Організація аналізу наявності і використання основних засобів підприємства в ДП "Луганське лісомисливське господарство"

З аналізу видно, що протягом 3 років відбувається ріст вартості основних фондів. Це відбувається завдяки надходженню основних засобів. За даними таблиці можна зробити висновок, що в 2012 році вартість основних фондів зросла в порівнянні з 2011 р. на 134 тис. грн., але знизилась порівняно з 2010 роком. Сума зносу також зросла в 2012 році на 310 тис. грн. на кінець року. Коефіцієнти зростання і придатності основних засобів зменшилися в 2012 році в порівнянні з 2011 р., що пов'язане із збільшенням суми зносу. Коефіцієнт фондомісткості знизився, що позитивно характеризує роботу підприємства.

Стійкий фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший показник, а лише за допомогою комплексу, системи показників, які детально і всесторонньо характеризують господарське положення підприємства.

Раціональна структура основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення сприяють підвищенню виробництва і якості сільськогосподарської продукції. Рівень забезпеченості підприємства основними засобами показує його потенційні можливості для виконання плану виробництва росту продуктивності праці, зниження трудомісткості виробництва, в заплановані терміни виконування обсягу робіт, забезпечувати працюючих і членів їх сімей культурно - побутовими умовами життя.

Щодо аналізу ефективності використання основних засобів, то в ньомурозкривається якісна сторона використання основних засобів (коефіцієнт фондовіддачі, коефіцієнт фондоємність, тощо), яка представлена у таблиці №2. 7.

Таблиця 2. 7.

Аналіз ефективності використання основних засобів

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення 2012 рік від рівня 2010 року	Відхилення 2012 рік від рівня 2011 року
1. Фондовіддача	0, 735	0, 503	0, 461	-0, 274	-0, 042
2. Фондоємність	1, 361	1, 990	2, 170	0, 809	0, 180
3. Фондоозброєність	35343, 284	43314, 050	50173, 516	14830, 232	6859, 466
4. Фондозабезпеченість	227, 293	251, 530	263, 672	36, 378	12, 142

З аналізу таблиці ми бачимо що фондовіддача знизилась, що є дуже погано для підприємства. Фондовіддача - це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. А решта показників мають тенденцію зростання.

Ефективність виробництва - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат. Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, соціальній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну.

Для того, щоб проаналізувати показники ефективності діяльності підприємства в динаміці за 3 років розглянемо таблицю 2. 8. (Додаток Е)

За даними таблиці видно, що показники ефективності діяльності підприємства ДП «Луганське лісомисливське господарство» зросли, це можна зрозуміти виходячи с того, що збільшився прибуток підприємства, що і є головною метою усіх підприємств, ця мета була досягнута завдяки зменшення собівартості виробленої та реалізованої продукції, різниця між собівартістю пояснюється тим, що частина виробленої продукції зберігається на складах. Також можна пробачити тенденцію збільшення рентабельності продукції на 1, 49% за 2012 рік відносно 2011 року. Рентабельність продукції - розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) до собівартості і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані зацікавлене передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес. Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива. Аналіз ДП «Луганське ЛМГ» наведено у Таблиці 2. 9. (Додаток Є)

Провівши аналіз даної таблиці можна сказати, що стан підприємства знаходиться на досить високому рівні, про що свідчать такі показники: при аналізі майнового стану підприємства знос основних засобів зменшився з роками на 1, 61, а коефіцієнт оновлення та вибуття основних засобів зросли на 0, 0999 та 0, 0616 у 2012 році відповідно 2011 року, тобто підприємство забезпечене основними засобами та вчасно їх оновлює. Аналіз ліквідності показав, що такі показники як коефіцієнт покриття, швидкої та абсолютної ліквідності, та чистий оборотний капітал з роками зменшились, що вказує на збільшення фінансового ризику та недоцільного використання коштів. Аналіз фінансової стійкості вказує на те, що підприємство не схильне до банкрутства оскільки коефіцієнт автономії більше 0, 5, а саме у 2012 році в притулок приблизився до відмітки 1, та склав 0, 9385. Коефіцієнт фінансування з роками зменшився на 0, 1959 та 0, 1002 відносно 2010 та 2011 років, тобто інвесторами було вкладено менше коштів. Коефіцієнти забезпечення власними оборотними засобами, та маневреності власного капіталу на протязі 3 років зменшувались, тобто підприємство не зовсім забезпечене коштами, та не доцільно використовує власні кошти.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності. Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів - відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства. Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки.

Як правило, чим вище цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість перейде в кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Показники оборотності дебіторської заборгованості корисно порівнювати з оборотністю кредиторської заборгованості. Такий підхід дозволяє зіставити умови комерційного кредиту, наданого аналізованим підприємством своїм клієнтам з умовами кредитування, якими воно користується з боку постачальників. Для цього необхідно визначити коефіцієнт оборотності й строк обороту дебіторської й кредиторської заборгованості по товарних операціях.

У ході економічної діагностики доцільно зіставити фактичні строки погашення дебіторської заборгованості із тривалістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розрахунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кредитоспроможності.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів - відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Розглянувши коефіцієнти рентабельності підприємства можемо зробити такі висновки, що підприємство прибуткове, та рентабельне [33, 39].

2.3 Факторний аналіз використання основних засобів

Аналіз фондовіддачі проводиться в 2 напрямках: вивчення і вимірювання впливу окремих факторів на фондовіддачу; виявлення впливу фондовіддачі на об'єм виробництва.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов'язані як з зміною об'єму продукції, так і з ефективністю використання ОВФ, особливо активної її частини.

Рівень фондовіддачі залежить перш за все від зміни структури фондів (питомої ваги), від об'єму продукції з гривні, вартості активної частини (рис. 1).

Рис. 2. Схема факторної системи фондовіддачі

Підвищення долі активної частини фондів у загальній її вартості є стимулюючим фактором росту фондовіддачі. [16]

Головна причина зниження фондовіддачі - неефективне використання ОЗ (простої обладнання, недовикористання виробничих потужностей, низький коефіцієнт змінності, наявність невстановленого обладнання і тощо).

Для аналізу впливу факторів використовуємо табл. 2. 10.

Таблиця 2. 10

Аналіз фондовіддачі за 2010-2012р. р

№	Показники	2010	2011	2012	Абсолютне відхилення (+, -)
					2011 від 2010	2012 від 2011
1	Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	7775	5356	5125	-2419	-231
2	Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн.	8838, 5	9977	10735	1138, 5	758
3	Фондовіддача (1: 2), грн.	0, 880	0, 537	0, 477	-0, 343	-0, 059
4	Середньорічна вартість активної частини основних засобів, тис. грн.	6616, 5	7529, 5	7961	913	431, 5
5	Фондовіддача активної частини основних засобів (1: 4), грн.	1, 175	0, 711	0, 644	-0, 464	-0, 068
6	Питома вага активної частини основних засобів у загальній їх вартості (4: 2*100%),	74, 860	75, 469	74, 159	0, 609	-1, 309

З таблиці 2. 10 видно, що рівень фондовіддачі відносно 2010 р. в наступні періоди зменшився. Чітка тенденція до зниження спостерігається у фондовіддачі активної частини основних засобів.

Розрахунок впливу факторів можна виконати за допомогою способу ланцюгових підстановок (табл. 2. 11). Він використовується для розрахунку впливу факторів у всіх типах детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і змішаних (комбінованих). Цей спосіб дозволяє визначити вплив окремих факторів на зміну величини результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну в звітному періоді. З цією метою визначають ряд умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і наступних факторів, допускаючи, що інші не міняються. Порівняння величини результативного показника до і після зміни рівня того чи іншого чинника дозволяє елімінувати вплив всіх факторів, крім одного, і визначити вплив останнього на приріст результативного показника. [33]

Таблиця 2. 11.

Розрахунок впливу факторів на фондовіддачу за 2010-2012р. р.

Роки	Питома вага активної частини основних засобів	Зміна питомої ваги активної частини основних засобів	Фондовіддача активної частини ОЗ	Зміна фондовіддачі активної частини ОЗ	Фондовіддача	Причини відхилення	Розрахунок
2010	74, 860	-	1, 175	-	0, 88	-	-
2011	75, 469	0, 609	0, 711	-0, 464	0, 537	Зміна питомої ваги активної частки ОЗ	-0, 343
2012	74, 159	-1, 310	0, 644	-0, 067	0, 477		-0, 06

Зниження фондовіддачі ДП «Луганське лісомисливське господарство» в 2011 р. на 0, 34 грн. відбулося в наслідок збільшення питомої ваги активної частини на 0, 609% і зниження фондовіддачі активної частини на 0, 46 грн. В 2012 р. відбулося зменшення фондовіддачі на 0, 06 грн. за рахунок зниження питомої ваги активної частини на 1, 31% і зменшення фондовіддачі активної частини на 0, 07 грн.

На приріст продукції впливає як збільшення обладнання та основних фондів у цілому, так і ефективність використання ОЗ (фондовіддача). Важливо окремо визначити вплив кожного з цих факторів. Для цього використовуємо метод абсолютних різниць (таблиця 2. 12.).

Таблиця 2. 12.

Розрахунок впливу змін на обсяг продукції за 2010-2012р. р.

Роки	Абсолютне відхилення по середньорічній вартості ОЗ	Фондовіддача базисного періоду	Зміна середньої вартості ОЗ (2*3)	Абсолютне відхилення фондовіддачі	Середньорічна вартість ОЗ	Зміна фондовіддачі (5*6)
2010	-	-	-	-	8838, 5	-
2011	1138, 5	0, 88	1001, 88	-0, 343	9977	-3422, 111
2012	758	0, 537	407, 046	-0, 06	10735	-644, 1

З таблиці 2. 12. видно, що обсяг реалізації продукції в 2011 р. зменшився на 2419 тис. грн., Це відбувається за рахунок збільшення середньорічної вартості основних фондів на 1001, 88 тис. грн. і зменшення фондовіддачі на 3422, 11 тис. грн. В 2012 році відбулося зменшення обсягу реалізації продукції на 231 тис. грн. за рахунок збільшення середньорічної вартості основних фондів на 407, 05 тис. грн. і зменшення фондовіддачі на 644, 1 тис. грн.

Одним із якісних показників використання основних фондів є коефіцієнт амортизаційної віддачі, який розраховується за формулою:

[35]

Даний показник необхідно аналізувати в динаміці (таблиця2. 13.).

Таблиця 2. 13.

Розрахунок амортизаційної віддачі ДП «Луганське ЛМГ»

Показники	2 010р.	2 011р.	2 012р.	Абсолютне відхилення (+, -)
				2011р. від 2010р.	2012р. від 2011р.
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	7775	5356	5125	-2419	-231
Амортизація, тис. грн.	5079	5405	5715	326	310
Коефіцієнт амортизаційної віддачі	1, 53	0, 99	0, 90	-0, 54	-0, 09

В результаті проведених розрахунків ми бачимо, що коефіцієнт амортизаційної віддачі має тенденцію до зниження з 1, 53 до 0, 9, тобто більше ніж в 1, 5 рази. Це свідчить про зниження рівня використання основних засобів, що є негативним явищем в діяльності підприємства.

Показники, які одержані при розрахунку впливу факторів на зміну показників ефективності використання основних засобів є умовні. Адже будь-яке зростання основних засобів розглядається як фактор, який знижує фондовіддачу, проте в умовах технічного прогресу ріст основних засобів, особливо їх активної частини є закономірним явищем, тому керівництво повинно прагнути до ефективного його використання.

При оцінці ефективності використання основних засобів необхідно враховувати особливості господарської діяльності, форму власності та стратегічну мету підприємства [21, 23].

Розділ 3. Основні напрями збільшення ефективності використання основних засобів підприємством

3.1 Чинники підвищення ефективності діяльності підприємства

Конкурентне ринкове середовище вимагає від підприємства постійного вдосконалення. Для того щоб бути конкурентоспроможним, підприємство повинно мати конкурентні переваги. Основними шляхами їх отримання є такі:

стати кращим самому через вживання заходів щодо удосконалення власної діяльності та підвищення її ефективності;

безпосередньо послабити конкурентів;

змінити ринкове середовище.

Оскільки реалізація останніх двох напрямків потребує значних зусиль, основним засобом отримання конкурентних переваг залишається підвищення ефективності власної діяльності.

Пошук резервів зростання ефективності роботи підприємства проводиться шляхом ґрунтовного аналізу всіх складових його діяльності з використанням чинників, наведених на мал. 2.

Підприємство працює в певному економічному середовищі, яке впливає на його діяльність. Досконалість податкової та амортизаційної систем, кредитна і фінансова політика держави, стабільність і прогресивність норм чинного законодавства, рівень регулювання цін у національній економіці, система ліцензування - ці та інші, незалежні від підприємства, чинники безперечно впливають на ефективність його діяльності.



Мал. 2. Класифікація чинників підвищення ефективності діяльності підприємства

Це зумовлює виділення серед чинників підвищення ефективності діяльності групи неконтрольованих підприємством чинників. Удосконалення механізму економічного впливу на підприємства - основна функція держави на шляху підвищення ефективності роботи суб'єктів національної економіки.

Використання ресурсних чинників дасть змогу підприємству розробити програму заходів, спрямованих на підвищення ефективності діяльності за рахунок власних можливостей, у таких напрямах [20].

3.2 Напрямки підвищення ефективності використання основних засобів

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

удосконалення структури основних засобів підприємства;

технічне переозброєння підприємства;

механізація й автоматизація виробництва;

оптимізація структури виробничого обладнання (ліквідація проблемних місць) ;

удосконалення технологічних процесів;

ліквідації проблемних етапів у виробничому процесі;

скорочення тривалості виробничого циклу;

комплексне використання і покращання якості сировини;

застосування прогресивних форм організації виробництва і праці;

забезпечення максимального завантаження виробничої потужності підприємства;

підвищення професійно-кваліфікаційного рівня персоналу, який обслуговує об'єкти основних засобів, та ін.

Екстенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних засобів:

скорочення простоїв устаткування внаслідок підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва висококваліфікованим персоналом, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами;

підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;

зменшення кількості непрацюючого устаткування та ін. [28]

3.3 Шляхи кращого використання основних засобів

Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції при наявному розмірі виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин і устаткування протягом доби, місяця або року, тобто їх екстенсивного завантаження, а з другого, - від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства за їх змістом та призначенням умовно можна поділити на дві групи: перша - збільшення екстенсивного завантаження; друга - підвищення інтенсивного навантаження. Виділені групи складають головні напрямки більш ефективного використання основних фондів і виробничих потужностей підприємства, кожний з яких охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів.

При цьому треба відзначити дві важливі обставини. По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин і устаткування можна підвищувати до певного рівня, обмеженого календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими вичерпними. По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко скуплюються за рахунок одержуваного внаслідок цього додаткового економічного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється:

неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;

незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування;

відсутністю робітників тих чи інших професій;

перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами, тощо.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. На підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування;), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. [39]

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих потужностей, усього наявного майна підприємства. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть:

реалізація програми роздержавлення та приватизації власності;

широке акціонування підприємств, система їх оподаткування;

побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва;

більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;

державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності, тощо.

Висновки

Отже, основні засоби є одним з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Стан основних засобів та їх використання прямо впливають на кінцеві результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Від ефективного використання основних засобів залежить фінансовий стан, конкурентоспроможність форми. Раціональний склад фондів, їх ефективне використання впливає на технічний рівень, якість, надійність продукції. Основні фонди підприємства складають основу його матеріально-технічної бази. Їх ріст і розвиток є найважливішою умовою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, а також конкурентоспроможності самого підприємства.

У процесі написання курсової роботи мною були зроблені наступні висновки: 1. Одним з основних ознак організації є наявність у неї відокремленого майна. Наявність майна забезпечує матеріально-технічну можливість функціонування організації, їх самостійність і надійність. Ніякі підприємства не можуть здійснювати свою діяльність без майна. Основні фонди являють собою найбільш значиму складову частину майна підприємства. 2. Оцінка рівня використання основних засобів на фірмі здійснюється за допомогою показників ефективності основних засобів. Темпи зростання виробництва залежать не тільки від нарощування обсягу основних засобів, але і від ступеня їх використання. Недостатня завантаження обладнання стримує обсяг випуску продукції, підвищує її собівартість. 3. Підвищення ефективності використання основних фондів у даний час має величезне значення. Від вирішення цієї проблеми залежить місце підприємства в промисловому виробництві, його фінансовий стан, конкурентоспроможність на ринку. Підвищення ефективності основних фондів здійснюється за рахунок підвищення змінності роботи машин і устаткування, скорочення цілоденних і внутрізмінних простоїв, удосконалення організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, більш інтенсивне використання обладнання, підвищення кваліфікації робітників, технічного переозброєння підприємства, проведення організаційно-технічних заходів.

Основними завданнями аналізу необоротних матеріальних активів є: оцінка забезпеченості основними засобами та інших необоротних матеріальних активів підприємств, складу та структури основних засобів, ступеня оновлення та вибуття, технічного стану засобів; визначення рівня фондовіддачі, її динаміки, вивчення впливу зміни розміру основних засобів і

фондовіддачі на обсяг робіт; виявлення резервів підвищення фондовіддачі, поліпшення використання техніки; визначення шляхів зниження витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів; оцінка виявлених резервів і

розробка заходів щодо поліпшення використання активної частини основних засобів.

Особливість аналізу основних засобів - його багаторівневий характер. Важливо виділити рівень впливу факторів і відповідно до цього вибрати моделі і способи аналізу. Кінцевою метою аналізу використання основних засобів незалежно від галузі діяльності підприємства є можливість розширення обсягів випуску і реалізації без додаткового залучення ресурсів або визначення потреби у відновленні або розширенні виробничого потенціалу.

Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України від 21. 06. 2001 № 2542-ІП // Відомості Верховної Ради України. -2001. -N37-38 (21. 09. 2001). -С. 189.

Господарський кодекс Українивід 16. 01. 2003 № 436-ГУ. - ВідомостіВерховної Ради України. - 2003. -№ 18 (02. 05. 2003). - С. 144.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV.

Земельний кодекс України: Офіційневидання. -К. : онцрн «ВидавничийДім «Ін Юр». - 2011. - 220с.

Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11. 08. 94 р.

НП (С) БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73.

П (С) БО 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31. 03. 99 р. (не діє з 7 лютого 2013р.).

П (С) БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31. 03. 99 р. (не діє з 7 лютого 2013р.).

П (С) БО 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31. 03. 99 р. (не діє з 7 лютого 2013р.).

П (С) БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зiзмінами i доповненнями.

Податковий Кодекс України від 02. 12. 2010 р. № 2755-VI, зі змінами і доповненнями.

Аналіз господарської діяльності / За ред. Барабаш Н. - Київ: КНЕУ, 2002. - 552 с.

Андрійчук В. Г. Економікааграрнихпідприємств: підручник - 2 - ге вид. доп. і перероб. - К. КНЕУ. 2002р.

Баканов М. И., Мельник М. В., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа, Учебник. 5-е издание, перераб. и доп. М. : ФиС, 2007 г. - 536 с.

Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов - М. : Издательское объединение «ЮНИТИ-ДАНА», 2003 - 631 с.

Бондар Н. М. Економікапідприємства: Навчальнийпосібник. -К. : Видавництво А. С. К., 2004. - 400с.

Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «Облік і аудит» вищихнавчальнихзакладів. - друге видання, перероб. та доп. - Житомир: : ПП «Рута», 2003. - 680 с.

Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. - М. : Финансы и статистика, 1996 - 799 с.

Голов С. Ф. Управленческий бухгалтерский учет. - К. : «Скарби», 1998. - 384 с.

Горбонос Ф. В. Економікапідприємств: підручник / Ф. В. Горбонос, Г. В. Черевко, Н. Ф. Павленчик. - К: Знання, 2010. - 463с.

Дєєва Н. М., Дедіков О. І. Фінансовийаналіз. Навчальнийпосібник. - К. : Центр учбовоїлітератури, 2007. - 328 с.

Економічнийаналіздіяльностіпромисловихпідприємств / За ред. Шкарабана С. І., Сапачова М. І. - Тернопіль: ТАНГ, 1999. - 406 с.

Економічнийаналізпідприємства: Навч. посібник для студ ВНЗ / Кругляк Б. С., Бондар Т. П., Зайцева О. Б., Ковальов А. І., Скиба Г. В. - Хмельницький: Хмельницькийдержавнийуніверситет, 2004. - 420 с.

Економічнийаналіз: Навч. посібник; За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К. : КНЕУ, 2003. - 556 с 46.

Економічнийаналіз: навчальнийпосібник за редакцієюакадеміка НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. - К. : КНЕУ, 2001. - 424 с.

Заруба О. Д. Фінансипідприємств у банках: Навчальнийпосібник. - К»Знання», 1997. - 172 с.

Івахненко В. М.. Курс економічногоаналізу: Навчальнийпосібник - Київ: Знання-Прес, 2001. - 206 с

Ковальчук І. В. Економікапідприємства: навч. посібник. - К. : Знання, 2008. - 679 с.

Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. Пособие/Пер с франц. Под ред. проф. Я. В. Соколова. - М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 576 с.

КонституціяУкраїнивід 28. 06. 1996 № 254к/96-ВР. - ВідомостіВерховної Ради України. - 1996. -№ ЗО (23. 07. 96). - С. 141.

Коробов М. Я. Фінансипромисловогопідприємства: Підручник - К. Либідь, 1995 - 160 с.

Крейнина М. Н. Финансовое состояние предприятия: методы оценки. -М. : ИКЦ «Дело и Сервис», 1997 - 224 с.

Мних Є. В. Економічнийаналіз: Підручник. - Київ: Центр навчальноїлітератури, 2003. - 412 с.

Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д., Булгакова С. О., Куліш А. П. Фінансипідприємств: Підручник / За ред. Поддєрьогіна А. М. -- 5-те вид., перероб. та доп. -- К. : КНЕУ, 2004. -- 546с.

Подольська В. О., Яріш О. В. Фінансовийаналіз: Навч. посібник. - К. : Центр навчальноїлітератури, 2007. - 488 с.

Попович П. Я. Економічнийаналіздіяльностісуб'єктівгосподарювання. Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К. : Знання, 2008. - 630 с.

Русак П. П. Економікапідприємства: Навчальнийпосібник / за ред. П. П. Руснака, 2003р.

Савицька Т. В. Аналізгосподарськоїдіяльностіпідприємств АПК. : Підручник. - Мінськ: Экоперспектива, 2000. - 494 с.

Савчук В. К. АналізгосподарськоїдіяльностісільськогосподарськихпідприємствКиїв 1995

Селезнева Н. Н., Ионова А. Ф. Финансовый анализ. Управление финансами6 учеб. пособие для вузов. -. 2-е изд., перераб. И доп. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 639 с.

Ткаченко НадіяМарківнаБухгалтерськийфінансовийоблік на підприємствахУкраїни. - К. : А. С. К., 2005.

Размещено на Allbest.ru