Удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

УДК 338.45:330.322

Удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в промисловості (на прикладі харчової галузі)

Спеціальність 08.07.01 - Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Арнаутов Геннадій Леонтійович

Одеса 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса).

Захист відбудеться 29 червня 2000 року о 14.00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К.41.177.01 при Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий 27 травня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук, професор Степанов В.М.

інвестиційний харчовий промисловість

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним з основних завдань реформування національної економіки України є активізація інвестиційної діяльності та формування її нового організаційно-економічного механізму, що має відповідати вимогам подолання кризи й оздоровлення економіки, лібералізації умов роботи підприємств в умовах ринку. Саме активізація інвестиційного процесу є головною складовою економічних вимог, які покликані визначити реальні зрушення в структурі економіки країни, прискорити перехід економіки на якісно новий рівень індустріального розвитку й інтенсивний тип відтворення, підвищити якість вітчизняної продукції та її конкурентоспроможність на світовому ринку. Необхідність у нових підходах до інвестиційних процесів назріла також у зв'язку з тим, що ринкова організація економічної діяльності означає вільний розподіл інвестицій із властивим йому міжрегіональним і міжгалузевим переливанням капіталу. В інвестиційній сфері відбулося значне розширення кола її учасників. Якщо раніше в інвестиційній сфері брали участь держава, підприємства і банки, то зараз тут з'явились принципово нові учасники: страхові, інвестиційні, фінансові компанії, пенсійні й інвестиційні фонди, концерни, консорціуми, промислово-фінансові групи.

Вихід із глибокої соціально-економічної кризи неможливий без кардинального збільшення інвестицій у реальний сектор економіки, насамперед у промисловість, а створення надійної і керованої системи залучення інвестиційних ресурсів, що забезпечить економічне зростання, є однією з ключових проблем сучасного етапу економічного розвитку України. У рамках вирішення цієї проблеми основна роль належить питанню удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності.

Таким чином, різноманітність і складність змін, що відбуваються в інвестиційній сфері економіки України, потреба розробки ефективних методів регулювання інвестиційної діяльності і механізму реалізації нею своїх функцій у системі ринкових відносин визначили актуальність теми.

Харчові підприємства України в 1992 році, як і вся промисловість, вступили в процес ринкової трансформації економіки. Приватизація та акціонування призвели до змін форми власності підприємств, їх функцій, визначили появу нових інституційних груп і відношень. Нові форми господарювання обумовили необхідність реалізації їхніх переваг, що забезпечують зростання ефективності виробництва, зміцнення ринкових позицій. Тому, вирішуючи проблеми спаду обсягів виробництва харчової продукції, впровадження передових технологій, структурної перебудови виробництва, підприємства харчової промисловості все більше уваги приділяють інвестиційній і технічній політиці. Харчові підприємства за роки реформ накопичили значний досвід організації інвестиційного процесу. Без глибокого розуміння цього досвіду неможливі ні оцінка діючої практики фінансування і кредитування капітальних вкладень та визначення перспектив її розвитку, ні, тим більше, використання досвіду країн із розвинутою ринковою економікою.

Слід зазначити, що незважаючи на певну новизну у дослідженні проблем удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності, в економічній літературі останніх років є ряд серйозних публікацій, створено досить міцний науковий фундамент.

Істотний внесок у розробку даної проблеми внесли праці відомих українських вчених: Борщевського П.П., Гейця В.М., Дорогунцова С.І., Лукінова І.І., Орлова О.А., Саблука Г.Т. та інших. В процесі роботи над дисертацією автор спирався також на праці російських і західних фахівців: Абалкіна Л.І., Беренса В., Норткотт Д., Павлюченка В.М., Хавранека П., Хачатурова Т.С., Шапіро В.Д., Шарпа У., Шеремета В.В. та багатьох інших.

Багатоплановість, складність і недостатня розробка проблеми механізмів залучення, вкладення, повернення інвестиційних коштів у промисловість, а також системи управління процесом реалізації інвестиційних проектів, наявність низки невирішених і дискусійних питань, об'єктивна необхідність їх комплексного аналізу і наукового осмислення визначили вибір теми, мету та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дослідження виконано згідно з планом держбюджетної теми ЕО-73 “Удосконалення механізму управління розвитком підприємництва” (1997 - 1999 рр., № державної реєстрації 0198U001377), яка виконувалася в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України.

Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є комплексна теоретична та практична розробка питань удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в промисловості. Дана розробка виходить із необхідності формування системи, що спонукатиме підприємства харчової промисловості проводити ефективну стратегію управління інвестиційним процесом.

Для досягнення поставленої мети намічено вирішити наступні завдання:

- уточнити наукове визначення й структуру понятійного апарату категорії "інвестиції" та розкрити зміст його складових з метою визначення основних напрямків, методів та інструментів удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності у промисловості;

- проаналізувати основні чинники, що зумовили та визначають деформацію інвестиційної сфери економіки України, оцінити їх вплив на ефективність інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості й визначити основні тенденції у формуванні й використанні ними інвестиційних ресурсів;

- розробити основні принципові умови оптимізації механізму державного регулювання інвестиційного процесу;

- дослідити інвестиційну діяльність комерційних банків України й обгрунтувати шляхи посилення їх ролі в інвестиційному процесі;

- обгрунтувати необхідність більш широкого застосування лізингових схем фінансування інвестиційних програм харчових підприємств харчової промисловості та розкрити переваги такого перспективного джерела інвестиційних ресурсів, як вторинне акціонування;

- розробити концепцію створення концерну, що спеціалізуватиметься на заготівлі, зберіганні, переробці та реалізації хліба та хлібопродуктів і обгрунтувати ефективність його діяльності;

- сформувати систему підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості.

Предметом даного дослідження є організаційні й економічні відносини, що визначають умови функціонування механізму інвестиційної діяльності промислових підприємств України.

Об'єктом дослідження є механізм інвестиційної діяльності у промисловості України, що аналізується в аспекті удосконалення.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною основою і методичною базою дисертаційного дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних фахівців із проблем інвестиційної діяльності, укази Президента України, закони України, постанови і цільові програми Уряду, а також інші офіційні документи і матеріали періодичної преси, присвячені дослідженню вказаних питань в їх критичному науковому осмисленні. При цьому використовувалися методи економічного і статистичного аналізу, статистичних групувань, порівняльний аналіз та ін. В якості джерел інформації використовувалися матеріали Державного комітету статистики, департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики України, а також матеріали безпосередньо підприємств харчової промисловості.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що проведено комплексне дослідження організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в харчовій промисловості та вирішена важлива економічна проблема, пов'язана з обгрунтуванням перспективних напрямків її організації та розвитку, а саме:

- уточнено наукове визначення та структура понятійного апарату категорії "інвестиції" та розкрито зміст його складових;

- на основі проведеного аналізу чинників, що зумовили й визначають деформацію інвестиційної сфери економіки України встановлено сучасні тенденції у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів на підприємствах харчової промисловості;

- доведена необхідність активізації ролі держави в інвестиційному процесі та розроблені основні принципові умови, що мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності у промисловості;

- визначені шляхи посилення інвестиційної діяльності комерційних банків з метою формування ефективної фінансової інфраструктури у промисловості;

- обгрунтована ефективність застосування лізингових схем фінансування інвестиційних програм підприємств харчової промисловості та доведена доцільність використання вторинного акціонування як якісно нового джерела інвестиційних ресурсів;

- з метою реалізації переваг інтегрованих промислових структур у здійсненні інвестиційних програм розроблено концепцію створення концерну, що спеціалізуватиметься на заготівлі, зберіганні, переробці, виробництві та реалізації хліба і хлібопродуктів;

- сформовано систему підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості, визначним напрямком якої є удосконалення механізму реалізації інвестиційної стратегії промислових підприємств.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації положення частково впроваджені підприємствами харчової промисловості та використовуються ними при вирішенні проблем удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності. На основі аналізу напрямків, методів та інструментів державного управління інвестиційним процесом розроблено принципові умови, що мають бути закладені в основу механізму державного регулювання цього процесу й сприятимуть зростанню обсягів та ефективності інвестицій у промисловість України. Розроблені в дисертації пропозиції по удосконаленню організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності у харчовій промисловості можуть бути рекомендовані органам виконавчої і законодавчої влади України для використання при розробці програми активізації інвестиційної діяльності у промисловості країни, а також при підготовці правового забезпечення ефективного функціонування та стійкого розвитку економіки.

Розроблена автором система підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості апробована в умовах ВАТ "Веселокутський комбінат хлібопродуктів" і ВАТ "Харчопром" (м. Одеса). Проект формування концерну розглянутий і схвалений Одеським обласним дочірнім підприємством ДАК “Хліб України”.

Наукові і методичні положення, сформульовані в дисертації, використовуються у викладанні навчальних курсів "Інвестиційна діяльність" та "Фінансовий ринок" для студентів інженерно-економічного факультету Одеської державної академії харчових технологій.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення і практичні висновки роботи були викладені на таких науково-практичних конференціях: “Економічні проблеми трансформації у ринкову систему харчових та переробних галузей АПК України” в Одеській державній академії харчових технологій 28 квітня 1999 року; “Проблеми інвестиційної підтримки вітчизняного виробника” у Технологічному університеті Поділля (м. Хмельницький) 23 вересня 1999 року.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 5 роботах, з них: у 3 збірниках наукових праць Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, у збірнику наукових праць Одеського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України та у науковому журналі “Вісник Технологічного університету Поділля” (м. Хмельницький) Міністерства освіти і науки України. Загальний обсяг опублікованих робіт 1,8 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та 5 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 175 сторінках, з них 22 таблиці на 21 сторінці, 10 малюнків на 10 сторінках. Список використаних джерел містить 100 найменувань на 7 сторінках.

У вступі обгрунтовано актуальність проведених наукових досліджень, визначено мету, відповідність державним науковим програмам, показано наукову новизну і практичну значущість здобутих результатів.

У першому розділі роботи “Інвестиційний процес в умовах ринкової економіки” уточнено понятійний апарат категорії “інвестиції”, що прийнятий як наукова база прикладних досліджень, подано характеристику інвестиційного процесу в Україні за умов кризи економіки, проведено комплексний аналіз чинників деформації інвестиційної сфери економіки.

У другому розділі “Дослідження процесів формування та використання інвестиційних ресурсів у харчовій промисловості” проаналізовано розвиток харчової промисловості України у 1990-1998 роках, розглянуто фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ, що впливають на ведення ними виробничо-господарської діяльності та на прикладі підприємств виноробної, харчоконцентратної, хлібопекарської та мукомольно-круп'яної галузей, проведено аналіз сучасних тенденцій у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів.

У третьому розділі “Удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності” розроблено основні положення формування економічних умов для організації інвестиційного процесу, які включають розробку принципових умов державного регулювання інвестиційної діяльності, шляхи посилення ролі комерційних банків в інвестиційному процесі та активізації амортизаційної політики. Також розглянуто переваги та недоліки таких форм інвестиційної діяльності у харчовій промисловості, як лізинг та вторинне акціонування, запропоновано перелік заходів, що мають прискорити їх впровадження, розроблено концепцію створення концерну, який спеціалізуватиметься на зберіганні, переробці, виробництві та реалізації хліба та хлібопродуктів, сформовано систему підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості.

У висновках сформульовано основні результати, здобуті у процесі досліджень.

2. Основні положення дисертації

Уточнені наукове визначення і структура понятійного апарату категорії “інвестиції” та розкрито зміст його складових.

Для дослідження місця інвестицій у процесі реформування сучасної економіки України важливо мати достатньо визначений понятійний апарат, бо нинішнього рівня аналітичного та теоретичного освоєння проблем інвестиційної сфери недостатньо для відповіді на запитання практики.

У поданій дисертаційній роботі в якості робочого визначення автор вважає за доцільне використання такого: інвестиції - це економічні ресурси, що вилучаються з поточного обігу й спрямовуються на формування основних та оборотних коштів суб'єктів господарської діяльності з метою отримання різних вигід. Запропоноване визначення має такі особливості: на відміну від розвинутої ринкової економіки в перехідних умовах поряд з інвестиціями заради отримання прибутку особливе значення мають вкладення в розвиток виробничої, соціальної та науково-технічної інфраструктури, що розраховані не на безпосередній прибуток, а на перспективний соціальний, екологічний та структурний ефект; в перехідній економіці поряд з інвестиційними проектами недержавних інвесторів особливе значення мають інвестиційні програми - сукупність взаємопов'язаних проектів розвитку галузі, що фінансуються за участю держави, місцевих органів влади, міжнародних некомерційних організацій і фондів; на відміну від капітальних вкладень мається на увазі три форми вкладень: фінансова (національна та іноземні валюти, ліквідні цінні папери), матеріальна (будівлі, споруди, обладнання і т. і.) і нематеріальна (патенти, товарні знаки, ноу-хау, промислові права і т. і.).

Проведений огляд літератури дозволив запропонувати наступну класифікацію інвестицій, які мають виробничу спрямованість: інвестиції на створення нового підприємства, на раціоналізацію та модернізацію виробництва, на проведення НДДКР, на розширення виробництва, на диверсифікацію виробництва, на поповнення оборотних активів та на задоволення державних вимог.

Розкрито також значення таких категорій як інвестиційна сфера, інвестиційний комплекс, інвестиційний процес, інвестиційний ризик, інвестиційний клімат та розглянуто досвід інших країн у вирішенні проблем активізації інвестиційної діяльності у промисловості.

На основі проведеного аналізу чинників, що зумовили й визначають деформацію інвестиційної сфери економіки України, встановлено сучасні тенденції у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів на підприємствах харчової промисловості.

У дисертації доведено, що кризове становище інвестиційної сфери економіки України безпосередньо пов'язане зі спадом промислового виробництва, що зумовлений такими факторами, як криза реалізації продукції внаслідок обмеженого платоспроможного попиту; різке погіршення фінансового стану та скорочення інвестиційних ресурсів підприємств внаслідок зниження рентабельності виробництва; посилення конкуренції з боку імпортних товарів повсякденного та довгострокового споживання, що знижує попит на вітчизняну продукцію. Однак на фоні спаду промислового виробництва, об'єм якого по Україні скоротився у 1998 році у порівнянні з 1990 роком майже вдвоє, масштаби недоінвестування народного господарства зростали більш високими темпами і склали у тому ж 1998 році лише 22% від рівня 1990 року. Зниження рентабельності виробництва продукції, що супроводжувалося значним зростанням кількості збиткових підприємств та розмірів збитків, збільшенням розмірів кредиторської та дебіторської заборгованості, використання бартеру закономірно призвели до погіршення фінансового стану підприємств та скорочення витрат на розвиток та удосконалення виробництва. Дуже серйозною проблемою є також наявність стійкої тенденції зміни співвідношень темпів та пропорцій розвитку сфери матеріального виробництва та сфери обігу, що проявляється в переливанні фінансових ресурсів з виробничої сфери у сферу торгово-посередницьких та кредитно-фінансових послуг. В таких умовах підприємства реального сектора, що відчувають гостру недостачу коштів, змушені шукати їх за межами фінансового ринку, активно використовувати грошові сурогати (боргові зобов'язання різних видів), які не є повноцінними ресурсами для формування інвестицій.

Огляд сучасного стану харчової промисловості та аналіз факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ, що впливають на діяльність харчових підприємств дав змогу визначити сучасні тенденції у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів у харчовій промисловості та дійти висновку, що залученню інвестицій мають сприяти стабілізація економічної та політичної ситуації у країні, зацікавленість комерційних банків та іноземних інвесторів у спрямуванні коштів на розвиток виробництва, підвищення фінансової стійкості підприємств та уміння вищого керівництва приймати рішення, що забезпечать максимізацію прибутків. Аналіз сучасних тенденцій у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів у харчовій промисловості, виконаний на прикладі підприємств виноробної, харчоконцентратної, хлібопекарської та мукомольно-круп'яної галузей, дозволив стверджувати, що основним джерелом формування інвестиційних ресурсів на підприємствах розглянутих галузей є власні кошти (амортизація й частина розподіленого прибутку). Їх частка складає від 76 до 93 %. Використання банківських кредитів також мало місце на розглянутих підприємствах і варіювалося у залежності від фінансового стану конкретного підприємства. Аналіз також свідчить, що на спрямованість та розмір інвестицій істотно впливають такі фактори, як: галузеві особливості (строки зберігання, способи реалізації продукції, тривалість виробничого циклу, джерела постачання сировини і т.і.); територіальне положення, розмір підприємства, форма власності, стратегія поведінки на ринку. Всі ці фактори повинні враховуватися під час формування інвестиційної стратегії підприємства.

Доведена необхідність активізації ролі держави в інвестиційному процесі та розроблено основні принципові умови, що мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності у промисловості.

В дисертаційному дослідженні доведено, що основною метою державної інвестиційної політики є створення сприятливого інвестиційного клімату для подолання інвестиційної кризи та забезпечення на цій основі стійкого економічного зростання.

Для досягнення цієї мети основними орієнтирами мають стати призупинення, шляхом використання комбінації ринкових та адміністративних методів процесу зменшення капітальних вкладень у виробництво та активізація процесу інвестування до рівня, що дозволить відновити оборотний капітал в галузях реального сектора економіки та забезпечить постійний приріст інвестицій в основний виробничий капітал, його структурну перебудову та модернізацію. Необхідно також реалізувати систему організаційно-економічних та законодавчо-правових заходів, спрямованих на залучення інвестиційних ресурсів.

Єдина державна інвестиційна політика має включати в себе управління процесами консолідації значних фінансових коштів; перерозподілу фінансів між галузями та регіонами; ефективного їх використання для цілеспрямованого проведення структурних зрушень; взаємозв'язку інвестиційної політики зі становленням ринкової інфраструктури та з грошово-кредитною політикою НБУ. Своєю бюджетною, податковою, амортизаційною, ціновою, митною та емісійною політикою держава повністю формує економічне середовище і вже цим зумовлює можливості й орієнтири структурно-інвестиційних змін. У сучасній економічній ситуації є лише один шлях управління інвестиційним процесом без надто вольових методів, коли підприємствам та інвесторам створюють реальні умови, а не нав'язують жорсткі обмеження.

Визначені основні принципові умови, що мають бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційної діяльності у промисловості:

- з огляду на обмеженість інвестиційних ресурсів першочергова реалізація інвестиційних проектів з низькою капіталоємністю, з порівняно коротким строком реалізації, достатньо швидкою окупністю й високою ефективністю. Інвестовані галузі мають виробляти переважно продукцію масового попиту, здатну витримати цінову конкуренцію з імпортованими аналогами, що мають стійкий попит на внутрішньому ринку, експортоорієнтовані товари та послуги;

- заохочення інвестицій, що спрямовуються на заміну застарілого виробничого апарату на основі нових технологій, перш за все таких, що зберігають імпортні та інші дефіцитні ресурси, використовуючи при цьому наявний вітчизняний інноваційний потенціал та забезпечуючи імпорт переважно не товарів та послуг, а технологій і ноу-хау;

- відновлення інвестиційної функції бюджету, що виражатиметься у тому, що інвестиційні проекти, які пройшли процедуру незалежної сертифікації матимуть високу частку державної підтримки;

- зменшення обов'язкової норми резервування для комерційних банків, що займаються реалізацією інвестиційних програм у реальному секторі економіки;

- усунення диспропорцій, пов'язаних з необгрунтованими пільгами, деформованою структурою цін, високими податковими ставками. Акцент при цьому має бути зроблено не на механічне зниження податків, а на таку зміну механізму оподаткування, яка б пов'язала пільги з реальним здійсненням інвестицій та збільшенням виробництва.

Визначено шляхи посилення інвестиційної діяльності комерційних банків з метою формування ефективної фінансової інфраструктури промисловості.

У дисертації доведено, що інвестиційна політика, яку проводять комерційні банки, знаходиться під впливом багатьох факторів, що зумовлені особливостями економічної та політичної ситуації в Україні. Банки, які керуються при розміщенні коштів виключно критерієм прибутковості своєї діяльності, сприяють переливанню грошових ресурсів у сферу обігу та розвитку в ній спекулятивних процесів. Показано також, що збільшення частки довгострокових кредитів у значній мірі стримується особливістю структури пасивів: власні кошти банків відносно невеликі, а залучені мають в основному короткостроковий характер. Таким чином, економічний потенціал більшості українських банків недостатній для забезпечення ресурсами крупних інвестиційних проектів і не може вплинути на зміни в інвестиційній політиці. Вихід з такої ситуації у злитті дрібних та середніх комерційних банків та перетворенні їх на філії крупних. Це дасть змогу їм розширити регіональну мережу, а також вирішити проблеми додержання нормативів. Аналіз свідчить також, що основним чинником, що стримує інвестиційне фінансування, є перевищення рівня ціни кредиту над рівнем його віддачі у виробництві майже всіх видів продукції.

Для активізації інвестиційної діяльності комерційних банків потрібно внести у банківську політику ряд коректив, які забезпечать зрушення у структурі банківських пасивів в сторону формування довгострокових депозитів:

- на законодавчій основі сформувати та ввести в дію механізм стимулювання накопичень фізичних та юридичних осіб, в основі якого лежатимуть гарантії держави відносно збереження накопичень, а також заходи, які до них спонукатимуть;

- реалізувати комплекс регулятивних заходів НБУ з метою підвищення мотивації банків до довгострокових вкладень шляхом корегувань діючих норм відрахувань в резерв НБУ в залежності від складу депозитів та структури активів;

- з урахуванням різкого зниження частки депозитів підприємств у структурі банківських пасивів реалізувати комплекс заходів з метою стимуляції формування інвестиційних резервів підприємств на банківських рахунках. У цьому напрямку необхідно забезпечити розміщення амортизаційних відрахувань та прибутку, що спрямовується на розвиток виробництва на спеціальних рахунках. Ці кошти мають використовуватися підприємствами виключно за цільовим призначенням і мають бути об'єктом банківського контролю.

Обгрунтована ефективність застосування лізингових схем фінансування інвестиційних програм підприємств харчової промисловості та доведена доцільність використання вторинного акціонування як якісно нового джерела інвестиційних ресурсів.

Необхідність вирішення в сучасних умовах проблеми фінансування за циклом “дослідження - виробництво - впровадження” науково-технічних розробок пов'язана, в першу чергу, із залученням значних фінансових коштів. А оскільки більшість підприємств харчової промисловості мають труднощі в одночасному придбанні обладнання, то незамінним інструментом здійснення інвестиційної діяльності стає лізинг. Для держави фінансове заохочення лізингу - це спосіб стимулювання продажу нової техніки, постійного прискорення оновлення виробничих фондів, інтенсифікації розвитку національної економіки й підвищення її конкурентоспроможності, а для підприємств лізинг є капіталозберігаючим способом розвитку виробництва.

В Україні, не дивлячись на прийняття відповідних нормативно-правових актів, впровадження лізингу йде дуже повільно. Об'єм коштів, вкладених шляхом лізингу у розвиток виробництва в Україні, склав у період з 1996 по 1998 рік 850 млн. дол. США. Загальна ж вартість лізингових контрактів у світі склала лише в 1998 році 470,2 млрд. дол.

У дисертаційному дослідженні доведено, що реалізувати всі переваги лізингу для підприємств харчової промисловості можливо шляхом удосконалення господарського механізму. Це має включати насамперед: забезпечення гнучкості лізингових платежів через відмову від жорсткої прив'язки розмірів періодичного відшкодування вартості об'єкта лізингу до амортизаційних відрахувань за період платежу; впровадження форм пільгового оподаткування для лізингодавців, а саме: звільнення лізингодавця від оплати податку на прибуток, отриманий ним від реалізації договорів фінансового лізингу з терміном не менше 3 років; звільнення банків та інших кредитних організацій від оплати податку на прибуток, отриманий ними від надання кредитів на термін 3 роки і більше для реалізації операцій фінансового лізингу; створення в Україні лізингових компаній, що спеціалізуватимуться на операціях з обладнанням для переробних галузей промисловості.

У дисертації розглянуто також таке перспективне для харчових підприємств джерело інвестицій як вторинне акціонування. Головною перевагою фінансування шляхом продажу акцій є те, що воно є фактично безстроковим на відміну від позикових коштів, які мають бути повернені у зазначений термін. Однак зараз вторинний ринок корпоративних акцій в Україні лише починає розвиватися. Операції на фондовому ринку здійснюються з цінними паперами лише кількох найбільш фінансово стійких підприємств харчової промисловості. Основні причини цього явища в тому, що акції переважної більшості приватизованих підприємств не мають достатньої ліквідності, учасники фондового ринку не мають достовірної та повної інформації для здійснення операцій з ними, а також відсутній достатній об'єм попиту на акції більшості підприємств. Однак досвід у цій справі таких підприємств як ВАТ “Янтар” дозволяє стверджувати, що навіть у сучасних умовах вторинне акціонування може бути надійним джерелом інвестиційних ресурсів.

З метою реалізації переваг інтегрованих промислових структур у здійсненні інвестиційних програм розроблено концепцію створення концерну, що спеціалізуватиметься на зберіганні, переробці, виробництва та реалізації хліба та хлібопродуктів.

Актуальність створення концерну сформульована у вигляді таких положень:

- нестабільність постачання зерна та муки на підприємства системи хлібопродуктів за часом, технологічними властивостями, якістю та кількістю внаслідок порушення координації їх діяльності в умовах перехідної економіки;

- складна система розрахунків внаслідок відсутності єдиної клірингової системи, розрізнення блоків, що виконують фінансово-розрахункові функції;

- недостатній розвиток інфраструктури виробництв поліпшувачів, стабілізаторів технологічних параметрів і якості продуктів переробки вирощеного в Україні зерна;

- тиск на споживчий ринок вітчизняних хлібопродуктів з боку іноземних товаровиробників.

Основними цілями створення концерну, що досягатимуться на основі тісної взаємодії та інтеграції виробничого й фінансового капіталів та науково-технологічного потенціалу його учасників є:

- концентрація внутрішніх ресурсів та централізованої підтримки з метою реалізації пріоритетних інвестиційних проектів;

- економія валютних коштів за рахунок розширення асортименту продуктів переробки зерна, в тому числі з поліпшувачами та стабілізаторами їх якості та пов'язаних з ними виробництв (хлібопекарського, макаронного, кондитерського);

- створення та розвиток коопераційних зв'язків з метою організації конкурентноспроможних виробництв широкого асортименту продуктів переробки зерна та пов'язаних з ними виробництв;

- стабілізація постачання зерна, муки, хлібобулочних виробів за часом, технологічними властивостями, якістю та кількістю за рахунок покращення керованості та координації діяльності учасників концерну;

- покращення якості розрахунків внаслідок створення єдиної клірингової системи та делегування фінансово-розрахункових функцій спеціальному блоку;

- підготовка та перепідготовка кадрів, які здатні реалізувати інвестиційні проекти та здійснювати сучасний менеджмент на підприємствах та в організаціях концерну;

- узагальнення наявних та проведення прикладних НДДКР при створенні пріоритетних інвестиційних проектів.

Концепція створення концерну базується на таких основних принципах:

- відбору достатньо крупних промислових підприємств, що здатні забезпечити високий рівень технології зберігання та переробки зерна й хлібопродуктів, технічна оснащеність яких достатня для забезпечення виробництва широкого асортименту продуктів переробки зерна, що відповідали б потребам сучасного хлібопекарського, кондитерського, макаронного та харчоконцентратного виробництв;

- забезпечення вертикальної інтеграції пов'язаних виробничих процесів зберігання зерна, його безвідходної переробки в муку та інші продукти, розробка та впровадження у виробництво широкого асортименту імпортозамінних харчових продуктів;

- чіткого цільового напрямку інвестиційної програми на реалізацію соціально-важливих та економічно вигідних інвестиційних проектів, результатом реалізації яких буде оволодіння підприємствами концерну стабільними ринковими позиціями.

Концерн включатиме такі програмно-функціональні блоки:

- виробничий - реалізація програми виробництва продукції, що зорієнтована на споживчий ринок;

- фінансовий - організаційно-управлінське та фінансове забезпечення реалізації програмних задач діяльності концерну;

- науково-технічний - узагальнення наявних, проведення нових, перспективних НДДКР, дослідно-виробнича апробація розробок на експериментальних виробництвах, підготовка та перепідготовка кадрів;

З метою реалізації вищезазначених переваг довгострокової кооперації установлюється ВАТ, на яке покладаються функції головної організації концерну (мал. 1.). Правове забезпечення організації концерну у вигляді проекту установчого договору про створення та діяльність відкритого акціонерного товариства і проект його статуту також розроблено автором.

Сформовано систему підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості, визначним напрямком якої є удосконалення механізму реалізації інвестиційної стратегії промислових підприємств.

В дисертаційній роботі доведено, що важливим стратегічним напрямком розвитку підприємств харчової промисловості в умовах ринкової економіки є пошук джерел залучення інвестиційних ресурсів з урахуванням своїх галузевих особливостей та прийняття ефективних управлінських рішень з підготовки та реалізації інвестиційних проектів.

Саме важливість цієї проблеми спонукала автора до розробки системи підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості, що має лежати в основі функціонування механізму інвестиційної діяльності харчових підприємств. Дану розробку виконано на основі розвитку положень, отриманих у дисертаційному дослідженні та інтерпретації їх для умов діючих підприємств харчової галузі. Система умовно розділена на 7 блоків (мал. 2), кожний з яких характеризує певний напрямок підвищення ефективності інвестиційної діяльності. Всі блоки детально досліджені для підприємств харчової промисловості України з урахуванням передового досвіду та сучасних умов ведення ними виробничо-господарської діяльності.

Автором запропоновано наступну функціональну спрямованість блоків.

У блоці 1 розглянуто напрямки інвестицій для підприємства харчової промисловості в залежності від стратегії його поведінки на ринку.

У блоці 2 розглянуто джерела фінансування інвестицій та показано, як обгрунтований вибір того чи іншого джерела впливає на розробку та реалізацію ефективних управлінських рішень, що передбачають здійснення інвестиційних проектів.

Блок 3 присвячено розгляду перспективних напрямків стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

У блоці 4 вказано на необхідність проведення аналізу інвестиційного ризику та запропоновано одну з можливих методик визначення ефективності інвестиційного проекту з урахуванням фактору ризику.

У блоці 5 розкрито роль інформації в процесі управління інвестиційною діяльністю та наведено приклад організації інформаційної бази на зразок АП “Одесавинпром”.

Блоки 6 та 7 мають розглядатися у нерозривному зв'язку, бо проблеми управління інвестиційною діяльністю мають вирішуватися шляхом створення певних організаційно-функціональних структур. Автором розроблено блок-схему алгоритму прийняття інвестиційного управлінського рішення та вироблено рекомендації щодо формування організаційно-функціональних структур управління інвестиційною діяльністю на підприємствах харчової промисловості.

Результати виконаних у дисертаційній роботі досліджень дали змогу сформулювати такі основні висновки.

1. Інвестиційний процес в умовах сучасної економіки України характеризується якісною зміною природи інвестицій, появою принципово нових джерел їх формування, а розвиток конкуренції, підприємництва, розмаїття форм власності та моделей господарювання перетворюють інвестиційну діяльність у найважливіший елемент процесу відтворення. Але сьогодні у країні сформувалася модель боргової та високоризикової економіки, яка руйнує основи інвестиційного процесу та позбавляє економіку нормальних джерел розвитку. В дисертації досліджено вплив основних факторів, що зумовили й визначають деформацію інвестиційної сфери економіки України.

2. Уточнений понятійний апарат категорії “інвестиції”, прийнятий як наукова база прикладних досліджень інвестиційної діяльності підприємств харчової промисловості дав змогу визначити основні принципи, шляхи та інструменти удосконалення організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності у промисловості.

3. Аналіз сучасних тенденцій формування та використання інвестиційних ресурсів у харчовій промисловості дав змогу встановити, що основна частина інвестицій, що мають виробничу спрямованість здійснюється за рахунок власних коштів, а вкладення за рахунок позикових та залучених коштів залишаються на дуже низькому рівні. Це дало змогу запропонувати для умов безпосередньо харчових підприємств методичні підходи щодо впровадження лізингових схем інвестиційної діяльності і питань організації розробки, емісії та розміщення цінних паперів.

В дисертаційному дослідженні доведено, що основною метою державної інвестиційної політики є створення сприятливого інвестиційного клімату для подолання інвестиційної кризи та забезпечення на цій основі стійкого економічного зростання. В дисертації розроблено принципові умови, що бути закладені в основу механізму державного регулювання інвестиційного процесу та сформульовано комплекс першочергових заходів по удосконаленню організаційно-економічного механізму інвестиційної діяльності в промисловості в таких напрямках:

- активізації ролі держави у забезпеченні інвестиційного процесу;

- створення сприятливих умов для організації довгострокового кредитування промисловості;

- удосконалення амортизаційної політики.

4. У дисертаційній роботі з метою дослідження та реалізації переваг інтегрованих промислових структур у здійсненні інвестиційних програм розроблено концепцію створення концерну, який спеціалізуватиметься на заготівлі, зберіганні, переробці, виробництві та реалізації хліба та хлібопродуктів. Обгрунтовано актуальність створення концерну, розроблено основні цілі та принципи його створення, запропоновано проект уставу та установчого договору.

5. Наявний низький технічний рівень харчових підприємств України дав змогу зробити висновок про відсутність науково обгрунтованої системи ведення ними інвестиційної діяльності. У зв'язку з цим запропоновано систему підвищення ефективності інвестиційної діяльності на підприємствах харчової промисловості, яка покликана допомогти останнім у вирішенні оперативних та стратегічних питань у галузі інвестицій.

Публікації за темою дисертації

1. Арнаутов Г.Л. Основные критерии принятия решений в области инновационной политики на предприятии // Проблемы экономики переходного периода. Сборник научных трудов. Часть 2. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины .- Одесса, 1997, - С. 411-417.

2. Арнаутов Г.Л. Инвестиционные проекты по реабилитации и расширению производства // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. Сборник научных трудов. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 1998, - С. 18-22.

3. Арнаутов Г.Л. Шляхи посилення ролі комерційних банків України в інвестиційному процесі // Сучасні інформаційні системи та методи управління. Збірник наукових праць. - Одеський державний економічний університет, Одеса, 1999, - С. 8-15.

4. Арнаутов Г.Л. Активізація амортизаційної політики в умовах ринкової економіки // Проблеми інвестиційної підтримки вітчизняного виробника. Збірник наукових праць. - Технологічний університет Поділля, - Хмельницький, 1999, - С. 19-21.

5. Арнаутов Г.Л. Активизация роли государства в процессе трансформации инвестиционной сферы экономики Украины // Экономические инновации. Выпуск 5: Структурные и институциональные преобразования в переходной экономике. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 1999,- С.72-79.

Размещено на Allbest.ru