Нормування оборотних коштів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Білоцерківський технічний коледж ТСО України

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економіка та планування виробництва»

На тему: «Нормування оборотних коштів підприємства»

Групи К-011

Вишнівського Богдана Івановича

Керівник: Циновник Н.П.

Біла Церква 2014



Вступ

Анотація

У даній курсовій роботі на підставі різних літературних джерел я розкрив поняття й економічну сутність оборотних коштів, їхнє значення для діяльності підприємства, особливості управління оборотними коштами, а також шляхи підвищення його ефективності.

При написанні роботи використані підручники за редакцією А.М.Поддєрьогіна, Кондратьева О.В, О.И.Волкова, В.Я.Горфинкеля, В.М.Попова, а також книги В.П.Грузинова, В.Д.Грибова, В.Е.Адамова та ін..

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати певну грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроенергію, сплачує своїм працівникам заробітну плату, несе витрати по освоєнню нової продукції, усе це являє собою один з найважливіших параметрів господарювання, що одержав назву "оборотні кошти підприємства".

В умовах ринкових відносин оборотні кошти здобувають особливо важливе значення. Адже вони являють собою частину продуктивного капіталу, що переносить свою вартість на знов створений продукт повністю і повертається до підприємця в грошовій формі наприкінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти являються важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства.

Також, оборотні кошти є - важливою частиною майна підприємства.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва поряд з основними виробничими фондами необхідні предмети праці, матеріальні ресурси. Предмети праці разом із засобами праці беруть участь у створенні продукту праці, його вартості.

Наявність у підприємства достатніх оборотних коштів оптимальної структури - необхідна передумова для його нормального функціонування в умовах ринкової економіки. Тому на підприємстві повинне проводитися нормування оборотних коштів, завданням якого є створення умов, що забезпечують безперебійність виробничо-господарської діяльності фірми.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Ось чому тема дослідження представляється досить актуальною.

оборотний кошти фондовіддача собівартість



Розділ 1. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них

1.1 Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні цінності;

організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період -- рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів -- це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70--80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва. Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування -- визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.[8,163-165]

1.2 Нормування оборотних коштів

Управління оборотними коштами заключається в забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному але достатньому обсязі.

У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими.

У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів - добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.

Норматив оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму, постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини, коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і реалізації продукції.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів, їхньому неефективному використанню.[4, 120,123]

1.3 Методи нормування оборотних коштів

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефициєнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка. Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні розрахунки частного і сукупного нормативів. До частного відносяться нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів; готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.

Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати, визначається по формулі:

Н=Р*Д, де(1)

Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема , транспортний запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання, розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів, відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по встановлених технологічних нормах.

Поточний складський запас. Він призначен забезпечити безперебійність процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів постачання, неналежной якості отриманих матеріалів). Розмір страхового запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким образом, загальна норма запасу в днях на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти перерахованих запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування готової продукції і включаємой в її оптову ціну, норма запасу в днях визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється, тому що він враховується в нормативі по готовій продукції. По поверненій тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що вона входить до складу основних фондів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі чисельності працівників, яким вони покладаються, і вартості одного комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає транспортні, поточні і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається виходячи з нужного набору, вартості і терміну служби.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу. У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво, неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що випускається.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо . Якщо асортимент продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що становить 70-80% її загальної маси.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:

Н=Р*Т*ДО, де(2)

Р- одноденні витрати на виробництво продукції;

Т- тривалість виробничого циклу в днях;

К- коефіцієнт наростання витрат.

Одноденні витрати визначаються шляхом ділення витрат на випуск валової (товарної) продукції відповідного кварталу на 90.

Тривалість виробничого циклу відображає час перебування продукції в незавершеному виробництві від першої технологічної операції до повного виготовлення продукції і передачі на склад.

У виробничий цикл включають технологічний запас (час обробки виробу), транспортний запас (час передачі виробу від одного робочого місця до іншого і на склад), оборотний запас (час перебування виробу між операціями обробки) і страховий запас (на випадок затримки якої-небудь операції). При розрахунку нормативу виробничий цикл визначається по кожнім виду виробів у календарних днях з урахуванням числа змін роботи підприємства в добу. На підприємствах, що випускають різноманітний асортимент продукції, тривалість виробничого циклу визначається як середньозважена величина .

Усі витрати в процесі виробництва підрозділяються на :

Одноразові витрати. До них відносяться витрати, зроблені на початку виробничого циклу (витрати сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів).

Наростаючі витрати. Інші витрати вважаються наростаючими (амортизація основних фондів, витрати електроенергії, оплата праці й ін.).

Коефіцієнт наростання витрат визначається відношенням середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до загальної суми витрат на виробництво. Визначається коефіцієнт різними способами для виробництва з рівномірним і нерівномірним наростанням витрат.

Якщо основна частка витрат надходить у виробництво на самому початку виробничого циклу (одноразові), а інші(наростаючі) витрати розподіляються протягом виробничого циклу відносно рівномірно (у серійному виробництві ), коефіцієнт визначається по формулі:

А+(0,5*Б)

К= А+Б , де(3)

А - витрати, зроблені одноразово на початку виробничого циклу;

Б - інші витрати, що входять у собівартість продукції.

При нерівномірному наростанні витрат по днях виробничого циклу коефіцієнт визначається по формулі:



(Се*Е)+(З2*T2)+(C3*T3)+...+(0,5*Cp*T) (4)

ДО= З*Т

Де Се- одноразові витрати першого дня виробничого циклу;

C2, C3,... - витрати по днях виробничого циклу;

Т2, Т3... - час від моменту разових операцій до закінчення виробничого циклу;

Cp - витрати, здійснені рівномірно в плані виробничого циклу;

С - виробнича собівартість виробу;

Т - тривалість виробничого циклу.

Витрати, що наростають рівномірно (Ср), приймаються в розрахунок середньої собівартості виробу в половинному розмірі, тому що на всіх стадіях незавершеного виробництва вони знаходяться одночасно.

Норматив по статті "Витрати майбутніх періодів" обчислюються по формулі :

Н=Ро+Рn-Рс, де(5)

Ро- сума витрат майбутніх періодів на початок планованого періоду;

Рn- витрати, здійсненні в плановому періоді по кошторису ;

Рс- витрати, що включаються в собівартість продукції планованого періоду.

Готова продукція, виготовлена на підприємстві, характеризує перехід оборотних коштів зі сфери виробництва в сферу обігу. Це єдиний нормований елемент фондів звертання обігу.

Норматив оборотних коштів на готову продукцію визначається по формулі:

Н=Р*Д, де(6)

Р- одноденний випуск товарної продукції по виробничій собівартості;

Д- норма запасу в днях.

Норма оборотних коштів по річній продукції визначається окремо для готової продукції на складі і для товарів відвантажених, по яких розрахункові документи знаходяться в оформленні.

Норма по готовій продукції на складі визначається часом комплектування і нагромадження продукції до необхідних розмірів, збереження продукції на складі до відвантаження, упакування і маркірування продукції, доставки її до станції відправлення і відвантаження.

Норма по товарах відвантаженим, по яких документи не здані в банк, визначається встановленими термінами виписки рахунків і платіжних документів, здачі документів у банк, часом зарахування сум на рахунки підприємства. У такий спосіб установлюються приватні нормативи по кожному елементу нормованих оборотних коштів. Потім визначається сукупний норматив оборотних коштів, що відображає загальну потребу підприємства у власних оборотних коштах у планованому періоді, шляхом додавання часткових нормативів. Далі необхідно порівняти отриманий сукупний норматив із сукупним нормативом минулого періоду для того, щоб визначити, як змінюється потреба підприємства у власних оборотних коштах у плановому періоді. Різниця між нормативами складає суму приросту або зменшення нормативу оборотних коштів, що знаходить висвітлення у фінансовому плані підприємств.[7, 60-90]



Розділ 2.Розрахункова частина

Вихідні дані для розрахунків наведені в таблиці. Необхідно розрахувати показники, порядковий номер яких в таблиці: 4, 6, 8, 10, 12, 13, 14, 16, 18, 19, 21.

Таблиця 2.1 Основні показники роботи підприємства

№ з/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік
1	Добова потужність підприємства, m	46	47
2	Коефіцієнт використаної потужності	0,85	0,7
3	Кількість робочих днів за рік	300	292
4	Випуск продукції за рік, m
5	Оптова ціна 1m,тис. грн.	15,1	18,2
6	Річний обсяг товарної продукції тис.грн.
7	Число працюючих осіб	610	605
8	Продуктивність праці (виробіток) тис.грн.
9	Основні виробничі фонди,тис.грн.	45900	46100
10	Фондовіддача,грн.
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.	0,85	0,81
12	Прибуток від основної діяльності,тис.грн.
13	Рентабельність продукції, %
14	Собівартість 1m, грн.
15	Прибуток від іншої. оперативної діяльності тис. грн.	126,4	110,5
16	Загальний (балансовий) прибуток тис.грн.
17	Податок на прибуток, %	30	30
18	Сума податку на прибуток, тис.грн.
19	Чистий прибуток тис.грн.
20	Залишки оборотних коштів, тис.грн.	12,5	12,9
21	Загальна рентабельність (рентабельність підприємства), %	65	68

Обсяг виробництва й обсяг реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженого попиту на перше місце виходить обсяг виробництва продукції. Але в міру насичення ринку і посилення конкуренції не виробництво визначає обсяг продажів, а навпаки, можливий обсяг продажів є основою розробки виробничої програми. Підприємство має виробляти тільки ті товари і в такому обсязі, які воно може реально реалізувати.

Темпи зростання обсягу виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості безпосередньо впливають на обсяг витрат, на прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз цих показників має важливе значення. Його основні завдання:

оцінювання ступеня виконання плану і динаміки виробництва та реалізації продукції;

визначення впливу факторів на зміну величини цих показників;

виявлення внутрігосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;

розробка рекомендацій із освоєння виявлених резервів.

Тому в даній курсовій роботі за даними для характеристики підприємства вираховуються наступні показники:

1. Випуск продукції - це виробництво у суворій відповідності з прийнятим завданням за певний проміжок часу (квартал, місяць, день). Ритмічність не завжди означає рівномірність, бо прогнозні завдання не можна розподілити порівну, наприклад за місяцями року, через нерівне число робочих днів, а також через сезонність виробництва і прогнозоване наростання обсягу виробництва.

Він розраховується за наступною формулою:

V = a · KП ·D; (2.1)

де a - добова потужність підприємства, т;

KП - коефіцієнт використаної потужності;

D - кількість робочих днів за рік.

Минулий рік:

V=46·0,85·300;

V =11730;

Звітний рік:

V=68·0,85·287;

V =9606,8;

2. Річний обсяг товарної продукції тис. грн.:

Qпрод = V · Ц; (2.2)

де Ц - оптова ціна 1т,тис. грн.

Минулий рік:

Qпрод = 11730 · 15,1;

Qпрод =177123;

Звітний рік:

Qпрод = 9606 · 18,2;

Qпрод =174843,76;

3. Продуктимвність прамці -- це показник трудової діяльності працівників. Характеризує кількість продукції, виробленої за одиницю часу, або витрати часу на виробництво одиниці продукції.

Для розрахунку продуктивності праці (виробіток) тис. грн./чол.:

W = Qпрод / Ч пвп; (2.3)

де Ч пвп - число працюючих виробничих працівників.

Минулий рік:

W = 177123/610;

W =290.36;

Звітний рік:

W = 174843.76/605;

W =288.99;

4. Фондовіддача - це найважливіший узагальнюючий показник ефективності використання основних фондів.

Фондовіддача розраховується за формулою:

Фвід = Qпрод / Фос; (2.4)

де Фос - основні виробничі фонди, тис. грн.

Минулий рік:

Фвід = 177123/45900;

Фвід =3.85;

Звітний рік:

Фвід = 174843.76/46100;

Фвід =3.79;

5. Прибуток від основної діяльності, тис. грн.:

П = Qпрод - С; (2.5)

де С - собівартість обчислюється за формулою:

С = Qпрод · В; (2.6)

де В - витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.

Минулий рік:

С = 177123· 0,85;

С=150554.55;

П = 177123-150554.55;

П =26568.45;

Звітний рік:

С = 174843.76· 0,81;

С=141623.44;

П = 174843.76-141623.44;

П =33220.32;

6. Собівартість 1т, грн.:

С1 = С / V; (2.7)

де С - собівартість продукції.

Минулий рік:

С1 = 150554.55/11730;

С1 =12.84;

Звітний рік:

С1 = 141623.44/9606.8;

С1 =14.74;

7. Загальний (балансовий) прибуток - це сума прибутку від основної та іншої операційної діяльності.

Загальний (балансовий) прибуток тис. грн.:

Пбал = (п12 + п15); (2.8)

Минулий рік:

Пбал = (26568.45+126.4);

Пбал =26694.85;

Звітний рік:

Пбал = (33220.32+110.5);

Пбал =33330.82;

8. Сума податку на прибуток становить 30%, тому розраховується наступним чином:

Ппр = 0,3Пбал; (2.9)

Минулий рік:

Ппр =0,3·26694.85;

Ппр =8008.455;

Звітний рік:

Ппр =0,3·33330.82;

Ппр =9999.246;

9. Чистий прибуток-- частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво. Чистий прибуток є найважливішим фінансовим показником, який є джерелом подальшого розвитку підприємства.

Чистий прибуток, тис. грн.:

Пчист = (п16 - п18); (2.10)

Минулий рік:

Пчист = (26694.85-8008.455);

Пчист =18686.395;

Звітний рік:

Пчист = (33330.82-9999.246);

Пчист =23331.574;

10. Важливим показником ефективності підприємства є рентабельність - це ступінь дохідності, вигідності, прибутковості, її вимірюють за допомогою цілої системи відносних показників, що характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо), вигідність виробництва продукції і послуг окремих видів. Показники рентабельності повніше, ніж прибуток, характеризують результати господарювання, тому що їхня величина відображає співвідношення ефекту з вкладеним капіталом або спожитими ресурсами. Їх використовують для оцінювання діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Вона визначається за формулою :

Рзаг = Пчист / Ка; (2.11)

Де Ка - загальна сума активів обчислюється за формулою:

Ка = Фос + Зоб.к = (п9 + п 20); (2.12)

Минулий рік:

Ка = 45900+12500;

Ка =58400;

Рзаг = 18686.395/58400;

Рзаг =0,32;

Звітний рік:

Ка = 46100+12900;

Ка =59000;

Рзаг = 23331.574/59000;

Рзаг =0.4.

Всі розраховані показники заносимо до таблиці «Основні показники роботи підприємства»

Таблиця 2.2 Основні показники роботи підприємства

№ з/п	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Звітний рік у відсотках до минулого
1	Добова потужність підприємства, m	46	47	102
2	Коефіцієнт використаної потужності	0,85	0,7	82
3	Кількість робочих днів за рік	300	292	97
4	Випуск продукції за рік, m	11730	9606.8	81
5	Оптова ціна 1m,тис. грн.	15.1	18.2	120
6	Річний обсяг товарної продукції тис.грн.	177123	174843.76	98
7	Число працюючих осіб	610	605	99
8	Продуктивність праці (виробіток) тис.грн.	290.36	288.99	99
9	Основні виробничі фонди,тис.грн.	45900	46100	100.4
10	Фондовіддача,грн.	3.85	3.79	98
11	Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн.	0,85	0,81	95
12	Прибуток від основної діяльності,тис.грн.	26568.45	33220.32	125
13	Рентабельність продукції, %
14	Собівартість 1m, грн.	12.84	14.74	114
15	Прибуток від іншої. оперативної діяльності тис. грн.	126.4	110.5	87
16	Загальний (балансовий) прибуток тис.грн.	26694.85	33330.82	125
17	Податок на прибуток, %	30	30	100
18	Сума податку на прибуток, тис.грн.	8008.455	9999.246	125
19	Чистий прибуток тис.грн.	18686.395	23331.574	125
20	Залишки оборотних коштів, тис.грн.	12.5	12.9	100.3
21	Загальна рентабельність (рентабельність підприємства), %	0.32	0,4	125



Висновки щодо роботи підприємства

Із виконаних розрахунків бачимо, що:

- добова потужність підприємства зросла на 1т. або на 2% в порівняні з минулим роком;

- кількість робочих днів на рік зменшилась на 8 днів або на 3%;

- випуск продукції за рік зменшився на 2123,2 т. або 19%;

- оптова ціна зросла на 3,1 тис.грн. за тонну або 20%;

- річний обсяг товарної продукції зріс на 2279,24 тис.грн. або 2%;

- число працюючих осіб зменшилось на 5 робітників або 1%;

- продуктивність праці зменшилась на 1%;

- основні виробничі фонди зросли на 200 тис.грн. або 0,4%;

- фондовіддача зменшилась на 2%;

- витрати на 1 грн. товарної продукції зменшились на 5%;

- прибуток від основної діяльності збільшився на 6651,87тис.грн. 25%;

- рентабельність продукції стала гірша на 7%;

- собівартість 1т зросла на 14%;

- прибуток від іншої оперативної діяльності зменшився на 13%;

- загальний прибуток збільшився на 25% ;

- сума податку на прибуток зросла 25%;

- чистий прибуток збільшився на 25%;

- залишки оборотних коштів зросли на 0,3%;

- загальна рентабельність підприємства підвищилась на 25%.

Відштовхуючись від цих показників можна сказати, що в цілому підприємство збільшило свою прибутковість в порівнянні з минулим роком.



Список використаної літератури

1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України. Прийнятий 16.07.1999 року №996-ХІV (зі змінами і доповненнями).

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 "Запаси", затверджене наказом міністерства фінансів України від 20.10.99 р. №246 // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - №13.

3. Бабич Л.М. Формування оптимальної структури оборотних коштів підприємств // Актуальні проблеми економіки - 2001. - №9-10.

4. Бандурка О.М., Коробов М.Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

5. Білейченко О.Г. Структура обігових коштів в умовах ринкової економіки // Фінанси України. - 2003. - №5.

6. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. - К.: КНЕУ, 2002. - 110 с.

7. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб.- К.:МАУП, 2001. - 152 с.

8. Економіка підприємства /За ред. С.Ф. Покропивного. - К., 2001.

9. Конторщикова О. Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством // Економіка, фінанси, право. - 2002. - №6.

10. Кононенко О. Аналіз фінансової звітності. - Х: Фактор, 2002. - 34 с.

11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. - К.: Знання, 2002. - 350 с.

12. Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - К.: ЦНЛ, 2003. - 244 с.

13. Курочкін Г.Ф. Інформаційне забезпечення управління активами підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №9.

14. Лобов С.П. Система управления запасами предприятия // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №7.

15. Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - Т.24.

16. Мних Є.В. Економіний аналіз. - К.: ЦНЛ, 2003. - 412 с.

17. Никифорак В.А., Комарницька В.Г. Організація виробництва. - Чернівці: Рута, 1998.

18. Островська О. Оцінка фінансового стану підприємства в умовах стандартизації фінансової звітності // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №2.

19. Петрович І.М., Буріщева І.О. Економіка виробничого підприємства. - Львів: Оксефт, 1996.

20. Попович П.Я. Економічний аналіз суб'єктів господарювання. - Тернопіль: Економічна думка, 2001. - 560 с.

21. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. - Минск, 1998.

22. Савон Р.Л. Оборотність сукупних активів як фактор ефективності управління промисловим підприємством // Актуальні проблеми економіки. - 2002. - №12.

23. Севастьянов Р. Использование аналитических инструментов для оптимизации использования оборотных средств предприятия // Економіка, фінанси, право. - 2003. - №2.

24. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. - 350 с.

25. Хліпальська В. Вплив оцінки вартості запасів оборотного капіталу на фінансові результати підприємства // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №6.

26. Хліпальська В. Облік надходження і зберігання запасів оборотного капіталу в прийнятті управлінських рішень // Бухгалтерський облік і аудит. - 2002. - №11.

27. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз. - К.: ЦУЛ, 2002. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru