Удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами на основі ресурсозбереження

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Добробут суспільства визначається рівнем розвитку національної економіки країни. Тому головною метою економічних перетворень, що здійснюються на сучасному етапі розвитку національної економіки України, є відродження промислового виробництва як бази для розвитку суспільства. Саме ефективність функціонування промислових підприємств має вирішальне значення для формування ринкової економіки України. Одночасно кризовий стан більшості промислових підприємств України дозволяє стверджувати про неможливість досягнення цієї мети без удосконалення їх фінансово-господарської діяльності.

Насамперед питання удосконалення фінансово-господарської діяльності найгостріше постало перед підприємствами тих галузей, які є стратегічними для національної економіки. Однією з таких галузей є вугільна, оскільки вугілля є єдиним з енергетичних ресурсів, який Україна має в обсягах, достатніх для покриття її потреб у розвитку не тільки енергетики, але й економіки в цілому. Однак незважаючи на свою провідну роль у вирішенні енергетичного питання, вугільна промисловість сьогодні, як і більшість галузей економіки України, уражена глибокою кризою. Вугільна промисловість, виробляючи на 10 млрд. грн. продукції, споживає ресурсів більш ніж на 17 млрд. грн. щорічно і тільки 15 млн. тонн вугілля добувається без збитків.

У зв'язку з цим виникає питання про доцільність і обґрунтованість вивільнення усіх видів ресурсів, спрямованих в галузь, що повинно вирішуватися шляхом відбору потенційно життєздатних підприємств і удосконалення їх фінансово-господарської діяльності з одночасним закриттям збиткових шахт. З цього приводу особливу увагу привертає група вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами, де видобувається високоякісне енергетичне вугілля дефіцитних марок, визнане конкурентноздатним привізному. Витратний характер більшості з цих підприємств, обумовлений нераціональним використанням ресурсів, і недосконалість підходів до визначення їх життєздатності та господарювання в умовах ринкової економіки обумовили актуальність удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами на основі ресурсозбереження.

Ці обставини і стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження, визначили її актуальність та практичну важливість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Комплексна оцінка фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства і критерії вибору організаційно-правової форми на основі комплексної оцінки, які запропоновані особисто автором дисертаційної роботи, послугували основою госпдоговірної теми “Розробка методики аналізу фінансово-господарської діяльності в/о “Торезантрацит” (номер державної реєстрації ГР0196V01857, 1997 р.), що виконувалася кафедрою менеджменту Національної гірничої академії України.

Результати досліджень знайшли своє відображення в плановій держбюджетній науково-дослідній роботі Національної гірничої академії України (тема ГП-223 “Створення економічних методів управління матеріальними, природними і фінансовими ресурсами вугільних шахт у період реструктуризації галузі”, номер державної реєстрації 0197U015707, 1997-1999 рр.). Особисто автором розроблено комплексну оцінку фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами на основі трьох інтегральних показників, що характеризують ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами шляхом розробки моделі ресурсозбереження.

Відповідно до мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:

- обґрунтовано необхідність удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами;

- проаналізовано ефективність споживання ресурсів підприємствами вугільної галузі та визначено пріоритети удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами;

- виконано аналіз і адаптацію існуючих методик комплексної оцінки фінансового і господарського стану підприємства до особливостей діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами;

- досліджено і відібрано чинники, які впливають на ефективність використання усіх видів ресурсів вуглевидобувними підприємствами з обмеженими запасами з метою розробки моделі оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів;

- виконано прогнозування можливості банкрутства вуглевидобувного підприємства на основі дослідження діяльності вугільних шахт, що збанкрутували, та існуючих за рахунок дотацій з держбюджету і допомоги інших підприємств;

- встановлено вплив організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства на максимально досяжну ефективність використання ресурсів та обґрунтовано критерії вибору організаційно-правової форми на основі комплексної оцінки фінансово-господарського стану підприємства;

- проведено аналіз впливу застосування моделі ресурсозбереження на ефективність фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність вуглевидобувних підприємств.

Предметом дослідження є вплив ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів вуглевидобувними підприємствами з обмеженими запасами на результати їх фінансово-господарської діяльності.

Методи дослідження. Дослідження дисертаційної роботи засновано на працях вітчизняних і зарубіжних вчених. У роботі використано системний підхід до предмета дослідження (в процесі моделювання функціонування вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами), методи структурно-логічного і економічного аналізів (при аналізі і адаптації існуючих методик комплексної оцінки фінансового і господарського стану підприємства до особливостей вугільної промисловості та при аналізі організаційно-правових форм вуглевидобувних підприємств), методи кореляційно-регресійного аналізу та критерії математичної статистики (в процесі відбору чинників, які впливають на ефективність використання усіх видів ресурсів, при розробці моделі ресурсозбереження), методи оптимального програмування (при розробці математичної моделі оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів), спеціальні методи прогнозування (при дослідженні впливу застосування моделі ресурсозбереження на ефективність фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами).

1. Ресурсозберігаючі пріоритети у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами

На основі аналізу ситуації, що склалася в енергетичному комплексі України, у роботі показано, що енергетична стратегія країни базується на імпортованому паливі. При цьому власні енергоносії недовикористовуються. В Україні обсяги споживання природного газу (переважно імпортованого) у 1,7 разів більше обсягів споживання вугілля (переважно власного видобутку), що не властиво політиці незалежної держави. Це визначає необхідність збільшення обсягів і частки вугілля в енергоспоживанні.

Аналіз вуглевидобувних підприємств показує, що тільки 15 млн. тонн вугілля на Україні добувається без збитків, тобто для більшості підприємств галузі характерний витратний характер виробництва. Процес виробництва носить витратний характер через неефективне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. З цієї причини політика реструктуризації галузі повинна будуватися на принципах ресурсозбереження.

У реальних умовах України процес реструктуризації (із закриттям малоефективних шахт) вимагає не менш 10 років. Крім того, для закриття однієї шахти потрібно близько 10 млн. дол. З цієї причини не можуть бути визнані доцільними пропозиції стосовно масового закриття збиткових шахт, а також стандартні підходи щодо закриття шахт за критеріями нерентабельності, низької продуктивності праці, високої собівартості, оскільки вони не враховують обмеженості енергетичних ресурсів в Україні, марки вугілля, ступеня його дефіцитності. Приведені оцінювальні параметри не перспективності не слід розглядати як істину в останній інстанції. За певних умов (збільшення обсягу видобутку, об'єднання чи передача ресурсів, зміна форм власності, максимальна концентрація гірничих робіт та ін.) “неперспективні” шахти будуть здатні працювати в бездотаційному режимі.

Отже, виникла необхідність у розробці підходів, що дозволяють зробити відбір життєздатних підприємств з урахуванням цінності запасів вугілля, що залишилися, стану гірничого господарства та ін. У зв'язку з цим заслуговує особливої уваги група шахт з обмеженими запасами, де видобувається вугілля дефіцитних марок, визнане конкурентноздатним привізному. Переважна більшість шахт ДХК “Торезантрацит” і виробничого об'єднання “Сніжнеантрацит” відноситься до цієї групи з дефіцитним за своєю якістю вугіллям і разом з тим характеризуються дуже низькою ефективністю використання ресурсів.

Значущість цих підприємств у розв'язанні енергетичного питання та витратний характер використання ресурсів обумовили необхідність удосконалення їх фінансово-господарської діяльності на основі ресурсозбереження.

Проблеми підтримки потужності шахт, управління ресурсами, підвищення ефективності їх фінансово-господарської діяльності завжди були в центрі уваги дослідників. Разом з тим, аналіз робіт з поліпшення використання різних видів ресурсів підприємствами вугільної промисловості дозволив стверджувати про невирішеність питань:

- досягнення максимальної ефективності використання ресурсів у межах удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в залежності від його специфічних особливостей;

- вибору конкретної організаційно-правової форми підприємства на основі його фінансово-господарського стану з метою максимізації ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Вирішення даних питань пов'язується з розробкою моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. Це можливо тільки на базі дослідження ефективності використання ресурсів цими підприємствами при наявності відповідної методики комплексної оцінки їх фінансового і господарського стану.

2. Дослідження ефективності використання ресурсів вуглевидобувними підприємствами з обмеженими запасами

Розробка моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами може бути виконана тільки за умови досконалого дослідження впливу ефективності використання ресурсів цими підприємствами на результати їх фінансово-господарської діяльності. Для здійснення цього дослідження повинні бути вибрані відповідні інструменти. У роботі виконана оцінка можливості використання існуючих методик аналізу, що застосовуються у західноєвропейських і вітчизняних фірмах, як інструментарію комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з метою розробки моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. В результаті критичного аналізу можливості використання даних методик встановлено:

- необхідність усунення основних причин, що не дозволяють використовувати дані методики, і розробки операцій з їх адаптації до особливостей функціонування вуглевидобувних підприємств;

- доцільність чіткого розділення діяльності досліджуваного вуглевидобувного підприємства на господарський і фінансовий аспекти під час здійснення її аналізу;

- можливість використання для комплексної оцінки кожного з аспектів діяльності вуглевидобувного підприємства показників РГД (результат господарської діяльності) і РФД (результат фінансової діяльності) відповідно, а також РФГД (результат фінансово-господарської діяльності) як комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності без її розділення на господарський і фінансовий аспекти.

З метою усунення основних причин, що не дозволяють використовувати існуючі методики аналізу в умовах вугільної промисловості, у роботі запропоновані корективи для реальної оцінки вартості майна досліджуваного вуглевидобувного підприємства. Запропоновані корективи на основі методики переоцінки об'єктів бухгалтерського обліку в теперішню вартість (Current Cost Accouting - ССА) дозволяють визначити реальну вартість майна досліджуваного вуглевидобувного підприємства з урахуванням рівня інфляції і позбавитися від перекручуючого впливу переоцінок основних фондів, що проводилися централізовано.

Оцінка ефективності використання трудових ресурсів у роботі здійснюється за допомогою відомого показника - продуктивність праці (ПП). Оцінку ефективності використання матеріальних і фінансових ресурсів пропонується здійснювати за допомогою модифікації показників РГД та РФД:

ЕГД = РГД / Витрати на виробництво, д. о.

ЕФД = РФД / Фінансові витрати по заборгованості, д. о.,

де ЕГД - ефективність господарської діяльності, тис. грн., ЕФД - ефективність фінансової діяльності, тис. грн.

У результаті дослідження і відбору чинників, які впливають на ефективність використання усіх видів ресурсів вуглевидобувними підприємствами з обмеженими запасами, з метою розробки моделі оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів у роботі встановлено сильну кореляційну залежність між деякими незалежними показниками, що характеризують майновий стан, фінансову стійкість, ліквідність, рентабельність, ділову активність досліджуваного вуглевидобувного підприємства у поєднанні з макроекономічним показником інфляції і показниками ефективність господарської діяльності (ЕГД), ефективність фінансової діяльності (ЕФД) і продуктивність праці (ПП). Це дозволяє описати отриману залежність рівняннями множинної регресії.

ЕГД=6*10-03X1-2,3*10-06X2+1,26*10-05X3+6*10-06X4+3,69*10-07X5-1,1*10-04X6+ +7,9*10-02,

де X1 - коефіцієнт залишкової вартості;X4 - економічна рентабельність, %.; X2 - дебіторська заборгованість, тис. грн.;X5 - додана вартість, тис. грн.; X3 - кредиторська заборгованість, тис. грн.;X6 - тривалість операційного циклу, днів.

ЕФД=-3,4А1-1,01*10-02X7+1,53*10-01X8-10,67X9-1,81*10-01X10+1,74*10-05X11+ +1,34*10-05X12+2,77*10-06X13+6,7*10-05X14+2,37,

де А1 - індекс річної інфляції;X11 - тривалість фінансового циклу, днів; X7 - плече фінансового важеля, д. о.;X12 - оборот (виручка від реалізації за винятком ПДВ), тис. грн.; X8 - рамбурзька здатність, д. о.; X9 - абсолютна ліквідність, д. о.;X13 - фінансово-експлуатаційні потреби, тис. грн.; X10 - ліквідність 3-го ступеня, д. о.;X14 - диференціал, %.

ПП = -3,7*10-02X13'+7,1*10-02А2+805,733X15+67,365,

де X13' - оборотність фінансово-експлуатаційних потреб, днів; А2 - проектна потужність шахти, тис. тонн; Х15 - коефіцієнт оновлення іммобілізованих активів, д. о.

Адекватність отриманих рівнянь множинної регресії, що описують показники ефективності господарської діяльності (ЕГД), ефективності фінансової діяльності (ЕФД) і продуктивності праці (ПП), і надійність коефіцієнтів, що входять до них, підтверджено за статистикою Фішера та за статистикою Стьюдента.

З метою оцінки та моделювання оптимізації ефективності використання ресурсів вуглевидобувним підприємством з обмеженими запасами, враховуючи вплив відібраних чинників на ефективність використання ресурсів, у роботі запропоновано:

- послідовність операцій з проведення комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства на основі принципу її розділення на господарський і фінансовий аспекти з урахуванням отриманих рівнянь множинної регресії, які описують ефективність використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з одночасною реальною оцінкою вартості його майна;

- підхід до встановлення пріоритетності напрямків у розробці попередніх рекомендацій удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами на основі отриманих оцінок ефективності використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

3. Розробка інструментів моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами

Модель ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами досить складна і комплексна та уявляє собою симбіоз інструментів її дії. Така модель повинна надавати змогу не тільки визначати оптимальні значення ключових параметрів, що дозволяють отримати максимально досяжну ефективність використання ресурсів вуглевидобувним підприємством з обмеженими запасами, а також встановлювати пріоритетність напрямків удосконалення його господарської діяльності, здійснювати вибір організаційно-правової форми, прогнозувати можливість банкрутства та визначати напрямки стратегічного розвитку. Тому розробку моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами необхідно починати з отримання інструментів її дії, які дозволять вирішити вищеназвані завдання.

Розробка інструментів дії моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами базується на визнанні необхідності самофінансування. Здатність до самофінансування, яка характеризується величиною чистого грошового потоку (ЧГП), забезпечує розширене (або принаймні, просте) відтворення капіталу підприємства і вибір раціональної структури складових показників “ефективність господарської діяльності” (ЕГД), “ефективність фінансової діяльності” (ЕФД) і “продуктивність праці” (ПП), що входять до відповідних рівнянь множинної регресії. Раціональна структура всіх складових комплексних оцінок сприяє максимізації ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, враховуючи умови функціонування кожного окремого вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами.

Для визначення раціональної структури складових комплексних оцінок (ЕГД, ЕФД і ПП), яка забезпечує максимізацію величини чистого грошового потоку (ЧГП), у роботі побудовано математичну модель на основі експериментально отриманих рівнянь множинної регресії, а також отриманої взаємозалежності між величиною чистого грошового потоку (ЧГП) і показниками ефективності господарської діяльності (ЕГД), ефективності фінансової діяльності (ЕФД) і продуктивності праці (ПП) з підтвердженням її адекватності за допомогою критеріїв математичної статистики:

ЧГП=845,149 *(ЕГД+0,2)0,041 *(ЕФД+2)2,156 *ПП0,178, тис. грн.

Визначення всіх показників, що описують ефективність господарської діяльності, ефективність фінансової діяльності і продуктивність праці, за яких чистий грошовий потік (ЧГП) прагне до максимальної величини, у вигляді результатів рішення системи рівнянь з функцією мети, є основою удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами на основі ресурсозбереження.

До цієї системи рівнянь автором введені додаткові обмеження, що враховують допустимі межі значень кожного з показників, які входять до неї і взаємні математичні залежності між ними, що визначаються функціональними й аналітичними зв'язками. Аналітична залежність встановлена експериментальним шляхом і виражена рівняннями множинної регресії, адекватність яких і надійність коефіцієнтів, що входять до них, підтверджені критеріями математичної статистики. Отриману систему рівнянь автором названо математичною моделлю оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. Вона визначає оптимальні значення ключових параметрів фінансово-господарської діяльності, які в змозі досягти конкретне вуглевидобувне підприємство з обмеженими запасами, враховуючи його специфічні особливості. Ця модель є першим інструментом дії моделі ресурсозбереження.

Другим інструментом дії моделі ресурсозбереження є запропонована здобувачем система координат стратегічного розвитку вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. Автором запропоновано графічне представлення трьох інтегральних показників - продуктивність праці (ПП), ефективність господарської діяльності (ЕГД), ефективність фінансової діяльності (ЕФД), які відповідно характеризують ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Для цього використано декартову систему координат. У цій системі осі названи: продуктивність праці (ПП), ефективність господарської діяльності (ЕГД) і ефективність фінансової діяльності (ЕФД). Значення показника чистий грошовий потік (ЧГП), який розраховується згідно рівняння, пропонується умовно представляти у вигляді об'єму паралелепіпеда. Цей об'єм обмежений точкою перетину координат і точкою з координатами, відповідними фактичним значенням показників ПП, ЕГД і ЕФД конкретного підприємства. При представленні показника ЧГП у вигляді об'єму паралелепіпеда перетин осей доцільно визначити в точці з координатами (0; -0,2; -2): вісь ПП - 0, вісь ЕГД -0,2, вісь ЕФД -2.

Система координат стратегічного розвитку встановлює співвідношення між показниками ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів (ПП, ЕГД і ЕФД) та відображає їх вплив на здатність до самофінансування вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами, яка характеризується показником “чистий грошовий потік” (ЧГП). Ця система координат визначає стартову позицію удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами, виходячи з фактичної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Фактичне місцеположення вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами у системі координат стратегічного розвитку можна відобразити 27 позиціями, заздалегідь розділивши систему координат на зони взаємно перпендикулярними площинами. Площини проходять через вісь “продуктивність праці” (ПП) в точках 300 тонн/чол. (середньогалузева річна продуктивність праці в 1999 р.) і 420 тонн/чол. (середньогалузева річна продуктивність праці в 1990 р., тонн/чол. при тому ж рівні техніки і технології, що і в 1999 р.), через вісь “ефективність господарської діяльності” (ЕГД) в точках -0,1 і +0,1, через вісь “ефективність фінансової діяльності” в точках -0,1 і +0,1.

27 позицій місцеположення вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в системі координат стратегічного розвитку у роботі розділені на шість зон, що характеризуються близькою за своїми значеннями ефективністю використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів:

Зона КРИЗИ: позиції 7, 16, 19, 22, 25, 26, 27.

Зона ДЕФІЦИТУ: позиції 4, 8, 13, 17, 23.

Зона ВІДНОСНОЇ РІВНОВАГИ: позиції 10, 18, 20, 24.

Зона РІВНОВАГИ: позиції 1, 9, 14, 21.

Зона ВІДНОСНОГО УСПІХУ: позиції 5, 11, 15.

Зона УСПІХУ: позиції 2, 3, 6, 12.

На основі аналізу характеристик кожної з позицій запропоновано послідовність встановлення пріоритетності напрямків удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в залежності від його місцеположення в системі координат стратегічного розвитку і порівняння фактичних значень фінансово-господарських показників з їх оптимальними значеннями, визначеними з рішення отриманої системи рівнянь. Ця послідовність є третім інструментом дії моделі ресурсозбереження.

Пріоритетність напрямків удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами визначається відносним, найбільшим від'ємним відхиленням значень одного з трьох показників: для показників “ефективність господарської діяльності” (ЕГД) та “ефективність фінансової діяльності” (ЕФД) - від точки перетину координат стратегічного розвитку, а для показника “продуктивність праці” (ПП) - від точки 300. Потім пріоритетність визначається найбільшою величиною коефіцієнта еластичності чинників, що входять в рівняння 3, 4 або 5, у відповідності з вибраним показником: ЕГД, ЕФД або ПП. У разі додатних відхилень значень показників ЕГД, ЕФД і ПП від критичної точки з координатами (300; -0,2; -2), першочерговість напрямків визначається меншою за величиною з відносних відхилень. Потім пріоритетність напрямків також встановлюється за найбільшою величиною коефіцієнта еластичності чинників, що входять в рівняння 3, 4 і 5 відповідно.

Отримані значення фінансово-господарських показників за результатами рішення системи рівнянь для конкретного вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами можуть бути не досяжні власними і доступними в даний момент зовнішніми ресурсами. У такій ситуації єдиною можливістю рішення поставлених задач з удосконалення фінансово-господарської діяльності є упровадження радикальної системи заходів, що дозволяє змінити весь виробничо-збутовий цикл вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. В основу цих змін запропоновано покласти зміну його організаційно-правової форми.

Питання обґрунтованого вибору організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами запропоновано вирішувати на основі виявлених результатів фінансово-господарської діяльності, його позиції в системі координат стратегічного розвитку і критерію досягнення максимальної ефективності використання ресурсів.

На основі застосування методів структурно-логічного аналізу організаційно-правових форм, прийнятних для підприємств вугільної промисловості в сучасних умовах, обґрунтовано критерій вибору однієї з них: технологічна корпорація (ТК), холдінгова компанія (ХК), промислово-фінансова група (ПФГ), виробниче об'єднання (ВО), самостійна структурна одиниця (ССО). Критерій вибору організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами є четвертим інструментом дії моделі ресурсозбереження. В основу критерію вибору організаційно-правової форми покладено місцеположення вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в системі координат стратегічного розвитку і результати прогнозування можливості його банкрутства.

Можливість банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами навіть без прогнозування встановлюється за двома ознаками. Першою явною ознакою банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами є наявність від'ємної величини суми його аналітичного фінансового балансу. Другою явною ознакою неминучості банкрутства у найближчому майбутньому є від'ємна величина доданої вартості за аналітичним рахунком результату вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами. Аналітичний фінансовий баланс та аналітичний рахунок результату є базовими документами, які використовуються у методиці комплексної оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства. Саме цю методику було удосконалено стосовно особливостей діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами.

При відсутності явних ознак можливість банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами визначається шляхом прогнозування. У процесі моделювання прогнозування можливості банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами за основу прийнята модель Е. Альтмана, а як експериментальна база - показники фінансово-господарської діяльності підприємств ДХК “Торезантрацит” і виробничого об'єднання “Сніжнеантрацит” за 1992-1999 рр., що перебували у квадраті “криза” матриці фінансової стратегії і в позиції 25 зони “криза” системи координат стратегічного розвитку не менш двох років, та структурних одиниць, що припинили своє існування у цей період.

Знаходження підприємства у квадраті “криза” матриці фінансової стратегії і в позиції 25 зони “криза” системи координат стратегічного розвитку визначається умовами:

РГД Ј -0,1X5.

РФД Ј -0,1X5.

ЕГД Ј -0,1.

ЕФД Ј -0,1.

ПП < 300.

У побудові моделі прогнозування банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами використано покроковий метод включення чинників в рівняння множинної регресії. Ця модель має вигляд:

Fб= 4,3572 * ЧГП / X27 + 0,1916*X4 + 3,2826*X17 - 27,1969,

де X17 - фондовіддача, д. о.; X27 - нетто-актив підприємства, тис. грн.

Критичним значенням Fб є (-0,2), нижче за яке можливе банкрутство, за умов. Удосконалена модель прогнозування банкрутства Е. Альтмана до умов функціонування вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами є п'ятим інструментом дії моделі ресурсозбереження.

Рішення поставлених у роботі задач дозволило розробити інструменти дії моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами.

4. Модель ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами

Модель ресурсозбереження уявляє собою систему отриманих у роботі інструментів її дії, які за умов комплексного застосування дозволяють удосконалювати фінансово-господарську діяльність вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами шляхом досягнення максимально можливої ефективності використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Дія моделі забезпечується за допомогою таких інструментів:

- математична модель оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами;

- система координат стратегічного розвитку вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами;

- послідовність встановлення пріоритетності напрямків удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами;

- критерій вибору організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами;

- модель прогнозування можливості банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами.

Удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами за допомогою розробленої моделі ресурсозбереження можна зобразити послідовністю етапів.

На першому етапі моделювання ресурсозбереження визначається фактичне місцеположення вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в системі координат стратегічного розвитку на основі показників ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Другим етапом моделювання ресурсозбереження є визначення оптимальних значень показників фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами шляхом рішення системи рівнянь, що входять в математичну модель, з урахуванням додаткових обмежень, які враховують допустимі межі значень кожного з показників, які входять у модель, і взаємні математичні залежності між ними.

Після цього на третьому етапі визначаються відхилення фактичних значень показників фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами від їх оптимальних значень, отриманих в результаті рішення запропонованої системи рівнянь.

На четвертому етапі моделювання ресурсозбереження здійснюється прогнозування можливості банкрутства вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами за моделлю, а також визначення критичних значень показників його фінансово-господарської діяльності, за яких наступить банкрутство, шляхом рішення отриманої системи рівнянь з урахуванням додаткових обмежень.

П'ятим етапом моделювання ресурсозбереження є встановлення пріоритетності напрямків удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами.

За умови знаходження вуглевидобувного підприємства в одній з позицій зон “кризи” або “дефіциту” системи координат стратегічного розвитку і прогнозуванні можливості банкрутства (Fб<-0,2) пріоритетність встановлюється за максимальною величиною відносного відхилення фактичного значення від його критичного значення для показників, чиї фактичні значення перевищують допустимі межі, а потім - за мінімальною величиною відносного відхилення для показників, чиї фактичні значення не перевищують допустимих меж.

За умови знаходження вуглевидобувного підприємства в зонах “успіху”, “відносного успіху”, “рівноваги” або в зоні “відносної рівноваги”, якщо банкрутство не прогнозується (Fб > 0), пріоритетність визначається відносним, найбільшим від'ємним відхиленням значень одного з трьох показників: для показників “ефективність господарської діяльності” (ЕГД) та “ефективність фінансової діяльності” (ЕФД) - від точки перетину координат стратегічного розвитку, а для показника “продуктивність праці” (ПП) - від точки 300. Потім пріоритетність визначається найбільшою величиною коефіцієнта еластичності чинників, що входять в рівняння 3, 4 або 5, у відповідності з вибраним показником: ЕГД, ЕФД або ПП. У разі додатних відхилень значень показників ЕГД, ЕФД і ПП від критичної точки з координатами (300; -0,2; -2), першочерговість напрямків визначається меншою за величиною з відносних відхилень. Потім пріоритетність напрямків також встановлюється за найбільшою величиною коефіцієнта еластичності чинників, що входять в рівняння 3, 4 і 5 відповідно.

За умови знаходження вуглевидобувного підприємства в зонах “успіху”, “відносного успіху”, “рівноваги” або в зоні “відносної рівноваги” і результатах прогнозування можливості банкрутства, що наближаються до критично допустимої величини (-0,2 Ј Fб Ј 0), пріоритетність полягає у виборі, насамперед, напрямків впливу на фінансово-господарські показники, значення яких перевищили їх критичну величину, визначену на четвертому етапі моделювання. Для цих показників виконуються рекомендації першої умови цього етапу. Потім для фінансово-господарських показників, чиї значення не перевищили допустимої величини, дотримується порядок пріоритетності другої умови цього етапу.

На шостому етапі моделювання ресурсозбереження оцінюються реальні можливості удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами відповідно до пріоритетності, вибраної за його місцеположенням у системі координат стратегічного розвитку та за результатами прогнозування можливості банкрутства. При відсутності реальних можливостей удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами відповідно до встановленої пріоритетності - вплив на черговий показник здійснюється в межах допустимих можливостей (при відсутності таких - не здійснюється), а потім на подальший: другий, третій, четвертий і далі.

Сьомим етапом моделювання ресурсозбереження є оцінка реальних можливостей виконання найближчих стратегічних цілей за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, доступних в даний момент вуглевидобувному підприємству з обмеженими запасами: за умови досягнення найближчих цілей - розробити програму дій відповідно до вибраної пріоритетності і зробити попередній розрахунок її економічної ефективності; якщо неможливо - перейти до восьмого етапу.

На восьмому етапі моделювання ресурсозбереження здійснюється пошук можливостей зміни організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами у відповідності з розробленим критерієм їх вибору; якщо вуглевидобувне підприємство знаходиться в одній з позицій “кризи” системи координат стратегічного розвитку - перейти до дев'ятого етапу.

Дев'ятий етап моделювання ресурсозбереження здійснюється тільки для вуглевидобувних підприємств, що знаходяться в одній з позицій “криза” системи координат стратегічного розвитку, якщо неможливе виконання ними найближчих стратегічних цілей за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел, доступних в даний момент. Тоді необхідно оцінити можливість дроблення вуглевидобувного підприємства на малі підприємства з моделюванням ресурсозбереження в їх фінансово-господарській діяльності в порядку, викладеному в попередніх пунктах. При неможливості дроблення на малі підприємства для вуглевидобувного підприємства, а також для малих підприємств, що утворилися, якщо вони опинились у позиції 27 системи координат стратегічного розвитку, приймається рішення про їх ліквідацію, якщо виконується хоч би одна з умов:

- наявність від'ємної величини суми аналітичного фінансового балансу;

- наявність від'ємної величини доданої вартості за аналітичним рахунком результату і немає можливості її змінити, що підтверджується результатами рішення системи рівнянь математичної моделі, отриманої на другому етапі;

- результати прогнозування банкрутства, Fб < -0,2, отримані за моделлю.

Практичне застосування розробленої моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами показано на прикладі шахт ДХК “Торезантрацит” і виробничого об'єднання “Сніжнеантрацит”. Доцільність її практичного застосування підтверджується попереднім розрахунком економічної ефективності програми дій з удосконалення фінансово-господарської діяльності підприємств ДХК “Торезантрацит” і виробничого об'єднання “Сніжнеантрацит”, що виражається у передбачуваному економічному ефекті в 55,506 млн. грн., зростанні сумарного видобутку на 1612 тис. тонн, з досягненням максимально можливої ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Висновки

У результаті виконаного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання з удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами шляхом розробки моделі ресурсозбереження. Основні висновки і результати, отримані в ході досліджень, зводяться до такого.

1. Обґрунтовано необхідність удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами, враховуючи кризовий стан більшості з цих підприємств та їх значущість в розв'язанні енергетичного питання з позиції забезпечення енергетичної незалежності країни.

2. Проаналізовано ефективність господарювання вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами та визначено пріоритети удосконалення їх фінансово-господарської діяльності, виходячи з того, що головним чинником кризового стану вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами є витратний характер виробництва, зумовлений неефективним використанням ресурсів цими підприємствами. Саме витратний характер виробництва, зумовлений неефективним використанням ресурсів, визначив, що удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами повинно здійснюватися на основі ресурсозбереження.

3. Аналіз робіт з поліпшення використання різних видів ресурсів підприємствами вугільної промисловості дозволив стверджувати про невирішеність питання максимально досяжної ефективності використання ресурсів у взаємозалежності між собою у межах удосконалення фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в залежності від його специфічних особливостей. Рішення цього питання здійснено шляхом розробки моделі ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувних підприємств з обмеженими запасами.

4. Удосконалено комплексну оцінку фінансово-господарської діяльності вуглевидобувного підприємства на основі розгляду та адаптації існуючих методик аналізу фінансового і господарського стану підприємства, що базується на трьох інтегральних показниках, які характеризують ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

5. Досліджено і відібрано чинники, які впливають на ефективність використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів вуглевидобувними підприємствами з обмеженими запасами. Це дозволило встановити аналітичні і навести функціональні залежності між показниками, які характеризують відібрані чинники. Встановлені аналітичні і наведені функціональні залежності використано у побудові системи рівнянь, що моделює процес отримання максимально досяжної ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів вуглевидобувним підприємством з обмеженими запасами.

6. Розроблена математична модель оцінки та оптимізації ефективності використання ресурсів у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами.

7. Запропоновано уперше систему координат стратегічного розвитку як інструмент у моделюванні ресурсозбереження у фінансово-господарській діяльності вуглевидобувного підприємства, яка встановлює співвідношення між ефективністю використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

8. Удосконалено модель прогнозування банкрутства Е. Альтмана щодо її застосування в умовах функціонування вуглевидобувних з обмеженими запасами.

9. Запропоновано послідовність встановлення пріоритетності напрямків удосконалення господарської діяльності вуглевидобувного підприємства з обмеженими запасами в залежності від його місцеположення в системі координат стратегічного розвитку і результатів прогнозування можливості банкрутства.

10. Обґрунтовані критерії вибору організаційно-правової форми вуглевидобувного підприємства на основі комплексної оцінки результатів його фінансово-господарської діяльності з використанням системи координат стратегічного розвитку і результатів прогнозування можливості банкрутства.

вугледобувний ресурсозбереження фінансовий господарський

Література

1. Дробот Я.В. Разработка стратегии управления субъектом хозяйствования угольной промышленности Украины на основе результатов анализа его финансово-хозяйственной деятельности // Придніпровський науковий вісник. Серія "Економіка". - 1998. - №47(114). - С. 17-35.

2. Дробот Я.В., Стеханова З.С. Эффективность изменения организационной формы предприятий угольной промышленности Украины при реструктуризации отрасли // Актуальні проблеми економіки. Зб. наук. праць Дніпропетровського державного університету. Т 3. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1998. - С. 31-43.

3. Дробот Я.В. Фактор ресурсосбережения в выборе организационно-хозяйственной формы угледобывающего предприятия // Вісник Східноукраїнського державного університету. - 2000. - №4.- С. 70-83.

4. Дробот Я.В. Прогнозирование возможности банкротства предприятий угольной промышленности Украины // Актуальні проблеми економіки. Зб. наук. праць Дніпропетровського державного університету. Т 6. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. С. 49-54.

5. Дробот Я.В. Определение жизнеспособности угледобывающих шахт с ограниченными запасами // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського державного університету. Випуск 70. - Дніпропетровськ: ДДУ, 2001. - С. 96-101.

Размещено на Allbest.ru