Нормування та раціональне використання матеріальних ресурсів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Організація роботи з нормуванню і раціонального використання матеріальних ресурсів лише на рівні підприємства

Поняття «нормування матеріальних ресурсів» слід розглядати ширшому аспекті, ніж просто норми використання матеріалів виробничому процесі. Сюди входять норми на інструмент, устаткування, виробничі приміщення.

Тут є правильно вибрати об'єкт нормування. Що стосується нормування власне матеріалів об'єктом є продукція (процес виробництва). Якщо йдеться інструменти, обладнанні й виробничі площі, то об'єктом нормування може бути робоче місце, кваліфікаційна група працівника, професія.

Між об'єктами нормування матеріальних ресурсів простежуються взаємозв'язку. Дані взаємозв'язку найчастіше оформлені як технологічної карти процесу, яка описує його за операціям, до кожної із яких прив'язати витрата матеріалів, трудомісткість, необхідний інструмент (устаткування). Технологічна карта - основа для аналізу ефективності процесу розробки заходів із підвищення продуктивності.

Технології нормування матеріальних ресурсів різняться залежно від галузевої спеціалізації підприємства міста і виду. Система нормування має давати чітке уявлення про галузевих підходах до норм витрати ресурсів.

При нормуванні витрати матеріалів важливо знати кількісні і якісні результати (вимірювачі процесу). Перелік таких вимірювачів встановлюється розробки системи. Наприклад, якщо якісний показник процесу поставив у вигляді фізико-хімічних властивостей продукту, то норматив витрати ресурсів може бути отримано простим складанням обсягів, кількості ресурсів. Якщо ж вона визначається функціональністю вироби чи ступенем відповідності конструкторської документації, то застосуємо спосіб композиції - декомпозиції складниками вузлам і матеріалам.

Формування системи нормування матеріальних ресурсів починається зі створення базових документів. Передусім розробляєтьсяпоузловая специфікація матеріальних ресурсів, використовуваних під час виробництва продукції здекомпозицией до виду вхідних ресурсів. Відмінність від специфікацій, які входять у конструкторську документацію, полягає у деталізації, складі - й користувачів документа. Для потреб системи нормування розробляється й утверджується типова структура цього документу. Документ містить регламент його розробки та актуалізації. Потім за створеним шаблонам ведеться підготовка робочих документів (тут найчастіше задіяні конструкторські і виробничі підрозділи, служба закупівель і складське господарство).

Як технологій нормування застосовуються методи розрахунку (з допомогою довідників) і вимірів (з допомогою виробництва досвідчених зразків і процесів).

Результати розробки системи нормування може бути автоматизовані і використані як для обгрунтування потреби у матеріальних ресурсах, але й планування поставок матеріальних ресурсів підрозділами постачання, в аналізі «що - якщо» при фінансових розрахунках.

Організація роботи з нормуванню матеріальних ресурсів лише на рівні підприємства є важливою умовою раціонального використання ресурсів, а як і знаряддям ефективного на економію матеріальних ресурсів. Основним принципом наукового нормування матеріальних ресурсів, є прогресивність норм, котрі виступають важливою умовою безперервного зниження суспільно-необхідних витрат за виробництво продукції.

Базою і розробити прогресивних норм служать:

- передова техніка;

-малоотходная технологія;

- досконала організація виробництва та праці.

Прогресивні добові норми витрат матеріальних ресурсів впливають на вдосконалення матеріально-технічних умов виробництва. Це досягається заміною застарілої техніки, впровадженням нових технологічних процесів, удосконаленням організації виробництва та матеріально-технічного постачання. Результатом впровадження даних норм у виробництві повинен виражатися у певній економії матеріальних ресурсів, у валовому прирості випуску продукції і на зниження цього мита собівартості.

Отже:

1. Ефективне використання матеріальних ресурсів, зниження норм їх витрати забезпечує можливість додаткового випуску продукції. Тобто, зменшення витрати сировини й матеріалів на одиницю продукції (чи одиницю виконуваної роботи) дозволяє за незмінної кількості коштів виробництва випустити більше кінцевої продукції (це особливо помітно за умов серійного й масового виробництв).

2. Зменшення витрати основних та допоміжних матеріалів на одиницю своєї продукції дозволяє як і знизити витрати, інструменту та допоміжних матеріалів (використовуваних з обслуговування і експлуатації устаткування) на одиницю своєї продукції. Тобто, разом загальне зниження витрати матеріальних ресурсів на одиницю своєї продукції (виконуваної роботи) впливає на величину собівартості продукції.

3. Через собівартість продукції зниження норм витрати матеріальних ресурсів, позитивно впливає показники виробничо-господарської діяльності промислових підприємств (прибуток від продукції, рентабельність виробництва).

Основні функції нормування для підприємства:

- розробкаспецифицированних і зведених норм витрати матеріальних ресурсів нові продукцію;

- внесення змін перегляд діючих норм витрати по коригуванням конструкторської і технологічного документації;

- доведення до відділів і цехів підприємства діючих норм витрати контроль їх виконання;

- аналіз фактичного витрати матеріальних ресурсів за звітний період, і підготовка статистичної звітності про виконання норм витрати;

- розробка плану організаційно-технічних заходів із економії матеріальних ресурсів, організація його реалізації й контролю над виконанням.

Організація нормування для підприємства доручається бюро (групу, сектор, відділ) матеріальних нормативів. Залежно від розміру підприємства, типу виробництва та рівня автоматизації використовуються різні схеми організації нормування. Тобто підприємствах, із дрібносерійним чи серійним виробництвом і які незначною номенклатурою споживаного сировини й матеріалів, функції нормування зможе виконувати централізоване бюро матеріальних нормативів у взаємодії зі службами управління.

Прикрупносерийном виробництві з широкою номенклатурою використовуваного сировини й матеріалів, доцільніше застосовувати децентралізовану схему організації нормування, отже, у цьому випадку не знадобиться збільшення кількості працівників, що спеціалізуються винятково на функціях нормування.

Шляхи вдосконалення роботи по нормуванню і раціонального використання матеріальних ресурсів можна визначити за такими чинниками.

Чинник вдосконалення методології розрахунку норм матеріальних ресурсів включає:

1. Удосконалення методів розрахунку норм витрати матеріальних ресурсів.

2. Розробка типових методик розрахунку норм витрати.

3. Встановлення раціональних характерних вимірників норм витрати.

4. Максимальний охоплення об'єктів нормування (підприємств) нормами.

5. Удосконалення методів прогнозування норм витрати.

6. Встановлення за оптимальні терміни відновлення норм витрати матеріальних ресурсів.

Чинник поліпшення організації процесу нормування матеріальних ресурсів включає:

1. Удосконалення структури загальнодержавної системи матеріальних і нормативів.

2. Удосконалення структури служб нормування на підприємствах.

3. Упорядочение процесу формування норм різних рівнях управління виробництвом.

4. Удосконалення організаційних принципів розробки норм витрати.

5. Вибір оптимальних варіантів ступеня централізації процесу нормування для підприємства.

6. Удосконалення контролю над нормами витрати.

7. Ліквідація дублювання при розрахунку норм.

8. Регламентація процесу затвердження норм матеріальних ресурсів.

Здійснення ефективного керівництва промисловим підприємством має базуватися на застосуванні нормативних методів управління. Неприпустимо поступово переорієнтовуватися під зіставленні отриманих результатів тільки з фактичними витратами у звітній періоді чи базуватися оцінці що виникли відхилень від відповідних даних, отримані попередньому звітному періоді.

Необхідно, ще, постійно порівнювати фактичні видатки з економічно обгрунтованими, тобто. обчисленими з урахуванням технічних, техніко-економічних і стабільності економічних і нормативів: до нових норм витрати матеріальних ресурсів на випуск одиниці готової продукції, нормами вироблення, нормативами чисельності, нормами і нормативами використання виробничих потужностей та т. д. Західні підприємці давно відкрили собі, нормативні методи більш економічні.

Багато зарубіжні автори обов'язково відзначають необхідність такого нормування. Основою дієвого аналізу, оцінки й контролю над отриманими результатами може з'являтися лише нормативна база за всі елементам, створена і діюча для підприємства.

У процесі переходу та становлення ринкової економіки РФ виникло стільки важких труднощів і завдань, потребують першорядної рішення, питання нормування на промислових підприємствах якось природно відійшли на задній план і немає втратили своєї актуальності. Зацікавлення нормам помітно ослабнув і посилилася помилкова тенденція, що взагалі без норм. У зв'язку з цим було розформовано підрозділи і розігнані фахівці, що займаються цим питанням.

Формування необхідної нормативної бази щодо управління виробництвом, матеріальними і на фінансові потоки обов'язковий, сьогодні самотужки не можна збільшити ефективність господарську діяльність. Створення з урахуванням розроблених методичних документів нормативної бази всім елементам шляхом розрахунків, виконуваних вручну, досить трудомістка і дороге завдання. У значною мірою витрати можуть бути скорочені розробки системи норм з допомогою застосування автоматизованих програмних комплексів, які дозволяють формувати і періодично оновлювати нормативну базу. З іншого боку, вона дозволить в автоматизованому режимі здійснювати контролю над ефективністю виробничо-господарської і легальною фінансовою діяльністю підприємства. Усі видатки формування нормативної бази з лишком окупляться у найближчій перспективі.

Органически у цю систему вписуються норми запасів матеріальних ресурсів немає і норми оборотних засобів, вкладених у ці запаси. Власникові і керівництву підприємства небайдуже, у якому рівні виробничих та збутових запасів забезпечується в нього безперебійність процесу виробництва, постачання і збуту, й скільки при цьому відволікається з обороту власних фінансових ресурсів, тобто. як успішно функціонують служби постачання і збуту для підприємства. У разі ринкової економіки стають особливо актуальними питання раціональної й ефективної організації процесів управління й контролю над рухом потребує матеріальних та фінансових потоків на АТ з метою підвищення ефективності матеріально-технічного постачання самого підприємства міста і збуту виробленої їм готової продукції. Це необхідне оптимізації рівня запасів та їх використання, зменшення рівня для підприємства, і навіть мінімізації оборотних засобів, вкладених у ці запаси.

Недолік виробничих запасів в підприємства призводить до порушення ритмічності його виробництва, зниження продуктивність праці, перевитрати матеріальних ресурсів через змушених нераціональних замін та підвищення собівартості своєї продукції. Недолік збутових запасів Демшевського не дозволяє забезпечити безперебійний процес відвантаження готової продукції, відповідно це зменшує обсяги його реалізації, знижує розмір одержуваної прибутків і втрату потенційної клієнтури споживачів продукції, випущеної підприємством. У той самий час наявність невикористовуваних запасів уповільнює оборотність оборотних засобів, відволікає з обороту матеріальні ресурси, і знижує темпи відтворення й веде до великим недоліків за змістом самих запасів. Функціонування промислового підприємства при щодо рівні в нього запасів буде не ефективним. У разі підприємство має в себе за групами товарно-матеріальних цінностей запаси більше справді необхідних їх значень - зайві запаси.

Актуальність цього питання у тому, що ефективна управління сучасних умовах ринку - необхідна умова підвищення ефективності бізнесу, створення, розвитку та реалізації конкурентних переваг підприємства.

2. Нормування витрат матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби

Нормування витрати матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби розглядається, переважно, стосовно основних фондів підприємства.

Норми витрати матеріалів на: ремонт і основних фондів на 1 млн. крб. балансову вартість розробляють цілому лише на рівні держави, на обласному (республіканському) рівнях.

Розрахунок зазначених норм виробляється у відповідність до діючими методиками нормування витрати матеріалів на: ремонт і експлуатацію відповідних видів основних фондів з урахуванням показників про їхнє використання, даних про їхнє знос і термінах служби відповідно до діючу пенсійну систему галузі системою планово - запобіжного ремонту, з урахуванням впровадження індустріальних методів ремонту й узагальнення передового досвіду змісту основних фондів, їх експлуатації і ремонту.

У цьому враховуються все основні фонди у складі промислово - виробничих основних фондів, виробничих основних фондів інших деяких галузей і невиробничих основних фондів.

Норми витрати матеріалів на: ремонт і основних фондів загалом рівні держави, на обласному (республіканському) рівнях, розробляються виходячи з норм витрати за видами основних фондів з урахуванням їхньої частки у спільній балансову вартість:

- на: ремонт і експлуатацію знарядь праці і;

- на: ремонт і експлуатацію виробничих будинків та споруд;

- на: ремонт і експлуатацію невиробничих будинків та споруд;

- на: ремонт і змістом автошляхів загального користування і дорожніх споруд, що у віданні міністерств будівництва і експлуатації автошляхів областей чи республік.

Норми витрати матеріалів на: ремонт за видами основних фондів визначаються за всі підприємствам, які є на балансі держави, області, республіки початку року, чи з підприємствам - представникам, які відбираються за кожним видом виробництва (галузі), і найповніше і тому об'єктивно представляють характерні для даного виробництва умови експлуатації основних фондів.

Норми витрати матеріалів на: ремонт і основних фондів (знарядь праці і, виробничих та невиробничих будинків та споруд, автошляхів) розробляються державними, обласними і республіканськими відомствами з допомогою підвідомчих науково - дослідницьких мереж іпроектно - конструкторських організацій.

Нормативна база, необхідна до розрахунку зазначених норм, куди входять індивідуальних норм витрати матеріалів (за видами ремонту й експлуатаційного обслуговування) на об'єкт ремонту (машину, верстат, транспортний засіб тощо.), межремонтние терміни служби й інші показники, розробляється й утверджується державними відомствами в галузевих системах планово - запобіжного ремонту.

Розрахунки норм витрати матеріалів на: ремонт і експлуатацію знарядь праці і виробляються виходячи з індивідуальних (об'єктних) норм витрати матеріалів попри всі види ремонтів і експлуатаційне обслуговування об'єктів ремонту (машини, верстата, транспортний засіб тощо.), і навіть структури та тривалостімежремонтного терміну, спискового складу машин і устаткування, дійсного річного фонду часу роботи устаткування, даних про фактичному коефіцієнті змінності його праці та інших даних.

У цьому за групоюфондодержателей з дискретним характером виробництва передбачається можливість проведення централізованих розрахунків на: ремонт і експлуатацію знарядь праці і державному рівні. Це становище поширюється тих організації, на знаряддя праці які є затверджені галузеві системи планово - запобіжного ремонту.

Розрахунок норм витрати матеріалів на: ремонт і експлуатацію виробничих та невиробничих будинків та споруд виготовляють підставі витрати матеріалів з переліку обсягів ремонтних робіт, певних з урахуваннямпроектно - кошторисної документації, і навіть виявлених технічними оглядинами будинків та споруд.

Розрахунок норм витрати матеріалів на: ремонт і змістом автошляхів здійснюється з використанням показників витрати матеріалів, певних виходячи зпроектно - кошторисної документації, складеної відповідно до діючими інструкціями за класифікацією робіт з ремонту змісту автошляхів, з урахуванням структури ремонтних робіт у цілому в державі (за даними про протяжності, типах покриття автошляхів та його міжремонтних термінах служби).

Затверджені у порядку добові норми витрат матеріалів на 1 млн. крб. балансову вартість основних фондів, їх обсяг за станом 1 січня року, попереднього року складання плану, і поправочні коефіцієнти, враховують відновлення основних фондів, служать основою визначення потреби у матеріалах на: ремонт і основних фондів. У цьому враховуються основні фонди, перебувають у експлуатації на даний момент розрахунку «базисної» норми, основні фонди, нововведені в розрахунковому періоді, і навіть основні фонди, безоплатно які надійшли від інших підприємств, ліквідовані (списані) й безвідплатно передані іншими підприємствами, тобто. вибившие з балансу даногофондодержателя за розрахунковий період.

З планованих річних обсягів ремонтних робіт, складу ремонтованих об'єктів і лобіювання відповідних норм витрати матеріалів підприємствами розподіляються матеріали, виділені плані на: ремонт і основних фондів.

Норма витрати матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби - планове кількість матеріалів виконання поточного і капітального ремонтів виробничих будинків, споруд й передатних пристроїв балансовою вартістю 1 млн. крб. Об'єкт нормування - виробничі будинку, спорудження та передавальні устрою об'єднань, підприємств і закупівельних організацій. Размерность добові норми витрат - т, м, м тощо. на 1 млн. крб. балансову вартість. Розрахунок норми виконується по формулам:

Nп. з. = (>Рг. до +Рг. т) / Зб. с. п. з.

>Рг. до =Рк /к

>Рг. т =Рт /т

Де, Nп. з. - норма витрати цього матеріалу на ремонтно-експлуатаційні потреби;

>Рг. до, Рг. т - річна потреба матеріалу для проведення капітального і поточного ремонту;

>Рк, Рт - потреба а матеріалі для проведення одного капітального і поточного ремонту;

>к, т - середня періодичність проведення капітальногоитекущего ремонту;

Зб. с. п. з. - балансову вартість виробничих будинків, споруд й передатних пристроїв.

У основі нормування витрати матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби основних фондів лежитьрасчетно-аналитический метод на підприємствах - представникам. Балансова вартість визначається за даними форми № 11 «звіт про наявність і рух основних фондів і амортизаційного фонду». Річна потреба у матеріалі лише на рівні держави, області, республіці окреслюється сума річних потреб підвідомчих підприємств, які у своє чергу розраховуються з урахуванням індивідуальних норм витрати, кошторисної вартості ремонтних робіт, балансову вартість об'єктів ремонту. Як індивідуальних норм витрати на одиницю ремонтних робіт приймаються кошторисні добові норми витрат і виробничі добові норми витрат.

Норма витрати матеріалів на ремонтно-експлуатаційні потреби є складовим елементом добові норми витрат сировини й матеріалів на: ремонт, експлуатацію й технічне обслуговування основних фондів і покликана служити визначення кількісних значень останньої.

Завдання. Оцінити фактичну підприємства, якщо чистий вагу виробів, виготовлених з прокату чорних металів дорівнює 160 кг. Плановий коефіцієнт використання - 0, 8. Фактична величина відходів та втрат становила 25% від чистого ваги

Оцінка фактичної роботи підприємства передбачає оцінку раціональності використання матеріальних ресурсів підприємства.

У нашій завданню, з оцінки фактичної роботи підприємства, дано три показника: чистий вагу вироби, коефіцієнт використання коштів і величина відходів та втрат.

Коефіцієнт використання - показник, що характеризує ступінь корисного використання сировини й матеріалів виробництві продукції. Він застосовується у ролі планового і розрахункового показників ефективність використання матеріальних ресурсів, і навіть з метою оцінки науково - технічних заходів із вдосконаленню конструкцій, технологій і устаткування. Державними стандартами передбачено застосування цей показник з оцінки прогресивності технологій і конструкції вироби.

Як вихідної бази нормування планових коефіцієнтів використання застосовуються дані картподетально-специфицированних, зведених та інших індивідуальних норм витрати.

Коефіцієнт використання окреслюється ставлення корисного (теоретичного, чистого) витрати сировини й матеріалів норму їх витрати за такою формулою:

Кі = (>qч / N) 1,

Де, qч - корисний (теоретичний, чистий) витрати конкретної матеріалу;

N - норма витрати на одиницю продукції.

Коефіцієнт використання дозволяє також знайти рівень врахованих у нормі витратитрудноустранимих відходів та втрат матеріальних ресурсів під час виробництва одиниці цієї продукції.

У нашому випадку коефіцієнт використання дорівнює 0, 8, а 25% матеріальних ресурсів потрапляють у відходи і. Це означає, що передвиборне збільшення коефіцієнта використання свідчитиме про зменшення частки відходів та втрат перезимувало і про підвищення ефективності роботи з зниження норм витрати. Отже, збільшення даного коефіцієнта має бути однією з основних цілей вдосконалення технологій і умов виробництва.

Також, знаючи дані коефіцієнта використання, можна проаналізувати видатковий коефіцієнт - величину, зворотний коефіцієнта використання сировини й матеріалів. Цей показник застосовується з оцінки ступеня корисного використання матеріальних ресурсів. Його кількісного значення визначається за такою формулою:

Кр = (N /qч) 1,

Де, qч - корисний (теоретичний, чистий) витрати конкретної матеріалу;

N - норма витрати на одиницю продукції.

Вихідна база нормування витратного коефіцієнта аналогічна базі нормування коефіцієнта використання. Расходний коефіцієнт, як і коефіцієнт використання, визначає відносну величину нормувальних чи фактичних втрат перезимувало і відходів у частках одиниці чи відсотках, але це величини неоднакові, позаяк у коефіцієнті використання відходи і ставляться норму витрати, а коефіцієнт видатковий - до корисного витраті.

У нашому випадку, коефіцієнт видатковий становить 1, 1. При плановому коефіцієнті використання 0, 8 враховано 0, 2, чи 20% нормувальних відходів та втрат, а за відповідного йому видаткового коефіцієнта 1, 1нормируемие відходи і становить 0, 1 чи 10% до корисного витраті.

Розмір відходів та втрат розшифровується так. Відходи - це залишки сировини й матеріалів, які утворюються у процесі переробки вихідних матеріалів готової продукції. Втрати - частина сировини, матеріалів, палива й енергії, яка втрачається у процесі виробництва.

У металообробці рівень відходів обчислюється як співвідношення кількості відходів, які утворилися у процесі холодної обробки металу, до кількості споживаного металу. Результат показує, яка частина всього споживаного металу пішла у відходи (%) :

>Уотх = (>Qотх /Qобщ) x 100%,

деУотх рівень відходів, %;

>Qотх - кількість відходів, кг.

>Qобщ - кількість споживаного металу, кг.

Згідно з умовами завдання, Уотх = 25%, Qотх = 40 кг, Qобщ = 160 кг.

Чим менший витрата сировини, матеріалів, палива й енергії на одиницю продукції, тим економніше витрачається працю, затрачиваемий з їхньої видобуток нафти й виробництво, то дешевше продукт.

Зіставлення ж даних про чистому вазі виробів і коефіцієнтів використання матеріалів показує, де слід шукати джерела економії.

У разі початку ринкової економіки однією з найважливіших завдань кожного підприємства стає економія матеріальних ресурсів, оскільки саме матеріальні витрати становлять більшу частину витрат виробництва, яких безпосередньо залежить величина прибутку.

На кожному цукрозаводі є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти виникаючі або, але ще використані (в цілому або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Довнутрипроизводственним резервах ставляться можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, безпосередньо пов'язані з удосконаленням техніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням досконаліших типів і моделей виробів, підвищенням якості продукції конкретних галузях, і підгалузях промисловості.

У чорної металургії все виробничо-технічні напрями економії матеріальних ресурсів можна підрозділити ми такі.

1. Заходи з прискоренню науково-технічного прогресу, супроводжувані зниженням відносної металоємності машин, механізмів, агрегатів. Відомо, що з найважливіших тенденцій науково-технічного прогресу в сучасному виробництві - підвищення потужності і продуктивності машин і устаткування, що неодмінно супроводжується порівняльним зниженням їх чистого і відносного ваги, матеріаломісткості, поліпшенням обробки і зовнішнього вигляду, підвищенням їхньої якості і зниженням питомих експлуатаційних витрат, а головне - зростанням продуктивність праці.

2. Заходи, створені задля впровадження економічних видів тварин і профілів прокату, використання є забезпечує економію металу у межах 10 - 70%. Гнутие профілі прокату знаходять ефективне застосування в багатьох галузях машинобудування.

3. Заходи, що виражаються в заміні традиційних конструкційних матеріалів. У машинобудівному виробництві відбувається процес заміни чорних металів синтетичними матеріалами - пластичними масами, синтетичними смолами, кольоровими, легкими і рідкісними металами. Найважливішою цільової проблемою заміни чорних металів стало зниження металоємності і трудомісткості продукції, підвищення якості кінцевої продукції машинобудування.

Пластичні маси знаходять ефективне використання у автомобілебудуванні, авіаційної промисловості, електро- і радіотехнічної промисловості, станкостроении, виробництві антифрикційних деталей та інших. Застосування пластмас, мають значно менший фізичний питому вагу проти чорними і кольоровими металами, дозволяє знизити відносний вагу машин і устаткування й, отже, забезпечує економію металу. При виготовленні з пластмас деталей, вузлів і виробів кількість технологічних операцій зменшується проти обробкою металів в 3-8 раз.

4. Заходи з подальшого підвищення технічного рівня виробництва, у заготівельної базі машинобудування, впровадженню автоматизованих комплексів устаткування, які забезпечують отримання високоточних заготовок, і навіть значне підвищення продуктивності та поліпшення умов праці ливарному, ковальському і зварювальному виробництвах.

Список використаної літератури

нормування раціональне використання матеріальний ресурс

1. ЄвдокимовД. К., Нормування матеріальних ресурсів. Словник. -М., 1988.

2. КеллерманБ. Г., Осипович Л. Д., Організація і нормування оборотних засобів. - М., 1999.

3. Куліш З. А., Шубніков О. К. Нормування витрати матеріалів. - М. : «Вищу школу», Москва, 1996.

4. Мельник М. М. Экономико - математичні методи лікування й моделі у плануванні і потребу керувати матеріально-технічним постачанням / Підручник для вузів. - М. : Вищу школу, 2001.

5. Забезпечення матеріальних ресурсів для і комерційну діяльність підприємств; Учеб. Посібник / під ред. Висюлина Л. - Мінськ, 1991.

6. Хачиев Г. А., Матеріально -сберегающая система постачання промисловості / Ташкент, 1989.

7. Шомштейн А. А., Матеріально-технічне постачання на підприємствах і виробничих об'єднаннях - Рига. - 1987.

8. Економіка матеріально-технічного постачання / Під ред. Н. Д. Фасоляк, 1978.

9. Економія і нормування матеріальних ресурсів. Навчальний посібник для вузів / Під ред. проф. МочаловаБ. М. і проф. СмирноваК. А. - М. : «Вищу школу», 1996.

Размещено на Allbest.ru