Розвиток соціально-економічних відносин в умовах малоземелля

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631:1.311

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

В УМОВАХ МАЛОЗЕМЕЛЛЯ

Спеціальність: 08.07.02- Економіка

сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

РАДІОНОВ Юрій Денисович

Київ 2000



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Науковий керівник - доктор економічних наук Федоров Микола Миколайович, заслужений діяч науки і техніки України, Інститут аграрної економіки УААН,

завідувач відділу земельних відносин

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Мосіюк Пилип Омелянович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри економіки підприємств аграрного сервісу

кандидат економічних наук Булавка Олексій Гаврилович, Інститут аграрної економіки УААН, провідний науковий співробітник відділу аграрної та соціальної політики

Провідна установа Інститут економіки Національної Академії наук України, відділ ресурсного потенціалу АПК м. Київ

Захист дисертації відбудеться 21 березня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (03127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розіслано 18 лютого 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої

ради, доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН МАлік М.Й.



АНОТАЦІЇ

Радіонов Ю.Д. Розвиток соціально-економічних відносин в умовах малоземелля.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02.- економіка сільського господарства і АПК. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2000.

В дисертації досліджено історико-демографічні та соціально-економічні чинники, що зумовлюють утворення малоземелля - своєрідного соціально-економічного явища. Обгрунтовано соціально-економічну суть категорії малоземелля. Опрацьовано концептуальні підходи щодо стабілізації соціально-економічного розвитку малоземельного регіону, запропоновано удосконалені напрями соціально-економічних відносин на селі.

Державна політика в соціальній сфері має спрямовуватись на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвиток сільських територій. Одним з найважливіших завдань держави є сприяння престижності та мотивації праці в сільському господарстві, створенню умов підвищення рівня заробітної плати і доходів працівників сільського господарства та інших галузей АПК на основі нарощування обсягів виробництва та зростання продуктивності праці. Важлива роль відводиться соціально орієнтованому механізму господарювання.

Ключові слова: малоземелля, землекористування, земельні і трудові ресурси, диверсифікація, динаміка розвитку, соціально-економічні відносини. малоземелля соціальний економічний



Радионов Ю.Д. Развитие социально-экономических отношений в условиях малоземелья. - Рукопись.

Диссертацией есть рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02.- экономика сельского хозяйства и АПК.- Институт аграрной экономики Украинской академии аграрных наук, Киев, 2000.

В диссертации исследованы причины возникновения малоземелья. Проанализированы историко-демографические и социально-экономические факторы, которые способствовали возникновению этого своеобразного явления в экономике.

В процессе исследований обоснована социально-экономическая суть категории малоземелья, дано ему усовершенствованое определение.

Исследованиями установлено, что главным фактором возникновения малоземелья служат количественные факторы (дефицит земельных ресурсов), а побочным от них есть качественные (социально-экономические факторы).

К малоземельным регионам западного полесья Украины относятся те территории, где наблюдается дефицит земельных ресурсов. В них на одного сельского жителя приходится вдвое меньше сельхозугодий, пашни и соответственно доходов от хозяйствования на них, чем в среднем по стране.

Исходя из результатов исследования разработаны концептуальные подходы относительно стабилизации социально-экономического развития малоземельного региона и намечены пути усовершенствования социально-экономических отношений.

Уклон сделан на развитие диверсификационных процессов в аграрном производстве, широкое использование природного потенциала (леса, водоемы, полезные ископаемые) для решения вопросов занятости сельских жителей, увеличения доходов крестьян, повышение уровня их благосостояния.

Государственная политика в социальной сфере должна ориентироваться на формирование в малоземельних регионах комфортных условий жизнедеятельности, удовлетворение экономических и социальных потребностей сельских жителей, комплексное развитие сельских территорий. Одной из важнейших задач государства является способствование повышению престижа труда в сельском хозяйстве, создание условий повышения высокого уровня заработной платы на основе наращивания темпов производства и повышения производительности труда. Важнейшая роль отводится социально ориентированному механизму хозяйствования.

Для увеличения доходов крестьян следует практиковать в этих регионах несельскохозяйственные виды деятельности и в первую очередь те, для создания которых не нужно вкладывать большое количество денежных средств. К таким отраслям следует отнести сельский зеленый туризм, который ориентирован в первую очередь на жилищный фонд крестьян, продукты питания, которые выращиваются на приусадебном участке, а также на исторические, культурные ценности и уникальные природные ресурсы региона.

Развитие сельского туризма и организованного отдыха будет осуществляться за средства населения, которое берет на себя содержание и обслуживание туристов и отдыхающих за соответствующее денежное вознаграждение.

Это будет способствовать:

1. занятости уволенных из сельскохозяйственного производства;

2. повышению доходов сельских семей за счет услуг и реализации собственных продуктов питания;

3. улучшению благоустройства домов;

4. сохранению местных памятников истории и архитектуры;

5. возрождению местных обрядов и сувенирных промыслов.

Ключевые слова: малоземелье, землепользование, земельные и трудовые ресурсы, диверсификация, динамика развития, социально-экономические отношения.

Radionov U.D. The development of social-economic relations in the conditions of shortage of arable land. - Manuscript.

Thesis is the manuscript.

Dissertation for the receiving of scientific grade of Candidate of Economic Science at the specialty 08.07.02.- Economics of Agriculture and Agro-Indastrial Complex.- Institute of Agrarian Economics of Ukrainian Academy of Agricultural Sciencis, Kyiv,2000.

The regularities which promote the creating of shortage of land - a peculiar social-economic phenomenon, are studied in the Dissertation. The historic-demografic and social-economic factors as a result of influence on the creating of shortage of land are studied. The social-economic essence of category of shortage of land is given prove. Conceptual approaches concerning the stabilizing of social-economic developments of regions, rayons etc. which have insufficient arable land, are developed.

The government policies in the social sphere have to be focused on the formation of normal conditions for living, protection economic and social interests of rural population, and on providing a full development of rural territories. One of the most important tasks of the state is promoting prestige and motivation of agricultural labor, creating conditions for an increase in salaries and incomes in agriculture and other branches of the agroindustrial complex. These measures have to ground on a rise in agricultural production and labor productivity. Socially-oriented mechanisms in agricultural policies and management play a critical role.

Key words: shortage of land, landownership, land and labor resources, diversification, dinamics of developing, social-economic relations.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах соціально-економічної кризи, в якій знаходиться економіка України, важлива роль в стабілізації її економічної системи відводиться аграрному сектору. Останній є однією із провідних галузей народного господарства, тому реформи, що здійснюються в аграрній сфері економіки, виходять за галузеві межі. Як відомо, аграрна реформа спрямована перш за все на докорінну зміну соціально-економічних відносин на селі, але поки що вона не приносить очікуваних результатів. Серед причин недостатньо динамічного її розвитку є й відсутність належної уваги до регіональних особливостей конкретних територій і зокрема удосконаленню земельних відносин та створення нових організаційно-правових форм господарювання в АПК на засадах приватної власності на землю.

На особливу увагу з точки зору наукового дослідження заслуговують малоземельні регіони України, які визначаються за показниками забезпечення сільськогосподарськими угіддями і доходності від них з розрахунку на душу населення. Для вирішення більшості проблем, пов”язаних з малоземеллям, потрібен комплексний підхід, що передбачає взаємопов”язане дослідження показників землезабезпеченості та доходності як невід”ємних складових єдиного процесу.

Пріоритетним у вирішенні характерних для малоземелля регіонів проблем є соціальні питання, орієнтовані на створення життєвого середовища, в якому були б забезпечені рівень та якість життя населення відповідно, або наближено до світових стандартів. Серед проблем сталого розвитку малоземельних районів чільне місце посідає проблема забезпечення раціональної структури господарського комплексу, від вирішення якої значною мірою залежить досягнення необхідних стандартів життя їх населення. Все це і обумовило вибір і актуальність теми та практичне значення проведеного дослідження.

Стан вивчення проблеми. По теоретичних і прикладних проблемах теорії розвитку і особливостей виробничих та соціально-економічних відносин в аграрному секторі України на різних стадіях його функціонування присвячені наукові праці: П.І. Гайдуцького, Д.П. Доманчука, В.В. Зіновчука, В.І. Криворучка, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, В.М. Малеса, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, В.М. Скупого, М.М. Федорова, О.М. Шпичака, В.В. Юрчишина та інших.

В той же час недостатньо уваги приділялось комплексним дослідженням малоземельних районів і зокрема західних областей України, які мають актуальне значення особливо в сучасний період. До того ж, приділяючи головну увагу розвитку виробничої сфери, в проведених дослідженях мало приділялось уваги її організації та соціально-економічним відносинам в особливих умовах малоземелля.

Проголошений державою курс на розвиток багатоукладної економіки, створення конкурентоздатного середовища на селі обумовлює необхідність формування та ефективного функціонування різних форм господарювання. В цьому контексті дослідження процесів становлення багатоукладності і розвитку соціально-економічних відносин в малоземельних регіонах набуває особливого значення, поскільки вони залишаються найменш дослідженими і маловисвітленими в літературі.

Не менш важливою залишається і проблема життя та праці сільських жителів в умовах малоземелля. Адже надлишок тут трудових ресурсів сприяє росту безробіття, знижує життєвий рівень селян, стримує розвиток продуктивних сил, зумовлює наявність негативних тенденцій в соціально-економічних відносинах у регіоні. Ці питання частково висвітлені у працях М.Х. Вдовиченка, О.А. Бугуцького, О.Г. Булавки, М.К. Орлатого, Г.І. Купалової, Л.В. Молдован, І.В. Прокопи, Л.О. Шепотько та інших.

Все це вимагає системності і комплексного підходу до вивчення окремих аспектів дослідження проблеми соціально-економічних відносин в малоземельних регіонах: власності на засоби виробництва, структури суб”єктів власності, реформування земельних відносин, особливостей землекористування до і після розпаювання, розвитку присадибного господарства і його ролі в задоволенні потреб селянина в районах з відносним аграрним перенаселенням, збалансованого використання земельних і трудових ресурсів у малоземельному регіоні. Вказані особливості підтверджують високу актуальність обраної автором теми роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з тематикою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН по завданню: “Розробити наукові основи розвитку земельних відносин в різних регіонах України”.

Мета і завдання дослідження. Метою завдання є обгрунтування пропозицій щодо удосконалення соціально-економічних відносин в малоземельних регіонах України у процесі здійснення аграрної реформи і реформування сільськогосподарських підприємств.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

вивчити особливості аграрного виробництва в умовах малоземелля у регіоні західного Полісся України;

виявити у процесі здійснюваних аграрних перетворень найважливіші тенденції і проблеми, зумовлені малоземеллям;

опрацювати методологічні підходи до вирішення проблем соціально-економічного розвитку, зумовлених факторами малоземелля;

обгрунтувати заходи державної підтримки щодо вирішення соціально-економічних проблем у малоземельному регіоні;

обгрунтувати методику моделювання розвитку основних видів сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм для малоземельного регіону західного Полісся.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є соціально-економічні відносини в малоземельних районах західного Полісся.

Об'єктом дослідження обрано різні типи сільськогосподарських підприємств та сільські поселення західного Полісся України (Волинська та Рівненська області). Детальні обстеження зроблено в типовому для зони Березнівському районі Рівненської області.

Інформаційною базою досліджень були Закони України та Постанови Кабінету Міністрів України з питань розвитку АПК, річні звіти сільськогосподарських підприємств, Держкомстату України, матеріали районного та обласних відділів статистики, результати анкетного обстеження автора та літературні джерела.

Методологія і методика досліджень. Теоретичною і методологічною основою дослідження була сучасна економічна теорія ринкової економіки, загальноекономічні принципи і методи аналізу закономірностей сільтськогосподарського виробництва, наукові розробки і публікації вітчизняних та зарубіжних вчених з питань розвитку соціально-економічних відносин у малоземельних регіонах.

Залежно від поставлених завдань застосовувались відповідні методи досліджень: монографічний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, статистичних групувань, анкетного обстеження та графічний.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі комплексного вивчення особливостей розвитку соціально-економічних відносин в умовах малоземелля під дією різних факторів обгрунтовані напрями удосконалення соціально-економічних відносин у малоземельних сільських поселеннях та концептуальні положення державної політики щодо малоземельних регіонів. Сутність наукової новизни основних результатів:

обгрунтовано суть соціально-економічних відносин в малоземельних поселеннях і уточнено поняття “малоземелля”;

обгрунтовано кількісні (дефіцит земельних ресурсів) і якісні (соціально-економічні фактори), що визначають малоземелля;

запропонована методологічна схема визначення території малоземелля;

визначено напрями удосконалення соціально-економічних відносин у малоземельних сільських поселеннях.

обгрунтовано концептуальні положення державної політики щодо малоземельних регіонів;

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції, що містяться в роботі, спрямовані на удосконалення соціально-економічних відносин і розвиток різних організаційно-правових форм господарювання в АПК малоземельних районах західного Полісся України. Їх запровадження в практику сприятиме ефективному використанню наявного економічного потенціалу малоземельного регіону з метою нарощування сільськогосподарського виробництва, розвитку несільськогосподарських видів діяльності, зростання доходів селян, розвиток соціальної інфраструктури села і врешті-решт вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку між регіонами України.

Особистий внесок автора. Наукові результати дисертаційного дослідження одержані автором особисто. Стосовно умов малоземельних районів західного Полісся України дослідження соціально-економічних відносин і обгрунтування напрямів їх удосконалення та розробка методологічної схеми визначення території малоземелля практично є одним з перших комплексних досліджень проблеми.

Апробація результатів дослідження. Основні науково-теоретичні та практичні положення дисертації доповідалися і були схвалені на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Львівського державного аграрного університету (17.10.97), Подільської державної аграрно-технічної академії (10-12.03.99), Сумського державного аграрного університету (17.03.99), Харківського державного аграрного університету (13-16.04.99), на нараді керівників господарств та голів райдержадміністрацій, що проходила в Інституті підвищення кваліфікації Полтавського державного сільськогосподарського інституту (15.05.99), на регіональній конференції “Аграрна наука- сільськогосподарському виробництву” (19 травня 1999 року, Миколаївська державна аграрна академія), а також у рамках проекту AGFED Міжнародної школи-семінару “Проблемна аграрна політика, міжнародного маркетингу, економіки і менеджменту в підприємствах та впровадження сільськогосподарських знань в країни ЄС та України”, що відбулася в Білоцерківському аграрному університеті 13-16 вересня на базі економічного факультету. Впроваджені в практичну діяльність Міністерства агропромислового комплексу України та при поширенні нових видів підприємництва на селі (організації відпочинку і туризму).

Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 10 одноосібних статтей, загальним обсягом 4,0 друкованих аркуша, в тому числі у 8 фахових журналах обсягом 3,5 др. арк..

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, містить висновки, список використаних джерел (173 найменування). Робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, має 17 таблиць і 27 рисунків.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1. Малоземелля як історико-географічне і соціально-демографічне явище.1.1.Соціально-економічна суть і причини виникнення малоземелля.1.2. Аналіз землезабезпеченості в регіоні. 1.3. Проблеми малоземелля у зв”язку з якістю грунтів. 1.4. Демографічний чинник в системі малоземелля.

Розділ 2. Особливості розвитку соціально-економічних відносин в малоземельних сільських поселеннях.2.1. Розвиток соціально-економічних відносин в регіоні: єдність загального і регіонального.2.2.Особливості реформування суспільних сільськогосподарських підприємств.2.3. Розвиток приватного сектора в умовах малоземелля.2.3.1. Розвиток фермерства.2.3.2. Підвищення ролі та особливості розвитку присадибного сектора.

Розділ 3. Напрями удосконалення соціально-економічних відносин у малоземельних сільських поселеннях.3.1.Розвиток різноукладності у сільському господарстві регіону. 3.2. Шляхи соціального відродження сільських поселень. 3.3. Розвиток державної політики щодо малоземельних регіонів.

Висновки

Список використаних джерел

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі - обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, подано предмет та об”єкт дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Малоземелля як історико-географічне і соціально-демографічне явище” - розкрито соціально-економічну суть категорії малоземелля і основні її характеристики. Розглянуто проблеми, що виникають в процесі зміни соціально-економічного устрою сільських поселень та менталітету селян.

Загальновідомо, що в Україні за рівнем землезабезпеченості на одного сільського жителя мають місце суттєві регіональні відмінності. Так, на одного сільського жителя України на 01.01.98 ріллі припадало 2,0 га. В Миколаївській області цей показник становив 3,7 га; Одеській - 2,3; Запорізькій -3,9; Кіровоградській - 3,7; Волинській - 1,3; Рівненській - 1,0; Львівській - 0,7 га.

У процесі дослідження нами удосконалена методика структурування регіонів за рівнем землезабезпеченності.

До малоземельних регіонів відносяться території, в яких спостерігається обмеженість в земельних ресурсах. У таких регіонах на одного сільського жителя припадає вдвічі менше сільськогосподарських угідь та ріллі, ніж у середньому по Україні. Характерними малоземельними районами, які визначено об”єктами дослідження, є окремі райони поліської зони, зокрема, Березнівський, Володимирецький, Дубровицький, Зарічненський, Рокитнівський та Сарненський Рівненської області. Отже, до малоземельних віднесено території, в яких на одного сільського жителя припадає сільськогосподарських угідь і доходів від господарювання на 50 відсотків менше за аналогічні середні показники в Україні.

Такий підхід дає змогу структурувати регіони, адміністративні райони, сільські населені пункти за рівнем землезабезпеченості, який має значні відмінності не тільки на макрорівні, а й, як показали результати дослідження, і в окремо взятому районі.

Структурування населених пунктів за рівнем землезабезпеченості та іншими факторами дає можливість кваліфіковано підійти до вирішення проблеми малоземелля через надання цим регіонам податкових пільг, пріоритетне інвестування, дотації держави тощо.

Крім рівня землезабезпеченості на формування малоземелля впливає і склад земельних угідь, що мають низьку якість грунтів і зумовлену нею невисоку потенційну родючість, а також низьку питому вагу у структурі земельних угідь ріллі як найбільш продуктивної їх частини.

За родючістю грунтів західний регіон істотно відрізняється від південних та східних областей України.Суттєві відмінності спостерігаються і в питомій вазі ріллі у сільськогосподарських угіддях.

Дослідженнями встановлено, що головними у виникненні малоземелля є кількісні показники (дефіцит земельних ресурсів), а похідними від них є якісні (соціально-економічні фактори). На цій основі була розроблена загальнометодологічна схема дослідження малоземелля.

Такий підхід вносить певну логіку в дослідження та спрощує аналіз і систематизацію його результатів. Виходячи із вищенаведених факторів, пропонується дворівнева типологія категорії малоземелля. Перший рівень характеризує кількісні складові земельних ресурсів даної території: площа та структура сільськогосподарських угідь, рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища. Такий тип малоземелля одержав назву фізичного малоземелля. Другий тип малоземелля формується якісними соціально-економічними факторами (рівень і якість життя) даної території. Якщо перший тип малоземелля в довгостроковому плані характеризується незмінними величинами (в Україні законодавчо обмежено нецільове використання сільгоспугідь), а зміни пов'язані в основному зі зміною власника чи користувача земельних угідь, то другий тип малоземелля характеризується значною динамікою, що зумовлює розвиток реформ в малоземельних регіонах у напрямі вирішення проблем соціально-економічного розвитку.

Дослідження рівня соціально-економічного розвитку регіону малоземелля здійснювалось за показниками, що застосовуються у міжнародній практиці, зокрема: національний доход на душу населення; доходи сільського населення; споживання основних продовольчих та непродовольчих товарів; наявність житла; умови праці; віково-статеві характеристики жителів, що проживають на малоземельних територіях; рівень забезпечення соціально-економічними послугами (медицина, освіта, комунальна сфера тощо).

Дослідженнями встановлено переважний вплив рівня землезабезпеченості (у розрахунку на одного сільського жителя в регіоні) і якості грунтів на прибуток підприємств, а, отже і на соціально-економічний розвиток території. На прикладі досліджуваних областей простежується істотна різниця у витратах сільськогосподарських підприємств на утримання соціальної інфраструктури.



Таблиця 1 - Витрати коштів сільськогосподарських підприємств на утримання об”єктів житлово-комунального і соціально-культурного призначення в 1998р. тис.грн., (дані Мінагропрому України)

	Житлово-комунальне господарство	Обєкти соціально-культурного призначення
Область	Доходи за рік	Витрати на утримання за рік	Некомпенсо-вані витрати	Доходи за рік	Витрати на утриман-ня за рік	Некомпен-совані витрати
Запорізька	2145	7455	5310 (-71,2%)	493	8828	8335 (-94,4%)
Кіровоградська	319	1491	1172 (-78,6%)	290	5849	5559 (-95,0%)
Миколаївська	1139	3946	2807 (-71,1%)	483	5129	4646 (-90,5%)
Одеська	938	3050	2112 (-69,2%)	434	7864	7430 (-94,5%)
Рівненська	676	1583	907 (-57,3%)	50	474	424 (-89,4%)
Львівська	322	616	294 (-47,7%)	2	196	194 (-98,9%)
Волинська	213	725	512 (-70,6%)	32	518	486 (-93,8%)

Як видно з даних таблиці сільськогосподарські підприємства, наприклад Рівненської області на утримання житлово-комунального господарства в 1998 році одержали доход (за сплату населенням, школами, бібліотеками послуг за користування водою, теплом, газом і т.д.) в сумі 676 тис.грн, хоча витратили на утримання житлово-комунального господарства 1583 тис.грн. Некомпенсовані витрати в сумі 907 тис. грн. лягли важким тягарем на бюджет господарств.

Разом з тим необхідно звернути увагу на низькі доходи як фізичних так і юридичних осіб західного регіону у порівняні з південно-східним, де доходи і відповідно витрати на утримання об”єктів соціальної інфраструктури в декілька разів перевищують доходи і витрати жителів західного регіону.

Проблеми соціально-економічного розвитку в районах малоземелля вирішуються шляхом диверсифікації сільськогосподарського виробництва та розвитку сфери різноманітних послуг у сільських поселеннях. Це дозволяє зменшити гостроту проблеми зайнятості сільських жителів, стабілізувати грошові надходження у сільські сім`ї, зменшити залежність селян від кризових явищ, які можливі у сільськогосподарському виробництві.

На сьогодні в малоземельному районі розвиток диверсифікованого виробництва знаходиться на початковій стадії. Так, у суспільному секторі Березнівського району грошові надходження від несільськогосподарського виробництва становлять 0,6 % . Це дає підстави зробити висновок про домінування в сільських поселеннях сільськогосподарського виробництва. Селяни, які працюють в сільськогосподарському виробництві, безпосередньо відчувають негативний вплив кризових явищ у сільськогосподарській галузі. Вони не в змозі отримувати матеріальну підтримку від інших виробництв в зимовий та весняний періоди, коли зменшуються надходження від реалізації сільгосппродукції. Несвоєчасна виплата заробітної плати, поряд з іншими негативними чинниками, загострює соціальні проблеми як в окремих сільських поселеннях, так і в цілому на малоземельних територіях. Тому поряд з розвитком сільського господарства необхідно стимулювати розвиток несільськогосподарських видів діяльності.

Такі підприємства акумулюватимуть надлишок робочої сили і сприятимуть більш рівномірній зайнятості жителів сіл протягом року. Зрозуміло, що розвиток підприємств несільськогосподарського призначення в селах безпосередньо пов'язаний із ринковими реформами сільськогосподарського виробництва. Одним із наслідків цих реформ буде зміна структури зайнятості сільського населення в напрямі зменшення працюючих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві. А поки що, за цим показником Україна, як і більшість постсоціалістичних країн, відноситься до держав аграрно-індустріальної економіки. В країнах такого типу економіки 20-30 % населення задіяно в сільському господарстві. В країнах індустріальної економіки кількість зайнятих в сільському господарстві знаходиться в межах 10 %. Для прикладу, у Великобританії лише 2 % населення зайняте у сільськогосподарському виробництві.

В порівнянні з іншими європейськими країнами в Україні існує проблема незбалансованості між трудових і земельних ресурсів та неефективного їх використання. Безпосередньо в сільськогосподарському виробництві задіяно дуже багато працівників, звідси частина технологічних операцій в сільському господарстві здійснюється з мінімальним застосуванням машин.

У другому розділі - “Особливості розвитку соціально-економічних відносин у малоземельних сільських поселеннях” - проаналізовано попередні результати реформ на селі і особливо щодо зміни земельних відносин та акцентується нинішній стан і причини зниження ефективного використання земельних ресурсів, зосереджується увага на тому, що спад виробництва призвів до падіння реальних доходів і платоспроможного попиту населення, що безумовно спричинило дестабілізацію і розбалансованість агропродовольчого ринку в цілому і його основних складових: ринку виробників і ринку споживачів.

На земельну реформу, що нині здійснюється в Україні, покладаються великі надії, адже саме вона покликана змінити земельні відносини в державі, відродити господарів на землі, сприяти удосконаленню форм організації сільськогосподарського виробництва.

Як показали результати дослідження, через некомплексне здійснення реформ на селі обсяги аграрного виробництва суттєво зменшились. Це, на нашу думку, зумовлює необхідність земельної реформи з метою виправлення ситуації в аграрному секторі України. Так, у Рівненській та Волинській областях посівні площі зернових культур по всіх категоріях господарств скоротились з 1991 по 1999 рр.- відповідно на 16 ( 5,5%) та 14 тис. га (4,6%). В той же час в Одеській, Дніпропетровській та ряді інших областей південно-східного регіону посівні площі зернових культур не тільки не зменшились, а, навпаки, дещо зросли. Так, в Одеській області посівні площі збільшились на 85 тис.га у Дніпропетровській - на 4 тис. га.

Валовий збір зерна на 1.01.91р. в Рівненській і Волинській областях серед усіх категорій господарств становив відповідно 856 та 922 тис. тонн, а в Одеській і Дніпропетровській - 2674 та 3552 тис. тонн. Тобто у західному поліському регіоні він у 3-4 рази поступається південно-східному. Хоча урожайність з 1 га на той період в західному регіоні була дещо вища. Питома вага поліської зони у валовому зборі зернових культур становила 13,1% від усього збору по Україні.

У порівнянні з 1998 р. валовий збір зерна в поліській зоні зменшився на 50 відсотків, хоч у процентному відношенні він залишився незмінним. Це пояснюється зменшенням наполовину валового збору зерна по Україні, що становив на 1.01.99 р. 26470,74 тис. тонн.

Колективні сільськогосподарські підприємства Березнівського району Рівненської області до 1993 року стабільно збирали 275 тис. ц зерна. Проте, починаючи з 1993 року в районі зменшився валовий збір зерна більш ніж наполовину.

Значно скоротились посівні площі такої традиційної сільськогосподарській культури для зони Полісся як льон-довгунець. За період з 1991 по 1999 р. його площі у Березнівському районі зменшились в п”ять разів і становили в 1999 р. всього 508 га.

Відсутність льоносировини паралізувала роботу Березнівського льонозаводу, а це, в свою чергу, вплинуло на загострення соціально-економічних відносин на селі. Зменшення посівних площ льону негативно позначилося на виробництві льоноволокна: у 1999 р. лише 65,8 тонн у Березнівському районі, або 4% від вироблених у 1991 р. 1700,5 тонн льоноволокна. За період з 1990 по 1998 р. виробництво льону-довгунцяв у двох поліських областях: Волинській та Рівненській скоротилось відповідно на 97,1 та 95,7 відсотка, тобто, як високотоварна продукція льон-довгунець практично втратив своє значення.

Виробництвом картоплі, другої за пріоритетним значенням культури в зоні Полісся, колективні сільськогосподарські підприємства обох областей через економічну скруту майже не займались. У 1998 році у Волинській та Рівненській областях обсяги виробництва становили відповідно лише 4,4 та 6,7 відсотка від показників 1990 року.

Внаслідок зменшення поголів”я худоби суттєво скоротилось виробництво м”яса усіх видів. Якщо в Рівненській і Волинській областях у 1990 р. вироблялось 177 і 167 тис. тонн м”яса у живій вазі, то у 1998 р. цей показник зменшився наполовину.

Як показали результати дослідження, поряд з негативними явищами (спаду аграрного виробництва), є й позитивні тенденції, адже значний внесок у збереження та розвиток тваринницької галузі вніс приватний сектор.

В нинішніх кризових для сільського господарства умовах колективні сільськогосподарські підприємства Полісся змушені змінювати структуру сільськогосподарського виробництва, відмовлятись від м”ясо-молочної спеціалізації, як економічно недоцільної і зосереджувати свої ресурси на ведені рослинницької галузі. Це, в свою чергу призведе до того, що використання за призначенням наявної в господарствах матеріально-технічної бази орієнтованої на м”ясо-молочне виробництво стане неможливим. В той же час на перспективу пріоритетним напрямом виробництва для зони Полісся повинен бути м'ясо-молочний та зерново-льонарський з розвинутим картоплярством, під який і створювалась спеціалізована матеріально-технічна база. Тому із стратегічної точки зору було б недоцільним допустити руйнування матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств. Саме на збереження матеріально-технічної бази виробничих комплексів і спрямований грудневий 1999р. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення соціально-економічних відносин у малоземельних сільських поселеннях” - обгрунтовано напрями удосконалення та розвитку малоземельних територій на основі розвитку нових організаційно-правових форм господарювання в АПК, державної підтримки малоземельних регіонів.

Визначено, що ефективне проведення реформ в аграрному секторі економіки залежить від темпів зміни відносин власності і форм господарювання.

Формування нових соцільно-економічних відносин в аграрному секторі малоземельних районів висвітлило ряд соціально-економічних проблем, які загострилися під час проведення ринкових реформ. Свобода економічної діяльності сільськогосподарських підприємств виявилось не благом для господарств, що десятиріччями орієнтувались на фінансову підтримку держави. Не повністю готовий працювати в нових умовах і наявний кадровий потенціал. Перейменування колгоспів в КСП кардинально нічого не змінило. Їх керівники в своїй більшості не спроможні вирішити існуючі соціально-економічні проблеми. Такий висновок випливає з аналізу економічних показників діяльності сільгосподарських підприємств малоземельного Березнівського району.

Незважаючи на загальновідомі труднощі у діяльності селянських (фермерських) господарств (мається на увазі фінансово-економічне та матеріально-технічне забезпечення), можна сподіватися, що в недалекому майбутньому вони складуть конкуренцію існуючим підприємствам. І хоча найбільшими товаровиробниками в районі залишаються КСП, все ж внесок фермерів у наповнення аграрного ринку сільськогосподарською продукцією стає дедалі вагомішим. Так, у 1995 р. частка селянських (фермерських) господарств у валовому зборі продукції сільського господарства становила 6,3 %, а в 1997 р. - 8,0 %.

Скрутне фінансово-економічне становище спонукає сільських товаровиробників до створення різних типів кооперативів, як виробничих так і обслуговуючих. На це націлює і Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, в якому розвитку підприємств, заснованих на приватній власності надається пріоритетне значення, зокрема приватно-орендних господарств, сільськогосподарських кооперативів та колективних підприємств, заснованих на приватній власності. Станом на 25.01.2000 р. понад 60 відсотків розпайованих земель передано в оренду новостворюваним підприємствам.

Розвиток сільськогосподарського виробництва тісно пов'язаний з вирішенням складних економічних та соціальних проблем села. Соціальний розвиток села має гарантувати підвищення престижу життя і праці в сільській місцевості.

Як показали результати проведеного нами дослідження, проблеми соціальної інфраструктури Березнівського району характерні для більшості регіонів України, хоч і відрізняються деякою регіональною специфікою. Нинішній стан сільського населення ускладнений двома негативними чинниками - економічною та демографічною кризою. Самостійно подолати кризові явища селянин не в змозі, тому постає необхідність дієвої, а не декларованої державної підтримки розвитку сільських поселень, особливо в малоземельних районах і тих, що зазнали згубного впливу чорнобильської катастрофи.

Одним з найважливіших завдань аграрної реформи є активізація інвестиційних процесів у розвитку сільської соціальної інфраструктури. Це дозволить певною мірою компенсувати можливі проблеми, що виникатимуть в ході реорганізації сільськогосподарських підприємств. Тому виникає необхідність розробки відповідних механізмів гарантованого надходження інвестицій в соціальну сферу села.

Державна політика в соціальній сфері має спрямовуватись на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення економічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвиток сільських територій. Одним з найважливіших завдань держави є сприяння престижності та мотивації праці в сільському господарстві, створенню умов підвищення рівня заробітної плати і доходів працівників сільського господарства та інших галузей АПК на основі нарощування обсягів виробництва та зростання продуктивності праці. Важлива роль відводиться соціально орієнтованому механізму господарювання.

У малоземельному Березнівському районі особливо гострою проблемою є забезпечення робочими місцями зростаючого з року в рік надлишку робочої сили, вивільненої із сфери як сільськогосподарського виробництва, так і інших галузей. Разом з тим, виходячи з відсутності необхідних для створення підприємств коштів, головну увагу необхідно звернути на розвиток галузей, які практично не будуть потребувати значних капіталовкладень. До таких галузей слід віднести і сільський зелений туризм, який давно практикувався в районі. Адже в минулому в селах, розташованих біля водоймищ і лісів, завжди було багато відпочиваючого міського населення.

Важливим на сьогодні є те, що сільський туризм та організований відпочинок не вимагає державних капітальних вкладень, а задовольняється поки що використанням існуючого потенціалу регіону: унікальних природних ресурсів та об”єктів історико-культурної спадщини; наявного приватного житлового фонду; вироблених в особистих господарствах продуктів харчування тощо.

В цілому започаткування сільського туризму і організованого відпочинку буде здійснюватись за кошти населення, яке бере на себе утримання і обслуговування туристів і відпочиваючих за відповідну грошову винагороду.

Це сприятиме:

- зайнятості вивільнених з сільського господарства;

- зростанню доходів сільських сімей за рахунок наданих послуг та реалізації вироблених в особистому господарстві продуктів харчування;

- поліпшенню благоустрою та інженерному облаштуванню садиб;

- збереженню місцевих пам”ятників історико-архітектурної спадщини;

- відродженню забутих місцевих народних звичаїв та відновленню промислів з сувенірної продукції тощо.

Розвиток сільськогосподарського виробництва в умовах малоземелля потерпає від низки негативних загальноекономічних (загальнодержавна економічна криза), галузевих (занепад галузі сільського господарства) та регіональних проблем. Як показали результати дослідження, малоземельний регіон знаходиться в самому низу піраміди пріоритетів для потенціальних інвесторів.

Скорочення фінансових надходжень на комплексний розвиток малоземельних територій спричинило загострення соціально-економічних проблем села. Говорячи про комплексний розвиток таких територій, ми маємо на увазі не лише підтримку сільського виробництва, а й підтримку інших галузей (промисловість, освіта, охорона здоров'я і т.д.).

Результатами дослідження встановлено, що до недавнього часу частково інвестором малоземельних регіонів була держава, а нині вона не в змозі проводити широкомасштабне фінансування. Тому виникає необхідність у розвитку інших моделей підтримки малоземельних регіонів. На нашу думку, основою такої моделі повинна стати двоканальна система надходження інвестицій у цей регіон. Вона повинна грунтуватись на оптимальному поєднанні фінансових можливостей та задоволенні стратегічних інтересів державних та недержавних структур. Вирішити таку складну проблему можливо лише при наявності на малоземельних територіях стабільного високоефективного виробництва - як промислового так і сільськогосподарського.

Головна проблема у малоземельному регіоні- працевлаштування сільських жителів. На основі проведеного дослідження, можна зробити висновок, що в Березнівському районі слід удосконалити структуру зайнятості населення, а саме: сприяти перепідготовці звільнених працівників, створювати нові робочі місця на основі досягнень науки та техніки, запроводжувати новітні технологічні нововедення тощо.

Поряд із розвитком традиційних для сільської місцевості галузей бажано розвивати нові галузі, які були нехарактерні для сільських регіонів: охорона навколишнього середовища, сервісне обслуговування тощо. Розвиток несільськогосподарських галузей, таких як промислова переробка продукції, будівництво, дозволить більш рівномірно протягом року використовувати потенціал працездатного сільського населення.

Позитивним кроком у розвитку несільськогосподарських видів діяльності слід вважати відкриття у 1999 р. в с.м.т. Березне першої і єдиної в Україні - Рівненської сірникової фабрики. Це дало можливість працевлаштувати 120 чоловік. Проте слід зазначити, що на даній фабриці запущена лише перша лінія, а до кінця 2000 року планується відкрити ще три лінії. Таким чином, чисельність працюючих на виробництві становитиме 400 чоловік. І хоча це невисокий показник, особливо для малоземельного регіону, проте якщо врахувати допоміжних працівників, зокрема у заготівлі деревини для виробництва сірників, то їх чисельність разом становитиме 800 чоловік.

Для поліпшення соціально-економічної ситуації в малоземельному Березнівському районі, на нашу думку, потрібно здійснити такі заходи: забезпечити сільському населенню необхідні умови для розвитку особистого підсобного господарства, навчання, практикувати застосування, насамперед для жінок, гнучкого графіку роботи - неповний робочий день, тиждень, збільшення тривалості відпусток, створювати додаткові робочі місця в підсобних, промислових, переробних, ремонтних, транспортних та інших підприємствах і організаціях виробничого обслуговування, а також розвивати народні промисли.

Важлива роль в питанні якнайширшого використання робочої сили в малоземельних регіонах має застосування на підприємствах всіх форм власності диверсифікаційних процесів, направлених на нові види діяльності, що виходять за рамки основної роботи.

Пошук нових сфер діяльності підприємств дозволить відкрити для них нові можливості для реалізації свого економічного потенціалу. Одним із можливих напрямків діяльності господарств малоземельних регіонів може бути розвиток у них виробництв, заснованих на екологічно чистих технологіях. Тобто, без застосування засобів хімічного захисту рослин та підвищення родючості грунту. Цей напрямок заслуговує на увагу насамперед через проблематичність ведення нашими господарствами інтенсивного сільськогосподарського виробництва, як це робиться в європейських країнах.

В Україні за нинішніх складних умов немає дієвих важелів для масштабного стимулювання інтенсивних напрямків ведення сільського господарства. В той же час, розвиток екологічно-безпечних виробництв заснованих на природній родючості грунтів (мінімізації хімічного обробітку) є доцільним в плані зниження собівартості такого виробництва і експортної орієнтованості його продукції. Тому, на нашу думку, розвиток цього напрямку сільськогосподарського виробництва в малоземельному регіоні, поряд із розвитком в даній місцевості підприємств несільськогосподарських галузей економіки, вбачається доцільним і виправданим як із чисто економічної сторони, так і в плані соціального захисту сільського населення.



ВИСНОВКИ

1. Основну увагу необхідно приділяти не взагалі соціально-економічному розвитку, як такому, а зосередитись на практичній реалізації в розрізі окремих регіонів і районів, на їх рівномірному та цілеспрямованому розвитку і особливо в малоземельних регіонах України.

2. До малоземельних регіонів, відносяться ті території де на одного сільського жителя припадає сільськогосподарських угідь і доходів від господарювання на них, на 50 відсотків менше за аналогічні середні показники в Україні.

Малоземелля районів поліської зони - це недостатня забезпеченість товарних і особистих підсобних господарств ріллею і іншими сільськогосподарськими угіддями, що призводить до зниження доходності господарств, а значить і життєвого рівня працюючих в них. Ускладненню цих процесів сприяє низька якість грунтів, неоптимальні природні умови тощо.

3. Недостатня соціально-економічна захищенність селянства, в значній мірі порушена дуже низькою інформованістю селян відносно тих процесів, які пов'язані із реформою сільського господарства. Це породжує низьку соціальну активність сільського населення. Вони не знають своїх прав якими їм можна користуватись під час реорганізації тих підприємств де вони працюють. Більшість селян не уявляють свого існування поза колективним господарством. Вони, поки що, складно сприймають розвиток різних форм господарювання на селі і виступають за збереження колишньої моноукладності .

4. В малоземельних районах забезпечення зайнятості сільського населення, вивільненого із сільськогосподарського виробництва в процесі його реформування і модернізації, у місцях їх постійного проживання, досягається розвитком багатогалузевої і багатофункціональної виробничої і соціальної сфери села, зокрема зосередження комплексної переробки сільськогосподарської продукції переважно в місцях її виробництва та розвиток тут несільськогосподарських видів діяльності.

Масового безробіття вивільнених в ході аграрної реформи селян в постсоціалістичних країнах (Центральної та Східної Європи) з аналогічним малоземеллям, вдалось уникнути значною мірою завдяки зосередженню в сільській місцевості переробки сільгоспсировини, її зберігання та виробництва продуктів харчування.

5. В малоземельних районах формується прошарок громадян-власників земельних ділянок. Саме ці громадяни, з їх потребою у задоволені свого інтересу до праці на землі, є тим стимулом, який на нашу думку, дозволить активно реформувати соціально-економічні відносини в окремих регіонах Полісся України.

6. Праця в колективному сільськогосподарському підприємстві малоземельних поліських районах перестала бути основним джерелом наповнення бюджету сім'ї.

Разом з тим отримання доходів від особистих підсобних господарств населення, стало одним з головних і поки що найбільш надійних джерел поповнення сільських сімей продуктами харчування та грошовими ресурсами.

7. Від організації туризму і відпочинку на базі сільських поселень в районах характерного малоземелля очікується надзвичайно позитивний вплив на їх економіку та екологію за рахунок використання на етапі становлення наявного приватного житлового фонду, фінансових ресурсів сільського населення для будівництва та пристосування приватного житлового фонду для прийому туристів та відпочиваючих, створення нових робочих місць для селян, забезпечення туристів і відпочиваючих екологічно чистими продуктами харчування та збереження природи.

8. Розширення зайнятості та істотне збільшення трудових доходів селян малоземельного регіону є головним у подоланні зубожіння. Невідкладними заходами для розширення зайнятості і стабілізації доходів селян в цих районах є:

- стратегічний і активний маркетинг;

- введення держзамовлення на продукцію льонарства;

- стимулювання за допомогою кредитних та податкових пільг розвитку у сільській місцевості промислових виробництв;

- державна підтримка розвитку на селі малого бізнесу через надання субсидій за рахунок коштів місцевих бюджетів, фонду сприяння зайнятості;

- поширення фіксованого податку на всі види малого підприємництва ( для фізичних та юридичних осіб) із включенням до його складу ПДВ;

- надання можливості селянам орендувати землю, сприяти використанню необроблюваних земель;

- на основі оренди землі в господарствах і в окремих землевласників південних регіонів України організувати об”єднані кооперативи з незайнятого трудонадлишкового населення по вирощуванню культур для забезпечення власних потреб району (кавуни, дині, томати, перець, баклажани тощо) і надати їм підтримку з питань матеріально-технічного, транспортного і агрономічного обслуговування та збуту;

- сприяння вирощуванню на землях особистих ( в тому числі і орендованих) землекористувань цінних технічних культур (хмелю і льону) з забезпеченням збуту одержаної сировини;

- стимулювання формуванню кооперативно-заготівельних пунктів по збиранню і переробці дарів природи (грибів, ягід, лікарських трав тощо) і надати можливу допомогу в пошуках ринку збуту готової продукції;

- організація за участю місцевих органів влади сільських кооперативів власників дрібних господарств з метою ефективнішого вирішення питань матеріально-технічного, транспортного, агрономічного і зоотехнічного обслуговування, переробки та реалізації виробленої продукції;

- створення при місцевих органах самоврядування неприбуткових підприємств комунального і побутового обслуговування населення (завезення палива, обробіток присадибних ділянок тощо) та заготівельно-збутових кооперативів;

- формування позабюджетних фондів підтримки соціальної сфери і соціального розвитку сільських поселень та територій, поповнення їх за рахунок здачі в оренду земель державного резервного фонду.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Радіонов Ю.Д.Підвищення трудової зайнятості селян у малоземельному районі //Економіка АПК.- 1997.-№ 10.- С. 58-61;