не забезпечують запланований рівень прибутку, але можуть бути також нижче собівартості товару.

За допомогою цін порівнюються витрати і результати господарської діяльності підприємства, економічно улаштовуються найбільш вигідні варіанти здійснення капітальних вкладень, стимулюються виробництво і споживання, а також якість товару.

Види цін за сферами товарного обслуговування

- оптові ціни, за якими виробники великими об'ємами реалізовують свою продукцію;

- роздрібні ціни, за якими товари реалізуються в обмежені кількості безпосередньо кінцевому споживачу;

- закупівельні ціни, за якими держава закуповує продукцію у сільськогосподарських виробників;

- ціни і тарифи на послуги. До речі тарифи можуть відноситися як до сфери оптової торгівлі (вантажні транспортні тарифи), так і до роздрібної (тарифи пасажирські перевезення).

Види цін за способом відображення транспортних витрат:

- ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання). Ці тарифи включають в себе транспортні затрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), з або без врахування вартості навантаження. Витрати на решту шляху покриває покупець;

- ціни франко-призначення. Такі ціни включають в себе транспортні затрати до пункту призначення.

За формами продажу:

- контрактні (договірні) ціни - це ціни, встановлені за фактичною домовленістю між сторонами угоди купівлі-продажу;

- біржові котирування - це ціна того чи іншого товару, за якою він реалізовується через біржу;

- ціни ярмарків і виставок (такі ціни часто бувають пільговими);

- аукціонні ціни.

За стадіями продажу:

- ціни пропозиції - це стартові ціни, які встановлює продавець;

- ціни попиту - ціни, за якими покупець зацікавлений придбати товар;

- ціни реалізації - це фактичні ціни угоди купівлі-продажу.

Види цін за ступенем регулювання:

- жорстко фіксовані;

- регульовані (при такому методі встановлення цін допускаються деякі зміни в певних межах, які встановлені державою);

- вільні (формуються виключно у відповідності до ринкової ситуації).

За ступенем стійкості в часі:

- тверді, які встановлюються під час укладання договору і діють протягом всього його терміну дії;

- рухливі: зафіксована в договорі ціна, у разі зміни ринкової ціни товару, може змінюватися в момент постачання;

-змінні: у договорі встановлюється вихідна ціна і передбачається формула внесення поправок у випадку зміни вартості ціноутворюючих факторів;

- з наступною фіксацією: при укладанні договору визначаються умови фіксації і принцип визначення ціни.

В якості базової ціни використовуються:

- розрахункові ціни, які обґрунтовуються постачальником для кожного замовлення;

- довідкові ціни. Такі ціни публікуються в різноманітних довідниках, каталогах, періодичних виданнях. Переважно це середні ціни;

- ціни прейскурантів і цінників.

Крім вищевказаних розрізняють ще інші види цін, наприклад:

- трансфертні (внутрішньофірмові);

- світові - умовна середня вартість товарів.

Ціноутворення посідає одне з головних місць у маркетинговій діяльності фірми. Перш за все фірма повинна встановити, які переваги може дати її продукція майбутнім покупцям та оцінити ці переваги сумою, достатньою для покриття витрат на розроблення, випуск та доведення продукції до кінцевого споживача. А далі цей комплекс переваг, який надано в товарі, має бути визнаний потенційним споживачем як ціннісний еквівалент з погляду корисності товару, тієї грошової суми, яку йому пропонують заплатити. Тут мета маркетингу полягає в тому, щоб забезпечити таку комбінацію якості товару, його ціни та організації реклами, яка б надавала товару максимальну привабливість в очах споживача, зберігаючи при цьому встановлену кампанією норму прибутку. Але встановити ціну на товар не так просто, на неї впливає низка чинників, якими фірма не може знехтувати, а навпаки, перш ніж розробити стратегію формування ціни, фірма повинна проаналізувати всі чинники, що впливають на таке рішення. Усі основні чинники, які впливають на ціноутворення, групуються так:

Чинники ціноутворення

а) життєвий цикл товару;

б) портфель товарів (послуг);

в) сегментація та позиціювання товарів (послуг);

г) використання торговельних марок.

Чинники, якими керує споживач:

а) вимоги;

б) вигоди;

в) корисність;

г) канали розподілу.

Ринкові чинники:

а) конкуренція;

б) навколишнє середовище.

Загалом чинників, які можуть впливати на ціни, досить багато, і це головним чином ті, які фірма не може контролювати. Деякі з них ведуть до зниження ціни, а деякі, навпаки, -- до її збільшення. Іноді зовнішні елементи істотно впливають на здатність фірми встановлювати ціни; в інших випадках вони чинять невеликий вплив, але у будь-якому разі їх вивчення та врахування є необхідним.

Зовнішні чинники, що впливають на ціноутворення. Вибираючи цінову стратегію, підприємству слід виявити і проаналізувати всі чинники, що можуть вплинути на ціни. Таких чинників досить багато, у більшості випадків вони не контрольовані підприємством. Одні з них сприяють зниженню цін, інші викликають зростання ціни. Нижче наведено чинники, що сприяють підвищенню чи зниженню ціни.

Чинники, що сприяють зниженню ціни:

- зростання виробництва;

- стрімкий поступ;

- зниження виробничих витрат;

- конкуренція;

- зниження податків тощо.

Чинники, що викликають зростання ціни:

- зниження виробництва;

- нестабільність економічної ситуації;

- монополістичний стан підприємства;

- ажіотажний попит;

- збільшення маси грошей в обігу;

- зростання податків;

- зростання заробітної платні;

- зростання ціни робочої сили;

- низька ефективність використання капіталу, обладнання, робочої сили, землі тощо.

Основні зовнішні чинники процесу ціноутворення показано на рис. 1.

Рис. 1. Зовнішні чинники, що впливають на ціноутворення

Чинники, що визначають цінову чутливість споживачів.

Звичайно виокремлюють 10 найбільш істотних чинників:

1. ефект існування товарів-замінників;

2. ефект унікальності;

3. ефект витрат на зміну товарної марки;

4. ефект ускладнення порівнянь;

5. ефект оцінки якості через ціну;

6. ефект високої ціни товару;

7. ефект вагомості кінцевого результату;

8. ефект поділу витрат на купівлю;

9. міра «справедливості» ціни;

10. ефект створення запасів;

Методи ціноутворення, що ґрунтуються на врахуванні витрат називаються витратними. До них відносять метод повних витрат, метод надбавок, метод цільового прибутку та агрегатний метод.

Визначення ціни методом повних витрат спирається на калькуляцію продукції, до якої додається певна величина прибутку.

1. Витратний метод. Ціна розраховується, виходячи із суми постійних і змінних витрат на одиницю продукції й запланованого прибутку з урахуванням нижнього порогу ціни. При опосередкованому збуті ціна продажу кінцевому споживачу збільшується на розмір націнки, яка залежить від особливостей товару (сезонність, мода, новизна), а також еластичності попиту за цінами. Витратний метод не враховує ринкових факторів (характер попиту, рівень платоспроможності попиту, політику конкурентів), а ціна, визначена за таким методом, практично завжди завищена і в конкурентній ситуації чревата негативними наслідками для продавця. Однак є й позитивні оцінки цієї моделі: якщо в рамках однієї галузі всі виробники використовують витратний метод ціноутворення, цінова конкуренція мінімальна, а ціни більш реальні й виключають наживу за рахунок покупців. Згідно даного методу ціна визначається за залежністю:

,

де Ц - ціна одиниці товару, грн.; С - собівартість одиниці товару, грн; П - величина прибутку, яку бажає отримати підприємство від реалізації одиниці товару, грн.

2. Метод на основі цільової норми прибутку. Ціна встановлюється таким чином, щоб можна було досягти бажаної норми прибутку на вкладений капітал. Необхідно взяти до уваги, що розрахунки ціни в цьому випадку залежать від обсягу виробництва та реалізації, у зв'язку з чим необхідно визначити критичну точку обсягу виробництва. Критичний обсяг виробництва зменшується внаслідок зниження постійних і змінних витрат, які необхідно враховувати у виробничій фірмі. Крім того, на розраховані ціни впливатимуть ще й ринкові фактори (характер попиту й конкуренція). Ціна встановлюється за допомогою використання формули (за умов випуску одного виду продукції):

,

де ЗВ - змінні витрати на одиницю продукції, грн/шт; ПВ - постійні витрати за певний період часу, грн.; П? - загальна сума прибутку, яку можна отримати від продажу продукції за той самий період, грн.; К - обсяг продажу продукції, шт.

3. Метод встановлення ціни на основі відчутної цінності товару обумовлений специфічними підходами до роботи на ринку. Розрахунок робиться на певну категорію покупців, які погоджуються платити гроші не тільки за вартість товару, а й за комплекс інших послуг: доплати, пов'язані з доставкою, обслуговування тощо. Рівень послуг, що надаються, визначити безумовно важко. Тут доречно вести мову про престижні товари, про особливі послуги, за які за різних обставин і різних умов покупець погоджується платити будь-які гроші. Ось чому для фірми важливо бути надзвичайно чутливою до змін попиту на товар.

4. Вибір ціни на основі рівня поточних цін орієнтує діяльність фірм щодо ціноутворення передусім не на власні витрати, а на ситуацію на ринку, на цінову політику фірм-конкурентів. Поведінка фірм адекватна їхньому становищу на ринку. Фірма-лідер, як правило, диктує свої умови. Дрібніші фірми можуть собі дозволити орієнтуватися на лідера, змінювати ціну після того, як це зробив він. Метод ціноутворення, що орієнтується на рівень поточних цін, досить поширений. Він створює атмосферу справедливого підходу до встановлення ціни в цілому по галузі. А це дає змогу підприємствам отримувати певну норму в прибутку.

5. Установлення ціни на основі торгів. У процесі торгів кожна фірма конкурсант призначає ціну пропозиції, стежачи за тим, щоб вона була дещо нижчою, ніж у конкурентів, але й не опускалася нижче рівня собівартості. Остаточна ціна на товар встановлюється з урахуванням таких факторів: цінова політика фірми, психологія ціносприйняття, вплив ціни на інших учасників ринкової діяльності.

2. Розробка технолого--нормувальної карти на впровадження програмного забезпечення для автоматизації обліку морських перевезень

Під нормуванням праці розуміють метод визначення обґрунтованих трудових затрат робітників на різних роботах і у різних підрозділах підприємства. Нормування праці покликане встановлювати трудоємкість заданого об'єму робіт в умовах вживання досягненої на підприємстві передової технології, освоєною прогресивною технологічного оснащення і інструменту, передової організації праці.

Трудомісткість виражають в людино-годинах.

Нормування праці вимагає:

а) наявність обґрунтованих норм часу;

б) правильного визначення об'ємів робіт;

в) правильного вживання норм часу і при розрахунку трудоємкості по виявлених об'ємах робіт.

В зв'язку з цим нормування праці розділяється на два основних розділи:

а) розробку і встановлення прогресивних норм часу;

б) розрахунок трудомісткості заданих об'ємів робіт.

Розрахунок цих робіт виконується спеціалізованими організаціями галузі або спеціалізованими відділами підприємств, а друга здійснюється нормувальниками і калькуляторами підприємств, які, користуючись готовими нормами часу як вихідними даними, лише розраховують трудомісткість заданих об'ємів робіт.

Норма часу і норма вироблення.

Під нормою часу розуміють витрати часу, встановлені для виконання одиниці роботи або операції одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Норму часу обчислюють в нормо-годинах.

Під нормою вироблення розуміють кількість одиниць роботи (кількість операцій, виробів, метрів, тонн і т. д.), яке має бути виготовлене або виконане в одиницю часу (годину, зміну, місяць і т.д.) в певних организаційно-технічних умовах одним робітником або групою робітників відповідної кваліфікації. Норма вироблення є величиною, обернено пропорційній нормі часу і визначається по формулі:

,

де Тр -- період часу, на який встановлюється норма виробітки, ч; ч -- число робітників, що беруть участь у виконанні одиниці роботи; I -- норма часу в нормо-годинах.

Нормами вироблення зазвичай користуються на виробництвах, де випуск виробів носить масовий характер і де облік виробів, випущених за одиницю часу(годину, зміну), не представляє особливої трудності. В монтажному ж виробництві, де трудовий процес характеризується не випуском виробів в одиницю часу, а виконаною роботою, користуються нормами часу.

Норми часу мають бути одночасно і прогресивними і реальними. Однаково шкідливі для виробництва необґрунтовано занижені і необґрунтовано завищені норми часу. Перші наводять до поганої якості робіт із-за поспіху, пригніченому моральному стану і дезорганізації робітника, утиску його матеріальних інтересів; другі -- до непродуктивних витратам робочого часу, прихованим простоям, неповному використаню устаткування і оснащення, деморалізації робітника.

В обох випадках знижується продуктивність праці і підвищується собівартість продукції.

Автоматизація обліку морських перевезень дозволить полегшити роботу працівників, завдяки чому зменшити час на працю, та кількість затрат на її виконання. Завдяки автоматизації обліку перевезень підприємство також зможе зменшити свої витрати на трудові ресурси.

Таблиця 1. Технолого-нормувальна карта на впровадження програмного забезпечення для автоматизації обліку перевезень

Найменування операції	Тривалість виконання
1) Дослідження предметної області автоматизації.	50
2) Визначення вимог користувача до розробки програмного продукту.	10
3) Розробка технічного завдання	90
4) Проектування програмного забезпечення 4.1 Ескізний проект 4.2 Технічний проект 4.3 Робочий проект	10 40 50
5.Тестування та налагоджування програми	140
6. Документування розробки програмного забезпечення(Інструкція)	30
Супроводження програмного забезпечення	50
Всього:	470

Розрахунок чисельності робітників для розробки програмного забезпечення.

Норма чисельності (Нч) - це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідного для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або обсягу робіт. За нормами чисельності визначаються витрати праці за професіями, спеціальностями, групами або видами робіт, окремими функціями, в цілому на підприємстві, цеху або його структурному підрозділі. Чисельність працівників є найважливішим кількісним показником, що характеризує трудові ресурси підприємства. Вона вимірюється такими показниками, як облікова, явочна й середньо облікова чисельність працівників.

Прийнята чисельність складає 3 чоловіка.

Згідно з виробничим завданням за фахом нам потрібні наступні працівники : інженер програміст, технік програміст, економіст.

Таблиця 2

№	Найменування матеріалів	кількість	Ціна за 1	Загальна ціна
1	Зберігачі інформації	10	20	200
2	Пачка паперу	1	50	50
3	Картриджі	1	60	60
4	Підключення до Інтернету	1	100	100
5	Непередбачені витрати	1	500	500

Для розробки програмного забезпечення потрібні 2 персональних комп'ютера середня вартість одного складає 3000 грн. та принтер 500 грн.

Для його обслуговування потрібні як основні так и допоміжні матеріали: зберігачі інформації (флеш карти, диски), папір, картриджі, підключення до Інтернету та непередбачувані витрати.

Тепер розрахуємо вартість електроенергії для комп'ютера за наступними даними:

- Потужність комп'ютера за паспортом (кВт на год.);

- Середня тривалість роботи комп'ютера;

- Час розробки;

- Вартість 1 кВт на год. електроенергії (0,612 грн.).

Bел. = N * Fеф. * Y = 0,125 * 520 * 0,612 = 39,37 грн.

Загальна вартість матеріально-електричних затрат дорівнює:

Загальна вартість витрат 939,37 грн.

Розрахунок заробітної плати робітників і утримань із заробітної плати.

Заробітна плата - це винагорода обчислена, як правило, у грошовому виразі, який за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникам за виконану ним роботу.

Додаткова заробітна плата -- винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Загальний фонд оплати праці окремого робітника складається з основної та додаткової заробітної плати.

Розрахунок ФОП

Загальний ФОП окремого робітника з основної і додаткової заробітної плати:

ФОП = Зосн. + Здод.,

де Зосн. - основна заробітна плата окремого робітника, Здод. - додаткова заробітна плата окремого робітника.

Основу заробітної плати розрахуємо виходячи з ефективного фонду робочого часу, який витрачається робітником на виготовлення програмного продукту і годинної тарифної ставки робітника, яка залежить від його кваліфікації, праці та інженерних показників.

Зосн. = Fеф. * Сч.,

де Fеф. - ефективний фонд робочого часу, Cч. - годинна тарифна ставка робітника.

= T*

= 470

Сч. = 14,14 грн/год Здод. = 30 % від Зосн.

Зосн. =470 * 14,14 = 6645,8 грн.

Здод. = 6645,8/ 100 * 30 = 1993,74 грн.

ФОП = 6645,8+1993,74 =8639,54 грн.

Відповідь: ФОП = 8639,54 грн.

ЄСВ=ФОП*0,3706.

Утримання від заробітної плати:

ЄСВ=8639,54 грн.*0,3706=3201,8135 грн.

Утримання від заробітної плати складають 3201,8135 грн.

Кошторис витрат на виробництво.

Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис складають на основі виробничої програми підрозділу та відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Побудова його за елементами витрат показує їх ресурсну структуру, матеріало-, зарплато- і капіталомісткість виробництва і, що важливо, дає змогу чіткіше пов'язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць (дільниць, робочих місць), оскільки останнім плануються лише окремі їх елементи. Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.

Таблиця 3 Кошторис витрат на виробництво

Статні калькуляції	Методика розрахунку	Сума в грн.
1) Матеріальні витрати	За розрахунком	910
2) Вартість електроенергії	За розрахунком	39,37
3) Основна заробітна плата	Зосн. = Т * Сч.ср.	6635,8
4) Додаткова заробітна плата	30 % від Зосн.	1993,74
5) ЄСВ	(Зосн. + Здод.) * 0,3706	8639,54
6) Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	An = B/T = 4*n/2 Aміс = An/1	119,37
7) Загальновиробничі витрати	100 % від Зосн.	6635,8
8) Виробнича собівартість	За розрахунком	24973,62

Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розраховуються за формулою:

= = 1750 (грн.),

де В -- вартість устаткування; Т-- строк використання; -- амортизаційні відчислення за рікю

Розрахуємо амортизаційні відчислення за місяць:

===145,833*1,3=189,5829(грн.)

За період розробки (27 днів):

А=189,5829*27/30= 170,62 (грн.)

Амортизаційні відчислення за період розробки програмного забезпечення складають 170,62 грн.

Техніко-економічні показники -- величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції. Техніко-економічні показники застосовуються для планування та аналізу організації виробництва і праці, рівня техніки, якості продукції, використання основних і оборотних фондів, трудових ресурсів; є основою при розробці техпромфінплану підприємства, встановлення прогресивних техніко-економічних норм і нормативів. Є техніко-економічні показники загальні (єдині) для всіх підприємств і галузей і специфічні, що відображають особливості окремих галузей. Техніко-економічний аналіз виконують економісти, інженерно-технічні працівники, робітники та органи управління за даними оперативної і періодичної звітності. Його метою є оцінка господарської діяльності, виявлення причинних взаємозв'язків і взаємодії різних факторів техніки та економіки, резервів виробництва, опрацювання заходів для раціоналізації використання ресурсів. Техніко-економічний аналіз - це, в основному, внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, дільниць, бригад і окремих робочих місць. Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. На підставі результатів аналізу приймаються важливі управлінські рішення. Нині роль техніко-економічного аналізу зросла, бо основні показники, що характеризують ефективність заходів для впровадження нової техніки, технології, організації виробництва, підприємства розраховують і планують самостійно.

ціноутворення економічний нормувальний

Таблиця 4. Техніко-економічні показники

Показники	Одиниці виміру	Числова характеристика
Трудомісткість	нормо-години	470
Чисельність робітників	чоловік (осіб)	3
Середня годинна тарифна ставка	грн.	14,14
Вартість матеріальних витрат	грн.	910
Вартість електроенергії	грн.	39,37
Основна заробітна плата	грн.	6635,8
Додаткова заробітна плата	%	30
	грн.	1993,74
Єдиний соціальний внесок	%	37,06
	грн.	8639,54
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	грн.	170,62
Виробнича собівартість	грн.	25024.87

Висновки

В процесі розробки курсового проекту була розрахована проектна виробнича собівартість на впровадження програмного забезпечення для автоматизації обліку морських перевезень фірми «MSK», яка складає 59111,23 грн. До неї увійшли:

1. Матеріальні витрати (939,37 грн.).

2. Вартість електроенергії (39,37 грн.).

3. Основна заробітна плата (6645,8 грн.).

4. Додаткова заробітна плата (1993,74 грн.).

5. Єдиний соціальний внесок (3201,8135 грн.).

6. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування (119,37 грн.).

7. Загальновиробничі витрати (24973,62 грн.).

Згідно з проекту слідує, що для розробки програмного забезпечення нам буде потрібні три людини. Середня часова ставка робітників складає 14,14 грн. Кількість робочих днів виконання робіт займе 27 днів.

Також для виконання роботи нам буде потрібна техніка, а саме: два комп'ютера та принтер. Для їх обслуговування потрібні як основні так і допоміжні матеріали загальною вартістю 6500 грн.

Таким чином, даний проект окупається півтора року, після впровадження на підприємстві, отже це, підтверджує економічну ефективність даного проекту.

Размещено на Allbest.ru