Економічний і соціальний розвиток села в перехідний період до ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СЕЛА В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ДО РИНКУ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Андрушко Руслана Петрівна

ЛЬВІВ -- 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і права Львівського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України протягом 1996-1999 років.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

Галанець Василь Григорович,

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри менеджменту і права.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

Костирко Ігор Григорович,

Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат,

заступник директора з питань економіки;

кандидат економічних наук,

Шульський Микола Григорович,

Львівська академія ветеринарної медицини ім. С.Гжицького,

доцент кафедри менеджменту та інформатики.

Провідна установа: Інститут регіональних досліджень НАН України (відділ регіональної соціально-економічної політики і територіального управління), м. Львів.

Захист відбудеться “ 4 “ жовтня 2000 р. о _12_ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету.

Автореферат розісланий “ 2 “ вересня 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

доцент, кандидат економічних наук К.В. ПРОКОПИШАК

АНОТАЦІЇ

Андрушко Р.П. Економічний і соціальний розвиток села в перехідний період до ринку.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Львівський державний аграрний університет. Львівська область, Жовківський район, м. Дубляни, 2000.

На прикладі Львівської області, де аграрна реформа розпочалася раніше і проходить динамічніше, ніж в інших регіонах, дається оцінка ситуації в аграрному секторі економіки, економічного і соціального розвитку села в їх єдності і взаємозалежності.

Розглядаються позитивні і негативні наслідки аграрних реформувань, виявляються тенденції розвитку агропромислового виробництва. Дається оцінка демографічної ситуації і розвитку соціальної сфери та впливу соціально-економічного розвитку на рівень життя населення.

Обгрунтовуються перспективи економічного і соціального розвитку в сільській місцевості. Здійснено обгрунтування подальшого розвитку інтеграційних процесів регіонального АПК та основних напрямків розвитку соціальної сфери.

Ключові слова: економічний і соціальний розвиток, інтеграційні процеси, демографічна ситуація, рівень життя.

Андрушко Р.П. Экономическое и социальное развитие села в переходной период к рынку.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК.- Львовский государственный аграрный университет, Львовская область, Жовковский район, г. Дубляны, 2000.

В диссертационной работе теоретически обоснована автором система научных аспектов оценки результатов реформирования регионального АПК, а также сформированы принципиальные основы единства экономического и социального развития села, формы зависимости уровня экономического и социального развития села от демографической ситуации в регионе.

На примере Львовской области, которая раньше других регионов начала реформирование сельского хозяйства, показаны положительные и отрицательные результаты аграрной реформы.

Проведен глубокий анализ экономического и социального развития села, определены тенденции развития сельскохозяйственного производства.

Реформирование отношений собственности изменили структуру землепользования и производства валовой продукции сельского хозяйства. Если в 1990 году (в сравнительных ценах 1996 г.) в сельскохозяйственных предприятиях производилось 54,5% продукции, а в индивидуальных хозяйствах - 45,5%, то в 1998 году - соответственно 17,2% и 82,8%. Однако наращивание производства продукции в хозяйствах населення не компенсирует потерь сельскохозяйственных предприятий, 92% которых убыточны.

Причинами убыточности сельскохозяйственных предприятий являются: отсутствие эквивалентного обмена между отраслями АПК, невыгодные для сельскохозяйственного товаропроизводства финансово-кредитная и налоговая системы.

Изменения в системе сельскохозяйственного производства вызывают изменения в социальной сфере. Обострились социальные проблемы села: возросла безработица, усложнилась демографическая ситуация, социальная инфраструктура отстает от городской, снижается уровень жизни сельского населения.

Начиная с 1991 года природный прирост в области стал отрицательным.

В последние годы заработная плата в сельском хозяйстве стала одной из наиболее низких (в 3,6 раза ниже чем в органах финансирования, страхования и пенсионного обеспечения, в 2,4 раза - чем в органах государственного управления, в 1,7 раза - чем в промышленности).

Разрешение производственно-экономических проблем в агропромышленном комплексе должны улучшить уровень жизни сельского населения, повысить его благосостояние, разширить сферу социальных услуг.

Обоснованы перспективы экономического и социального развития в сельской местности, которые предусматривают возрождение сельскохозяйственного кооперирования во всех его формах: производство продукции, ее переработка и реализация, агросервисное обслуживание. Вместо разрозненных видов аграрной и промышленной деятельности предусматривается интегральное агропромышленное производство, содействующее комплексному развитию села, что позволит открыть новые рабочие места, повысить уровень жизни сельского населения.

Прогнозируется численность сельского населения на 2018 год. Определяется количество объектов инфраструктуры, которые необходимо восстановить или создать заново. С целью обеспечения их функционирования предлагается создание при областной и районных государственных администрациях центров социального развития села.

Ключевые слова: экономическое и социальное развитие, интеграционные процессы, демографическая ситуация, уровень жизни.

Andrushko R.P. Economical and Social Development of the village in transition period towards the market. - Manuscript.

Thesis for the Scientific Degree of Doctor of Economics. Speciality 08.07.02 - Economics of Agriculture and Agri-Industrial Complex. - L'viv State Agrarian University, L'viv region, Zhovkva district, Dublyany, 2000.

The evaluation of the state in the agrarian sector of economics, of the economical and social development of the village in their unity and dependence on the example of L'viv region where the agrarion reform took place earlier and is more dynamic then in other region is given.

Positive and negative consequences of agrarian reform are regarded. The tendences of agriindustrial production development are shown. The evaluation of demographic situation and the development of the social sphere and the influence of social and economical development on population living-being level are given.

The perspectives of economical and social development in rural locality are grounded. The grounding of further AIC regional inlergrational processes development and main directions of social sphere development are done.

Key words: economical and social development, intergrational processes, demographic situation, living-being level.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності Україна стала на шлях розвитку ринкової економіки, розпочала реформу відносин власності в усіх галузях народного господарства, включаючи і сільськогосподарське виробництво. Головним завданням аграрної реформи є здійснення соціально-економічного перетворення одержавленої колгоспно-радгоспної системи господарювання як складової частини централізованої економіки та адміністративно-командної системи управління у демократичну кооперативно-фермерську систему господарювання.

На жаль, важка соціально-економічна криза, яка вразила практично всі галузі народного господарства, не дозволяє успішно проводити аграрну реформу, спотворює її наслідки, знаходить свій вияв у різкому зниженні ефективності сільськогосподарського виробництва. Знижуються обсяги виробництва сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. Разом із скороченням платоспроможного попиту населення ці процеси спричинили зменшення середньодушового споживання продуктів харчування до критичної межі. В країні існує реальна загроза втрати продовольчої незалежності.

Така ситуація вимагає глибокого, комплексного аналізу результатів господарської діяльності агроформувань і розвитку соціальної сфери, оскільки вони знаходяться в тісній взаємозалежності, та обгрунтування перспектив їх подальшого розвитку.

Питанням аграрних реформувань, становленню і розвитку багатоукладної економіки в сільському господарстві присвячено чимало наукових праць вітчизняних економістів-аграрників, зокрема П.С.Березівського, В.Г.Галанця, М.В.Гладія, П.М.Гарасима, І.Г.Костирка, І.І.Лукінова, О.М.Онищенка, П.Т.Саблука, Г.В.Черевка, В.В.Юрчишина і багатьох інших. Значний вклад у вивчення соціальної сфери села внесли Ф.П.Богиня, О.А.Бугуцький, О.А.Біттер, М.К.Орлатий, Б.В.Островський, Р.І.Тринько, Й.С.Пасхавер, І.В.Прокопа, К.В.Прокопишак, М.О.Шепотько, Т.В.Швець, К.І.Якуба та інші. Вони зробили значний внесок у теоретичне обгрунтування і практичне вирішення проблем економічного і соціального розвитку українського села. Але з точки зору врахування регіональних особливостей, взаємозв'язку і взаємозалежності економічного і соціального розвитку тут залишається ще широке поле для дослідження. Без вирішення соціальних проблем сьогодні не можна припинити спад виробництва, а без відновлення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва не можна вирішити соціальні проблеми. Це й обумовлоє актуальність і вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною комплексного плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету на 1996-2000 роки, зокрема теми “Реформування виробничих відносин і системи управління в агроформуваннях нового типу при переході до ринку” (номер державної реєстрації 0193U029518), яку виконує кафедра менеджменту і права.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи економічного і соціального розвитку села в перехідний період до ринкових відносин. 1.1. Наукові аспекти оцінки результатів реформування АПК. 1.2. Теоретичні засади єдності економічного і соціального розвитку села. 1.3. Методика дослідження соціально-економічного розвитку.

Розділ 2. Аналіз економічного і соціального розвитку села. 2.1. Тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва. 2.2. Регіональні особливості аграрної реформи. 2.3. Оцінка демографічної ситуації і розвитку соціальної сфери. 2.4. Вплив соціально-економічного розвитку на рівень життя населення.

Розділ 3. Перспективи економічного і соціального розвитку в аграрному секторі економіки. 3.1. Вдосконалення організаційних форм господарювання. 3.2. Розвиток інтеграційних процесів. 3.3. Подальший розвиток соціальної сфери і підвищення рівня життя на селі.

Висновки. Пропозиції. Список використаних джерел. Додатки.

Повний обсяг дисертаційного дослідження викладений на 176 сторінках машинописного тексту, з них 20 сторінкок займають 36 таблиць, 6 сторінок - 6 рисунків. Список використаних джерел містить 150 найменувань на 12 сторінках, 9 додатків займають 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначені мета і завдання досліджень, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів для виробництва.

У першому розділі - “Теоретичні основи економічного і соціального розвитку села в перехідний період до ринкових відносин” - дається оцінка ситуації в аграрному секторі економіки, економічного і соціального розвитку села у їх взаємозв'язку і взаємозалежності.

Агропромисловий комплекс є одним з головних пріоритетів в економіці України, йому приділяється велика увага з боку Президента та Уряду. Проблеми розвитку АПК не можна відривати від загальної ситуації в державі.

Однією з основних причин відсутності очікуваних соціальних та економічних результатів при здійсненні ринкових реформувань в економіці України є переоцінка моделі “шокової терапії”, яка базується на теоретичній концепції монетаризму і виключає регулювальну роль держави в розвитку економіки. Спрощене, на рівні XVIII століття, розуміння ринкової економічної системи, нав'язане міжнародними фінансовими організаціями постсоціалістичним країнам привело до того, що ми створюємо ринкову економіку, нехтуючи досягненнями економічної науки протягом XIX та XX століть.

Внаслідок політичного протистояння у нас немає офіційно затвердженої Верховною Радою аграрної політики, стратегії розвитку аграрного сектора економіки. Немає навіть її концепції. Не тільки наука, але й виробництво опинилися в скрутному становищі. Приймалися половинчасті нормативні акти, які не відкривали шляху до цивілізованого ринку, ще більше ускладнювали реалізацію ринкових перетворень.

Масова приватизація тільки наблизила суспільство до вирішення головної проблеми, пов'язаної з формуванням господаря-власника на селі. Не створене середовище підтримки реформаторських процесів. Сама по собі приватизація, без реформування господарського механізму неспроможна замінити інвестиції, необхідну техніку, засоби захисту рослин, меліорації тощо, відновити ефективність виробництва. Проблема тут не тільки у формі власності на землю, а й в недосконалості аграрної економічної політики держави, яка практично не враховує інтересів сільського господарства, у відсутності надійного господарського механізму.

Економічний розвиток села повинен здійснюватися в єдності з його соціальним розвитком. Соціальні проблеми села загострились: зросло безробіття, знизився демографічний потенціал села, більшість сільського населення опинилася за межею бідності, оплата праці в сільському господарстві набагато менша, ніж в інших галузях економіки, деградує соціальна інфраструктура села. В свою чергу, соціальний прогрес на селі можливий лише за умови економічного прогресу, оскільки це абсолютно взаємозалежні речі, що мають перспективу лише в цілісності, при одночасному економічному і соціальному розвитку.

На селі визріла як політична, так і економічна ситуація, коли треба зробити новий, рішучий крок до реальних реформ. Поштовхом для цього став Указ Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”.

У другому розділі - “Аналіз економічного і соціального розвитку села ” - здійснено економіко-статистичний аналіз економічного і соціального розвитку села Львівської області.

Реформування відносин власності в сільському господарстві докорінно змінило структуру використання сільськогосподарських угідь і виробництва сільськогосподарської продукції на користь господарств населення. В останніх знаходиться 39,4% всіх сільськогосподарських угідь області і виробляється 82,8% валової продукції сільського господарства. Але ці прогресивні зміни супроводжуються, на жаль, не нарощуванням, а спадом виробництва сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Спад виробництва відбувається за рахунок його скорочення в сільськогосподарських підприємствах. Господарства населення нарощують виробництво продукції, але це не компенсує втрат в сільськогосподарських підприємствах.

Аналіз показує, що виробництво основних видів продукції в сільськогосподарських підприємствах катастрофічно зменшилось: виробництво вовни в 37,3 раза, волокна льону-довгунцю - у 22,8 раза, овочів - в 16,4 раза, м'яса - у 8,2 раза, молока - в 5,1 раза, яєць - у 3,3 раза, цукрових буряків - у 5,1 раза, зерна - у 2,2 раза. У той же час в господарствах населення виробництво зерна збільшилось у 9,1 раза, овочів - в 5 разів, цукрових буряків - у 4,2 раза, вовни - у 1,9 рази, молока - в 1,8 раза (порівняно з 1993 роком). Оскільки тваринництво стало суцільно збитковим, той в господарствах населення зменшилось виробництво м'яса на 43,5%.

Внаслідок нееквівалентного обміну між містом і селом, поглиблення диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію сільськогосподарські підприємства стали збитковими. Аналіз показує, що найвищим рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в сільськогосподарських підприємствах Львівщини був у 1993 році. В деяких районах він складав 140%, а середньообласний - 65,4%. В подальші роки відбувається його інтенсивне зниження. Вже в 1995 році в шести районах сільськогосподарські підприємства стали збитковими. В подальші роки сільськогосподарське виробництво стало збитковим в усіх двадцяти районах. Рентабельними залишилися поодинокі господарства, в основному ті, які мають власні переробні підприємства. В них залишається та частина прибутку, яка традиційно йшла в переробну промисловість і торгівлю.

В лютому 1993 року Львівською обласною радою було прийнято “Програму приватизації майна та землі в АПК”, відповідно до якої відбулося значне розширення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства. Якщо у 1990 році в індивідуальному секторі знаходилось 144,1 тис.га сільськогосподарських угідь, то до кінця 1993 року їх стало 408,1 тис.га., або в 2,8 раза більше. На кінець 1998 року господарства населення вже володіли 453,9 тис. га сільськогосподарських угідь - в 3,1 раза більше, ніж у 1990 році. В руках фермерів знаходиться всього 4,7% сільськогосподарських угідь і 7,2% ріллі господарств населення.

Не можна підходити до оцінки господарств населення однозначно. В період економічної кризи вони допомагають вирішувати продовольчу проблему, є основним джерелом існування селянської сім'ї. Але за своїми розмірами вони не дозволяють запроваджувати прогресивні технології, раціонально використовувати сучасну техніку. Як вид бізнесу вони надто обтяжливі для розвитку суспільства, відволікають велику кількість трудових ресурсів, які продуктивніше могли б бути використані у більш важливих для економіки напрямах. Приблизні підрахунки показують, що з розрахунку на 1 га в особистому підсобному господарстві витрачається до 1 тис. людино-годин. На утримання корови (разом із заготівлею кормів) - також до 1 тис. людино-годин. Це надто багато. Практично відбувається самоексплуатація селян.

Подальший розвиток особистих підсобних господарств буде визначатися ходом загальноекономічних процесів. Якщо найближчим часом не будуть подолані кризові явища в економіці і не вдасться залучити в розвиток сільського господарства значних інвестицій, то проблема безробіття на селі не вирішуватиметься, а це приведе до підвищення ролі особистих підсобних господарств населення. Якщо криза припинеться і в сільське господарство підуть інвестиції, підсобні господарства втратять своє значення. Пріоритетним напрямком стане розвиток великих фермерських господарств.

Для розвитку фермерства на Львівщині існують відповідні передумови: визнання приватної власності; непристосованість традиційних організаційних форм господарювання в нових умовах; наявність традицій організації і ведення селянських господарств до періоду колективізації сільського господарства; виникнення надлишку робочої сили в сільській місцевості.

Основними чинниками, що стримують розвиток фермерства є: відсутність чіткої державної програми розвитку фермерства і його реальної підтримки з боку держави; відсутність стратегії функціонування фермерських господарств в умовах багатоукладної економіки; невідповідність системи матеріально-технічного, банківського, фінансово-кредитного обслуговування та системи оподаткування потребам та можливостям фермерських господарств; відсутність необхідної виробничої і соціальної інфраструктури; відсутність реальних заходів з боку держави щодо усунення диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію; низький рівень професійної кваліфікації основної маси фермерів; малоземелля.

У сільськогосподарських підприємствах спостерігається велика диференціація результатів виробництва. Так, в сільськогосподарських підприємствах Жовківського району Львівської області вартість валової продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь коливається від 5,9 до 54,4 тис.грн. По-різному господарства забезпечені основними виробничими та оборотними фондами - від 96,3 тис.грн. до 3,0 млн.грн. на 100 га сільськогосподарських угідь. Витрати на 100 га сільськогосподарських угідь коливаються від 22,2 тис.грн. до 117,7 тис.грн. Середньорічна чисельність працівників на 100 га сільськогоспо-дарських угідь також коливається від 4 до 25 осіб.

Регресійний аналіз показав, що існує тісний зв'язок між рівнем виробничих витрат на одиницю земельної площі, забезпеченістю трудовими ресурсами та рівнем виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь: парні коефіцієнти кореляції становлять, відповідно, 0,75 і 0,60. Цікавим виявилося те, що практично відсутній зв'язок між забезпеченістю господарств основними виробничими фондами та оборотними засобами та результативною ознакою. Це пояснюється нераціональною структурою основних фондів, високим рівнем їх зношеності, неефективним використанням, особливо в тваринництві, де внаслідок зменшення поголів'я худоби багато приміщень і обладнання не використовуються.

Отже, кожний додатковий працівник забезпечує збільшення виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь на 668 грн.

Зміни в системі сільськогосподарського виробництва неминуче викликають зміни в соціальній сфері: ускладнюється демографічна ситуація; соціальна інфраструктура села відстає від міста; погіршується рівень життя сільського населення. Соціальна сфера села втратила свого колишнього господаря в особі колективних сільськогосподарських підприємств, а нового, в особі органів місцевого управління, не отримала, через нестачу у них коштів і відсутність досвіду.

Починаючи з 1991 року природний приріст населення у Львівській області став від'ємним: більше осіб помирає, ніж народжується. Відсутність природного приросту, міграція молоді в місто спричинили різке постаріння сільського населення.

За досліджуваний період сільський житловий фонд зріс на 11,2%, в тому числі приватний житловий фонд на 12,7%, кількість підприємств роздрібної торгівлі зменшилася на 17,4%, підприємств громадського харчування - на 54,4%. З усіх ланок соціальної інфраструктури села в результаті економічної кризи найбільше постраждало побутове обслуговування населення: підприємств цього профілю на селі стало менше на 86,8%. Значно відстає від міста охорона здоров'я, культура, освіта.

Одним з найважливіших показників рівня життя є грошові доходи населення. Саме в грошових доходах знаходить концентрований вираз рівень матеріального і культурного забезпечення громадян. Основними джерелами доходів населення є заробітна плата, пенсії, різні види соціальних виплат, доходи від підприємницької діяльності та реалізації продукції з особистих підсобних господарств (табл.1).

За 1995-1998 роки грошові доходи на душу населення від колективних сільськогосподарських підприємств зменшилися з 6 грн. до 1 грн., а надходження від продажу продуктів сільського господарства (з особистих підсобних господарств) збільшилися у півтора раза. В той же час питома вага загальних надходжень від ведення сільськогосподарського виробництва у структурі доходів теж зменшилася з 5,1% у 1995 році до 3,1% у 1998 році (за рахунок скорочення грошових доходів від колективних сільськогосподарських підприємств).

аграрний село економічний ринок

Таблиця 1- Грошові доходи на душу населення Львівської області (в порівнянних цінах 1996 року), грн.

Працівники сільського господарства ніколи не були високооплачуваною верствою населення. Але раніше в деяких галузях економіки, заробітна плата була ще нижчою (торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання і збут, житлово-комунальне господарство і невиробничі види побутового обслуговування, охорона здоров'я, народна освіта, культура). В останні роки заробітна плата в сільському господарстві стала однією з найнижчих. Від зарплати в органах фінансування, страхування і пенсійного забезпечення вона нижча у 3,6 раза, від зарплати в органах державного управління - в 2,4 раза, на транспорті - у 2,4 раза, на будівництві - в 1,8 раза, в промисловості - у 1,7 раза.

Однією з вагомих причин скорочення витрат населення на придбання продовольчих товарів у закладах торгівлі стало не лише скорочення обсягів їх споживання, але й значне розширення розмірів особистих підсобних господарств населення, яке особливо характерне для Львівської області. Відбувається процес звуження попиту на продовольчому ринку до мінімуму. Сільськогосподарське виробництво натуралізується.

В третьому розділі - “Перспективи економічного і соціального розвитку в аграрному секторі економіки” - обгрунтовується стратегія і тактика економічного і соціального розвитку АПК Львівської області.

Треба визнати, що сільськогосподарські підприємства у їх сучасній формі себе вичерпали. Їх реорганізація - неминучість. Вони повинні поступитися місцем більш прогресивним організаційним формам, вигіднішим для селян: приватно-орендним підприємствам, кооперативам, товариствам з обмеженою відповідальністю, фермерським господарствам.

Найбільш перспективними проявляють себе в умовах області приватно-орендні підприємства, створені на основі приватної власності та персональної відповідальності за результати праці. Вони дозволяють зберегти цілісність майнових і земельних комплексів, соціальну сферу села. Взірцем тут може бути приватна агрофірма “Світанок” у Кам'янка-Бузькому районі, створена Я.С.Янишиним. Показники її виробничої діяльності - одні з найкращих на Львівщині. Вона рентабельна. Від середньорічної корови тут надоюють 4,5 тис. кг молока, врожайність сільськогосподарських культур майже вдвічі вища, ніж в середньому у районі.

Стратегія розвитку сільського господарства, усього агропромислового комплексу має бути сконцентрована в офіційній державній аграрній політиці. Наявність відповідного документа істотно підвищувала б відповідальність посадових осіб і органів влади за виконання визначених в ньому положень, досягнення кількісних і якісних показників.

Політика держави щодо подальшого розвитку АПК і сільського господарства має концентруватися на двох взаємопов'язаних стратегічних напрямах: формування ефективного господаря-власника; створення сприятливого економічного середовища (правил гри) на ринку. Першочергового вирішення вимагають такі ключові питання:

- перерозподіл землі та майна, включаючи поглиблення відносин власності на землю та запровадження механізмів реалізації права на власність; приватизація переробних підприємств; розвиток кооперації; кадрове забезпечення; державне регулювання економіки; розвиток соціальної сфери села.

- цінова політика; фінансово-кредитна система; податки; формування ринку сільськогосподарської продукції та продовольства; розвиток ринкової інфраструктури; ринок матеріально-технічних ресурсів і послуг; зовнішньо-економічна діяльність.

Переробка продукції повинна базуватися не тільки на різноманітності форм господарювання, але й на використанні різних масштабів концентрації виробничих потужностей. Основна увага має приділятися забезпеченню ефективного використання великих переробних підприємств, які відзначаються технологічними перевагами і є привабливими об'єктами для серйозних інвестицій, в тому числі з іноземних джерел. Але не повинні чинитися адміністративні перешкоди для розвитку малих і середніх переробних підприємств, які швидше пристосовуються до кон'юнктури ринку, створюють конкурентне середовище. Часткове перебазування переробних підприємств із міста в село дозволить відкрити там нові робочі місця, успішніше вирішувати соціальні проблеми.

Одним із важливих напрямів виходу АПК з кризи є створення кооперативного сектора економіки шляхом формування інтегрованих структур. Пріоритетним напрямом слід вважати розвиток вертикальної кооперації на основі створення сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими та особистими підсобними господарствами кооперативів з переробки, зберігання, збуту продукції, матеріально-технічного забезпечення,виробничо-технічного та технологічного обслуговування виробництва, кредитування і страхування. Кооперативи слід створювати як нові, так і шляхом реформування існуючих переробних і агросервісних підприємств. Діючі великі переробні підприємства у своїй більшості мають стати власністю сільськогосподарських підприємств і з акціонерних товариств перетворитися в кооперативні об'єднання.

Уряд має вжити ефективних заходів до обмеження бартерного обміну в АПК, захистити товаровиробника пільговим кредитуванням, з тим, щоб послабити негативний вплив цінового диспаритету на економіку аграрного виробництва. Кредитна система має враховувати специфіку аграрного сектора економіки. Основним джерелом залучення кредитів в АПК повинна стати мережа кооперативних кредитно-фінансових структур. Суттєве зниження плати за користування кредитами (до 5-10 відсотків річних без урахування рівня інфляції) є необхідною умовою для нормального освоєння інвестицій.

Потужним інструментом, яким можна стимулювати або зупинити виробництво, є податки. Істотно зменшує податковий тиск фіксований земельний податок, введений Указом Президента України з 1.01.1999 року, але він не вирішує всіх проблем. Для припинення спаду сільськогосподарського виробництва необхідно істотно зменшити ставку податку на додану вартість на основні види сільськогосподарської продукції й ті продовольчі товари, які включені в споживчий кошик при обчисленні прожиткового мінімуму. Недосконала податкова система - основне гальмо розвитку сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи, що економічна криза в сільському господарстві зумовлена переважно причинами макроекономічного рівня, подолання її без державної підтримки товаровиробників неможливе. Мова йде не про втручання держави в конкурентний ринок, а про виважене регулювання цього ринку, що сприятиме підвищенню рівня його функціонування і, тим самим, підвищенню ефективності економіки держави та зростанню добробуту населення.

Вирішення виробничо-економічних проблем в агропромисловому комплексі дозволить поліпшити рівень життя сільського населення, зокрема підвищити його добробут, розширити сферу надання соціальних послуг.

Обгрунтування перспектив соціально-економічного розвитку села вимагає здійснення демографічного прогнозу. Розрахунок чисельності сільського населення методом зсуву віку за десятирічними інтервалами показує, що за 20 років його чисельність скоротиться в області на 40% (табл. 2).

Оскільки міграційні потоки населення викликані в основному різницею в рівнях доходів у місті і селі, то важливим є згортання до мінімуму дисбалансу економічних можливостей між промисловістю і сільським господарством, між містом і селом. Розрахунки показують, що в сільській місцевості Львівської області, виходячи з наявного населення, треба відновити або відкрити 230 дитячих дошкільних установ, 200 шкіл, 190 лікарень, 170 відділень зв'язку, 120 їдалень та кафе.

Таблиця 2 - Розрахунок перспективної чисельності сільського населення Львівської області методом зсуву віку, тис.чол.

1. Розпочаті в сільському господарстві реформи, які з багатьох причин не дали очікуваних результатів, слід розглядати як початковий етап більш глибоких перетворень. Для успішного завершення аграрної реформи необхідно розробити і законодавчо затвердити на найвищому рівні стратегію соціально-економічного розвитку АПК, надати реформі комплексного характеру, проводити її одночасно на всіх рівнях: державному, регіональному, локальному.

2. Одним із шляхів подолання подальшої аграрної кризи та здійснення реформ в сільському господарстві є відродження сільськогосподарського кооперування в усіх його формах. Різноманітність форм дозволить проникнути в різні сфери агропромислового виробництва: виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, агросервісне обслуговування. На місце розрізнених видів аграрної і промислової діяльності на село повинно прийти інтегроване агропромислове виробництво, яке сприятиме комплексному багатопрофільному розвитку села, дозволить відкрити на селі нові робочі місця, підвищити рівень життя сільського населення. Формування такої системи повинно відбутися як за рахунок розвитку малих переробних підприємств (цехів) безпосередньо в господарствах, так і великих переробних підприємств на кооперативній основі.

3. Районний АПК має функціонувати як єдине ціле в організаційно-економічному відношенні, вирішувати проблеми територіальної організації сільськогосподарського виробництва і переробних галузей, забезпечувати збалансованість в розміщенні виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в межах району або навіть його частини.

Для визначення взаємовигідних економічних відносин між ланками виробництва сировини, її переробки і реалізації доцільно створювати групи експертів, в які включати працівників державних адміністрацій, фахівців сільськогосподарських, переробних, торговельних підприємств.

4. Економічний розвиток села повинен здійснюватися в єдності з його соціальним розвитком. Соціальний прогрес на селі можливий лише за умови економічного прогресу і навпаки, оскільки це абсолютно взаємозалежні речі, що мають перспективу лише в цілісності, коли буде забезпечено синхронний, одночасний розвиток власне соціальних, соціально-економічних, макро- і мікроекономічних складових.

5. Удосконалення механізму нарахування місцевих податків, платежів, зборів сприятиме зміцненню фінансової бази сільських, селищних і районних рад. Це дасть змогу акумулювати у місцевих бюджетах такі кошти, які б забезпечували мінімальний рівень соціального обслуговування сільського населення.

6. Для розробки програми розвитку та відродження села, розв'язання тих завдань, які вимагають державного фінансування, рекомендується створити на обласному і районному рівнях при державних адміністраціях центрів соціального розвитку села.

Основними напрямами соціальної політики повинні бути покращання демографічної ситуації на селі, підвищення рівня життя сільського населення, охорона здоров'я, охорона довкілля, освіта, соціальний захист.

7. Виходячи з потреби в об'єктах соціальної інфраструктури з врахуванням людності сіл Львівської області, необхідно відкрити в сільській місцевості: 240 дитячих дошкільних установ, 241 школу, 204 лікарні, 121 магазин, 129 їдалень чи кафе, 179 відділень зв'язку. Розв'язати ці проблеми можна за рахунок кооперації. Це стосується насамперед підприємств побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування.

8. Велика увага повинна приділятися соціальній програмі охорони довкілля. Його оздоровлення позитивно впливає на соціально-економічний розвиток та відродження сільських поселень. Серед основних екологічних проблем на Львівщині виділяються: забруднення і дефіцит питної води; забруднення атмосфери; тверді шкідливі відходи; ерозія грунту; вирубка лісу. Кожну з перелічених проблем необхідно розв'язувати на державному рівні при наявності відповідних екологічних програм, які вимагають державних інвестицій. На кожному підприємстві при проведенні економічних розрахунків на перспективу слід враховувати стан довкілля, виділяти кошти на його охорону.

9. Стратегія розвитку сільського господарства, усього агропромислового комплексу має бути сконцентрована в офіційній державній аграрній політиці. Наявність відповідного документа істотно підвищувала б відповідальність посадових осіб і органів влади за виконання визначених у ньому положень, досягнення кількісних та якісних показників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

3. Андрушко Р.П. Соціально-економічна ситуація на селі // Вісник ЛДАУ: Економіка сільського господарства.-Львів:ЛДАУ.-1997.-№3. - С.148-151.- 0,2 друк.арк.

4. Андрушко Р.П. Економічний і соціальний розвиток села у Львівській області// Вісник ЛДАУ: Економіка АПК.- Львів:ЛДАУ.-1998.-№4.-С.194-199.- 0,38 друк.арк.

5. Андрушко Р.П. Соціальний розвиток села як пріоритетний напрямок аграрної реформи // Вісник ЛДАУ: Економіка АПК. - Львів: ЛДАУ.- 1999.- №5. - С.191-195.- 0,22 друк.арк.

6. Андрушко Р.П. Економічний і соціальний розвиток села в перехідний період до ринку // Вісник ЛДАУ:Економіка АПК. - Львів: ЛДАУ.- 1999.- №6. - С.86-89.- 0,2 друк.арк.

7. Андрушко Р.П. Комплексний підхід до проблеми економічного і соціального розвитку села Львівщини // Теорія і практика розвитку АПК: Тези доп. Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Євгена Храпливого. - Львів: ЛДАУ. - 1999.- С.65-67.- 0,13 друк.арк.

Размещено на Allbest.ru