Причини безробіття та шляхи його зменшення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається загострення проблем зайнятості. Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно впливає на ринок праці. У нашій державі значна кількість працездатного населення не задіяна в процесі виробництва товарів і послуг, а це спричиняє збитки та проблеми, які поширюються на усі сфери суспільного та державного життя: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників податків, підприємство - персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних.

За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток ( 750 млн. чол. ). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

Ступінь дослідженості проблеми. Новизна піднятого питання підтверджується відсутністю подібних грунтовних наукових досліджень за обраним напрямком. У роботі використані здобутки таких вчених, як Бєляєв О.О., Бебело А.С, Мочерний С.В.

Мета роботи - дослідити явище безробіття (сутність, причини та види), визначити фактори, які спричиняють це явище та шляхи його зниження з урахуванням особливостей розвитку економіки України.

Завданням дослідження є:

- дослідити сутність безробіття як соціального явища;

- визначити фактори, які спричиняють безробіття;

- з'ясувати шляхи подолання безробіття в Україні.

1. Сутність, причини і види безробіття

Згідно ст.2 Закону України «Про зайнятість населення», «безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу» [7].

В ст.2 цього ж Закону встановлено, що не можуть бути визнані безробітними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працювали і були вивільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи і організації або скороченням чисельності (штату);

б) які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились від двох пропозицій підходящої роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право на пенсію за віком, у тому числі на пільгових умовах, на пенсію за вислугу років та скористалися цим правом або досягли встановленого законом пенсійного віку [7].

У світі за даними ООН налічується майже 800 млн. безробітних, тобто приблизно кожний третій працездатний не має роботи.

У Законі України "Про зайнятість населення" безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.

Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст., проте до кінця століття воно не стало масовим, зростало лише під час економічних криз.

У XX ст. безробіття стає масовим і хронічним, охоплюючи економіку розвинутих країн навіть у фазі пожвавлення і піднесення. Так, у США в 1920--1929 pp. кількість безробітних сягнула 2,2 млн. осіб, а в 1930--1933 pp. -- до 10 млн. У Німеччині в 30-х роках XX ст. безробіття становило майже 20% осіб найманої прац [1, с. 246.].

Причини безробіття. Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т. Мальтус. Теорія Мальтуса пояснює його надто швидким зростанням чисельності населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування. Вчений стверджував, що це явище властиве всім епохам. Причину вбачав у одвічному біологічному законі, властивому всім живим істотам -- розмножуватися швидше, ніж збільшується кількість необхідних для, існування продуктів. Ця теорія з певними змінами і нині має прихильників. Позбутися безробіття, вважав Т. Мальтус (і вважають неомальтузіанці), можна тільки завдяки війнам, епідеміям, свідомому обмеженню народжуваності та ін. У даному разі людина розглядається лише як біологічна істота, а отже ототожнюється значною мірою з явищами тваринного світу.

Технологічна теорія безробіття виникла у середині 50-х років. Згідно з нею причиною його є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Прихильники цієї теорії переконані, що боротися з безробіттям слід шляхом обмеження, сповільнення технологічного прогресу.

Кейнсіанська теорія безробіття -- найпоширеніша в наш час. Згідно з нею причиною безробіття є недостатній попит на товари. Це зумовлено схильністю людей до заощадження і недостатніми стимулами до інвестицій. Ліквідувати безробіття, на думку кейнсіанців, можна, стимулюючи попит та інвестиції держави. Особлива роль у цьому (зростанні інвестицій) відводиться зниженню позичкового відсотка. Засобом боротьби з безробіттям Дж. Кейнс вважав збільшення інвестицій на розширення громадських робіт і навіть на військові витрати. Кейнс та його послідовники визнають, що безробіття є закономірним явищем для капіталізму епохи вільної конкуренції. Сучасна держава повинна боротися з цим негативним явищем.

Марксистська теорія трактує безробіття як закономірність розвитку капіталістичного способу виробництва, насамперед законів конкурентної боротьби, що змушують капіталістів збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. А це призводить до збільшення витрат на засоби виробництва порівняно до витрат на робочу силу. Таким чином збільшується органічна будова капіталу і зростає безробіття. Це явище також пов'язане з циклічним розвитком економіки, з процесом нагромадження капіталу. Воно отримало назву всезагального закону капіталістичного нагромадження.

Крім того, К. Маркс обґрунтував капіталістичний закон народонаселення, згідно з яким утворення і зростання промислової резервної армії праці є характерною рисою економіки, яка ґрунтується на приватній власності.

Серед названих теорій найлогічнішою є та, що пояснює безробіття (головну його причину) всезагальним законом капіталістичного нагромадження та законом народонаселення, оскільки ці закони розкривають і пояснюють причини безробіття двома сторонами суспільного виробництва.

Щодо технологічного способу -- це, по суті, прогрес техніки, що зумовлює скоріше зростання попиту на засоби виробництва, ніж на робочу силу. Таким поясненням обмежується технологічна теорія безробіття. Але цього пояснення недостатньо, бо в гуманістичному суспільстві звільненим працівникам надавалася б можливість працевлаштування в інших сферах та галузях, для зайнятих скорочувався б робочий день, не було б подвійної зайнятості (на двох та більше роботах), понаднормової роботи та ін.

Тому таке пояснення доповнюється особливостями з боку суспільної форми -- умовами конкурентної боротьби, особливостями капіталістичного нагромадження, за якого безробіття необхідне, оскільки, наприклад, в період піднесення виникає додатковий попит на робочу силу, і резервом її стає масове безробіття. Безробіття є важливим чинником тиску щодо зниження заробітної плати працюючих.

Комплексний характер причин безробіття.

Безробіття зумовлене низкою причин:

- структурними змінами в економіці;

- нерівномірністю розвитку продуктивних сил в народному господарстві загалом і в окремих його регіонах;

- постійним прогресом техніки, особливо розгортанням НТР;

- пошуком працівниками нових робочих місць з метою отримання більшої зарплати, змістовнішої роботи;

- диспропорційним розвитком економіки;

- обмеженістю попиту на товари і послуги тощо.

Комплексність причин безробіття зумовлює існування різних його типів і форм. види: приховане, відкрите, добровільне і вимушене, структурне, фрикційне, інституціональне та циклічне.

Приховане безробіття - це таке, при якому кількість працівників на виборчих дільницях перевищує потрібну.

При відкритому безробітті існує очевидно незайняте населення, тоді як при прихованому наявне формально зайняте населення.

Коли робітники не бажають працювати на запропоновану їм заробітну плату і шукають роботу із більш гідною, на їх думку, оплатою праці, має місце добровільне безробіття.

На відміну від добровільного, вимушене безробіття спричинене негнучкою ціною праці при фіксованій заробітній платі. У випадку, коли заробітна плата дуже висока, складається надлишкова пропозиція праці. Лише деякі з бажаючих отримають це робоче місце, а решта стають вимушеними безробітними.

Коли існують розбіжності між попитом і пропозицією на робочу силу, виникає структурне безробіття. В результаті таких розбіжностей в структурі споживчого попиту і в технології виробництва відбуваються зміни, які, відповідно, спричинюють зміни у попиті на робочу силу. Одні професії набирають попиту серед тих, хто шукає роботу, а інші стають непопулярними, і попит на них може взагалі зникнути. Структурне безробіття виникає тому, що робоча сила не встигає за змінами на ринку праці і тому не задовольняє нових потреб роботодавців і не відповідає потребам нових робочих місць.

Фрикційне безробіття виникає, коли робітники є деякий час непрацюючими і шукають роботу. Це може відбуватися через звільнення, після тимчасової втрати сезонної роботи, або якщо вони змінюють місце роботи добровільно. Фрикційне безробіття також має місце у тих випадках, коли випускники, після закінчення навчальних закладів, шукають роботу, або коли жінки ідуть у відпустку по догляду за дитиною, тощо.

Щодо структурного безробіття, то воно спричинене спадом виробництва, відповідно до якого скорочуються витрати на нього, чи його обсяги. Оскільки попит на товари або послуги зменшується, скорочується і зайнятість населення, що призводить до зростання рівня безробіття.

І, нарешті, інституціональне безробіття спричинюється правовим нормами, що мають вплив на попит і пропозицію на ринку праці.

Отже, з проблемою безробіття зустрічається кожна країна на різних етапах свого розвитку. Її вирішення є неминучим і залежить насамперед від основних причин безробіття, кількості незайнятого населення, та рівня економічного розвитку країни.

2. Шляхи зменшення безробіття в Україні

безробіття економіка кейнсіанський україна

Якщо проаналізувати кількість безробітних по Україні за 2000-20012рр. (див.табл.1), то вона має тенденцію до зменшення.

Таблиця 1

Кількість офіційно зареєстрованих безробітних в Україні у 2000-2012

Отже, за даними табл. 1 можна зробити висновок. У 2012 р. в порівнянні з 2000р. кількість безробітних зменшилась на 37,7 тис. осіб (339%), що свідчить про втручання держави та надання допомоги щодо працевлаштування [5].

В січні 2009 року кількість українців, які звернулися в центри зайнятості, зменшилася порівняно з груднем 2008 року на 129,3 тис. осіб до 157 тис. осіб. Крім того, сповільнилися темпи зменшення вакансій. Так, якщо наприкінці 2008 року кількість вакансій, заявлених працедавцями в службу зайнятості, у середньому за добу скорочувалася на 2 тис, то наприкінці січня 2009 року - тільки на 500 одиниць. У лютому кількість актуальних вакансій у базі даних Державної служби зайнятості майже не змінилася. На початку лютого поточного року на обліку в державних центрах зайнятості перебувало 930 тисяч громадян.

Більшість безробітних мешкають у містах, тоді як раніше безробіття було вищим серед сільського населення. Проте реальне безробіття може бути вищим, так як багато людей не реєструються, або перебувають у неоплачуваних відпустках через скорочення на підприємствах.

В березні 2009 р. рівень безробіття почав зменшуватися і становив 3,1%. До жовтня 2009 р. кількість зареєстрованих безробітних в Україні зменшилася до 508,4 тис., що складає 1,8% від населення працездатного віку. За даними Державного комітету статистики, в жовтні цього року вдалося працевлаштувати 70,3 тис. осіб, що на 13,5тис. більше ніж у вересні 2009р.

Отже, проаналізувавши зміну рівня безробіття в 2009 році, можна сказати, що від початку 2009 року відбувається зменшення кількості безробітних. Це значить, що держава доволі успішно використовує методи боротьби з безробіттям. Державна служба зайнятості допомагає громадянам найти роботу, досліджує, які ж професії є затребуваними. Також використовується такий метод боротьби з безробіттям, як соціальні роботи [6].

Потрібно шукати більш соціально осмислені способи боротьби з безробіттям. Наприклад, під час великої депресії в США в цілях зменшення безробіття, зниження її негативних наслідків приймалися екстраординарні заходи. Здійснювала ці заходи Федеральна адміністрація надзвичайної допомоги. Безробітних направляли в створювані спеціальні організації («трудові табори»), що займалися будівництвом і ремонтом доріг, мостів, аеродромів і так далі.

У кінці 2009р. офіційно зареєстрований рівень безробіття в Україні був одним з найнижчих в Європі. Тому, що ці дані враховують лише офіційно зареєстрованих безробітних, вони є не зовсім точними і реальний рівень безробіття в нашій країні набагато вище.

Отже, щоб подолати знизити рівень безробіття в Україні потрібно проводити такі заходи:

- надання роботодавцям коштів на перекваліфікацію співробітників;

- відновлення ринку праці;

- відновлення роботи підприємств, а внаслідок - створення нових робочих місць;

- покращення стану виробництва;

- дослідження ринку праці щодо актуальності різних спеціальностей;

- застосування нових методів подолання безробіття, наприклад громадських робіт.

Отже, активно проводячи дані заходи, можна суттєво зменшити рівень безробіття. Це дозволить підвищити рівень зайнятості, особисті доходи населення, шляхом створення нових робочих місць. Це в свою чергу приведе до розвитку виробництва і підвищення рівня розвитку національної економіки.

Висновок

У даній роботі було досліджено явище безробіття (сутність, причини та види), було визначено фактори, які спричиняють це явище. На основі аналізу кількості безробітних в Україні за 200 було визначено тенденцію щодо зміни кількості безробітних у найближчі роки, було визначено основні заходи для зниження безробіття в Україні.

Отже, безробіття - це стан неповної зайнятості працездатного населення суспільне корисною працею. Явище, коли частина активного населення хоче працювати, але не може реалізувати свої можливості; коли пропозиція робочої сили перевищує попит на неї; коли кількість наявних робочих місць не відповідає суспільно необхідній кількості. Безробітними вважаються працездатні громадяни, що не можуть одержати роботу відповідно до своєї освіти, професії, ступеня кваліфікації, котрі зареєстровані на біржі праці.. Розв'язання проблеми безробіття безпосередньо пов'язане з розвитком суспільного виробництва, підприємництва, насамперед із розвитком малого й середнього бізнесу. Завдяки аналізу форм та видів безробіття, ми можемо розрізняти шляхи підходу до даної проблеми.

У моделі управління системою зайнятості повинні дістати відображення всі фактори, що впливають на поповнення ринку робочої сили, і мотиви, які формують поведінку населення допрацездатного віку, працюючого, працездатного непрацюючого і непрацездатного. Суспільне виробництво України в умовах переходу до ринкових відносин перенасичене робочою силою. На це влада й повинна робити ставки.

Список використаної літератури

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань. К.: Академія, 2002. 312с.

2. Мочерний С.В. Політекономія. К.: Вікар, 2003. 392 с.

3. Мочерний С.В. Політична економія. К.: Знання-Прес, 2002. 687 с.

4.Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. Посібник. КНЕУ, 2001. 328 с.

5.Сайт державної служби зайнятості www.dcz.gov.ua.

6. Сайт Державного комітету статистики www.ukrstat.gov.ua.

7. Закон України „Про зайнятість населення" від 03.04.2008 р.

Размещено на Allbest.ru