Принципи та методика оцінки господарської діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Принципи та методика оцінки господарської діяльності підприємства

Кожне підприємство як суб'єкт підприємництва незалежно від форм власності, розмірів, сфер діяльності та інших критеріїв має в результаті своєї господарської комерційної діяльності отримувати прибуток (дохід). Для цього воно має діяти на принципах комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Такими основними принципами є:

1. Самоокупність затрат (беззбитковість) і прибутковість. Цей принцип вимагає точного обліку й зіставлення витрат і результатів, повного відшкодування собівартості продукції, одержання прибутку.

2. Самофінансування - його суть не тільки у самоокупності витрат, а й у закріпленні частини одержаного прибутку за підприємством у його повне розпорядження. Джерелом фінансування підприємства є прибуток, амортизаційні відрахування, кошти, які одержані від продажу цінних паперів, пайових та інших внесків громадян, трудового колективу підприємства. Іншими словами, розвиток підприємства повністю забезпечується за рахунок власного капіталу, кредитів банку на комерційній договірній основі і за рахунок валютного виторгу.

3. Матеріальна зацікавленість у кінцевих результатах праці. Цей принцип передбачає подолання все ще існуючої «зрівнялівки» в оплаті праці, створення умов для заохочення ініціативи, підприємливості, досягнення найкращих кінцевих результатів.

4. Грошовий контроль за діяльністю підприємства. Кошти підприємств перебувають на розрахунковому рахунку в банку за місцем їх реєстрації або в іншому банку за його згодою. Банк здійснює всі види розрахунків підприємства, кредитні і касові операції. Підприємство застосовує у господарському обігові векселі. Якщо підприємство не виконує систематично свої зобов'язання за розрахунками, то може бути оголошене банком неплатоспроможним, тобто банкрутом.

5. Повна економічна відповідальність за кінцеві результати господарювання, виконання своїх договірних зобов'язань. Основною формою реалізації цього принципу є економічні санкції - вилучення незаконно одержаних доходів, відшкодування збитків, штрафи, неустойки, пені, зменшення або позбавлення премій.

6. Господарська самостійність у межах, передбачених законодавством. Цей принцип передбачає самостійне формування підприємством програми діяльності; залучення матеріально-технічних, фінансових та трудових ресурсів; встановлення цін на продукцію та послуги; вільне розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів; здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємством належної йому частки валютного виторгу на свій розсуд.

Усі ці принципи господарської діяльності безпосередньо мають забезпечити організаційну основу інтенсивного характеру індивідуального відтворення на підприємстві з метою привласнення прибутку.

Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою її характеристику, отриману в результаті комплексного дослідження, тобто одночасного і погодженого вивчення сукупності показників, що відображають всі (або багато) аспектів господарських процесів, і яка містить узагальнюючі висновки про результати діяльності виробничого об'єкта на основі виявлення якісних я кількісних відмінностей від бази порівняння (плану, нормативів, попередніх періодів, досягнень на інших аналогічних об'єктах, інших можливих варіантів розвитку).

Для того щоб комплексна оцінка була дієвим знаряддям господарського управління, необхідно розробляти практичні методи її конструювання, які можна було б використовувати в щоденній роботі економістів-аналітиків.

Комплексна оцінка служить інструментом обліку, аналізу і планування;індикатором науково-технічного стану господарського об'єкту досліджуваної сукупності; критерієм порівняльного оцінювання комерційної діяльності підприємств та їх підрозділів; показником ефективності раніше прийнятих управлінських рішень та повноти їх реалізації; основою вибору можливих варіантів розвитку виробництва і показників очікуваних результатів у майбутньому: стимулятором виробництва.

Задача зводиться до визначення комплексної оцінки господарської діяльності на основі системи показників з агрегування різних прийомів якісного і кількісного аналізу. При цьому ефективність виробничо-господарської діяльності одного господарського об'єкта може порівнюватися з ефективністю діяльності інших об'єктів. У даному випадку прийнято говорити про перетворення комплексної оцінки в порівняльну комплексну оцінку виробничо-фінансової діяльності. Причому саму процедуру комплексної порівняльної оцінки можна типізувати і розділити на наступні відносно самостійні етапи:

- конкретизація цілей і задач комплексної оцінки;

- вибір вихідної системи показників;

- організація збору вихідної інформації;

- розрахунок і оцінка значень приватних показовий (місць, бальних оцінок, коефіцієнтів за вихідними показниками і т.д.);

- забезпечення порівнянності оцінюваних показників (визначення коефіцієнтів порівняльної значимості);

- вибір конкретної методики, тобто розробка алгоритмів програм розрахунку комплексних порівняльних оцінок;

- розрахунок комплексних оцінок;

- експериментальна перевірка адекватності комплексних, узагальнюючих оцінок реальної економічної дійсності;

- аналіз і використання комплексних порівняльних оцінок.

Здійснення різних етапів побудови комплексних оцінок пов'язано з багатьма невирішеними проблемами, наприклад, при виборі цілей оцінки, визначенні системи оцінюваних показників і коефіцієнтів їх порівняльної значущості, а також з труднощами при розробці обчислювального алгоритму. Стає ясно, що конкретні значення узагальнюючих оцінок визначаються не тільки трудовим внеском колективів досліджуваних господарських об'єктів, але багато в чому залежать від досконалості проведення окремих етапів побудови комплексних оцінок. З цієї причини їх знаходження і використання вимагають пильної уваги та суттєвого вдосконалення.

Методика оцінки господарської діяльності використовується для визначення (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1999 р. №1406):

вартості державних корпоративних прав як частини ринкової вартості господарського товариства;

вартості власного капіталу господарського товариства;

вартості державних корпоративних прав, щодо яких прийнято рішення про придбання від імені держави в порядку, встановленому законодавством;

розміру збитків, які підлягають відшкодуванню, завданих внаслідок неналежного виконання уповноваженими особами повноважень з управління державними корпоративними правами;

вартості активів, які пропонуються для інвестування у господарське товариство;

вартості майна господарського товариства, що підлягає реорганізації, яке пропонується як внесок до статутного фонду іншої юридичної особи (в тому числі спільних підприємств) або як застава у разі укладення кредитної угоди відповідно до законодавства;

ринкової вартості основних засобів господарського товариства з метою одержання додаткової інформації для прийняття відповідних управлінських рішень.

Пропоную розглянути такі види оцінки господарської діяльності підприємства як:

Експертна оцінка вартості прав як складової частини вартості бізнесу, а також в інших випадках, передбачених цією Методикою, проводиться експертом відповідно до умов договору з Національним агентством або іншою юридичною чи фізичною особою, визначеною Національним агентством, та за його рішенням.

За результатами експертної оцінки складаються звіт про експертну оцінку об'єкта та висновки про його оцінну вартість, які передаються на затвердження до Національного агентства. Звіт підписується особами, які проводили оцінку, із зазначенням номера і дати видачі документа, який підтверджує їх кваліфікацію, та найменування юридичної особи, що його видала. Висновки підписуються уповноваженою особою експерта і скріплюються його печаткою.

Оцінка вартості власного капіталу проводиться з метою здійснення контролю за ефективністю управління державними корпоративними правами та виконанням відповідного завдання з управління державними корпоративними правами.

Перший спосіб - визначення книжкової (бухгалтерської) вартості власного капіталу, яка дорівнює вартості зазначеного у першому розділі пасиву балансу на останню звітну дату, що передує даті оцінки.

Другий спосіб - визначення вартості власного капіталу як вартості діючого підприємства за формулою:

комерційний ризик господарський

ВВК = [(Пр - ППр + Ам) х 4/ Nкв]/ Ккап - ЗДБ, (1.1)

де ВВК - вартість власного капіталу, тис. гривень;

Пр - прибуток господарського товариства за останній обліковий період з початку поточного року, що передує даті проведення оцінки (визначається на підставі даних форми №2, код рядка 100), тис. гривень;

ППр - податок на прибуток (визначається на підставі даних форми №2, код рядка 105), тис. гривень;

Ам - сума нарахованої амортизації (визначається на підставі даних форми №2, код рядка 330), тис. гривень;

Nкв - кількість кварталів в останньому обліковому періоді з початку поточного року;

Ккап - коефіцієнт прямої капіталізації згідно з додатком 1 до цієї методики, який визначається Національним агентством за результатами проведеного моніторингу шляхом визначення коефіцієнта рентабельності товариства і залежить від характеристики фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства;

ЗДБ - залишок довгострокового боргу (визначається на підставі даних форми №1, сума другого розділу пасиву балансу на кінець звітного періоду), тис. гривень.

Коефіцієнт рентабельності господарського товариства визначається за формулою:

КРент = Пр / ЗВ,

де ЗВ - затрати на виробництво товарів (послуг), (визначається на підставі даних форми №2, код рядка 040, графа 4 плюс код рядка 085, графа 4), тис. гривень.

Другий спосіб оцінки вартості власного капіталу не застосовується для господарських товариств, які не одержували позитивного фінансового результату від своєї основної діяльності, тобто не мали прибутку від реалізації основних видів продукції (послуг).

Оцінка розміру збитків, завданих уповноваженою особою внаслідок неналежного виконання своїх повноважень, що підлягають відшкодуванню згідно з договором доручення або за рішенням суду, проводиться у порядку, встановленому законодавством. Розмір збитків визначається на дату проведення відшкодування, якщо інше не передбачено законодавством чи договором доручення. У разі коли є можливість перевірити наявність фізичних наслідків збитків, вони можуть бути підтверджені також відповідними висновками експертів (оцінювачів). (Пункт 15 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1510 (1510-2002-п) від 11.10.2002)

Оцінка вартості активів, що пропонуються для інвестування вітчизняними та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності в господарське товариство, у якого є державні корпоративні права, проводиться виключно експертним шляхом у разі, коли інвестори вкладають власні, позикові або залучені майнові та інтелектуальні цінності в об'єкт інвестування на умовах збільшення його статутного фонду або з метою провадження спільної з товариством господарської діяльності.

Оцінка вартості іноземних інвестицій у господарське товариство проводиться з урахуванням вимог законодавства про режим іноземного інвестування у валюті України та в іноземній конвертованій валюті на дату внесення інвестицій, що визначається за умовами відповідних договорів (угод).

Оцінка ринкової вартості активів господарського товариства з метою одержання додаткової інформації для прийняття відповідних управлінських рішень проводиться, якщо вартість основних засобів, незавершеного капітального будівництва, а також нематеріальних активів, відображена в балансі з урахуванням індексації їхньої вартості, істотно відрізняється від ринкової вартості цих активів внаслідок стрімких темпів інфляції, допущених помилок під час проведення індексації, унікальних споживчих, конструкційних або технологічних властивостей об'єктів основних засобів та з інших причин. У цьому разі оцінка проводиться виключно експертним шляхом. Її результати можуть використовуватися під час проведення аналізу ефективності використання активів, розгляду пропозицій щодо можливості їх продажу заінтересованим особам, прийняття рішень про доцільність їх списання або ліквідації, складання рекомбінованого балансу та в інших випадках.

В даний час, на жаль, існують перешкоди як методологічного, так і організаційного характеру тому, щоб комплексна оцінка задовольняла цим вимогам. Отже, нерідко виникають ситуації, коли отримані тим чи іншим прийомом узагальнюючі оцінки виробничо-господарської діяльності не відповідають економічній дійсності або на практиці не виправдовують зусиль, витрачених на збір і обробку даних.

При малому числі оцінюваних параметрів і відносно невеликій кількості об'єктів балансові комісії як основні ланки на підприємствах, що займаються узагальненням результатів роботи, вдало справляються з поставленими перед ними завданнями виявлення комплексної оцінки.

При збільшенні кількості об'єктів і особливо показників-критеріїв оцінки рішення завдання ускладнюється. Теоретично виходить, що треба оцінювати досягнення підприємств або їхніх підрозділів за одним якому-небудь показником, який синтезує всі сторони діяльності цього об'єкта. Однак, складність виробничо-господарської діяльності не дозволяє виділити з числа узагальнюючих результативних показників який-небудь один у якості основного.

Размещено на Allbest.ru