Економічний аналіз підприємства

Таблиця 2.1 Порівняльний аналітичний баланс

2.1 Майновий стан підприємства

Таблиця 2.2

Аналізуючи майнове становище підприємства, необхідно також оцінити стан використовуваних основних засобів. Для цих цілей розраховуються наступні показники:

1) коефіцієнт зносу;

2) коефіцієнт оновлення;

3) коефіцієнт вибуття.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою:

Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності основних засобів.

Крік.2010 = 1 - 0,849 = 0,151

Крік.2011 = 1 - 0,845 = 0,155

Крік.2012 = 1 - 0,861 = 0,139

Прийнято вважати, що значення коефіцієнта зносу більш ніж 50%, а отже, коефіцієнта придатності менш 50% є небажаним. Коефіцієнт оновлення основних засобів. Визначає частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів, яка становить нові основні засоби. Дані розрахунку показників зводимо в таблицю 2.3.

Таблица2.3

2.2 Фінансова стійкість банку

Розрахунок і оцінка показників, які характеризують фінансову стійкість підприємства

Перший крок аналізу фінансового стану підприємства - оцінка оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Дані показники можна розділити на два блоки: 1) коефіціенти капіталізації, що характеризують фінансовий стан підприємства з позицій структури джерел коштів;

1) коэффициенты покрытия, характеризующие финансовую устойчивость с позиций расходов, связанных с обслуживанием внешних источников привлеченных средств.

Коефіцієнти капіталізації. Коефіцієнт фінансової автономії (незалежності). Цей коефіцієнт характеризує частку власних коштів підприємства (власного капіталу) в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність. Розрахунок коефіцієнта фінансової стійкості здійснюється за формулою:

1-й рік = 4512/17559,2 = 0,260

2-й рік =4712/23504 = 0, 200

3-й рік = 5384,8/25968,4 = 0,207

Чим вище значення даного коефіцієнта, тим фінансово стійкіше, стабільніше і більш незалежно від зовнішніх кредиторів підприємство.

Коефіцієнтом, зворотним коефіцієнту фінансової автономії є коефіцієнт фінансової залежності. Твір цих коефіцієнтів дорівнює 1 Коефіцієнт фінансової залежності розраховується за формулою:

1-й рік = 1/0,260 = 3,847

2-й рік = 1/0,200 = 5,000

3-й рік = 1/0,207 = 4,831

Критичне значення коефіцієнта фінансової залежності - 2. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, а отже, і втрату фінансової незалежності. Якщо його значення знижується до одиниці, то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство. Коефіцієнт фінансового ризику показує співвідношення залучених коштів і власного капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

1-й рік = 13047,2/4512 = 2,892

2-й рік = 18792/4712 = 3,988

3-й рік = 20583,6/5384,8 = 3,823

Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку фінансової стійкості. Він має досить просту інтерпретацію: показує, скільки одиниць залучених коштів припадає на кожну одиницю власних. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, т. Е. Про зниження фінансової стійкості, і навпаки. Оптимальне значення даного коефіцієнта - К ф.р. <0,5. Критичне значення -1. За даним коефіцієнту ми спостерігаємо, що підприємство сильно залежить від зовнішніх інвесторів і кредиторів, що негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу. Цей показник показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, т. Е. В тій формі, яка дозволяє вільно маневрувати цими засобами, а яка капіталізована. Коефіцієнт повинен бути достатньо високим, щоб забезпечити гнучкість у використанні власних коштів підприємства. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власного оборотного капіталу підприємства до власних джерел фінансування:

Значення величини власного капіталу можна отримати безпосередньо з пасиву балансу, що ж до такого поширеного абсолютного показника, як величина власних оборотних коштів, то його розрахунок потребує коментаря. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття його поточних активів. Даний показник можна розрахувати двома способами:

1) від суми власного капіталу відняти вартість необоротних активів:

К_с.об = IП- IА = стр. 380ф. 1 - стр. 080 ф. 1(2.8)

2) від суми оборотних активов відняти суму позикового капіталу

К_с.об = (IIА + IIIA) - (IIП + IIIП + IVП + VП) = (стр. 260 ф. 1 + стр. 270 ф. 1) - (стр. 430 ф.1 + стр. 480 ф. 1 + стр. 620 ф. 1 + стр. 630 ф. 1)(2.9)

Таким образом, формула расчета коэффициента маневренности приобретает следующий вид:

1-й рік = (4512 - 58,8)/4512 = 0,987

2-й рік = (4712 - 60,8)/4712 = 0,987

3-й рік = (5384,8 - 54,4)/5384,8 = 0,990

Цей показник може значно варіювати залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства. Нормальною вважається ситуація, при якій коефіцієнт маневреності в динаміці незначно збільшується. Різке зростання даного коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства. Пов'язано це з тим, що збільшення цього показника можливе або при зростанні власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування. У зв'язку з цим різке збільшення даного показника автоматично викличе зменшення інших показників, наприклад, коефіцієнта фінансової автономії, що призведе в посиленню залежності підприємства від кредиторів. Розрахунок коефіцієнтів капіталізації для підприємства в таблиці 2.5:

Таблиця 2.5 коефіцієнти капіталізації

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є вид джерел фінансування матеріальних оборотних коштів. Матеріальні оборотні кошти підприємства являють собою запаси (стор.100 ф.1), вартість яких відображається в другому розділі балансу. Для характеристики джерел формування матеріальних оборотних коштів використовуються кілька показників, які характеризують види джерел.

1. Власні оборотні кошти.

К_с.об.= стр.380ф.1 - стр.080 ф.1 (3.)1-й рік = 4512 - 58,8 = 4453,2

2-й рік = 4712 - 60,8 = 4651,23-й рік = 5384,8 - 54,4 = 5330,4

1. Власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів (функціонуючий капітал)

К_с.д.з.= (стр.380ф.1 - стр.080ф.1) +стр.480ф.1 (3.)

1-й рік = 4453,2

2-йрік = 4651,2

3-й рік = 5330,4

1. Загальна величина основних джерел формування запасів

Ко = стр.380ф.1 + стр.480ф.1 + стр.500ф.1 - стр.080ф.1 (3.)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показника забезпеченості запасів джерелами формування:

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:±Ф^С= К_с.об.- З

1-й рік = 4453,2 - 3 = 4450,22-й рік = 4651,2 - 3 = 4648,2

3-й рік = 5330,4 - 3 = 5327,4

1. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів довгострокових позикових джерел формування запасів:

±Ф^Т= К_с.дз.- З

1. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів: ± ФО = Ко.- З

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової стійкості підприємства:

1, если Ф > 0

0, если Ф < 0

Після проведених розрахунків за критерієм фінансової стійкості підприємство може бути віднесено до одного з чотирьох типів:

Абсолютная фінансова стійкість, коли S = (1, 1, 1).

Нормальная фінансова стійкість, коли S = (0, l, l).

Нестійкий фінансовий стан, коли S = (0, 0, l).

Кризовий фінансовий стан, коли S = (0, 0, 0).

Таблиця 3. Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Розрахунок і оцінка фінансових коефіцієнтів ліквідності Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх і розташованими в порядку зростання таких термінів. Залежно від ступеня ліквідності, швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

Л 1. Найбільш ліквідні активи. До них відносяться всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції. Дана група розраховується наступним чином:

Л 1 = ряд. 220ф. 1 + ряд. 230 ф. 1 + ряд. 240ф. 1. (2.11)

1-й рік = 760

2-й рік = 734

3-й рік = 792,8

Л 2. Швидко реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться активи, для звернення яких в грошову форму потрібно більш тривалий час: готова продукція, товари, дебіторська заборгованість. Ця група розраховується так:

Л 2 = стр.130ф.1 + стр.140ф.1 + стр.150ф.1 + стор.160 ф.1 ++ Стр.170ф.1 + стр180 ф1 + стр.190ф.1 + стр.200ф.1 + стр.210ф.1 (2.12)

1-й рік = 1922 + 18321,6 = 20243,6

2-й рік = 2796,4 + 19152,8 = 21949,2

3-й рік = 4045,6 + 17768,8 = 21814,4

Л 3. Повільно реалізовані активи. До цієї групи активів відносяться витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не увійшли в перші дві групи:

Л3 = стр.100ф.1 + стр.110ф.1 + стр.120ф.1 + стор.250 ф1 + стр.270ф.1 (2.13)

1-й рік = 6360 + 314,4 = 6674,4

2-й рік = 6320 + 391,2 = 6711,2

3-й рік = 7032 + 765,6 = 7797,6

Л 4. Важко реалізовані активи. До цієї групи належать необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

Л 4 = IП = ряд. 080 ф.1. (2.14)

1-й рік = 58,8

2-й рік = 60,8

3-й рік = 54,4

2.3 Анализ пасивів НВП «ГОРН»

Пасиви балансу групуються за ступенем настання терміну їх оплати.

П 1. Найбільш термінові зобов'язання. До них прийнято відносити кредиторську заборгованість по придбаних товарах, роботах, послугах:

П 1 = ряд. 530 ф.1. (2.15)

1-й рік = 10803,6

2-й рік = 15879.2

3-й рік = 16341,6

П 2. Короткострокові пасиви. До цієї групи належать короткострокові позикові кошти, поточні зобов'язання за розрахунками та інші поточні зобов'язання. Крім того, сюди слід віднести також частину пасивів, представлених в розділі другому пасиву балансу:

П 2 = IVП - стр. 530 ф.1 + IIП + VП =стр. 620 ф.1 - стр. 530 ф.1 + стр. 430 ф.1 + стр. 630 ф.1 = стр. 640 ф.1 - стр. 380 ф.1 - стр. 480 ф.1 - стр. 530 ф. 1 = Б - IП- IIIП - стр. 530ф.1. (2.16)

1-й рік = 17559,2 - 4512 - 10803,6 = 2243,6

2-й рік =23504 - 4712 - 15879.2 = 2912,8

3-й рік = 25968,4 - 5384,8 - 16341,6 = 4242

П 3. Долгосрочные пассивы. Эта группа пассивов представлена долгосрочными обязательствами предприятия, отраженными в третьем разделе пассива баланса, а также статьями второго и пятого разделов пассива баланса, не отнесенными ко второй группе:

П 3 =IIIП + IIП + VП = стр.480ф.1 + стр.430ф.1 + стр.630ф.1. (2.17)

П 4. Постійні (стійкі) пасиви - це статті першого розділу пасиву балансу:

П 4 = IП = стр. 380 ф.1.(2.18)

1-й рік = 4512

2-й рік =4712

3-й рік = 5384,8

Для характеристики ліквідності підприємства в табл. 2.6. приведемо розрахунок груп активів і пасивів. Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним є аналіз ліквідності за допомогою коефіцієнтів. Коефіцієнт загальної ліквідності (коефіцієнт поточної ліквідності) показує, якою мірою наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов'язань. Згідно загальноприйнятим стандартам, вважається, що цей коефіцієнт повинен знаходитися в межах від одиниці до двох.

Таблиця 2.6 Аналіз ліквідності балансу

Використовуючи класифікацію активів і пасивів, наведену вище, формулу для визначення коефіцієнта загальної ліквідності можна представити в наступному вигляді:

(2.19)

1-й рік = (760+20243,6+6674,4)/(10803,6+2243,6) = 2,121

2-й рік = (734+21949,2+6711,2)/(12879,2+2912,8) = 1,861

3-й рік = (792,8+21814,4+7797,6)/(16341,6+4242) = 1,477

Проміжний (уточнений) коефіцієнт ліквідності вважається більш жорстким тестом на ліквідність, оскільки при його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - повільно реалізовані активи (Л3). Коефіцієнт проміжної ліквідності розраховується за формулою:

(2.20)

1-й рік = (760+20243,6)/(10803,6+2243,6) = 1,610

2-й рік =(734+21949,2)/(12879,2+2912,8) = 1,436

3-й рік = (792,8+21814,4)/(16341,6+4242) = 1,098

Бажано, щоб цей коефіцієнт був близько 1,5. Коефіцієнт оцінки ліквідності за показниками першої групи активів називається коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Оптимальне значення визнається на рівні 0,2 - 0,35. Формула розрахунку коефіцієнта абсолютної ліквідності має наступний вигляд:

(2.21)

1-й рік = 760/(10803,6+2243,6) = 0,058

2-й рік =734/(12879,2+2912,8) = 0,046

3-й рік = 792,8/(16341,6+4242) = 0,039

Показники даних коефіцієнтів представимо в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7Коеффіціенти ліквідності

3. Аналіз стану і результатів окремих напрямів діяльності «ГОРН»

3.1 Управління персоналом

Система управління персоналом НВП «ГОРН» являє собою підсистеми умов праці, трудових відносин, оформлення та обліку кадрів.

Стосовно першої підсистеми слід відмітити, що умови праці відповідають вимогам психофізіології, психоестетики, охорони праці та авколишнього середовища. Робочі приміщення добре оформлені і сприяють трудовій діяльності.

Трудові відносини в колективі сповнені взаємоповаги, взаєморозуміння, тісних дружніх стосунків. Конфліктні ситуації трапляються дуже рідко і швидко вирішуються.

Оформлення і облік кадрів веде комерційний директор. Керівництво підприємства схильне до стабільності чисельності працівників. В зв'язку з цим, на підприємстві велика увага приділяється своєчасній виплаті заробітної платні, мотивації, матеріальному заохоченню, сприянню позитивному психологічному клімату в колективі. Відповідно до обсягів отриманого прибутку нараховуються премії.

Велика робота проводиться у перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, їх пристосуванню до нових умов господарювання та загальної комп'ютеризації.

В разі необхідності, кожен працівник може звернутися до генерального директора з проханням про фінансову чи матеріальну допомогу.

Директор ТОВ НВП «ГОРН» прагне надання підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає їх до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них. Він особисто займається тільки найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Намагається радитися з ними і прислуховується до думки колег, не підкреслює своєї переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавців. Звичайно, йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут.

Директор постійно і ґрунтовно, з повною відвертістю інформує підлеглих про стан справ і перспективи розвитку колективу.

Отже, з моїх власних спостережень можно зробити висновок що директор НВП «ГОРН» є керівником демократичного стилю. Керівника такого стилю відрізняють, як правило, рівний тон під час спілкування, доброзичливість, відкритість, терплячість до критики. Вважається, що даний стиль керівництва орієнтований в першу чергу на людину, працівника, розкриття творчих можливостей якого і приводить у кінцевому результаті до високих виробничих показників. Тож і метод управління він використовує соціальний, тобто орієнтований на людину. Він забезпечують формування і розвиток трудових колективів шляхом управління свідомістю і поведінкою людей через фактори їхньої діяльності. Такими факторами є потреби, інтереси, мотиви, ідеали, цілі, нахили.

3.2 Маркетингова діяльність на підприємстві

Маркетингова діяльність на підприємстві являє собою систему з 3-х елементів: організаційно-управлінського, дослідницького та контрольного. Завдання організаційно-управлінського елементу - забезпечення необхідною інформацією та координування роботи з орієнтацією на вимоги ринку. Функції: збір, обробка та зберігання інформації, підготовка даних для прийняття управлінських рішень, формування попиту і стимулювання збуту продукції.

Маркетингові функції на підприємстві виконує менеджер по збуту, комерційний директор та сам генеральний директор. Основні функції маркетингу можна виділити, як:

- аналіз та прогнозування ринку збуту;

- аналіз конкуренції, попиту, цінової політики в галузі;

- оцінка конкурентоспроможності продукції;

- обґрунтування та проведення рекламних заходів.

Управління діяльністю на НВП розділяється на 3 рівні: стратегічний, тактичний та оперативний. Вид стратегії, тактики та оперативні рішення розробляються менеджером по збуту і затверджуються генеральним директором.

Оперативне вивчення ринку та прогноз розвитку його потреб здійснюється систематично, взаємопов'язане і узрікжено, щоб одна інформація доповнювала іншу. Тільки це сприяє ефективній діяльності, швидкому обігу та повному споживанню.

Аналіз ринкових можливостей підприємства, дослідження попиту на продукцію в різний період часу дає можливість визначити сезонну продукцію і на основі цього максимізувати прибутки. Так, наприклад, в осінньо-зимовий період зростає попит на кондитерські вироби, а весняно-літній - на безалкогольні напої. Роблячи ставку на визначені види продукції в певний сезон підприємство найменше ризикує заморозити оборотні кошти.

Отже, виходячи з аналізу маркетингової діяльності підприємства, можна сказати, що на сьорікнішній день роль маркетингової діяльності значно зросла а конкурентоспроможність продукції підприємства на внутрішньому ринку досить висока.

3.3 Взаємозв'язок підприємства із зовнішніми контрагентами та з ринковою інфраструктурою

Приватне підприємство «ГОРН» є одним з багатьох приватних оптово-торговельних підприємств України. Від стабільності його діяльності залежить нормальне функціонування багатьох великих промислових підприємств, постачальником яких воно являється. Така кількість конкурентних підприємств-посередників створює доволі сувору конкуренцію для даного підприємства і потребує від нього стабільності, надійності та відповідальності у відносинах з партнерами по бізнесу. Адже, гарні зв'язки з партнерами, постачальниками та споживачами вважається невидимим капіталом.

Господарські відносини між підприємствами оформлюються шляхом підписання договорів, урік, листування. Відсутність грошових коштів на рахунках багатьох підприємств вимушує постачальників користуватися такими формами оплати як передплата та бартер. В загальному обсязі діяльності переважають бартерні контракти.

Реалізація продукції здійснюється через мережу роздрібної мілко-оптової торгівлі. Самостійних роздрібних точок підприємство поки що не має, але в майбутньому планується створити у місті ряд магазинів.

Безпосереднє спілкування з контрагентами здійснює генеральний та комерційний директора.

3.4 Правове забезпечення управлінської діяльності підприємства

Підприємництво - це процес планування, організації, виробництва та взяття на себе відповідальності за діяльність підприємства. Підприємець - це особа, яка займається підприємницькою діяльністю.

За останній час в Україні прийнято чимало нормативних актів, мета яких захищати права споживачів, підвищити вимоги до якості товарів, відповідальність підприємств торгівлі за нормальну організацію організацію процесу торговельного обслуговування покупців.

ТОВ НВП «ГОРН» дотримуються встановлених нормативних актів. Розглянемо основні з них, які регулюють діяльність даного підприємства.

Звичайно найголовнішими законами є Конституція України та Кодекс законів про працю. Вони визначають права та обов'язки громадян, зокрема працівників даного підприємства, трудові відношення робітників.

Серед законів, що регулюють виключно підприємницьку діяльність та стосуються НПП «ГОРН» слід назвати Закони України:

«Про підприємництво» від 07.02.91 р.,

«Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р.,

«Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» від 18.02.92 р.,

«Про власність» від 0.02.93 р.

«Про захист прав споживачів» від 15.12.93 р.

«Про оплату праці» від 24.03.95 р.

Крім Законів України немаловажними є Укази Президента України, такі як:

«Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі» від 11.07.95 р.

«Про положення про Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України» від 27.12.95 р.

Постанови Кабінету Міністрів України:

«Про положення про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності» 17.05.94р

«Про порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення» 08.02.95 р.

«Про уточнення повноважень центральних органів державної виконавчої влади, Уряду АРК та виконкомів місцевих рад у галузі ціноутворення» від 13.02.95 р.

«Про створення єдиного державного реєстру підприємств і організацій України» від 22.01.96 р.

«Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків» від 29.04.96 р.

На основі цих документів НВП «ГОРН» є юридичною особою, яка має власність та займається торгівлею товарів широкого вжитку. Підприємство має ліцензію на торгівлю харчовими товарами, слідкує за якість. Керівник сам слідкує за достовірністю інформації, яку надають споживачу. Згідно Податковому Кодексу України підприємство виплачує всі податки.

Регулювання оплати праці на рівні підприємств здійснюється шляхом розроблення, затвердження і застосування внутрішніх (локальних) нормативних документів, зокрема, положень:про оплату праці; про преміювання за виконання виробничих завдань і функцій; про винагороду за підсумками роботи за рік відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці».

3.4.1 Система управління охороною праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України “Про охорону праці”. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також Державними стандартами України з питань охорони праці, Будівельними нормами та правилами, Санітарними нормами, Правилами улаштування електроустановок.

Окрім Закону України "Про охорону праці" немаловажними є закони «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про об'єкти підвищеної небезпеки», «Про пожежну безпеку», а також Конвенція о безпеці та гігієні труда, правила пожежної безпеки, Правила безпечної експлуатації електроустаткування споживачів, Правила безпечної роботи з інструментами та приладами, Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. Правила дорожнього руху.

На підприємстві є журнали та документи по охороні праці, такі як журнал реєстрації інструктажів із питань охорони праці, журнал реєстрації інструктажів із питань пожежної безпеки, журнал реєстрації інструкцій з питань охорони праці, журнал обліку видачі інструкцій з питань охорони праці, журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків, журнал обліку професійних захворювань, журнал реєстрації аварій, протоколи перевірки знань із питань охорони праці.

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

На НВП «ГОРН» створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення цих умов покладається на власника. До роботи допускаються особи, які пройшли навчання за професією, вступний та первинний інструктажі, перевірку знань з охорони праці та пожежної безпеки. В подальшому вони проходять повторний інструктаж один раз на 6 місяців. А періодичні медичні огляди 1 раз на 2 роки.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

На підприємстві впроваджені сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Разом з тим на працівників також покладаються певні обов'язки:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (урікою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації;

- проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

- співпрацювати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Директор постійно проводить контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

НВП «ГОРН» не залучалось до відповідальності за невиконання вимог з охорони праці.

3.5 Інноваційна та фінансова діяльність підприємства

Ринкові умови господарювання висувають високі вимоги до рівня конкурентоспроможності продукції. Ці вимоги на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва в значній мірі визначаються характеристиками економічності, надійності. Тому для інноваційного менеджменту характерна цілеспрямованість в процесі прийняття рішень, що організаційно і економічно забезпечать конкурентоспроможність продукції. Інновація - це використання результатів наукових досліджень і розробок, що направлені на вдосконалення процесів діяльності виробництва та інших сфер діяльності суспільства. Специфіка торгового бізнесу полягає в пошуку нових шляхів і методів збуту продукції, орієнтації на потреби і смаки споживачів. Методологія прийняття рішень при цьому базується на інтелектуальному продукті еволюції системи знань науки управління про методи впливу на людей в процесі інноваційної діяльності.

Основними причинами виникнення та поширення нововведень в області нових методів управління діяльністю на НВП «ГОРН» є конкурентна боротьба на ринку, бажання одержати конкурентні переваги і максимізувати прибуток, попит споживача, підвищення технічного потенціалу, пошук вирішення проблем, що виникають під час діяльності, бажання поліпшити свою майстерність в майбутній діяльності, підтримка та підвищення престижу підприємства, реалізація знань, інтуїтивне відчуття нового, поради консультантів, наукові відкриття та винахідництво. Широкого застосування в процесі ведення торгового бізнесу набула саме маркетингова інноваційна діяльність.

Фінанси підприємства - це певні економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі шляхом формування і використання спеціальних цільових фондів здійснюються процеси розподілу і перерозподілу доходів підприємства.

Фінанси - найважливіший ресурс торгового підприємства, особливо сьорікні, коли нестача фінансових коштів дуже швидко призводить до банкрутства торгових підприємств. Управління фінансами вимагає прийняття досить ефективних рішень, оскільки фінансовий результат діяльності підприємства - прибуток - одна з головних цілей його існування. Прибуток, як кінцевий результат діяльності підприємства, являє собою різницю між сумою скоригованого валового доходу звітного періоду та сумою валових витрат. Разом з цим прибуток здійснює стимулюючий вплив на закріплення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва. Так як діяльність підприємства поки що не є привабливою для кредитування, то основну частину фінансових коштів складає прибуток.

Взагалі фінанси функціонують в процесі придбання сировини, матеріалів, та інших товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції (послуг), в процесі інвестування, створення та розподілу прибутку, виплати податків та ін. Отже, ефективне управління фінансами - запорука успіху підприємства.

Фінансову діяльність на підприємстві здійснює фінансовий директор. До його завдань належить:

- створення фінансових ресурсів для виробничого і соціального розвитку, - забезпечення зростання прибутку і збільшення рентабельності;

- виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, по виплаті заробітної плати та інші, які випливають з фінансового плану, організація розрахунків;

- сприяння найбільш ефективному використанню виробничих фондів;

- розробка та реалізація фінансового, кредитного та касового планів;

- здійснення заходів щодо забезпечення зберігання і прискорення обертання оборотних коштів до встановлених нормативів, контроль за правильним використанням фінансових ресурсів.

Наприкінці кожного року, на основі балансу підприємства та звіту про фінансові результати, фінансовий директор складає фінансовий звіт діяльності підприємства за минулий рік. В звіті відображаються показники фінансового аналізу: ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність, рентабельність та прибутковість. На основі такого аналізу та впливу зовнішніх факторів складається фінансовий план на наступний рік.

4. Характеристика цільових груп споживачів продукції підприємства

Цільовий сегмент - сукупність споживачів, ринковий сегмент, на який фірма орієнтує свою діяльність.

Оцінка споживачів має за мету визначення характеристик цільової групи споживачів, задля якої формується приваблива товарна пропозиція і розробляється програма маркетингу. Таке дослідження ринку створює обізнаність щодо соціодемографічних характеристик потенційних покупців, рівня їхньої матеріальної забезпеченості, особливостей, бажань, мотивацій і моделей поведінки, що у сукупності дає змогу ефективно впливати на цільову групу та формувати попит на продукцію підприємства.

Відбір цільових ринків -- це пошук підприємством найбільш привабливої групи споживачів, які належать до одного або кількох споріднених сегментів, для реалізації своєї продукції на цих сегментах ринку.

Орієнтація підприємства на цільовий ринок простежуватиметься в усіх подальших маркетингових діях. Тобто саме для цих ринків будуть планувати асортимент продукції, встановлювати ціну, планувати збут і комунікації. А отже, дуже важливо з можливих альтернативних сегментів ринку обрати та правильно охарактеризувати ті, що дозволять підприємству досягти поставлених цілей. НВП «ГОРН» є постачальником повного диапозону пружин для клієнтів з будь-якої країни. Тож цільовими споживачами є юридичні особи. Споживачі ТОВ НВП «ГОРН» пред'являють до виробів дуже високі вимоги. Бракована партія пружин може зупинити цілий процес виробництва, будь-то сільгосптехніка, трактори і важка техніка або виготовлення двигунів, верстатів або будь-яких інших систем. Охарактеризуємо цільовий сегмент ринку у таблиці 9.1.

Таблиця 9.1 Характеристика цільових груп споживачів продукції ПП «Картес»

Отже, з таблиці 12, зробимо висновок, що цільовий сегмент ринку, який обрало НВП «ГОРН» має всі умови розвитку, що сприяє ефективній діяльності підприємства.

Продукція «ГОРН» відноситься до товарів масового споживання для промислових підприємств з постійним попитом. При виборі товарів даного типу покупець звертає увагу на ціну товару; якість товару; рекомендації; рекламну підтримку з боку продавця.

Сегменти споживчого ринку можуть виділятися з урахуванням регіональних критеріїв, демографічних критеріїв і критеріїв життєвого стилю споживачів. Розглянемо цільові групи споживачів продукції ПП «Картес» стосовно цих критеріїв.

Регіональні критерії є основні відмітні характеристики міст, областей, регіонів. Підприємство може використовувати одну чи кілька демографічних особливостей. Розташування регіону. Чисельність і щільність населення показує, що в регіоні достатньо людей, щоб забезпечити збут продукції. Демографічні критерії є основними особливості окремих осіб чи його груп.

Життєвий стиль споживачів визначає, як живуть і витрачають час і гроші. В рамках цього критерію важливим є ставлення до фірми і його пропозицій. Нейтральние ставлення вимагає інтенсивної інформації та переконливого просування. Позитивне ставлення вимагає підкріплення як наступної реклами й особистих контактів із споживачами. Негативне ставлення важко змінити, вона вимагає поліпшення товару і відчуття образу фірми.

До НВП «ГОРН» позитивне ставлення. Дуже мало клієнтів, які відмовилися від співробітництва з підприємством. «ГОРН» має багатовікові стосунки з споживачами своєї продукції, виконуючи всі умови договорів.

Висновок

Під час проходження практики було досліджено систему менеджменту підприємства. Я проаналізувала умови, в яких діє організація, розглянула фактори зовнішньої та внутрішньої дії. З допомогою результатів запропонувала стратегію, яка відповідає місії фірми та яка зможе скоріше реалізувати поставлені цілі. Фірма почала надавати нові послуги, були вирішені проблеми організації, приведені шляхи поліпшення роботи персоналу через запропоновані методи мотивації.