Стан харчової галузі України на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЗ «ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕКА»

Інститут торгівлі, обслуговуючих технологій та туризму

Кафедра харчових технологій

Тема: Стан харчової галузі України на сучасному етапі

Виконав студент

Грицай Павло Віталійович

Група 1-ПОХ

Перевірив

Сердюкова Олена Яківна

Луганськ-2013

Вступ

На сучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всього народного господарства України і особливо для - харчової промисловості, так як ця галузь дуже залежить від інших галузей - машинобудівної, хімічної, нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В цей скрутний час більшості громадян країн вимушені економити кожну копійку власного заробітку. А так як наша харчова промисловість вимушена конкурувати із сусідніми країнами - де продукти харчування дешевші. Але в своїй більшості щоб зекономити в України поставляються неякісні продукти, або взагалі ті в яких вийшов строк реалізації, нерідко товари підробляються, а через недосконале і невідпрацьований законодавство дуже важко відстежувати такі товари, і тому покупці купують цю продукцію ставлячи власну харчову промисловість у глухий кут. Тому харчова промисловість не маючи можливості через те, що продукти не розкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредити для розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втрати право власності на власне підприємство.

Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості - сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника велика заборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони не мають змоги розплатитися з постачальниками - запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів - також попадають у залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціни, за якими закуповуються продукти сільгоспвиробництва державою - також далекі від світових.

Але й у такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує, шукає шляхи подолання проблем, інвесторів із-за кордону і у власній державі, вводить нові технології і устаткування

Загальний стан харчової промисловості України

Станом виробничо-технічної бази , структурою , техніко-економічними показниками і розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн , особливо щодо комплексної переробки сировини , механізації і автоматизації виробничих процесів , а також фасування та упаковки продукції .

Незважаючи на винятково сприятливі грунтово - кліматичні умови , населення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів , а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами ( нерідко низької якості) , тим часом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності.

Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бактеризація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів , їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема , минулого року в Україні обсяг харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж попереднього року. Обсяги виробництва скоротилися в усіх областях , крім Сумської . Значно зменшилося виробництво цукру , олії , маргаринової продукції , хліба , хлібобулочних і макаронних виробів , борошна , крупів , а також продуктів для дитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчових продуктів з розрахунку на душу населення.

Стан, м`ясної, молочної, цукрової та масложирової галузі

Зменшується виробництво м'ясної і молочної продукції . Торік виробництво продукції з незбираного молока скоротилося на 31,8 % , масла тваринного на 29,8 % , м'яса і субпродуктів І категорії - на 29,5 %. Це пояснюється зменшенням поголів'я худоби і птиці не лише в суспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів'я корів) .

Аналіз такого спаду виробництва свідчить , що на 60 % він викликаний скороченням обсягів переробки сільськогосподарської сировини .

Лише 20 % худоби , птиці та молока , вироблених у всіх категоріях господарств , надійшло на промислову переробку , залишок реалізований без попередньої обробки на ринках , комерційним структурам або перероблений в цехах , які не забезпечують комплексного використання сировини та високої якості продукції. Потужності м'ясо і молокопереробних підприємств використано лише на 18-20% , що негативно вплинуло на собівартість та ціни.

На 23 % зменшилися поставки цукрових буряків. Протягом останніх років знижується виробництво цукру. Торік його вироблено лише 2 мільйони тонн. Все це обумовлено зменшенням посівних площ , зниженням врожайності буряків та їх цукристості , а також відсутністю єдиної державної політики щодо розвитку області.

Важливий напрямок виходу цукрової галузі з кризи - вирішення питання кредитування та створення умов для його ефективного функціонування . Виникає потреба в законодавчому врегулюванні всіх цих проблем , прийнятті Закону "Про регулювання виробництва і реалізації цукру" .

Складні часи переживає і масложирова область , на підприємствах якої надійшло лише 25 % насіння соняшнику поточного врожаю, залишок вивезений за межі держави. Цього року може повторитися та ж ситуація, якщо через дефіцит сировини всі олійні заводи достроково припинять роботу, а ціни на олію різко зростуть , що призведе до збільшення експорту цієї продукції. Слід зазначити , що при вивезенні сировини замість продукції держава втрачає значні кошти. Переробка 1 тонни насіння соняшнику на олію забезпечує на 100 грн більше прибутку, ніж при експорті такої кількості насіння. Рафінування і розфасовка масла - це ще додатково 320 грн. Від переробки насіння соняшнику прибуток втричі більше , ніж від його продажу за кордон. Отже , від експорту 1,3 млн. тонн насіння держава втратила 35 млн. грн. і понад 570 тис. тонн цінних кормів для тваринництва.

Для використання цих резервів необхідно вжити термінових заходів щодо тарифного і нетарифного регулювання експорту насіння соняшнику .

На скорочення виробництва харчових продуктів вплинуло звуження внутрішнього ринку продовольства через низьку купівельну спроможність населення , а також втрата зовнішніх ринків. На роботі підприємств негативно позначається імпорт продукції з консервантами , які подовжує термін її зберігання . Тим часом з торговельної мережі витісняється якісна вітчизняна продукція .

Стан рибної, лікеро-горілчаної та хлібопекарської галузі України

У рибній галузі спад виробництва був меншим , ніж в цілому в харчовій промисловості. Торік випуск харчової рибної продукції , включаючи консерви , зменшилася на 5,2 %. Оскільки рибна промисловість України не має можливості повністю забезпечити попит населення , на український ринок з країн Балтії і Росії надходить велика кількість імпортної продукції . Враховуючи те , що рівень споживання рибної продукції становить лише чверть рекомендованої норми ( 20 кг) , наша політика щодо експорту рибної продукції необґрунтована. Тільки третина продукції, виробленої підприємствами океанічного промислу, надходить на ринок України , залишок експортується для покриття експлуатаційних витрат , плати за право лову, а також для погашення зовнішнього валютного боргу підприємств . Одна з причин такого стану підприємств - відсутність власних обігових коштів , а також валютних кредитів. За розрахунками фахівців , за умови надання рибопромислової компанії " Антарктика" кредиту в розмірі 13,1 млн. дол. США за ставкою 15% річних , на ринок України за рахунок зменшення експорту додатково надійде 55 тисяч тонн рибної продукції , а держава отримає близько 13 млн. . грн. у вигляді обов'язкових платежів та податків. Отже , рибна галузь має значні резерви як для поповнення бюджету, так і для насичення українського ринку вітчизняною продукцією .

Актуальною залишається проблема збуту спирту етилового харчового. У результаті переорієнтації експорту з традиційних країн лише на Російську Федерацію і запровадженням нею митних обмежень на ввезення українського спирту , а також ускладнення умов транзиту його через територію Росії , обсяг експорту скоротився в 6 разів.

Внутрішня потреба в спирті становить близько 20 млн. дал при загальній потужності заводів 68 млн. дал. Враховуючи те , що спиртова промисловість традиційно маленька , високий експортний потенціал і залишається однією з бюджетоформуючих областей. Спішного рішення потребує питання пошуку нових зовнішніх ринків збуту цієї продукції або часткового перепрофілювання підприємств на випуск паливного етанолу,технологія якого розроблена в УкрНДІспиртбіопроді. Непросто відбувається структурна перебудова галузі хлібопродуктів . Для того щоб відчути це , досить поглянути на показники роботи заготівельних та зернопереробних підприємств . Наприклад , виробництво борошна зменшилося з 7671 тисяч тон : до 4551, крупи - з 962,4 до 389 000 , макаронних виробів - з 360,3 до 214 200 , хліба і хлібобулочної продукції - з 6701 до 3848000 тонн. Отже , потенційні можливості підприємств використовуються далеко не повністю.

Значне скорочення обсягів виробництва , лібералізація цін на сировину, матеріально-технічні ресурси й послуги призвели до підвищення собівартості, а відтак і цін на зернову продукцію . Особливо зросли оптові ціни підприємств круп'яної промисловості. Разом з тим калорійність харчування населення зменшилася на 26,4 відсотка. Значно збіднів раціон білково-й вітаміновмісних продуктів , овочів , фруктів тощо Натомість понад фізіологічні норми люди споживають хлібопродукти , питома вага яких у структурі харчування сягає 44 відсотків.

У структурі агропромислового комплексу галузь хлібопродуктів - пріоритетна , особливо з огляду забезпечення населення продовольством , а тваринництва - комбікормами .

Тому важлива науково - технічна передумова подальшого розвитку галузі - сертифікація сільськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна . Таким чином , можна буде ефективно визначити якість продукції, забезпечити ретельний контроль за дотриманням економічних вимог, підвищити конкурентоспроможність виробів.

Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам , характеризується значною спрацьованістю обладнання . Це негативно позначається і на економічних показниках. Приміром, спрацьованість основних виробничих фондів у галузі сягає 48 відсотків , а темпи оновлення їх основної частини значно відстають від потреби. Щодо основної частини вони становлять менше 56 відсотків на рік.

Стан підприємств харчової галузі України

Внаслідок звуження ринків збуту незадовільно використовуються виробничі потужності в ряді галузей харчової промисловості. Частина потужностей окремих підприємств доводиться консервувати , а деякі з них взагалі припинили виробництво.

Тим часом ряд підприємств нарощують темпи випуску продукції. Так, ВАТ" Феодосійський м'ясокомбінат " збільшив виробництво м'ясних консервів втричі, АТ " Вінніцям'ясо " консервів - на 35,1 % і ковбасних виробів - на 17,8 %. Стабільно впродовж останніх років працюють ЗАТ "Оболонь" (М. Київ ), львівські підприємства - м'ясопереробний "Прикарпаття" , кондитерська фірма " Світоч" , " Кока-Кола Аматіл-Колос " ; в Сумській області акціонерні товариства "Крафт Якобз Сушард " Україна ","Сумський м'ясокомбінат " , завод продтоварів та лікеро-горілчаний завод," Роменський завод ЗНМ"; Кам'янець-Подільський і Шепетівський м'ясокомбінати, Хмельницькі кондитерська й макаронна фабрики та інші, які змогли знайти своє місце на товарному ринку , підтримують рівень виробництва, залучають інвесторів для модернізації виробництва і оновлення асортименту продукції.

За рахунок іноземних інвесторів у Дніпропетровській області реконструйовано технологічні лінії на пивкомбінаті "Дніпро", маслозаводі, молочному комбінаті "Придніпровський" , макаронній фабриці, крохмале-патоковому комбінаті. У ряді областей зросло виробництво продовольчих товарів: ковбасних виробів - у Вінницькій , Волинській , Луганській , Тернопільській , Хмельницькій і Чернігівській ; макаронних виробів - в Івано-Франківську , Сумах , Хмельницькій та Чернігівській областях ; маргаринової продукції - у Львівській , Одеській і Харківській областях.

Для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на підприємствах харчової промисловості освоєно значну кількість нових видів продуктів. Так , у Вінницькій області розроблено та введено 149 нових виробів , на Волині - 209 , у Дніпропетровській і Сумській областях - майже по 100 , в Одеській - 50. Колектив Одеського НВО " Консервпромкомплекс " розробив технологію 10 найменувань консервів лікувально-профілактичного призначення для дітей раннього віку.

Для здешевлення продукції та прискорення обігу кошти розширена мережа фірмової торгівлі . Лише в Сумській області створено 152 фірмових магазини й кіоски , з них - 23 торгують м'ясопродуктами, 49 - молокопродуктами , 25 - хлібом і хлібопродуктами , 22 - консервною продукцією.

Фінансове утруднення, недосконалість податково-кредитної системи, нестача обігових коштів змушують деякі підприємства вдаватись до переробки сільськогосподарської сировини на давальницьких умовах , використовувати бартерну форму товарообміну.

Завдяки виділенню кредитних ресурсів для закупівлі цукрових буряків і насіння соняшнику , торік зменшилося виробництво на давальницьких умовах цукру , - з 93 до 59 % , олії - з 80 до 70%. Разом з тим випуск борошна на давальницьких умовах зріс з 25 до 44 % , крупи - з 46 до 83 , масла тваринного - з 20 до 23 , м'яса - з 17 до 19%. Питома вага бартерних операцій у харчовій промисловості торік становив 21,8 % , що майже вдвічі меншу , ніж у промисловості країни в цілому. Тим не менш, в деяких областях вона залишається ще основною формою розрахунків: у цукровій - 67,5 % , рибної - 61,3 , плодовохарчової - 43,3 , масло-сирів - 31,6 , масложирової - 25,9 %.

Давальницька схема переробки сировини та бартерний обмін товарів створюють умови для порушення податкового законодавства , пов'язаного з несплатою податку на додану вартість, акцизного збору, реалізацією продукції за цінами , нижчими від собівартості, яка поглиблює процеси тіньової економіки. У цих умовах необхідно законодавчо обмежити виробництво продукції на давальницьких умовах , а також частина товарообміни операцій у загальному обсязі реалізації і вводити санкції за її перевищення.

Пріоритетні завдання підприємств харчової галузі

Нині найголовніше завдання підприємств галузі - поліпшення їх фінансового стану . Визначальний чинник платоспроможності тут - стан обігових коштів , які розпорошуються через постійне зростання дебіторської заборгованості . При зменшенні обсягів випуску продукції ефективність використання обігових коштів неминуче погіршується. Це обумовлено тим , що обсяги сировини , матеріалів , інших ресурсів і палива зменшуються швидшими темпами , ніж обсяг випущеної продукції.

Нині керівники заготівельних і зернопереробних підприємств особливу увагу мають звернути на норматив власних обігових коштів . Він повинен бути орієнтиром для підтримання фінансового стану виробництва на рівні, що забезпечить нормальний реалізаційний і відтворю цикли . А ще потрібна структурна перебудова з урахуванням наявного інвестиційного та інноваційного потенціалів .

Питома вага будівель і споруд у структурі основних фондів на підприємствах галузі хлібопродуктів становить 75-80 відсотків. Особливо висока вона на хлібозаготівельних підприємствах - близько 60 відсотків. Трохи нижче на зернопереробних виробництвах.

Особливу увагу сьогодні приділено вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні вартості капітального будівництва , техніки , створенні капіталу і наукомістких виробництв . Звичайно , модернізувати діючі підприємства потрібно . Але робити це доцільно лише тоді , коли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання , а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти. Альтернативи тут не існує. Важливий напрямок структурної перебудови підприємств галузі та необхідний засіб зменшення негативного впливу на економіку - відновлення на виробництвах випуску споживчих товарів через модернізацію відповідних цехів .

Одним словом, в умовах ринкової економіки господарникам розраховувати слід, перш за все , на власні сили , кмітливість , працьовитість.

Протекційна політика що до харчової галузі України

Посилення державного контролю за виробництвом лікеро-горілчаних виробів дало змогу минулого року збільшити випуск алкогольних напоїв майже на 13 %. Протекціоністська політика щодо вітчизняного товаровиробника , яка здійснюється в Україні протягом останніх років , дала змогу відчутно скоротити імпорт продовольства й створила умови для нарощування випуску тих продуктів , які можна в достатніх обсягах виробляти в Україні . Завдяки цьому імпорт кондитерських виробів з цукру торік зменшився в 9 разів , мінеральних вод - у 4 , безалкогольних напоїв - у 3 , пива та консервів плодоовочевих - в 1,3 , м'яса і м'ясопродуктів - в 1,6 , молока і молокопродуктів - в 1,5 рази і т. п. Відповідно зросли обсяги виробництва вітчизняних кондитерських виробів на 11% , консервів плодоовочевих та мінеральних вод - на 21 , безалкогольних напоїв - на 10%. Зріс також випуск горілки та лікеро-горілчаних виробів , пива , коньяку , шампанського , цигарок і сигарет і т. п.

Політика підтримки вітчизняного товаровиробника може діяти і в наступні роки

Вплив економічної кризи на харчову промисловість

Проте внаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промисловості повністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшому розвитку та вдосконаленні. Виробництво м'яса першої категорії знизилося в 3,7 рази , ковбасних виробів - у 4,2 , товарного масла - у 2,7, сирів жирних - в 3,1 , продукції з незбираного молока - у 7 , цукру-піску у 2 рази, олії - у 2,4 , кондитерських виробів - у 3,9. Слід зазначити , що в минулий період розвиток харчової промисловості характеризувався відносно високим рівнем зростання ( 118% ) . Цього було досягнуто переважно завдяки м'ясо-молочній галузі, яка виробляє найбільш цінні у фізіологічному відношенні продукти харчування.

Основною причиною спаду стало в останні роки скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Так , поголів'я великої рогатої худоби зменшилося в 1,6 рази , свиней - в 1,7 , овець в 2,7 рази . Це стало фактором зниження обсягів продажу худоби та птиці всіма категоріями господарств заготівельним організаціям у 5,3 , а молока - у 4,5 рази .

Протягом останніх років здійснення заходів щодо подальшого реформування економіки призвело до деякого уповільнення темпів спаду виробництва продукції сільського господарства .

Значний спад поголів'я худоби та виробництва продукції тваринництва допустили господарства громадського сектора , в яких поголів'я великої рогатої худоби скоротилося на 15,6 % , свиней - на 22,6 , овець і кіз - на 36 , птиці всіх видів - на 36,7 %. До того часу в господарствах приватного сектора м'яса і молока отримано відповідно на 3,4 і 4,2 ??% більше. Низькою залишається продуктивність тварин.

Негативна тенденція скорочення виробництва продукції сільського господарства в громадському секторі впливає на роботу підприємств харчової промисловості. Заготівельним та переробним підприємствам продано 0,9 млн. т живої маси худоби і птиці , яка на 23% менше , ніж торік , 4 млн. т молока й молочних продуктів , або на 34 % менше. У той же час збільшилися обсяги реалізації тваринницької продукції по інших каналах. Через власні торговельні підприємства продано 29 % загальної кількості худоби та птиці , 16% молока і молочних продуктів. За бартерними угодами реалізовано 13% загального числа худоби та птиці , експортовано близько 1 млн. т насіння соняшника.

Значно збільшилися ціни на продукцію сільського господарства, що впливає на зростання відпускних цін продуктів харчування . За минулий рік ціни на продукцію рослинництва підвищилися в 1,7 , а тваринництва - в 1,5 рази .

Слід зазначити , що криза призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхідніших у фізіологічному відношенні продуктів харчування - м'яса , молока та продуктів їх переробки.

цукровий масложировий економічний криза

Висновок

Тим не менш, незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові види високоякісної продукції в сучасній упаковці. Торік після реконструкції на Немировському молокозаводі став до порядку сирової цех, на Гневанском - встановлено технологічну лінію по виготовленню йогурту з фруктовими наповнювачами; на Шосткінському молокозаводі введені в дію обладнання для виробництва йогурту, майонезу, згущеного молока з цукром, на Сумщині - морозиво у вафельних стаканчиках. Технічне переоснащення Одеського дріжджового заводу дало змогу збільшити випуск хлібопекарських дріжджів на 10 %.
У харчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійножирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, , макаронна галузі, зернопереробляючі підприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації - "Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 93-цукрової 88% у м'ясній сфері, 78% підприємств Держкомрибгоспу.

Формування соціально орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічних завдань - створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й

Тим не менш, незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові види високоякісної продукції в сучасній упаковці. Торік після реконструкції на Немировському молокозаводі став до порядку сирової цех, на Гневанском - встановлено технологічну лінію по виготовленню йогурту з фруктовими наповнювачами; на Шосткінському молокозаводі введені в дію обладнання для виробництва йогурту, майонезу, згущеного молока з цукром, на Сумщині - морозиво у вафельних стаканчиках. Технічне переоснащення Одеського дріжджового заводу дало змогу збільшити випуск хлібопекарських дріжджів на 10 %.

У харчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійножирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, , макаронна галузі, зернопереробляючі підприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації - "Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 93-цукрової 88% у м'ясній сфері, 78% підприємств Держкомрибгоспу.

Формування соціально орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічних завдань - створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячи з цього, розвиток харчової промисловості може бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідно зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, і зробити його надійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень

Список використаних джерел

1. Социально-экономическая география Украины/ Пер. с укр. Под ред. О Шаблия. - Львов: Свит, 1995. - 40 с.: ил.

2. Бабенко А. Г. Управление повышением производительности труда. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. - 270 с.

3. Регион: структурно-инвестиционные аспекты перехода к рынку:/ Донец. го-с. тех. ун-т - К, Наукова думка, 1994. - 278с., табл.

4. Особенности развития рыночной экономики в переходный период: Сб. науч. статей. Ч.1./ Донецк. го-с. тех. ун-т - Донецк: ДонТУ, 1996. - 194с.

Размещено на Allbest.ur