Внутрішні негативні інформаційно-психологічні впливи в Україні: сучасний стан та тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru

Внутрішні негативні інформаційно-психологічні впливи в Україні: сучасний стан та тенденції

Конах В.К.

На сьогодні ескалація зовнішніх та внутрішніх негативних інформаційно-психологічні впливів постає однією з найвагоміших загроз національній безпеці України в інформаційній сфері. При цьому спостерігається стійка тенденція зростання їх рівня як у кількісному, так і в якісному вимірі. При цьому внутрішні негативні інформаційно-психологічних впливи в Україні мають найпоширеніше застосування у внутрішньополітичній та економічній сферах, що насамперед пов'язане з перманентною боротьбою політичних еліт та фінансово-олігархічних груп за сфери впливу.

Такі інформаційно-психологічні впливи прямо чи опосередковано завдають шкоди суспільно-політичній стабільності, розхитують економічну та фінансову систему держави, формують негативний імідж України за кордоном, а відтак становлять загрозу національній безпеці України.

Аналізу теоретичних положень та практичних аспектів застосування негативних інформаційно-психологічних впливів в нашій державі присвячені наукові роботи таких вітчизняних авторів, як Почепцова Г.Г[ 1 ], Баранова А. [2], Гундертайло Ю. Д. [ 3 ], Карпенко А.[4] та інших. Проте, повсякчасне використання негативних інформаційно-психологічних впливів політичними елітами та фінансово-промисловими групами вимагає подальшого вивчення зазначеної проблеми та напрацювань заходів з їх нівелювання.

Метою цієї статті є аналіз сучасного стану та тенденцій застосування внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів в Україні, визначення чинників, що зумовлюють високий рівень їх ефективності, а також вироблення заходів з їх нівелювання.

Об'єктом дослідження є сучасний вітчизняний інформаційний простір.

Предметом - внутрішні негативні інформаційно-психологічні впливи в Україні. загроза національна безпека інформаційна

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

проаналізувати вітчизняний інформаційний простір та визначити сучасний стан та особливості застосування внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів в Україні;

визначити мету, методи та засоби здійснення внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів в Україні;

визначити чинники, що зумовлюють високий рівень ефективності застосування внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів в Україні;

запропонувати заходи з нівелювання внутрішніх негативних інформаційно- психологічних впливів в Україні.

Аналіз наявних тенденцій застосування внутрішніх негативних інформаційно- психологічних впливів в внутрішньополітичній та економічній боротьбі засвідчує, що на сьогодні такі впливи здійснюються з використанням усього спектра наявних медійних ресурсів - насамперед телебачення, а також радіо та друкованих ЗМІ. При чому поряд із всеукраїнськими дедалі більше задіюються місцеві ЗМІ. Зважаючи на відсутність як державної, так і громадської ефективної системи контролю за їх змістовним наповненням, регіональні ЗМІ стають ефективним знаряддям для маніпулювання суспільною свідомістю.

Зростає частота використання мережі Інтернет при здійсненні негативних внутрішніх інформаційно-психологічних впливів, що серед іншого пов'язано з фактичною неможливістю встановлення контролю за інформацією, яка там поширюється. Глобальна комп'ютерна мережа надає надзвичайно широкі можливості для маніпулювання суспільною свідомістю - в інформаційних повідомленнях можуть міститись як відкриті, так і приховані інструкції відносно об 'єкгів впливу, замасковані під аналітичні матеріали, прогнози чи оціночні судження щодо тих чи інших подій.

Загалом серед найпоширеніших методів здійснення внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів варто виділити розповсюдження викривленої або недостовірної інформації, використання маніпулятивних технологій, зокрема тенденційних експертних оцінок, недостовірних соціологічних та статистичних даних тощо.

Щодо негативних інформаційно-психологічних впливів у внутрішньополітичній сфері, то їх головною метою зазвичай є формування певної громадської думки із суспільно значущих і резонансних питань, а також дискредитація і деморалізація політичних опонентів.

Донедавна найбільшої ваги вони набирали напередодні та під час виборів, проте останнім часом набувають постійного характеру, що спричиняє застосовування якнайширшого арсеналу політичних технологій. Серед новітніх засобів - долучення в якості експертів та промоутерів загальновідомих міжнародних громадських організацій («Репортери без кордонів», «Transparency International» тощо) та знаних політичних діячів (А. Меркель, ПІ. Фюле, Т. Янгланда та інших) з подальшим їх позиціонуванням у якості незалежних арбітрів. При цьому нехтуються міжнародний імідж України, провокується втручання іноземних структур чи топ-політиків у внутрішні справи України, що завдає шкоди її національній безпеці.

Можна навести чимало прикладів коли саме через мас-медіа влаштовувалися інформаційні провокації. Серед яскравих прикладів використання таких негативних внутрішньополітичних інформаційних впливів варто згадати «касетний скандал», що врешті призвів до програшу JI. Кучми, «дипломний» скандал з бувшим міністром юстиції P Зваричем, що призвів до його відставки, скандал з сином В. Ющенка, що спричинив падіння рейтингу екс-президента ледь не вдвічі, заява Зінченка про «любих друзів» В. Ющенка, що призвела до відставки уряду Ю. Тимошенко та Секретаря РНБО України П. Порошенка, «педофільний скандал» що спричинив падіння рейтингу БЮТ.

Сучасні негативні інформаційно-психологічні впливи в Україні в політичній сфері можна виокремити за спрямованістю на цільову аудиторію, зокрема:

на суспільство в цілому - інформаційні спекуляції щодо невиконання передвиборчих обіцянок Президентом В .Януковичем (в т.ч. в контексті підвищення пенсійного віку, збільшення ціни на газ для населення), обмеження свободи слова в національних ЗМІ діючим керівництвом держави, порушення демократичних свобод;

на окремі соціальні групи та еліти - щодо «русифікації» освіти та інформаційного простору, щодо посилення податкового навантаження на малий та середній бізнес тощо;

на найвище державне керівництво - вплив на прийняття ключових політичних (наприклад, комплексу українсько-російських угод щодо базування Чорноморського флоту в Севастополі), економічних (підвищення ціни на газ, тарифів в ЖКГ), кадрових (вимог щодо відставки керівників органів державної влади) та інших рішень.

Окремою сучасною характеристикою внутрішньополітичної боротьби постає її накладання на іноземні інформаційно-психологічні впливи. З метою використання інформаційної підтримки, що здійснюють іноземні держави, практично всі політичні сили будують власні інформаційні кампанії на тематиці, що інспірується ззовні. Зокрема - статусу та приналежністю AP Крим, начебто порушенню прав і свобод національних меншин в Україні, трактуванню історичної спадщини тощо. Усвідомлюючи, що в разі невикористання таких тем вони будуть використані конкурентами, політичні сили суттєво посилюють їх в своїй повсякденній риториці та особливо в рамках своїх передвиборчих кампаній. Це дає змогу політичним силам спиратися на базовий елек- торат, вже сформований за певними критеріями.

Використання негативних інформаційно-психологічних впливів в економічній сфері має на меті передовсім досягнення певних економічних інтересів - отримання додаткових прибутків за рахунок стимулювання необхідного попиту (наприклад поширення інформації щодо пандемії грипу A/H1N1, псевдопрогнози щодо подорожчання цін на певні товари, зокрема внаслідок тих чи інших урядових рішень), виведення з рівноваги ринків (маніпулювання інформацією щодо тенденцій цін на нерухомість, девальвації чи ревальвації гривні), а також задля боротьби з конкурентами.

Одним з потужних методів ведення інформаційних кампаній, що базуються головним чином на економічному підґрунті, є так звана підміна понять. Наприклад, намагання телеканалів (ТВі, «5 канал», «Чорноморка») нарощувати власну медійну потужність набули значного суспільного резонансу завдяки штучним залученням до суто економічного конфлікту гучних гасел щодо утисків свободи слова через «позбавлення» цих телеканалів радіочастот.

Варто зауважити, що внаслідок підтримки фінансово-олігархічними колами певних політичних угрупування, наявні тенденції до накладання негативних інформаційних впливів в економічній сфері на інформаційні впливи у внутрішньополітичній сфері, як то у випадку скандалів навколо невдалої приватизації «Одеського припортового заводу» та розподілу телерадіочастот Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення.

Серед головних чинників, що створюють передумови для високої ефективності негативних внутрішніх інформаційно-психологічних впливів варто зазначити високий рівень монополізму недержавних ЗМІ - фінансово-промислові групи через належні їм ЗМІ мають широкі можливості для просування власних інтересів. При цьому журналістські колективи через передовсім непрозорість трудових відносин з власниками, а також слабку самоорганізацію практично не мають можливостей для проведення незалежної від власників редакційної політики.

Окрім того, корпоративні права власності переважної більшості загальноукраїнських телекомпаній мають іноземну резиденцію, що створює передумови для неконтрольованого з боку держави потрапляння їх під контроль іноземних структур.

Інша вагомим чинником є те, що на сьогодні українську державницьку позицію послідовно просувають лише ті ЗМІ, що знаходяться у державній власності. Проте українські державні ЗМІ, зокрема через брак коштів, не в змозі виробити якісний інформаційний продукту, якому громадяни віддали б перевагу перед комерційним та іноземним.

Новітньою тенденцією в інформаційному просторі, яка надзвичайно чутливо впливає на загальнополітичні процеси в Україні, є виокремлення в потужну суспільно-політичну страту так званого експертного середовища. Широко відомі й популярні у суспільстві журналісти, аналітики та політологи, які не підтримують діюче керівництво держави та парламентську більшість, мають непропорційно великий вплив на суспільну свідомість.

На відміну від журналістських стандартів країн з розвинутою демократією, коли неформальні лідери громадської думки виступають у тому числі своєрідним фільтром, що відсіває суспільно небезпечну чи шкідливу інформацію, вітчизняне експертне середовище, використовуючи доступність до медіа-ресурсів, віддає перевагу безапеляційній критиці влади, почасти виступаючи провайдерами неперевіреної чи викривленої інформації.

Медійна спільнота, насамперед в Інтернет-просторі, здатна доволі легко і швидко сформувати «шумовий» інформаційний фон, який створює ілюзію загальносуспільних протестних настроїв. І суспільство, яке в цілому напередодні сприймало владні ініціативи нейтрально чи навіть позитивно, отримавши відповідну настанову від ЗМІ, змінює своє ставлення на негативне. Водночас, коли влада намагається донести свої ініціативи до суспільства, медіаспільнота починає її звинувачувати у диктаті та введенні цензури. Відтак можна констатувати, що на сьогодні ЗМЇ в Україні виступають «четвертою гілкою влади», спроможною на свій власний розсуд формувати настрої в суспільстві, яка займає переважно опозиційну до влади позицію.

Окремим аспектом є накладання внутрішніх та зовнішніх інформаційно-психологічних впливів, що посилює їх небезпеку. При цьому наявні тенденції як використання закордонних ЗМІ та експертів для посилення впливів, що мають внутрішнє джерело походження, так і задіяння українських ЗМІ та лідерів громадської думки при проведенні інформаційних кампаній іноземними структурами.

Варто зауважити, що усвідомлення вищезазначених проблем на державному рівні спричинило певні зрушення в нормативно-правовому регулюванні національної безпеки в інформаційній сфері. Зокрема, було розроблено та введено в дію Доктрину інформаційної безпеки України, що стала першим засадничим документом, який визначає основну мету, напрями, принципи, засади інформаційної політики держави у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Зокрема, серед життєво важливих інтересів в інформаційній сфері в Доктрині вирізняється «захищеність від негативного інформаційно-психологічного впливу»[5].

Зі свого боку певні спроби щодо нівелювання негативних інформаційних впливів здійснює Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Проте, через об'єктивні та суб'єктивні причини Держкомтелерадіо неспроможний налагодити дієву координацію між суб'єктами галузі, оскільки йому бракує повноважень, суспільної легітимності, кадрових і матеріальних ресурсів, достатнього рівня державного фінансування[6].

В цілому, незважаючи на певні позитивні зрушення в діяльності органів державної влади в інформаційній сфері (насамперед щодо висвітлення діяльності Президента України та уряду), на сьогодні в Україні так і не сформовано ефективну систему проведення загальнодержавної інформаційної політики, зокрема щодо протидії негативним інформаційно-психологічним впливам.

Таким чином можна констатувати, що високий рівень ефективності внутрішніх негативних інформаційно-психологічних впливів в Україні зумовлений насамперед такими чинниками:

відсутністю ефективної, послідовної та зваженої державної інформаційної політики, спрямованої на формування позитивних настроїв в українському суспільстві та обстоювання національних інтересів в національному інформаційному просторі;

відсутністю дієвого координаційного центру, здатного провадити на загальнодержавному рівні комплексний інформаційний супровід державної політики;

неможливістю в умовах демократичного суспільства використовувати адміністративний ресурс для впливу на формування внутрішнього інформаційного простору;

широким використанням фінансово-промисловими групами підконтрольних ЗМІ для просування власних цілеспрямованих інформаційних трендів;

використанням опозиційними політичними силами вітчизняних та закордонних ЗМІ, а також неурядових організацій для просування заангажованої інформації з метою досягнення власних політичних цілей;

зловживання з боку ЗМІ гаслами свободи слова задля маніпулювання свідомістю з метою формування суспільної підтримки певних політичних сил чи ініціатив.

Враховуючи викладене, необхідно констатувати, що забезпечення інформаційної безпеки в Україні, зокрема щодо забезпечення захищеності від негативних інформаційно-психологічних впливів, неможливе без невідкладного вжиття низки заходів:

перегляду засад формування та провадження державної інформаційної політики;

формування та реалізації системи державної пропаганди, спрямованої як на внутрішнє, так і на зовнішнє інформаційне середовище;

оприлюднення джерел фінансування ЗМІ, з метою виявлення реальних власників та суб'єктів негативних інформаційно-психологічних впливів;

розробки та імплементації адекватних сучасних методів і заходів захисту національного інформаційного простору від негативних інформаційно-психологічних впливів;

забезпечення достатнього рівня присутності якісного національного інформаційного продукту в українському та світовому міжнародному інформаційному просторі.

Список використаних джерел

Почепцов Г. Г. Информационные войны. - К.: Валкер, 2000. - 352 с.

Баранов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? // Національна безпека та оборона. - 2001. - №1. - С. 70 - 76.

Гундертайло Ю.Д. Юнгіанський підхід до проблеми засобів масового впливу //Політична культура демократичного суспільства: стан і перспективи в Україні. Мат. Всеукр. наук.-практ. конференції 26-27 лютого 1998 року. - K.: Гнозис, 1998. - 226 с. - С. 56 - 59.

Карпенко А. Антиукраїнські тенденції в українській державі. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.inshi.inlb in Ibwar antyukrajinski ten den с і і karpenko

Доктрина інформаційної безпеки України (затверджена Указом Президента України від 08.07.2009 р.№ 514/2009). - ст.З пн. 1.

Конах В.К. Реформування системи державного управління інформаційною сферою, як передумова ефективного забезпечення інформаційно-психологічної безпеки України. // Гілея: науковий вісник. - 2011,- Вип. 53. С. 467-471.

Размещено на Allbest.ru