Удосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК Криму

В першому розділі “Теоретичні аспекти оцінки стану банківської системи України в перехідний період до ринкової економіки” розкриваються концептуальні погляди на шляхи переходу до ринкової економіки, розглянуті теоретичні положення про стан фінансово-кредитної системи України в перехідний період до ринкових відносин і дається загальна характеристика аграрно-промислового комплексу, як обєкта банківської системи.

Власне кажучи, суть історичного процесу перетворень в Україні полягає в ліквідації елементів адміністративно-командної економіки і створення ринкової системи господарювання. Цей перехідний період стає довготривалим, складним. З трьох основних моделей переходу до соціально-ринкової економіки керівництво України вибрало шлях “шокової терапії”. Саме він привів країну до богатосторонньої фінансової кризи, бідності населення, спаду виробництва, якій продовжується до цих пір, вартістним деформацій, які не мають аналогів в історії, активної деіндустріалізації, фізичному розпаду виробничих сил і руйнування науково-технічного і інтелектуального потенціалу суспільства.

Відбувається трансформування фінансової системи країни в чотирьох напрямках:

- по мірі приватизації власності фінанси підприємств виходять із під контролю держави;

- центральне місце займав і буде займати державний бюджет;

- соціальне страхування по мірі зменшення частки державної власності буде переходити із рук держави в страховий ринок, що формується;

- страхування майна і особисте страхування також переживає період переходу до страхового ринку.

Особливу роль відіграє розвиток банківської системи - ключової ланки всієї кредитної системи. Платіжна криза виникла тому, що держава не заплатила своїм підприємствам за виконане держзамовлення, а ті не змогли повернути кредити. Неплатіжна криза - це банкротство економічної політики держави. Не створена система механізма інвестицій в виробництво, без якого неможливе відновлення і розвиток економіки.

Просте обмеження грошової маси не тільки гальмує ріст цін, але одночасно обмежує виробництво, не дозволяє розірвати ланцюг боргових забовязань. Спонтанні емісійні вливання, розчинюючись в банківсько-кредитній системі, і мультипліцюючись в тіньовій економіці, супроводжуються новими інфляційними витками. Треба розєднати грошові потоки між державними і комерційними структурами, виключивши можливість прихованої емісії за рахунок повторного використання позик і платіжних ресурсів. Але для такої мети, на думку низки авторів, потрібен Державний бюджетний банк.

Загострення проблеми банківської діяльності проявилось, перш за все, в збільшенні заборгованності щодо прострочених кредитів. Це позначилось на скороченні кредитної діяльності і зменшенні прибутковості банків, створені загрози незабезпечення ліквідності практично кожним банком.

В економіічній літературі розглядаються різні питання розвитку банківської системи:

- розкривається “важке дитинство” українських банків;

- шляхи трансформації банківської системи в контексті світового досвіду;

- проблеми перебудови банківської сфери;

- регулювання банківських ризиків;

- найновіші банківські технології;

- перехід на єдину міжнародну систему бухгалтерського обліку в банках;

- ідея створення Державного бюджетного банку.

Особливу роль банківська система відіграє в аграрно-промисловому комплексі України. Справа в тім, що розвиток сільскогосподарського виробництва у всіх країнах світу здійснюється на основі стимулювання дотаціями і фінасовими вливаннями держави.

Аграрно-промисловий комплекс України формує до 70% внутрішнього роздрібного товарообороту країни, в якому створюється більше 30% національного доходу. АПК виникає в процесі суспільного розподілу праці і тенденцій інтеграції сільського господарства з промисловістю. АПК охоплює виробництво продукції рослинництва, тваринництва, переробку продуктів в предмети кінцевого споживання, а також реалізацію і доведення їх до споживача.

Ринкові відносини покликані покращити економічне становище безпосередніх виробників продукції, так же, як і переробників, і звязати їх з комерційними структурами, покликаними завоювати ринок збуту. Найважливіша роль в цьому процесі належить фінансовим установам, які повинні забезпечити кредитування як виробництва, так і реалізації продукції.

Особливо складне становище підприємств АПК зумовлено відсутністю грошових коштів на придбання пально-мастильних матеріалів, добрив, сільгосптехніки в звязку з тим, що вартість матеріально-технічних ресурсів зросла в 6 разів по відношенню до цін на сільськогосподарську сировину.

Значна частина підприємств АПК глибоко збиткова. Особливо тяжке становище сталося в тваринництві. Традиційно вузьким місцем є транспортування і збереження продукції, в ході яких загублюється до 50 % продукції.

АПК, не зважаючи на глибоку кризу, залишається найбільш перспективною галуззю народного господарства України, здатною не тільки вижити, але й при державному протекціонізмі збільшити свій потенціал, не боячись будь-якої конкуренції і складностей в збуті виробленої продукції. Найбільш перспективна для експорту в найближчому майбутньому буде продукція сільського господарства, загальний обєм якої міг би становити від 3 до 5 мільярдів у. о. за рік. Зрозуміло, для цього треба замінити застарілий машино-тракторний парк, відновити технології по зберіганню і переробці продукції, замінити існуюче поголівя худоби і птиці на високопродуктивні породи, запровадити енергозберігаючі технології і т. д.

Специфічність одержання сільгосппродукції в стислі строки, необхідність її термінової переробки і правильного зберігання, сезонність виробництва обумовлює економічну політику найбільш розвинених країн, направлену на фінансову підтримку АПК.

В дисертації розглянуто приклади Японії, Австралії, США, Західної Європи по фінансуванню, дотуванню сільсьгосподарського виробництва. Очевидно, що Україна повинна зробити аналогічні кроки в цьому напрямку.

В другому розділі, названому “Аналіз розвитку банківської системи і її впливу на економіку сільського господарства” розкриваються тенденції розвитку банківської системи в Україні, дається характеристика Кримської регіональної дирекції АКБ “Україна” і виявлена його економічна роль для сільського господарства Крима. Історія банківської системи України розпочинається в 1871 році відкриттям Акціонерного Земельного банку. Банки - кровоносні системи економіки, дуже значна їх роль для розвитку вітчизняного підприємництва і становлення ринкових відносин, а також залучення іноземних інвестицій. Ситуація, яка склалась в нинішній час в банківській системі, відповідає загальноприйнятим в світі вимогам і є одною із перешкод на шляху впровадження цивілізованого підприємництва в Україні. На початок 1999 року в Україні нараховувалось 241 комерційних банків, які мали 2017 банківських закладів (без агентств Ощадбанку).

В дисертації проведено аналіз динаміки розвитку банків щодо розмірів оплаченого статутного фонду. Встановлено, що на 01. 01. 96 найбільша кількість банківських установ з оплаченим статутним фондом відноситься до групи від 200 до 1300 тис. ЕКЮ. тільки 43 банки (21%) із проаналізованих мали оплачений статутний фонд більше 1,3 млн. ЕКЮ. Слід відмітити, що за останні три роки доля банків з оплаченим статутним фондом більше 1,3 млн. ЕКЮ уже зросла до 82,6%. Це свідчить про концентрацію капітала. Даний процес можна проілюструвати в таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка загального розміру статутних доходів комерційних банків України

В банківській системі зайнято більше 140 тисяч спеціалістів. Взято курс на забезпечення підвищення їх професійного рівня і інтенсіфікації праці.

Національний банк України і комерційні банки звязані з банками Німеччини, Франції, Англії, Італії, Швейцарії, які надають допомогу в підготовці банківських спеціалістів.

В роботі проведено угрупування 80 провідних банків України (табл. 2), маючи на меті, визначення впливу концентрації капіталу на показники ефективності їх роботи. Проведено кореляційно-регресивний аналіз впливу концентрації капіталу на показники ліквідності, надійності, прибутковості номінального капіталу і чистих пасивів, маси прибутку банків за 1995-1997 роки (рис. 1 ).

Установлені тенденції і закономірності зміни цих показників, які дозволяють зробити висновок про фінансову стійкість банків, які мають середні розміри статутного фонду. Повноцінному розвитку національної банківської системи заважає недосконалість банківського законодавства, високий рівень податків і відсутність довіри з боку підприємців і населення до банків. Не всі банки подають свої балансові звіти, що свідчить про недостатню дисципліну, зявились “хакери” - використачі компютерів для здійснення різних злочинних операцій в тих банках, які впроваджують системи електронних платежів і пластикові картки. В банківській сфері відбуваються складні, суперечні процеси.

Таблиця 2. Вплив коефіцієнта залучених коштів на ефективність роботи банків на прикладі 80 банків України в 1997 р.

Недостатня диверсифікація активів комерційних банків, недостатній рівень їх інтеграційних процесів, недостатній вплив банківської системи на виробничу систему.

В Криму на 01. 01. 99 р. було 12 банків юридичних осіб і філії 16 українських банків. Обєм кредитних русурсів, мобілізованих безпосередньо банківською системою Криму (в національній і іноземній валюті) на 01. 01. 99 р., складав 393 млн. грн. Найбільшу питому вагу зайняв капітал банків - 36%, кошти юридичних осіб і бюджету - 35%, кошти населення - 20% кредитних ресурсів.

Аналіз ствердив, що комерційні банки проводили обмежене кредитування економіки і обєми залишків заборгованності по кредитам залишались протягом року відносно постійними, а з урахуванням девальвації гривні реальні кредитні вкладення зменшились. Спостерігається ріст питомої ваги кредитів в іноземній валюті, 97,7% кредитів (1998 р.) припадає на поточну діяльність. Найбільш кредитуємими є галузі торгівлі і громадського харчування. Середньозважені процентні ставки по кредитам склали 72,7% (1996 р.) и 62,1% (1998 р.). Загальна кількість договорів по кредитам зменшилась за цей період на 87,5%. Середньозважена процентна ставка залучених депозитів була 34,7% (1996 р.) і 18,3% (1998 р.), а кількість укладених договорів зменшилась на 3883 (13%).

Аналіз підтвердив, що за 1992-1999 р.р. динаміка облікової ставки НБУ дзеркально відображає динаміку інфляційних процесів.

Одним з найбільших банків, які діють на території Криму, є АКБ “Україна”.

В дисертації детально проаналізована діяльність цього банку і дирекції банка “Україна” в Криму за останні пять років. Розглянута динаміка статутного фонду банку, показники ліквідності, прибутковості, надійності. Зроблено висновок, що Кримська дирекція банку “Україна” більш ефективно використовує фінансові ресурси.

В роботі проведено детальне дослідження руху і структури кредитів за 1995-1998 роки. Зроблено висновок, що АКБ “Україна” все більше втрачає свою специфіку як банк АПК. Якщо на 01. 01. 95 р. 55, 4% всіх виданих кредитів були типово сільсьгосподарськими, то на 01. 01. 1999 р. доля сільського господарства склала 18, 3% (рис. 2). Загальна тенденція зниження частки сільського господрства висловлюється так:

У = 49, 1 - 6, 66 Х, тобто кожний рік за період останньої п'ятирічки частка кредитів, наданих сільському господарству скоротилася на 6, 6%. Одночасно спостерігається ріст питомої ваги кредитування комерційних організацій, які не входять в АПК. Якщо їх частка на 01. 01 95 р. була 13, 3%, то на 01. 01. 99 р. - 64, 9% суми всіх виданих кредитів.

Другий висновок полягає в тім, що АКБ “Україна” в самий напружений період для сільського господарства (березень-травень) виділяв замість 20-25% річних грошових ресурсів, тільки 6, 9%. Це свідчення невідповідності банківської системи тим вимогам, які сільське господарство ставить до фінансово-кредитних установ.

Все це викликає глибоке незадоволення діяльністю АКБ “Україна”.

В третьому розділі “Напрямки удосконалення кредитного обслуговування сільського господарства” викладено обгрунтоване створення нового типу банку - Державного Земельного банку Криму. Обгрунтовані функції відділів банку і аналізу збереження і використання земельних ресурсів і економічної родючості грунту. Обгрунтовані нові фукції банку - іпотечний кредит, спроектована огранізаційна структура банку і функціональні обовязки його фінансово-кредитних відділів в використанні державного кредиту. Розлянуто також питання правового забезпечення діяльності Державного Земельного банку.

На основі аналізу використання кредитних ресурсів комерційними банками доводиться, що, одержуючи депозити по середньозваженим відсотковим ставкам, і, закладаючи витрати на утримання банку і маржу для забезпечення їх прибутковості, комерційні банки можуть видавати кредити по середньозваженим річним відсоткам 48-75%. Природно, що такі високі відсотки не дозволяють сільгосппідприємствам використовувати грошові кредити таких банків.

Виникає обєктивна необхідність огранізації Державного Земельного банку. В роботі досліджена діяльність Державних Земельних банків Царської Росії, які були підконтрольні Уряду і знаходились під відомством Міністерства фінансів. Вони були засновані в 39 губерніях. Видача кредитів відбувалася під забезпечення прийнятих в заставу земельних угідь, довгострокові кредити видавались селянам терміном на 24, 5 роки з поверненням витрат по управлінню банком (0, 5%), відсотка банківської зацікавленності (до 4%) і виплат за кредит 1,5% в рік, тобто всього 5, 5% від взятої суми. В випадку не внесення річної плати стягувалась недоімка: пеня 0, 5% від невиплаченої суми за кожний місяць.

Рада банку в випадку хвороби кредитопозивача, повені, пожежі і інших поважних причин могла звільнити від недоімки і надати відсрочку. Передбачались варіанти упорядкування продажу землі - здачу її в аренду, передачу другим землевласникам.

В випадку повної неплатіжності банк міг оголосити про продажу землі з метою стягнення боргу з проданої вартості. Якщо банк продав іпотечну землю організації чи товариству, то він одержував зобовязання, яке свідчило про ефектвність використання землі. Земля оцінювалась як капіталізований прибуток під 5,5 % річних. Цікава роль банків в скупці панських маєтків, які поділялись на ділянки, приблизно 20 десятин з селянською садибою в центрі і середньою вартістю 5500 крб. в Приазовї. Банківський кредит на купівлю садиби погашався поетапно. Селянин, одержуючи з десятини більше 100 крб. в рік, не мав затруднень виплатах банкам за кредит.

Земельні банки в Україні зіграли певну роль в сприянні приватної власності на землю. Вони сприяли зміцненно селянських господарств в інтенсивному обробітку землі, впровадженно зрошення. Кредити надавались також для продажу продуктів за кордон, організації експорту. Державні Земельні банки Царської Росії здійснювали контроль над процесами купівлі-продажу землі, що відбувались в провінції, і діяльністю дрібних фінансових установ.

В західних державах здійснюється державне регулювання використання землі. Впроваджена лінія на втручання в відносини щодо земельної власності. В ФРН, Франції, США, Італії право на придбання земельної сільськогосподарської ділянки повязане з обовязковою сільськогосподарською освітою. Установлено право нероздрібнення землеробних господарств. Закон допускає експропріацію приватних земель, але з відшкодуванням збитків власнику.

Державне регулювання земельних відносин в західних державах перетворилось в важливу галузь державного управління, яка покладається на різні органи: Міністерство сільского господарства, Міністерство управління і використання земель, Міністерство внутрішніх справ і ін. Всі угоди земельних власників здійснюються з дозволу держави. Розроблені заходи економічних санкцій, податкових пільг для впливу на землевласників.

В Україні в інтересах державного регулювання використання земель, та процесу купівлі-продажу повинен бути створений державний орган. На думку дисертанта, таким органом повинен бути Державний Земельний банк України.

Одночасно такий банк повинен бути фінансовим органом спеціального кредитування сільськогосподарських підприємств під низький відсоток, включаючи: видачу кредитів під заставу (іпотеку) сільськогосподарських угідь, які в випадку не виплати позичальником, вилучаються, але не продаються, а передаються другим сільгосппідприємствам для більш ефективного їх використання.

Для організації Державного Земельного банку України вже назріли економічні умови.

По-перше, постановою Кабінету Міністрів України затверджена методика грошової оцінки землі, - це крок для відновлення її в складі основних засобів сільгосппідприємств, як це було до 1932 року.

По-друге, завершено роботи по грошовій оцінці землі підприємств. Проведені експерименти щодо єдиного податка на землю. Введена плата за землю.

По-третє, росте земельний фонд приватного землекористування. По відношенню до 1990р. в 1998 році він виріс в три рази. Питома вага товарного земельного фонду Крима становить біля шести відсотків.

По-четверте, завершено паювання землі. Зявилось право кожного власника паю передати землю в аренду, обмінювати, продати і, отже, виросте земельний ринковий фонд.

По-пяте, в Криму, як і у всій Україні, продовжується процес погіршення використання землі, втрата її родючості і відсутність дійового контролю з боку держави над головним засобом виробництва в сільському господарстві. Все це обєктивно надає перевагу створенню Державного Земельного банка.

В дисертації обгрунтовані функції відділів Держзембанку по обліку і аналізу збереження і використання земельних ресурсів (табл. 3).

Найважливішими задачами є:

- встановлення причин переходу одних угідь в другі, втрата площ і їх родючості для визначення збитків суспільству з розрахунку вартості ріллі, компенсації для відтворення загублених площ і їх родючості;

- аналіз процесу купівлі-продажі земельних ділянок, які здійснюються місцевими органами, встановлення законності угідь, неприпустимості зловживань в сфері розподілу і наділення землею;

- аналіз інформації про одержання податку на землю і опрацьованого єдиного земельного податку для сільгосппідприємств;

- контроль за використанням фінансових коштів, які спрямовуються на водогосподарське будівництво і підтримку меліоративних систем;

встановлення фактів екологічного стану та інше.

Таблица 3. Підрозділи Земельного банку, їх функціональні обов'язки щодо охорони земельних угідь.

В роботі уточнюється методика грошової оцінки землі на прикладі Нижньогірського району Крима. Спираючись на кореляційно-регресійне рівняння, яке відображає вплив факторів родючості і факторів виробництва на грошову оцінку землі

У = 53, 32 Х1 + 1523, 39 Х2 + 618, 22 Х3 + 271, 52 Х4 + 82, 08 Х5 +

+ 1904, 92 Х6 + 9291, 09 Х7 - 3851, 03,

де У - грошова оцінка землі, у. о. ;

Х1 - дози вносимих органічних добрив, т;

Х2 - дози вносимих мінеральних добрив, ц. д. р. ;

Х3 - доля гумуса, %;

Х4 - доля фосфорних добрив, в мгна 100 г грунту;

Х5 - доля калійних добрив, в мг на 100 г грунту;

Х6 - кількість використованих ПММ на 1 га, тонн;

Х7 - доля зрошених земель, в % до всієї площі визначено, що внесення одної тонни органічних добрив сприяє приросту оцінки землі на 53 умовні одиниці, внесення 0, 1 ц. д. р. мінеральних добрив приводить до росту грошової оцінки землі на 152 у. о., а за рахунок використання ПММ в розрахунку на 1 гектар на кожну тонну прирост 1904 у. о. Таким чином курс на мінімізацію обробки грунту веде до втрати родючості земель, низької врожайності, швидкозростаючої собівартості виробленої продукції і збитковості господарств.

Опрацьована нова функція банку - іпотечне кредитування. Відмітимо, що на іпотечне кредитування припадає 70% сільгоспкредитів країн Европи. Іпотечне кредитування в новому Державному Земельному банку повинно оформлятися заставним забовязанням, яке дає право банку, як кредитору, компенсації його витрат і “втраченої” прибутковості за рахунок вартості заставленого майна. В умовах, коли земля не є обєктом купівлі-продажу, на Держзембанк лягає відповідальність вилучення земель із обороту данного підприємства, передачі їх другому власнику на умовах погашення заборгованості банку і виплати відсотків за несвоєчасне повернення кредиту. Саме тому кредитування під заставу власності провадиться не на всю грошову оцінку майна, а тільки на її обумовлену частину.

Методичний розрахунок розміру кредита, яка видається під іпотеку, наведено в табл. 4.

Дисертант вважає, що норматив кредиту повинен складати в розрахунку на 1 гектар відданих в заставу земель 50% розміру диференційної ренти.

В роботі обгрунтована організаційна структура Держзембанку, функціональні обовязки його відділів і їх роль в використанні держкредиту, який видається під пільгові відсотки. Дані методичні розрахунки визначення величини компенсаційних витрат за втрату родючості землі, за несанкційоване виведення земель із сільськогосподарського обороту.

Таблица 4. Методичний розрахунок розміру кредита, який надається під іпотеку одного гектара ріллі (на прикладі ряду районів Криму)

Вивчено питання правового забеспечення діяльності Держзембанку. Необхідні не тільки Закон про Державний земельний банк, але й ланка підзаконних актів, опираючись на які можливо здійснити такі дії, як: одержання компенсації за втрату родючості грунту; за несанкційоване виведення земель із сільгоспоборота; право накладення штрафних санкцій за неправильне використання землі і інше.

Розроблено проект організації Держзембанка Крима (як один із варіантів можливого рішення) на основі розділу Ощадного банка на два банки: Ощадбанк міст і промислових центрів і державний Земельний банк за рахунок філій ощадкас Ощадбанка, розташованих в сільських райцентрах, селах. Це дозволить безболісно з мінімальними витратами вирішити проблему створення нового банка. До того ж сільські жителі окрім функцій збереження внесків на тих же умовах, що вони вже мають, залучають можливість одержання кредитів для придбання житла і промтоварів, зможуть користуватися іпотечним кредитом і всім набором других банківських послуг.

В результаті проведеного дослідження було зроблено вісім висновків і пять пропозицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ

Логвіна Олена Володимирівна, Удосконалення фінансово-кредитних відносин в АПК Крима. Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук по спеціальності 08. 07. 02 - “Економіка сільського господарства і АПК”. - Кримський державний аграрний університет - Сімферополь, 2000.

В дисертації досліджуються методичні і практичні питання виходу підприємств АПК із кризи. Дана оцінка сучасного стану підприємств АПК і банківської системи Криму і України. Розкрито тенденції зміни показників ліквідності, надійності і економічної ефективності роботи банків Крима. Проаналізовано зменшення ролі в допомозі АПК з боку АКБ “Україна”. Розроблено рекомендації по створенню нового банка - Державного Земельного банка Крима і його функціональні обов'язки. Обгрунтовані функції відділів банка.

Ключові слова: фінансово-кредитна система, комерційний банк, кредитні відсотки, інфляція, фінансування, кредитування, Державний Земельний банк, лізінг, факторинг, іпотека.

Аннотация