Планування собівартості продукції

Размещено на http://allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра: Маркетингу

Планування собівартості продукції

Контрольна робота

з дисципліни: «Організація підприємства»

студентки групи ЗМ - ІV

Коломієць Марини Анатоліївни

Викладач: Стахурський В.О.

Київ - 2014

Зміст

Вступ

1. Значення планування собівартості продукції в умовах ринку

2. Склад плану з собівартості; показники плану

3. Методика планування загальних витрат на виробництво

3.1 Кошторис витрат на виробництво за елементами витрат

3.2 Собівартість виробленої продукції за статтями калькуляції

3.3 Приклад розрахунку собівартості продукції (за матеріалами конкретного підприємства)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки та конкуренції питання собівартості продукції постає на першому місці, адже потрібно не лише виготовити продукт чи надати послугу, а і якісно забезпечити попит населення, враховуючи всі вимоги споживача від якості продукту чи послуги до її об'єктивної ціни.

Сучасний український підприємець повинен вести жорстку політику конкуренції. Найважливішим моментом стає конкурентоздатність продукції, зробити свою продукцію такою, яка буде не лише користуватись попитом на ринку - це основа і мета діяльності сучасних підприємців. Планування собівартості продукції забезпечує контроль над виробничим процесом, надає можливість управляти собівартістю. Тому планувати виробництво необхідно.

У процесі планування вирішуються такі завдання: розраховується вартість ресурсів, необхідних для виробництва продукції, і вишукуются можливості для виконання виробничої програми з найменшими затратами; визначається загальна величина витрат на виробництво; обчислюється собівартість виробництва кожного виду продукції, яка є критерієм нижнього рівня ціни, а також рентабельність виробів, як одна з умов формування виробничої програми.

Аналіз собівартості проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства - вивчення рівня техніки й організації виробництва та праці, використання виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.

Сьогоднішні умови господарювання вимагають пристосування виробників до запитів та потреб споживачів, до цін, які диктує ринок.

1. Значення планування собівартості продукції в умовах ринку

Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і представляє собою систему техніко-економічних розрахунків, які відображають величину (зміну величини) поточних витрат, що включаються до складу собівартості продукції.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих виробів, продукції в цілому використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.

Планування витрат виробництва (обігу) здійснюється під час розробки річних планів промислових підприємств. Річні плани розбиваються на квартали, а у разі потреби - і на місяці.

Витрати на виробництво продукції у вартісному вираженні формують її собівартість. Цей показник є одним з найважливіших економічних показників господарської діяльності підприємства. У ньому дістають відображення зростання продуктивності праці, економія ресурсів, технічний прогрес.

Планова собівартість визначається техніко-економічними розрахунками величини витрат на виробництво всієї продукції, що реалізується, та кожного виду виробів.

Метою розробки плану із собівартості продукції є визначення планових мінімальних, але таких, що забезпечують нормальний хід процесу виробництва, економічно обґрунтованих загальних витрат на виробництво.

Розробці плану із собівартості на підприємстві передує ретельний і всебічний аналіз його виробничо-господарської діяльності за попередній період. Особлива увага звертається на визначення величини і причин виникнення витрат, не обумовлених нормальною організацією виробничого процесу: наднормативних витрат сировини і матеріалів, палива, енергії; доплат робітникам за відхилення від нормальних умов праці і наднормові роботи; втрат від простою машин і агрегатів, аварій, браку; зміни витрат, спричинених нераціональними господарськими зв'язками щодо постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, порушенням технологічної і трудової дисципліни.

Аналіз собівартості проводиться одночасно з комплексним техніко-економічним аналізом роботи підприємства: вивченням рівня техніки й організації виробництва та праці, використанням виробничих потужностей і матеріальних ресурсів, структури та якості продукції.

На цій основі виявляються внутрішньовиробничі резерви і розроблюються організаційно-технічні заходи підвищення економічної ефективності виробництва.

У процесі планування вирішуються такі завдання: розраховується вартість ресурсів, необхідних для виробництва продукції, і вишукуються можливості для виконання виробничої програми з найменшими витратами; визначається загальна величина витрат на виробництво; обчислюється собівартість виробництва кожного виду продукції, яка є критерієм нижнього рівня ціни, а також рентабельність виробів як одна з умов формування виробничої програми; створюється основа для визначення внутрішньовиробничих економічних відносин: організації оренди, підряду, інших форм оплати і стимулювання праці.

Розрахунки витрат проводяться з урахуванням суспільних умов виробництва, що визначають умови праці, правила використання природних ресурсів, безпечного ведення робіт, охорони навколишнього природного середовища.

Зазначені вище завдання вирішуються за допомогою техніко-економічних розрахунків, проведених з використанням технічних норм, нормативів та інших параметрів виробничого процесу, що фіксуються технічною документацією, і з урахуванням економічних умов виробничої діяльності: оплати праці, цін на ресурси, нормативів платежів, що визначаються законами та іншими нормативними актами.

2. Склад плану з собівартості; показники плану

Метою планування витрат на виробництво є економічне обґрунтування оптимального розміру витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва кожного виду та всієї продукції підприємства, що дозволяє забезпечити необхідний рівень якості продукції та нормальний хід виробничого процесу.

Завданням плану по собівартості є: розрахунок вартості необхідних виробничих ресурсів та пошук можливостей їх скорочення; визначення загальної величини витрат на виробництво; розрахунок собівартості кожного виду продукції, як критерію нижнього рівня цін, а також рентабельності продукції; створення основ для встановлення внутрішньо економічних відносин.

План по собівартості містить наступні розділи:

- розрахунок витрат за техніко-економічними факторами

- калькуляція собівартості за видами продукції,

- зведений кошторис витрат на виробництво.

Вихідні дані для розробки плану:

- основні завдання стратегії розвитку підприємства,

- планові обсяги виробництва,

- норми витрат виробничих ресурсів,

- розрахована потреба в ресурсах,

- умови договорів на постачання матеріальних ресурсів та збут готової продукції,

- норми праці,

- умови оплати праці,

- економічні нормативи у відповідності до діючих законодавчих актів,

- результати розрахунків економії поточних витрат, ціни на ресурси,

- результати аналізу відповідного плану за попередній період.

Порядок розробки плану по собівартості:

1. Складаються кошториси витрат і калькулюється собівартість продукції та послуг допоміжних цехів.

2. Складається баланс розподілу продукції та послуг допоміжного виробництва за калькуляційними напрямками і за внутрішньозаводськими підрозділами - споживачами.

3. Складаються кошториси комплекс витрат.

4. Калькулюється собівартість одиниці продукції за її видами, розраховується собівартість усієї товарної та реалізованої продукції.

5. Розробляється зведений кошторис витрат на виробництво.

6. Складається зведення витрат на виробництво.

До складу основних показників плану по собівартості належать:

1. Абсолютні показники витрат: собівартість валової продукції, собівартість товарної продукції, собівартість реалізованої продукції, витрати операційної основної діяльності, витрати звичайної діяльності, загальні поточені витрати підприємства, собівартість одиниці продукції за видами товарної продукції.

2. Відносні показники витрат: витрати на 1 грн. товарної продукції, зниження витрат на 1 грн. товарної продукції (%), коефіцієнт витрато місткості операційної діяльності, коефіцієнт витрато місткості виробництва продукції, коефіцієнт витрато місткості збуту продукції, коефіцієнт витрато віддачі, коефіцієнт рентабельності операційних витрат (%).

3. Методика планування загальних витрат на виробництво

Для планування собівартості використовують дві групи методів:

1) укрупнені методи: метод планування за техніко - економічними факторами, параметричні методи,

2) методи прямого рахунку: методи калькулювання собівартості, балансовий метод (або складання кошторису витрат на виробництво).

В основу методу планування собівартості за техніко - економічними показниками покладено коригування базової собівартості з урахуванням зміни умов господарювання в плановому періоді, які передбачені планом організаційно - технічного розвитку підприємства.

Вихідними даними для планування витрат є:

· планові обсяги виробництва продукції в натуральному і вартісному виразах;

· норми витрат матеріальних ресурсів для виробництва продукції і розрахунки потреби в ресурсах у натуральному виразі;

· договори на постачання матеріальних ресурсів і продукції, що випускається, обслуговування виробництва і встановлення господарських зв'язків, у яких зазначені умови їх виконання та оплати;

· норми затрат праці, розрахунки чисельності та професійного складу робітників, умови оплати їх праці, що визначаються колективними договорами і контрактами;

· економічні нормативи: норми амортизаційних відрахувань, відрахувань на соціальні заходи, податків, зборів та інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством, тощо;

· плани організаційно-технічних заходів щодо технічного переоснащення та удосконалення організації виробництва, економії матеріальних ресурсів, поліпшення використання праці, спрямовані на усунення зайвих витрат і втрат.

Проводячи розрахунки витрат, необхідно враховувати загальні умови і вимоги, зокрема оптимізацію структури й умов виробництва (розмір партії вироблюваної продукції, якісні показники, змінність, режим роботи устаткування тощо); оптимізацію процесу виробництва, удосконалення його організації та управління, підвищення технічного рівня; раціональний вибір матеріальних ресурсів, що використовуються (структури та якості сировини і матеріалів, умови постачання, транспортування, зберігання); взаємозв'язок витрат з продукцією, що випускається; вирахування витрат, що не включаються до розрахунку собівартості продукції і відшкодовуються з прибутку та інших джерел; розподіл одноразово проведених витрат, що забезпечують виробництво протягом тривалого часу, за періодами пропорційно до обсягу продукції, що випускається в кожному періоді, або за іншими ознаками, що відповідають характеру витрат.

3.1 Кошторис витрат на виробництво за елементами витрат

Зведений кошторис витрат на виробництво розробляється для визначення загальної суми планових витрат на виробництво та ув'язки плану по собівартості з іншими розділами річного плану підприємства. В кошторисі відображаються всі витрати, що пов'язані з операційною діяльністю.

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

· матеріальні затрати;

· витрати на оплату праці;

· відрахування на соціальні заходи;

· амортизація;

· інші операційні витрати.

До складу елемента "Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

· сировини й основних матеріалів;

· купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

· палива й енергії;

· будівельних матеріалів;

· запасних частин;

· тари й тарних матеріалів;

· допоміжних та інших матеріалів.

Вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, не включається до елементу операційних витрат "Матеріальні затрати".

До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

До фінансових витрат відносяться витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі є збитками від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.

До складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією фінансових інвестицій), собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов'язані з реалізацією необоротних активів), собівартість реалізованих майнових комплексів, втрати від не операційних курсових різниць, сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо), залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів та інші витрати звичайної діяльності.

Для розробки кошторису застосовують такі методи:

1) на основі інших розділів плану,

2) на основі кошторисів витрат по цехам основного і допоміжного виробництва,

3) на основі калькуляцій на всю номенклатуру виробів, робіт та послуг.

До зведеного кошторису витрат на виробництво включаються витрати всіх структурних підрозділів підприємства, що беруть участь у виробництві промислової продукції.

Якщо промисловий персонал підприємства виконує роботи, що не пов'язані з виробництвом продукції (будівельно-монтажні роботи для капітального будівництва, житлово-комунального господарства), або надає послуги непромислового характеру будівельним організаціям, власному капітальному будівництву і непромисловим господарствам, відповідні витрати також включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво.

Не включаються до зведеного кошторису витрат на виробництво витрати виділених в окремі планово-облікові одиниці виробничих структурних підрозділів підприємства, що належать до інших галузей народного господарства (будівництво, сільське господарство та інші), а також витрати невиробничих структурних підрозділів житлово-комунального, побутового господарства тощо. До кошторису витрат на виробництво не включається вартість продукції власного виробництва, використаної самим підприємством на промислово-виробничі потреби (внутрішньозаводський оборот).

3.2 Собівартість виготовленої продукції за статтями калькуляції

Під калькулюванням розуміють розрахунок в грошовому виразі розміру витрат, які припадають на одиницю продукції або на одиницю обсягу робіт, що виконуються.

В залежності від характеру та складності виробництва, особливостей його організації використовують наступні методик калькулювання собівартості: позамовний, по передільний і по виробний.

В залежності від повноти охоплення витрат розрізняють%

1) метод загальної калькуляції (повної собівартості),

2) метод величини покриття (обмеженої собівартості, або зворотної калькуляції).

Основними статтями витрат при калькулюванні собівартості продукції є:

1) сировина та матеріали,

2) покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств,

3) паливо та енергія на технологічні цілі,

4) зворотні відходи (вираховуються),

5) основна заробітна плата,

6) додаткова заробітна плата,

7) відрахування на соціальне страхування,

8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування,

9) загально виробничі витрати,

10) витрати від браку,

11) інші виробничі витрати,

12) попутна продукція (вираховується).

Якщо калькулювання ведеться за методом повної собівартості, то до перелічених статей додаються: 13) адміністративні витрати, 14) витрати на збут.

3.3 Приклад розрахунку собівартості продукції (за матеріалами конкретного підприємства)

Приватне підприємство «Натан» виготовляє кондитерські вироби (тістечка, торти, печиво та інше). Для дослідження собівартості продукції обираємо торт «Наполеон», ціна реалізації якого становить 35 грн. за 1 кг.

Визначимо собівартість виробленої продукції, до якої враховуються витрати на виробництво даного продукту.

№ п/п	Стаття калькуляції	Витрати на виготовлення 1 кг продукту, грн..
1	Сировина та матеріали	5,10
2	Зворотні відходи	0,45
3	Паливо та енергія на технологічні цілі	3,50
4	Зарплата виробничих робітників	5,00
5	Відрахування на соціальні потреби	1,50
6	Загальновиробничі витрати	1,50
7	Загальногосподарські витрати	0,80
8	Витрати від браку	0,20
9	Інші виробничі витрати	1,05
10	Всього:	19,1

Отже на виготовлення 1 кг торта «Наполеон» підприємство витрачає 19,1грн.

Висновок

Собівартість продукції - це не лише виявлений в грошовій формі показник поточних витрат підприємства на виготовлення та реалізацію продукції, а і показник рівня використання ресурсів, та економічної ефективності діяльності підприємства.

Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:

- облік та контроль всіх витрат на випуск та реалізацію продукції,

- база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку та рентабельності,

- визначення оптимальних розмірів підприємства,

- економічне орбгрунтування доцільності вкладення інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення виробництва.

Отже планування витрат на виробництві (собівартості продукції) дозволяє забезпечити необхідний рівень якості продукції та нормальний хід виробничого процесу.

Перш за все, керівники підприємства повинні чітко розуміти, що управління витратами виробництва і реалізації продукції з метою їх мінімізації на підприємстві є складовою частиною управління підприємством в цілому.

Список використаної літератури

1. Стахурський В.О. організація, планування та управління підприємствами галузі.: Конспект лекцій. - К.: НУХТ, 2009. - 113 с.

2. Давидович І.М. Планування собівартості продукції в системі стратегічного контролінгу підприємства: Навч.пос. К.: Інфра - М, 2004. - 192с.

3. Організація, планування та управління підприємствами галузі: Метод. вказівки\ Уклад. В.О. Стахурський. - К.: НУХТ, 2007. - 16 с.

4. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва: - К.: Центр навч. літ-ру, 2005. - 248 с.

5. Економіка підприємства: Підручник\ за заг.ред. О.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru