Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

УДК 621:658.5+658.589

Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізації інноваційної діяльності

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Забарна Елеонора Миколаївна

Одеса 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному політехнічному університеті на кафедрі економіки підприємств

Захист відбудеться “ 30 ” вересня 1999р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К41.177.01. в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса, Французський бульвар, 29

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 270044, м. Одеса, Французський бульвар,29

Автореферат розісланий “ 25 ” серпня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Степанов В.М.

промисловий інноваційний господарчий

АНОТАЦІЯ

Забарна Е.М. Стратегія розвитку промислового виробництва на підставі активізаціі інноваційної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - економіка

промисловості. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена питанням розвитку промислового виробництва на базі активізаціі інноваційних процессів. В роботі вивчено та узагальнено вітчизняний та світовий досвід формування промислової політики, з урахуванням інноваційного фактору. Сформульовано поняття інноваційного рівня розвитку суб'єктів промислового господарювання. Запропоновано додаткову класифікацію промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність за визначенням глибини та переважаючего типу промисловихнововведень.

Розроблено систему показників і методіку оцінки інноваційного рівня промисловості та надано рекомендаціі щодо розробкі на цій підставі стратегії інноваційного типу. Визначено комплекс мероприємств стосовно проведення маркетингу науково-технічної продукції.

Ключові слова: промислова політика, промислове виробництво, інноваційний фактор, науково-технічна продукція, стратегія розвитку.

АННОТАЦИЯ

Забарная Э.Н. Стратегия развития промышленного производства на основе активизации инновационной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 - экономика промышленности. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 1999.

Диссертация посвящена вопросам развития промышленного производства на базе активизации инновационных процессов. В работе обоснована необходимость разработки механизма реализации стратегии инновационного типа в промышленности на различных уровнях иерархии в рамках формирования промышленной политики. Изучен и обобщен опыт отечественной и зарубежной практики формирования экономической политики в промышленной сфере.

Проведен анализ инновационной сферы в промышленности Украины и Одесской области. С целью более глубокого изучения инновационного уровня развития промышленных субъектов хозяйствования, в работе использованы экспертные методы изучения производства, которые дают возможность получить наиболее точные и обоснованные выводы в современных экономических условиях. Среди экспертов - технические директора, главные инженеры ведущих машиностроительных предприятий города Одессы.

Анализ функционирования промышленных предприятий свидетельствует, что среди факторов, сдерживающих инновационную деятельность в промышленности первостепенное значение имеют: отсутствие финансовых средств - собственных и у заказчика, высокие кредитные ставки, недостаток информации о состоянии рынка, несовершенство законодательной базы. Затраты, связанные с промышленными инновациями сводятся к технологической подготовке производства за счет собственных средств.

Дано четкое определение понятия “инновационный уровень развития субъектов промышленного хозяйствования”. Выделены основные показатели, характеризующие технический, научно-технический и инновационный уровни промышленного производства. Проведена их сравнительная характеристика.

Дополнительно к традиционной, предложена классификация промышленных предприятий осуществляющих инновационную деятельность. Выделены группы предприятий в соответствии со степенью и глубиной разрабатываемых нововведений. Такая классификация ориентирует промышленные предприятия на формирование той или иной стратегии.

Разработаны формы отчетности по новой технике и технологиям, позволяющие собрать всю необходимую информацию для оценки инновационного уровня развития промышленности. Сведения могут накапливаться на машинных носителях и формировать банки данных, что не приведет к увеличению объемов работы.

В диссертации предложена система показателей и методика оценки инновационного фактора в промышленности. Анализ деятельности различных субъектов хозяйствования в промышленности позволил установить эмпирические зависимости для указанных показателей.

Разработано десять наиболее приемлемых стратегий инновационного типа в промышленности: традиционная, остаточная, промежуточная, имитационная, зависимая, оппортунистическая, оборонительная, создания нового рынка, умеренно- и остронаступательная. Каждая из предложенных стратегий может реализовываться параллельно с другими, в зависимости от конкретных экономических условий на производстве.

Определен порядок проведения маркетинга научно-технической продукции, учитывающий технологические возможности производителя и рыночные потребности. В ходе проведения маркетинговых мероприятий формируется макро- и микросреда предприятия, проводятся мероприятия по четкому позиционированию на соответствующих сегментах рынка.

Предложена формула для расчета интегральной оценки экономического эффекта от ускорения развития промышленности за счет инновационных процессов.

Ключевые слова: промышленная политика, промышленное производство, инновационный фактор, научно-техническая продукция, стратегия развития.

SUMMARY

Zabarna E. The strategy of industry production development on the basis of the intensification of innovative activity. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of Candudate of economical sciences ( Ph.D. in economics ) under 08.07.01 speciality - Economics of

industry. - Market problem institute and economic-ecology researches of National Science Academy of the Ukraine, Odessa, 1999.

Тhis work is devoted to the problems of the development of industrial production on the basis of innovative activity. In this work it was learned and generalized the native and foreign experience of the formation of industrial policy. The concept of the level development innovation of economie's members is formulated. In this reseach there were suggested classification of the enterprises, which carry on innovative activity. These classifications add to the traditional classification with such signs: predominate type of innovations and depth of elabarations innovations.

The index system and methodics of this level eppraisement were worked out and recomendations were given to innovative strategies forming. The complex of measures on marketing of the scientific-technical results was defined in this work.

Key words: industrial policy, industry production, innovative factor, scietific-technical product, development strategy.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В концепціі державної промислової політики України підкреслюється, що забезпечення економічної незалежності та відродження промисловості України можливо лише на підставі розвитку високотехнологічних підприємств та впровадження досягнень науки та техніки. Сучасні напрямки економічного розвитку України визначають необхідність структурних та інтитуційних перетворювань. Перші базуються на технічному переозброєнні, поліпшенні технологічної структури промислового виробництва з активним сприйняттям науково-технологічних досягнень. Таким чином, значні успіхи в предприємництві сьогодні пов'язують лише з нововведеннями.

До початку загальної кризи більша частина технологічного обладнання морально та фізично застаріла. Виробництво ж конкурентноспроможної продукції на цьому обладнанні, з використанням старих технологій, практично неможливо. Саме це є головним гальмом відродження промисловості України. Стабілізація економіки та її поступовий зріст, як свідчить практичний досвід економічно розвинутих країн, потребує розробки стратегіі промислового розвитку інноваційного типу.

Поряд з цим, наукові дослідження в галузі промислової науково-технічної політики, в нашій країні, доки ще не отримали необхідного розвитку. В спеціальній літературі їм відведено недостатньо уваги, а запропоновані розробки не доведені до свого логічного завершення та реалізації. Необхідність теоретичних та практичних розробок з питань підвищення ефективністі промислового виробництва шляхом активізаціі інноваційних процессів, посилення інноваційного спрямування промислової політики зазначили вибір теми та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з тематичними планами науково-дослідних робіт Одеського державного політехнічного університету 1994-1998рр. Її результати використані при виконанні держбюджетних НДР № 308-69 та № 231-71.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробці стратегіі розвитку промислового виробництва на базі активізаціі інноваційного процесу та формуванні наукових засад щодо формування стратегіі інноваційного типу. У відповідності з метою дисертаційної роботи були поставлені наступні завдання:

провести змістовний аналіз сучасного стану промислового виробництва і його ролі в стабілізаціі економіки;

визначити основні фактори формування ефективного функціонування промислового виробництва;

співставити сучасні методи оцінки ефективністі функціонування господарчої системи;

провести економічний аналіз сучасного стану найважливіших факторів розвитку промисловості, зокрема інноваційного;

визначити методичні підходи до оцінки впливу інноваційного фактору на промисловость;

розробити рекомендації щодо формування стратегії інноваційного типу розвитку промислового виробництва.

Мета та задачі роботи визначили основні напрямки та зміст дисертації.

Предмет дослідження складають економічні та організаційні умови формування стратегії розвитку промислового виробництва на базі інноваційного фактору.

Об'єктом дослідження є фактори розвитку промисловості та інноваційні процеси в цій сфері.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні концепції керування і організаціі промислового виробництва; законодавчі акти, прийняті органами державної влади з питань переходу до ринкового механізму господарювання; публікаціі закордонних та вітчизняних вчених-економістів з проблем економічного розвитку. В роботі застосовувалися методи техніко-економічного аналізу діяльності машинобудівельного комплексу, оперативна та статистична звітність машинобудівельних підприємств Одеського регіону, засоби науково-технічного прогнозування на підставі експертних оцінок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

встановлено функціональну залежність між рівнем розвитку промислового виробництва та станом інноваційної діяльності;

розроблено рекомендаціі щодо формування промислової політики з урахуванням пріоритетних напрямків інноваційного розвитку;

сформульовано поняття “інноваційного рівня розвитку промисловості”, надано рекомендаціі щодо вдосконалення системи показників та методіку його оцінки;

розроблено рекомендаціі та пропозиціі щодо формування інформаційної бази для визначення стратегії розвитку промисловості;

сформульовано методичні підходи до формування стратегій інноваційного типу;

визначено основні стратегіі інноваційного типу для промислових підприємств;

визначено принципи проведення продуктового маркетингу при формуванні стратегіі інноваційного типу.

Практичне значення одержаних результатів.Рекомендації та пропозиції, що були отримані в дисертаційному дослідженні були впроваджені у ВАТ “Одескабель”, прийняті до розгляду в Комітеті з питань науки, техніки та промислової політики Одеської обласної держадміністрації. Матеріали дослідження впроваджені в навчальний процес та використовуються в курсах лекцій “Керування інноваціями”, “Керування інвестиціями”, “Менеджмент наукових досліджень та розробок”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференціі “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” в м.Одеса, 1996 р. Результати участі в науково-практичних семінарах Одеського регіону викладені у слідуючих інформаційних листках: “Совершенствование методики оценки эффективности инноваций” №229-96, “Особенности показателей оценки инновационного уровня предприятий” №227-96, “Специфика определения и оценки инновационного уровня предприятия” №274-96, “Экспертные методы в формировании стратегии маркетинга инноваций” № 302-96.

Особистий внесок здобувача. Автором обгрунтовано тезу про необхідність формування стратегіі інноваційного типу, як складової частини структурної перебудови промисловості України. На підставі узагальнення міжнародного досвіду, автором пропонується система показників інноваційного рівня промислового розвитку та методика його оцінки; рекомендовано порядок формування стратегій інноваційного типу та класифікацію промислових підприємств, відносно їх стратегії в галузі промислового науково-технічного розвитку.

Публікаціі. За темою дисертаціі опубліковано 14 робіт, загальним обсягом 15,38 д.а., з яких особисто автору належить 8 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, заключення. Робота містить 139 сторінок, 12 малюнків на 8 сторінках, 24 таблиці на 9 сторінках, 7 додатків. До роботи додається список використаних джерел з 120 найменувань на 11 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В дисертаційній роботі, на підставі проведених автором досліджень, захищаються теоретичні і науково-методичні розробки стосовно питань стабілізаціі промисловості України на базі інноваційного фактору.

Розділ 1. Інноваційний процес, як стимулючий фактор промислового виробництва.

На підставі узагальнення існуючих концепцій розвитку промислового виробництва визначено особливо важне значення технічного та технологічного переозброєння вітчизняного виробництва в економічному розвитку України. В дисертаційній роботі проведено критичний огляд досліджень вітчизняних та закордонних вчених-економистів з питань промислових інновацій. Процес здійснення інноваційної діяльності є, свого роду, наслідком накопиченного інтелектуального потенциалу, до складу якого входять: науково-технічні кадри, інтелектуальна праця та продукти.

В роботі підкреслено, що для ліквідаціі відставання України від розвинутих країн світу з рівня життя необхідно суттєво підвищити продуктивність суспільного виробництва. Досягнення цієї мети потребує кардинальних змін в функционуванні ринку промислових нововведень. Для зберігання та збільшення науково-технічного потенціалу України та його мобілізаціі необхідно створити гнучку державну промислову політику, сформувати важелі керування інноваційними процесами в промисловому виробництві.

Основою інноваційного процесу є нововведення. В світовій літературі не існує єдиного підходу до поняття “нововведення”. Воно розглядається в двох аспектах: як одиничний акт та як процес. Значною особливістю інновацій та промислового інноваційного процесу є те, що вони носять ризиковий характер. Відзначається, що комерційний успіх досягається лише у 10% початих проектів. Ризик, пов'язаний з впровадженням промислових нововведень дуже значний, але такіж значні і пов'язані з ним прибутки.

В розділі проведено огляд теоріі та практики формування промислової політики в країнах з розвинутою ринковою економікою.

Визначено основні напрямки стратегіі інноваційного типу розвитку промисловості на базі теоріі циклічності. Підкреслено, що аналіз проблем інноваційної діяльності в вітчизняній літературі проводився переважно в рамках тематики чистого НТП, але конкретні структури та механізми інноваційних процесів в промисловості, дінамика життєвого циклу промислових нововведень досліджувалися недостатньо, без необхідного теоретико-методологічного обгрунтовування.

Розділ 2. Економічний аналіз сучасних тенденцій у вітчизняній промисловості та її інноваційній сфері.

В результаті вивчення та аналізу оцінки технічного та науково-технічного рівня розвитку промислових господарчих систем, а також узагальнення теоретичних основ інноваційноі діяльності автором надано теоретичне обгрунтування і запропоновано методичний підхід до оцінки інноваційного фактору розвитку суб'єктів промислового господарювання (мал.1).

Проведенний в розділі аналіз свідчить, що сьогодні, в Україні, мають місце негативні тенденціі в промисловій сфері. На протязі останніх 5 років машинобудівельна галузь функціонує нестабільно. Рентабельність машинобудування в 1996 році становила 10,4%. Обсяг товарної продукції знизився в 2 рази (у порівнянні з 1990 роком), обсяг капитальних вкладень також має тенденцію до зниження. Простої великих машинобудівельних підприємств звели до скорочення чисельністі промислово-виробничого персоналу у 3,2 рази. При цьому, більша частка - це висококваліфіковані та досвідні фахівці. Реальні витрати на промислові науково-технічні розробки за останні 4 роки зменшилися більш ніж в 6 разів. Високий рівень інфляціі довів до відказу від впровадження продуктів з великим обсягом інвестицій та значним строком освоєння. Із виробництва і розробок, виключають найбільш складні та високотехнологичні вироби, які потребують широкої комплектаціі. В сукупністі, усі негативні фактори призвели до того, що в 90-х роках різко знизився технічний рівень вітчизняної продукціі, а також показники використання та створення винаходів.

Загальна нестабільна ситуація в економіці України є відображенням сучасного стану регіонів країни, зокрема Одеського. Розрив господарчих зв'язків з колишніми партнерами, дефіцит коштів, неплатежеспроможність підприємств призвели до зниження обсягу машинобудівельноі продукціі (1996 рік в порівнянні з 1990 роком), у середньому, на 87%. Питома вага фактичних витрат на впровадження в промисловість заходів НТП в одержаному національному прибутку становила меньш 1%, чисельність спеціалістів, що зайняті в науці зменьшилася на 41,9%, а кількість зразків, технічний рівень якіх відповідає рівню кращих вітчизняних та закордонних аналогів - на 60,1%. В підсумку, Україна має щодня зростаюче науково-технічне та технологічне відставання від індустріально розвинутих країн.

З метою проведення більш глибокого аналізу сучасного стану інноваційного фактору промисловості та його вплив на розвиток машинобудівельного комплексу Одеси, а також оцінки стану статистичноі звітності в цій сфері в роботі використані експертні методи вивчення виробництва.

В наслідок обробки одержаних від спеціалістів промислового комплексу оцінок та їх обробки були зроблені наступні висновки, а саме:

- сьогодні особливу актуальність набувають проблеми стабілізації та поступового зростання промисловості за рахунок інноваційного фактору;

- на машинобудівельних підприємствах практично немає механизму оцінки та формування промислової стратегіі інноваційного типу;

форми статистичноі звітності з інноваційноі діяльності задовольняють лише 35% потреби у подібної інформаціі. Відповідно, лише 55% інформаціі про стан ринків нових продуктів та технологій отримають розглянуті суб'єкти господарювання;

не дивлячись на високий науковий потенціал, виробничі структури виконують лише 17% власних НДДКР і до 20% НДДКР залучаються у сторонніх організацій. Це пов'язано з тим, що лише 55% виробничих потужностей відповідають вимогам НДДКР, що впроваджують. На 60% машинобудівельних підприємств міста Одеси менш 30% завантажених виробничих потужністей, на 30% підприємств - від 31 до 50%;

основні інноваційні зусилля в промисловісті зосереджені на впровадженні часткових новин (65-75%), на обсяг принципово нових продуктів та технологій припадає приблизно 40%. Частка фундаментальних досліджень в загальному обсязі НДДКР становила менш ніж 10%, прикладних розробок - 65%. Однак, визнано необхідним підвищення обсягу прикладних досліджень до 75-80%;

термінова орієнтація НДДКР розподілена таким чином: призначені до впровадження в найближчі 3 роки - 73%; 3-7…8 років - 17%; більш 8 років - 10 %;

кожне з розглянутих підприємств є монополістом, обсяг основної продукціі на вітчизняному ринку становить 70-75%, на світовому рівні конкурентноспроможність оцінюється в 57-65%;

частка зайнятих НДР в загальній чисельністі персоналу складає 25%, існує думка про необхідність підвищення цієї частки до 33-35%;

частка прибутку, що одержана додатково при проведенні інноваційноі діяльності становить 35%. Однак, розмір вказаної частки оцінюється в 55% від загальноі маси прибутку.

Аналіз функціонування промислових підприємств свідчить, що витрати, які пов'язані з промисловими інноваціями, обмежуються технологічною підготовкою виробництва за рахунок власних коштів. Практично відсутні роботи, що пов'язані з НДР, ДКР, придбанням та продажем патентів, ліцензій. Маркетингові дослідження, у найкращому випадку, проводяться лише на рівні регіону. Серед факторів, що стримують інноваційну діяльність в промисловості первостатейне значення мають: відсутність фінансових коштів - власних та у замовника, високі кредитні ставки, нестача інформаціі про стан ринку, недосконалість законодавчоі бази.

Розділ 3. Основні напрямки підвищення ефективністі промислового виробництва на базі інноваційноі діяльності.

В дисертаційній роботі розроблено порядок формування стратегіі інноваційного типу промисловими суб'єктами господарювання (мал.2).

Додатково до традиційноі класифікаціі промислових підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність розроблено систему класифікаціі підприємств відносно їх стратегії в плані науково-технічного розвитку за типом створенних нововведень.

У залежністі від переважаючего типу промислових інновацій підприємства мають бути розподілені на: інноватори-лідери та інноватори-післідовники; підприємства, що створюють базові інноваціі та інноваціі-відозміни; що створюють замініючи інноваціі; що створюють інноваціі для однієі галузі та для усього народного господарства; що розроблюють основні та додаткові інноваціі; що створюють інноваціі-продукти та інноваціі-процеси; що розроблюють інноваціі для нових ринків та ті, що створюють нові сфери застосування на старих ринках.

Підприємства можуть бути класифіковані і по глибині нововведень, що створюються - це підприємства, що ініціірують інноваціі по регінеріруванню первісних властивостей продуктів та процесів; що створюють інноваціі по збільшенню продуктивністі та кількісній інтенсивністі діючих процесів; що створюють новини, які пов'язані з перегрупіровкою окремих елементів діючоі виробничої системи; що створюють адаптивні інноваціі; інноваціі, які спрямовані на часткове поліпшення елементів виробничоі системи без суттєвих змін функціональноі системи взагалі; що розроблюють нові покоління технологій та продукціі без змін їх базових принципових конструкцій і структур; ініцііруючі нові види виробничих систем (продуктів та технологій), що мають якісні зміни первісних концепцій, але зберігають функціональний принцип; що створюють нові покоління техніки та технології.

Використання цієї системи класифікаціі є важливою складовою частиною формування стратегіі інноваційного типу суб'єктом промислового господарювання.

Визначено систему та методику оцінки показників інноваційного рівня розвитку підприємств. Відзначною особливістю показників є те, що вони дають можливість оцінити здібність господарчоі одиниці розвиватися на власній основі у майбутньому з урахуванням усього обсягу накопиченого промислового, науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Серед показників, які дають можливість оцінити інноваційний рівень підприємства, галузі, національноі економіки можливо виділити:

науковий, інженерний та рабочий потенціал, що визначається як відносення фактичноі частки робітників, зайнятих НДР (ДКР, НДДКР та в досвідному виробництві відповідально) у загальній чисельністі персоналу до нормативноі величини цієі частки;

структура НДДКР, що складається з частки витрат на НДР (ДКР); відносення суми витрат на НДР до суми витрат на ДКР (ций показник може мати нормативне навантаження: вказувати розмір витрат на НДР, що потрібни для повноі реалізаціі потенциалу ДКР, або навпаки, скільки коштів необхідно вкласти в ДКР для інженерноі реализаціі одиниці витрат на НДР); частки витрат на фундаментальні НДР у загальній сумі витрат на НДДКР відповідно за нормативом та фактично; відносення продуктових та технологічних НДДКР; відносення НДДКР, що орієнтуються на отримання кратко-, середнє- і довгострокових результатів. Нормативне значення показників для підприємства може бути

задано експертним шляхом з урахуванням даних по найкращим та середнім аналогічним підприємствам;

науково-технічний рівень робіт;

частка головного продукту у загальному обсязі продукціі;

частка продукції підприємства на ринку;

відносення обсягу продукціі підприємства, що розглядається та продукції основних конкурентів.

Аналіз діяльності машинобудівельних підприємств та науково-дослідницьких організацій дозволив встановити потрібні для вказаних показників імперичні залежності.

Запропонована система показників дає змогу отримати достатньо повну картину інноваційного рівня розвитку суб'єктів промислового господарювання. Однак, система звітності, що існує не дозволяє визначити усю сукупність пропонуємих показників. В роботі розроблено основні форми звітності щодо формування інформаційноі бази в промисловій сфері. Необхідна інформація може накопичиватися на машинних носіях і формувати банки даних, що, таким чином, не призведе до ускладнень в обсязі роботи.

Розроблено рекомендаціі для формування стратегій інноваційного типу. Залежно від рівня інноваційного розвитку підприємства має бути розроблена відповідна стратегія:

традиційна - реалізація інновацій по підвищенню якісті промислових товарів, що існують. Тут мають переважати роботи, що орієнтовані на удосконалення виробництва в діючому періоді, частка головного продукту має бути ні меньш 70%, частка продукціі на ринку - достатньо висока;

оппортуністична - відновлення асортименту за рахунок випуску продукціі, що не потребує значних витрат на НДР з послідуючою одноособовою присутністю. Може бути реалізована за рахунок відновлення асортименту через випуск достатньо простих нових виробів, модіфікаціі існуючих виробів, узагальнення виробництва за рахунок відновлення обладнання, використання нових матеріалів, модернізаціі технологічних процесів;

залишкова - прагнення залишитися на ринку зі старим продуктом. У цьому випадку, продукція реалізується на стабільному ринку, підприємство має значну частку ринку та знаходиться попереду основного конкурента і на стадіі зрілості;

імітаційна - придбання новоі технологіі у інших фірм. Характерна для підприємств, що ще не мають достатню базу та потенціал для проведення власних НДДКР;

оборонна - має мету придбання нових промислових технологій у інших фірм. Необхідність цієї стратегіі пояснюється низькою часткою фундаментальних робіт, однак є достатня чисельність дослідників, конструкторів, технологів та інших, що зайняті НДДКР;

залежна - підприємство орієнтується на розробки і технологіі крупних фірм, що мають зв'язок з діяльністю цього підприємства. Передбачається наявність потужньоі конструкторсько-технологичноі служби та служби підготовки виробництва, практично не проводять фундаментальні дослідження, висока частка поточних НДДКР, висока залежність від основного конкурента;

- проміжна - пошук незайнятоі ніши, уникнення прямоі конкуренціі. Необхідність використання такоі стратегіі пояснюється зайнятістю традиційних ринків, що викликає потребу пошуку незайнятоі ніши;

стратегія створення нового ринку - вихід на ринок з продуктами, що ніхто ще не виробляє. Тут необхідна достатньо сильна служба НДДКР, відсутність конкурентів;

гостро-наступова - прагнення бути першим при впровадженні промислових нововведень на ринок. Реалізується в умовах жорсткоі конкуренціі;

помірно-наступова - спрямована на створення другого місця в групі лідерів. Зменьшується ризик, тому що товар вже пройшов опробування на ринку.

В роботі запропоновано методичний підхід до визначення додаткового прибутку, що отримається від входження у нішу; додаткового сукупного обсягу продукціі; прибутку, що отримається за рахунок підвищення конкурентноспроможності продукціі.

Розроблено комплекс заходів по проведенню маркетингу НТПр. Класична схема проведення маркетингу, що запропонована Ф.Котлером доповнена та скоректована автором з урахуванням особливостей інноваційного процесу. В ході проведення маркетингових досліджень формується маркетингова сфера науково-технічноі організаціі, що характеризується станом мікро- та макросередовища; проводяться заходи по чіткому позіціонуванню на відповідних сегментах ринку.

Здійснення усього комплексу маркетингу НТПр є забов'язанням маркетингових служб усіх суб'єктів господарювання. Серед основних завдань цих служб можно виділити:

збір та аналіз інформаціі про стан мікро- та макросфери;

організація та координація проведення прогнозних досліджень тенденцій науки та техніки;

розробка планів, політики цін, проведення реклами, комерційна реалізація виконаних НДДКР;

патентно-ліцензійна діяльність.

Відділ маркетингу може бути самостійним підрозділом, або групою у складі планового або планово-виробничого відділу.

В розділі визначено, що для активізації інноваційного фактору в промисловості можуть бути застосовані нові організаційні форми керування циклом “наука-техніка-виробництво” до яких відносять технопарки і технополіси. Ці прогресивні форми пропонуються автором для практичного використання.

Заропоновано формулу для розрахунку інтегральноі оцінки економічного ефекту від прискорення розвитку промисловості за рахунок інноваційних процесів в (Эij):

ВИСНОВКИ

Проведенне в межах дисертаційноі роботи дослідження проблем розвитку промислового виробництва на підставі активізаціі інноваційноі діяльності дозволяє зробити наступні висновки:

Стабілізація функціонування промисловості та її поступовий зріст можливі лише при урахуванні тенденцій розвитку інноваційної сфери. У вітчизняній літературі питанням дослідження інноваційної складової в промисловості, формування ринку промислових нововведень не додано належної чинності. Як свідчить досвід передових країн світу, промислові інноваціі є одним з основних джерел економічного розвитку та росту.

Складовою частиною державноі промисловоі політики має бути підтримка та збільшення інтелектуального та виробничого потенціалу України. Методологічною підставою для формування стратегіі інноваційного розвитку промисловості раціонально використати теорію ціклічності М.Д.Кондрат'єва та Й.Шумпетера.

Аналіз тенденцій розвитку промислової інноваційноі сфери та її взаємозв'язок з макроекономічними показниками по Україні, взагалі, і по Одеському регіону показав, що для забезпечення незалежністі України необхідно задовольнити потреби в продукції машинобудування за рахунок власного виробництва ні менш ніж на 70%. Це можливо лише при повному використанні накопиченого виробничого, наукового та кадрового потенціалу, впровадженням промислових нововведень. Сьогодні, систематично знижуються розміри ресурсів, що призначені для мобілізації інноваційного фактору промислового виробництва. Падає ефективність пропонуємих нововведень, що впроваджують. Ці процеси є наслідком відсутністі чітко розробленоі та жорстко проводимоі промислової науково-технічноі політики. Як слідство - усе більш зростаюче технічне та технологічне відставання від індустріально розвинутих країн.

Визначено поняття “інноваційний рівень розвитку промисловості”-здібність господарської одиниці розвиватися на власній основі у майбутньому, з урахуванням усього обсягу накопиченого промислового, науково-технічного та інтелектуального потенціалу. Це поняття містить елемент динамізму і відповідно до цього різняться показники, що визначають інноваційний, науково-технічний та технологічний розвиток.

З урахуванням міжнародного досвіду та практики роботи вітчизняних підприємств, автором розроблено рекомендації щодо формування стратегій інноваційного типу в промисловості:

додатково до традиційної, запропоновано класифікацію підприємств відносно їх стратегії в плані науково-технічного розвитку;

розроблено систему показників і методику оцінки інноваційного рівня розвитку промислових суб'єктів господарювання;

відповідно встановленого рівня розвитку промисловості визначається стратегія інноваційного типу.

Безперечно, Україні, як незалежній державі, необхідно формувати свою економічну політику, яка буде спрямована на комплексний розвиток промисловості. Стабілізація економіки та вихід

з кризи невід'ємно пов'язані з пожвавленням інноваційноі діяльності в промисловості. Розвиток промислового виробництва залежить від правильного вибору стратегії інноваційноі типу промисловими підприємствами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У СЛІДУЮЧИХ РОБОТАХ

1. Поповенко Н.С., Бельтюков Е.А., Забарная Э.Н. и др. Инновационный менеджмент: Допущено Министерством высшего образования Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений. - Одесса: Одесский государственный политехнический университет, 1998.-196с. Особисто автора - Глава 2. Понятие инновационной сферы и уровня инновационного развития. Глава 3. Организация управления инновационным процессом. Глава 8. Методы определения экономической эффективности инноваций.

2. Поповенко Н., Забарна Е. - Стан інноваційної діяльності в машінобудуванні Одеської області // Економіка України. - 1999. - №1. - С.92-93. Особисто автора - Аналіз показників інноваційної діяльності в промисловості м.Одеси.

3. Поповенко Н.С., Забарная Э.Н. Критерии выбора инновационных

4. стратегий // Труды Одесского государственного политехнического университета.-Одесса.-1997.- Вып.2.- С.184-186. Особисто автора - Виды инновационных стратегий.

5. Поповенко Н.С., Забарная Э.Н. Оценка инновационного потенциала хозяйственной системы // Бизнес-информ.-1998.-№3.-С.51-53. Особисто автора - Показатели оценки инновационного уровня.

6. Забарная Э.Н. Применение прогрессивных форм организации инновационного процесса // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем.- Одеса: Одеський державний економічний університет- 1998. - Вип.2.- Ч.2. - С.125-134.

Размещено на Allbest.ru