Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Актуальність обраної теми визначається чільним місцем, яке посідає валютно-курсова політика в економічному розвитку країн Центральної та Східної Європи, наявністю низки відкритих питань щодо вибору оптимальної системи валютного курсу та її подальшої еволюції в умовах перехідної економіки цих країн. Валютний курс має ключове і водночас подвійне значення у процесі трансформації перехідної економіки, оскільки він, по-перше, безпосередньо впливає на конкурентоспроможність національних експортерів і, по-друге, є інструментом забезпечення макроекономічної стабільності. Теорія валютного курсу в умовах перехідної економіки на сьогодні знаходиться у стані формування, а гіпотези та припущення не можна достеменно перевірити емпіричним шляхом, оскільки період спостереження перехідних процесів - 10 років - є неоднорідним і статистично недостатнім.

З початком реформ перед європейськими країнами з перехідними економіками постало багато питань щодо національних грошових одиниць: як досягти конвертованості валюти, який механізм валютного курсу обрати, як встановити рівноважний курс, як має змінюватись номінальний валютний курс за часом, яким чином проводити коригування обмінного курсу на перших етапах валютної реформи тощо.

Проте, у світовій економічній науці не існує однозначної відповіді на жодне з цих запитань, зокрема, враховуючи той факт, що трансформація економік колишніх членів РЕВ стала першим прикладом одночасного переходу значної кількості країн від планової до ринкової економіки і порівняно недавно привернула увагу фахівців та вчених до феномену перехідної економіки як наукової категорії і загалом актуальної проблеми світової економіки.

Вибір теми дисертації зумовлено саме недостатньою дослідженістю проблеми валютно-курсової політики економіки перехідного періоду. Концепція цієї політики, що розвинута здобувачем, дозволяє ґрунтовно вивчити і узагальнити механізм її реалізації, визначити спільні та відмінні риси цього механізму в різних країнах Центральної та Східної Європи.

Розкриття механізму валютно-курсової політики дозволяє вирішити такі актуальні наукові проблеми, як визначення критеріїв вибору системи валютного курсоутворення і механізму впливу валютно-курсової політики на ключові макроекономічні показники і розвиток перехідної економіки.

З'ясування основоположних принципів цієї політики дозволить вірно оцінити процеси зміни валютного курсу і не помилитись із вибором системи валютного курсоутворення, використовуючи досвід країн Центральної та Східної Європи, а не перевіряти їх придатність на економіці України. Саме глибокий порівняльний аналіз валютно-курсової стратегії в країнах регіону має допомогти Національному банку України виявити слабкі та сильні сторони національної валютно-курсової політики та успішно використати її задля забезпечення збалансованого розвитку економіки і тривалої, а не тимчасової макроекономічної стабільності.

Результати роботи є особливо актуальними для України. Вони можуть бути використані як теоретичний і фактологічний матеріал для оптимізацій короткострокової і формування середньо- і довгострокової валютної політики України.

У сучасній науковій думці найбільш вагомих результатів досягнуто при з'ясуванні критеріїв вибору і теоретичному осмисленні переваг та недоліків систем валютного курсоутворення.

Вивчаючи ступінь дослідженості зазначеної проблеми, ми дійшли висновку, що існуючі роботи концентруються переважно на окремих аспектах і не містять комплексного аналізу. Як правило, проблема розглядається за одним з трьох аспектів:

Фактори формування та впливу на валютний курс і валютно-курсову політику.

Протиставлення переваг та недоліків жорстких норм та дискреційності при проведенні цієї політики, співставлення систем фіксованого і плаваючого валютного курсу.

Статистичний аналіз впливу цієї політики на деякі макроекономічні показники і темпи розвитку країн з перехідною економікою.

Мета дослідження полягає у виявленні переваг та недоліків систем фіксованого та плаваючого валютного курсу в умовах перехідної економіки, узагальненні та систематизації принципів валютно-курсової політики країн Центральної та Східної Європи і забезпеченні теоретичної і практичної основи для аналізу та оцінки ефективності механізму її реалізації в європейських країнах з перехідною економікою, зокрема в Україні.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:

- визначити вплив глобальних тенденцій зміни світової валютної системи на валютно-курсову політику країн Центральної та Східної Європи;

- розкрити основні фактори формування та зміни валютного курсу в країнах з перехідною економікою;

- з'ясувати причини і макроекономічні наслідки феномену зростання і завищення реального валютного курсу в умовах перехідної економіки;

- узагальнити і розширити засади формування валютно-курсової політики. Визначити роль механізму її реалізації в процесі трансформації економік країн Центральної та Східної Європи;

- виявити макроекономічні умови та критерії вибору системи фіксованого і плаваючого валютного курсу в умовах перехідної економіки з метою їх узагальнення та систематизації;

- обґрунтувати вибір стратегій валютно-курсової політики в країнах Центральної та Східної Європи і проаналізувати дієвість механізмів її реалізації;

- встановити напрямки оптимізації механізму валютно-курсової політики в європейських країнах з перехідною економікою;

- визначити роль валютно-курсової політики у забезпеченні фінансової стабільності в країнах з перехідною економікою. Довести значення валютно-курсової політики у підтримці бюджетної і фінансової дисципліни;

- проаналізувати ефективність механізму валютно-курсової політики України. Виявити його недоліки, запропонувати шляхи вдосконалення і оптимізації валютно-курсової політики в середньо- та довгостроковій перспективі.

Об'єктом дослідження є теоретичні та емпіричні аспекти формування та імплементації валютно-курсової політики у перехідних економіках в умовах глобального процесу переходу на більш гнучкі системи валютного курсу.

Предметом дослідження є валютно-курсова політика країн Центральної та Східної Європи з точки зору оптимізації механізму її здійснення за наявних макроекономічних умов.

Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні використано широкий інструментарій методів теоретичного та емпіричного дослідження. Так, при вивченні системи валютного курсу застосовані методи синтезу та порівняння. Завдяки системному підходу встановлено емерджентні та довгострокові властивості системи валютного курсу, що визначають механізм функціонування валютно-курсової політики. Шляхом системного аналізу оцінено характер зв'язку валютно-курсової та бюджетної політики. У роботі також застосовано метод економічного моделювання, завдяки якому показано механізм валютної кризи за системи фіксованого валютного курсу. Шляхом накопичення у процесі дослідження фактичного матеріалу та аналізу глобальних процесів у роботі висунуто гіпотезу щодо напрямку подальшої еволюції систем валютного курсу і валютно-курсової політики. За допомогою емпіричного методу вимірювання досліджено ефективність валютно-курсової політики України та наведено рекомендації щодо її вдосконалення.

Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається науковими результатами, які були одержані здобувачем:

- узагальнено закономірності первинного встановлення валютного курсу та подальшої його зміни у процесі переходу до ринкової економіки, зокрема, встановлено, що поступове зростання реального валютного курсу в європейських країнах з перехідною економікою не підриває рівноваги платіжного балансу, якщо воно супроводжується зростанням ефективності національного виробництва у країнах з перехідною економікою;

- висунуто гіпотезу про подальшу еволюцію систем валютного курсу в європейських країнах з перехідною економікою у напрямку збільшення їх гнучкості, а також обґрунтовано необхідність подальшої лібералізації системи валютного регулювання та контролю у цих країнах як одних з ключових факторів переходу до ринкової економіки;

- з використанням узагальненої Е. Тальві моделі “кризи платіжного балансу” П. Кругмана та моделі “стабілізації, що спирається на валютний курс” Г. Кальво і К. Вега у роботі доводиться, що в транзитивній економіці валютний курс може зберігатись на певному фіксованому рівні тимчасово, на підставі чого обґрунтовується обмежене застосування в перехідній економіці валютно-курсової політики, що спирається на фіксований валютний курс;

- визначено, що тривале застосування валютно-курсової політики за умови фіксованого валютного курсу та його крайньої похідної - валютної ради - неприйнятне у більшості країн Центральної та Східної Європи;

- узагальнено причини часткової конвертованості валют європейських країн з перехідною економікою: по-перше, валютний курс є надто чутливим до руху короткострокового капіталу, по-друге, збільшення іноземних активів у перехідній економіці є фактором збільшення грошової маси та темпів інфляції, якщо не відбувається зростання обсягів національного виробництва і продуктивності праці;

- виявлено залежність між рівнем бюджетно-фінансової дисципліни та ступенем використання валютного курсу як номінального якоря у програмах фінансової стабілізації; доведено, що використання валютного курсу як номінального якоря фінансової стабілізації загрожує забезпеченню бюджетно-фінансової дисципліни;

- за допомогою комплексу макроекономічних показників проаналізовано ефективність валютно-курсової політики в України; зокрема, у роботі показано, що девальвація не сприяє покращанню торгового балансу та розвитку експорту через систему факторів, зокрема, велику частку сировини у структурі українського імпорту, адміністративне втручання НБУ на валютному ринку, обмежувальну політику щодо конвертованості операцій руху капіталу, високий рівень зовнішнього боргу, повільну реакцію агентів ринку на покращання кон'юнктури, умов торгівлі або виникнення тимчасових конкурентних переваг;

- доведено, що в Україні вплив валютного курсу на цінову стабільність через грошову масу послабляється внаслідок скорочення валютного ринку; з метою відновлення і посилення цього впливу пропонується впровадження строкових контрактів купівлі-продажу іноземної валюти.

Практичне значення отриманих результатів обумовлюється тим, що вони можуть бути використані при оцінці ефективності, формуванні середньо- та довгострокової валютно-курсової політики в України, підготовці рекомендацій для організацій, що займаються монетарними та валютно-фінансовими проблемами. Результати дослідження впроваджено у практичну роботу управління прогнозування курсової політики Департаменту валютного регулювання Національного банку України (довідка №13-408/1943 від 08.06.2000 р.) та Відділу соціально-економічної стратегії та економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень (довідка №293/328 від 30.05.2000 р.). Результати дослідження також впроваджено в навчальний процес Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах нової спеціалізації “Європейська економіка та інтеграція”. Матеріали і результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні курсів “Економіка країн Європи” та “Економіка України”.

Дане дисертаційне дослідження, по-перше, розвиває наукову дискусію прихильників систем фіксованого та плаваючого курсу щодо напрямків еволюції світової валютної системи. Попередні роботи західних вчених, як правило, обмежувались дослідженням розвинутих країн і країн, що розвиваються. Це ставило під сумнів, що результати попередніх досліджень були універсальними і достовірними, оскільки не приймались до уваги понад 26 країн з перехідною економікою. По-друге, дана робота розвиває теорію валютного курсу в умовах перехідної економіки. По-третє, розвиток концепції валютно-курсової політики створює підґрунтя для подальшого дослідження проблеми пошуку оптимальних режимів її функціонування.

Особистий внесок здобувача. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 одноосібних наукових праць загальним обсягом 4,5 д.а.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та наукові результати дослідження доповідались на міжнародних наукових конференціях “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклади України)”, 19-20 листопада 1998 р., м. Київ; “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)”, 25-26 листопада 1999 р., м. Київ; Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13 квітня 2000 р., м. Київ. Тези виступів на конференціях опубліковані.

1. Системи валютного курсу в умовах глобалізації світової економіки

Проаналізовано причини і економічний ефект глобальної тенденції переходу на більш гнучкі системи валютного курсу, місце валютного курсу та системи валютного курсу в теорії перехідної економіки, механізм його формування і характер зміни у процесі трансформації економік країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ).

Початок 70-х років позначено розвалом Бреттон-Вудської валютної системи і початком лібералізації світової валютної системи. У роботі зазначено мотиви, які спонукали країни рухатись у напрямку більш гнучкого валютного режиму. По-перше, навіть розвинені країни, які прив'язали свої валюти до долара на початку 1970-х років, змушені були перейти на систему прив'язки до кошика валют через реальне знецінення долара США. По-друге, іншим ключовим фактором було прискорення темпів інфляції у глобальному масштабі упродовж 80-х років. По-третє, останнє десятиріччя відзначилося стрімким підвищенням міжнародної мобільності капіталу і, зокрема, хвилеподібними змінами у його русі, що значно збільшило загрозу глобальних економічних шоків, а разом з тим і тиск на валюти у бік їх більшої гнучкості.

Проте, більшість європейських країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються, поки ще не в змозі дозволити собі застосувати систему вільно плаваючого валютного курсу. Недостатньо розвинені фінансові ринки у цих країнах потребують активного регулюючого втручання, коригування і масштабних інтервенцій.

У роботі підкреслюється, що система фіксованого валютного курсу є найменш придатною для тривалого використання в умовах перехідних економік. Вона позбавляє фіскальну і монетарну політику гнучкості. Це уповільнює розвиток економіки і віддаляє перспективу досягнення позитивних показників зміни ВВП транзитивної країни. Надзвичайно важливо зберігати у системі валютного курсоутворення елемент гнучкості. Для цього найбільш придатними є змішані системи валютного курсоутворення. Лише у виняткових випадках система фіксованого валютного курсу може бути привабливою для малих країн з перехідною економікою (КПЕ) та країн, що розвиваються. Вона не вимагає великих валютних резервів, враховуючи незначний сукупний попит у цих країнах, і забезпечує певну макроекономічну стабільність.

У роботі зазначаються певні переваги гнучкого курсоутворення у контексті монетарної та фіскальної експансії. За системи плаваючого валютного курсу монетарна експансія може на певний час збільшити експорт і сукупний попит. Після фіскальної експансії за умов плаваючого валютного курсу, як і за умов фіксованого курсу, сукупний попит залишається незмінним, проте через вільні операції з іноземними активами і вільне коливання валюти центральному банку не потрібно витрачати валютні резерви на утримання курсу валюти.

З іншого боку, вільно плаваючий валютний курс швидко реагує на зміни у макроекономічній кон'юнктурі, тому він має схильність до коливань і є менш стабільним, ніж фіксований. У роботі підкреслюється, що збереження стабільності плаваючих курсів ключових резервних валют вимагає високого ступеня координації валютної політики і узгодженості дій провідних монетарних установ таких промислово розвинених країн, як США, члени ЄС та Японія. Найвищого ступеня координації грошово-кредитної та валютної політик на сьогодні досягнуто у Європейському Союзі, де 1 січня 1999 року була втілена у життя ідея єдиної валюти - євро.

У дисертації вказується, що впровадження євро з первісно заниженим курсом має як позитивні, так і негативні наслідки для країн з перехідною економікою. Серед позитивних наслідків розглядається зростання товарообігу і ВВП країн з перехідною економікою прив'язки до композитних валют євро поряд із зростанням сукупного продукту і обсягів зовнішньої торгівлі в ЄС. Негативним наслідком вважається зростання у національній валюті зовнішнього боргу країн Центральної та Східної Європи, що прив'язували свої обмінні курси до валют зони євро, ціна якої повільно знижується.

У роботі звернено увагу на те, що в умовах регулювання капіталу за системи фіксованого валютного курсу експансія, як фіскальна, так і монетарна, спричинює виснаження валютних резервів і виникнення подвійного валютного ринку, що загрожує валютно-фінансовою кризою. Подібні кризи спостерігались у рамках Європейської валютної системи у 1993 році, у Мексиці у 1994 році і в Азіатському регіоні у 1997 році.

У роботі доводиться, що теоретичні обґрунтування гіпотез про кризи, що самореалізуються (self-fulfilling crises), або тверджень про несподіваність валютних криз, які часто використовуються як пояснення ускладнень у ЄВС, Мексиці та в азіатському фінансовому просторі, є хиткими і не мають вагомих підстав. З використанням моделі валютної кризи за прив'язаного валютного курсу Б. Деніела у роботі доводиться, що критерії наближення валютної кризи є об'єктивними і показовими, якщо уряд не дотримується бюджетних обмежень, не запобігає виникненню подвійного ринку валют і передумов для такої кризи.

У роботі зроблено наголос на тому, що за фіксованого валютного курсу збільшується імовірність відхилення останнього від рівня фундаментальної макроекономічної рівноваги або його завищення. При встановленні обмінного курсу за будь-якої системи курсоутворення необхідно, щоб він максимально відповідав стану макроекономічних показників і був максимально стабільним.

У дисертації проаналізовано класичні моделі та концепції обчислення валютного курсу за паритетом купівельної спроможності та відповідно до стану платіжного балансу. Пріоритет надається макроекономічному балансовому методу обчислення валютного курсу, оскільки у ньому детально врахований стан поточних рахунків платіжного балансу, що є важливим аспектом економічної політики будь-якої країни.

У роботі підкреслюється, що заниження валютного курсу відносно реального рівноважного курсу створює тимчасові конкурентні переваги національному виробнику, тому цей захід використано європейськими країнами з перехідною економікою на початку реформ. Крім того, первинне заниження курсу валюти у цих країнах пов'язане з наявністю грошового навісу, незадоволеного попиту на валютні активи, що супроводжується доларизацією економіки, недостатньою довірою до структур, що формують і проводять валютну політику, швидкою і надмірною, порівняно з іншими країнами світу, лібералізацією торгівлі при одночасному зниженні та скасуванні митних тарифів і кількісних обмежень, а також відсутністю достовірних даних та інструментів обчислення належного валютного курсу рівноваги для перехідної економіки. Зрозуміло, що менш шкідливими є помилки, пов'язані з недооцінкою валюти, ніж ті, що можуть бути спричинені її переоцінкою.

Теоретично обґрунтовано і графічно показано, що грошовий навіс можна ліквідувати за допомогою цін або штучного скорочення грошової маси. Другий шлях є конфіскаційним і не практикувався. Перший шлях звільняє пригнічену (приховану) інфляцію (repressed inflation) соціалістичної економіки. Щоб подолати цю інфляцію слід обрати номінальний якір фінансової стабілізації у вигляді валютного курсу (стабілізація, що спирається на валютний курс - exchange-rate based stabilization program) або грошової маси (стабілізація, що спирається на грошову масу - money-based stabilization program).

У роботі зазначається, що намагаючись забезпечити довіру провідній монетарній установі доводиться обирати між правилами та дискреційністю дій (тобто гнучкістю, свободою дій) при проведенні політики у валютній та грошово-кредитній сферах (т. зв: "rules-versus-discretion"). Визначення переваг та недоліків правил і дискреційності дій при проведенні політики монетарними установами передбачає вибір між жорсткими інституціональними заходами та більшим ступенем гнучкості.

2. Формування валютно-курсової політики в країнах Центральної та Східної Європи

Досліджуються і аналізуються переваги та недоліки, причини і фактори вибору систем валютного курсу в перехідних економіках регіону, завдання валютно-курсової політики за різних систем курсоутворення, ефективність і напрямки оптимізації цих систем у процесі переходу до розвинутої ринкової економіки.

В роботі розглядаються причини неоднорідності вибору механізму валютного курсоутворення в європейських країнах з перехідною економікою. У центрі уваги знаходяться три основні системи валютного курсу в регіоні: плаваючий валютний курс, прив'язаний валютний курс і найбільш радикальна похідна фіксованого валютного курсу - валютна рада.

Лібералізація цін і торгівлі на початку реформ змушує запроваджувати систему фіксованого валютного курсу. Мається на меті скористатися обмінним курсом як номінальним якорем фінансової стабілізації та використати його як інструмент пригнічення інфляції, гарант довіри до монетарної політики, фактор стабільного розвитку приватного сектору економіки, стійкого засобу обслуговування бюджетного дефіциту та зовнішнього боргу.

У роботі показано, що функціональний вибір системи валютного курсу після первинної стабілізації переважно знаходиться між похідними від прив'язаного та гнучкого валютних курсів, оскільки лібералізація економіки, дефіцит торгового балансу та інвестицій, брак валютних резервів не дозволяють довго використовувати жорстку систему валютного курсоутворення для забезпечення фінансової стабілізації. Проте, у роботі зазначено, що у виключних випадках у деяких малих країнах регіону механізм валютно-курсової політики спирається на систему валютної ради.

З європейських країн з перехідною економікою першими валютну раду запровадили Естонія та Литва. У Латвії формально не було проголошено механізм валютної ради і національна валюта прив'язана не до резервної валюти, а до кошику СДР. Проте, резерви центрального банку утримуються на рівні, близькому до 100 % покриття грошової бази, і за цією ознакою валютна система Латвії нагадує механізм валютної ради. У роботі підкреслюється, що країни Балтії є винятковим прикладом успішного тривалого застосування жорсткої фіксації валютного курсу, оскільки цьому сприяли особливі умови, а саме активна кредитна і інвестиційна експансія з-за кордону, невеликий обсяг економіки з чіткими і стабільними зовнішньоекономічними пріоритетами, а відповідно й помірні потреби валютного обслуговування зовнішнього товарообігу, фінансова підтримка реформ від міжнародних фінансових організацій.

Окрему групу країн, що застосували валютну раду, утворюють балканські країни (Болгарія, Боснія-Герцеґовина). У роботі встановлено, що в цих країнах валютна рада виконує рятівну роль. Цими країнами накопичено великий зовнішній борг, а провідні монетарні установи не впорались з підтримкою стабільності національних валют і подоланням інфляції. За підтримки МВФ валютні ради використані на Балканах як засіб подолання інфляції і забезпечення фінансової стабілізації.

У роботі встановлено, що валютна рада є ефективним механізмом боротьби з інфляцією, створення довіри до монетарної політики, стабілізації ВВП і валютного курсу в малих країнах з невеликим зовнішнім товарообігом і валютними резервами, що покривають грошову масу.

У дисертації проаналізовані та систематизовані економічні фактори формування системи валютного курсоутворення. У роботі вони класифіковані у дві великі підгрупи: міжнародні зовнішні та загальні макроекономічні фактори. Міжнародні фактори характеризують структурну позицію країни у світовій економіці, виходячи з якої вона може собі дозволити фіксований або більш гнучкий валютний курс. До таких факторів належать залежність країни від зовнішньої торгівлі, уразливість перед зовнішніми шоками, мобільність капіталу. Загальні макроекономічні фактори включають темпи інфляції, стан державних фінансів, мобільність робочої сили, еластичність цін та заробітної плати, диверсифікацію виробництва.

У дисертаційному дослідженні розкриваються недоліки тривалого використання фіксованого валютного курсу в перехідній економіці. Так, вказується, що фіксований валютний курс у країнах Центральної та Східної Європи впроваджувався в умовах, коли структура бюджету колишніх радянських країн не відповідала вимогам ринкової економіки. Хронічний дефіцит бюджету в цих країнах був, а в СНД ще залишається, несумісним із намаганням забезпечити довгострокову стабільність валютної політики. За допомогою узагальненої Е.Тальві моделі “кризи платіжного балансу” П. Кругмана та моделі “стабілізації, що спирається на валютний курс” Г. Кальво і К. Вега в роботі доводиться, що в транзитивній економіці, якій притаманна необачлива бюджетна політика і хронічний дефіцит, валютний курс може зберігатись на певному фіксованому рівні лише тимчасово. Потрібне регулярне коригування курсу. Це означає, що прив'язаний валютний курс у чистому вигляді є тимчасовим заходом, після якого неодмінно слід переходити на більш гнучкі системи курсоутворення. Наповнення економіки іноземним капіталом, рух якого важко піддається контролю, також є сигналом до збільшення гнучкості валютного курсу.

Автором обґрунтовується і підкреслюється, що оптимальний механізм валютно-курсової політики в європейських країнах з перехідною економікою полягає у гібридній системі валютного курсу. Під останньою розуміється система прив'язаного до однієї чи кількох валют обмінного курсу з регулярним коригуванням або регульованого плавання валюти. У роботі встановлено, що трансформація економіки має супроводжуватись поступовим збільшенням гнучкості системи курсоутворення, переходячи послідовно від фіксації валютного курсу і закінчуючи переходом на вільно плаваючий валютний курс (як одна з ознак завершення перехідного етапу розвитку економіки).

3. Роль курсової політики у фінансовій сфері європейських країн з перехідною економікою

Розглянуто і проаналізовано роль валютно-курсової політики в процесі фінансової стабілізації, взаємодію між системою валютного курсу та бюджетною дисципліною, між валютною політикою і регулюванням руху капіталу, характер зміни валютного курсу в умовах припливу інвестицій до країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи, також проаналізовано і оцінено ефективність валютно-курсової політики при забезпеченні фінансової та загальної макроекономічної стабілізації в Україні.

У роботі вперше досліджено залежність бюджетної дисципліни від системи валютного курсу в перехідних економіках ЦСЄ і виявлено, що програмам стабілізації, які спираються на механізм валютного курсу, є притаманним нижчий ступінь фінансової дисципліни, ніж програмам, що спираються на грошову масу.

У стабілізаційній програмі, що спирається на валютний курс на першому її етапі спостерігається швидке зниження (пригнічення) інфляції. Пізніше штучно збільшений попит та обсяг грошей в обігу на внутрішньому ринку, насиченому імпортом, збільшує дефіцит бюджету і призводить до краху існуючого номінального якоря, а відтак і кризи.

У дисертації встановлено, що порівняно з системою фіксованого валютного курсу більш гнучке курсоутворення через розподіл інфляційного тиску у часі створює кращі умови для врегулювання бюджету в майбутньому в разі необачних дій уряду щодо витрат.

У дисертації досліджується взаємозв'язок між міжнародною мобільністю капіталу та зростанням реального валютного курсу, що існує через імовірні зміни, які спричиняє вплив іноземного капіталу на фундаментальну макроекономічну рівновагу та стан платіжного балансу. За сприятливих умов капітал, що надходить до країн з перехідною економікою, забезпечує розширення та вдосконалення виробничих фондів. Це прямо або опосередковано збільшує ефективність та обсяги виробництва (ефект Баласса-Самуельсона). За таких умов зростання реального валютного курсу не має наслідком втрату конкурентоспроможності національного товаровиробника.

Проте, у роботі вказується, що надходження іноземного капіталу може спричинити неадекватне зростання попиту порівняно з реальним стійким рівнем доходів економіки. Такий споживчий бум та штучне пожвавлення економічного росту не стимулює вкладання капіталу у тривалий економічний цикл, оновлення виробничих фондів та підвищення продуктивності праці. Таке зростання реального валютного курсу може призвести до втрати конкурентоспроможності національної економіки, оскільки воно не пов'язане зі зростанням у реальному секторі економіки або зі зростанням ефективності виробництва.

Щоб запобігти негативному впливу руху капіталу на економіку в країнах з перехідною економікою застосовується контроль за рухом капіталу, в першу чергу короткострокового, зокрема інтервенціями на валютному ринку та обмеженнями конвертованості національної валюти. При цьому обмеження є асиметричними, оскільки ступінь конвертованості валюти є різним за поточними операціями і за статтями руху капіталу.

У роботі проаналізовано валютні інтервенції в країнах Центральної та Східної Європи та встановлено, що мінімальна стерилізація валютної інтервенції при купівлі іноземної валюти збільшує ліквідність банківської системи і призводить до зростання темпів виробництва і приросту ВВП. За повної стерилізації пожвавлення в економіці не спостерігається, відбувається поступове завищення валютного курсу.

Особливу увагу звернено на той факт, що валютні обмеження не можуть використовуватись як тривалий засіб забезпечення стабільності фінансової системи країни. Вони мають наслідком гальмування розвитку зовнішньої торгівлі та фінансового посередництва, завищення процентних ставок і знецінення фінансового добробуту фізичних та юридичних осіб, а також можуть спричинити виникнення дворівневого валютного ринку та дестабілізацію валютного курсу.

У роботі зроблено висновок про необхідність подальшої лібералізації руху капіталу не лише за поточними статтями платіжного балансу, а й за статтями руху капіталу.

У роботі проаналізовано валютна-курсову політику в Україні до і після валютної кризи 1998 року. Досліджується вплив зміни валютного курсу на ціни через такі канали: а) зміна попиту на національну валюту; б) безпосередній вплив на експортні та імпортні ціни; в) зміна рівня заробітної плати; г) зміна ліквідності агентів ринку, що тримають для розрахунків іноземну валюту і сукупного попиту в економіці.

Встановлено, що загалом зв'язок між зміною валютного курсу та грошовою масою в Україні достатньо відчутний, про що свідчать аналітичні показники, розраховані автором і наведені у табл. 1.

Автор розділяє період дослідження валютно-курсової політики на три умовні етапи і зазначає, що через недосконале макроекономічне регулювання до первинної стабілізації економіки України у 1996 році аналіз, який ґрунтується на наявних статистичних даних за 1991-1999 роки, неодмінно буде відрізнятись від того, який ґрунтується на менш тривалому періоді спостереження за 1996-1999 роки.

Перший етап - 1992-1995 рр. - характеризувався асиметрією макроекономічного регулювання. Другий етап - 1996-1998 (серпень) рр. - тимчасова фінансова і макроекономічна стабілізація. Третій етап - з вересня 1998 року - післякризовий. На другому етапі вперше за весь період реформ досягнуто перевищення темпів інфляції над темпами знецінення валюти.

Таблиця 1. Кореляція зміни валютного курсу та деяких основних макроекономічних показників в Україні у 1994-1998 рр.

Девальвація гривні у 1 % супроводжувалась 2-3 % інфляції. А з квітня по липень 1998 року спостерігалось зниження цін на фоні повільного знецінення гривні.

Автор підкреслює, що послаблення залежності рівня інфляції від зміни грошової маси є виключно штучно створеним, що коштувало країні валютних резервів НБУ, зростання зовнішнього боргу з 8 млрд. доларів США у 1995 році до 12,6 млрд. доларів США станом на 1 вересня 1999 року та значного зростання (у 3,5 рази) обсягів купівлі іноземної валюти населенням. У результаті кризи 1998 року та заборони спекулятивних операцій валютний ринок за трьома валютами (долар США, німецька марка та російський рубль) станом на вересень 1999 року скоротився у 3,5 рази, а попит на іноземну валюту перестав відчутно впливати на інфляцію. Для активізації валютного ринку пропонується впровадити на ньому строкові угоди.

У роботі зазначено, що на сучасному етапі в Україні найбільш стійкий і передбачуваний зв'язок між валютно-курсовою політикою та цінами існує саме через торговий баланс, основну роль у цьому відіграють імпортні ціни. Зокрема, автор робить висновок, що інфляція імпортних цін внаслідок девальвації гривні відповідає за 69,9 - 75% інфляції споживчих цін в Україні.

Особливу увагу звернено на той факт, що в Україні механізм валютного курсоутворення (у контексті девальвації) дійсно суттєво не впливає на розвиток експорту й скорочення імпорту. Дається взнаки вплив вад у структурі українського імпорту, який на 41 % складається з енергоносіїв з Росії, а також втручань НБУ на валютному ринку і обмежень конвертації гривні за статтями руху капіталу, а іноді й за поточними статтями.

Автором встановлено, що в Україні заробітна плата є майже нееластичною. Взаємозв'язок між динамікою валютного курсу та рівнем заробітної плати слабкий. Дефект зв'язку між обмінним курсом та заробітною платою пояснюється невиконанням чинного трудового законодавства у тій її частині, що стосується індексації заробітної плати.

У роботі підкреслюється, що значення каналу впливу обмінного курсу на інфляцію через канал ліквідності агентів ринку, що тримають активи в іноземній валюті може повільно зростати доки зберігатиметься тенденція до збільшення валютних заощаджень населення. З 1995 року населення придбало валюту на суму понад 10 млрд. доларів США. Це еквівалентно 37 % ВВП України. Такі валютні активи утворюють потенційно потужний канал впливу зміни валютного курсу на інфляцію споживчих цін.

У дисертації автор розглядає причини валютної кризи і подальшу стратегію валютної політики в Україні. Так, головною причиною валютної кризи вважається невідповідність жорсткої монетарної і валютно-курсової політики НБУ м'якій бюджетній і борговій політиці уряду. Це підтверджує висунуту раніше гіпотезу, що в європейських країнах з перехідною економікою (також і в умовах української економіки) стабілізаційні заходи, що спираються на валютний курс, спонукають до меншого ступеня бюджетної дисципліни.

На підставі проведеного аналізу автор наголошує на тому, що в контексті подальшої валютно-курсової політики в Україні не можна застосовувати жорсткий механізм курсоутворення, у тому числі і валютну раду. Найбільш придатною є система регульовано-плаваючого валютного курсу. Стабільність цієї системи значно підвищиться, якщо буде збільшено оперативну незалежність Національного банку України.

Висновки

1. Глобальна тенденція до збільшення гнучкості валют диктується більш відкритою, зовнішньо спрямованою політикою щодо торгівлі та інвестицій, акцентуванням уваги саме на ринковому механізмі встановлення курсів валют та процентних ставок. Фіксований валютний курс є більш прийнятним за умов, коли негаразди економіки є переважно монетарного плану і стосуються більшою мірою рівня цін в економіці. Гнучкий валютний курс є більш прийнятним за умов, коли порушення балансу в економіці мають реальний характер. Транзитивним країнам потрібно рухатись у напрямку збільшення гнучкості систем обмінного курсу.

2. Перехід країнами Європейської валютної системи на спільну валюту призведе до збільшення обсягів торгівлі в європейському регіоні. Знецінення євро проти ключових валют має збільшити обсяги зовнішньої торгівлі країн з перехідною економікою прив'язки до європейських валют, також підвищити вартість у національній валюті зовнішнього боргу. Проте для мінімізації негативного ефекту впливу курсу євро країнам з перехідною економікою можна запропонувати перехід на валютний кошик або його розширення, збільшивши у ньому частку валют, у які деноміновано зовнішній борг або інших резервних валют поза зоною євро.

3. Глибока первинна девальвація валюти ліквідує грошовий навіс і створює вихідні конкурентні переваги країнам з перехідною економікою. Дослідження реальних валютних курсів, проведене у цій роботі, дає підстави стверджувати, що девальвація валют країн з перехідною економікою не мала надто важких наслідків і не має підстав очікувати, що недооцінка валют цих країн призведе у майбутньому до великих стрибків цін. Процес зростання реальних валютних курсів після їх первинної девальвації є бажаним у країнах з перехідною економікою, якщо він пов'язаний зі зростанням реальних доходів і збільшенням продуктивності (ефект Баласса-Самуельсона).

4. У результаті дослідження процесу зростання реального валютного курсу встановлено, що, по-перше, зростання реального валютного курсу є закономірним наслідком вдалої трансформації перехідної економічної системи. По-друге, якщо зростання реального валютного курсу відбувається в умовах системи фіксованого (прив'язаного) валютного курсу, то для утримання існуючого курсу національної валюти необхідне стійке перевищення внутрішніх темпів інфляції над темпами інфляції в основних торгівельних партнерів з числа країн з розвиненою ринковою економікою. Зростання реального валютного курсу в умовах більш гнучкого режиму валютного курсу є фактором поступового зниження темпів інфляції. По-третє, на нашу думку, за сучасних обставин немає потреби у суттєвому скороченні темпів інфляції у більшості європейських КПЕ до рівня більш розвинених країн. Цьому є кілька причин:

помірно висока інфляція запобігає зростанню курсів національних валют КПЕ порівняно з твердими валютами;

у контексті забезпечення ефективності і конкурентоспроможності національного виробника інфляція дозволяє вносити корективи у внутрішні умови торгівлі у разі зміни відносних цін.

5. Для перехідної економіки, що є незахищеною перед зовнішніми та внутрішніми шоками, є неможливим постійне дотримання жорстких правил при проведені валютної політики, а необхідність періодичного її коригування вимагає дискреційності дій. Оптимальним є поєднання дискреційності дій з елементами нормативної валютної політики.

6. Виділено дві великі групи економічних факторів вибору системи валютного курсу: міжнародні зовнішні та внутрішні макроекономічні фактори. Міжнародні фактори характеризують позицію країни у світовій економіці, виходячи з якої вона може собі дозволити фіксований або більш гнучкий валютний курс. До таких факторів відносять залежність країни від зовнішньої торгівлі, уразливість перед зовнішніми шоками, мобільність капіталу тощо. До іншої групи відносять темпи інфляції, стан бюджету, мобільність робочої сили, еластичність цін та ступінь диверсифікації виробництва.

7. Хоча дефіцит торгового балансу, інфляція та брак валютних резервів свідчать не на користь тривалого використання системи фіксованого валютного курсу, проте валютна рада - жорстка похідна цієї системи - може забезпечити тривалу фінансову і макроекономічну стабільність за певних умов: а) малий розмір економіки та помірна потреба в іноземній валюті для обслуговування зовнішнього товарообігу; б) активна позиція іноземного підприємницького і банківського капіталу (країни Балтії); в) неспроможність системи центрального банку стримувати падіння валютного курсу та темпи інфляції; г) значна зовнішня фінансова допомога (Балканські країни).

8. За допомогою узагальненої моделі “кризи платіжного балансу” П. Кругмана та моделі “стабілізації, що спирається на валютний курс” Г. Кальво і К. Вега встановлено, що фіксований валютний курс забезпечує первинну стабільність і зростання сукупного попиту в економіці. У країнах ЦСЄ утримування валютного курсу за допомогою механізму фіксації є штучним і тимчасовим. Незбалансований бюджет країн з перехідною економікою не сприяє збереженню курсу валюти на постійному рівні. Довіра до фіксованого валютного курсу за умов перехідної економічної системи обмежена в часі.

9. Оптимальний механізм валютно-курсової політики перехідного періоду в країнах ЦСЄ полягає у гібридній системі валютного курсу. Під останньою розуміється система регульовано плаваючого валютного курсу або валютного коридору з постійним коригуванням. Трансформація економіки має супроводжуватись поступовим збільшенням гнучкості системи курсоутворення закінчуючи переходом на вільне плавання.

10. Порівняльний аналіз, проведений у цій роботі, свідчить про більш стійку динаміку дефіциту державного бюджету серед країн, в основу стабілізаційних програм яких було закладене регулювання пропозиції грошей (Чехія, Румунія, Словенія), ніж серед тих, що поклались у своїх стабілізаційних програмах на регулювання валютного курсу (Болгарія, Словаччина, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Угорщина). Механізм фіксованого валютного курсу - стабілізація, що спирається на валютний курс - сам по собі не є запорукою досягнення бюджетної дисципліни. Бюджетна дисципліна є умовою фінансової стабілізації. Відсутність такої дисципліни автоматично стає загрозою фінансовій стабільності. Механізм плаваючого валютного курсу - стабілізація СПГ - спонукає до більшої дисципліни фінансово-бюджетної політики.

11. Європейським країнам з перехідною економікою притаманним є асиметричний підхід до конвертованості операцій за поточними статтями платіжного балансу та статтями руху капіталу. Асиметричні обмеження конвертованості операцій за статтями руху капіталу - це засіб тимчасової терапії, який повинен забезпечити стабільність фінансової системи поки уряд створює умови для довгострокового капітального інвестування. Валютні обмеження не можуть використовуватись як тривалий спосіб забезпечення стабільності фінансової системи країни, оскільки їхнім наслідком неодмінно стає занепад зовнішньої торгівлі, фінансової системи та знецінення національних активів. Також ці обмеження утворюють сприятливі умови для виникнення в країні подвійного валютного курсу, або навіть подвійного валютного ринку. Тому перед країнами з перехідною економікою постає завдання подальшого збільшення конвертованості за операціями міжнародного руху капіталу.

12. Валютно-курсова політика в Україні має недоліки порівняно з валютно-курсовою політикою країн з розвиненою ринковою економікою. По-перше, з чотирьох ключових каналів впливу валютного курсу на споживчі ціни (грошова маса, експортно-імпортні ціни, заробітна плата, ліквідність агентів ринку, що тримають валютні цінності для розрахунків) два з них мають незначне функціональне значення. Так, внаслідок скорочення валютного ринку послабився вплив на інфляцію через грошову масу, а канал заробітної плати взагалі майже не спрацьовує. По-друге, валютно-курсова політика є недосконалою щодо врегулювання торговельного балансу країни.

13. Повернення у коротко- та середньостроковій перспективі до будь-якої модифікації системи фіксованого чи прив'язаного валютного курсу є неприпустимим. По-перше, після кризи 1998 року прив'язаний валютний курс не буде сприйматись ринком як життєздатний засіб тривалого забезпечення макроекономічної стабільності. По-друге, потенційно потужний канал ліквідності економічних агентів, що тримають валютні цінності для розрахунків, є фактором інфляції споживчих цін і завищення реального валютного курсу. По-третє, хоча новим законом про Національний банк України встановлені обмеження на кредитування уряду, проте обмежена оперативна незалежність Банку не сприяє бюджетній дисципліні, а отже, не гарантує стабільності валютного курсу та фінансової стабільності. По-четверте, валютний курс не може залишатись стійким тривалий час внаслідок недоліків у структурі імпорту та хронічного дефіциту торговельного балансу за неадекватних надходжень за статтями руху капіталу.

У середньостроковій перспективі найбільш прийнятною є система регульовано плаваючого валютного курсу.

14. Щоб вдосконалити механізм валютно-курсової політики в Україні і забезпечити передумови переходу у майбутньому на вільне плавання валютного курсу ми пропонуємо ужити невідкладних заходів щодо усунення недоліків у структурі імпорту шляхом його диверсифікації, а також збільшити рейтинг довіри і автономії Національного банку України. Для цього необхідно: а) не позбавляти уряд повністю можливості отримання кредитів, а встановити чіткі процедури кредитування уряду, які б передбачали попереднє повідомлення НБУ про напрями використання позики, надання гарантій цільового використання кредиту, обмеження розміру кредиту; б) внести зміни до законодавства про НБУ і виключити положення, що передбачають узгодження грошово-кредитної і валютної політики Національного банку з Урядом. Перекласти повноваження формування засад грошово-кредитної політики з Ради НБУ виключно на Правління НБУ. Це сприятиме збільшенню автономії Банку.

З метою пожвавлення валютного ринку і подальшого переходу на систему вільного плавання валютного курсу мають бути впроваджені строкові контракти купівлі-продажу іноземної валюти.

валютний курсовий макроекономічний перехідний

Література

Проблеми трансформування банківських системи і регулювання валютних курсів в європейських країнах з перехідною економікою // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 7. - Ч.І.- К.: Київський університет. - 1998. - С. 16-27.

Валютно-курсова політика у концепції транзитивної економіки // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 12. - Ч.ІІІ. - К.: Київський університет. - 1999. - С. 31-56.

Критерії і принципи вибору оптимального механізму валютного курсу в європейських країнах з перехідною економікою // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 13. - Ч.ІІІ. -К.: Київський університет. - 1999. - С. 71-90.

Проблеми оптимізації режимів валютних курсів в європейських країнах з перехідною економікою // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.14. - Ч.ІІ. - К. :Київський університет. - 1999. - С. 109-128.

Валютні ради в європейських країнах з перехідною економікою: мотиви та ефективність застосування // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 17. - Ч.ІІ. - К.: Київський університет. -2000. - С. 131-145.

Валютно-курсова політика та бюджетна дисципліна в європейських країнах з перехідною економікою // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.18. - Ч.ІІ. - К.: Київський університет. -2000. - С. 132-139.

Валютно-курсова політика в Україні. Аналіз ефективності та умови вдосконалення // Вісник університету. Міжнародні відносини. Вип. 16.- К.: Київський університет. - 2000. - С. 57-64.

Размещено на Allbest.ru