Управління інноваціями в організаціях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 658.589

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Спеціальність 08.06.02 - підприємництво, менеджмент і маркетинг

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЧЕРНОІВАНОВА ГАННА СТЕПАНІВНА

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному економічному університеті, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник Ї доктор економічних наук, доцент Хміль Тамара Михайлівна доцент кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Тимофєєв Володимир Миколайович Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут, професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент Мамонова Валентина Василівна Українська академія державного управління при Президентові України (Харківський філіал) завідувачка кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування

Провідна організація Ї Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра економіки і менеджменту, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 06.07.2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради, шифр Д 64.055.01, у Харківському державному економічному університеті за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна, 9-а.

Автореферат розісланий 05.06. 2001 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради Українська Л.О.



Черноіванова Г.С. Управління інноваціями в організаціях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент і маркетинг. - Харківський державний економічний університет, Харків, 2001.

Дисертацію присвячено розробці науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалювання управління інноваціями в організаціях, підвищенню їх ефективності. Уточнено поняття інноваційної діяльності: “новина”, “інновація” (“нововведення”), “інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”, “інноваційний проект”. Обгрунтовано методичний підхід до формування стратегії інноваційної діяльності. Розроблено перелік критеріїв для оцінки ефективності інноваційного проекту некількісними методами розрахунку. Обгрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, яка передбачає комплексне використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів. Розроблено методику оцінки інноваційних ризиків.

Ключові слова: управління інноваціями, інноваційна діяльність, інноваційна стратегія, формальні методи, оцінка ризиків, ефективність інноваційного проекту, перелік критеріїв.



Черноиванова А.С. Управление инновациями в организациях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Харьковский государственный экономический университет, Харьков, 2001. інноваційний ризик експертний

Диссертация посвящена разработке научно-практических рекомендаций по совершенствованию управления инновациями в организациях, повышению их эффективности. Обобщены теоретические подходы к обоснованию понятий инновационной деятельности предприятия и уточнены следующие ее понятия: “новшество”, “инновация” (“нововведение”), “инновационная деятельность”, “инновационный процесс”, “инновационный проект”. Обобщен зарубежный опыт организации инновационной деятельности.

В работе дано обоснование двух методов сегментации рынка инноваций: сегментация рынка инноваций, выдвигаемых предложением, и сегментация как результат появившегося спроса. Первый метод могут применять предприятия с принципиально новым продуктом, второй - предприятия, уже имеющие положительный имидж на рынке.

В диссертации обоснован методический подход к формированию стратегии инновационной деятельности, который предусматривает разработку альтернатив и выбор стратегии с учетом факторов внешней и внутренней среды.

В работе раскрыты особенности организации инновационной деятельности, сформулированы этапы ее проведения с учетом рассмотренных особенностей. При решении конкретных задач организации инноваций предлагается использование следующих форм организаций: технополисы, инкубаторы бизнеса, технопарки, венчурные фирмы и смешанные формы.

В диссертации выделены особенности, характерные для инновационных проектов, обобщены показатели оценки эффективности инновационных проектов. В результате обобщения показателей, анализа достоинств и недостатков каждого из них был сделан вывод о том, что ни один из показателей в отдельности не дает наиболее полную и точную информацию об эффективности проекта. Поэтому для оценки экономической привлекательности проектов предлагается комплексное использование всех приведенных показателей: чистого дисконтированного дохода, внутренней нормы рентабельности, индекса доходности, срока окупаемости, модифицированной ставки рентабельности.

Решение о целесообразности выбора проекта должно приниматься с учетом других оценок и критериев, которые в каждом конкретном случае формируются исходя из целей, стоящих перед участниками проекта, и связанных с ним рисками. Поэтому в работе предложен перечень критериев,который позволит оценить проект неколичественными методами расчета.

Отбор инновационных проектов с помощью предложенного перечня критериев позволит увидеть все достоинства и недостатки проекта.

В результате расчетов, выполненных с помощью показателей и критериев оценки проекта, обоснована методика оценки эффективности инновационных проектов, которая предусматривает использование формальных методов расчета количественных показателей и неформальных (экспертных) методов.

Предложенная методика оценки проектов позволит всесторонне проанализировать инновационный проект, что будет способствовать снижению риска для инвесторов при вложении средств в этот проект.

В результате анализа методов оценки риска разработана методика оценки инновационных рисков, которая основана на комплексном применении балльного метода, методов оценки чувствительности и устойчивости проекта.

С целью совершенствования анализа чувствительности и устойчивости проекта был рассчитан диапазон изменения следующих показателей: капитальных затрат, объема продаж, текущих затрат от 1% до 12%. В результате выполненных расчетов было сделано следующее заключение: проект устойчив при изменении капитальных затрат, объема продаж, текущих затрат до 6% от исходных значений, а от 6% до 12% -относительно устойчив. Поэтому проект будет считаться устойчивым, если при отклонении показателей проекта на 5% в худшую сторону сохраняется условие NPV і 0.

Предложенная методика оценки риска позволит обоснованно определить величину риска, что даст возможность принимать эффективные управленческие решения при выборе проектов.

Все расчеты согласно разработанным методикам выполнены на примеречетырех реальных проектов.

Ключевые слова: управление инновациями, инновационная деятельность, инновационная стратегия, формальные методы, оценка рисков, эффективность инновационного проекта, перечень критериев.



Chernoivanova A.S. Management of innovations in organizations.- Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Sciences in Economics in specialty 08.06.02 - business, management and marketing. - Kharkiv State University of Economics, Kharkiv, 2001.

The theses is devoted to the elaboration of scientific and practical recommendations for improvement of management of innovations in organisations and mireasing their effectivity . The conception of innovation activities: “novelty”, “innovation”, innovation activities”, “ innovation process”, “ innovation project” - is defined more exactly. The methodical approach to strategic forming of innovation activities is grounded. The list of criteria is worked out for appreciation of efficiency innovation project by unnumerical method of calculation. There is the grounded method of appreciation of efficiency innovation projects, which foresees the complex utilization the formal methods of numeral index calculation and unformal, expert methods. The method of appreciation innovation risks is worked out.

Key words: management of innovations, innovational activity, innovational strategy, formal methods, evaluation of risks, effectivity of innovational project, list of criteria.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Важливою проблемою сучасного етапу розвитку економіки України є вдосконалювання управління інноваціями в організаціях. Тільки на цій основі можна досягти макроекономічної стабілізації і забезпечити економічний зріст. Значимість проблеми зростає з урахуванням сучасного стану економіки України, що характеризується кризовими явищами, низькою конкурентоспроможністю, недостатнім сприйняттям підприємствами нововведень. Одною з причин становища, що утворилося, є недостатня увага державних органів протягом тривалого періоду часу до проблем інноваційної діяльності. На низькому рівні знаходиться використання прогресивних технологій у більшості галузей економіки, що призводить до науково-технічного відставання від розвинутих країн.

Водночас у ринкових умовах інноваційна діяльність є основою для випуску конкурентоспроможної продукції, зміцнення конкурентних позицій підприємств, підвищення ефективності виробництва.

Різним аспектам даної проблеми присвячено роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: П.Н. Завліна, С.М. Ілляшенка, А.К. Казанцева, М.К. Коноваленко, В.Г. Мединського, П.Г. Перерви, С.Ф. Покропивного, З.Л. Рум'ян-цевої,М.О. Саломатіна,В.М. Тимофеєва,Л.Г. Шаршукової,А.І. Яковлєва,Б. Санта, Б. Твісса, І. Шумпетера та ін.

Проте ряд питань цієї складної проблеми потребує подальшого теоретич-ного і практичного обгрунтування.

Актуальність теми. Одним з головних завдань сучасного етапу розвитку економіки України є подолання кризи, розробка та застосування сучасних методів і форм управління інноваційною діяльністю, створення умов для її активізації і підвищення ефективності.

У наукових дослідженнях управління інноваційною діяльністю недос-татньо розробленими є питання вдосконалювання маркетингових досліджень, організації інноваційної діяльності, розробки її стратегії, а також комплексної оцінки ефективності інноваційних проектів та оцінки інноваційних ризиків. Актуальність і значення цієї проблеми для підприємств України зумовили необхідність проведення досліджень, визначили тему дисертації, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах держбюджетної науково-дослідної роботи “Розробка принципів, способів і форм антимонопольного регулювання з урахуванням специфіки монополізму в економіці України на прикладі машинобудування” (1997 р., номер державної реєстрації 0196U003141) і госпдоговірної теми “Організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності інноваційноїдіяльності підприємства в умовах розвитку стратегії маркетингу” (1999 р., номер державної реєстрації 0199V003644).

У межах цих робіт автором досліджені теоретичні аспекти понять інноваційної діяльності підприємства, проведено аналіз основних підходів до проблеми підвищення ефективності інновацій в організаціях.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обгрунтування і розробка науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалювання управління інноваціями в організаціях та підвищення їх ефективності.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

узагальнення теоретичних підходів до обгрунтування понять інноваційної діяльності підприємства;

обгрунтування методів сегментації ринку інновацій і виділення її особливостей;

обгрунтування порядку розробки та реалізації інноваційної стратегії;

розкриття особливостей організації інноваційної діяльності, з урахуванням яких сформульовано етапи її здійснення;

узагальненняіснуючих методів оцінки ризиків інноваційної діяльності;

обгрунтування підходів до оцінки ефективності інноваційних проектів.

Об'єкт дослідження - інноваційна діяльність підприємств.

Предмет дослідження - інновації у сфері нових видів продукції та технологій, їх ефективність.

Методи дослідження. Проведені в дисертації дослідження базуються на наукових розробках вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування інноваційної стратегії, удосконалювання організації інноваційної діяльності, оцінки ефективності інноваційних проектів, визначення ризику інноваційних проектів підприємств, а також на законах і нормативних актах, що регламентують інноваційну діяльність в Україні, офіційних статистичних даних.

У процесі дослідження було використано такі наукові методи: логічного узагальнення і техніко-економічного аналізу - для уточнення понять інноваційної діяльності підприємства і оцінки її становища; системний підхід - для розробки інноваційної стратегії; методи експертних оцінок, степеневої регресії - для оцінки ефективності інноваційних проектів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

дістали подальший розвиток:

зміст поняття “новина”, “інновація” (“нововведення”), “інноваційний процес”, “інноваційна діяльність”, “інноваційний проект” з метою підвищення рівня управління інноваційною діяльністю і забезпечення її ефективності;

методичний підхід до формування стратегії інноваційної діяльності, який передбачає розробку альтернатив і вибір стратегії з урахуванням факторів зовнішнього та внутрішнього середовища;

методика оцінки ефективності інноваційних проектів, яка передбачає комплексне використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів, що дозволить всебічно проаналізувати проект та знизити ризик для інвесторів при вкладенні коштів у цей проект;

конкретизовано:

перелік критеріїв, який дозволить оцінити переваги і недоліки проекту некількісними методами розрахунку;

удосконалено:

методику оцінки інноваційних ризиків,засновану на комплексному застосуванні бального методу, методів оцінки чутливості та стійкості проекту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх використання сприятиме підвищенню ефективності інноваційної діяльності. Так, застосування методик оцінки ефективності й ризиків інноваційних проектівдозволить обгрунтовано оцінити проект, уникнути втрат при прийнятті інноваційних рішень.

Запропонована методика оцінки ефективності інноваційних проектів була використана Харківським регіональним відділенням Української державної інноваційної компанії (акт від 29.12.00 р. №165); рекомендації щодо формування стратегії інноваційної діяльності й методика оцінки інноваційних ризиків впроваджені у практичну діяльність ХВО “Протон” (акт від 25.12.00 р. № 101).

Особистий внесок здобувача. Усі результати одержано здобувачем одноособово.

Апробація результатів дисертації.Основні висновки і положення дисертації оприлюднено на Першій Міжнародній науково-практичній конференції молодих економістів“Сучасні проблеми розвитку виробництва” (Харків, 1996 р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і соціальні проблеми суспільства: людина, техніка, технологія, довкілля” (Харків, 2001 р.).

Публікації. Результати дисертації опубліковано в 9 роботах загальним обсягом 2,41 ум.-друк. арк., у тому числі в 4 наукових журналах, які визнані ВАК України фаховими з економіки; у 2 збірниках статей; у двох матеріалах і тезах конференцій; в одній депонованій статті.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації - 229 сторінок машинописного тексту, з них на 40 сторінках викладено 3 додатки, на 3 сторінках - 3 таблиці, на 3 сторінках - 3 рисунки, на 14 сторінках - список використаних джерел з 147 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі - “Інновація як засіб економічного росту” - розкрито сутність інноваційної діяльності та її роль у забезпеченні стабільного положення підприємств на ринку; уточнено поняття інноваційної діяльності; проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні в цілому та у Харківській області зокрема; вивчено й узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційної діяльності.

Управління інноваційною діяльністю, розробка рекомендацій щодо її вдосконалювання вимагає правильного визначення понять “новина”, “інновація”, “нововведення”, “інноваційний процес”, “інноваційна діяльність”, “інноваційний проект”. Зараз немає єдиного тлумачення цих понять.

Узагальнення трактувань понять інноваційної діяльності, які містяться у вітчизняній і зарубіжній літературі, свідчать, що в них немає розмежування між новиною, нововведенням та інновацією.

Виходячи з необхідності чіткого формулювання понять, пов'язаних з інноваційною діяльністю, за результатами проведених досліджень та узагальнень у дисертації уточнено ці поняття:

новина - це результат інноваційного процесу, пов'язаний з втіленням ідеї у конкретний продукт, технологію або послугу;

інновація (нововведення) - це впровадження і поширення новин;

інноваційний процес - це процес розробки, створення, освоєння та поширення новин;

інноваційна діяльність - це діяльність, що включає наукові дослідження і розробки, інженерну підготовку виробництва, діяльність з освоєння і впровадження новин;

інноваційний проект - комплекс наукових, технологічних, організаційних, виробничих, фінансових та інших заходів, які оформлені комплектом документації і забезпечують досягнення поставлених цілей.

У дисертації проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні в цілому та Харківській області зокрема. Аналіз показав, що в економічній політиці та практиці України інноваційній діяльності на сьогодні не приділяєтьсяналежна увага. Однак, незважаючи на існуючі складності, що стримують інноваційну активність, накреслилися деякі тенденції поліпшення показників інноваційної діяльності.

У дисертації вивчено й узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційної діяльності. Він свідчить про певні особливості, які властиві окремим країнам. В багатьох з них поряд із безперечним науково-технічним і технологічним лідерством найбільших корпорацій значний внесок у інноваційний процес належить підприємствам малого та середнього бізнесу.

Наукова діяльність традиційно є сферою активної державної політики. Зараз центральним органом виконавчої влади, що здійснює підтримку інноваційної діяльності, є Українська державна інноваційна компанія, створена на базі ліквідованого Державного інноваційного фонду України. В роботі проаналізовано діяльність її Харківського регіонального відділення, відзначено недоліки і запропоновано заходи щодо їх усунення.

У другому розділі - “Управління розвитком інноваційної діяльності” - обґрунтованометоди сегментації ринку інновацій, а також методичний підхід до розробки інноваційної стратегії;розкрито особливості організації інноваційної діяльності, сформульовано етапи її проведення з урахуванням розглянутих особливостей, запропоновано форми організації даного виду діяльності у ринкових умовах.

Управління інноваційним розвитком передбачає аналіз споживчого ринку. Однимз основних методів аналізу цього ринку є його сегментація. У дисертації обгрунтовано два методи сегментації: сегментація ринку інновацій, що висуваються пропозицією, і сегментація як результат попиту, що з'явився. У результаті було зроблено висновки щодо використання цих методів на різних підприємствах. Перший метод можуть застосовувати підприємства з принципово новим товаром, а другий метод - підприємства, які вже мають позитивний імідж на ринку.

Центральною проблемою управління інноваціями є розробка і реалізація інноваційної стратегії підприємства. У роботі обгрунтовано методичний підхід до розробки та реалізації інноваційної стратегії.

Формування ефективної інноваційної стратегії є складною творчою роботою, яка вимагає знань та специфічних підходів, розуміння її особливостей і методів.

На розробку інноваційної стратегії впливають такі фактори: ставлення керівництва до НДДКР; система керування НДДКР; система фундаментальних і прикладних розробок; інноваційний потенціал фірми (відкриття, патенти, інвестиції).

За своїм призначенням інноваційна стратегія є функціональною, вона визначає, а також координує заходи, спрямовані на створення нового товару, технології виробництва, що є одним з найважливіших компонентів конкурентної боротьби.

В інноваційній стратегії можна виділити такі складові: технологічне прогнозування і планування; визначення структури НДДКР; управління НДДКР.

Серед головних особливостей інноваційної стратегії можна відзначити:

оновлення та вдосконалювання техніки і технології;

комплексний характер стратегії;

удосконалювання форм і методів організації виробництва;

докладний аналіз факторів ризику й оцінка ступеня їх впливу.

Врахування зазначених особливостей інноваційної стратегії підприємства дозволить підвищити ефективність їх розробки.

На рис.1 подано запропоновану в дисертації схему формування інноваційної стратегії.

Як видно з рисунка, формування інноваційної стратегії включає: формулювання цілей, аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, вироблення стратегії (розробка, аналіз та оцінка альтернатив, вибір стратегії).

Найвідповідальнішим етапом розробки інноваційної стратегії є формулювання цілей. Вони повинні охоплювати такі напрямки розвитку підприємства:

вдосконалювання продуктів, що випускаються, а також технологій, які застосовуються;

створення та освоєння нових видів продуктів і технологічних процесів;

підвищення рівня техніко-технологічної, науково-дослідної та дослідно-конструкторської бази;

зростання ефективності використання трудових ресурсів, підготовку і перепідготовку кадрів;

забезпечення екологічної безпеки інновацій.

Головним у виборі інноваційної стратегії є аналіз та оцінка альтернатив. Залежно від галузі, комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів підприємствам можна рекомендувати обрати одну з таких стратегічних альтернатив інноваційної діяльності:

збереження існуючого стану підприємства (імітаційна стратегія). Така стратегія доречна при нестачі фінансових коштів, а також у випадку, якщо ймовірність технологічного прориву з боку конкурентів невелика;

розвиток існуючих технологій (авангардна стратегія). Дана альтернатива передбачає зниження собівартості товару і поліпшення його споживних властивостей;

підтримка обсягу продажу без удосконалювання технології (оборонна стратегія). Ця стратегія спрямована на підтримку конкурентних позицій підприємства на наявних ринках;

уведення в дію нової технології (наступальна стратегія). Використовуючи таку альтернативу, підприємство виграє конкурентну боротьбу, але одночасно це найбільш ризикована й капіталомістка стратегія.

Стратегія інноваційної діяльності набуває сенсу тоді, коли вона реалізується. Для того щоб контролювати процес реалізації стратегії і бути впевненим у досягненні цілей, необхідно розробляти стратегічні й оперативні плани, проекти і програми.

Зважаючи на збільшення числа й ускладнення інновацій, а також на підвищення вимог споживачів до їх широкого впровадження в усі сфери життя, гострішою стає необхідність удосконалювання інноваційної діяльності на підприємствах та в організаціях.

Це, у свою чергу неможливо без урахування особливостей організації інноваційної діяльності, які розкриті у роботі. Головною особливістю організації інновацій є наявність і переважання в них невизначеності та ризику в досягненні цілей і кінцевих результатів, велика частка ймовірнісних процесів. Упровадження кожного нововведення має ознаки унікальності. Багато проблем нововведень пов'язано з існуванням розриву між початковими та фінішними їх стадіями. Ефективність нововведення може проявитися тільки при їх широкому розповсюдженні. Проте часто спостерігається відрив піонерського впровадження від масового.

З урахуванням розглянутих особливостей у роботі сформульовано етапи здійснення організації інноваційної діяльності.

На думку автора, при вирішенні конкретної задачі організації інновацій доцільно використати такі форми організації: інкубатори, технополіси, технологічні парки, венчурні підприємства, а також змішані організаційні форми.

У третьому розділі - “Оцінка ефективності інноваційних проектів” - обгрунтовано підходи до оцінки ефективності інноваційних проектів; узагальнено методики розрахунку розміру дисконту; проаналізовано особливості існуючих методів оцінки ризиків; розроблено перелік критеріїв для оцінки ефективності інноваційного проекту; обгрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів; розроблено методику оцінки інноваційних ризиків.

В управлінні інноваціями важлива роль належить оцінці інноваційних проектів.У роботі виділеноособливості, характерні для інноваційних проектів. Унаслідок узагальнення показників оцінки ефективності інноваційних проектів та аналізу переваг і недоліків кожного з них було зроблено висновок про те, що жоден з показників не дає найповнішу і найточнішу інформацію про ефективність проекту. Проведена оцінка окремих інноваційних проектів також показала, що за одним показником неможливо зробити правильні висновки про доцільність вибору інноваційного проекту. Тому для оцінки ефективності інноваційних проектів пропонується комплексне використання усіх наведених показників: чистого дисконтованого прибутку (NPV), внутрішньої норми рентабельності (IRR), індексу прибутковості (PI), терміну окупності (DPP), модифікованої ставки рентабельності (MIRR).

NPV характеризує кінцевий ефект у абсолютному вигляді. Однак при розрахунку NPV прогнозується ряд показників, що використовуються як вихідні дані. Тому користування показником NPV пов'язано з ризиком.

Для зменшення ризику необхідно оцінювати проекти за показниками IRR та PI. Чим більше значення IRR та чим більше за одиницю значення PI, тим менш ризикованим є проект. PI характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень. Чим більше цей показник, тим вище віддача кожної гривні, інвестованої у проект.

У випадку, коли IRR не має позитивного значення або виникає множинність значень IRR, застосовують показник МIRR. Він також дозволяє контролювати правильність розрахунків, оскільки йогозначення завждименше, ніж IRR.

Строк окупності рекомендується застосовувати не як показник ефективності проекту, а лише для обмежень при прийнятті рішення.

Методика оцінки інноваційних проектів проілюстрована на прикладі чотирьох реальних проектів.

Оцінка проектів за допомогою кількісних показників (формальних методів розрахунку) показала, що проекти 1,3,4 ефективні, а проект 2 - неефективний.

Рішення про доцільність вибору проекту повинно прийматися з урахуванням інших оцінок та критеріїв, які у кожному конкретному випадку формуються виходячи з цілей, що стоять перед учасниками проекту, і пов'язаними з ним ризиками.

У роботі розроблено перелік критеріїв, який дозволить оцінити переваги і недоліки проекту некількісними методами розрахунку.

Суть методу добору інноваційних проектів за допомогою переліку критеріїв полягає у такому: розглядається відповідність проекту кожному з встановлених критеріїв і за кожним критерієм виводиться оцінка проекту.

У результаті проведених розрахунків, виконаних за допомогою показників і критеріїв оцінки проекту, обгрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, що передбачає використання формальних методів розрахунку кількісних показників і неформальних (експертних) методів.

Однією з найістотніших особливостей інноваційного проекту є те, що виконання проекту здійснюється в умовах ризику. На підставі аналізу методів оцінки ризику, що застосовуються, автором запропонована методика оцінки ризику, яка базується на комплексному застосуванні методів оцінки чутливості та стійкості проекту, бального методу.

В результаті аналізу чутливості проекту визначаються фактори, які найбільше впливають на NPV. При аналізі стійкості розглядається можливий інтервал зміни результатів проекту.

Методи аналізу чутливості та стійкості дозволяють виділити фактори, зміна яких найбільш істотно відбивається на результатах, а також дозволяє розробляти заходи щодо запобігання несприятливим змінам.

З цією метою в дисертації було проаналізовано вплив на NPV зміни розміру капітальних витрат, обсягів продажу, поточних витрат і макроекономічних факторів: банківської ставки, рівня інфляції та премії за ризик.

В роботі було розраховано діапазон змін таких показників, як капітальні витрати, обсяг продажу, поточні витрати від 1% до 12%. У результаті виконаних розрахунків встановлено, що проект стійкий при зміні капітальних витрат, поточних витрат і обсягу продажу до 6% від вихідних значень, а від 6% до12% - відносно стійкий.

Проект вважається стійким, якщо при відхиленні показників проекту на 5% у гірший бік зберігається умова NPV ? 0.

Результати розрахунку для першого і четвертого проектів при збільшенні капітальних витрат наведено у табл. 2 - 3. Усі розрахунки надано в умовних одиницях.

Збільшення капітальних витрат на 70% для першого проекту і на 60% для четвертого від вихідних значень встановлено для отримання від'ємних NPV. Аналогічним чином обрано зміни розміру обсягу продажу, поточних витрат, інфляції, банківської ставки, премії за ризик.

Перший проект можна вважати стійким до зміни капітальних витрат, тому що при збільшенні їх на 5% NPV=111970,32 ум. од., четвертий проект також можна вважати стійким до зміни капітальних витрат (NPV=137601,03 ум. од.).

Аналогічно розраховується стійкість проекту до зміни поточних витрат, обсягу продажу, банківської ставки, рівня інфляції та премії за ризик.

Значення чутливості проектів до зміни капітальних витрат, обсягу продажу та поточних витрат підтверджуються методом степеневої регресії. Значення чутливості проекту до зміни банківської ставки, премії за ризик, рівня інфляції пропонується розраховувати методом лінійної ітерації, а не методом степеневої регресії, що значно спростить трудомісткість розрахунку (тобто знаючи показник IRR, можна розрахувати чутливість проекту до зміни макроекономічних факторів).

Проведені розрахунки з оцінки ризику показали, що при зміні обсягу продажу, капітальних витрат, поточних витрат, банківської ставки, премії за ризик та рівня інфляції на 5% проекти можна вважати стійкими.

Аналіз ризику на основі бальних оцінок експертів використовується для некількісного вираження ризику, пов'язаного із проектом.

Підсумковий рейтинг проекту (Pпр) розраховується алгебраїчним складанням добутків вагових коефіцієнтів критеріїв на значення їх оцінок. При значеннях Pпр < 100 балів даний проект вважається неефективним; при значеннях Pпр < 200 балів - неконкурентоспроможним.



ВИСНОВКИ

1. Одним з основних напрямків реформування економіки України є проблема вдосконалювання управління інноваціями в організаціях. З метою підвищення рівня управління інноваційною діяльністю і забезпечення її ефективності у роботі уточнено поняття інноваційної діяльності: “новина”, “інновація” (“нововведення”), “інноваційна діяльність”, “інноваційний процес”, “інноваційний проект”. У дисертації проаналізовано стан інноваційної діяльності в Україні в цілому та у Харківській області зокрема, запропоновано основні напрямки поліпшення інноваційної діяльності.

2. Центральною проблемою управління інноваціями є розробка і реалізація інноваційної стратегії підприємства. У роботі обгрунтовано методичний підхід до формування стратегії інноваційної діяльності, що передбачає розробку альтернатив і вибір стратегії з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Єдиної для всіх підприємств моделі інноваційної стратегії не існує. Кожне підприємство, яке діє в ринковій економіці, унікальне за своїми характеристиками. Водночас викладені в роботі рекомендації щодо розробки інноваційної стратегії можуть бути використані різними підприємствами.

3. Унаслідок збільшення числа та ускладнення інновацій, а також підвищення вимог споживачів до їх широкого упровадження в усі сфери життя гострішою стає необхідність вдосконалювання інноваційної діяльності на підприємствах і в організаціях. Це, у свою чергу, неможливо без урахування особливостей організації інноваційної діяльності. У роботі розкрито особливості організації інноваційної діяльності, сформульовано етапи її проведення з урахуванням розглянутих особливостей.

4. В управлінні інноваціями важлива роль належить оцінці інноваційних проектів. У роботі розроблено перелік критеріїв, який дозволить оцінити проект некількісними методами розрахунку. Добір інноваційних проектів за допомогою запропонованого переліку критеріїв дозволить розкрити усі переваги і недоліки проекту.

5. В роботі виділено особливості, характерні для інноваційних проектів, узагальнено показники оцінки їх ефективності. У результаті узагальнення показників, аналізу переваг і недоліків кожного з них, а також розробки переліку критеріїв, обгрунтовано методику оцінки ефективності інноваційних проектів, яка базується на комплексному застосуванні формальних методів розрахунку кількісних показників: чистого дисконтованого прибутку, внутрішньої норми рентабельності, індексу прибутковості, терміну окупності, модифікованої ставки рентабельності і неформальних (експертних) методів. Запропонована методика дозволить всебічно проаналізувати проект і знизити ризик для інвесторів при вкладенні коштів у цей проект.

6. Інноваційна діяльність у більшій мірі, ніж інші види діяльності, пов'язана з ризиком. Розроблена методика оцінки інноваційних ризиків заснована на комплексному застосуванні бального методу, методів оцінки чутливості та стійкості проекту, дозволить обгрунтовано визначити розмір ризику, що дасть можливість приймати ефективні управлінські рішення при виборі проектів.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Озаренко А.С. Оценка эффективности инновационных проектов // Вісник ХДЕУ. - 1999. - №1(9). - С.62-64.

2. Озаренко А.С. Особенности организации инновационной деятельности // Вісник ХДЕУ. - 1999. - №4 (12). - С.47-49.

3. Озаренко А.С. Риски в инновационной деятельности и методы их оценки // Вісник ХДЕУ. - 2000. - №1(13). - С. 54-57.

4. Озаренко А.С. Инновационная стратегия предприятия // Вісник ХДЕУ. - 2000. - №2 (14). - С. 76-77.

5. Озаренко А.С. Зарубежный опыт организации инновационной деятельности //Зб. наукових статей “Економіка”. - 1998. - №1. - С. 139-141.

6. Озаренко А.С. Проблемы инвестирования инновационной деятельности // Сб. ст. “Эффективный менеджмент”. - Харьков: АО “Бизнес Информ”, 1996. - С. 107-109.

7. Озаренко А.С. Стимулирование инновационной деятельности // Проблемы функционирования предприятий в условиях переходной экономики. - Харьков, ХГЭУ, 1997. - Деп. научн. работ РАН 1997, №8(308) №б/о 41 в ВИНИТИ. - С.178-185. - 07.04.97. Уі97. - №313.

8. Озаренко А.С. Основные направления активизации инновационной деятельности // Сб. докл. Первой Международной науч.-практ. конф. молодых экономистов “Современные проблемы развития производства”, 27-29 мая 1996 г. - Харьков: Форт, 1996. - С. 110-111.

9. Черноиванова А.С. Инновационная деятельность как средство экономического роста // Материалы Международной науч.-практ. конф. “Наука и социальные проблемы общества: человек, техника, технология, окружающая среда”, 14-16 мая 2001 г. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2001. - С.214-217.

Размещено на Allbest.ru