Бізнес-діяльність: види, типи та форми прояву

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЗНЕС-ДІЯЛЬНІСТЬ: ВИДИ, ТИПИ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ

А.О. Приятельчук

В межах сучасного соціально-філософського знання бізнес-діяльність постає як специфічно людська, усвідомлена форма активного відношення до самої себе, інших людей, оточуючого світу, змістом якої є їх доцільна зміна та перетворення з метою досягнення індивідуального економічного успіху. Бізнес-діяльність є волею людини, що приведена у рух і трансформована у силу задля реалізації оптимальної стратегії отримання визначеної ефективності. Структура бізнес-діяльності, як спосіб закономірного зв'язку між складовими проявів та галузей діяльності, мислення та пізнання, сукупність істотних зв'язків між виділеними частинами цілого, що забезпечує його єдність, виявляється посередництвом видів, типів та форм прояву. Рухомою силою становлення і розвитку видів, типів та форм бізнес-діяльності являється співіснування різних методів соціального управління й саморегулювання, форм власності, а також економічних інтересів.

Вид постає як категорія, що виражає визначений рівень процесу узагальнення. Вид це таксономічна, систематична одиниця, в яку інтегруються різні галузі діяльності з спільними ознаками та способами їх організації. "Вид це підрозділ в систематиці, що входить до складу вищого розділу" [1]. Вид є специфічним випадком відображення діалектики одиничного, особливого та загального. Вид виявляється також як реально існуюча, визначальна структурна одиниця в системі людської діяльності. В межах бізнес-діяльності розрізняють наступні її види: виробнича, торгівельнопосередницька, сфера послуг та споживча.

Виробництво характеризують як суспільний процес створення благ, зокрема виробництво самої людини (освіта, здоров'я, послуги), матеріальних благ (засоби до життя), духовних цінностей (значимі для людини та суспільства ідеали та принципи; збереження самобутності національних традицій, культури та мови; продукти творчості тощо). Виробництво являє собою діалектичну єдність продуктивних сил, виробничих відносин та результатів виробництва. Найбільш потужними видами бізнес-діяльності є промислове і аграрне виробництво.

Французькі філософи Ж. Дельоз та Ф. Гваттарі підкреслюють, що сьогодні ".все являється виробництвом: виробництвами виробництв, дій та пристрастей; виробництвами реєстрацій, перерозподілу та обмежень; виробництвами споживання, насолод, тривог та страждань. Все настільки добре покривається виробництвом, що реєстрації безпосередньо споживаються, а споживання безпосередньо відтворюються. Такий перший смисл процесу: внести реєстрацію та споживання у саме виробництво, зробити з них виробництва того ж самого процесу" [2].

Найбільш інтенсивно сьогодні бізнес розвивається у торгівельно-посередницький галузі, у сфері комерції, обминаючи виробництво. Причинами такого явища є недосконала законодавча база, недостатність економічних знань, навичок та досвіду у справі сучасного менеджменту, неналежне управління, намагання почати бізнес без його достатнього економічного обґрунтування. Тенденція тотальної комерціалізації пов'язана також з потужним імпортом товарів та маніпуляціями з ним, не здатністю виробляти необхідне в межах національної економіки. "Замість бажаної підтримки конкурентного середовища в країні існує високий ступінь монополізму і корпоративізму, що можна виправити тільки шляхом перерозподілу функцій управління від держави до громадянських інститутів та до бізнесу, діяльність яких у сукупності стимулюватиме підвищення процесів прозорості в державному управлінні та бізнесі" [3].

Сфера послуг це частина економіки, яка включає всі види комерційних послуг та складає в економічно розвинутих країнах визначальну частину економіки (більше 50%). У міру еволюції людства, науковотехнічного прогресу, механізації та автоматизації фізичної праці, сфера послуг набирає темпи свого розвитку і стає ключовим сектором економіки. В цілому для сфери послуг характерні більш високі прибутки, ніж для промислового, і тим більше, сільськогосподарського секторів економіки. На сьогоднішній день найбільш прогресивними сферами послуг є фінансова, страхова та інформаційна.

Споживання також можна визначити як бізнесдіяльність, що пов'язана з "використанням (індивідуальним, колективним, суспільним) товарів і послуг у процесі задоволення відповідних видів матеріальних та нематеріальних (в т. ч. духовних) потреб, що здійснюється у завершальній сфері суспільного відтворення. У сфері споживання, з одного боку, відбувається нищення створених благ, а з іншого це специфічна сфера їх відтворення, пов'язана з використанням створеного суспільного продукту" [4].

Споживачі, як правило, виступають не лише пасивною стороною у ділових стосунках з бізнесменами, вони рівноправні учасники ділових відносин, їх діловий інтерес це придбання товарів та послуг і реалізується він шляхом самостійних контактів з виробниками та продавцями продукції (послуг) на основі самостійного пошуку за принципом максимізації вигоди. Для споживачів такою вигодою є товар (послуга), який найкраще задовольняє потреби. У процесі реалізації своїх інтересів, споживачі продукують свій специфічний споживчий бізнес. Основу споживчого бізнесу складає приватна власність на предмети споживання і послуги. Наслідком споживчого бізнесу є відображення зацікавленості людей в кінцевих результатах виробництва. Споживчий бізнес здійснюється усіма громадянами і тому відображає загальну участь людей в системі ділових відносин. Споживчий бізнес є стимулюючою силою відносно бізнес-діяльності взагалі, адже диктує умови продукування, змушує виробників сприймати споживачів у якості партнерів у межах ділових стосунків. Навіть самі виробники є учасниками споживчого бізнесу, адже постають споживачами продукції інших фірм.

Разом з тим, масове виробництво та споживання, строката та еклектична дійсність сформувала суспільство бездумних споживачів, що живуть примітивними потребами та бажаннями. Ж. Дельоз та Ф. Гваттарі вводять поняття "бажаючі машини це бінарні машини з бінарним правилом чи асоціативним режимом; одна машина завжди стикується з іншою. Продуктивний синтез, виробництво виробництва, має конективну форму: "і", "і ще." [5]. "Шизофреник це універсальний виробник. Тут немає місця розрізнення виробництва та виробленого" [6]. Речі складають реальність, що невпинно розмножується, є продуктами людської діяльності, підкорені не природнім законам, а закону мінової вартості. Людина набуває значущості тільки в тому випадку, якщо вона посередництвом розуму та порозуміння з іншими людьми займається порядком технічного забезпечення мас.

Х. Ортега-і-Гассет зазначає, що "ми живемо в епоху, яка відчуває себе здатною досягти чого завгодно, але не знає чого саме. Вона володіє всім, але тільки не собою" [7]. Ж. Бодріяр у роботі "Суспільство споживання" пише, що ".люди в суспільстві достатку знаходяться в оточенні не стільки інших людей, скільки об'єктів споживання. Їх повсякденне спілкування полягає не у спілкуванні з собі подібними, а в отриманні, у відповідності зі зростаючою статистичною кривою, благ та повідомлень і в маніпуляції ними, починаючи зі складного домашнього господарства та десятків його технічних рабів." [8]. ".суспільство споживання орієнтує людей не на виробництво, а на споживання. Але зайве говорити, що людина стає людиною тільки в процесі виробництва, а не споживання. Людина розвивається, виробляючи нові цінності, вдосконалюється, підвищує свій інтелектуальний рівень", пише І. Гобозов [9]. "Суспільство споживання робить людей лінивими, індиферентними, егоїстами, індивідуалістами, міщанами. Одним словом, людина примітивізується, і за своїм кодексом поведінки мало чим відрізняється від тварин" [10]. На жаль, сьогодні спостерігається відсутність цілеспрямованої бізнесдіяльності людини, адже вона є розпорошеною між нагромадженням постійно зростаючих потреб та забаганок, не наявна чітка ієрархія цілей та пріоритетів діяльності.

Відповідним принципом, моделлю ведення галуззі бізнес-діяльності є її тип. Тип постає як категорія, в якій поєднуються конкретні спільні зовнішні чи внутрішні риси. Типізація бізнес-діяльності відбувається відповідно до обсягів господарського обороту організації та чисельності її працівників. За цією ознакою розрізняють малий, середній та великий бізнес.

Малими (незалежно від форми власності) визначаються бізнес-організації, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 млн. грн. Малі організації виділено в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення та діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії. Малий бізнес це соціально-економічний фундамент без якого не може стало розвиватися будь-яка інноваційно-орієнтована, а особливо європейська держава. Малий бізнес багато в чому визначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішнього валового продукту (ВВП).

Великими визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 млн. грн. Усі інші підприємства визначаються середніми. Великий капітал, звичайно ж, визначає рівень науково-технічного й промислового потенціалу, однак, разом з тим, не можна применшувати роль малого та середнього бізнесу. Адже останні охоплюють різноманітні види виробничої діяльності та типи робіт, які відповідають широкому спектру можливостей ринку. Надзвичайно важлива роль малого та середнього бізнесу в згладжуванні коливань економічної кон'юнктури, за їх посередництва відбувається збалансування попиту та пропозиції, особливо в умовах кризових ситуацій.

Форма прояву бізнес-діяльності постає як визначений зовнішній вираз конкретного змісту. Організаційно-правова форма передбачає класифікацію бізнесу залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування в організаціях окремих форм власності та управління майном. Така форма визначає суб'єкта діяльності, який має право присвоювати результати бізнесу. Вирізняють наступні форми бізнес-діяльності: приватну, колективну та державну. Разом з тим, в межах законодавства діють індивідуальні, сімейні, спільні (в тому числі з іноземними інвестиціями) підприємства.

Розкриття форм прояву бізнес-діяльності вимагає визначення таких основоположних понять як суб'єкт та об'єкт бізнес-процесу, фізична та юридична особи. Суб'єктом бізнесу означимо людину, що здійснює бізнес-діяльність, свідомо спрямовуючи свою активність на практичне перетворення предметної дійсності. У процесі розвитку економічної свідомості людина усвідомлює себе як суб'єкт бізнес-діяльності, формується як особистість, адже в процесі перетворення вона виступає активним началом. Виробничі відносини з необхідністю включають у себе визначену кількість суб'єктів бізнес-діяльності, що взаємодіючи між собою уможливлюють розвиток суспільно-економічних відносин. Об'єктом бізнес-діяльності є визначена реальність, яка розглядається як дещо зовнішнє по відношенню до суб'єкта та стає ціллю його практичного перетворення, також матеріалізований результат бізнес-діяльності.

Фізична особа постає як суб'єкт бізнес-діяльності, учасник правових відносин, який має діяти у відповідності зі встановленими нормами та правилами поведінки. Юридична особа це суб'єкт права, створений та зареєстрований у відповідному закону порядку. Така організаційна форма має відокремлене майно, здатна від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді. бізнес успіх економічний

Основоположною організаційно-правовою формою бізнес-діяльності є приватний бізнес, що заснований на власності засобів виробництва та управлінні ними однією фізичною чи юридичною особою у встановленому законодавством порядку. Колективний бізнес це організаційно-правова форма підприємства, що заснована на власності трудового колективу. Визначення колективне означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності. Правосуб'єктність власника (у даному разі колективу або групи власників, організованих у колективне підприємство з правами юридичної особи) реалізується через юридичну особу підприємство, яке володіє, користується і розпоряджається майном відповідно до свого статуту. Право колективної власності у колективному бізнесі безпосередньо здійснюють його органи управління вищий орган управління (загальні збори або конференція) і правління. Отже, колективний бізнес це об'єкт права власності відповідної юридичної особи. Його засновники і учасники є власниками часток (паїв, вкладів) у майні підприємства.

Державне підприємство являє собою організаційно-правову форму підприємства, що заснована на державній власності. Визначення "державне" вказує на те, що дана організація має особливості правового становища порівняно з недержавними. Ці особливості обумовлені способом відмежування функцій власника від функцій управління майном у державному підприємстві. Саме державне підприємство як майновий комплекс є об'єктом права державної власності. Підприємству як суб'єктові права це майно належить на праві повного господарського відання. Це право вужче, ніж право власності. Обсяг його залежить від цільового призначення відповідного майна. Державне підприємство володіє, користується і розпоряджається цим майном на свій розсуд, вчиняє щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства. Оскільки державне підприємство є суб'єктом права повного господарського відання майном, а не суб'єктом права власності, щодо державних підприємств діє спеціальна категорія правовий режим майна державних підприємств. Вона означає, що державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна при заснуванні, визначення цілей та предмету діяльності. Державні підприємства як суб'єкти однієї форми власності (організаційної форми) поділяються на види: а) державні підприємства, засновані на державній власності; б) державні підприємства, засновані на республіканській (Автономної Республіки Крим) власності; в) казенні підприємства. Усі ці підприємства державні юридичні особи.

Особливим видом бізнес-діяльності, що заснована на державній власності, є казенне підприємство. Май-но, що є у державній власності та закріплене за казенним підприємством, належить йому не на праві повного господарського відання, а на праві оперативного управління. Здійснюючи право оперативного управління, казенне підприємство володіє і користується зазначеним майном. Розпоряджатися закріпленим за ним на праві оперативного управління державним майном, що належить до основних фондів підприємства, казенне підприємство може лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Особливості розпорядження іншим майном казенного підприємства визначаються у його статуті.

Організаційною формою бізнес-діяльності, що заснована за законами України на базі об'єднання майна різних форм власності (так звана змішана форма власності) є спільне підприємство. Спільні підприємства, як правило, мають форму господарських товариств, тобто є суб'єктами права колективної власності. Засновниками спільних підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України, інших держав. Залежно від цього є два види спільних підприємств: звичайні (національні) спільні підприємства та спільні підприємства з іноземними інвестиціями. Спільне підприємство з іноземними інвестиціями це організація будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

Іноземне підприємство це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, що створена як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю перебуває у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності.

Отже, ще раз підкреслимо, що структура бізнес-діяльності є складною та динамічною системою, яка модифікується у відповідності до вимог економічного поступу суспільства. Структурними рівнями бізнес-діяльності є виокремлення її видів, типів та форм прояву. В такому контексті вид постає як категорія, в якій відбувається визначений рівень процесу узагальнення одиниць бізнес-діяльності з спільними ознаками та способами їх організації. В межах бізнес-діяльності розрізняють наступні її види: виробнича, торгівельно-посередницька, сфера послуг та споживча. Категорією, в якій поєднуються конкретні спільні зовнішні чи внутрішні риси є тип. Типізація бізнес-діяльності відбувається відповідно до обсягів господарського обороту організації та чисельності її працівників. За цією ознакою розрізняють малий, середній та великий бізнес. Визначеним зовнішнім виразом конкретного змісту бізнес-діяльності є її форма. Вирізняють такі основні форми бізнесдіяльності: приватну, колективну, державну тощо.

Література

1. Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / С.И. Ожегов; под. ред. Н.Ю. Шведовой. 14-е изд., стереотип. М.: Рус. яз., 1983. С. 74.

2. Делез Ж. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения / Делез Ж., Гваттари Ф.; пер. с франц. и послесл. Д. Кралечкина, науч. ред. В. Кузнецов. Екатеринбург: У-Фактория, 2007. С. 16-174.

3. Геєць В.М. Суспільство, держава, економіка: феноменологія взаємодії та розвитку / В.М. Геєць. К., 2009. С. 417.

4. Споживання / Ларіна Я.С., Устенко О.А., Юрій С.І. // Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т. 2 / За ред. Мочерного С.В. Львів: Світ, 2006. С. 351.

5. Делез Ж. Анти-Эдип: Капитализм и шизофрения / Делез Ж., Гваттари Ф.; пер. с франц. и послесл. Д. Кралечкина, науч. ред. В. Кузнецов. Екатеринбург: У-Фактория, 2007. С. 18.

6. Ортега-и-Гассет Х. Избранные труды / Ортега-и-Гассет Х.; пер. с исп. сост., предисл. и общ. ред. Руткевича А.М. М.: Издательство "Весь Мир", 1997. С. 64.

8. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Бодрийяр Жан; пер. с фр., послесл. и примеч. Е.А. Самарской. М.: Республика. Культурная революция, 2006. С. 5.

9. Гобозов И.А. Глобализация и примитивизация общества / Гобозов И.А. // Философия и общество. 2009. № 2 (54). С. 1.

Размещено на Allbest.ru