Лісозаготівельна промисловість

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра міжнародної економіки

Доповідь

Лісозаготівельна промисловість

Виконала

студентка групи УС-31

Кузнецова Алла Валеріївна

Перевірила

Моісеєнко Тетяна Євгенівна

Київ-2013

Зміст

лісопереробний промисловість економіка

Вступ

1. Сутність лісозаготівельної промисловості

2. Показники функціонування лісової та лісопереробної промисловості

3. Підприємства

Висновок

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Лісозаготівельна промисловість це частина великого лісового комплексу. Який заготовляє та переробляє деревину. Господарське значення деревини дуже велике. Вона використовується в будівництві, промисловості, сільському господарстві та транспорті. Цінні фізичні властивості деревини - мала питома вага, простота обробки, міцність - визначають універсальність її застосування.

Лісозаготівельна промисловість виробляє як засоби виробництва, переважно предмети праці(пиломатеріал, фанера, дерев'яні плити, метиловий спирт тощо), так і предмети споживання (меблі, папір, оцтова кислота). Головну роль в заготовках лісу у світі грають Росія, США, Канада, Швеція. Ці країни відрізняються також виробництвом фанери, меблів, сірників, деревостружкових і деревоволокнистих плит, стандартних будинків. Найбільші лісові масиви зосереджені в південному(Південно-Східна Азія, Центральна і Західна Африка) і північному (Росія, Західна Європа і Північній Америка) поясах. Лісосировинні бази світу характеризуються запасами та якістю деревин, транспортної забезпеченісті територій, природними умовами, розміщенням стосовно місць споживання. У багатьох країнах деревина є головною або однією з головних статей експорту. Такі країни як Фінляндія, Канада, Швеція, Норвегія, Австрія, Конго, Габай, Росія , Білорусь та інші забезпечують світовий ринок деревиною та виробами з неї. У Європі найбільш лісисту площу мають Швеція та Фінляндія.

Україна не належить до країн, які мають достатні площі лісових масивів. Загальна площа лісового фонду країни становить близько 10 млн.га , у тому числі зайнята лісом - 8.6 млн.га. Лісистість території України - 14.3 %. І все ж у країні сформовано лісопромисловий комплекс, який грає важливу роль в комплексному народному господарстві.

1. Сутність лісозаготівельної промисловості

Лісова промисловість є важливою складовою економіки України. Її зародження відбулось в кінці 18 -- на початку 19 століття. З виникненням автоматизованих механізмів, завершилось формування лісової та лісозаготівельної промисловості в 1950-1990 роках. На підприємствах почали впроваджуватись механізовані та автоматизовані лінії, новітнє устаткування з програмним керуванням, сучасні технології та матеріали, особливо в меблевому виробництві [8, c. 32].

Лісова промисловість на даний момент має невелику частку в господарстві України (в загальному промисловому виробництві -- 2,7%, чисельність зайнятих в даній галузі -- 5,5%), але вона визначається, насамперед, наявністю великих (у порівнянні з іншими країнами) ресурсів. Проте водночас лісопромисловий комплекс формується в умовах малої кількості лісів, недостатніх запасів лісової сировини на даній території[17, c. 48].

Нині господарське значення деревини в нашій країні дуже займає не значну позицію. Це пов'язано з обмеженістю ресурсів та з їх широким використанням в різних галузях господарства. Деревина насамперед широко використовується в будівництві, різних галузях промисловості, на транспорті, в сільському господарстві. Значення лісопромислового комплексу зростає і у зв'язку з необхідністю різкого збільшення виробництва в державі різноманітних пакувальних матеріалів, виготовленням високоякісного паперу для друкування грошей та інших цінних паперів тощо. Загалом у сучасних умовах практично жодна галузь не може обійтись без застосування деревини та виробів з неї. Незважаючи на прогресивні тенденції, що відображають процес заміни деревини в окремих сферах виробництва на інші матеріали, такі як залізобетон, метал, пластмаса, потреба у деревині не зменшується, а навпаки зростає. Одним з чинників збільшення попиту на лісові матеріали виступає науково-технічний прогрес, який відкриває нові напрями її використання і розширює сферу споживання. Цінні властивості деревини розкриваються і нині. Висока споживча вартість деревини пояснюється насамперед вигідним в порівнянні з іншими матеріалами природними фізико-механічними і хімічними властивостями та відносною дешевизною і порівняною легкістю заготівлі матеріалу [5, c. 148].

Ліси становлять основу ЛзПК. Завдяки лісам утримується в біосфері ряд хімічних елементів та вода. Також ліси активно взаємодіють з тропосферою, визначаючи рівень кисневого та вуглецевого балансу. Разом з цим ліси дають продовольчі ресурси (дикі плоди та ягоди, гриби, березовий сік тощо), кормові і лікарські рослини, мають санітарне, рекреаційне й екологічне значення. Саме ліси сприяють формуванню лісової промисловості загалом [15, c. 152].

Важливо зазначити, що ліси виконують ряд функцій, найважливішими з яких є політичні, екологічні, економічні та соціальні.

1) Політичні: ліси є об'єктом міжнародної політики щодо збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти (Україна серед інших країн взяла міжнародні зобов'язання щодо сталого розвитку лісів).

2) Екологічні: ліси - найефективніший засіб стабілізації навколишнього природного середовища (60 % кисню виробляє рослинність). Вони виконують оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції, нейтралізують шкідливі викиди в атмосферу, поглинають окис вуглецю, збагачують повітря фітонцидами (1 га фільтрує до 70 тонн пилу); ліси виконують захисні функції щодо охорони земель від водної і вітрової ерозії та запобігають процесам опустелення (що особливо важливо для Півдня і Сходу країни); ліси виконують водоохоронні функції, закріплюють береги рік і водойм; ліси є об'єктами природно-заповідного фонду, середовищем для збереження унікальних ландшафтів, об'єктів рослинного та тваринного світу [11, c. 272].

3) Економічні: ліси є джерелом отримання деревини та недеревних продуктів (гриби, ягоди,лікарські рослини тощо); ліси є базою розвитку мисливського господарства, туризму, санітарно-оздоровчих закладів та місць відпочинку; захисні лісові насадження та полезахисні лісові смуги підвищують урожайність сільськогосподарських культур (вартість приросту врожаю у 2-3 рази перевищує витрати, пов'язані з полезахисним лісорозведенням); ліси є джерелом формування ринку послуг для розвитку малого і середнього бізнесу; реалізація деревини, інших ресурсів лісу та надання послуг є джерелом поповнення державного бюджету[11, c. 273].

4) Соціальні: лісове господарство надає робочі місця для місцевих громад, покращує умови їх життя, особливо у депресивних районах; ліси відкриті для доступу місцевого населення для їх життєзабезпечення (паливо, гриби, ягоди, випас худоби); місцеві громади отримують частину природної ренти від експлуатації лісових ресурсів на свій соціальний розвиток ; ліси виконують рекреаційні, естетичні та виховні функції. Порівняння показників реальних та нормальних лісів показало, що на даний час типовий стан українських лісів характеризується таким:

-- густина насаджень і об'єм деревини в молодих лісах перевищують відповідні характеристики нормального лісу;

-- для насаджень середнього віку характеристики реальних лісостанів близькі до характеристик нормальних лісів;

-- починаючи з пристигаючих насаджень, спостерігається різке зниження запасів у реальних лісостанах, порівняно з нормальними лісами;

-- стиглі лісостани надмірно зріджені внаслідок різного роду рубок, пов'язаних із «доглядом» за лісом. Такі ліси, як правило, наближаються до розряду деградованих. З огляду на виснаженість українських лісів та беручи до уваги низький внесок лісового господарства в економіку країни, можна було б запропонувати значно обмежити вирубку.

Неефективна, непрозора організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі [21, c. 212]. Тож, як бачимо зараз, лісозаготівельна промисловість України працює не на повну потужність і часто є збитковою.

За підтримки уряду України, планується поновити стратегічний підхід до вирощування лісів. Цей проект затверджено цільовою програмою «Ліси України» у вересні 2009 року, але конкретних зрушень у вирішенні проблеми нестачі лісів поки-що не відбулось. Площа лісів продовжує зменшуватись з кожним роком.

Структура лісозаготівельної промисловості

Основою лісової промисловості України є лісове господарство. Воно веде облік і проводить роботу щодо збереження лісів, забезпечує розширене відтворення та поліпшення їх якості, сприяє раціональному використанню лісового фонду країни. Основи ведення лісового господарства визначають відповідні законодавчі акти (Лісовий кодекс України, лісове законодавство).

Лісова (лісозаготівельна) промисловість лісосічні роботи, вивозить і сплавляє деревину та здійснює її первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина, яка потім слугує сировиною для лісопильної, фанерної, тарної промисловості, використовується у будівництві, гірничо-хімічній промисловості, дрова (використовуються як паливо), а також сировина для лісохімічної промисловості. Істину деревину заготовляють у лісовому господарстві (рубки огляду і санітарні). У заготовленому лісі переважає деревина хвойних порід (смереки, сосни) [22, c. 180].

Розміщена в Україні досить рівномірно, хоча в сировинних районах (Карпати і Полісся) концентрація її підприємств вище. У районах лісорозробок і у них великими центрами деревообробної промисловості є Рахів, Ясиня, Хуст, Ужгород, Перечин, Великий Бичків, Мукачево (Закарпаття), Львів, Івано-Франківськ, Костопіль (Рівненська область), Луцьк, Житомир, Чернігів, Шостка (Сумська область).

За межами зон лісорозробок у великих промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Донецьк, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ, Херсон) також надовізній сировині працюють великі деревообробні підприємства.

Значна частина підприємств будівельних матеріалів знаходиться в сировинних районах - Брошнів (Івано-Франківська область), Ківерці (Волинська область), Коростень (Житомирська), Свалява, Костопіль, Чернівці.

Тож, зараз промисловий потенціал, створений на галузях лісопромислового комплексу цілком забезпечує потреби на внутрішньому ринку у лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак велика кількість товарів, через їх високу собівартість унаслідок значних цін на енергоносії, сировину і матеріали виявились неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках[6, c. 96].

Принципи територіального розташування підприємств лісозаготівельної промисловості

Загальна площа лісового фонду України становить 10,8 млн. га, у тому числі територія, вкрита лісом -- 9,4 млн. га. Лісистість території країни --15,6%, запаси деревини -- 1,74 млрд. м кб. Основна частина лісів перебуває у віданні державних органів лісового господарства, решту передано у безстрокове користування сільськогосподарським підприємствам або закріплено за іншими міністерствами і відомствами.

Виснажлива вирубка лісів під час Другої світової війни спричинила нерівномірний розподіл лісових насадження за віковими групами. Зараз ці показники становлять: молодняк 45%, середньовіковий ліс 38%, дозріваючий ліс 10%, стиглий ліс 10%. В той час як оптимальні показники мають становити 32, 34, 17 і 17% відповідно. У лісовому фонді України переважають твердолистяні та цінні хвойні породи. Насадження хвойних порід займають 43% загальної площі, з них 33% складає сосна. У твердолистяних породах переважають бук та дуб, які становлять 32%. Також значну частку твердолистяних дерев становлять клен, черешня, груша, що дають цінну сировину для меблевої промисловості. Характерною особливістю є нерівномірне розміщення ресурсів деревини. Найбільша їх концентрація в Українських Карпатах (40,5% площі регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісовій зоні цей показник -- 13,2%, у степовій -- 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька області [19, c. 107].

В основу сучасного розміщення лісозаготівельного комплексу покладені такі принципи:

1) наближення підприємств до ресурсів деревної сировини і районів споживання продукції;

2) наближення до енергетичних ресурсів і водних джерел, враховуючи велику енерго- і водомісткість ряду виробництв;

3) спеціалізацію і комплексний розвиток окремих районів, необхідність прискореного їх розвитку;

4) наявність трудових ресурсів [4, c. 243];

Певний вплив на розміщення галузі мають також традиції окремих районів з обробки і переробки деревини, що сформувалися протягом тривалого періоду.

Лісозаготівельна промисловість орієнтуються на ресурси, тому вони розташовані переважно в Карпатському та Поліському регіонах.

Підприємства меблевої промисловості орієнтуються на споживача, тому вони розташовані в основному у великих містах та поблизу них. Останнім часом в усіх регіонах з'явились приватні майстерні й заводи, що виготовляють меблі. Тож, зараз підприємства меблевої промисловості можна зустріти практично скрізь, лише на території південної України їх дещо менше [6, c. 96].

Вигідне географічне розташування України і промисловий потенціал, створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості, наявність якісних місцевих лісосировинних ресурсів і кваліфікованих робітників, а також інженерно-технічних кадрів додають підприємствам галузі інвестиційну привабливість, а також перспективу для подальшого розвитку.

Як бачимо, території з найбільшою лісистістю в Україні -- це Карпатські та Кримські гори, а також Полісся. Саме в цих районах лісовазаготівельна промисловість досягла свого найбільшого розвитку, бо вона орієнтуються в першу чергу на наявні на певній території ресурси, а потім вже на всі інші фактори, такі як енергозабезпеченість та наявність трудових ресурсів.

2. Показники функціонування лісової та лісопереробної промисловості

У роботі аналізується, перш за все, стан використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами, підпорядкованими Держкомлісгоспу, оскільки за цим відомством закріплена найбільша частка лісових земель (68 %).

За даними Держкомлісгоспу приріст деревини в лісах України становить 24,0 млн. м кб. Середній приріст деревини на 1 га вкритих лісом земель в останньому десятилітті має тенденцію до зростання. Площа вкритих лісовою рослинністю земель за останні 30 років зросла майже на 1 млн. га, а запас деревини в лісах збільшився у 2 рази. Позитивна тенденція спостерігається й у збільшенні середніх запасів на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель. Зокрема, запас хвойних насаджень зріс на 90 м3, твердолистяних - 78 м3, м'яко-листяних - 81 м3, що в цілому становить 40 % порівняно із запасами насаджень за даними обліку 1961 року [24].

Обсяги заготівлі деревини в лісах Держкомлісгоспу України зменшились з 11,2 млн. м3 у 1994 до 10,7 млн. м3 у 2001 році. У лісах державних лісогосподарських підприємств, як і загалом по Україні, обсяги фактичної заготівлі деревини від рубок головного користування зменшені в результаті переведення лісів до 1 групи та збільшення площі заповідних територій у лісовому фонді. Варто зазначити, що рубками догляду заготовляють більше деревини, ніж у процесі головного користування. В останні роки лісосічний фондів Україні недовикористовують на 10-20 %, як правило, за рахунок тих регіонів, які характеризуються складними природними умовами (Табл. 1) [23].

За офіційною інформацією, в останні десятиліття нові ліси створюються в обсягах, що перевищують площу їх вирубки. За даними Держкомлісгоспу, за останні 10 років співвідношення між лісовідновленням і суцільними рубками становить 1.24, тобто лісів створювалось на 24 % більше, ніж вирубувалось.

Згідно з даними про обсяги основних лісокультурних робіт, виконаних підприємствами Державного комітету лісового господарства України, у 2010 році порівняно з 2001 значно збільшились обсяги посіву і посадки лісових культур, зросли розміри природного поновлення, що є особливо перспективним напрямом лісовідновлення для України. Проте частка його порівняно з посівом та посадкою лісових культур становить тільки 20 %, тобто залишається низькою[16, c. 182].

Важлива роль лісу як засобу охорони і збереження земель від водної і вітрової ерозії та запобігання їх від опустелення. Проте зараз спостерігається поступове скорочення створення захисних насаджень (з 11350 га у 2001 році до 3073 га у 2010 році) та полезахисних лісових смуг (відповідно з 1799 га до 335 га). Це негативна тенденція в розвитку лісового господарства, адже в Україні ерозійними процесами охоплено 26 % земель, з них середньо і дуже змитих --6,5 %.

Починаючи з 90-х років, в результаті впливу неурядових організацій щодо збереження природи, у світі зростає попит на продукцію сертифікованого лісогосподарського виробництва, тому лісова сертифікація стає одним з найважливіших чинників маркетингу та важливим аргументом для допуску на "екологічно чутливі ринки" світу, де реалізаційна ціна лісової продукції на 5-10 % вища, ніж на інших ринках. В останні роки обсяги сертифікованої продукції зростають за експонентою. Цьому сприяє ріст площі сертифікованих лісів, яких у всіх країнах світу налічується вже 124 млн. га. Для України сертифікація лісів може стати інструментом підвищення конкурентоспроможності вітчизняної деревини, деревної продукції та інших ресурсів і послуг лісу на зовнішньому ринку [16, c. 28].

Загалом, завдяки відносній забезпеченості України лісовими ресурсами, це дає змогу експортувати товар у достатньо великій кількості, порівняно з імпортом. Важливе значення у експорті лісової промисловості займає необроблена лісосировина, яка перевищує імпорт приблизно у 17 разів. [Таб. 2]

Територіальна організація лісової та лісопереробної промисловості

Перш за все, щоб визначити шляхи удосконалення територіальної організації промисловості, потрібно визначити від яких факторів залежить ефективне функціонування даної галузі. Перший чинник це територіальний. Зокрема, це стосується покращення забезпечення підприємств сировиною, водними ресурсами, підвищення попиту і можливостей реалізації продукції.

Підприємства лісопромислового комплексу розташовані в усіх областях та АР Крим. Проте розташовані вони досить нерівномірно. Це спричинено нерівномірним розміщенням лісового фонду -- основної сировинної бази галузі та частково нерівномірністю розташування населення як джерела трудових ресурсів, а також основного споживача товарів даної галузі.

Лісозаготівельний комплекс розміщується в основному в Карпатському, Поліському і Центральному районах. Обов'язковою умовою його функціонування є не наявність лісів взагалі, а експлуатаційних лісів, де можливо проведення рубок головного користування. Об'єктом виробничої діяльності лісозаготівельного підприємства є відведені ділянки лісу -- лісосіки, площа й розміщення яких серед лісових масиві визначається проектом організації лісового господарства. Певне значення в розміщенні лісозаготівель має наявність транспортних шляхів загального користування для вивезення деревини в місця споживання [14, c. 149].

Поліпшення розміщення підприємств лісопромислового комплексу в перспективі досягатиметься шляхом ліквідації дрібних відомчих лісопильно-деревообробних виробництв, розширення меблевого виробництва в Подільському, Причорноморському і Придніпровському районах, будівництва нових підприємств відповідно до основних принципів раціонального розміщення [10, c. 210].

Отже, підприємства лісової промисловості розташовані нерівномірно. Найбільша їх концентрація у сировинних центрах, оскільки підприємства даної промисловості розташовані відповідно до принципів розміщення галузей лісового господарства. Загалом, всі підгалузі забезпечують населення необхідною продукцією. Лише підприємства меблевої промисловості Подільського та Південного економічних районів поки що не здатні забезпечити населення продукцією в повній мірі. Це спричинене недостатньо кількістю сировини на даній території. В подальшому цю проблему планується вирішити, збільшивши число ресурсів даної території необхідною кількістю лісових насаджень.

Перспективи розвитку та шляхи вдосконалення галузі

Для того, щоб визначити перспективи та шляхи вдосконалення галузі, потрібно визначити проблеми даної сфери господарства. Сучасні проблеми лісового господарства України можна розділити на чотири категорії: правові, лісівничо-екологічні, економічні та соціальні проблеми. Для більшого розуміння теми розкриємо суть кожного типу проблем і водночас зможемо побачити слабкі місця в організації лісової промисловості для подальшого їх усунення.

Правові проблем полягають в тому, що чинне законодавство та підзаконні акти в недостатньому обсязі враховують особливості ринкової економіки у лісовому секторі. Проблеми власності та шляхи приватизації, оподаткування, оренди, система обліку й фінансування потребують удосконалення.

Держкомлісгосп України та підпорядковані йому структури включають в себе функції контролю, управління, законотворчості з господарською та комерційною діяльністю, які суперечать антимонопольним принципам і можуть стати причинами конфліктів в майбутньому [10, c. 251].У лісовому та природоохоронному законодавстві недостатньо враховані регіональні відмінності.Не повною мірою забезпечене практичне виконання міжнародних угод зі сталого управління.

Існує велика кількість лісівничо-екологічних проблем. В даний період вУкраїні склалась складна екологічна ситуація. Найбільшою проблемою є втрата лісових насаджень, що спричиняється пожежами, несприятливими природними умовами, пошкодженнями шкідливими комахами та дикими тваринами, а також хворобами лісу та іншими антропогенними чинниками. Усі ці негаразди пов'язані з невдалими економічними реформами, політичною нестабільністю та незадовільним веденням лісового господарства переплітаються з регіональними, національними та глобальними проблемами. Оптимізація лісокористування включає підвищення відсотку використання приросту, зростання питомої ваги поступових і вибіркових рубок. Зокрема, внаслідок екологічних змін, викликаних забрудненням навколишнього середовища, змінами клімату та негативним впливом інших екологічних чинників, у Європі спостерігається витіснення хвойних дерев листяними. Лісорозведення екологічно нестійких моно ялинових культур призводить до періодичних масштабних вітровалів, буреломів, сніголамів та інших деструктивних екологічних явищ [17, c. 223].

Для вирішення проблем даної сфери пропонується:

Впровадження ландшафтно-водозбірних принципів при плануванні та веденні лісового господарства; поширення реконструктивних рубок і вдосконалення методів догляду за лісами, спрямованих на формування стійких деревостанів з високою якістю деревини.

Поступова відмова від технологій, що орієнтуються на використання важкої техніки як такої, що спричиняє значну шкоду природі; забезпечення виконання всіх лісівничих вимог при заготівлях деревини.

Охорона лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, формування стійких лісів.

Ведення лісового господарства на територіях, забруднених радіонуклідами і промисловими відходами.

Створити систему відбору, охорони лісів і про ведення лісогосподарських заходів у лісах природно-заповідного фонду [20, c. 183].

Однією з найбільших проблем лісової та лісопереробної промисловості України є економічні проблеми. Для вирішення цих питань необхідне забезпечення стабільного, достатнього і доцільного фінансування лісового господарства, зміна системи планування, яка занадто централізована і мало пристосована до ринкових умов господарювання.

Необхідно створити умови для довгострокових інвестицій, придбання техніки та обладнання. Формування ринку оптової та роздрібної торгівлі лісом, системи підрядів на проведення лісогосподарських робіт і заготівлі продуктів лісу [2, c. 315].

3. Підприємства

Такі підприємства відіграють велику роль в економічному житті країни. За рахунок деревообробних заводів нарощується економічна сила країни. Перерахуємо деякі деревообробні та інші заводи в Україні:

ВАТ "Деревообробний комбінат № 7"

ВАТ "Славутський комбінат Будфарфор"

ВАТ "АК Київреконструкція"

ВАТ "Корнинський кар'єр"Леопард"

ЗАТ "Українська каолінова компанія".

Авдіївський деревообробний завод працює на українському ринку вже 3 роки. За цей час зроблено дуже і дуже багато чого, однак найцінніше з того, що придбано - це добре ім'я. На сьогоднішній день заводом освоєно технологію виробництва дверей, віконних блоків, сходів з масиву деревини (сосна, дуб, ясен, клен). Авдіївський деревообробний завод пропонує:

Євровікна (з клеєного дерев'яного бруса, з склопакетом).

Клеєний дерев'яний євробрус в асортименті, за розмірами замовника.

Піддони та заготовки для них, а також багато інших виробів з дерева.

У місті Кам'янка Бузька в Львівській області відкрився деревообробний завод "Кроно Львів". Швейцарський підприємець , голова правління компанії "Кроно" Йохан Бітце, який вже протягом 30 років працює на деревообробних підприємствах Європи , інвестував у "Кроно Львів" близько $ 2,86 млн. За словами голови правління, $ 950 тис. з цієї суми спрямовані на поповнення оборотних коштів , решта - на майно та обладнання . На підприємстві буде утворено 353 робочих місця. Працювати будуть жителі Кам'янко-Бузького району та передмістя Львова.

Вінницька міська рада вирішив здати в оренду спільному польсько-українському підприємству "Барлінек-Україна" (Вінниця) земельну ділянку площею 5,7835 га по вулиці Чехова для будівництва другої черги деревообробного заводу. За відповідне рішення проголосували 42 з 47 депутатів , які взяли участь у роботі сесії (всього в міськраді 50 депутатів). Згідно з рішенням, "Барлінек-Україна " взяв ділянку в оренду на 10 років. До 2008 року польська компанія Barlinek планує інвестувати у вінницький завод 40 млн. євро для створення замкнутого виробничого циклу і збільшення його потужності в 3 рази. У квітні "Барлінек-Україна" ввів в експлуатацію деревообробний завод вартістю 3 млн. євро у Вінниці.

Деревообробний комбінат Івано-Франківської області дислокується в м. Долина, Україна, на території - ВАТ Долинська СГТ. Устаткування ДОК змонтовано у двох цехах і підсобному приміщенні , що є практично одним будівлею (Цех - 680 кв. м.):

По обидві сторони рейкового шляху (візки для подачі кругляка) встановлено 3 (три) стрічкові пилорами (2 +1), кран-балка в цеху (г / п 3 тонни), поздовжньо-поперечного використання.

Уздовж стін цеху встановлено дві лінії устаткування , що складаються з многопильних верстатів - ширина входу 600 мм і 900 мм , торцевих верстатів.

У торці цеху, навпаки пилорам, встановлена ємність для антисептування - 6 м Х 2.5 м Х 2 м.

Посередині цеху, ближче до ємності, встановлені два рейсмусно-фуговальних верстата. Ширина входу 600 мм, швидкість подачі - 8 м / хв, висота заготовки - 150 мм.

У правому, далекому (від пилорам) куту цеху встановлено дві циркуляційні пилки і рейсмусовий верстат для виготовлення заготовок на європіддони.

У цеху змонтовано дві системи ("циклони") для відсмоктування тирси (трубопроводи, вентилятори , ємності).

Вантаження лісу на візок і вивантаження з а / м - автокран КРАЗб г / п - 16 тонн.

ТОВ "Черкаський деревообробний комбінат" - найбільше підприємство української меблевої групи "Венето" в Івано-Франківській області. Воно створене в 2000 р. в результаті об'єднання двох черкаських підприємств - деревостружкових плит та меблевого комбінату, контрольні пакети акцій яких викупила "Венето". Зараз обидва підприємства оголошені банкрутами і знаходяться в стані санації.

Хороша новина для виробників ДСП - ТОВ "КарпатСмоли" виготовлятиме карбамідну смолу у Калуші Івано-Франківської області. На реалізацію цього проекту, за повідомленням "Укрінформу", планують витратити близько 10 мільйонів доларів. В області зосереджено 10 відсотків лісових масивів України, отже, відкривається перспектива для розвитку деревообробки. ТОВ "КарпатСмоли" вже через півроку планує ввести в експлуатацію установку з випуску карбамідної смоли (49 тисяч тонн на рік) за італійською технологією. Деревообробні підприємства Івано-Франківської, Закарпатської, Тернопільської та Чернівецької областей для виробництва ДСП використовують смолу низької якості, з високою емісією формальдегіду. Карбомідних-формальдегідних смол класу Е - 1, яку буде виготовляти підприємство, за санітарно-гігієнічними нормами екологічно чиста, а значить і практично безпечна для людей. Виробники сподіваються, що новий вид продукції зможе замінити смолу низької якості не тільки на внутрішньому ринку, а й експортуватиметься на деревообробні підприємства Польщі, Словаччини та Угорщини.

Висновок

Лісозаготівельна промисловість України належить до пріоритетних галузей народного господарства. У нових економічних умовах перед ним стоїть завдання не тільки взбільшенні лісосировини, а й раціональне використання всієї біомаси деревини. Основні питання програми структурної переорієнтації пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції галузі. Важливим заходом в зв'язку з цим є розширення мережі спільних підприємств з випуску товарів народного споживання підвищеного попиту, головний напрямок діяльності яких - поглиблена переробка деревини з орієнтацією на створення продукції нової якості, що відповідає міжнародним стандартам. Перед лісопромисловим комплексом стоїть завдання зайняти гідне місце не тільки у вітчизняній промисловості , а й на міжнародній арені.

Проаналізувавши лісопромисловий комплекс України, можемо зробити висновок, що лісова промисловість має перспективи для розвитку та безліч шляхів їх впровадження. Але враховуючи економічну ситуацію, що склалась в країні, ці зміни є майже неможливими. Тому на даному етапі важливим завданням є не дати галузі занепасти та зберегти й підтримати той рівень розвитку лісового господарства, який є на даний момент. Але все ж ми очікуємо збільшення ефективності впровадження державної політики та позитивних зрушень та росту показників функціонування лісової промисловості України.

У ході проведення адміністративної реформи вже робились спроби реформування конкретно лісової промисловості, але не відбулось відчутних зрушень. Найбільш серйозними проблемами лісового господарства можна вважати те, що державні підприємства лісового господарства сполучають функції лісової охорони, лісовідновлення та лісозахисту. Це спотворює їхню мотивацію, знижує ефективність роботи, в тому числі і економічну, а також служить причиною для ряду порушень та зловживань.

Перед Україною на сучасному етапі досить гостро стоїть проблема підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. Для задоволення потреб держави при нинішній заготівлі власної деревини необхідно щороку закуповувати її на 4 млрд. доларів США. В той же час за рахунок створення нових заповідників і виникнення територій радіаційного забруднення, державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн. куб.м. Особливо перспективним є вирощування лісів плантаційним способом.

Список використаних джерел

1. Андрусишин В. Лісовий і мисливський журнал /Лісова політика Польщі/ Андрусишин В -2006,-№ 2,-С. 15-20.

2. Гачків В.Г. Використання земель і продовольчі ресурси/ Гачків В.Г. -М.: Думка, 1987.

3. Доклады международной конференции ИЮФР. «Лесное хозяйство» № 2, 2006.

4. Дяченко Я.C. Організація управління лісовим комплексом/ Дяченко Я.C -К.: Наук. думка.

5. Іщук С.O Розміщення продуктивних сил/ Іщук С.O К.: Наук. думка, 2003.

6. Коваль Я.В. Совершенствование лесопользования и лессовостановления/ Коваль Я.В. Монография - К.: наук. думка, 1987.

7. Костюк A.C. Регіональна економіка/ Костюк A.C. - К.: Наукова думка, 2007.

8. Морозов Ф.Н. Резервы економики лесопромышленных предприятий: выявление, оценка использования/ Морозов Ф.Н. - М.: Лесн. пром., 1989.

9. Медведєв Ю., Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопромислового комплексу: пріоритети, структура, ефективність/ Медведєв Ю., Дяченко Я./Економіка України.-1999.

10. Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у промисловому комплексі / Мішенін Є.В. / за ред. акад. Коваля. - Суми: ВВП «Марія-1»ЛТД, 1998.

11. Парпан В., Шпарик. Ю., Голубчак О. Лісовий і мисливський журнал// Лісовий феномен Фінляндії/ Парпан В., Шпарик. Ю., Голубчак О., -2006,-№ 1, - С. 27-28.

12. Пила В.І. Программно-целевое планирование лесопромышленного комплекса./ Пила В.І. - К.: Наук. думка, 1990.

13. Розміщення продуктивних сил/ за ред. Є. Качана.-К.: Вища шк., 1998.

14. Статистичний щорічник за 2007р. / Під ред. Держкомстату України.-Київ, 2008.

15. Синякевич І., Екологічна і лісова політика. Збірник наукових праць. Випуск 2. Львів: ЗУКЦ, 2004.

16. Соціально-економічна географія України /за ред. О.І. Шаблія. - Львів: Світ, 1994.

17. Филюшкина Г.Н. Лесное хозяйство // Государственное управление лесопользованием в Британской Колумбии (Канада)/ Филюшкина Г.Н. -2006-№ 2,-С. 13-18.

18. Фурдичко О.І. Ефективність ресурсно-виробничого потенціалу лісогосподарського комплексу/ Фурдичко О.І., - Львів: Світ, 1995.

19. Шевчук Л.Т., Гомонай-Стрижко М.В. Регіональна економіка, - К.: Науково думка/ Шевчук Л.Т., Гомонай-Стрижко М.В. 2005.

20. Шишенко П.Г., Олійник Л.Б. Географія/ Шишенко П.Г., Олійник Л.Б. К.:Знання, 2002.

21. Шипович І.Й. Географія продуктивних сил Української РСР/ Шипович І.Й. - I К.: Вища шк., 1988.

22. Якушин І.Д. Економіка України/ Якушин І.Д. - К.:Знання, 2001.

Додатки

Рис. А.1. Лісистість адміністративних областей (2012 рік)

Рис. А.2. Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами

Таблиця А.1. Динаміка основних показників використання лісу в Україні за 2010-2012 роки, тис. куб. м

Показники	2010 рік	2011 рік	20121 рік	2011-2010 рр.	2012-2011 рр.
				Абсолютний приріст, тис. куб. м	Темп приросту, %	Абсолютний приріст, тис. куб. м	Темп приросту, %
Заготівля деревини (всього)	17759,8	19013,9	17687,5	1254,1	1,07	-1326,4	0,93
У тому числі від рубок	7528,2	7616,3	7330,9	88,1	1,01	-285,4	0,96

Таблиця А.2. Експорт та імпорт лісоматеріалів в Україні за 2010-2012 рр.

Лісоматеріали	Експорт, тис. м куб.	Імпорт, тис. куб. м	Чистий експорт
	2010р.	2012р.	2011р.	2012р.	2011р.	2012р.
Лісосировина необроблена	1857,26	2358,96	116,78	121,06	1740,48	2237,9
Заготовки дерев'яні	28,469	93,138	29,495	50,857	-1,026	42,28
Всього	1685,73	2452,1	146,28	171,92	1539,45	2280,2

Таблиця А.3. Джерела фінансування лісового господарства України за різними сценаріями економічної реформи

Сценарії реформування лісового господарства України	Основні джерела коштів, що використовуються на фінансування лісового господарства в лісах
	державні	Комунальні	Приватні
Північно-американський	Державного бюджету	Місцевих бюджетів	Приватних лісовласників
Німецький	Державних підприємств Державного бюджету	Комунальних підприємств Місцевих бюджетів	Приватних лісовласників
Польський	Державних підприємств Державного фонду охорони і відтворення лісових ресурсів	Комунальних підприємств Місцевих бюджетів	Приватних лісовласників
Фінський	Державних підприємств	Комунальних підприємств	Приватних лісовласників

Размещено на Allbest.ru