Оцінка ступеня ризику в підприємницькій діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти України

Одеський державний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.02.03. - Організація управління, планування та регулювання економікою

Оцінка ступеня ризику в підприємницькій діяльності

Радкевич Наталя Володимирівна

Одеса - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти України (м. Одеса).

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Підгорний Анатолій Захарович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри статистики

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гранатуров Володимир Михайлович, Одеський науково-дослідний інститут зв'язку Міністерства зв'язку України, начальник наукового відділу, Головний метролог Міністерства зв'язку України

кандидат економічних наук, доцент Борісов Олег Григорович, Одеський інноваційний іпотечний центр, Голова правління, Головний редактор журналу “Маркет-рев'ю”

Провідна установа: Технологічний університет Поділля Міністерства освіти України, кафедра економіки (м. Хмельницький).

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, доцент Маркітан О.С.

Анотація

ризик кредитоспроможність банкрутство

Радкевич Н.В. Оцінка ступеня ризику в підприємницькій діяльності.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економікою. - Одеський державний економічний університет, Одеса, 1999.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних і практичних питань оцінки ступеня підприємницького ризику в сучасних умовах України.

В роботі розроблена методика кількісної оцінки ступеня підприємницького ризику для промислово - виробничої фірми в умовах невизначеності і запропоновані практичні рекомендації щодо його зниження (мінімізації) за рахунок внутрішніх резервів.

Упровадження цієї методики сприяє підвищенню ефективності господарської діяльності фірми та зміцнення її стану на ринку.

Результати дослідження були опубліковані в 6 роботах загальним обсягом 1,6 д.а.

Здійснено впровадження запропонованих рекомендацій на ВАТ “Точмаш” м. Одеси і в навчальному процесі ОДЕУ.

Ключові слова: ступінь підприємницького ризику, мінімізація (зниження) ризику, промислово-виробнича фірма, види внутрішніх ризиків, фактори ризику.

Аннотация

Радкевич Н.В. Оценка степени риска в предпринимательской деятельности.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03-Организация управления, планирования и регулирования экономики. - Одесский государственный экономический университет, Одесса, 1999.

Диссертация содержит теоретические исследования по вопросам оценки степени предпринимательского риска промышленно-производственной фирмы в условиях неопределенности и практические рекомендации по его снижению (минимизации) за счет внутренних резервов фирмы.

Актуальность темы исследования состоит в объективной необходимости разработки теоретических и практических проблем количественной оценки степени предпринимательского риска для промышленно-производственных фирм.

Проведенные исследования дали возможность получить следующие результаты, которые имеют научную и практическую ценность:

на основе теоретических исследований осуществлены систематизация взглядов и критический анализ существующих точек зрения о понятии “предпринимательский риск” и методах его оценки;

предложена классификация внутренних рисков фирмы и проведен анализ источников их возникновения;

разработаны рекомендации по совершенствованию статистического метода оценки степени риска и форм учета текущей информации, позволяющие оперативно оценить риск фирмы при принятии конкретного решения;

рекомендована система мероприятий, направленных на снижение (минимизацию) рисков за счет внутренних резервов фирмы;

на основании проведенного экспертного опроса даны рекомендации по выбору делового партнера на рынке и заключению контрактов;

разработана методика количественной оценки степени предпринимательского риска промышленно-производственной фирмы на основе метода экспертных оценок.

Практическая ценность работы состоит в решении актуальных проблем усовершенствования методов количественной оценки степени предпринимательского риска. Применение результатов диссертационного исследования способствует росту эффективности хозяйственной деятельности промышленно-производственной фирмы и упрочению ее положения на рынке. Они могут использоваться на предприятиях любой отрасли и всех форм собственности.

Результаты исследования были опубликованы в 6 работах, общим объемом 1,6 п.с. Осуществлено внедрение предлагаемых рекомендаций в работу ОАО “Точмаш” г. Одессы и в учебный процесс ОГЭУ.

Ключевые слова: промышленно-производственная фирма, степень предпринимательского риска, виды внутренних рисков, снижение (минимизация) риска, экспертный опрос, факторы риска.

Annotation

Radkevich N.V. The estimation of a level of risk in enterprise aktivitj.-Manuscript.

Thesis for an economics degree by speciality 08.02.03.-Organization of administration, planning and regulation of economy.-The Odessa State Economic University, Odessa, 1999.

The thesis contains analytical investigations on the estimating of a degree of enterprise risk of industrial and production firm in conditions of indefiniteness and practical recommendations on its decrease (minimization) by internal reserves.

Practical value of work consists in solution of actual problems of modifying

The methods of quantitative estimation of a level of risk in enterprise activity.

The Usage of results of this dissertational research contributes growing of Effectiveness of industrial production company business activity and stabilization

Of it position on the market.They can be used in facilities of any industry and any Forms of ownership.

The research results were published in 6 articles, total amount 1,6 p.ps.

The implementation of the offered recommendation in activity of OAO “Tochmash” of Odessa and in educational process of ODEU is carried out.

Keywords: enterprise risk degree, risk decrease (minimization), industrial and production firm, internal risk kinds, risk factors.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Одним із важливих завдань створення економіки ринкового типу є всебічний розвиток підприємницької діяльності. Сьогодні в Україні переважає торгово-посередницьке підприємництво. Однак подальше проведення економічних реформ повинне вивести на перший план промислово-виробниче підприємництво, яке має пріоритетне значення. Саме у виробничому середовищі створюється багатство суспільства.

Вся господарська діяльність фірми на ринку здійснюється в умовах невизначеності - розриву налагоджених зв'язків між республіками колишнього СРСР, політичної та економічної нестабільності, інфляції, недосконалих законодавства, методів і форм приватизації тощо. У зв'язку з цим усі дії підприємця в умовах ринкових відносин не можуть бути з повною визначеністю обмірковані і прораховані, тому вся підприємницька діяльність є ризикованою.

Актуальність теми дослідження обумовлюється об'єктивною необхідністю розробки теоретичних і практичних проблем кількісної оцінки ступеня підприємницького ризику для промислово-виробничих фірм.

Господарське середовище стає все більш невизначеним, і у підприємця виникають неясність і невпевненість в отриманні кінцевого результату, а тому зростає і ступінь підприємницького ризику.

У науковій літературі вже накопичено достатній досвід у дослідженні ризику, представлено його класифікацію, причини виникнення, фактори, що впливають на ризик, а також проаналізовано втрати, які може понести фірма внаслідок прийняття ризикованих рішень. Переліченими проблемами займались учені-економісти В.В. Вітлинський, С.І. Наконечний, П.Г. Грабовий, М.Г. Лапуста, Л.Г. Шаршукова, І.Г. Балабанов, О.Л. Устенко, Б.А. Райзберг та ін. Однак багато питань визначення оцінки ступеня підприємницького ризику залишаються недослідженими.

Недостатня теоретична і практична оцінка ступеня підприємницького ризику для конкретного виду діяльності або конкретної виробничої ситуації в основному визначила тему даної дисертаційної роботи. Її зміст спрямовано на розробку методики оцінки ступеня підприємницького ризику для промислово-виробничої фірми на прикладах промислових підприємств м. Одеси.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася на базі тематичних планів кафедри регіональної економіки і підприємництва Одеського державного економічного університету в межах теми “Сучасні тенденції демонополізації економіки, перетворень форм власності і господарювання”, що розроблюється згідно з тематичним планом міжвузівських наукових і науково-технічних програм на 1997-1999 рр., затвердженим наказом Міністерства освіти України № 37 від 13.02.1997 р. (підстава для виконання НДР - рішення Коордінаційної ради університету, протокол № 2 від 11.03.1997 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методичних положень щодо кількісної оцінки ступеня ризику промислово-виробничої фірми у сучасних вітчизняних умовах і практичних рекомендацій щодо зниження (мінімізації) внутрішнього ризику фірми.

Відповідно до поставленої мети дослідження в дисертаційній роботі визначені такі основні завдання:

визначити сутність поняття підприємницького ризику для промислово-виробничої фірми;

систематизувати фактори, які викликають внутрішній ризик фірми;

розробити класифікацію видів ризиків, що виникають у процесі господарської діяльності;

узагальнити основні діючі методики оцінки ступеня ризику;

визначити динаміку фінансового стану, кредитоспроможності та ймовірності банкрутства підприємства;

створити методику кількісної оцінки ступеня підприємницького ризику промислової фірми в умовах недостатку інформації;

запропонувати шляхи мінімізації ризику фірми з урахуванням її внутрішніх ресурсів.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведені дослідження дали змогу отримати наступні результати, які мають наукову і практичну цінність в умовах ринкових перетворень на промислових підприємствах в Україні:

на основі практичних досліджень здійснено систематизацію поглядів і критичний аналіз існуючих точок зору про поняття “підприємницький ризик” і методи його оцінки;

запропоновано класифікацію внутрішніх ризиків промислово-виробничої фірми яка враховує теперішній стан функціонування господарчих суб'єктів в Україні і проведено дослідження джерел їх виникнення;

розроблено рекомендації щодо вдосконалення статистичного методу оцінки ступеня ризику і форм урахування поточної інформації, які дозволяють оперативно оцінити ризик фірми при прийнятті конкретного рішення;

рекомендована система заходів, які спрямовані на зниження (мінімізацію) ризиків за рахунок внутрішніх резервів фірми, що допоможе покращити положення фірми на ринку;

обгрунтовані рекомендації щодо вибору ділового партнера на ринку і заключення контрактів, які спрямовані на зниження ступеня ризику фірми;

розроблена методика кількісної оцінки ступеня підприємницького ризику промислово-виробничої фірми в сучасних ринкових умовах, використання якої дозволить визначити ступінь ризику на підприємствах будь-якої галузі і форми власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення, які викладені в дисертації, доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій. Вони знайшли і можуть знайти подальше застосування при вирішенні актуальних завдань підвищення ефективності господарської діяльності промислово - виробничої фірми на ринку.

Розроблена методика і пропозиції щодо зниження ступеня підприємницького ризику були впроваджені у практику господарської діяльності ВАТ “Точмаш” (акт про впровадження № 17 від 3.02.1999 року ), а також використані в навчальному процесі на кафедрі регіональної економіки і підприємництва ОДЕУ при вивченні курсу “Економіка та організація підприємницької діяльності”.

Апробація результатів дисертації.

Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції “Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем” (Одеса, ОДЕУ, 1997 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми праці, економіки та моделювання” (Хмельницький,1998 р.), підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського державного економічного університету (1997-1999 рр.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 6 наукових робіт, загальним обсягом, який належить автору, 1,6 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 216 сторінок, у тому числі основного тексту 143 сторінки. У роботі міститься 6 малюнків, 5 таблиць, 51 формула, 8 додатків, обсяг яких займає 62 сторінки. Список використаних джерел налічує 115 найменувань на 9 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтована актуальність теми дисертації, визначені мета і завдання, висвітлені наукова новизна, практичне значення і апробація результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні проблеми оцінки ступеня підприємницького ризику.

Пріоритетне значення в сучасній економіці України повинно мати виробниче підприємництво, тому що в сфері виробництва створюється національне багатство суспільства і саме воно є найбільш ризикованим.

Разом з поняттям ризику були подані визначення ступеня ризику і оцінки ступеня ризику.

Ризик - це ймовірність (загроза) втрати підприємцем частини ресурсів, недоотримання прибутків або поява додаткових витрат внаслідок здійснення господарської діяльності. Все це може привести фірму до банкрутства.

Ступінь ризику - це ймовірність появи втрат, а також розмір можливих збитків від них, тобто це розмір очікуваної невдачі в процесі досягнення підприємцем своєї мети, яка є функцією наступних перемених:

R=?*П, де (1)

R - розмір (ступінь) ризику;

? - імовірність появи втрат (ризик);

П - розмір втрат.

Оцінити ризик - це означає визначити кількісним або якісним шляхом його ступінь (розмір).

У процесі дослідження автор дійшов висновку, що у всіх існуючих методиках, які описані в літературі, розгляд питання оцінки ступеня підприємницького ризику проводився на умовних прикладах або вона застосовувалася тільки до одного виду ризику. Окрім того, оцінка ступеня ризику вироблялася для інвестиційних компаній, комерційних банків, будівельних і торгових організацій.

Тому нами вперше зроблена спроба кількісної оцінки ступеня ризику на прикладі певних підприємств м. Одеси з використанням бухгалтерської та статистичної звітності.

За нашою думкою, окрім зовнішніх ризиків, які не залежать від діяльності підприємства, на промислово-виробничу фірму в процесі її господарської діяльності можуть впливати чотири види внутрішнього ризику:

організаційно-виробничий, комерційний, фінансовий, інвестиційний.

Кожному з цих видів внутрішнього ризику автором було дано визначення і виявлені джерела їх виникнення.

Організаційно- виробничий ризик виникає в процесі виробництва і пов'язаний з неможливістю виконання фірмою своїх обов'язків за контрактом або договором із замовником. Джерелами його виникнення є:

невірно вибрана стратегія фірми;

незбалансованість розподілу внутрішніх ресурсів фірми;

зростання витрат на виробництво;

зниження обсягів виробництва;

непродумані нововведення, нові технології;

неузгодження взаємодії між окремими підрозділами фірми;

зниження рівня конкурентоспроможності фірми;

незадоволення робітників фірми і ризик забастовок;

розголошення комерційної таємниці;

прийняття невірного рішення керівниками;

втрати майна.

Комерційний ризик виникає при реалізації товарів на ринку за умов ненадійності партнерів у спільній діяльності і зумовлюється наступними факторами:

відсутністю власної ніші на ринку збуту;

невірним використанням інформації;

зниженням обсягів реалізації продукції;

погано організованим товарорухом;

відсутністю або невірною організацією маркетингових досліджень;

помилковим ціноутворенням;

втратою споживачів;

незадовільним виконанням контрагентом умов договору;

незбалансованістю попиту і пропозиції на ринку.

Фінансовий ризик можливий у зв'язку із втратами фінансових ресурсів (грошових засобів), а також імовірністю невиконання фірмою своїх обов'язків перед інвесторами. Він може виникнути внаслідок:

погіршення фінансового стану фірми;

пасивності власного капіталу;

зниження прибутків;

виникнення непередбачених витрат;

можливого вилучення діловим партнером частини грошових засобів з уставного фонду фірми;

невиплат за вже поставлений товар;

незатребуваності вже виробленої продукції;

зміни курсу валют;

зростання відсоткових ставок за позику;

недостатку власних обігових засобів;

неотримання інвестицій від комерційних банків, інвестиційних компаній.

Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підприємницькою фірмою грошових засобів у різні проекти й обумовлюється:

необгрунтованим вкладенням інвестицій;

обезцінюванням інвестиційно-фінансового портфелю;

зникненням джерел фінансування на шляху реалізації певного проекту;

неспрацьовуванням вибраного методу фінансування;

збільшенням попередньої вартості проекту;

зниженням курсу акцій на біржі;

ймовірністю виникнення втрат внаслідок дотримання фірмою біржових угод;

примусовим збільшенням раніше запланованого розміру дивідендів по акціях або виплат по паях фірми;

вкладенням великої суми грошових засобів в один проект.

Всі вище перераховані джерела ризику впливають на результати діяльності фірми, тому їх необхідно врахувати, оцінити і знизити до реальних меж.

Аналіз існуючих методів оцінки ступеня підприємницького ризику показав, що універсального способу досягнення мети немає. Будь-який з них має свої переваги та недоліки. Головним недоліком їх є тяжке отримання інформації і недостатня достовірність кількісної оцінки ступеня ризику.

За нашою думкою, тільки комбіноване використання всіх методів дозволяє вирішити поставлене завдання з достатнім ступенем точності. При оцінці ступеня внутрішніх ризиків виробничої фірми застосовувались наступні методи: статистичний, аналізу доречності витрат, відносної оцінки ризику на основі аналізу фінансового стану підприємства та експертних оцінок.

Розділ 2. Економіко-математичні методи дослідження організаційного механізму керування ризиком.

За нашою думкою, при оцінці ступеня ризику переважним є статистичний метод. За наявністю на фірмі необхідної інформації розрахувати кількісну оцінку ступеня ризику можна за допомогою формул, які вже давно успішно застосовувалися в теорії ймовірності і статистиці.

Однак існуючі форми обліку поточної інформації не вміщають в себе достатньої кількості показників, які необхідно мати в поточній звітності фірми для оперативної оцінки ступеня підприємницького ризику статистичним методом.

Тому з метою впорядкування збирання і обробки необхідних статистичних даних нами пропонується схема “Журналу обліку поточної інформації підприємницької фірми”, в який необхідно вміщати показники, що характеризують повсякденну господарську діяльність фірми. До них відносяться:

кількість випадків успішного проведених операцій - n_усп;

кількість випадків невдало проведених операцій - n_невд;

загальна кількість випадків операцій по даному виду підприємницької діяльності - n_заг;

кількість випадків певного рівня втрат внаслідок невдало проведених операцій - n_невд;

(2)

частота виникнення втрат

кількість втрат у вартісному вираженні внаслідок невдало проведених операцій, у тому числі: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, інші види втрат;

імовірність виникнення втрат внаслідок підприємницької діяльності (у виробничому і комерційному підприємництві);

ступінь ризику по кожному виду господарської діяльності або по кожній операції визначається за формулою 1.

Скориставшись поточною статистичною інформацією, підприємець може оцінити ступінь ризику по кожному виду господарської діяльності або конкретній операції за відомими формулами за допомогою статистичного методу:

Розрахувати математичне очікування, дисперсію, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації.

Призначити області (зони) ризику в залежності від обсягів втрат і встановити рубіжні обсяги показників можливого, критичного і катастрофічного ризику.

Побудувати криву розподілу ймовірності виникнення певного рівня витрат.

Внаслідок проведених заходів виробити міркування про стан поточних справ на підприємстві і прийняти рішення про проведення (або непроведення) майбутніх господарських операцій.

Однак оцінити ступінь ризику, використовуючи цю методику, можливо в тому випадку, якщо угода здійснювалася в минулому в приблизно однакових умовах або з одним і тим самим партнером декілька разів.

У дисертації розглядалися питання, які пов'язані з мінімізацією ризику на фірмі за рахунок її внутрішніх резервів. Для вирішення цієї проблеми автором була розроблена анкета “Про пошук шляхів зниження внутрішніх ризиків у процесі господарської діяльності промислово-виробничої фірми”. В анкетуванні взяли участь 38 експертів, з них: керівники підприємств, менеджери, головні бухгалтери - 7 осіб (18% з числа опитаних); приватні підприємці - 9 осіб (24%), викладачі економічних дисциплін вищих навчальних закладів м. Одеси - 14 осіб (37%), інші фахівці - 8 осіб (21%). За даними анкетування запропоновані деякі шляхи зниження внутрішніх ризиків для промислово-виробничих фірм, з яких найбільше значення мають:

Для організаційно-виробничого ризику:

1) при невірно вибраній стратегії фірми доцільно:

переглянути свою стратегію;

провести старанний аналіз ринку;

визначити маркетингові рекомендації щодо поведінки фірми на ринку;

розробити прогноз ринкової кон'юнктури;

2) при зростанні витрат на виробництво можливо:

розробити комплекс заходів щодо зниження собівартості одиниці продукції (наприклад, ліквідація втрат від браку);

проаналізувати стан запасів і витрат;

провести заміну одних видів матеріалів іншими, більш дешевими;

знизити витрати на купівлю, доставку і зберігання матеріалів;

3) при зниженні обсягів виробництва рекомендується:

зробити аналіз причин зниження обсягів виробництва;

перевірити дійсність та оптимальність планів;

провести аналіз постачання матеріалів, сировини;

розрахувати і проаналізувати в динаміці наступні показники: коливання рівнів розвитку виробництва, продажу, цін, поставок, обсягу, запасів і сировини та ін.;

4) у випадку неузгодженості взаємодій між різними підрозділами фірми, недостатнього контролю на всіх етапах виробничого процесу необхідно:

провести аналіз причин розладу взаємодій у колективі;

використовувати в процесі управління фірмою мотивацію підвищення ефективності праці робітників;

знизити децентралізацію в управлінні;

налагодити координацію між службами;

забезпечити контроль менеджерів усіх рівнів за роботою підрозділів;

5) для уникнення прийняття невірних рішень керівниками фірм доцільно:

проводити старанний підбір керівників вищих і середніх ланок, ефективну мотивацію і стимулювання їх діяльності;

виділяти кошти на підвищення кваліфікації керівних кадрів;

залучати до роботи досвідчених експертів - консультантів зі сторони;

6) у випадку зниження рівня конкурентоспроможності фірми слід:

перебудувати роботу фірми на випуск продукції, яка користується попитом;

упроваджувати в новий товар зміни, що покращують його споживчі властивості;

продавати свій товар за цінами нижчими, ніж у конкурентів.

Для комерційного ризику:

1) при відсутності маркетингових досліджень і власної ніші на ринку збуту необхідно:

старанно аналізувати ринок;

оцінити потенційні можливості фірми на конкретному ринку або його сегменті;

вибрати сегмент на ринку і утримувати свої позиції;

співставити ринкову кон'юнктуру зі всіма ресурсами фірми;

2) у випадку невірного використання інформації про зовнішнє середовище слід:

збирати інформацію про стан зовнішнього середовища;

вивчати нормативні документи і закони загальнодержавного характеру;

вносити додаткові зміни в бізнес - план, плани виробництва та інвестиційні плани;

3) при незбалансуванні попиту і пропозиції товарів на ринку доцільно;

проаналізувати в динаміці величину і структуру поточного дійсного попиту;

збирати статистичну інформацію про вплив різних факторів на величину попиту (або експертні оцінки попиту);

провести аналіз структури ринку, еластичності попиту по цінах, темпів зростання споживання;

ввести цінову дискримінацію;

при падінні попиту - негайне прийняття наступних заходів: зростання рівня ліквідності за рахунок прискорення реалізації виготовленої продукції, скорочення товарних запасів, закупок сировини, матеріалів; зниження ціни на власну продукцію та збільшення її асортименту;

4) у випадку зростання конкурентної боротьби на ринку необхідно провести старанний аналіз роботи фірм - конкурентів і зібрати наступну інформацію про:

асортимент продукції, яка випускається та реалізується;

місце конкуруючої фірми на світовому ринку;

банки, через які фірма виконує свої операції;

їх фінансовий стан і зв'язки з іншими фірмами;

прогноз змін стратегії конкурентів і виявлення найбільш небезпечних з них;

можливу реакцію конкурентів на ділову активність підприємства;

5) у разі виникнення затоварення продукції на фірмі через низький обсяг її реалізації треба:

розробити заходи щодо стимулювання продажу продукції;

покращити асортимент і якість продукції, що випускається;

ретельно підбирати комерційних посередників;

стимулювати збут продукції за допомогою реклами;

6) при незадовільному виконанні контрагентом умов договору необхідно:

зробити запит у відповідний банк про платіжноспроможність партнера;

при укладенні угоди використати послуги страхової компанії;

до укладення угоди ввести в контракт систему штрафних санкцій за кожне взяте зобов'язання;

покращити роботу власної юридичної служби;

7) в випадку розриву налагоджених зв'язків із постачальниками доцільно:

при заключенні договору передбачати штрафні санкції на випадок відмови постачальника від своїх зобов'язань;

поставляти матеріали (сировину) безпосередньо до робочих місць, обминаючи складські приміщення.

Для фінансового та інвестиційного ризиків:

1) при погіршенні фінансового стану фірми необхідно:

провести ретельний аналіз фінансової звітності і пошук “ хворих” статей - збитків, простроченої заборгованості тощо;

у випадку зростання виробничих запасів - з'ясувати їх причини і провести внутрішньо - фінансовий аналіз;

розробити програму скорочення витрат, зниження дебіторської заборгованості;

купувати послуги спеціалізованих підприємств (транспортних, будівних);

шукати додаткові джерела фінансування;

проводити пошук нетрадиційних методів оновлення матеріальної бази і прискореної модернізації основних фондів фірми;

2) у випадку зниження прибутку і втрати грошових коштів рекомендується:

регулярно проводити на фірмі перевірки бухгалтерської та статистичної звітності;

залучити до роботи досвідченого головного бухгалтера;

контролювати виникнення нових нормативних документів;

ретельно планувати майбутні витрати;

створити резервний (ризиковий) фонд на фірмі, кошти якого можна буде використовувати у випадках непередбачених (форс-мажорних) обставин;

3) для уникнення втрат грошових засобів при заключенні угоди необхідно також прийняти наступні заходи:

скористуватися послугами страхової компанії;

розподілити ризики між партнерами;

притягнути до виконання проекту засоби венчурних (ризикових) фондів;

4) при розміщенні великої суми грошових коштів в одному проекті необхідна їх диверсифікація;

5) для запобігання несплати за поставлений товар необхідно прийняти наступні заходи:

активізувати роботу власної юридичної служби щодо несплачених умов;

право власності на продукцію передавати покупцю після 100 % сплати;

заключити з банком угоду на факторингове обслуговування власної дебіторської заборгованості;

ввести до контракту умови заставних платежів та штрафні санкції.

Необхідно також враховувати, що оцінка та зниження ступеня ризику залежить від характеру діяльності фірми, особливостей продукції, яка виготовляється, стану вибраних цільових ринків, прийнятої системи товароруху та від інших факторів.

Одним із шляхів зниження ризику на підприємстві є вибір надійного партнера для ділового співробітництва. Автором розроблена “Анкета вибору партнера для ділового співробітництва” і проведено експертне опитування керівників 24 комерційних фірм, у тому числі за напрямками діяльності: виробнича - 11 осіб (46% опитаних), торговельно-посередницька - 5 осіб (21%), реалізаційна - 1 особа (4%), надання послуг - 7 осіб (29%). За результатами анкетування запропоновані рекомендації для підприємців. Перед заключенням контракту з діловим партнером рекомендується дотримуватися наступних правил:

Навести довідки про банк, що фінансує фірму-партнера.

Оцінити фінансовий стан фірми-партнера.

Спробувати отримати інформацію про якість виконання контрагентами партнерських обов'язків за попередніми угодами.

Надати вказівки своїй юридичній службі щодо перевірки законності угод фірм-контрагентів.

Після підписання контрактів (договорів) необхідно передбачити можливі штрафні санкції на випадок розторгнення угоди або неякісного її виконання.

Відповідно до мети дослідження автором розроблена методика оцінки ступеня ризику промислово- виробничої фірми в умовах на визначеності.

Методика оцінки ступеня ризику, яка запропонована автором, є універсальною і може застосовуватися на підприємствах будь-якої галузі і форми власності.

У третьому розділі “Оцінка ступеня підприємницького ризику на прикладі промислових підприємств м. Одеси” проводиться комплексна оцінка ступеня підприємницького ризику на 3 промислових підприємствах м.Одеси різними методами. Спочатку це завдання вирішувалося методом відносної оцінки ризику на основі аналізу фінансового стану підприємств.

При цьому, окрім бухгалтерської і статистичної звітності підприємств, використовувалася методика Державної податкової адміністрації України “ Про проведення аналізу фінансового стану підприємства - боржника при отриманні відстрочок (розстрочок)” і “Методика оцінки банку для утримувача позики”.

Внаслідок дослідження було зроблено висновок про те, що підприємство № 1 знаходиться в області нормальної стійкості, що відповідає зоні мінімального ризику. В нього високий рівень ліквідності і достатньо власних обігових засобів. Фінансовий стан підприємства № 2 є нестійким, що відповідає області підвищеного ризику. В нього низький рівень ліквідності, але достатньо власних і обігових засобів. Підприємство № 3 розташовано в області критичного стану, що відповідає зоні критичного ризику. За 1996-1997рр. воно зазнало серйозних збитків і є принциповим банкрутом. Після оцінки фінансового стану підприємств була спрогнозована ймовірність їх банкрутства в найближчому майбутньому (2-3 роки) за допомогою індексу позикоспроможності (Z-рахунка Альтмана).

За отриманими значеннями показників були зроблені наступні висновки: підприємство № 1 протягом трьох років мало дуже низьку ймовірність банкрутства; підприємство № 2 в 1995 р. мало дуже низьку ймовірність банкрутства, але у зв'язку з погіршенням його фінансового стану в 1996 р. імовірність банкрутства була вже високою, а в 1997 р. стала дуже високою; підприємство № 3 протягом усього періоду, що розглядався, мало дуже високу ймовірність банкрутства.

Проведений аналіз бухгалтерської звітності дозволив також використати окремі формальні критерії, які дають змогу прогнозувати погіршення стану справ на підприємстві і ймовірність його банкрутства.

Аналіз існуючого ризику на кожному з трьох промислових підприємств проводився за методом експертних оцінок на основі розрахунку суб'єктивної ймовірності небажаних подій. При цьому оцінка кожного з чотирьох видів внутрішнього ризику проводилась на основі 10 його факторів, які були однаковими для всіх підприємств.

Для визначення кон'юнктурної атрибутивної оцінки кожного фактора було залучено 10 експертів з числа підприємців і викладачів курсу менежменту ВНЗ м.Одеси. Аналізуючи їхні думки, кожному фактору нами було присвоєно бал (В_і), який характеризує ступінь ризику за рахунок даного фактору, від 1 до 10, а також свою питому вагу (W_і), яка відображає долю впливу фактору в загальній кількості ризику. Середній рівень ризику для і-го фактору розраховується за формулою:

, де (2)

- середній рівень ризику для i-го фактору, i=1,...,n, n?10;

Bi - ранг i-го фактора;

Wi - нормована вага i-го фактора в загальній оцінці; .

За результатами кон'юнктурної атрибутивної оцінки факторів за десятибальною шкалою було визначено межі зон ризику.

На основі аналізу всіх видів внутрішнього ризику було складено “баланс виживання” підприємств, відповідно до якого підприємство № 1 знаходиться в зоні підвищеного ризику. Підприємство № 2 - також в зоні підвищеного ризику, але ближче до критичного. Підприємство № 3 знаходиться в зоні критичного ризику.

Загальні висновки

1. Сьогодні промислове підприємництво є основним видом діяльності, спроможним відродити економіку України. За умов невизначеності воно пов'язано з постійним ризиком, оцінку якого доцільно провести за допомогою якісного і кількісного аналізу.

2. На основі практичних досліджень здійснено систематизацію поглядів і критичний аналіз існуючих точок зору про поняття “підприємницький ризик”.

3. За наслідками якісного аналізу було розроблено класифікацію внутрішніх ризиків, що впливають на виробничу фірму, і визначено джерела їх виникнення.

4. Аналіз методів оцінки ступеня ризику виявив, що універсального способу досягнення мети немає, кожен з них має свої переваги і недоліки.

5. Для проведення кількісної оцінки ступеня ризику переважним є статистичний метод. Для його використання запропоновані система показників і схема “Журналу обліку поточної інформації підприємницької фірми”, які дозволяють підприємцям оперативно приймати рішення про майбутню угоду або аналізувати стан справ на фірмі.

6. Метод відносної оцінки ступеня підприємницького ризику використовувався при проведенні аналізу фінансового стану промислових підприємств м. Одеси і в сукупності з індексом позикоспроможності (Z-рахунком Альтмана) дозволив спрогнозувати ймовірність їх банкрутства в найближчому майбутньому.

7. Враховуючи думки експертів, була розроблена система критеріїв для оцінки кожного виду ризику і визначені їх кон'юктурні оцінки, що допомогло скласти “баланс виживання” підприємств.

8. Метод експертних оцінок було застосовано також при проведенні анкетування. Запропоновані за їх результатами рекомендації допоможуть керівництву промислово-виробничих фірм знизити (мінімізувати) внутрішній ризик, полегшити вибір партнерів для ділового співробітництва і тим самим покращити свої позиції на ринку.

9. Запропонована в дисертації методика оцінки ступеня ризику промислово-виробничої фірми за умов невизначеності має універсальний характер і може використовуватися на підприємствах будь-якої галузі і форми власності.10. Блок - схема оцінки ступеня ризику промислово - виробничої фірми в умовах невизначеності допоможе керівникам більш ефективно управляти ризиком.

Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Аналіз ризикових ситуацій як елементу успіху підприємницької діяльності // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. Матеріали науково-практичної конференції. Напрямок 3. - Одеса: Науковий збірник ОДЕУ, 1997.- С. 272-277 (0,3д.а.).

2. Методы анализа рисков в предпринимательской деятельности // Проблеми праці, економіки та моделювання. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Частина 2 - Хмельницький, 1998. - С. 110-114 (0,3д.а.).

3. Анализ банкротства предприятий // Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем. Частина ІІ. - Одеса: Науковий збірник ОДЕУ, 1998. - (0,3д.а).

4. Шляхи мінімізації (зниження) ризиків в підприємницькій діяльності // Вісник соціально-економічних досліджень. Випуск ІІ. - Одеса, ОДЕУ. - 1998. -С. 199-206 (0,3д.а.).

5. Методика оцінки ступеня ризику промислової фірми в умовах невизначеності // Вісник соціально-економічних досліджень. Збірник наукових праць ОДЕУ, Одеса, 1999. -С. 18-23 (0,3д.а.).

6. Анализ риска в предпринимательской деятельности // Методологія економіко-статистичного аналізу в умовах ринку. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Тернопіль, 1997. - С.24-25 (0,1д.а.).

Размещено на Allbest.ru