Вступ до макроекономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ до макроекономіки

1. Предмет макроекономіки. Макроекономічні моделі

Макроекономіка є наукою про поведінку економіки як єдиного цілого. Вона вивчає причини циклічних коливань і взаємозв'язок динаміки обсягів виробництва, рівня інфляції та безробіття. економіка експорт імпорт

Зв'язок із мікроекономікою:

• макроекономічні показники є результатом зведення мікроекономічних показників;

• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• макроекономіка використовує припущення про оптимальність та раціональність мікроекономічних дій.

Відмінність: макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів та економічної політики держави.

Економічна політика -- це цілеспрямований вплив держави на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат.

Макроекономіка використовує у своєму аналізі агреговані величини: валовий внутрішній продукт, середній рівень цін, ринкову процентну ставку, рівень інфляції, зайнятості, безробіття тощо.

Основними макроекономічними показниками є:

• темп зростання реального ВВП;

• рівень інфляції;

• рівень безробіття.

Для того щоб вивчити макропроцеси використовують макроекономічні моделі, які в спрощеній формі, за багатьох припущень, встановлюють основні залежності між економічними показниками.

Макроекономічні моделі містять в собі екзогенні (зовнішні) змінні, величина яких встановлюється держорганами, та ендогенні (внутрішні) змінні, величина яких є результатом розв'язку моделі.

Екзогенні змінні: рівень державних витрат (С), ставки оподаткування (t) та величину пропозиції грошей (М). Ендогенні змінні: обсяг випуску, рівень зайнятості, інфляції і безробіття.

Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники.

2. Двосекторна модель кругообігу продуктів і доходів. Поняття потоку і запасу

В елементарній формі модель кругообігу містить два типи економічних аґентів - домогосподарства та фірми.

В цій моделі економіка країни є замкненою системою, в якій доходи одних економічних аґентів є витратами інших.

Реальний поток ("ресурси--товари") та грошовий поток ("витрати--доходи") відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безмежно повторюються.

Основний висновок із моделі:

для закритої економіки, без державного втручання в економіку величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домогосподарств.

Тому справедливою є рівність доходів (Y) і сукупних витрат (на поточне споживання -- С).

Y=C

Враховуючи сказане, національний продукт можна визначити як:

• суму вартості вироблених товарів і послуг;

• сукупні витрати;

• сукупні доходи.

3. Заощадження, інвестиції та фінансові ринки в моделі кругообігу

В реальності певну частку отриманих доходів домогосподарства заощаджують.

Частина доходу (Y), яка не використовується на поточне споживання (С), є заощадженнями домогосподарств (S).

Y=C+S

Формами заощаджень є:

- нагромадження у вигляді готівки;

- внески в банках;

- придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів.

Фірми також здатні витрачати більше, ніж отримують від реалізації продукції тому, що здійснюють інвестиції (І).

Y=C+I

Інвестиції - всі витрати, які безпосередньо сприяють зростанню загальної величини нагромадженого в економіці капіталу.

Інвестиції складаються з двох компонентів:

- в основний капітал (виробниче обладнання, комп'ютери, будівлі виробничого призначення тощо).

- в товарно-матеріальні запаси (нагромадження запасів сировини, а також нагромадження запасів нереалізованої продукції).

Існування заощаджень і інвестицій пояснює виникнення в моделі кругообігу фінансових ринків.

Фінансові ринки - це сукупність ринкових інститутів, які направляють потік грошових коштів від власників до позичальників. Вони переміщують значну частину заощаджень, перетворюючи їх в інвестиції. Інша частина коштів переміщується безпосередньо від домогосподарств до фірм внаслідок придбання цінних паперів.

Для уточненої моделі буде вірним рівняння:

Y=C+S=C+I

4. Роль державного сектора в кругообігу доходів та продуктів

Введемо до моделі державний сектор економіки.

Він пов'язаний з іншими елементами моделі через:

• чисті податки (Т), які визначаються різницею між податковими надходженнями до бюджету і державними трансфертними платежами;

• державні закупки товарів і послуг (G), до яких належать платежі держави за придбані товари і послуги, та заробітна плата держслужбовців;

• державні позики на фінансових ринках (при дефіциті держбюджету, коли G>T).

Введення державного сектора не порушує рівності національного доходу та національного продукту. Це пояснюється тим, що:

1) Грошовий доход використовується на споживання товарів і послуг (С), чисті податки (Т), і заощадження (S), які потрапляють на фінансові ринки:

Y=C+T+S.

2) Існує три види витрат на товари і послуги: споживчі витрати домогосподарств (С), інвестиційні витрати фірм (І) та державні закупки товарів і послуг (G):

Y=C+I+G.

5. Модель кругообігу для відкритої економіки

Відкрита економіка -- це економічна система, яка пов'язана з іншими країнами світу механізмами експорту, імпорту і фінансових операцій.

Із введенням в модель іноземного сектору виникнуть нові зв'язки:

• надходження по експорту (X);

• платежі по імпорту (М);

• чистий приток (відтік) капіталу.

Різниця між надходженнями від експорту і платежами по імпорту називається чистим експортом (NX):

NX=X-M

• коли експорт менше імпорту (Х<М, NX<0), різниця оплачується шляхом позики в іноземних фінансових посередників, або шляхом продажу активів іноземцям. Спостерігається чистий приток капіталу.

• коли експорт перевищує імпорт (Х>М, NX>0), має місце відтік капіталу - країна надає позички іноземцям або купує іноземні активи.

Рівність між національним доходом і національним продуктом зберігається:

Y=C+T+S+M та Y=C+I+G+X.

6. Поняття і тотожність "витоків" та "ін'єкцій". Тотожність сукупних витрат

Висновки з моделі кругообігу:

1) Грошовий доход використовується не тільки на споживання (С), але на: чисті податки (Т); платежі по імпорту (М); заощадження (S). Ці три напрями витрачання коштів називаються "витоками".

Y=C+T+S+M = С + Сума витоків.

2) Також існує три види витрат національної економіки на товари і послуги, які не є витратами внутрішніх споживачів: інвестиції (І); державні закупки (G); платежі по експорту (X). Ці три потоки звуться "ін'єкціями".

Y=C+I+G+X, або Y = С + Сума ін'єкцій.

3) Порівнявши національний продукт і національний доход, отримуємо:

C+T+M+S=C+I+G+X => T+M+S=I+G+X.

Загальна сума витоків дорівнює загальній сумі ін'єкцій.

4) За допомогою трансфертів, податків та інших економічних інструментів держава регулює коливання в рівнях виробництва, зайнятості та інфляції.

Основний висновок із моделі кругообігу : реальний і грошовий потоки здійснюються без перешкод при умові рівності сукупних витрат домогосподарств, фірм, держави та решти країн світу сукупному обсягові виробництва. А тому важливим завданням макроекономічної політики є стабілізація сукупного попиту. Різні школи вирішували цю проблему по різному. Кейнсіанці: економіка є нестабільною, оскільки ціни й заробітна плата недостатньо гнучкі для відновлення рівноваги на ринках. Економічна стабільність потребує державного втручання.

Неокласики: ринок є стабільним і здатним відновити рівновагу за умови, що економіка лібералізована. Мінімальне державне втручання направлене на усунення факторів, які обмежують гнучкість цін, зарплати і вільну конкуренцію. Монетаристи: радять проводити довгострокову політику помірного нарощування обсягів грошової маси, незалежно від коливань сукупного попиту.

Прихильники теорії "економіки пропозиції": вважають, що політика держави має обмежуватися стимулюванням підприємництва і сукупної пропозиції завдяки лібералізації ринку, розвитку конкуренції та зменшенню податків.

Размещено на Allbest.ru