Організаційний механізм регулювання економіки

Основні цілі та функції держави у сфері економіки визначено Конституцією України, що дозволяє їх віднести до економіко-конституційних.

Ефективне виконання державним апаратом економічних функцій безпосередньо пов'язане з витратами на його утримання. Ця проблема суттєво актуальна не тільки з точки зору скорочення витрат, а й з боку підвищення ефективності діяльності державних службовців, залучення висококваліфікованих фахівців, забезпечення конкурентоспроможності державної служби на ринку праці.

Суттєвою домінантою у витратах на утримання державного апарату є організація оплати відповідальної праці державних службовців і організація стимулювання якісної, професійної, сумлінної їх праці.

Ключовим питанням, що виникає при розгляді цих проблем, є забезпечення об'єктивності, неупередженості при оцінці складності та якості праці державних службовців.

Як свідчить світовий досвід, існує багато експертних систем, що дозволяють максимально об'єктивно оцінити ефективність діяльності органу управління та його працівників. Однак їх застосування для практики Української держави потребує правового унормування. Необхідно зауважити, що результати діяльності елементів державного апарату складні з точки зору визначення критерію діагностичності та їх співвіднесення, а також з точки зору аналітичної формалізації.

Іншими словами, аналітично та діагностично неформалізованим, тобто певним чином невизначеним, оцінкам діяльності державного апарату та його елементів необхідно протиставити чітко визначену оцінку діяльності державних службовців, унормовану відповідними процедурами.

Загальним моментом усіх реформ, реорганізацій та удосконалення державного апарату є скорочення витрат на його утримання. Головним чином такі реформи проводяться шляхом механічного скорочення апарату на певну кількість відсотків.

Скорочення витрат на утримання органів державної влади не є самоціллю, метою має стати підвищення ефективності державної служби за схемою: цілі - витрати - результати.

Оцінка функціонування державного апарату має здійснюватися з двох позицій, а саме: в першу чергу з функціональної, тобто забезпечення виконання завдань і функцій держави, та витратної. Функціональна оцінка розкриває, характеризує та дозволяє оцінювати роль державного апарату в суспільному розвитку, в рішенні тих проблем, що виникають в процесі соціально-економічного розвитку та суспільної життєдіяльності. Для такої оцінки важливого значення набуває аналіз організаційно-правових статусів органів державної влади та посад державних службовців. Не менш важливою є й витратна складова оцінки. Справа в тому, що матеріальні, фінансові, кадрові, інтелектуальні, інформаційні й інші витрати на функціонування державного апарату досить великі. Але ж значним є і обсяг управлінської діяльності, що полягає в реалізації нормативно-правових засад забезпечення життєдіяльності суспільства, в здійснені організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих і нормо-проектних повноважень, в витратах робочого часу державних службовців.

Отже, необхідний диференційований підхід до оцінки функціонування державного апарату як з точки зору суб'єкта оцінки, так і з точки зору - об'єкта оцінки, а саме функціональної оцінки, оцінки соціальних наслідків діяльності державного апарату та оцінки витратної складової.

Запропоновані три групи критеріїв (функціональної оцінки, витратної оцінки та спеціальної соціальної ефективності) охоплюють всі аспекти функціонування державного апарату, його складових, а також державної служби (рис. 2). У своїй сукупності вони розкривають цілісність такої оцінки, а окремо - оцінки тих чи інших проявів функціонування державного апарату.

Системне застосування зазначених критеріїв дозволить оцінити рівень організації державної влади та їх структурних підрозділів, державної служби та окремих державних службовців.

Розділ 6. Система професійного навчання державних службовців. Нині, коли Концепцією проведення в Україні адміністративної реформи визначено основні положення нової моделі державного управління, постає проблема кадрового забезпечення державного апарату висококваліфікованими фахівцями, здатними ефективно працювати в органах державної влади та місцевого самоврядування на трансформаційному етапі розвитку суспільства.

Становлення єдиної загальнонаціональної державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців має здійснюватися на конституційних засадах, концептуальних положеннях адміністративної реформи, на засадах оновленого законодавства про державну службу, освіту та інших законодавчих та нормативних актів.

За таких умов ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання державних службовців є нагальною потребою та важливішим фактором зміцнення державності, становлення правової, демократичної, соціальної держави з соціально орієнтованою ринковою економікою.

Згідно з Програмою кадрового забезпечення державної служби, затвердженої Указом Президента України від 10 листопада 1995 року № 1035, нормативними документами Кабінету Міністрів України система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців базується на освітньо-професійних програмах підготовки та перепідготовки, а також професійних програмах підвищення кваліфікації державних службовців як першої складової системи.

Другою складовою системи є вищі заклади освіти, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, центри підвищення кваліфікації державних службовців та керівників державних підприємств, установ і організацій і галузеві інститути підвищення кваліфікації.

Третьою складовою є органи державної влади, що здійснюють управління системою навчання державних службовців.

Система навчання державних службовців може успішно розвиватися тільки за наявності постійно зростаючої потреби в наслідках їх діяльності. Необхідне створення нового вмотивованого механізму, не просто зобов'язуючого, а стимулюючого державного службовця постійно оновлювати свої професійні вміння та знання. Найбільш універсальний спосіб досягнення цього - пов'язати службове просування, атестацію з професійними досягненнями державного службовця, результатами його навчання. Прийом на державну службу та просування по ній мають бути також органічно пов'язані з безперервним навчанням державних службовців.

Водночас необхідне створення нового мотиваційного механізму, не лише стимулюючого, а такого, що ставить службовця перед необхідністю постійного оновлення своїх професійних знань, умінь та навичок.

Методологічною основою оновлення та удосконалення змісту професійного навчання державних службовців може бути запропонований суб'єктно-діяльнісний метод його формування. Пропонуються такі компоненти структури професійної діяльності (табл. 1).

При цьому необхідно врахувати вимоги нормативних документів з розробки складових систем стандартів вищої освіти, де також найважливіше місце займає структура діяльності фахівця.

Професійна діяльність державних службовців, яка, в основному, пов'язана з підготовкою та реалізацією конкретних управлінських рішень, потребує здобуття конкретних вмінь, знань і навичок, що мають бути сформовані при вивченні положень таких модулів:

Мета діяльності (продукт) Умови для забезпечення прав, свобод і законних інтересів людини як найвищої соціальної цінності

Предмет діяльності Забезпечення реалізації завдань і функцій держави

Засоби Правові засоби та організаційні інститути органів державної влади та місцевого самоврядування в сферах життєдіяльності людини (економічний, соціальний, духовний, політичний), організаційно-розпорядчі та консультативно-дорадчі дії

Процедури Підготовка проектів нормативно-правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, забезпечення їх реалізації, контроль за їх виконанням на основі аналізу та прогнозування політичного та соціально-економічного стану держави державна служба, державне управління, право, управління персоналом, як базові модулі, що визначають предмет спеціальності “Державна служба”;

економічних, соціальних, гуманітарних, політичних модулів, що визначають сфери життєдіяльності людини;

фахових галузевих модулів, які пов'язані з конкретним колом посадових обов'язків на конкретних посадах державних службовців.

Згідно з основним цільовим призначенням підготовки магістрів державної служби слухачі після закінчення навчання мають обіймати посади керівників та спеціалістів, що передбачені Законом України “Про державну службу” для посад IV-VII категорій. На рис. 3 наведено схему цих посад і можливі просування від посад сьомої категорії до п'ятої.

У майбутньому до навчання державних службовців широко має бути залучена на конкурс ній основі й мережа недержавних навчальних закладів, яка в умовах ринкових відносин пропонуватиме різноманітні освітні послуги.

Фінансування професійного навчання здійснюється, як правило, за галузевим принципом, навчання службовців регіональних і місцевих органів - за рахунок місцевого бюджету. Неможливо відривати професійне навчання від потреб, профільно-службового змісту діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Інша справа, що необхідне зміцнення організуючого та спрямовуючого начала цієї єдиної системи, надання їй сталості, цілісності.

Можна припустити також, що буде корисним розвести джерела фінансування з врахуванням того, що підготовка магістрів в напряму “Державне управління” здійснюється за рахунок видатків місцевих бюджетів та інших надходжень, не заборонених законодавством.

Такий підхід надасть можливість на загальнодержавному рівні вирішувати стратегічні завдання державної служби, а на місцевому - тактичні проблеми.

ВИСНОВКИ

За результатами виконаної роботи можна сформулювати такі висновки:

1. Розгляд питань державного управління на рівні органу державної влади та на рівні посади державного службовця в ньому надасть можливість врахування системності та цілісності функціонування державної служби та державного апарату як підсистем (складових) державного управління.

Для функціонування системи визначальним забезпечуючим чинником є наявність необхідних для досягнення мети ресурсів. Матеріальні, фінансові, інформаційні, кадрові та інші ресурси за рахунок перерозподілу чи обмеження можуть не тільки викликати певне корегування мети системи, її структури та функцій, але й вплинути на термін її досягнення (за певних умов взагалі визначити термін досягнення). Ресурси спрямовуються, розподіляються, координуються та контролюються певним органом управління.

Однією з ознак системи є наявність керуючого центру як суб'єкта управління та елемента системи, що у поєднанні із засобами, методами та ресурсами управління обгрунтовує системно-управлінський аспект системного підходу.

2. У правовій державі із розвиненими громадянськими інститутами система державного управління, державний апарат і державна служба знаходяться під суспільним контролем, вони достатньо “прозорі” та чутливі до потреб громадян і суспільства, відкрито взаємодіють із різними групами тиску-лоббі. Тому синтез сучасної системи державного управління та її складових - державного апарату та державної служби - мають іти поряд із формуванням громадянського суспільства.

В Україні становлення нової моделі державного управління відбувається з метою формування демократичної, соціальної, правової держави.

Водночас із розвитком ринкових відносин відбуваються зміни й у самому характері державного управління. Зокрема, в галузі економіки ця діяльність передбачає певний обмежений вплив на суб'єкти господарювання з метою регулювання процесів та відносин в інтересах держави.

3. Державне регулювання економічних і соціальних процесів випливає з самої суті держави.

Головна задача держави складається в забезпеченні порядку в країні, неухильного дотримання всіма громадянами законів даної країни. З цією метою держава використовує засоби, що знаходяться в її розпорядженні, в тому числі і фізичне примушення за допомогою збройних сил.

Політика держави здатна радикально впливати на успіх або невдачу того чи іншого підприємства або цілих галузей економіки і навіть спричинити їх банкрутство.

4. Одним із показників розвитку держави може служити рівень державних витрат на відповідні потреби, наприклад, соціальні цілі. В Україні, як і в більшості країн СНД, сталося різке і хаотичне скорочення державних витрат відразу по всіх статтях при катастрофічному зниженні податкових зборів. Неминучими наслідками такого розвитку подій стали деградація всієї системи державних послуг управління, охорони здоров'я, правопорядку і т. д.

5. Безперервним процесом удосконалення інституційних засад механізму держави та державного апарату, що забезпечує соціально-економічний розвиток країни, сприяє відповідності політичної системи режиму, напрямам розвитку світової цивілізації, є адміністративна реформа. Призначенням адміністративної реформи в Україні є впорядкування, удосконалення та розвиток механізму держави.

Адміністративна реформа має забезпечити соціально-економічний розвиток держави. Вирішення таких проблем як забезпечення соціальної орієнтації ринкової економіки, ефективного та якісного державного регулювання економіки, пріоритетності національних та державних інтересів над інтересами окремих класів, політичних і економічних угрупувань та організацій - є завданням держави і зводиться до розв'язання єдиного головного завдання, а саме - забезпечення економічними методами і засобами ефективного виконання державою її завдань і функцій в соціально-економічній сфері на кожному етапі розбудови державності.

6. Становлення та функціонування ефективного управління державною службою неможливо без удосконалення функціональної та формування організаційної вертикалі управління, що забезпечить єдину реалізацію норм права й політики в сфері державної служби по всій території України, в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування поза залежністю від рівня управління (центрального або місцевого) та гілки влади (законодавчої, виконавчої або судової).

Однією з найважливіших функцій системи управління державною службою є забезпечення в її рамках контролю і нагляду за реалізацією державної політики і відповідного спеціального законодавства.

7. Аналіз ефективності діяльності органу державної влади має бути зосереджений, в основному, на наслідках діяльності, оскільки кінцевою метою надання послуг і виробництва товарів є не самі послуги чи товари, як такі, а їх спроможність задовольняти інтереси користувачів та платників податків.

Державна служба, будучи правовим інститутом і визначаючи правовий стан персоналу державного апарату, являє собою найважливішу сферу державно-управлінського діяння, пов'язану з іншими елементами теорії державного управління. Державна служба, яка реалізує на практиці функції органів державної влади і виконує їх завдання, функціонує в усіх галузях.

8. Одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є якісне удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Становлення єдиної загальнонаціональної державної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців має здійснюватися на конституційних засадах, концептуальних положеннях адміністративної реформи, на засадах оновленого законодавства про державну службу, освіту та інших законодавчих і нормативних актів.

Становлення цієї системи йде одночасно в двох напрямках: впровадження системності в професійно-освітній процес на базі реалізації єдиної державної кадрової політики і зміцнення керованості діяльністю системи, взаємозв'язку та координованості дій всіх навчальних закладів, що здійснюють освітню діяльність у сфері державної служби, з урахуванням відомчих видів (в рамках гілок влади та структур їх органів) та рівнів.

9. Доцільно структуру програми підготовки будувати за модульним принципом, що дозволить не тільки оперативно вносити нові елементи змісту до програми підготовки, але й групувати останні з урахуванням контингенту слухачів, їх професійної спеціалізації. Виходячи з цього доцільно, щоб кожна програма мала дві змістові складові: загальну та галузеву.

10. При формуванні програм, особливо освітньо-професійної програми підготовки магістра державної служби, необхідно враховувати різний рівень освітньої підготовленості та практичного досвіду кожного конкретного службовця. Це пов'язано з різницею в термінах закінчення ними вищого закладу освіти.

Державний стандарт професійної підготовки державних службовців має встановлювати найбільш загальні вимоги до навчання і насамперед: розробити загальні вимоги до освітньо-кваліфікаційної характеристики магістрів державної служби з різними спеціалізаціями, освітньо-професійних і професійних програм підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації та умов їх реалізації. Тут важливо визначити стосовно різних категорій посад єдину базову компоненту програм і встановити перелік спеціальностей та спеціалізацій з урахуванням не тільки сфери діяльності, але й функціонального та галузевого змісту роботи службовця, професійно-кваліфікаційних вимог до нього, оскільки однієї спеціальної підготовки магістра державної служби, виходячи з вимог сьогодення та беручи до уваги перспективу, явно недостатньо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні результати проведених наукових досліджень опубліковані в 25 роботах загальним обсягом 30. 85 аркуша, з яких особисто автору належить 29. 9 друк. аркушів. Найбільш істотними з них є:

1. Оболенський О. Ю. Державна служба України: реалізація системних поглядів щодо організації та функціонування. - Хмельницький: “Поділля”, 1999. - 294 с.

2. Оболенський О. Ю. Державне управління і державна служба: системний підхід // Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування. - Хмельницький: “Поділля”, 1999. - С. 8 - 21.

3. Оболенський О. Ю. Основні напрями розвитку і удосконалення державної служби // Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. - 1999. - С. 23-36; Оболенський О. Ю. Розвиток системи професійного навчання державних службовців // Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку. - С. 193-221. - К. : Видавничий дім “Ін-Юре”, 1999. - 272 с.

4. Оболенський О. Економічні функції держави в період трансформації // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 8. - К. : КНЕУ. - 2000. - С. 34-39.

5. Оболенський О. Місце і роль держави в соціальній та економічній сферах: тенденції щодо переоцінки // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровський державний університет. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - Вип. 21. - С. 80 - 93.

6. Оболенський О. Критерії оцінки функціонування державного апарату та державної служби // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - Вип. 7. - С. 49 - 53.

7. Оболенський О. Основні напрями реформування державного апарату та розвитку державної служби України // Проблеми формування ринкової економіки. - К. : КНЕУ. - 1999. - Вип. 7. - С. 132 - 141.

8. Оболенський О. Державна економічна політика як цілеформуючий фактор діяльності державного апарату та державної служби // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 1998. - № 5 (15). - Ч. 2. - С. 72 - 75.

9. Оболенський О. Економічні аспекти державної служби України // Вчені записки. - К. : КНЕУ. - 1999. - Вип. 2. - С. 114 - 121.

10. Оболенський О. Теорія системного підходу в державному управлінні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1996. - № 3. С. 151 - 158.

11. Оболенський О., Леліков Г. Державно-політичні та соціально-економічні аспекти боротьби з корупцією //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1998. - № 2. - С. 16 - 23.

Особистий внесок: наукове обгрунтування економічних, нормативно-правових, організаційних, кадрових та політичних факторів запобігання корупції; формулювання основних соціально-економічних заходів із запобігання проявам корупції.

12. Оболенський О. Державна служба України: концептуальні аспекти розвитку // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К. : Вид-во УАДУ. - 1999. - Вип. 2. - В 2 ч. - Ч. II. - С. 6 - 16.

13. Оболенський О., Сороко В. Розвиток державної служби в контексті адміністративної реформи // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - К. : Вид-во УАДУ. - 1999. - Вип. 1. - С. 134 - 137.

Особистий внесок: розробка теоретичних аспектів розвитку державної служби як складової адміністративної реформи.

14. Оболенський О. Навчання державного службовця як складова його професійної діяльності // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - С. 35 - 41.

15. Оболенський О. Системний аналіз галузі державного управління (сфера освіти) // Проблеми освіти: К. : Інститут системних досліджень освіти. - 1995. - Вип. 2. - С. 2 - 13.

16. Оболенський О. Демократизація відносин влади з економікою: закономірності, проблеми, шляхи розв'язання // Актуальні проблеми державного управління. - Харків: УАДУ ХФ. - 2000. - № 2 (7). - С. 5 - 12.

17. Оболенський О. Задачі розвитку державної служби в контексті адміністративної реформи //Вісник державної служби України. - 1997. - № 3. С. 73 - 78.

18. Оболенський О. Теоретико-правові аспекти розвитку державної служби // Вісник державної служби України. - 1999. - № 2. - С. 73 - 84.

19. Оболенський О. Принцип професіоналізму в державній службі // Вісник державної служби України. - 1998. - № 1. - С. 54 - 61.

20. Оболенський О. Стратегія професійного навчання кадрів - стратегія майбутнього держави // Вісник державної служби України. - 1997. - № 1. - С. 64 - 71.

21. Оболенський О., Присенко М., Гриненко В., Мельниченко О. Концептуальні основи формування професійно-кваліфікаційних характеристик державних службовців //Вісник державної служби України. - 1998. - № 2. - С. 62 - 68.

Особистий внесок: наукове обгрунтування структури професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців.

22. Оболенський О., Рач В., Щедрова Г. Концептуальні аспекти структури програм та змісту професійного навчання державних службовців // Вісник державної служби України. - 1998. - № 4. - С. 91 - 100.

Особистий внесок: наукове обгрунтування структури професійної діяльності державного службовця, розробка теоретичних засад формування структури і змісту навчання державних службовців.

23. Оболенський О. Основні завдання системи навчання державних службовців і керівників державних підприємств, установ і організацій // Матеріали наук. -практ. конф. “Актуальні проблеми підвищення кваліфікації державних службовців України” 19-20 вересня 1996 року. - Київ: УАДУ. - 1996. - С. 33-38.

24. Оболенский О. Ю. Профессионализм государственных служащих - важный элемент социально-психологического механизма формирования политической культуры // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции “Политическая культура демократического общества: состояние и перспективы в Украине”, 26-27 февраля 1998 г. - К. : Гнозис, 1998. - С. 43-45.

25. Оболенський О., Леліков Г. Державна служба: конституційні засади, задачі та принципи // Парламентар. - 1998. - № 3. - С. 10 - 13.

Особистий внесок: обгрунтування конституційних засад та принципів державної служби.

АНОТАЦІЯ

Оболенський О. Ю. Організаційний механізм регулювання економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08. 02. 03 - Організація управління, планування і регулювання економіки. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2001.

Дисертацію присвячено розробці організаційного механізму регулювання економіки на основі системного підходу до синтезу систем управління економікою.

Запропоновано принципи демократизації та визначено закономірності відносин держави і економічної системи в трансформаційний період.

Досліджено відносини та взаємозв'язки між політичною системою, механізмом держави, державним апаратом і державною службою.

Обгрунтовано найважливіші функції держави в сфері економіки.

Узагальнено роль державної служби в організації управління та регулювання економіки та визначено напрями їх удосконалення.

Досліджено систему професійного навчання державних службовців. Запропоновано шляхи його трансформації.

Ключові слова: організаційний механізм, управління, система, регулювання, функції, економіка, державна служба.

АННОТАЦИЯ

Оболенский А. Ю. Организационный механизм регулирования экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08. 02. 03 - Организация управления, планирование и регулирование экономики. Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2001.

Диссертация посвящена разработке организационного механизма регулирования экономики на основе системного подхода к синтезу систем управления экономикой.

Развитие системного подхода заключается в конкретизации системоформирующего фактора, а именно цели или совокупности целей функционирования системы. При этом рассмотрение объекта исследования или синтеза осуществляется в ряде аспектов, которые в своей совокупности и единстве составляют сущность системного подхода. Это системно-целевой, системно-функциональный, системно-структурный, системно-элементный, системно-коммуникативный, системно-интегративный, системно-управленческий, системно-исторический аспекты.

Усовершенствованный методологический арсенал теории системного подхода в сочетании с анализом и теоретических положений категорий “правовое и социальное государство”, “государственное управление и регулирование”, “государство благосостояния”, “социально ориентированная рыночная экономика” использованы для обоснования формирования системы государственного управления и её составляющих: государственного механизма и государственного аппарата.

На основании исследования особенностей взаимодействия государства и экономической системы, анализа эволюции роли государства и важнейших функций государства в экономической системе предложены принципы демократизации и закономерности отношений государства и экономической системы в трансформационный период развития государства. Определены отношения и взаимосвязи между политической системой, механизмом государства, государственным аппаратом и государственной службой. Определены особенности взаимодействия государства и экономической системы в трансформационный период и теоретические основы государственного регулирования экономики. Обоснованы наиважнейшие функции государства в сфере экономики.

В трансформационный период государство должно приобретать свойство функциональности, т. е. все функции государственной власти приобретают характер активизации деятельности субъектов общества. Государство призвано обеспечить правовую базу и общественный климат, которые способствуют эффективному функционированию рыночной экономики, стимулированию экономического развития, развитию малого, среднего и крупного предпринимательства, защите и развитию конкуренции, контролю уровня инфляции и безработицы.

Непрерывным процессом совершенствования отношений государства и экономики, институциональных основ механизма государства и государственного аппарата, регулирования экономики является административная реформа. Она призвана обеспечить непрерывный процесс усовершенствования в институциональной системе государственного управления, в том числе в развитии функционального управления экономической сферой, соответствующего формирования государственного механизма и государственного аппарата. Разработаны концептуальные предложения по внедрению модели социально ориентированной экономики для государства, находящегося в трансформационном периоде развития.

Обоснованы основные функции государства в сфере экономики и экономико-правовые функции государственной службы.

Обобщена роль государственной службы в организации управления и регулирования экономики и определены направления их усовершенствования.

На основании исследования конституционно-правовых и организационных положений государственной службы она рассмотрена как субъект и объект экономических отношений. При этом обоснованы и конкретизированы цели, принципы и функции государственной службы как непосредственной составляющей механизма государства и государственного аппарата. Конкретизировано содержание социально-правового института государственной службы и определены основные направления повышения статуса государственного служащего.

На основании анализа задач и функций государства и их декомпозиции в государственном аппарате предложена классификация должностей государственных служащих и уточнена система функционального управления государственной службой. На основании субъектно-деятельностного подхода предложена методика формирования профессионально-квалификационных характеристик должностей государственных служащих. Определены основные черты украинской модели государственной службы.

На основании изучения мирового опыта предложены концептуальные подходы к оценке эффективности деятельности органов государственной власти, государственной службы. Предложена методика оценки эффективности деятельности органа исполнительной власти.

Исследована система подготовки, переподготовки и повышения квалификации государственных служащих, профессионального образования государственных служащих. Обоснованы направления её развития и совершенствования и определены условия, при которых профессиональное образование государственных служащих становится органической частью их профессиональной деятельности. Предложены методика формирования содержания образования на основе обобщенной структуры профессиональной деятельности.

Ключевые слова: организационный механизм, управление, система, регулирование, функции, экономика, государственная служба, реформы.

SUMMARY

Оbоlеnskiy О. U. Organizational mechanism for the economy regulation. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree (Economics) in specialty 08. 02. 03 - The Organization of Management, Planning and Regulation of the Economy, The Institute of Industrial Economics of the National Academy of Science of Ukraine, Donetsk, 2001.

The thesis is devoted to development of the organizational mechanism for the economy regulation on the basis of the system approach to synthesis of the economy management systems.

The democratization principles and regularities in relations between the state and the economic systems in transition period are offered.

The relations and interrelations between the political system, the government mechanism, the apparatus of the state power and the government service are determined.

The most important functions of the state in economic sphere are justified.

The role of the government service in organization of management and the economy regulation are generalized and the directions for their improvement are defined.

The professional training system for the government employees is investigated. The ways of its transformation are offered.

Key words: the organizational mechanism, management, system, regulation, functions, economy, government service.

державне управління економічна система

Размещено на Allbest.ru