Організація управління капіталізацією господарського комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування та регулювання економікою

Організація управління капіталізацією господарського комплексу

Побурко Олексій Ярославович

Львів-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Єлейко Василь Іванович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бойко Євген Іванович Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу

Кандидат економічних наук, професор Яцура Володимир Васильович Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедрою

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, кафедра прогнозування та державного регулювання економіки.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Панчишин С.М.

Анотація

управління капіталізація господарювання

Побурко О.Я. Організація управління капіталізацією господарського комплексу. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. Львівський національний університет імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України, Львів, 2001.

Розглядаються теоретичні і методологічні питання організації управління використанням комплексу джерел формування капіталу підприємства: власних джерел, які можуть бути реалізовані підприємством безпосередньо; залучених джерел, які реалізовуються за участю фінансових та торгових партнерів і партнерів-виробників на засадах взаємної вигоди, та організаційно-економічних джерел, пов'язаних із зміною структури управління підприємством.

Запропонована економіко-математична модель оптимізації структури капіталу підприємства на етапі його організації. Описано результат рішення моделі для умов спеціальної економічної зони “Яворів”.

Запропоновано визначення поняття “капіталізація” як процесу перетворення коштів, майна, нематеріальних активів у капітал підприємства. Розглянуто особливості управління капіталізацією на рівні підприємства і державного регулювання капіталізацією.

Ключові слова: капітал, капіталізація, управління капіталізацією, оцінка ефективності капіталізації.

Аннотация

Побурко А.Я. Организация управления капитализацией хозяйственных комплексов. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономики. Львовский национальный университет имени Ивана Франка, 2001.

Диссертация посвящена изучению и разработке подходов к решению теоретических и методических вопросов организации управления капитализацией хозяйственных комплексов регионов и предприятий.

Первый раздел диссертации “Теоретические основы исследований процессов капитализации” посвящена разработке научных подходов к изложению понятия “капитал”, структуризации источников его формирования, структуризации задач управления процессом капитализации, методологии определения понятия “капитализация”, а также подходов к определению стоимости капитала.

Осуществлено структуризацию источников формирования стоимостной части капитала. Выделено четыре группы источников. Сделан критический анализ практики использования понятия “капитализация”. Капитализацией предложено называть процесс трансформирования собственных и привлеченных средств, а также средств, получаемых за счет реструктуризации, в капитал предприятия.

По мнению автора, управление капитализацией заключается в выборе и реализации форм осуществления капитала с применением организационно-экономических методов и моделей.

Определены особенности организации управления капитализацией хозяйственного комплекса предприятия на этапе формирования рыночных отношений. Сформулированы особенности проходящего процесса капитализации на региональном уровне, которые обусловлены в основном специализацией региона в экономической системе государства, наличием развитой банковской системы, наличием инвестиционно-привлекательных предприятий, организационно-экономическими условиями государственной поддержки предприятий, таких как, например, специальной экономической зоны и другие.

Во втором разделе “Исследование способов управления капитализацией хозяйственного комплекса” рассматривается эффективность реализации источников осуществления капитала на региональном уровне, а также формулируются предложения относительно ее повышения.

Обосновывается, что одной из наиболее целесообразных форм осуществления капитала в регионе является прибыль, а также выпуск акций, облигаций. Обосновывается также целесообразность интенсификации использования при формировании капитала отдельных предприятий, и, соответственно, хозяйственного комплекса региона, нематериальных активов, таких как, “торговая марка”, “франчайзинг”, “лизинг”.

Сделано оценку стоимости капитала: капитала за счет акций - 15% в первый год и 10% в следующие годы; за счет кредита 18% годовых; за счет размещения облигаций - 10% годовых, за счет лизинга -18%, за счет капитализации прибыли - 10%.

В диссертации исследовано влияние на капитализацию хозяйственного комплекса региона организационно-экономических факторов, в частности, таких как приватизация и функционирование специальной экономической зоны. Проведение приватизации способствует образованию среды собственников, конкуренции в использовании капитала. Функционирование специальной экономической зоны способствует внедрению стабильных и относительно дорогих инвестиционных проектов, что способствует повышению уровня капитализации хозяйственного комплекса региона.

В третьем разделе “Усовершенствование методов выбора средств капитализации” сформулированы организационно-методологические подходы к выбору средств капитализации, усовершенствования методов анализа эффективности форм капитализации.

Рассматривая процесс капитализации региона на примере Львовской области автор анализирует целесообразность и эффективность выбора форм осуществления капитала, законодательные и экономические условия прохождения процесса капитализации.

Для решения задачи оптимизации выбора источников и временных периодов формирования капитала в диссертации предложено экономико-математическую модель, реализация которой обеспечивает минимальную суммарную стоимость капитала предприятия.

Результатом решения задачи являются объемы капитала, которые следует привлекать из разных источников в определенные периоды, обеспечивающие минимальную стоимость капитала.

Эту модель использовано для решения задачи выбора источников формирования капитала предприятия, в объеме, необходимом для его реестрации в СЕЗ “Яворов”.

Ключевые слова: капитал, капитализация, управление капитализацией, оценка эфективности капитализации.

Annotation

The thesis considers theoretical and methodological problems of organizing management of a complex of resources use in order to form the enterprise capital. The capital consists of 1.its own resources which the enterprise can make use of directly, 2.the joined resources which can be realized with the participation of its financial or trade partners together with partners-manufacturers on the basis of mutual interest, 3.organisational and economic resources connected with the changes in the enterprise management structure.

The paper presents an economic and mathematical model for optimizing the structure of capital at its organization stage. It describes the results of realizing the model in the conditions of a special economic zone “Yavoriv”.

The notion “capitalization is defined as a process of transforming property value, non-material assets into enterprise capital. Capitalization management peculiarities at the enterprise and state regulation level are considered.

The work introduces a method of statistical evaluation for the level of capitalization of an economic complex, which can be used for enterprise, region, branch.

Key words: capital, capitalization, management, capital forming, economic complex, capital value.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Серед предметів діяльності, засобів і важелів, інших атрибутів ринкової економіки, важливе місце займає капітал. Розвиток і функціонування підприємства в умовах ринкової економіки не можливі без примноження власного капіталу, залучення його з-зовні, організації ефективного використання, тобто, без постійного управління процесами капіталізації.

Проблеми капіталізації, збільшення обсягу капіталу в економіці держави, регіонів, підприємств, ефективнішого його використання постійно перебувають в центрі вітчизняної економічної науки. Питання формування капіталу підприємств, управління процесами капіталізації вивчались багатьма чільними представниками вітчизняної та світової економічної думки. Це, насамперед, А. Сміт, А. Маршал, Дж. Гікс, К. Маркс, М. Туган-Барановський, Г. Брінгхем, А. Гроппеллі, Н. Нікбахт, І. Бланк та багато інших. Грунтовно досліджував суть капіталу, його формування в Україні в часи австрійської колонізації І. Франко.

В сучасній українській науці проблеми капіталізації вирішуються в основному через категорії “приватизація”, “роздержавлення”, “фінансово-кредитна політика”, “ринкова вартість цінних паперів” тощо. Вивченню закономірностей відповідних процесів присвячено роботи Михасюка І.Р., Башнянина І.І., Бойка Є.І., Ватаманюка З.Г., Злупка С.М., Тивончука І.О., Гейця В.Н., Яцури В.В., та багатьох інших. На законодавчому рівні за роки становлення незалежної ринкової економіки в Україні вирішено ряд питань управління процесами капіталізації, залучення до капіталізації органів державної та регіональної влади, формування внутрішніх джерел фінансування підприємств та залучення інвестицій з-за кордону. Прийнято ряд законодавчих актів, які регламентують порядок здійснення процесів приватизації та корпоратизації підприємств, створено податкове та митне законодавство тощо.

Проте, ряд питань методології, методів і форм здійснення капіталу, процесів капіталізації господарського комплексу регіону вимагають додаткового вивчення і розробки. Зокрема, це стосується оцінки вартості різних способів формування капіталу, оцінки інтенсивності процесів капіталізації, методів оптимізації вибору засобів капіталізації та інші. Дані питання обумовили тему, мету, предмет, об'єкт та інструментарій дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри інформаційних систем в менеджменті Львівського національного університету імені Івана Франка як складової частини держбюджетної теми “Моделювання фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій і його інформаційне та програмне забезпечення” (реєстраційний номер ЕІ-272Б), а також відповідно до плану розробки науково-дослідної теми ІРД НАН України “Розробка методології оцінки та порівняння соціально-економічного стану регіонів України на основі інтегральних показників” (номер держреєстрації 0100V003876).

Розробка “Методологічний підхід до статистичної оцінки рівня капіталізації господарських комплексів” є складовою частиною методології та методичних рекомендацій з організації статистичних порівнянь у регіональній статистиці України, які розробляються НДІ статистики Держкомстату України у 2001 році (лист НДІ статистики Держкомстату України № від 04.09.2001).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень і рекомендацій щодо вибору засобів організації управління капіталізацією господарського комплексу в сучасних умовах господарювання в Україні.

У відповідності з метою дослідження розв'язуються такі завдання:

узагальнення світового та вітчизняного досвіду у підходах до визначення поняття “капітал”;

класифікація форм здійснення капіталу;

розкриття суті поняття “капіталізація” як об'єкту управління;

встановлення методологічних засад вибору засобів капіталізації;

розробка підходів до оцінки процесів капіталізації та інші.

Методологічною основою дослідження послужили вчення про капітал, про організаційні та економічні засади функціонування форм здійснення капіталу в умовах ринкових економік розвинених країн світу, методи системного підходу до розв'язання складних проблем.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних положень, пов'язаних із організацією управління процесом капіталізації господарського комплексу, із удосконаленням методів вибору форм здійснення капіталу, забезпеченням статистичною оцінкою процесу капіталізації.

Об'єктом дослідження є господарський комплекс регіону.

Інформаційна база досліджень. В процесі дослідження використано матеріали та рішення сесій Верховної Ради України, Укази Президента України, Кабінету Міністрів України, статистичні збірники Державного комітету статистики України, Львівського обласного управління статистики Держкомстату України, первинні звіти господарюючих суб'єктів, матеріали засобів масової інформації та всесвітньої інформаційної мережі Інтернет.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у наступному:

класифіковано форми здійснення капіталу як сукупності коштів та майна, які приносять власнику та розпоряднику дохід, за ознаками: часу, власності, джерелами залучення та здійснено класифікацію чинників процесу капіталізації як процесу перетворення власності, прибутку підприємства, залучених ресурсів у капітал. Cеред них виділено чинники інтенсифікації капіталізації в умовах становлення ринкових відносин, включаючи роздержавлення власності, приватизацію майна, створення сприятливого інвестиційного клімату, розвитку ринку цінних паперів, розвитку пільгового оподаткування прибутку, що капіталізується;

побудовано економіко-математичну модель оптимізації вибору джерел та часових термінів формування капіталу за критерієм мінімальної вартості та розроблено типовий алгоритм здійснення процесу капіталізації підприємства на етапі його організації;

розроблено систему оціночних показників процесу капіталізації в регіоні, яка включає показники оцінки вартості: використання прибутку, фінансово-кредитної та товарно-кредитної діяльності, лізингової діяльності, формування статутних фондів, емісійної діяльності, розміщення цінних паперів;

запропоновано інтегральний показник оцінки інтенсивності процесу капіталізації - індекс капіталізації, який розраховується як відношення значення величини капіталу на початок періоду плюс приріст капіталу впродовж певного періоду до значення величини капіталу на початок періоду.

Теоретичне значення отриманих результатів. Теоретична цінність отриманих результатів полягає у поглибленні теоретичних знань і положень щодо суті поняття капітал, реалізації функцій управління процесами формування капіталу господарського комплексу регіону, розробці економіко-математичної моделі вибору джерел та часових термінів формування капіталу за критерієм мінімальної вартості, формуванні типового алгоритму здійснення процесу капіталізації підприємства на етапі його організації.

Практична цінність. Запропоновані підходи до оцінки ефективності процесів капіталізації господарського комплексу дозволяють обчислювати індекс капіталізації з використанням статистичної інформації на рівні підприємства і на рівні господарського комплексу регіону. Матеріали дисертаційної роботи щодо статистичної оцінки формування капіталу у господарському комплексі регіону використані ІРД НАН України при підготовці матеріалів комплексної оцінки соціально-економічного стану регіонів України (довідка ІРД НАН України №13/281 від 29.08.2001).

Запропонована економіко-математична модель дозволяє оптимізувати вибір джерел формування інвестиційного капіталу підприємства. Дані методологічні матеріали використані адміністрацією СЕЗ “Яворів” при наданні консультацій підприємствам, що реєструються в СЕЗ “Яворів” (довідка адміністрації СЕЗ “Яворів” № 130 від 03.09.2001).

Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані при розробці програм соціально-економічного розвитку регіону, нормативних положень щодо формування капіталу підприємств, програм залучення іноземних інвестицій в економіку регіону та ін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, в якій викладено науковий підхід до розв'язання важливої організаційно-методичної проблеми - розробки методів управління процесами капіталізації господарського комплексу.

Результати дослідження викладені в десяти наукових публікаціях, з яких п'ять належать особисто автору. З наукових публікацій, що видані у співавторстві, використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки і пропозиції дисертаційного дослідження доповідались на: Першій Всеукраїнській економетричній конференції (2-4 лютого 1998 року, м. Львів), Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції “Економічна система України: європейський вибір” (м. Львів. 3-5 травня 2000 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми” (м. Львів, 21-23 травня 1998 року), Науково-практичні конференції викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка (м. Львів, 8 лютого, 2000 року), V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку”.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано десять наукових праць, загальним обсягом 3,4 д.а, з яких 2,5 д.а. належать особисто автору.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновку, списку використаних джерел. Дисертація викладена на 172 сторінках, містить 22 таблиці, ілюстрована 20 рисунками. Список використаних джерел включає 77 найменувань.

2. Основний зміст дисертації

У вступній частині обгрунтовано актуальність теми, мету та завдання дослідження, сформульовано наукову новизну та висновки щодо практичного значення одержаних результатів.

Перший розділ “Теоретичні основи дослідження процесів капіталізації” присвячений аналізу і розробці наукових підходів до тлумачення поняття “капітал”, структуризації джерел його формування, структуризації задач управління процесом капіталізації, методології визначення поняття “капіталізація”, а також підходів до визначення вартості капіталу.

Виходячи з класичного розуміння поняття капіталу як сукупності коштів та майна, з допомогою яких формується дохід (А. Маршал, І. Франко, М. Туган-Барановський та інші), в дисертації здійснено структуризацію джерел формування коштівної частини капіталу. Виділено три групи джерел формування капіталу підприємства: власні джерела, тобто джерела, які можуть бути реалізовані підприємством безпосередньо; залучені джерела, тобто джерела, які реалізовуються за участю фінансових та торгових партнерів і партнерів-виробників на засадах взаємної вигоди, та джерела реструктуризації (організаційно-економічні) через зміну структури управління підприємством (рис. 1).

Рис. 1. Структура джерел формування капіталу підприємства

Джерела формування капіталу підприємства
Власні джерела		Залучені джерела		Джерела реструктуризації
Продаж акцій		Випуск облігацій		Злиття підприємств
Нерозподілений прибуток		Банківський кредит		Продаж контрольного пакету акцій
Амортизація		Товарний кредит		Реструктуризація підприємства на засадах холдингових відносин
Продаж майна		Лізинг
Нематеріальні активи		Франчайзинг
Інтелектуальні цінності, нові знання, передовий досвід

В дисертації зроблено критичний аналіз практики використання поняття “капіталізація”. Зокрема, на думку автора, дискусійним є використання терміну “капіталізація” як показника, що виражає сумарну вартість акцій підприємства на певну дату, оскільки, ця величина не еквівалентна вартості капіталу підприємства. Вона відображає рівень багатства власників акцій, які є лише засобом формування капіталу. Капіталізацією запропоновано називати процес трансформації власних та залучених коштів, а також коштів, які отримуються завдяки реструктуризації у, капітал підприємства.

Враховуючи неоднозначність трактування в існуючій літературі понять “управління” та “організація управління” в дисертації формулюється їх авторське розуміння. Запропоновано визначати управління як процес вибору та реалізації засобів, методів, важелів щодо досягення певних цілей. Організація управління - формулювання соціально-економічних засад та передумов, методологічних прийомів виконання функцій управління. Управління також можна визначати як розв'язок певної задачі, а організацію управління - як створення моделі розв'язку та реалізації даної задачі.

Таким чином управління капіталізацією є процесом вибору та реалізації форм здійснення капіталу з врахуванням соціально-економічних, методичних та психологічних чинників. А організація управління капіталізацією полягає у формулюванні соціально-економічних засад та передумов, моделей розвитку та реалізації цього процесу.

Управління капіталізацією в основному зосереджується на рівні підприємства. Організація управління капіталізацією - на загальнодержавному і регіональному рівні та на рівні підприємства.

В дисертації охарактеризовані особливості організації управління капіталізацією господарського комплексу на етапі формування ринкових відносин. Особливості перебігу процесу капіталізації на регіональному рівні визначаються, в основному, спеціалізацією регіону в економічній системі держави, наявністю розвиненої банківської системи, наявністю інвестиційно привабливих підприємств, організаційно-економічних чинників, таких як, наприклад, функціонування спеціальної економічної зони та ін.

У другому розділі “Дослідження способів управління капіталізацією господарського комплексу” розглядається ефективність реалізації основних джерел здійснення капіталу на регіональному рівні, а також формулюються пропозиції щодо її підвищення.

В дисертації обгрунтовується, що однією з найбільш доцільних форм здійснення капіталу в регіоні є випуск акцій, оскільки законодавством України на розмір статутного капіталу накладено мінімальні вимоги. Тому це дозволяє залучити до обігу значну кількість коштів, зокрема, виводячи їх із рамок тіньової економіки. Завдяки обов'язковій публікації звітів, діяльність акціонерних товариств є більш прозорою, порівняно із іншими формами підприємств. Акція може виступати предметом застави, що полегшує отримання кредитів та розвиває ринок кредитів у регіоні. Деякі підприємства практикують викуп у акціонерів своїх акцій, які згодом перепродують новим акціонерам. При цьому досягається ріст капіталу за рахунок курсової різниці в ціні акції, або за рахунок притоку інвестицій від нового співвласника підприємства.

Отже, випуск акцій, є однією із найкращих форм здійснення капіталу, а, зокрема, і відносно дешевою. Переваги цієї форми здійснення капіталу зміцнюються також необов'язковостю сплати дивідендів та можливостями додаткових емісій, котрі обходитимуться дешевше, в разі успіху попередніх емісій. Найбільшим негативом є можлива втрата контролю над підприємством.

Поява та діяльність акціонерних товариств з часом поставить питання про зміну власників акцій з тих чи інших причин, зокрема після наділення акціями громадян в ході приватизації, а це сприятиме розвитку фондового ринку, як регіонального, так і на державному рівні. В свою чергу, процес купівлі-продажу акцій виступатиме в ролі природнього відбору найбільш ефективного власника. Операції з цінними паперами сприятимуть більшому обігу капіталів в банківському секторі. Досвід розвинених країн, зокрема США, свідчить, що лише 10% підприємств є акціонерними товариствами, але вони забезпечують 90% випуску продукції.

Ефективною формою здійснення капіталу є емісія облігацій. Як слідує з аналізу досвіду країн з ринковою економікою, зокрема США, випуск і розміщення облігацій є дешевшою формою здійснення капіталу порівняно з акціями. Окрім того, облігації не передбачають власності у підприємстві, а отже не передбачають втручання у його діяльність, визначення тактики та стратегії розвитку.

Навіть з врахуванням витрат на випуск, а за підрахунками спеціалістів вони коливаються від одного до чотирьох відсотків, ця форма здійснення капіталу є дешевшою, ніж банківський кредит. Ще однією позитивною стороною, порівняно з кредитом, є відсутність необхідності застави. Також перевагою облігацій можна вважати фіксований банківський відсоток, оскільки, коли підприємство бере кредит в банку, кредитна угода, як правило містить пункт, згідно якого ставка кредитування може бути переглянута, якщо ситуація на фінансовому ринку зміниться. Банк її переглядає, як правило, на свою користь. Коли ж підприємство позичає кошти через облігації, ставка залишається незмінною. Більше того, підприємство може викупити на вторинному ринку свої ж облігації, тим самим зменшивши обсяг виплат за ними, що в свою чергу зменшить вартість капіталу. Ще однією важливою перевагою облігації є відсутність необхідності сплати податку на прибуток за ставкою 30 відсотків із суми, залученої емітентом в зв'язку із первинним розміщенням облігацій. Податковою особливістю, яка пов'язана із облігаціями як формою здійснення капіталу підприємства, є те, що відсотки та дисконти підприємство може включати до складу своїх валових витрат. Поза тим, що облігації мають багато позитивних моментів, в Україні наразі не помітно значного пожвавлення стосовно їх випуску. Це, як вже зазначалось, пов'язано з негативним досвідом операцій з державними облігаціями, а також незнанням потенційними емітентами переваг цієї форми здійснення капіталу.

Збільшення долі фінансових інструментів, зокрема облігацій у фінансуванні діяльності підприємств, сприятиме появи конкуренції банківському кредиту та падінню його вартості. Крім того, якщо одне підприємство має можливість надати кредит іншому, але не може зробити цього згідно діючого законодавства, випуск облігацій під конкретного покупця дозволить вирішити проблему кредитування одного підприємства іншим, уникаючи необхідності залучення банківського кредиту.

Разом з тим, аналіз статистичних даних з оцінки процесів капіталізації у Львівській області показав низьку популярність облігацій як форми здійснення капіталу (табл. 1). На нашу думку, це обумовлено незнанням та недовірою підприємців до даного інструменту залучення капіталу. В інших, регіонах, зокрема донецькому та одеському, судячи із публікацій в засобах масової інформації, облігації починають здобувати популярність та приносити дохід зацікавленим сторонам.

Таблиця 1. Випуск цінних паперів у Львівській області

Цінний папір	Роки
	1995	1996	1997	1998	1999
	Мільйонів гривень
Акції (випущено станом на 31.12)	74,9	217,8	517,8	774,4	1041,648
Облігації (придбано за рік)	0,3	2,0	2,0	0	23,136
Векселі (куплено за рік)	4,4	12,4	29,1	199,4	403,678

На нашу думку, велику роботу слід проводити в напрямку роз'яснення підприємцям можливостей облігацій, а також створення відповідних законодавчих та економічних умов функціонування ринку облігацій.

Поширеним джерелом здійснення капіталу є прибуток. В дисертації розглянуто теоретичні підходи до дивідендної політики і визначено, що тенденції використання прибутку у формуванні капіталу є позитивними (табл. 2).

Важливим показником при аналізі використання прибутку як форми здійснення капіталу є вартість прибутку. Більшість розробників економічної теорії схиляються до думки, що вартість нерозподіленого прибутку дорівнює вартості капіталу, який отримується шляхом розміщення акцій. Розгляд даних на прикладі Львівської області вказує на те, що вартість капіталу за рахунок капіталізації прибутку становить 1,1%, а це є дуже низьким показником.

Таблиця 2. Використання прибутку підприємствами Львівської області

Напрями використання прибутку	Роки
	1995	1996	1997	1998
	Мільйонів гривень
Використано прибутку, всього	1055,6	1104,2	1096,1	1368,1
У тому числі
Поповнення оборотних коштів	…	32,0	4,3	2,2
Виробничий розвиток	310,9	257,3	269,9	355,1
Частка використання прибутку як форми здійснення капіталу, відсотків	29,45	26,2	25,01	26,11

Тому вважаємо, що в нинішніх умовах господарювання для збільшення обсягів капіталу господарського комплексу доцільніше капіталізувати (використовувати) прибуток, не зважаючи на те, що у країнах з розвиненою економікою та в країнах, що розвиваються, більшу перевагу мають різноманітні форми кредитування.

Проте і в умовах функціонування економіки України важливою формою здійснення капіталу для підприємств господарського комплексу є кредитування.

В дисертації досліджено тенденції використання кредиту у формуванні капіталу підприємств. Показано, що його обсяги постійно зростають.

Разом з тим у загальному обсязі кредиту малою є частка банківських кредитів. У 1999 році вона становила лише 4,44%.

Структура кредитування господарського комплексу Львівської області виглядає наступним чином:

Вартість капіталу за рахунок кредиту у Львівській області у 1998 році становила при середньорічній вартості банківського кредиту в 70% річних та товарного 100% - 5614,03 млн. гривень. У 1999 році - 8068,89 млн. гривень.

З огляду на вищенаведені дані, вважаємо за доцільне сприяння банківському кредитуванню зі сторони держави, шляхом врегулювання податкового законодаства, зокрема у кредитуванні підприємств сілького господарства.

В дисертації досліджено вплив на капіталізацію господарського комплексу регіону організаційно-економічних чинників, зокрема, таких як приватизація та функціонування спеціальної економічної зони. Проведення приватизації сприяє появі нових власників, проведенню “природного відбору” з поміж них. Функціонування спеціальної економічної зони спонукає до впровадження стабільніших та порівняно дорогих інвестиційних проектів.

В дисертації обгрунтовується також доцільність інтенсифікації використання у формуванні капіталу окремих підприємств, а відповідно і господарського комплексу регіону, лізингу та нематеріальних активів, таких як “торгова марка”, “франчайзинг”.

Чинник торгової марки в поєднанні з іншими факторами, зіграв, на нашу думку, велику роль при інвестуванні коштів у львівську кондитерську фабрику “Світоч”. Адже прив'язаність споживачів до продуктів з маркою “Світоч” та довіра до них є досить високою, тому теперішні власники фірми мають можливість зекономити на рекламних затратах, витрачаючи порівняно невеликі кошти на підтримку іміджу.

У третьому розділі “Вдосконалення методів вибору засобів капіталізації” сформульовано організаційно-методичні підходи до вибору засобів капіталізації, вдосконалення методів аналізу ефективності форм капіталізації.

Для розв'язку задачі оптимізації вибору джерел та часових термінів формування капіталу у дисертації запропоновано економіко-математичну модель, реалізація якої забезпечує мінімальну вартість капіталу підприємства.

Змінні та коефіціенти математичної моделі мають наступний зміст:

- індекс форми здійснення капіталу;

- індекс періоду часу, під час якого проводиться залучення форми здійснення капіталу і;

N - кількість періодів, для яких розглядається задача формування капіталу;

K - кількість форм здійснення капіталу, яка доступна підприємству кожен період часу;

- вартість форми здійснення капіталу і в період часу t;

- мінімальний обсяг капіталу, який можна здійснити формою і в період часу t;

- максимальний обсяг капіталу, який можна залучити використовуючи форму і в період часу t;

- обсяг капіталу, який можна залучити у періоди часу t=1,N, використовуючи форму здійснення К;

- обсяг капіталу, який необхідно залучити у період часу t використовуючи форму “і”.

- загальний обсяг капіталу, який потрібно залучити в період часу t, використовуючи усі можливі форми здійснення капіталу.

F - обсяг капіталу, який необхідно сформувати.

Використовуючи вище описані індекси та змінні запишемо математичну модель задачі, експерементування з якою дозволить сформувати капітал з мінімальною вартістю.

Вище представлена математична модель є лінійною оптимізаційною моделлю. Кількість невідомих визначається добутком K*N.

Цільова функція математичної моделі (1) трактується як сума добутків вартості капіталу та обсягу капіталу, який необхідно залучити у період t застосовуючи форму здійснення капіталу і та спрямовується до мінімуму сумарної вартості капіталу.

Рівняння (2) передбачає обмеження обсягу залученого капіталу в кожний окремий період t з використання усіх доступних форм здійснення капіталу.

Рівняння (3) встановлює межі обсягу залучення капіталу впродовж періодів залучення t=1,N, i=1,K.

Рівняння (4) обмежує використання форми здійснення капіталу і в період залучення t.

Рівняння (5) передбачає встановлення меж для обсягу капіталу, який залучається у період t при використання форми здійснення капіталу i.

Рівняння (6) передбачає, що обсяг капіталу, який залучається у період t при використання форми здійснення капіталу i, є більшим або рівним нулю.

Задачу (1) - (6) можна розв'язувати за допомогою загальновідомих методів математичного програмування, зокрема симплекс методу. Результатом розв'язку задачі є виражені в грошовому вигляді обсяги капіталу, які слід залучати у періоди t використовуючи форму здійснення капіталу i, а також мінімально можлива вартість капіталу за встановлених умов.

Дану модель застосовано для розв'язку задачі вибору способів формування капіталу, в обсязі необхідному для реєстрації підприємства у СЕЗ “Яворів”.

Вихідними умовами є:

Кількість періодів, на які проводилось планування використання капіталу - 4, травалість періоду- рік.

Підприємству є доступними 5 форм здійсненя капіталу - емісія акцій, випуск облігацій, отримання кредиту, лізинг основних фондів, використання прибутку.

Згідно Закону України “Про господарські товариства” мінімальний розмір статутного капіталу становить 147500,00 грн (понад 27000 дол. США).

Максимальний обсяг власного капіталу засновників підприємства становить 550 000,00 грн (понад 100000 дол. США).

Обсяг емісії облігацій може становити не більше половини обсягу розміщених акцій.

Максимальний обсяг кредитів за лінією Європейського банку реконстркції та розвитку в ЛОД АППБ “Аваль” становить 75000,00 дол. США, вартість кредиту 18%.

Вартість угод лізингу основних фондів може становити 100-300 000,00 дол. США.

Припускається, що підприємство за підсумками роботи по роках, повністю використовує отриманий прибуток для виробничого розвитку.

Вартість капіталу становить:

вартість капіталу за рахунок акцій - 15% в перший рік та 10% наступні роки;

вартість кредиту становить 18% річних;

вартість капіталу за рахунок розміщення облігацій - 10% річних;

вартість лізингу - 18%

вартість капіталу за рахунок капіталізації прибутку - 10%.

Річна потреба в капіталі становить:

перший рік - 200 000,00 доларів США;

другий, третій, четвертий - по 100 000,00 доларів США.

Сумарна потреба в капіталі становить 500 000,00 доларів США (вимоги СЕЗ “Яворів”).

Розміри задачі становлять 5х4, кількість невідомих складає 20.

Розв'язок задачі проведено за допомогою табличного процесора “MS Excel”, функцією “Пошук розв'язку”.

Результат розв'язку задачі представлено в таблиці 3.

Таблиця 3. Оптимальні обсяги використання джерел формування капіталу при організації підприємства у СЕЗ “Яворів”, тис. дол. США

Форма здійснення капіталу	Період (рік)	Всього за формою здійснення капіталу
	1	2	3	4
Розміщення акцій	27	17	29	27	100
Отримання кредиту	9	0	6	3	18
Використання лізингу	164	58	0	0	222
Розміщення облігацій	0	0	30	20	50
Капіталізація прибутку	0	25	35	50	110
Всього по періодах	200	100	100	100	500

Отриманий результат підтверджує пріоритетну доцільність використання прибутку для здійснення капіталу, більші обсяги розміщення облігацій порівняно із обсягами залучених банківських кредитів, а також, при можливості, використання власного капіталу та лізингу основних фондів. Вартість капіталу становить 70,55 тисяч доларів США або 14,11% при залученні 500 000,00 доларів впродовж 4 років.

У роботі запропоновано алгоритм аналізу ефективності та виобру оптимальних форм капіталізації підприємства.

Для визначення динаміки процесу капіталізації пропонується застосовувати індекс капіталізації, який розраховується за формулою:

I_k = K₀ + a* K_A + b*K_SF + c*К_Р + e*К_К

де I_k - індекс капіталізації господарюючого суб'єкту чи господарського комплексу,

K₀ - капітал господарюючого суб'єкту чи господарського комплексу на початок періоду.

K_A - кошти, виручені за рахунок розміщення акцій.

K_SF - кошти, виручені за рахунок сплати статутного фонду.

К_Р - кошти, отримані за рахунок використання прибутку.

К_К - кошти, виручені за рахунок отримання кредиту.

a, b, c, e - коефіціенти використання коштів з відповідних джерел для поповнення капіталу господарюючого суб'єкту. За нашими оцінками a @ 0,21, b@1, c @ 0,25, e @ 1.

Джерелами інформації для розрахунку індексу капіталізації господарського комплексу є статистичні щорічники районних та обласних статистичних управлінь, статистичні бюлетні відділів фінансів цих управлінь.

Висновки

У дисертації здійснено узагальнення теоретичних та методологічних підходів до організації управління капіталізацією господарського комплексу на рівні регіону та підприємства. Автором запропоновано нові підходи до вирішення ряду задач управління використанням власних та залучених джерел формування капіталу, задач економічної статистичної оцінки показників процесу капіталізації і зроблено наступні висновки:

Вдосконалення методів організації управління капіталізацією господарського комплексу регіону і господарського комплексу підприємства зокрема є важливим завданням економічної науки і практики. Для українських підприємств його актуальність є великою у зв'язку з необхідністю розвитку ринкових відносин. Основою цього вдосконалення є наукове визначення сутності понять “капітал”, “капіталізація”, “управління капіталізацією” та інші. Запропоновані автором підходи до їх тлумачення дозволяють розробити пропозиції щодо конкретних механізмів здійснення і оцінки ефективності процесу капіталізації господарського комплексу як на рівні підприємства, так і на рівні регіону.

В основі запропонованих автором методів організації управління процесами капіталізації є трактування капіталізації як процесу здійснення трансформації майнової власності, нематеріальних активів, нерозподіленого прибутку, залучених ресурсів, чинників, що створюються за рахунок задіяння реструктуризаційних процесів у капітал. В роботі здійснено класифікацію джерел (способів) капіталізації господарського комплексу.

Порівняно низькі темпи інвестування, розвитку української економіки в останні роки автор пояснює недосконалістю методології управління капіталізацією господарського комплексу, недосконалістю методів вибору оптимальних способів капіталізації, та оцінки їх результативності, неврівноваженістю рекламування окремих способів капіталізації. Так, наголос на необхідності іноземного інвестування зумовив недостатній рівень обсягів капіталізації за рахунок таких джерел як прибуток, банківські кредити, облігації, лізинг.

В Україні, на думку автора, в нинішніх умовах господарювання для збільшення обсягів капіталу господарського комплексу вибір способів капіталізації найбільш доцільний у такому порядку: прибуток, випуск облігацій, банківський кредит, лізинг.

Для покращення відображення стану процесу капіталізації необхідно модернізувати систему статистичних показників, зокрема тих, що відображають обсяги використання прибутку, надання кредитів та запровадити нові - такі, що відображають формування статутного фонду підприємств.

Використання оптимізаційних методів, зокрема для розв'язку задачі вибору джерел та часових термінів формування капіталу за критерієм мінімальної вартості дозволяють підвищити ефективність процесу капіалізації. У роботі запропоновано відповідну економіко-математична модель оптимізації вибору джерел та часових термінів формування капіталу за критерієм мінімальної вартості. Індекс капіталізації, метод розрахунку якого запропоновано в роботі, дозволяє здійснювати оцінку процесів капіталізації.

Список основних публікацій за темою дисертації

1. Побурко О. Про статистичне відображення капіталу підприємств // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Застосування статистичних методів (регіональний аспект). Щорічник наукових праць. Випуск Х. Львів. С.143-146.

2. Волков Є., Побурко О. Програмно-інформаційне забезпечення в комплексі факторів розвитку підприємництва в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Щорічник наукових праць. Випуск ІІ. Львів. 1997. С.304-310.

3. Кардаш В., Побурко О. Прогнозування інвестицій в економіку області // Проблеми розвитку регіональної статистики в Україні. Львів.-1997. С. 38-41.

4. Побурко О. Капіталізація майна і розвиток підприємництва // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Підприємництво та розвиток співробітництва в Єврорегіоні Карпат. Щорічник наукових праць. Випуск XV / ІРД НАН України. Львів, 2000. С. 176-179.

5. Побурко О., Ганусяк Б. Напрями розвитку банківського забезпечення капіталу підприємств агропромислового комплексу // Інвестиційно-статистичний вісник № 2, 1999. С. 11-13.

6. Побурко О., Бочан І., Гірняк М., Рехлецький Є. Деякі питання з теорії структури капіталу // Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика. Збірник матеріалів першої Всеукраїнської економетричної конференції, 2-4 лютого 1998 року. С. 50-54.

7. Побурко О. Оцінка капіталізації підприємств (на прикладі Львівської області) // Економічна система України: європейський вибір. Матеріали міжнародної наукової студентсько-аспірантської конференції. Львів, 3-5 травня 2000 року. С. 107-110.

8. Побурко О., Волков Є., Ганусяк І.. Стратегія формування капіталу // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Збірник наукових праць. За матеріалами доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Львів, 21-23 травня 1998 року. С. 388-391.

9. Побурко О. Капіталізація як фактор інвестиційної політики // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі розвитку. Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів. Львів, 22-26 травня 2000 р. Т ІІ, с. 346.

10. Побурко О.Я. Методологічний підхід до статистичної оцінки рівня капіталізації господарських комплексів // Регіональна економіка. Додаток “Регіони України. Економіко-статистичні порівняння”, № 3-4' 2001, с. 93-100.

Размещено на Allbest.ru