Глобальний інформаційний простір: структура та механізм функціонування

Але якщо говорити про українську присутність в інтернеті у межах території нашої держави, то тут ситуація набуває особливого звучання і принциповості. Iнтернет у нас лише починає набирати обертів із часу впровадження, обличчя українського користувача інтернетом лише потроху увиразнюється і ми багато в чому маємо послуговуватися тими засобами комунікації, які пропонує всесвітня мережа всім на засадах універсалізації. На сучасному етапі розвитку, коли відбувається становлення української держави і самовизначення української культури, так важливо, поєднуючи ці важливі націєтворчі процеси, уникнути злиття в єдину гомогенну масу користувачів (зрештою, масових користувачів -- тобто в кінцевому рахунку тих, хто творить безосібну маскультуру) і зберегти власну ідентичність. інтернет -- один із каналів цього процесу. Тому таким важливим видається сьогодні формування україномовних веб-сторінок, просування в інтернеті українських текстів і навіть… освоєння української клавіатури. Адже через хаотичність системи кодування шрифтів, яка застосовується в електронному листуванні (навіть у межах України), почасти виникають труднощі з передаванням українських літер („і”, „ї”, „є”), а це вагома і показова деталь!

Не менш важливим є те, що стартовою сторінкою двох найвідоміших українських сайтів -„Мета” (http://meta-ukraine.com) і „Український портал” (http://www.uaportal.com) -- є саме російська версія. При бажанні користувач може змінити мову, але постає зустрічне питання: у кого і за яких умов з'являється така потреба, якщо Iнтернет все-таки виступає, передусім, джерелом інформації та розваг, а рівень володіння російською мовою в українського відвідувача мережі є, вочевидь, достатнім, щоб вільно орієнтуватися на такому стартовому сайті.

Вочевидь, те, що автори „універсальних” сайтів (тобто сайтів пошукових, які не орієнтуються на специфічні інтереси користувачів і аудиторія яких є найбільш „масовою”) у виборі стартової версії сторінки надають перевагу саме російській, свідчить про погляд на цю мову, як на мову масового чи універсального вжитку в Україні. Безумовно, такий підхід не є етично коректним і, за великим рахунком, практично нічим не вмотивований -- адже, як уже вказувалося, користувачі інтернету -- це аудиторія освічена, вони не переймаються питаннями мови. А для більшості з них гіперпростір узагалі виступає як тримовний -- і без жодного дискомфорту. Так, за інформацією „Мети”, мовами, які найбільше представлені в українському інтернеті, є російська (52 відсотки), англійська (31 відсоток) і на третьому місці (що не може не тішити!) -- 15 відсотків української, причому „досить висока частка англомовної інформації на українських сайтах пояснюється наявністю на багатьох з цих сайтів технічних специфікацій англійською мовою”. Навіть той факт, що приблизно у 60 відсотків користувачів інтернету і відвідувачів „Мети” на комп'ютері за дефолтом встановлено російську мову (водночас -- приблизно у чверті користувачів -- українську і в 10 відсотків -- англійську; опитування проводилося протягом місяця у 2001 році, тому результати потребують корекції, але в цьому випадку для нас важливою є тенденція) -- також не може, на нашу думку, бути жорстким критерієм визначення того, яка мова є для користувачів пріоритетною, і не виправдовує жодною мірою вибір розробників сайту на користь російської. Це є, вочевидь, вибір на користь стереотипу, а не свідчення певного свідомого розрахунку.

Водночас, використання української мови як мови стартової сторінки певного сайту буває з боку його авторів своєрідним жестом. І в усякому разі, з того, яка мова встановлена за дефолтом, можна робити висновки про те, на яку аудиторію орієнтуються автори того чи іншого сайту. Оглядачі „Колеги” наводять такий факт: україномовну версію „Української правди” (http://www.pravda.com.ua) читають приблизно у десять разів частіше, ніж російськомовну. Тут відіграло роль те, що стартовою сторінкою сайту є українська, до того ж, сайт деякий час був суто україномовним. Російська ж версія „Правди” появилася дещо пізніше. Звичайно, не останню роль тут відіграє й те, що читачами газети є передусім „націоналістично налаштована” публіка. А протилежною можна назвати ситуацію з сайтами Korrespondent.net (російськомовна версія) та Korespondent.net (україномовна версія). Першу відвідують частіше -- знову-таки із суто утилітарних міркувань: ця сторінка є стартовою і базовою, найбільш насиченою інформацією.

Втім, приємно зазначити, що частка україномовних користувачів „Мети” постійно зростає: так, у січні 2000 року українська була встановлена за дефолтом у 18 відсотків відвідувачів, а у січні 1999 -- лише в 11 відсотків.

Цікаво також, що на „Меті” при запиті на перелік сайтів з певної тематики їхня назва і короткий опис подається мовою веб-сторінки -- тобто визначити з цього списку мову самого сайту, як правило, неможливо (виключення -- якщо ця інформація подається в найкоротшому описі). Якщо ж користувач проводить стандартний пошук за словом або групою слів, то в результатах (назва та адреса сайту, уривок з тексту, де трапляється це слово чи словосполучення) враховується мова оригіналу. Отже, і в цьому разі більш суттєвим є зміст, а не форма -- те, яку інформацію шукає користувач, а не якою мовою її подано.

Така розстановка пріоритетів призвела, до речі, й до наслідку, небажаного з точки зору вжитковості та зручності користування мережею. При пошуку за певним словом або групою слів природно має враховуватися не лише зазначена користувачем форма, але й уся парадигма слова. Це правило дотримується в тому разі, якщо слово-запит наявне у словнику російської мови (навіть якщо користувач мав на увазі українське слово, яке графічно збігається з російським відповідником). Але парадигматика українських слів тривалий час була Мережею -- в особі досліджуваного нами сайту „Мета” -- не засвоєна. Лише у 2000 році, за повідомленням сайту, вперше в Україні появилася так звана програма пошуку з підтримкою морфології української мови (http://meta.kharkiv.net). Ця технологія дозволяє, зокрема, будувати для довільної форми деякого українського слова його нормальну (словникову) форму, …здобувати граматичні описи словоформ, …виконувати зворотну операцію -- будувати за нормальною формою та граматичним описом текст необхідної словоформи; виконувати перевірку правопису, …пропонувати варіанти заміни для неправильно написаних слів. Усе це синхронізується із засвоєнням української граматики і словників електронними засобами перекладу та перевірки орфографії -- так, програма „Рута” розроблялася, як вказано в її довідці, у 1995-1999 роках. Попри невисоку якість і почасти лексичну бідність, на яку скаржаться користувачі „Рути”, сам цей процес свідчить про позитивні зміни на шляху українізації електронного та віртуального простору.

І, завершуючи цю частину розмови про присутність української мови в Iнтернеті з певною долею оптимізму, наведемо ще один факт, про який повідомляє знову-таки адміністрація харківського сайту: за статистикою у порівнянні з початком 1999 року кількість запитів, які надходили українською мовою, виросла на 10 відсотків (з 2 до 12); так само збільшується обсяг українських документів у пошуковій базі даних (на час подання цієї інформації „Метою” він становив 22 відсотки). „Це дуже приємна тенденція, і ми сподіваємось, що, зрештою, українська мова стане головною мовою українського інтернету, а старт нової пошукової можливості на „Меті” зробить свій внесок у цей процес”, -- писала „Мета” три роки тому. Але солідаризуючись із цією ремаркою, логічно також поставити запитання про якість мережевої української мови, а також про тематичний розвій матеріалів, представлених мовами російською та українською.

На окрему увагу заслуговує питання про чистоту українського тексту в інтернеті. Інколи користувачеві доводиться стикатися з тим, що бажання розробників того чи іншого сайту подавати інформацію українською мовою упирається в досить прагматичну проблему: неможливість передачі тих знаків українського алфавіту, яких немає на російській клавіатурі. Наведемо лише один приклад: плутанина з переданням українських алфавітних знаків спричинила такі орфографічні казуси в опублікованому мережею нормативному акті, законопроекті Бюджетного кодексу України (http://www.zakon.gov.ua/data/ZP/html/3270_2001-03-22_4.html): „бюджетна класифікація -- їдине систематизоване згрупування доходів”, „пропонуї та здійснюї”, "об'їднань", „їдине”, „складаїться” та ін. (заміна „є” на „ї”), „обєрунтованих”, „Реєламент Верховної Ради України”, „єрунтуїться” (заміна „ґ” на „є”). Причому джерело помилки стає зрозумілим лише після вчитування у текст -- а, на перший погляд, усі ці ненормативні граматичні вислови видаються звичайними помилками. Єдине, що може виправдати це перше враження -- досить високий рівень неграмотності щодо вживання української мови в інтернеті загалом.

На інші подібні помилкові запити, здійснені в межах дослідження орфографії в інтернеті (втім, цей метод дає показові результати), отримано, зокрема, такі кількісні показники: 519 вживань слова „підписка”, суржикове вживання цього слова у значенні „передплата”), 104 вживання слова „бувший”, 579 -- відмінити замість „скасувати” та багато інших, а також помилок, поширених у діловій документації. Перелік слів можна продовжити, хоча результат не буде втішним.

Висновки

Під інформаційним простором ми розуміємо, перш за все, територію розповсюдження інформації за допомогою конкретних компонентів національної системи інформації за допомогою інформації і зв'язку, діяльність якої має гарантоване правове забезпечення.

До компонентів за допомогою яких розповсюджується інформація відносяться:

· Матеріальні можливості розповсюдження інформації по горизонталі та вертикалі, її передачі у будь-яких напрямках.

· Наявність регіональних та міждержавних угод, основаних на розумінні того, що жодний із процесів інформації не може розглядатися у якості феномена виключно національного характера.

У формуванні українського національного інформаційного простору, крім традиційних ЗМІ, сьогодні активну роль відіграють новітні електронні ЗМІ, серед яких, на думку сучасних дослідників, найважливішими є такі.

1. Кабельне телебачення, що забезпечується підключенням телевізорів певного району (регіону) до якогось передавального центру за допомогою дротового зв'язку. Кабельне телебачення розраховане в основному на поширення розважальних програм, але може мати й суспільно-політичні за характером передачі.

2. Відеомагнітофони - апарати, призначені для записування та відтворення аудіовізуальних програм та інших журналістських матеріалів. Інформація для них поширюється на касетах і має переважно культурно-розважальний характер, що не виключає поширення через цей спосіб ЗМІ всіх інших типів інформації. Різке зростання продажу відеомагнітофонів у світі розпочалося у 1983 році. У нас - у 1990-х роках. Відеомагнітофони широко використовуються для реклами.

3. Телеконференції (телемости, телепереклички тощо) - встановлення зв'язку за допомогою супутникової техніки між двома точками землі незалежно від відстані та регіону з метою спілкування між групами людей, участі їх в обговоренні важливих суспільних проблем тощо.

Сьогодні мало не в кожній інформаційній програмі можна спостерігати використання прийому телемосту. Про нього може йти мова тоді, коли використовується пряме включення кореспондента, що веде репортаж або дає свій коментар з місця події для свого телевізійного каналу. Таке явище стало звичним і пересічним у нашому інформаційному просторі.

І мало хто сьогодні вже замислюється над тим, що в даному випадку справді маємо справу з колосальним пришвидшенням надходження інформації від її джерела до споживачів, що й дозволяє говорити про революційний вплив даного новітнього виду ЗМІ на інформаційний простір у цілому.

4. Електронна пошта (e-mail) - спосіб передачі кореспонденції між двома віддаленими точками негайно за допомогою міжнародної системи комп'ютерного зв'язку. Надає можливість зберігати повідомлення в пам'яті комп'ютера, аж поки адресат не ознайомиться з текстом і не віддасть команду на знищення його. Даний спосіб передавання інформації вигідний не тільки швидкістю надходження повідомлень, але й тим, що не потребує хронологічної синхронізації учасників комунікативного процесу.

Адресат може бути відсутнім у момент прийому повідомлення. Це дуже зручно за умов, коли суб'єкти кореспондують через великі відставні, розташовані у віддалених годинникових поясах, і розклад дня в них різний. За допомогою електронної пошти можна здійснювати майже негайну пересилку великих за обсягом повідомлень, її широко використовують для спілкування з своїми базовими редакціями кореспонденти, що знаходяться в інших містах і країнах.

5. Електронні банки даних - це великі комп'ютери, у яких нагромаджують і зберігають найрізноманітнішу інформацію, що доступна для підключених до них через систему ЕОМ абонентів. Банки політичних (економічних, фахових тощо) даних утворюються внаслідок розміщення певного типу інформації в пам'яті комп'ютера, де вона зберігається і поширюється за запитами осіб чи організацій.

6. Лазерна преса - виготовлення газети чи журналу (чи іншої друкованої інформації) за допомогою лазерних принтерів. Має дуже високу швидкість роботи і друкує тексти з швидкістю фотокопіювального пристрою. Оскільки прискорення виготовлення друкованої журналістики за допомогою лазерного принтера значно скоротило час руху інформації від джерела до споживача, це теж істотно вплинуло на стан інформаційного простору в напрямку його активізації, більш повного задоволення інформаційних потреб населення.

7. Відеогазети. У цьому випадку газета виготовляється, але не віддруковується, а лишається в комп'ютері і стає доступною підключеним до нього абонентам, які зчитують її з екрана, а потрібні статті можуть самі віддрукувати на принтері. Усе більше поширюється практика розміщення електронного варіанту газети чи журналу в системі Інтернет. Це дає можливість мільйонам користувачів переглянути (часто ще до виходу друкованого варіанту) свіжий номер "The Guardian" чи "New York Times", "Daily Telegraph" чи "Der Spiegel". Окрім того, що відео-газети максимально підвищують оперативність поширення інформації, вони виконують ще й активну рекламну функцію, пропагують свої друковані видання через їх електронні версії. Унаслідок цього тиражі друкованої продукції не скорочуються, а зростають.

На особливе місце в сучасному світовому інформаційному просторі висунулася комп'ютерна мережа Інтернет. Власне, кілька вже розглянутих новітніх засобів масової інформації (телеконференції, електронна пошта, відеогазети) діють лише завдяки налагодженій системі світового комп'ютерного зв'язку. Це спонукає говорити про Інтернет окремо, вбачаючи в ньому новий тип журналізму в цілому. Тут доцільно навести думки авторів підручника "Основи масово-інформаційної діяльності".

"Саме за допомогою "всесвітньої павутини", - пишуть вони. світ стає свідком народження нового виду засобів масової комунікації, який посяде у XXI ст. особливе місце серед традиційних ЗМІ як телебачення, преса, радіо та який з розвитком технологій відкриє: для них небачені досі можливості".

Інтернет - найбільша в світі комп'ютерна мережа, утворена з мстою нагромадження, обміну і швидкісного поширення інформації.

До складу світової системи Інтернет входять національні мережі багатьох країн світу, регіональні, локальні мережі та персональні комп'ютери приватних користувачів.

У постіндустріальному світі, що народжується зараз, втрачають актуальність звичні економічні показники, які використовувалися для характеристики попереднього етапу розвитку людства - індустріального суспільства, як-от:

· об'єм виробництва;

· кількість осіб, безпосередньо зайнятих у виробництві;

· зростання виробництва енергоносіїв.

Передові позиції виявляться в тих держав, які спроможні інтенсивно запроваджувати нові інформаційні технології, висувати й використовувати нові наукові й технічні ідеї, виробляти якісний і досконалий технічний продукт, необхідний суспільству. Для розв'язання вказаних технічних і організаційних завдань необхідний високий рівень освіченості цілого народу, країни; необхідна значна кількість осіб, які можуть бути кваліфіковані високим ім'ям майстра.

Інформаційне суспільство несе в собі й загрозу людству: ану ж глобальна інформаційна система опиниться в руках невеликої групи людей, що переслідують свої, далеко не гуманні цілі. Перед людством стоїть завдання - впоратися з цією проблемою за допомогою Колективного Розуму.

З огляду на грандіозні наслідки цього процесу для всієї земної цивілізації "особливе значення мусить набути контроль за його розвитком з боку громадянського суспільства".

Уже зараз цілком очевидно вияскравлюється зростаюча роль журналістики в житті суспільства. Вона все більш чітко окреслює свою роль вертикального соціального інституту, що, здійснюючи інформаційну місію, забезпечує те, що академік М. М. Моїсеєв називає гомеостазом, тобто підтримує суспільство в стані рівноваги, забезпечує його самоорганізацію.

Крім загальнодержавного інформаційного органу та незалежних приватних інформаційних кампаній, у міністерствах, відомствах, регіональних органах влади, громадських організаціях створюються прес-центри. У них працюють професійні журналісти, бо діяльність прес-центрів пов'язана із збиранням і поширенням інформації.

інформаційний глобальний телерадіоефір

Література

1. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України. -Журн. Національна безпека і оборона. - 2001.- № 1.

2. Гриценко Олена. Суспільство, держава, інформація. - К., 2001.

3. Гуманітарні технології. Конспект лекцій (За ред. В.В. Різуна). - К. - 1994.

4. Драч Іван. Як облаштувати інформаційний простір. “Людина і влада”. - 2001. - №1-2. - с.68.

5. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К. - 1999.

6. Карпенко Віталій. Журналістика: Основи професіональної комунікації. Л., Нора-прінт, 2002.

7. Лаврухин А.Н. ”Информационное общество”: надежды и результаты информатизации..// Сб. трудов ВНИИСИ. - М. - 1989. - вып. 12.

8. Лизанчук В.В. Єдиний національний інформаційний простір України: реальність чи міф? // Українська періодика: історія і сучасність. - Львів. - 1995.

9. Мелещенко О.К., Різун В.В. Сучасні інформаційні мережі. - К. - 1992.

10. Мелещенко О.К. Комп'ютерні і телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України у світовий інформаційний простір. - К. - Центр вільної преси. - 1998.

Размещено на Allbest.ru