Підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Фінансові результати відображають мету підприємницької діяльності, її доходність і є вирішальними для підприємства. Для визначення фінансового результату діяльності підприємства за звітний період необхідно порівняти доходи звітного періоду і витрати, понесені для одержання цих доходів. У ринковій економіці метою будь-якого підприємства є отримання прибутку. На підставі розміру отриманих доходів визначається економічна стратегія підприємства з питань управління матеріальними трудовими та фінансовими ресурсами, а також із питань, пов'язаних із інвестуванням у розвиток підприємства.

Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування усіх затрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Валовий прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях:

Розраховуємо виручку від реалізації від продажу на ринках збуту, поданих у таблиці

Таблиця 13 Ринки збуту соняшнику

Чистий прибуток утвориться після сплати з валового прибутку податків та інших обов'язкових платежів .Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства.

Для того, щоб точно обчислити прибутковість підприємства , потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства ( собівартістю ) або з обсягом виробничих фондів підприємства ( основних фондів і оборотних засобів ). Таке зіставлення характеризує рентабельність. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства .

Рентабельності показує відношення прибутку до собівартості.

Рівень рентабельності прямо пропорційний обсягу виробленої продукції та обернено пропорційний вартості використаних фондів та оборотних засобів. У зв'язку з цим рентабельність є інтегральним показником ефективності роботи підприємства. Зростання рентабельності відповідає інтересам як підприємства, так і суспільства в цілому.

Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства.

Показники рентабельності дозволяють оцінити який прибуток отримує підприємство з кожної вкладеної в активи гривні.

Розрахунки економічної ефективності гороху показано в таблиці 14 .

Прорахувавши на основі попередніх таблиць ми розраховували дану таблицю, визначивши прибуток, який становитиме 888820,2 грн. Рівень рентабельності виробництва соняшника складе 129,70%, прибуток на 1 ц при цьому становитиме 133,26 грн.

Розділ 6. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику

Підвищення економічної ефективності сільського господарства передбачає збільшення виробництва і підвищення якості сільськогосподарської продукції при одночасному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми нерозривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби і птиці. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним джерелом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, які забезпечують дальше збільшення обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних заходів:

- поліпшення використання землі, підвищення її родючості;

- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;

- поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;

- раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів;

- впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва;

- підвищення якості і збереження виробленої продукції;

- широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання;

- розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва є раціональне використання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її організації та відповідних методів матеріального і морального заохочення працівників у досягненні високих кінцевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх господарств та їх виробничих підрозділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова організація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію агропромислового комплексу яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і самофінансування. Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.

Досвід передових господарств країни переконливо свідчить, що для значного підвищення врожайності соняшнику вирішальне значення має впровадження інтенсивної технології його вирощування.

Застосування інтенсивної технології дає змогу значно підвищити урожайність порівняно з традиційними методами вирощування соняшнику. Зокрема, у 1983 році в Україні інтенсивну технологію було запроваджено на площі 431 тис.га. Середня врожайність насіння становила16,1 ц/га(проти 13 ц/га за використання звичайної технології), 190 господарств виростили по 23 ц/га і більше.

Починаючи з 1991 року, у зв'язку з економічною кризою в аграрно-промисловому комплексі (АПК) країни, на зміну інтенсивній технології вирощування соняшнику прийшла екстенсивна. Отже, за останні вісім років (1991-- 1998) спостерігається тенденція до зниження врожайності та валових зборів соняшнику при значному зростанні посівних площ в Україні.

Екстенсивна технологія полягає насамперед у правильному чергуванні культури в сівозміні, розміщенні посівів по кращих попередниках, впровадженні високопродуктивних районованих сортів і гібридів, раціональному застосуванні добрив, своєчасному обробітку грунту з мінімалізацією технологічних операцій та використанням широкозахватних знарядь і комбінованих агрегатів, дотриманні оптимальних строків сівби, своєчасному та якісному доглядові за посівами, безгербіцидній технології боротьби з бур'янами, системі заходів захисту рослин від шкідників та хвороб, удосконаленні методів збирання врожаю тощо.

Виробничий досвід показує, що точне і своєчасне застосування всіх прийомів агро­техніки є запорукою добрих урожаїв соняшнику на всіх площах посіву навіть без застосування хімічних засобів боротьби з бур'янами.

Висновки і пропозиції

Для підвищення ефективності виробництва продукції соняшнику господарство повинно застосовувати оптимізацію сівозмін, що поліпшить використання земельних ресурсів, і дасть змогу уникнути виснаження земель.

Докорінне перетворення економічних відносин в агропромисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічного прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників господарювання, який має встановити насамперед за-лежність оплати праці від розмірів госпрозрахункового доходу господарства.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності виробництва соняшнику на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на продукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створювала умови для роботи сільськогосподарських та переробних підприємств на принципах господарського розрахунку і самофінансування.

Для того, щоб спланувати витрати, була складена технологічна карта. В якій витрати на оплату праці становлять 53884,45 грн., на насіння - 20184,00 грн., добрива - 210250,00 грн., засоби захисту рослин - 127414,11грн., витрати на амортизацію становлять 12120 грн. ,витрати на ремонт - 9211,2 грн., витрати на паливо -234993,00 грн., загальновиробничі затрати -6466,13 грн., загальногосподарські витрати - 10776,89 грн. Загалом витрати становлять 685299,82 грн. Собівартість 1 ц соняшнику при цьому становитиме 102,74 грн/ц.

Реалізувавши всю продукцію за середньою ціною 236,00 грн/ц. господарство зможе отримати виручку у розмірі 1574120,00 грн. Покривши всі матеріальні витрати розмір прибутку становитиме 888820,2 грн. Рівень рентабельності виробництва соняшника складе 129,70%, прибуток на 1 ц при цьому становитиме 133,26 грн.

Особливе значення в досягненні високої врожайності соняшнику належить науково обґрунтованому чергуванню цієї культури в сівозміні. Слід вирощувати лише високогібридне насіння з рівнем гібридності понад 98 %, що забезпечить збільшення врожайності. Надавати перевагу гібридам перед сортами, оскільки їх урожайність і стійкість є вищою в 1,1-1,5 рази. Вирощувати переважно ті сорти та гібриди, які рекомендуються до використання в конкретних умовах й занесені до Державного Реєстру сортів рослин України. Соняшник необхідно висівати впродовж рекомендованих строків із заданою густотою. Впроваджувати раціональне поєднання сортового і гібридного складу в структуру посівів соняшнику за різними групами стиглості, що дозволить вирішити проблему пікових навантажень на сільськогосподарську техніку, а також забезпечення більш раннього та рівномірного надходження сировини на ринок. Підвищити економічну ефективність вирощування соняшнику дає змогу інкрустація насіння перед посівом, яка покращує обмін речовин та збагачує елементами живлення насіння, підсилює пристосувальні функції проростків та їх дієздатність, захищає від хвороб і шкідників, а також надає можливість без негативних наслідків застосовувати ранні або пізні строки посіву.

Список використаної літератури

Конституція України (від 28.06.96 р.)

Збірник законодавства з підприємницького права України. - К.: Атіка, 2000

Аврамчук О.А. та ін.. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві. - К.: Аграрна освіта, 2002

Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. - К.: КНЕУ, 2000

Батіг А.І. Планування та організація діяльності аграрного підприємства: Посібник / За рад. А.І. Батіг. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 425 с.

Бойко В.І. Ринок зерна України. // Економіка АПК. -1999. -№11, -с.103

Васильков В.Г. Організація виробництва. - : КНЕУ, 2003

Гордієнко О.В. Організація виробництва: Навчальний посібник/ Гордієнко О.В., - К.: Агарна освіта, 2010.-377 с.

Ільчук Н.М. Організація і планування сільськогосподарського виробництва / За ред. Н.М.Ільчука. Підручник. - Вінниця: Нова книга, 2008-450 с.

Михайлов С. І. Економіка аграрного підприємства: Підруч. для

екон. і технол. Спец. Аграр. Вищ. Навч. Закл. I - II рівнів акредитації / С. І. Михайлов, В. В. Ярова, Г. В. Заєць та ін.; За ред. С. І. Михайлова. - К.: Укр. Центр духов. Культури, 2004. - 396 с.

11. Нелеп В. М. Планування діяльності підприємства. - К.: Каравела, 2005

12. Павчак В.А. та ін. Економіка сільського господарства. К.: Вища школа. -2000. -с.99, 161.

13. Топалов А. Д. Організація виробництва в підприємствах АПК.- К.: ЦНЛ,

14. Яківлів С.Т. Методологічні та практичні проблеми управління економічною якістю продукції АПК. // Економіка АПК. -1998. -№9, -с.43.

15. www.minagro.com.ua

16.www.mov-lan.narod.ru/index.htm

Размещено на Allbest.ru