Економічний ризик аграрного виробництва

Адаптивне управління ризиком на рівні підприємств полягає в оптимізації рішень про структуру виробництва і посівних площ на основі коефіцієнтів зонально-галузевого ризику і виявлених для зони розташування підприємства закономірностей узгодженості коливань урожайності культур. Оптимізацію міри ризику виробництва за рахунок удосконалення його структури треба здійснювати шляхом моделювання виробничої програми підприємства з цільовою функцією максимізації прибутку і відповідним коригуванням і узгодженням рішень з максимізацією адаптації до природно-кліматичних умов, відображених у характеристиках зонально-галузевого ризику.

Ідея підходу, що пропонується, логічна і відносно проста. Оскільки оптимізація виробничої програми підприємства за допомогою лінійної детермінованої моделі максимізує суму прибутку, виходячи з середніх умов, а коефіцієнти зонально-галузевого ризику відображають середню багаторічну варіацію урожайності, включення в цільову функцію моделі змінної, яка характеризує середній зонально-галузевий ризик, з відповідним від'ємним коефіцієнтом, дозволить умовно штрафувати оптимальний план за високий ризик.

У блоці мінімізації ризику формалізовані такі умови:

максимізувати цільову функцію:

;

при обмеженнях:

- для визначення умовної суми зонально-галузевого ризику:

;

- для визначення середнього зваженого коефіцієнта зонально-галузевого ризику 1 га землі в обробітку:

Позначення: j - індекс змінної, виду діяльності; J - множина усіх видів діяльності; J1 - підмножина товарних культур; J2 - підмножина галузей тваринництва; J3 - підмножина кормових культур; Хj - шукане значення j-го виду діяльності; Cj - прибуток на одиницю виміру j - ї культури або галузі рослинництва; - умовний прибуток на одиницю виміру j-ї галузі тваринництва; aj - витрати на 1 га або 1 ц j-ї культури; rj - коефіцієнт зонально-галузевого ризику j - ї культури; Y- сума додатків коефіцієнтів зонально-галузевого ризику на площі культур; s - площа землі в обробітку; Z-середній зважений коефіцієнт зонально-галузевого ризику; f - коефіцієнт коригувальної суми прибутку; h - параметричний коефіцієнт поступки між прибутком і ризиком.

Математична інтерпретація, апробація й аналіз запропонованої детермінованої моделі оптимізації виробничої програми сільськогосподарських підприємств, яка включає модуль мінімізації ризику на основі коефіцієнтів зонально-галузевого ризику, свідчать про теоретичну обґрунтованість розробленого підходу і практичну придатність цього типу моделей, які дозволяють визначати економічно обґрунтований паритет між прибутком і ризиком виробництва в сільськогосподарських підприємствах.

Дослідження суб'єктних аспектів ризику за допомогою анкетування керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств показало, що для переходу до ефективної ринкової економіки, на їх думку, повинна переважати висока відповідальність при широкій самостійності. Причому, чим вищий рівень управління, тим ширшою повинна бути самостійність і вищою відповідальність. Серед форм відповідальності пріоритетними вважаються громадська і матеріальна. Велике значення надається відповідальності перед колективом. Разом з тим оцінка фактичного стану показує недостатність самостійності при переважанні міри відповідальності над мірою самостійності, неадекватну оцінку заходів і видів відповідальності, що призводить до зайво оптимістичного прийняття міри ризику. В умовах трансформації виробничих відносин в аграрному секторі економіки значно послаблена адміністративна система відповідальності, і через відсутність ефективного власника не створені умови для становлення ринкового прояву відповідальності у формі прийняття збитку від ризику.

Одним із дійових чинників зниження економічного ризику в сільському господарстві є агропромислова інтеграція, за допомогою якої досягається зниження рівня невизначеності в постачанні і збуті, обмеження конкуренції, поширення досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, залучення додаткових джерел фінансування. Вертикальна інтеграція істотно зменшує частку руху сировини і проміжних продуктів через ринок, що сприяє зниженню не тільки комерційного, але й економічного ризику загалом. В Україні вертикальна інтеграція набула значного поширення у формі переробних підрозділів сільськогосподарських підприємств, які після 1991 року втратили традиційні північні та східні ринки і зіткнулися з проблемами збуту продукції і жорсткою конкуренцією у відповідних сегментах ринку, що призвело до істотного зниження обсягів виробництва або навіть його згортання у багатьох господарствах. Внаслідок цього об'єктивно необхідні дослідження з обґрунтування стратегії виходу з кризи переробних підрозділів господарств в умовах формування ринкової економіки. Проблема стратегії розвитку і перетворення переробних підрозділів є невизначеною, багатовимірною і слабко структурованою, оскільки пов'язана з процесами соціально-економічних перетворень в аграрній сфері, залежить від впливу множини суб'єктів ринку продукції, праці і капіталу, політичних сил і тіньових структур, які переслідують власні цілі і мають різні можливості для їх досягнення. Тому для обґрунтування стратегії розв'язання проблем розвитку переробних підрозділів був застосований метод аналізу ієрархій (МАІ), модифікований і конкретизований у відповідності зі специфікою предметної області.

Внаслідок реалізації МАІ у формі експертних процедур обґрунтовано, що перспектива розвитку переробних підрозділів сільськогосподарських підприємств пов'язана з рухом до конкурентоздатного цільового виробництва продукції переробки на основі сучасних технологій і маркетингу. Необхідними умовами для цього є: великі розміри сільськогосподарських підприємств з реформованими відносинами власності, які інтегрують вирощування сировини та її переробку; маркетинг продуктів переробки і вдосконалення на його основі якості, асортименту, упаковки, витратних і цінових показників; оновлення технології виробництва за рахунок мобілізації власних фінансових ресурсів і залучення інвестицій. Реалізація цього сценарію забезпечить максимальний вплив інтеграції на зниження економічного ризику на рівні сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

1. В Україні послідовно реалізується системний підхід до вивчення проблеми економічного ризику, на основі якого формується ризикологія як самостійний напрям економічної науки, подальший розвиток котрої як у методологічному, так і в прикладному аспектах є актуальним завданням. Встановлено, що розвиток теорії економічного ризику стосовно аграрного виробництва вимагає її узагальнення в ієрархії від підприємства до галузі в цілому з дослідженням регіональної та галузевої диференціації ризику, систематизацією галузевих чинників, форм і видів ризику, розробкою методології ієрархічної оцінки і аналізу ризику, а також кількісних індикаторів ризику, які адекватно відображають специфіку аграрного виробництва, і методів управління ризиком на основі аналізу змін, що відбуваються в ході ринкових трансформацій.

2. Найбільш загальні і глибинні відносини, що становлять зміст категорії економічного ризику, можуть бути пізнані на основі матеріалістичної діалектики загалом і безпосередньо через взаємозв'язок і взаємодію парних діалектичних категорій. Внаслідок такого методологічного підходу сформульовано узагальнене визначення категорії економічного ризику, з якого можуть бути специфіковані дефініції будь-яких конкретних проявів економічного ризику.

3. Відповідно до системного підходу обґрунтовано три рівні ідентифікації ризику: 1) прийняття рішень; 2) системи управління; 3) соціально-економічних систем загалом. Концепція ієрархічності і додатковості ризику в економічних системах створює методологічну основу для класифікації чинників, форм і видів ризику, а також для розробки системи методів його оцінки і вимірювання.

4. Матрично-сітьовий принцип систематизації чинників ризику в аграрному виробництві дозволяє диференціювати чинники за рівнями управління сільським господарством й ієрархією ризику в економічних системах кожного з цих рівнів з урахуванням критерію інформаційних і ресурсних можливостей щодо ідентифікації і аналізу цих чинників. Систематизація чинників дозволила виявити кумулятивне нарощування чинників ризику по мірі зниження рівня управління в ієрархії при одночасному зниженні інформаційних і ресурсних можливостей для ідентифікації і аналізу цих чинників. Розв'язання цієї суперечності можливе шляхом створення ступінчастої системи моніторингу і аналізу чинників ризику.

5. Внаслідок аналізу і типізації методичних підходів до класифікації ризиків встановлено, що найбільш обґрунтованим і продуктивним у плані управління ризиком є аспектний підхід, який передбачає перехід від дослідження явищ до виявлення сутностей і узагальнень, а також орієнтований на вирішення завдань оцінки і вимірювання ризику, і, зрештою, - на управління ним.

6. Відповідно до аспектного підходу систематична складова природного ризику в аграрному виробництві ідентифікована як зонально-галузевий ризик, що виявляється шляхом статистичного вимірювання багаторічної мінливості урожайності сільськогосподарських культур в певному регіоні під впливом кліматичних і ґрунтових умов.

7. Комплексна класифікація ризиків аграрного виробництва, що систематизує ризики за рівнями ієрархії управління галуззю і трьома рівнями ієрархії ризику в економічних системах, побудована відповідно до принципів зворотної аддитивності і неповторюваності, створює структурну основу для розробки системи локальної та інтегральної оцінки ризиків, а також для формування ієрархічної системи управління ризиком аграрного виробництва.

8. В умовах ринкової економіки ризик кожного суб'єкта ринку не може бути виявлений і оцінений інакше, як через аналіз його позиції у тому або іншому сегменті ринку. Тому об'єктивна оцінка ризику може бути реалізована шляхом побудови реляційних систем на основі принципів додатковості і множинної порівнянності, що забезпечують урахування цілей і застосування критеріїв систем більш високого рівня.

9. Методика оцінки підприємницького ризику підприємств агробізнесу містить комплекс часткових індикаторів, які всебічно відображають формування ризику в ринкових умовах, і коефіцієнт інтегрального ризику об'єкта підприємництва, який розраховується як їх середня геометрична величина.

10. Для розробки статистичних моделей оцінки ризику фінансового стану сільськогосподарських підприємств запропоновано методику і відповідний їй алгоритм, в якому системно застосовуються вибірковий метод, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, метод багатовимірної статистичної класифікації. Основною особливістю методики є застосування як критерію діагностичних якостей моделі міри узгодженості класифікації вибірки підприємств за багатовимірною ознакою і класифікації відповідно до одновимірної ознаки, що обчислюється за статистичною моделлю.

11. Для оцінки зонально-галузевого ризику в доповнення до показників, що розраховуються за відхиленнями від тренду, запропонована система показників на основі вирівнювання ряду динаміки за допомогою симплексного методу лінійного програмування. Вона дозволяє нарівні із загальною варіацією відхилень зіставляти коливанність у бік зниження від нормальної тенденції, що має принципове значення при обґрунтуванні структури посівних площ і розмірів страхових запасів. За значеннями часткових показників коливанності визначається інтегральний коефіцієнт зонально-галузевого ризику, для застосування якого за допомогою методів багатовимірної статистичної класифікації обґрунтовано шкалу оцінки: менше 0,2 - низький; від 0,2 до 0,25 - помірний, від 0,25 до 0,3 - середній, від 0,3 до 0,35 - підвищений, 0,35 і більше - високий.

12. Внаслідок застосування запропонованої методики визначені часткові та інтегральні коефіцієнти зонально-галузевого ризику основних культур у 24 областях, АР Крим і Україні в цілому, аналіз яких дозволив виявити закономірності в диференціації рівня ризику як у розрізі регіонів за окремими культурами, так і між культурами в регіонах. Відображення інтегральних коефіцієнтів за окремими культурами на карті України показує наявність компактних зон певного рівня зонально-галузевого ризику, що свідчить як про об'єктивні природно-кліматичні причини зонально-галузевого ризику, так і про адекватність методики його оцінки.

13. Вимірювання і аналіз зонально-галузевого ризику в Україні створюють базу для об'єктивної оцінки результатів виробничої діяльності, вдосконалення структури посівних площ в областях і в країні в цілому, управління резервами продукції, розміщення потужностей переробних підприємств і визначення місткості сховищ.

14. Адаптивне управління ризиком аграрного виробництва передбачає створення відповідної системи методології, методичного і програмного комп'ютерного забезпечення, математичних моделей, інформаційних потоків і баз, процедур вироблення, прийняття і реалізації рішень. Як елемент системи адаптивного управління ризиком встановлені закономірності узгодження коливань урожайності 8 основних сільськогосподарських культур по Україні в цілому, по кожній з 24 областей і АР Крим, які можуть служити об'єктивною основою для відповідних коригувань структури посівних площ в областях з метою зниження сукупного ризику аграрного виробництва, зумовленого природно-кліматичними умовами.

15. Математична інтерпретація, випробування і аналіз запропонованої детермінованої моделі оптимізації виробничої програми сільськогосподарських підприємств, що включає модуль мінімізації ризику на основі коефіцієнтів зонально-галузевого ризику, свідчать про теоретичну обґрунтованість розробленого підходу і практичну придатність цього типу моделей, які дозволяють визначати економічно доцільний паритет між прибутком і ризиком виробництва в сільськогосподарських підприємствах.

16. Дослідження суб'єктних аспектів ризику шляхом анкетування керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств Півдня України показало, що респонденти мають ідеалізовані уявлення про вплив колективних процедур прийняття рішень на надійність і ефективність останніх, схильні, в більшості, до середньої і, в значній їх частині, до високої міри ризику, але не готові до реальної діяльності в умовах ризику і невизначеності ринкового середовища, що вимагає професійного навчання сучасним методам вироблення і прийняття рішень з урахуванням ризику.

17. Одним з дійових засобів зниження економічного ризику в сільському господарстві є агропромислова інтеграція, яка істотно зменшує частку сировини і проміжних продуктів, що обертається через ринок. Це сприяє зниженню не тільки комерційного, але й економічного ризику загалом. За допомогою методу аналізу ієрархій у формі експертних процедур обґрунтовано, що перспектива розвитку переробних підрозділів сільськогосподарських підприємств пов'язана з рухом до конкурентоздатного цільового виробництва продукції переробки на основі сучасних технологій і маркетингу. Необхідними умовами для цього є великі розміри сільськогосподарських підприємств з реформованими відносинами власності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Чепурко В.В. Экономический риск аграрного производства: теория, методы оценки, управление. Монография. - Симферополь: Таврия, 2000.- 308 с.- 16,8 д.а.

2. Чепурко В.В. Моделі ситуативної діагностики фінансового стану аграрних підприємств // Фінанси України.- 2000.- №6.- С. 79-90.- 0,8 д.а.

3. Чепурко В.В. Формування ставлення до економічного ризику в процесі аграрної реформи // Економіст.- 2000.- №2.- С. 66-71.- 0,9 д.а.

4. Чепурко В.В. Оцінка зонально-галузевого ризику аграрного виробництва // Економіст.- 2000.- №6.- С. 74-77.- 0,6 д.а.

5. Чепурко В.В. Аспекти ризику в аграрній реформі // Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому виробництві: Зб. наук. праць, №1.- К.: ІАЕ, 1999.- С. 128-131.- 0,3 д.а.

6. Чепурко В.В. Обґрунтування засобів зниження ризику аграрного виробництва // Удосконалення господарського механізму АПК України: Зб. наук. пр. / НАН України. Ін-т економіки.- К, 2000.- С. 58-66.- 0,5 д.а.

7. Чепурко В.В. Оцінка диференціації сільськогосподарських підприємств за ступенем ризику для іноземних інвестицій // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Економіка.- 2000.- №43.- С. 13-15.- 0,3 д.а.

8. Чепурко В.В. Отношение к экономическому риску руководителей и специалистов сельхозпредприятий юга Украины // Культура народов Причерноморья.- 1997.- №2.- С. 82-86.- 0,7 д.а.

9. Чепурко В.В. Факторы экономического риска сельскохозяйственных предприятий // Экономика и управление.- 1997.- №3.- С. 34-36.- 0,4 д.а.

10. Чепурко В.В. Принятие экономического риска: самостоятельность и ответственность // Культура народов Причерноморья.- 1998.- №5.- С. 147-153.- 0,8 д.а.

11. Чепурко В.В. Подготовленность кадров управления к работе в условиях риска // Экономика и управление.- 1998.- №2.- С. 30-32.- 0,4 д.а.

12. Чепурко В.В. Классификация экономических рисков аграрного производства // Культура народов Причерноморья.- 1999.- №7.- С. 54-57.- 0,6 д.а.

13. Чепурко В.В. Диалектическая концепция сущности экономического риска // Культура народов Причерноморья.- 1999.- №8.- С. 35-38.- 0,6 д.а.

14. Чепурко В.В. Методика стратегического прогнозирования в условиях риска и неопределённости // Экономика и управление.- №4.- 1999.- С. 39-40.- 0,3 д.а.

15. Чепурко В.В. Систематизация факторов экономического риска аграрного производства // Культура народов Причерноморья.- 1999.- №9.- С. 39-42.- 0,5 д.а.

16. Чепурко В.В. Концепция иерархичности и дополнительности экономического риска // Культура народов Причерноморья.- 1999.- №10.- С. 40-45.- 0,5 д.а.

17. Чепурко В.В Экономический риск при переходе к рыночным механизмам // Экономика и управление.- 2000.- №2-3.- С. 27-28.- 0,2 д.а.

18. Чепурко В.В. Методические аспекты измерения экономического риска // Культура народов Причерноморья.- 2000.- №12.- С. 79-80.- 0,2 д.а.

19. Чепурко В.В. Согласование максимизации прибыли и минимизации риска в моделях оптимизации производственной программы аграрных предприятий // Экономика и управление.- №5.- 2000.- С. 24-26.- 0,3 д.а.

20. Чепурко В.В. Зонально-отраслевой риск производства зерна в Украине // Культура народов Причерноморья.- 2000.- №13.- С. 58-62.- 0,6 д.а.

21. Чепурко В.В., Полуэктова Н.Р. Методика системной оценки технологии менеджмента // Экономика и управление.- №2.- 1997.- С. 16-17.- 0,25 д.а. (особисто автору належить 60% - 0,15 д.а.). Особистий внесок автора: методика оцінки відносної значущості шляхів вдосконалення технології менеджменту за допомогою експертної процедури та парних порівнянь.

22. Чепурко В.В., Полуэктова Н.Р. Обоснование рыночно ориентированной ассортиментной стратегии предприятия // Экономика и управление.- 1998.- №1.- С. 6-9.- 0,4 д.а. (особисто автору належить 50% - 0,2 д.а.). Особистий внесок автора: методика обґрунтування необхідної норми прибутку і алгоритм розробки асортиментної стратегії.

23. Чепурко В.В., Чепурко М.Д. Имитационное моделирование предпринимательского риска в обосновании решений агробизнеса // Научные труды Крымского государственного аграрного университета: вып. №63 Экономические науки.- Симферополь, 2000.- С. 45-52.- 0,6 д.а. (особисто автору належить 70% - 0,4 д.а.). Особистий внесок автора: наукове обґрунтування і методика оцінки підприємницького ризику за допомогою імітаційного моделювання.

24. Чепурко В.В., Огородник И.Л. Управление процентным риском // Экономика и управление.- №6.- 2000.- С. 24-26.- 0,3 д.а.. (особисто автору належить 60% - 0,2 д.а.). Особистий внесок автора: методика оцінки і аналіз процентного ризику.

25. Чепурко В.В., Радченко В.А. Стратегия развития перерабатывающих производств аграрных предприятий Крыма // Економіст.- 2000.- №11.- С. 64-67.- 0,6 д.а. (особисто автору належить 50% - 0,3 д.а.). Особистий внесок автора: методика обґрунтування стратегії за умов невизначеності, розробка ієрархії процесу прогнозування, аналіз експертних оцінок.

Додаткові публікації

26. Рыбинцев В.А., Чепурко В.В. Оптимизация производственной программы агропромышленных предприятий и объединений // Виноделие и виноградарство СССР.- 1982.- №6.- С. 52-54.- 0,5 д.а. (особисто автору належить 50% - 0,25 д.а.). Особистий внесок автора: обґрунтування і формулювання постановки задачі та характеристика її математичної моделі.

27. Чепурко В.В. Оптимизация структуры посевных площадей овощных культур в специализированных совхозах Крыма // Повышение продуктивности овощеводства в Крыму: Сб.науч.тр. УСХА.- К.: 1982.- С. 49-55.- 0,6 д.а.

28. Рыбинцев В.А., Чепурко В.В. Математическая модель оптимизации ассортимента и сырьевой базы марочного виноделия // Пути повышения устойчивых урожаев винограда: Сб.науч.тр. УСХА.- К.:1983.- С. 88-95.- 0,5 д.а (особисто автору належить 50% - 0,25 д.а.). Особистий внесок автора: формулювання постановки і математична модель задачі.

29. Чепурко В.В. Об оценке экономической эффективности хозяйственных мероприятий в агропромышленных формированиях // Эффективность и хозяйственный механизм АПК. Тез. выс. на Всесоюзной науч.конф. "Проблемы экономического и социального развития агропромышленного комплекса".-М.: 1983.- С. 134-136.- 0,1 д.а.

30. Чепурко В.В. Оптимизация сочетания производства и переработки овощей в специализированных совхозах // Прогрессивная технология выращивания овощных культур в открытом и защищенном грунте: Сб. науч. трудов УСХА.- К.: 1985.- С. 137-140.- 0,3 д.а.

31. Чепурко В.В. Экономико-математическое моделирование устойчивости кормопроизводства в районах Крымской области.- Симферополь: КСХИ, 1987.- 19 с.- 0,9 д.а.

32. Чепурко В.В. Оптимизация структуры кормопроизводства в сельскохозяйственном предприятии. - Симферополь: КСХИ, 1987.- 30 с.- 1,3 д.а.

33. Методические рекомендации по разработке моделей хозяйств, специализирующихся на производстве столового винограда / Дженеев С.Ю., Рыбинцев В.А., Грибанов В.В., Чепурко В.В., Антипов В.П.- Ялта: ВНИИВиПП "Магарач", 1988.- 52 с.- 2,5 д.а. (особисто автору належить 35% - 0,9 д.а.). Особистий внесок автора: основні принципи розробки моделей, формулювання постановок і математичні моделі задач відповідно до цілей і умов застосування оптимізованих рішень.

34. Разработка экономико-математических моделей хозяйств с различным направлением специализации по виноградарству / Рыбинцев В.А., Казакова И.А., Антипов В.П., Чепурко В.В. Под ред. Рыбинцева В.А.- Ялта: ИВиВ "Магарач", 1992.- 30 с.- 1,3 д.а. (особисто автору належить 30% - 0,4 д.а.). Особистий внесок автора: уніфікована математична модель оптимізації виробничо-реалізаційної програми віноградарських господарств.

35. Направления экономического развития сельского хозяйства Республики Крым / Николаев Е.В., Лукьянченко А.М., Новиков Ю.Н., Хохлов В.А., Чепурко В.В.- Симферополь: Крымский республиканский ЦНТЭИ, 1994.- 4 с.- 0,25 д.а. (особисто автору належить 20% - 0,05 д.а.). Особистий внесок автора: пропозиції щодо підвищення стійкості виробництва і реформування організаційно-правових форм підприємств.

36. Чепурко В.В. Экономико-математическое моделирование производственно-реализационной программы сельскохозяйственных предприятий в условиях рынка // Матер. наук.-вир. конф. "Проблеми інформатизації агропромислового виробництва України в умовах ринкових відносин".- Київ.- 1995.- С. 88-89.- 0,1 д.а.

37. Чепурко В.В. Оценка устойчивости сельскохозяйственного производства с помощью линейного программирования // Матер. II Украинской научно-практической конференции "Студент и преподаватель".- Симферополь.- 1996.- С. 83-87.- 0,25 д.а.

38. Чепурко В.В. Экономический риск и методы его измерения: методика, практические ситуации, тесты.- Симферополь: КИБ, 1997.- 30 с.- 1,3 д.а.

39. Чепурко В.В. Кадровый риск организации // Управление персоналом.- Симферополь: Таврия, 1998.- С. 105-114.- 0,6 д.а.

40. Чепурко В.В. Оцінка підприємницького ризику в агробізнесі // Проблеми економічного ризику: аналіз та управління: Зб.наук.праць за матеріалами Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції.- К.: Міносвіти України, КНЕУ, 1998.- С. 88.- 0,1 д.а.

41. Чепурко В.В. Определение параметров, обеспечивающих безубыточность или требуемую норму прибыли агробизнеса // Практикум по предпринимательству.- Симферополь: Таврия, 1999.- С. 3-14.- 0,7 д.а.

42. Чепурко В.В., Огородник І.Л. Діагностика кадрового ризику організації // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції "Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність".- Київ-Трускавець: 1999.- Част. 2.- С. 360-361.- 0,1 д.а. (особисто автору належить 50% - 0,05 д.а.). Особистий внесок автора: зміст кадрового ризику, система його вимірювання, шкала оцінки.

43. Чепурко В.В. Предпринимательский риск // Практикум по предпринимательству.- Симферополь: Таврия, 1999.- С. 101-113.- 0,7 д.а.

44. Чепурко В.В., Огородник І.Л. Маркетингове дослідження при створенні регіонального підрозділу комерційного банку // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Маркетинг: теорія і практика".- Київ-Ялта: 1999.- С. 217-218.- 0,1 д.а. (особисто автору належить 50% - 0,05 д.а.). Особистий внесок автора: роль регіональних підрозлілів у зменшенні ризику банківських установ, склад методики обґрунтування рішення про відкриття регіонального підрозділу з урахуванням ризику.

45. Чепурко В.В. Методы количественной оценки экономического риска // Методика экономических исследований.- Симферополь: Таврия, 1999.- С. 148-157.- 0,6 д.а.

46. Чепурко В.В. Нова концепція змісту та ієрархічності економічного ризику // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття".- Київ: 2000.- С. 43.- 0,1 д.а.

47. Чепурко В.В. Методы оценки рисков экономического исследования // Методика экономических исследований.- Симферополь: Таврия, 1999.- С. 136-147.- 0,8 д.а.

48. Чепурко В.В. Адаптивное управление риском аграрного производства // Материалы межвузовской конференции Крыма "Экономические аспекты устойчивого развития. Экономика, компьютеры, образование".- Симферополь: 2000.- С. 35.- 0,1 д.а.

49. Чепурко В.В. Методические аспекты систематизации факторов экономического риска аграрного производства // Материалы научно-практической конференции "Современные социально-экономические проблемы Крыма и пути их решения".- Симферополь: Таврия, КИБ, 2000.- С. 33-35.- 0,2 д.а.

50. Чепурко В.В. Метод эконометрического моделирования // Методика экономических исследований.- Симферополь: Таврия, 1999.- С. 127-135.- 0,5 д.а.

51. Семухин И.Ю., Чепурко В.В. Исследование отношений ответственности в системе экономического риска // Матеріали І звітної науково-практичної конференції професорсько-викладацького та курсантського складу Кримського факультету Університету внутрішніх справ.- Сімферополь: Таврія-Плюс, 1999.- С. 126-134.- 0,6 д.а. (особисто автору належить 70% - 0,4 д.а.). Особистий внесок автора: системна концепція ОПР та організаційної відповідальності, анкетні дослідження відносин відповідальності в АПК.

52. Чепурко В.В., Радченко В.А. Адаптивное управление риском аграрного производства // Труды Независимого научного аграрно-экономического общества.- вып 3.- М.: Из-во МСХА, 2000.- С. 275-280.- 0,4 д.а. (особисто автору належить 60% - 0,24 д.а.). Особистий внесок автора: концепція адаптивного управління ризиком, алгоритм дослідження синхронності коливань урожайності культур, математична модель оптимізації виробничої програми підприємств з урахуванням ризику.

53. Чепурко В.В. Зонально-отраслевой риск аграрного производства // Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики: Материалы Всеукраинской межвузовской научно-практической конференции.- Симферополь: Научно-издательский центр КАПКС, 2000.- С. 161-163.- 0,2 д.а.

Размещено на Allbest.ru